І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
МАНІТ
(MANNITUM)
Склад:
діюча речовина: маніт;
100 мл розчину містять: маніту 15,0 г;
допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Розчини для внутрішньо венного введення. Розчини осмотичних діуретиків. Код АТС В 05В С 01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Набряк мозку, церебральна гіпертензія, інтенсивна терапія судомного статусу, асцит; гостра печінкова та ниркова недостатність зі збереженою фільтраційною здатністю нирок та інші стани, які потребують посилення діурезу (епілептичний статус, гострий напад глаукоми, операції із застосуванням екстракорпорального кровообігу, посттранс фузійні ускладнення після введення несумісної крові, отруєння барбітуратами та інші отруєння).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до препарату; тяжка серцева недостатність; тяжкі форми дегідратації; гіперосмолярний стан, ниркова недостатність з порушенням фільтраційної функції нирок; гостра ниркова недостатність з тривалістю анурії понад 12 годин; геморагічний інсульт; субарахноїдальний крововилив; гіпонатріємія; гіпохлоремія; гіпокаліємія. Ураження головного мозку, що супроводжуються порушенням цілісності гематоенцефалічного бар’єру; коматозні стани. Період вагітності.
Спосіб застосування та дози.
Препарат вводять внутрішньо венно краплинно або повільно струминно. Загальна доза і швидкість введення залежать від показань і клінічного стану хворого. Розрахунок доз ведеться відносно маніту.
Дорослим вводять 50-100 г препарату зі швидкістю, яка забезпечує рівень діурезу не менше 30-50 мл/год.
При набряку мозку, підвищеному внутрішньо черепному тиску або глаукомі дорослим проводять інфузію з розрахунку 0,25-1 г/кг маси тіла протягом 30-60 хв. У пацієнтів з низькою масою тіла або знесилених хворих достатньою є доза 0,5 г/кг. При отруєннях вводять 50-180 г зі швидкістю інфузії, що забезпечує діурез на рівні 100-500 мл/год. Максимальна доза для дорослих – 140-180 г протягом 24 годин.
Дітям як діуретичний засіб вводять внутрішньо венно краплинно з розрахунку 0,25-1 г/кг або 30 г на 1 м2 поверхні тіла протягом 2-6 годин. При набряку мозку, підвищеному внутрішньо черепному тиску або глаукомі – 0,5-1 г/кг або 15-30 г на 1 м2 поверхні тіла протягом 30-60 хв. У дітей з низькою масою тіла або знесилених пацієнтів достатньою є доза 0,5 г/кг. При отруєннях у дітей проводять внутрішньо венну інфузію в дозі 2 г/кг маси тіла або 60 г на 1 м2 поверхні тіла.
За наявності у хворих ниркової недостатності з олігурією вводять 0,2 г маніту на 1 кг маси тіла протягом 3-5 хв, далі спостерігають за діурезом упродовж 1-2 години; якщо він становить понад 30 мл на годину або підвищився на 50 %, продовжують введення препарату внутрішньо венно повільно так, щоб діурез утримувався на рівні 40 мл/год.
Пробна доза: у пацієнтів з олігурією або при підозрі на наявність порушення вивідної функції нирок повинна вводитися контрольна доза маніту. Для дорослих звичайна контрольна доза становить 0,2 г/кг маси тіла, для дітей – 0,2 г/кг маси тіла або 6 г/м2. Контрольна доза вводиться протягом 3-5 хв, діурез повинен збільшитися до 30-50 мл/год протягом 2-3 годин. Якщо діурез не збільшився, може бути введена повторна контрольна доза.
Побічні реакції.
Порушення обміну речовин, метаболізму: зневоднення організму, порушення водно-сольового балансу, гіпонатріємія, гіпокаліємія.
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: сухість шкіри, шкірні висипання, свербіж.
Карді альні розлади: тахікардія, біль за грудниною, зниження та підвищення артеріального тиску.
Неврологічні розлади: судоми, галюцинації, головний біль.
Шлунково-кишкові розлади: диспепсія, сухість у роті, спрага.
Інші: м’язова слабкість, флебіт, набряк обличчя.
Передозування.
Швидке введення препарату у високих дозах може призвести до збільшення об’єму позаклітинної рідини, гіпонатріємії і гіперкаліємії, а також до перенавантаження серця, особливо у хворих з гострою або хронічною нирковою недостатністю, зневоднення організму. Лікування симптоматичне.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
У період вагітності та годування груддю препарат не застосовують.
