Нормативна база

Лікарські засоби

Народний рейтинг лікарів

Інші розділи

Зворотній зв'язок

АМПІЦИЛІН
Назва: АМПІЦИЛІН | Шукати АМПІЦИЛІН в аптеках →
Міжнародна непатентована назва: Ampicillin
Виробник: "Alembic Ltd", Індія
Лікарська форма: Порошок для ін'єкцій
Форма випуску: Порошок для приготування розчину для ін`єкцій по 0.5 г у флаконах № 10
Діючі речовини: 1 флакон містить ампiцилiну - 0.5 г
Фармакотерапевтична група: Препарати групи пеніциліну
Показання: Гострі та хронічні бактеріальні інфекції різноманітної локалізації та інтенсивності, спричинені чутливими до ампіциліну збудниками: інфекції вуха, горла та носа; інфекції дихальних шляхів; інфекції шкіри; інфекції сечостатевих органів; інфекції ШКТ.
Термін придатності:
Номер реєстраційного посвідчення: UA/1832/01/01
Термін дії посвідчення: з 27.08.2004 до 27.08.2009
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату АМПІЦИЛІН
АТ код: J01CA01.
Наказ МОЗ: 428 від 27.08.2004


Інструкція для застосування АМПІЦИЛІН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМПІЦИЛІН

(ampicillin)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ампіцилін-натрій, (2S, 5R,6R)-6-[(R)-2-аміно-2-фенмлацетомідо]-3, 3-демитил-7-оксо-4-тіа-1-аза-біциклогептан-2-карбонова кислота, натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості: білий дрібнодисперсний порошок;

склад: кожен флакон містить ампіцилін- натрій Брит. Ф, еквівалентний ампіциліну 0,5 г або 1,0 г.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Пеніциліни широкого спектра дії. Код АТС J01С A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ампіцилін – напівсинтетичний пеніцилін, дериват ядра пеніциліну основного, аміно пеніцилінова кислота. Ядро пеніциліну складається зтіазолідинового кільця, з’єднаного з бета-лактамним кільцем, до якого приєднаний боковий ланцюг, який і визначає більшість фармакологічних та антибактеріальних якостей пеніциліну. Ампіцилін вбиває бактерії шляхом дії насинтез стінки бактеріальної клітини. Ампіцилін вважається бактерицидним при низьких концентраціях та клінічно ефективним не тільки проти грам позитивнихорганізмів, що зазвичай чутливі до пеніциіліну G, а й проти ряду грам негативнихорганізмів.

Грам позитивні: альфа- та бета-гемолітичні стрептококи, Streptococcuspneumoniae, staphylococci (штами, що не продукують пеніцилін азу), Bacillusanthracis, Clostridium sp., Corynebacterium xerose та більшість штамів ентерококів. Препарат не протистоїть пеніцилін азі, тому він неефективний проти стафілококів, резистентних до пеніциліну G.

Грам негативні: Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseriameningitides, Proteus mirabillis, Салмонели, Shigella та Esherichia coli. Певні штами стафілококів, резистентні до Пеніціліну G Pseudomonas aeruginosa,P.vulgaris, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter aerogenes та деякі штамиE.coli. Ампіцилін неактивний проти Rickettsia, Mycoplasma.

Фармакокінетика. Рівні у сироватці крові, отримані після введення внутрішньом’язово, пропорційні введеній дозі. Рівні приблизно 40 мкг/мл після введення 1 г внутрішньом’язової дози утворюються в сироватці крові через півгодини. Вищі концентрації з’являються при внутрішньо венних ін’єкціях, залежно від дози та швидкості введення.

Період напів виведення ампіциліну – 1 – 2 години, зв’язок з протеїнами плазми становить приблизно 20%. Ампіцилін розповсюджується по всьому тілу та утримується у нижчих концентраціях, ніж у сироватці, у всіх ділянках, крім печінки та нирок. Незначною мірою проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Достатні терапевтичні рівні досягаються в асцитичних, плевральних, синовіальних та окулярних рідинах.

Ампіцилін проникає через плаценту, але рівні в амніотичній рідині підчас першого триместру вагітності не досягають терапевтичних концентрацій. Деяка частина препарату потрапляє в молоко при лактації. Нирковий кліренс ампіцилінупомірні ший, ніж у бензилпеніциліну та період напів виведення довший. Після внутрішньо венного застосування 70 – 75% дози можна миттєво визначити у сечі в незмінному стані.

Період напів виведення ампіциліну може бути подовжений у пацієнтів знирковою недостатністю, хоча не потребує корекції, крім випадків гострої ниркової недостатності.

Показання для застосування.

