Нормативна база

Лікарські засоби

Народний рейтинг лікарів

Інші розділи

Зворотній зв'язок

СОЛІАН
Назва: СОЛІАН | Шукати СОЛІАН в аптеках →
Міжнародна непатентована назва: Amisulpride
Виробник: Санофі Вінтроп Індастріа, Франція
Лікарська форма: Таблетки
Форма випуску: Таблетки по 200 мг № 30 (10х3)
Діючі речовини: 1 таблетка містить амісульпіриду - 200.0 мг
Допоміжні речовини: натрію амілопектину гліколят (тип А), лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат
Фармакотерапевтична група: Нейролептики
Показання: Лікування психозів, особливо гострих або хронічних шизофренічних порушень, що супроводжуються позитивними симптомами (наприклад: марення, галюцинації, розлади мислення) і/або негативними симптомами (наприклад: афективна тупість, відсутність емоційності та уникання спілкування), в тому числі у пацієнтів з переважно негативною симптоматикою.
Термін придатності: 3р.
Номер реєстраційного посвідчення: Р.04.01/02993
Термін дії посвідчення: з 20.03.2006 по 20.03.2011
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату СОЛІАН
АТ код: N05AL05
Наказ МОЗ: 130 від 20.03.2006


Інструкція для застосування СОЛІАН



ІНСТРУКЦІЯ

        для медичного застосування препарату


СОЛІАН 100 мг, 200 мг

(SOLIAN 100 mg, 200 mg)



Загальна характеристика:

міжнародна назва: аmisulpride;

основні фізико-хімічні властивості:

  • таблетки по 100 мг – білі або майже білі круглі, плоскі ділимі таблетки з гравіюванням  “AMI 100" на одному боці та лінією розподілу – на іншому;

  • таблетки по 200 мг – білі або майже білі круглі, плоскі ділимі таблетки з гравіюванням  “AMI 200" на одному боці та лінією розподілу – на іншому;

склад: 1 таблетка містить   амісульприду 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: натрію амілопектину гліколят (тип А), лактози моногідрат,   целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат.


Форма випуску. Таблетки.


Фармакотерапевтична група.  Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A L05.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амісульприд є антипсихотичним засобом, що належить до класу заміщених бензамідів. Амісульприд селективно, з високою спорідненістю зв'язується з субтипами D2/D3 дофамінергічних рецепторів. Амісульприд не має спорідненості з рецепторами серотоніну, гістаміну, з адренергічними і холінергічними   рецепторами.

При застосуванні у високих дозах на тваринах він блокує переважно дофамінергічні нейрони, що локалізуються в мезолімбічних структурах, а не в стріарній системі. Ця специфічна спорідненість пояснює переважно антипсихотичну дію амісульприду.

У низьких дозах він переважно блокує пресинаптичні D2/D3–рецептори, що пояснює його дію на негативні симптоми шизофренії.

У контрольованому (галоперидолом) подвійному сліпому клінічному дослідженні з участю 191 хворого на гостру шизофренію Соліан достовірно полегшував вторинні негативні симптоми захворювання значно більшою мірою, ніж галоперидол.

Фармакокінетика. У людини амісульприд показує два абсорбційних піки: один досягається швидко, через годину після введення дози, а інший – між 3-ю і 4-ю годиною після прийому. Концентрація в плазмі становить   відповідно 39±3 і 54±4 нг/мл   після прийому дози 50 мг.

Об'єм розподілу становить 5,8 л/кг. Оскільки зв’язування з білками плазми є низьким (16%), взаємодія з іншими препаратами малоймовірна.


Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд метаболізує слабо: ідентифіковані два ін активних метаболіти, що становлять приблизно 4% від виведеної кількості.

Акумуляції амісульприду не відбувається, та його фармакокінетика залишається незміненою після прийому повторних доз. Період напів виведення амісульприду дорівнює приблизно 12 годинам після перорального прийому.

Амісульприд виводиться незміненим у сечу. 50% внутрішньо венної дози виділяється із сечею, причому 90% цієї кількості виводиться протягом перших 24 годин. Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв.

