Нормативна база

Лікарські засоби

Інші розділи

Зворотній зв'язок

АМЛОДИПІН
Назва: АМЛОДИПІН | Шукати АМЛОДИПІН в аптеках →
Міжнародна непатентована назва: Amlodipine
Виробник: ЗАТ "Технолог", м.Умань, Черкаська обл., Україна
Лікарська форма: Таблетки
Форма випуску: Таблетки по 10 мг № 30 (10х3) у контурних чарункових упаковках
Діючі речовини: 1 таблетка містить амлодипіну - 10.0 мг
Допоміжні речовини: Цукор молочний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), колідон 25, магнію стеарат, аеросил, індигокармін
Фармакотерапевтична група: Антагоністи іонів кальцію
Показання: Артеріальна гіпертензія (в т.ч. у складі комбінованої терапії), стабільна стенокардія, ангіопластична стенокардія (стенокардія Принцметалла або варіантна стенокардія).
Термін придатності: 3р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/1427/01/02
Термін дії посвідчення: з 07.07.2004 до 07.07.2009
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату АМЛОДИПІН
АТ код: C08CA01
Наказ МОЗ: 340 від 07.07.2004


Інструкція для застосування АМЛОДИПІН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

амлодипІн

(amlodipinЕ)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: amlodipinum, 3-етил 5-метил (4RS)-2-[(2-аміноетокси) метил]-4-(2-хлорфеніл)-6-метил-1,4–дигідропіри-дин-3,5-дикарбоксилатбензолсульфонат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого абобілого з блакитним відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею. На поверхні таблеток допускається мармуровість;

склад: 1 таблетка містить амлодипінубесилату 6,93 мг або 13,87 мг, що еквівалентно 5 мг або 10 мг амлодипіну;

допоміжні речовини: цукор молочний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза (гідроксипропілм етилцелюлоза), колідон 25, магнію стеарат, аеросил, індигокармін.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТС С 08С А 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Препарат чинитьантигіпертензивну, антиангінальну, спазмолітичну та судинорозширювальну дію. Антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів клітинної мембрани) групи дигідропіридину. Зв´ язується з дигідропіридиновимирецепторами, блокує трансмембранне надходження іонів кальцію всередину клітини (більшою мірою – до гладко-м’язових клітин судин, ніж до кардіоміоцитів). Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим впливомна гладкі м’язи судин, зі зниженням загального периферичного судинного опору. Зменшує вираженість ішемії за рахунок розширення периферичних артеріол та зменшення пост навантаження на серце, не змінюючи ЧСС. Внаслідок зменшення навантаження на серце зменшується потреба міокарда у кисні, відмічається розширення великих коронарних судин, як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Препарат збільшує надходження кисню в міокард у хворих на вазоспастичнустенокардію (стенокардія Принц метала, або варіантна стенокардія) і запобігає розвитку коронароспазму. Гальмує агрегацію тромбоцитів; збільшує швидкістьклуб очкової фільтрації, натрійурез і діурез.

Чинить пролонгований дозозалежний антигіпертензивнийефект. Завдяки повільному початку дії і пролонгованому ефекту, викликає повільне зниження АТ та мінімальну рефлекторну стимуляцію симпатичної нервової системи. При гіпертонічній хворобі зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка; має антисклеротичну активність та кардіопротективну дію при ІХС.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах добре абсорбується в шлунково-кишковому тракті (ШКТ), досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові через 6 - 12 год. Дія препарату починається через 2 год після прийому і триває майже 24 год. Абсолютна біодоступність становить 64 – 80 %. Майже 97,5 % амлодипінузв’язується з біл-ками плазми крові. Об’єм розподілу – 21 л/кг. Амлодипіннезначною мірою зазнає ефекту “першого проходження”. Період напів виведення – 35- 50 год, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Прийом їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 7-8 днів постійного прийому. Біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів; 10 % препарату в незміненому вигляді та 60 % у формі метаболітів виводяться із сечею, частково із жовчю (20-25% у вигляді метаболітів), а також з грудним молоком. Проникає через гематоенцефалічнийбар’єр.

У хворих з порушенням функції нирок і застійною серцевою недостатністю корекція дози амлодипіну не потрібна. В осіб літнього віку відзначена тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення періоду напів виведення.

Період напів виведення також збільшується при порушенні функції печінки.

Показання до застосування. Артеріальна гіпертензія, стабільна стенокардія та вазоспастична стенокардія (стенокардія Принц метала або варіантна стенокардія).

Спосіб застосування та дози.При артеріальній гіпертензії та стенокардії препарат звичайно призначають у початковій дозі 5 мг 1 раз на добу, при необхідності дозу підвищують через 7 - 14 днів до максимальної – 10 мг на добу.

