ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Заласта®
(Zalasta®)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить оланзапіну 2,5 мг; 5 мг; 7,5 мг; 10 мг; 15 мг або 20 мг;
допоміжні речовини: целактоза (містить лактози моногідрат), крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A H03.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування шизофренії.
Оланзапін є ефективним для підтримки клінічного покращення протягом тривалої терапії у пацієнтів з початковою реакцією у відповідь на лікування.
Оланзапін призначений для лікування помірного чи тяжкого маніакального епізоду.
Пацієнтам із біполярним розладом, у яких маніакальний епізод відповідає на лікування оланзапіном, препарат застосовують для попередження рецидиву.
Протипоказання.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі
Шизофренія: рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг/день.
Маніакальний епізод: початкова доза становить 15 мг як одноразова щоденна доза при монотерапії або 10 мг щоденно у cкладі комбінованої терапії.
Попередження рецидиву при біполярному розладі: рекомендована початкова доза становить
10 мг/день. Щодо пацієнтів, які приймали оланзапін для лікування маніакального епізоду, продовження терапії для попередження рецидиву повинно відбуватися в тій самій дозі. Якщо матиме місце новий маніакальний, змішаний чи депресивний епізод, лікування оланзапіном слід продовжувати (при необхідності, з оптимізацією дози), при клінічному показанні, з допоміжною терапією для покращення симптомів настрою.
Під час лікування шизофренії, маніакального епізоду та попередження рецидиву при біполярному розладі щоденне дозування може бути поступово скориговане на основі індивідуального клінічного стану в діапазоні 5-20 мг/день. Підвищення до дози, що перевищує рекомендовану початкову дозу, рекомендоване тільки після відповідної клінічної повторної оцінки та повинно, як правило, відбуватися з інтервалами не менше 24 годин. Оланзапін можна приймати незалежно від їди, оскільки їжа не впливає на абсорбцію. Припиняти прийом оланзапіну необхідно поступово зменшуючи дози.
Пацієнти літнього віку
Як правило, меншу початкову дозу (5 мг/день) не призначають, але це слід розглянути щодо пацієнтів віком 65 років та старше, якщо клінічні фактори викликають занепокоєння.
Порушення функції нирок та/чи печінки
Для таких пацієнтів слід розглядати меншу початкову дозу (5 мг). У випадках помірної печінкової недостатності (цироз, за класифікацією Чайлд-П’ю клас A чи B) початкова доза повинна становити 5 мг, збільшувати її слід тільки з обережністю.
Стать
Як правило, початкову дозу та діапазон не потрібно змінювати для пацієнтів-жінок порівняно з пацієнтами чоловіками.
Особи, що палять
Як правило, початкову дозу та діапазон не потрібно змінювати для пацієнтів, які не палять, порівняно з тими, хто палить.
Якщо у наявності більше, ніж один фактор, що можуть призвести до повільнішого метаболізму (жіноча стать, літній вік, статус людини, що не палить), слід прийняти рішення щодо зниження початкової дози. При показанні підвищення дози у таких пацієнтів необхідно проводити з обережністю.
Побічні реакції.
Побічні реакції, що можуть виникнути під час застосування препарату Заласта®, класифіковані в такі групи згідно з їх частотою:
дуже часто (> 1/10);
часто (від > 1/100 до < 1/10);
нечасто (від > 1/1 000 до <1/100);
рідко (від > 1/10 000 до < 1/1 000);
дуже рідко (<1/ 10 000), невідомо (не можна підрахувати з наявних даних).
Побічними реакціями, про які найчастіше (спостерігались у ≥1 % пацієнтів) повідомлялося та які були пов’язані з прийомом оланзапіну, були сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищений рівень пролактину, холестерину, глюкози та тригліцеридів, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія, ортостатична гіпотонія, антихолінергічні ефекти, перехідні асимптоматичні підвищення трансаміназ печінки, висипання, астенія, втома та набряк.
| Дуже часто |
Часто |
Нечасто |
Дуже рідко |
| Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи |
|
Еозинофілія |
Лейкопенія
Нейтропенія |
Тромбоцитопенія |
| Порушення з боку імунної системи |
|
|
|
Алергічна реакція |
Порушення з боку метаболізму та травлення
|
Збільшення мвси тіла1
|
Підвищені рівні холестерину2, 3
Підвищені рівні глюкози4
Підвищені рівні тригліцериду2, 5
Глюкозурія
Підвищення апетиту
|
|
Розвиток або загострення діабету, випадково пов’язане з кетоацидозом чи комою, включаючи деякі летальні випадки.