Багата   вуглеводами їжа достовірно знижує  AUC (площа під кривою концентрації), Tmax (час досягнення максимальної концентрації) і Cmax (максимальна концентрація) амісульприду,   але не було відмічено змін цих параметрів після приймання жирної їжі. Однак значення цього для клінічної практики не відомо.

Печінкова недостатність. Амісульприд слабо підлягає метаболізму, тому немає необхідності знижувати дозу для пацієнтів з порушенням функції печінки.

Ниркова недостатність. Період напів виведення у пацієнтів з нирковою недостатністю   не змінюється, але загальний кліренс зменшується в 2,5 – 3 рази. AUC амісульприду при легкій нирковій недостатності збільшується вдвічі, а при помірній недостатності – майже в десять разів. Практичний досвід, однак, обмежений, і немає результатів із застосування доз, що перевищують 50 мг.

Амісульприд слабо підлягає діалізу.

Хворі похилого віку. Обмежені фармакокінетичні дані для пацієнтів старше 65 років свідчать про те, що після разової пероральної дози 50 мг зростає Cmax, T1/2 (період напів виведення) і  AUC на 10–30 %. Дані щодо прийому повторних доз відсутні.


Показання для застосування. Лікування психозів, особливо гострих або хронічних шизофренічних порушень, що супроводжуються позитивними симптомами (наприклад: марення, галюцинації, розлади мислення) і/або негативними симптомами (наприклад: афективна тупість, відсутність емоційності та уникання спілкування), в тому числі у пацієнтів з переважно негативною симптоматикою.


Спосіб застосування та дози. Якщо добова доза не перевищує 400 мг, препарат слід приймати один раз на добу. Дозу більше 400 мг слід розділити на 2 прийоми на добу.

Для пацієнтів з переважно негативною симптоматикою рекомендована доза становить від 50 до 300 мг на добу. Дозу підбирають індивідуально.   Оптимальна доза становить близько 100 мг   на добу.

Для пацієнтів зі змішаними негативними та позитивними симптомами дози необхідно підбирати так, щоб забезпечити контроль позитивних симптомів, тобто 400 – 800 мг на добу. Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.

При гострих психотичних епізодах рекомендована початкова доза становить 400 –   800 мг, максимальна добова доза – не більше 1 200 мг. Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.

Ниркова недостатність. Оскільки амісульприд виводиться нирками, при нирковій недостатності з кліренсом креатині ну 30–60 мл/хв добову дозу необхідно знизити вдвічі, а при нирковій недостатності з кліренсом креатині ну 10–30 мл/хв – до третини.

Порушення функції печінки. Оскільки препарат слабо метаболізує, зниження дози не потрібно.


Побічна дія.

Порушення центральної нервової системи.

Часто.

- Безсоння, тривога, ажитація.

- Екстра пірамідні симптоми (тремор, гіпертонія, гіперсалівація, акатизія, гіпокінезія). Інтенсивність цих симптомів звичайно повільна, вони   частково оборотні без відміни Соліану, завдяки впливу антихолінергічної антипаркінсонічної терапії. Частота екстра пірамідних симптомів залежить від дози препарату та дуже низка у хворих, які приймають 50 – 30 мг на добу для усунення переважно негативних симптомів. Клінічні дослідження показали, що частота виникнення екстра пірамідних симптомів нижче у хворих, які приймають Соліан, ніж у хворих, які приймають галоперидол.

Рідко.

- Денна сонливість.

Дуже рідко.

- Гостра   дистонія (спастична кривошия, окулогирні кризи,   тризм). Цей стан є оборотним без відміни Соліану, завдяки застосуванню антихолінергічних антипаркінсонічних засобів.

- Пізня дискінезія, що характеризується мимовільними рухами переважно язика і/або обличчя, належить звичайно до випадків тривалого застосування препарату. Антихолінергічні антипаркінсонічні засоби є неефективними, вони можуть спричиняти погіршення симптомів.

- Конвульсії.

- Злоякісний нейролептичний синдром (див. «Особливості застосування).

Ендокринні та метаболічні порушення.

Часто.

- Оборотне після відміни препарату підвищення рівня пролактину в сироватці, що може спричинити галакторею, аменорею, гінекомастію, набрякання молочних залоз, імпотенцію та фригідність.