Діти.
Ефективність та безпечність застосування препарату в педіатрії вивчена недостатньо, тому дітям препарат застосовують тільки за життєвими показаннями.
Особливості застосування.
Препарат застосовують тільки в умовах стаціонару.
Необхідно контролю вати рівень артеріального тиску, діурез, осмотичність крові, баланс води та іонів з показниками центральної гемодинаміки. З обережністю призначають пацієнтам з тяжкими формами хронічної серцевої недостатності. Після введення пробної дози необхідно стежити за діурезом. Не можна робити висновки, виходячи з питомої ваги сечі.
Не застосовують при ураженнях головного мозку, що супроводжуються порушенням цілісності гематоенцефалічного бар’єра, коматозних станах. У разі виникнення таких симптомів, як головний біль, запаморочення, блювання, порушення зору, необхідно припинити введення препарату. У разі випадання кристалів препарат нагрівають на водяній бані при температурі 50-70 °C. Якщо кристали розчиняться, розчин стане прозорим і при охолодженні до температури нижче 36 °C кристали не випадають знову, препарат придатний до застосування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Немає даних щодо впливу маніту на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки препарат застосовують тільки в умовах стаціонару.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Потенціює сечогінний ефект салуретиків, інгібіторів карбоангідрази та інших діуретичних засобів. При поєднанні з неоміцином підвищується ризик розвитку ото- та нефротоксичних реакцій. Не допускається призначення Маніту разом із серцевими глікозидами через можливе збільшення їхньої токсичної дії.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Маніт чинить виражену діуретичну дію за рахунок підвищення осмотичного тиску плазми і фільтрації без наступної канальцевої реабсорбції, призводить до утримання води в канальцях і збільшення об’єму сечі, підвищуючи осмолярність плазми, спричиняє переміщення рідини з тканин у судинне русло. Він сприяє швидкому виведенню рідини із судинного русла, підвищує нирковий кровотік, завдяки чому зменшується гіпоксія ниркової тканини. Препарат не впливає на клуб очкову фільтрацію. Діурез супроводжується виведенням значної кількості натрію без помітного впливу на виведення калію.
Діуретичний ефект визначається кількістю і швидкістю введеного і профільтрованого нирками препарату, тому він неефективний при порушенні фільтраційної функції нирок, а також при азотемії у хворих на цироз печінки та з асцитом. Спричиняє підвищення об’єму циркулюючої крові (через зростання осмотичного тиску в судинному руслі). Після внутрішньо венного введення маніт знижує реабсорбцію води, збільшує об’єм циркулюючої крові, чинить сечогінну дію, знижує внутрішньо черепний тиск.
Фармакокінетика. Фільтрується нирками без наступної канальцевої реабсорбції. Період напів виведення становить приблизно 100 хв (при гострій нирковій недостатності період напів виведення може зростати до 36 годин). Діуретичний ефект проявляється через 1-3 години після введення, зниження тиску спинномозкової рідини і внутрішньо очного тиску – протягом 15 хв після початку інфузії. Максимальне зниження внутрішньо очного тиску відзначається через 30-60 хв після початку введення. Зниження тиску спинномозкової рідини зберігається протягом 3-8 годин, зниження внутрішньо очного тиску – протягом 4-8 годин після закінчення інфузії. Маніт незначною мірою метаболізується в печінці з утворенням глікогену.
Приблизно 80 % введеної дози виводиться із сечею протягом 3 годин.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина; теоретична осмолярність – 1131 мОсм/л, рН 4,5 – 7,0.
Несумісність. Неприпустимо призначення Маніту разом із серцевими глікозидами - можливе збільшення їхньої токсичної дії.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
У випадку випадання кристалів препарат нагрівають на водяній бані до температури 50-70 °С. Якщо кристали зникнуть, розчин стане прозорим і при охолодженні до 36 °С, кристали не випадаютьть знову, препарат придатний до застосування.
Категорія відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 200, 400 мл у пляшках.
Виробник. Закрите акціонерне товариство «Інфузія», Україна. Источник
Місцезнаходження. 04073, м. Київ, просп. Московський, 21-А.
Смотрите также: Цены на Маннит в аптеках