І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

Р–Бутин

(R–Butin)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви; рифабутин; 1,4 дідегідро – 1 – діокси – 1,4 – дигідро – 5 – ( 2 – метил пропіл ) – 1 – оксорифампіцин ХІV;

основні фізико-хімічні властивості: червоного кольору, непрозорі, тверді желатинові капсули, овальної форми , з позначенням «R-Butin», які містять червоно-фіолетовий порошок;

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні   засоби. Антибіотики.

АТС код J04A B04.

Фармакологічні властивості. Напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії з групи рифампіцинів. Виявляє високу активність по відношенню до кислотостійких   бактерій, включаючи атипові і полі резистентні мікобактерії. Рифабутин in vitro виявляє високу активність по відношенню до лабораторних штамів і клінічно виділених культур M.tuberculosis. Дослідження in vitro довели, що від однієї третини до половини штамів M.tuberculosis, резистентних до рифампіцину є чутливими до рифабутину, що вказує на неповну перехресну резистентність між цими двома антибіотиками . Активнисть рифабутину in vivo в випадках експериментальної   інфекції M.tuberculosis в 10 разів вищє активністі рифампіцина, що відповідає даним, одержаним in vitro. Встановлено, що рифабутин активний також і по відношенню до не туберкульозних (атипових) бактерій, у тому числі  M. avium intracellulare complex.

Рифабутин швидко абсорбується з травного каналу. Максимальна концентрація препарату в плазмі   крові відзначається приблизно через 2-4 години після прийому внутрішньо. Рівень препарату в плазмі крові підтримується вищє мінімальній пригнічу вальній концентрації для M.tuberculosis до 30 годин з моменту прийому. При одноразовому прийомі 300, 450 і 600 мг препарату фармакокінетика рифабутину носить лінійний характер, при цьому значення максимальної концентрації визначаються в діапазоні 0.4- 0.7 мкг/мл. Рифабутин широко розподіляється   в різних органах, за винятком мозку. Зокрема, концентрація рифабутину в легеневій тканині   через 24 години після прийому в 5 – 10 разів перевищує концентрацію препарату в плазмі крові. Рифабутин активно проникає в клітину, на що вказує   відношення внутрішньоклітинної до позаклітинної концентрації, яке рівне 9 для нейтрофільних гранулоцитів та 15   для моноцитів.

Висока внутрішньоклітинна концентрація відіграє, певно ключову роль в забезпеченні високої ефективності рифабутину у відношенні до внутрішньоклітинних   збудників, таких як мікобактерії.

Фармакокінетика. Рифабутин та його метаболіти виводяться головним чином з сечею. Період напів виведення рифабутину у людини становить приблизно 35 – 40 годин.  

Показання для застосування. Інфекції (як локалізовані, так і дисеміновані форми), які викликані мікобактеріями M. tuberculosis, M.avium intracellulare complex (MAC),  M. xenopi та іншими атиповими бактеріями (у тому числі у паціентів з імунодефіцитом); профілактика   МАС - інфекцій у пацієнтів з імунодепресією з   кількістю CD4 – лімфоцитів 200/ мкл та нижче.

Рифабутин ефектиний як у випадках вперше діагностованого туберкульозу легень, так і у випадках полі резистентного хронічного туберкульозу легень , викликаного рифампіцинрезистентними штамами M. tuberculosis.

Спосіб застосування та дози. Рифабутин призначають перорально 1 раз на добу незалежно від вживання їжі.

Для профілактики МАС – інфекції у дорослих з імунодепресією рифабутин у вигляді моно терапії   призначають в добовій дозі 300мг.

Рифабутин в комбінації з іншими препаратами   при не туберкульозній мікобактеріальній інфекції призначають дорослим   в добовій дозі 450 – 600 мг/добу протягом 6 міс. з моменту   отримання негативного результату посіву.

При хронічному полі резистентному туберкульозі легень дорослим призначають по 300 – 450 мг/добу   протягом 6 міс. з моменту отримання негативного результату посіву.

При вперше діагностовано му туберкульозі легень дорослим призначають по 150 мг/добу протягом 6 міс. Пацієнтам з вираженим порушенням   функції нирок ( кліренс креатині ну нижче 30 мл/хв.)   дозу знижують на 50%.

Людям похилого віку призначають такі самі дози препарату.      

Побічна дія. Іноді виникають нудота, блювання, підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця;   лейкопенія, тромбоцит опенія, анемія (ці реакції можуть бути пов’язані з одночасним призначенням ізоніазиду); артралгія, міалгія; лихоманка, шкірна висипка, рідко виникає еозинофілі я, бронхоспазм, анафілактичний шок. Можливий розвиток увеїту різного ступеня тяжкості. Ризик розвитку увеїту знижується, якщо рифабутин призначають як моно терапію в дозі 300 мг для профілактики МАС-інфекції і підвищується, якщо рифабутин призначають в комбінації з кларитроміцином і в більш високих дозах.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. У зв’язку з недостатнім клінічним досвідом застосування у дітей та   жінок  в період вагітності та вигодовування груддю, Рифабутин у цьому контингенту не призначають.

Передозування. Передозування проявляється посиленням побічних дій. Необхідно промити шлунок та призначити діуретики. Показана підтримуюча та симптоматична терапія.

Особливості застосування.   Рифабутин призначають як у вигляді моно терапії, так і з іншими антибактеріальними препаратами, які не належать до групи рифампіцину.

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потрібен постійний контроль її функцій. У пацієнтів з незначними порушеннями функції печінки зміна дози не потрібна. Під час лікування потрібно періодично контролю вати кількість лейкоцитів, тромбоцитів в периферичній крові і активність печінкових ферментів.

Даних про вплив рифабутину на здатність керувати автомобілем та різними механізмами немає.

Рифабутин може викликати забарвлення сечі та інших екскретів в помаранчевий колір.

Пацієнтам, які приймають рифабутин, не слід використовувати контактні лінзи.                                                                                                                                                                                                                                                                          

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному призначенні рифабутину з кларитроміцином (або іншими макролідами) добову дозу рифабутину потрібно знизити до 300 мг , а також постійний контроль лікаря для своєчасного виявлення увеїту. Якщо увеїт виник, то потрібна консультація офтальмолога і при необхідності тимчасова відміна препарату.

При одночасному призначенні рифабутину з препаратами, які метаболізуються ферментами системи цитохрому Р 4503А, необхідне підвищення дози останніх. Знижується ефективність пероральних контрацептивів при їх застосуванні на фоні лікування рифабутином.

Призначаючи одночасн з зидовудином, рівень останнього в плазмі крові знижується, але це зниження несуттєве.

Призначаючи разом з етамбутолом, теофіліном, сульфаніламідами, піразинамідом, флуконазолом, не виникає клінічно значущої взаємодії.  

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, темному, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30°С. Термін зберігання - 2 роки.

Умови відпуску.   За рецептом.

Упаковка.  № 30 (2 блістери по 15 капсул з листком-вкладишем у картонній коробці).              

                    №1000 ( in bulk ) контейнер з полімерного матеріалу).

Виробник. Русан Фарма Лтд (Індія).

Адреса.  Русан Фарма Лтд. 58-Д. Гавт. Інд. Ісейт, Чаркоп,   Источник

Кандівалі (Вест), Мумбаї-400067. Індія.