Гіпотермія |
|
| Порушення з боку нервової системи |
| Сонливість |
Запаморочення
Акатизія6
Паркінсонізм6
Дискінезія6
|
|
Епілептичні напади, які були в анамнезі, або виявлені фактори ризику.
Злоякісний нейролептичний синдром.
Дистонія (включаючи рух очних яблук).
Пізня дискінезія.
Симптоми припинення7
|
| Порушення з боку серцевої системи |
|
|
Брадикардія
Подовження QT |
Тахікардія/фібриляція шлуночків, раптова смерть, тріпотіння/мерехтіння шлуночків, серцевий напад |
| Порушення з боку судинної системи |
|
Ортостатична гіпотензія |
|
Тромбоемболія (включаючи емболію легенів та тромбоз глибоких вен) |
Порушення з боку травного тракту
|
|
Легкі перехідні антихолінергічні ефекти, включаючи запор та сухість у роті |
|
Панкреатит |
| Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів |
|
Перехідні асимптоматичні підвищення трансаміназ печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, особливо на початку лікування) |
|
Гепатит (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне чи змішане ураження печінки) |
| Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин |
|
Висипання |
Реакція
фото чутливості.
Алопеція |
|
| Порушення з боку м’язово-скелетного апарату та сполучної тканини |
|
|
|
Рабдоміоліз |
| Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів |
|
|
|
Нетримання сечі |
| Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз |
|
|
|
Пріапізм
|
|
Загальні порушення та порушення умов введення
|
|
Астенія
Стомлюваність
Набряк |
|
|
| Лабораторні дослідження |
| Підвищення рівнів пролактину в плазмі8
|
|
Високий рівень креатиніну фосфокінази. Підвищення загального білірубіну |
Підвищення рівня алкалінфосфатази |
1 Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося в усіх початкових категоріях Індексу маси тіла (ІМТ). Збільшення маси тіла на ≥ 7 % від початкової маси тіла було дуже частою побічною реакцією, а на ≥ 15 % - частою побічною реакцією. Пацієнти, які набрали ≥ 25 % від своєї початкової маси тіла при довготривалій експозиції, зустрічалися дуже часто.
2 Середнє підвищення рівнів ліпідів у стані натще (загального холестерину, холестерину ліпідів низької щільності та тригліцеридів) було вищим у пацієнтів без порушення ліпідного обміну на початку.
3 Спостерігалося для нормальних рівнів у стані натще на початку (< 5,17 ммоль/л) які збільшилися до високих (≥ 6,2 ммоль/л). Зміни рівнів загального холестерину в стані натще від граничної межі на початку (≥ 5,17‑< 6,2 ммоль/л) до високих (≥ 6,2 ммоль/л) були дуже частим явищем.
4Спостерігалося для нормальних рівнів у стані натще на початку (< 5,56 ммоль/л), які збільшилися до високих (≥ 7 ммоль/л). Зміни рівнів глюкози в стані натще від граничної межі на початку (≥ 5,56 - < 7 ммоль/л) до високих (≥ 7 ммоль/л) були дуже частим явищем.
5Спостерігалося для нормальних рівнів у стані натще на початку (< 1,69 ммоль/л), які збільшилися до високих (≥ 2,26 ммоль/л). Зміни рівнів тригліцеридів у стані натще від граничної межі на початку (≥ 1,69 - < 2,26 ммоль/л) до високих (≥ 2,26 ммоль/л) були дуже частим явищем.
6 Частота появи паркінсонізму та дистонії у пацієнтів, які приймали оланзапін, є кількісно вищою, але статистично незначно відрізняється від плацебо. Пацієнти, які приймали оланзапін, мали нижчу частоту появи паркінсонізму, акатизії та дистонії порівняно з титрованими дозами галоперидолу. Через відсутність детальної інформації про наявність в анамнезі окремих гострих та пізніх екстрапірамідальних порушень рухливості, на даний момент не можна зробити висновок, що оланзапін веде до менш пізньої дискінезії та/чи інших пізніх екстрапірамідальних синдромів.