- Збільшення маси тіла.

Шлунково-кишкові розлади.

Рідко.

- Запор, нудота, блювання, сухість у роті.

Серцеві порушення.

Дуже рідко.

- Гіпотензія та брадикардія.

- Подовження   інтервалу QT на електрокардіограмі.

У поодиноких випадках.

- Тахіаритмія “torsades de pointes” (див. «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки.

Дуже рідко.

- Підвищення рівня ферментів печінки, особливо трансаміназ.

Загальні порушення.

Дуже рідко.

- Алергічні реакції.


Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату.   Діагностована або підозрювана феохромоцитома. Діти до 15 років (через відсутність клінічних даних). Вагітність. Лактація. Діагностовані або підозрювані пролактин залежні пухлини, наприклад пролактин ома гіпофіза та рак молочних залоз. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатині ну < 10 мл/хв.). Одночасне застосування із сультопридом і дофамінергічними агоністами такими як амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), крім хворих на хворобу Паркінсона (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Уроджена галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози або галактози, дефіцит лактази (через вміст у складі препарату лактози).

Передозування. Даних про передозування Соліану мало. Повідомляється про посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, включаючи сонливість і седацію, кому, гіпотензію та екстра пірамідні симптоми.

Специфічний антидот амісульприду не відомий.

При гострому передозуванні необхідно припустити можливість взаємодії декількох препаратів і вжити відповідних заходів, таких як:

- ретельне спостереження за життєвими функціями пацієнта;

- безперервний контроль стану серця (через ризик подовження інтервалу QT на електрокардіограмі) до повного відновлення стану пацієнта;
- призначення антихолінергічних засобів у разі появи екстра пірамідних симптомів.

Оскільки амісульприд слабо діалізується, застосування гемодіалізу не є ефективним.


Особливості застосування.

Спеціальні   попередження.

Як і при застосуванні інших нейролептиків, можливий розвиток злоякісного нейролептичного синдрому, який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, дисфункцією периферичної нервової системи, порушенням свідомості, підвищенням рівня КФК. При розвитку гіпертермії, особливо при застосуванні високих доз, всі антипсихотичні препарати необхідно відмінити.

Соліан може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QТ на електрокардіограмі, що підвищує ризик появи серйозних шлуночкових аритмій, таких як тахіаритмія “torsades de pointes”. Ризик появи серйозних шлуночкових аритмій підвищується при брадикардії, гіпокаліємії, у випадку уродженого або набутого довгого інтервалу QТ (комбінація з препаратами, які подовжують інтервал QТс).

Якщо клінічна ситуація дозволяє, до застосування препарату рекомендується переконатись у відсутності факторів, які можуть сприяти розвитку цього порушення ритму:

  • брадикардія нижче 55 уд./хв,

  • гіпокаліємія,

  • уроджений подовжений інтервал QТ,

  • застосування препаратів, здатних спричиняти виражену брадикардію (< 55 уд./хв), гіпокаліємію, зниження серцевої провідності або подовження інтервалу QТ.

Хворим, яким потрібно тривале лікування нейролептиками, до початку лікування необхідно зробити ЕКГ.

Застережні засоби.

Соліан може знижувати судомний поріг, тому протягом усього курсу лікування препаратом необхідно особливе спостереження за пацієнтами із судомами в анамнезі.

Пацієнтам похилого віку препарат необхідно призначати з особливою обережністю через можливий ризик виникнення гіпотензії або седації.

Необхідна особлива обережність при застосуванні препарату при   хворобі Паркінсона. Соліан слід застосовувати тільки в тому випадку, коли нейролептичної терапії уникнути не можна.

Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. Препарат може спричиняти сонливість, внаслідок чого здатність керувати транспортними засобами або механізмами та виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, може бути ослаблена.

Вагітність. Застосування препарату в період вагітності не рекомендується через відсутність даних щодо тератогенної та фетотоксичної дії амісульприду.

Лактація. Невідомо, чи проникає Соліан в грудне молоко, тому годування груддю під час прийому Соліану протипоказано.



Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Протипоказані комбінації.