Ампіцилін показаний для лікування інфекцій, викликаних чутливими штамами мікробів, таких як:

інфекції сечостатевої системи, включаючи гонорею, а також викликаніE.coli, P.mirabilis, Еnterococci, Shigella, S.typhosa та інші Salmonellaе, щоне продукують пеніцилін азу N.gonorrhoeae;

інфекції дихальних шляхів, викликані не продукуючими пеніцилін азуH.influenzae та стафілококами, стрептококами, включаючи Streptococcuspneumoniae та Рneumococci, стрептококовий фарингіт, викликаний бета-гемолітичними стрептококами групи А, стрептококова пневмонія, викликана Strp.pneumoniae, бронхіт, викликаний Haemophilus influenzae, синусит, викликаний бета-гемолітичними стрептококами групи А та Strp. Pneumoniae;

інфекції шлунково-кишкового тракту, викликані Shigella, S.typhosa,Salmonella, E.coli, P.mirabilis та ентерококами;

отит, викликаний Strp. Pneumoniae, бета-гемолітичними стрептококами групи А та Haemophilus influenzae;

інфекції шкіри та м’яких тканин, викликані бета-гемолітичними стрептококами групи А або коагулазо-позитивними стафілококами (чутливими до пеніциліну);

санація носіїв тифу, що переносять Salmonella typhi та paratyphi;

менінгіт, викликаний Neisseria meningitidіs.

Спосіб застосування та дози.

Ампіцилін має гнучку систему дозування залежно від тяжкості захворювання, локалізації збудника та шляху введення.

Середня доза: дорослим – від 250 мг до 500 мг кожні 6 годинвнутрішньом’язово або внутрішньо венно. Дітям – залежно від віку, тяжкості татипу інфекцій – від 50 до 100 мг на кг маси тіла на добу в 4-х розподілених рівних дозах внутрішньом’язово або внутрішньо венно. Від 150 до 200 мг на кгмаси тіла на добу при важких інфекціях.

Від 200 до 300 мг на кг маси тіла на добу при менінгіті. Максимальна добова доза для дітей становить 400 мг на кг маси тіла. Тривалість курсу лікування – 7 – 14 днів. Для приготування розчину для внутрішньом’язовоговведення до порошку у флаконі додають 2 мл води для ін′ єкцій. Длявнутрішньо венного струминного введення разову дозу препарату (але не більше 2г) розчиняють у 5 – 10 мл води для ін′ єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду та вводять внутрішньо венно повільно.

Побічна дія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, стоматит, нудота, блювання, ентероколіт, псевдомембранозний коліт та діарея.

Реакції гіпер чутливості: еритематозна свербляча шкірна висипка, свербіж, кропив’янка, різні види еритеми та іноді дерматит. Анафілаксія вважається найсерйознішою реакцією та, як правило спостерігається при застосуванні парентеральних доз препарату. Кропив’янка, інші типи шкірної висипки та анафілактичні реакції можуть бути проконтрольовані за допомогоюантигістамінних заходів або, у разі необхідності, за допомогою системних кортикостероїдів. Коли спостерігаються такі реакції, слід припинити терапіюампіциліном, за винятком тих випадків, коли є загроза для життя та інфекція піддається лікуванню виключно цим препаратом. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрену, інгаляцій кисню, внутрішньо веннихстероїдів, штучного дихання, включаючи інтубацію.

З боку печінки: можливе збільшення активності трансаміназ крові.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцит опенія, пурпура, зозинофілія, лейкопенія та агрунолоцитоз.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до пеніциліні в та інших бета-лактамних антибіотиків. Інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз. Не слід використовувати ампіцилін, коли відомо, що етіологічний агент є резистентним до ампіциліну.

Передозування.

При передозуванні збільшуються прояви симптомів побічних ефектів та загальна інтоксикація. Лікування – симптоматичне. Гемодіаліз. Перитонеальнийдіаліз неефективний.

Особливості застосування.

Тривале використання антибіотиків може викликати ріст нечутливих до них мікро організмів. Пацієнтам з нирковою недостатністю при парентеральному лікуванні дозу ампіциліну слід знизити, оскільки період напів виведення збільшується. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю рекомендується половина нормальної дози парентерального ампіциліну. З обережністю застосовують при бронхіальній астмі та полінозі. Застосування високих доз препарату може виявляти токсичну дію на ЦНС.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

При сумісному застосуванні наступні препарати можуть взаємодіяти зампіциліном:

алопуринол -велика можливість появи шкірної висипки, особливо у гіперуремічних пацієнтів. Бактеріостатичні антибіотики: хлорамфенікол, еритроміцин, сульфонаміди, тетрацикліни можуть знижувати бактерицидну дію пеніциліні в. При сумісному прийомі з пероральними контрацептивами може бути кровотеча. Пробенецид може знизити реальну та тубулярну секрецію ампіциліну, в результаті чого спостерігаються підвищені рівні та токсична дія ампіциліну. Посилює дію пероральних антикоагулянтів.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі невище 25°С. Источник

Термін зберігання – 3 роки.

Смотрите также: Цены на Ампициллин в аптеках




На сайті також шукають: Ремантадин, Кардіостад інструкція, Метилурацил застосування, Цель т побічні дії, Танакан протипоказання