7 Повідомлялося про гострі симптоми, такі як підвищене потовиділення, безсоння, тремор, страх, нудота та блювання, при різкому припиненні прийому оланзапіну.
8 Пов’язані клінічні прояви (наприклад, гінекомастія, галакторея та збільшення молочних залоз) були рідкісним явищем. У більшості пацієнтів рівні повернулися до діапазону норми без припинення лікування.
Довготривала експозиція (щонайменше протягом 48 тижнів)
Відсоток пацієнтів, які мали побічні клінічно значущі зміни збільшення маси тіла, рівнів глюкози, загального/низької щільності/високої щільності холестерину чи тригліцеридів, збільшувався з часом. У пацієнтів, які завершили 9-12 місяців терапії, збільшення середнього рівня глюкози в крові мало місце приблизно через 4-6 місяців.
Додаткова інформація про окремі групи пацієнтів
У пацієнтів літнього віку з деменцією лікування оланзапіном асоціювалося з більшою частотою летальних наслідків та появи цереброваскулярних побічних реакцій. Дуже частими побічними реакціями, пов’язаними із застосуванням оланзапіну в цій групі пацієнтів, були незвична хода (відхилення від нормальної ходи, такі як труднощі підніматися вгору чи тримати рівновагу) та падіння. Часто спостерігалися пневмонія, підвищена температура тіла, летаргічний сон, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі при напрузі.
У пацієнтів, у яких препарат (агоніст допаміну) викликав психоз, що асоціювався з хворобою Паркінсона, дуже часто повідомлялося про погіршення симптоматики хвороби Паркінсона та галюцинації.
У пацієнтів із біполярною манією комбінаційна терапія вальпроату та оланзапіну призвела до частоти появи нейтропенії, потенційним фактором міг бути високий рівень вальпроату в плазмі. Оланзапін, який вводився разом із літієм чи вальпроатом, призвів до підвищення рівнів (≥10 %) тремору, сухості у роті, підвищення апетиту та збільшення маси тіла. Також повідомлялося про розлади мовлення. Під час прийому оланзапіну в комбінації з літієм чи дивальпроексом збільшення на ≥ 7 % від початкової маси тіла мало місце у 17,4 % пацієнтів протягом гострого періоду лікування (до 6 тижнів). Довготривалий прийом оланзапіну (до 12 місяців) для попередження рецидиву у пацієнтів із біполярним розладом асоціювався зі збільшенням на ≥ 7 % від початкової маси тіла у 39,9 % пацієнтів.
Передозування.
Ознаки та симптоми
Дуже часті симптоми при передозуванні (частота появи > 10 %) включають тахікардію, збуджений стан/агресивність, дизартрію, різноманітні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості з діапазоном від седативного стану до коми.
До інших медично значущих наслідків передозування належать делірій, судоми, кома, можливий злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія чи гіпотензія, серцеві аритмії (< 2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Повідомляли про летальні наслідки у результаті гострого передозування при низькій дозі 450 мг, а також про виживання після гострого передозування дозою 1500 мг.
Лікування
Немає специфічного антидоту для оланзапіну. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Можуть бути призначені стандартні процедури для лікування передозування (промивання шлунка, введення активованого вугілля). Було показано, що супутній прийом активованого вугілля знижує пероральну біодоступність оланзапіну на 50-60 %.
Відповідно до клінічного стану слід розпочати симптоматичне лікування та моніторинг функції життєво важливих органів, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та колапсу, а також підтримку дихальної функції. Не застосовувати епінефрин, допамін чи інші симпатоміметичні засоби з бета-агоністичною дією, оскільки бета-стимуляція може ускладнити артеріальну гіпотензію. Серцево-судинний моніторинг необхідний для виявлення можливих аритмій. Ретельний медичний нагляд та моніторинг повинні тривати до видужання пацієнта.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Немає жодних адекватних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок. Пацієнтам слід рекомендувати повідомляти своєму лікарю, що вони завагітніли чи мають на меті завагітніти протягом лікування оланзапіном. Оскільки клінічний досвід щодо застосування оланзапіну у період вагітності обмежений, препарат слід застосовувати вагітним тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Дуже рідко отримували спонтанні повідомлення про тремор, артеріальну гіпертензію, летаргічний стан та сонливість у немовлят, яких народили матері, що приймали оланзапін протягом 3-го триместру.