Дофамінергічні агоністик, крім леводопи (амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), за винятком хворих на хворобу Паркінсона. Дофамінергічні агоністи та нейролептики є взаємними антагоністами. При екстра пірамідному синдромі, спричиненому нейролептиками, замість дофамінергічних агоністів рекомендується застосування антихолінергічних препаратів.

Сультоприд (бензамідний нейролептик) – підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”.

Не рекомендуються комбінації.

Лікарські засоби, які можуть спричиняти тахіаритмію “torsades de pointes”: анти аритмічні препарати Iа класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) і III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), деякі нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол) і інші препарати, такі як бепридил, цисаприд, дифеманіл, внутрішньо венний еритроміцин, мізоластин,   внутрішньо венний вінкамін, галофантрин, спарфлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин, пентамідин, внутрішньо венний спіраміцин і т. п,. – підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. По можливості слід відмінити не антиінфекційні препарати, які спричиняють тахіаритмію “torsades de pointes”. Якщо такої комбінації препаратів уникнути не вдається, до початку лікування необхідно перевірити інтервал QТ на ЕКГ, лікування проводити під контролем ЕКГ.

Алкоголь – підсилення седативного ефекту нейролептиків і зниження пильності. Необхідно уникати вживання алкоголю та застосування ліків, що містять алкоголь, під час лікування Соліаном.

Леводопа – взаємний антагонізм дії леводопи та нейролептиків. Для лікування хворих на хворобу Паркінсона рекомендується застосовувати мінімальні ефективні дози обох препаратів.

Дофамінергічні агоністи, крім леводопи (амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), – для лікування хворих на хворобу Паркінсона. Дофамінергічні агоністи та нейролептики є взаємними антагоністами. Дофамінергічні агоністи можуть спричиняти або підсилювати психотичні порушення. Якщо лікування нейролептиками необхідно хворому на хворобу Паркінсона, який приймає дофамінергічний препарат, дозу його слід поступово знизити до відміни (раптова відміна може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому).

Комбінації, що потребують обережності застосування.

Препарати, які спричиняють брадикардію (блокатори кальцієвих каналів:   дилтіазем, верапаміл;   бета-блокатори, крім соталолу (див. «Не рекомендуються комбінації»); клонідин, гуанфацин; мефлохін; препарати наперстянки, інгібітори холін естерази: донезпепзил, ривастигмін, такрин, амбемоніум, галантамін, піридостигмін, неостигмін), –   підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. Необхідний клінічний і ЕКГ-контроль.

Препарати, які можуть спричиняти гіпокаліємію: діуретики, що виводять калій, стимулювальні проносні, внутрішньо венний амфотерицин В, глюкокортикоїди, тетракосактид, – підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. Гіпокаліємію необхідно скоригувати до початку застосування препарату. Необхідний контроль електролітного балансу, ЕКГ, стану хворого.



Комбінації, які слід брати до уваги.

Антигіпертензивні препарати (всі) – адитивна дія, підвищення ризику розвитку постуральної гіпотензії.

Інші депресанти ЦНС: похідні морфіну (аналгетики, протикашльові препарати та засоби субституційної терапії); барбітурати; бензодіазепіни   та інші анксіолітики; снодійні препарати; седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін);   седативні антигістаміни Н 1; антигіпертензивні засоби   центральної дії; нейролептики; інші: баклофен; талідомід, пізотифен – посилення центральної депресії. Порушення пильності, що створює небезпеку для водіїв транспорту та операторів верстаків.

Бета-блокатори при серцевій недостатності:  бізопролол, карведилол, метопролол – судинорозширююча дія, ризик розвитку гіпотензії, особливо ортостатичної (адитивний ефект).


Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі від +15°С до +25°С. Термін придатності – 3 роки.


Умови відпуску. За рецептом.


Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.


Виробник. Санофі Вінтроп Індастріа, Франція / Sanofi Winthrop Industrie, France. Источник


Адреса. 6, boulevard de l’Europe, 21800 Quetigny, France.




Смотрите также: Цены на Солиан в аптеках




На сайті також шукають: Мономах, Агапурин інструкція, Гепа-мерц застосування, Неуробекс форте побічні дії, Неогемодез протипоказання