Побічна дія.

Серцево-судинна система: набряки гомілок (які не пов”язаніз затримкою в організмі рідини, носять доброякісний характер та, як правило, зменшуються/зникають після корекції дози амлодипіну), прискорене серцебиття, гіперемія обличчя та інших частин тіла, головний біль, запаморочення, гіпотензія. Рідко реєструвались аритмії (синусова тахікардія, шлуночкові порушення ритму, фібриляція передсердь), напади стенокардії, гіпотензія, колапс, задишка. Існують повідомлення про поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Органи шлунково-кишкового тракту і печінка: нудота, біль уживоті; не часто - диспепсія, дискомфорт в епігастральній ділянці, втрата апетиту, діарея, метеоризм, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен. Дужерідко – підвищення рівнів печінкових трансаміназ, холестаз, порушення функції печінки.

Нервова система, органи чуття: головний біль, стомлюваність, порушення сну (сонливість). Рідко – парестезії, безсоння, депресія; порушення зору (включаючи диплопію), кон’юнктивіт, дзвін у вухах Дужерідко – тремор.

Система кровотворення: у поодиноких випадках – анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія, дуже рідко - агранулоцит оз.

Сечовидільна система: незначне збільшення добового діурезута частоти сечовипускання.

Шкіра: екзантема, алергічні реакції (висипання, свербіж, еритема), рідко - системні реакції, дерматит, алопеція.

Кістково-м’язова система: астенія, судоми, міалгії, артралгії.

Інші реакції: пітливість, гінекомастія, сексуальнадисфункція, неспецифічні болі різної локалізації.

Після відміни препарату побічні реакції у більшості випадків повністю минали.

Протипоказання. Гострий інфаркт міокарда (до 4-х тижнів від початку захворювання), кардіогенний шок, нестабільна стенокардія, виражений аортальний стеноз, індивідуальна гіпер чутливість до амлодипіну та інших інгредієнтів таблеток; артеріальна гіпотензія (АТ < 90 мм рт. ст.); вагітність, лактація. Діти до 18 років.

Передозування. Симптоми інтоксикації, ймовірно, обумовлені пролонгованою системною гіпотензією та порушенням перфузії життєво важливих органів. У тяжких випадках можливі тахікардія, гіпоксія, колапс звтратою свідомості, кардіогенний шок.

Лікування. Заходи для надання невідкладної допомоги, впершу чергу, повинні бути спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки. Ухворих необхідно постійно контролю вати

функції серцево-судинної та дихальної систем, діурез. Можливе введення препаратів кальцію. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування симпатоміметиків (допамін або норадреналін) для стабілізації артеріального тиску. Дози цих препаратів підбирають з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. Брадикардію можна усунутисимпатоміме тиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.

Зважаючи на те, що амлодипін значною мірою зв’язується збілками плазми, застосування гемодіалізу недоцільне.

Особливості застосування. Період напів виведення Амлодипіну у хворих з порушеною функцією печінки та хворих похилого віку збільшується, тому в таких випадках препарат застосовують з обережністю.

При сумісному призначенні амлодипіну і дигоксину хворим на серцеву недостатність необхідний ретельний контроль за гемодинамікою ЕКГ.

Вагітність та лактація. Препарат призначають лише втих випадках, коли ризик, зумовлений захворюванням, перевищує можливий негативний вплив застосування препарату на плід. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.

Ефективність і безпека застосування препарату удітей не встановлена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Амлодипінможна застосовувати одночасно з ті азидними діуретиками, блокаторами a- таb–адренорецепторів, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, нітрогліцерином для сублінгвального прийому, НПЗЗ, антибіотиками та пероральними гіпоглікемізуючими препаратами.

Діуретики, інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, засоби для інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів), аміодарон, хінідин таінші антагоністи кальцію можуть потенціювати гіпотензивну дію амлодипіну.

Одночасне застосування амлодипіну і дигоксину незмінює концентрацію останнього в сироватці крові і нирковий кліренс; спільне застосування циметидину не змінює фармакокінетику амлодипіну.

Одночасне застосування амлодипіну та варфаринусуттєво не змінює впливу останнього на протромбі новий час. Не стероїдніпротизапальні засоби (особливо індометацин) можуть знижувати антигіпертензивнийефект амлодипіну. Источник

Умови та термін зберігання. У сухому, захищеному відсвітла і недоступному для дітей місці, при температурі не вище 300С. Термін придатності – 3 роки.

Смотрите также: Цены на Амлодипин в аптеках




На сайті також шукають: Кордарон, Симватин інструкція, Нейробіон застосування, Фенобарбитал побічні дії, Рост-норма протипоказання