Період годування груддю. Матерям у період лікування препаратом слід утримуватися від годування груддю.
Діти.
Оланзапін не рекомендується для застосування дітям через недостатність даних про його безпеку та ефективність.
Особливості застосування.
Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС)
НЗС - потенційно небезпечний для життя стан, пов’язаний з антипсихотичними препаратами. Рідкісні випадки повідомлень про НЗС були отримані у зв’язку з оланзапіном. Клінічними проявами НЗС є гіперпірексемія, м’язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Якщо пацієнт виявляє ознаки і симптоми, що вказують на НЗС або проявляються високою гарячкою без додаткових клінічних проявів НЗС, всі антипсихотичні засоби, включаючи оланзапін, слід відмінити.
Пізня дискінезія
Через великий ризик пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть погіршувати стан або навіть з’являтися після припинення лікування.
Психоз, пов'язаний з деменцією
Ефективність оланзапіну не була встановлена у пацієнтів із психозом, що пов’язаний із деменцією.
Препарат не рекомендовано для застосування в цій групі пацієнтів у зв’язку з підвищеним рівнем летальних випадків та збільшенням кількості цереброваскулярних випадків.
Факторами ризику, що можуть спричиняти зростання рівня летальних випадків серед хворих, які лікуються оланзапіном, є вік > 65 років, седація, супутній прийом бензодіазепінів або наявність патології легенів (наприклад, пневмонія за наявності аспірації або без неї).
Печінкова функція
Транзиторні, асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ АЛТ та АСТ можливі особливо на початку лікування. Рідко можливий гепатит. Повідомлялося про дуже рідкісні випадки холестатичного або змішаного ушкодження печінки. У випадку підвищення АЛТ і/або АСТ протягом лікування необхідний подальший нагляд та узгодження зниження дози або припинення лікування оланзапіном.
Гіперглікемія і цукровий діабет
Зазначається більша розповсюдженість цукрового діабету у хворих на шизофренію. Як і при прийомі інших антипсихотичних лікарських засобів, гіперглікемія, діабет, погіршення перебігу вже існуючого цукрового діабету, кетоацидоз, діабетична кома виникають дуже рідко. Причинного зв’язку між антипсихотичними лікарськими засобами і цими явищами не встановлено. Рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку діабету.
Антихолінергічна активність
Досвід клінічних досліджень виявив низьку частоту антихолінергічних явищ. Однак через обмеження клінічного досвіду застосування оланзапіну пацієнтам із супутніми захворюваннями рекомендована обережність при призначенні пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю, закритокутовою глаукомою або подібними станами.
Допамінергічний антагонізм
Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністів допамін, так само як і інші антипсихотичні засоби.
Загальна дія на ЦНС
Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно використовувати додаткові застережні заходи при прийомі оланзапіну в поєднанні з іншими препаратами центральної дії, включаючи алкоголь.
Лактоза
Заласта, таблетки, містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами галактозної непереносимості, з лактозною недостатністю чи глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей препарат.
Зміни рівня ліпідів
У пацієнтів, які лікувалися оланзапіном, спостерігалися небажані зміни рівня ліпідів. Ці зміни слід відповідно лікувати, зокрема у пацієнтів з дизліпідемією та у пацієнтів, у яких присутні фактори ризику розвитку порушень ліпідного обміну.
Нейтропенія
Пацієнтам з низьким рівнем лейкоцитів і/або нейтрофілів з будь-якої причини, пацієнтам, які приймають препарати, що можуть спричинити нейтропенію, при медикаментозному пригніченні/токсичному ураженні кісткового мозку, пацієнтам з пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутнім захворюванням, радіо- чи хіміотерапією, пацієнтам з гіпереозинофілією або мієлопроліферативним захворюванням оланзапін призначають з обережністю. При сумісному застосуванні оланзапіну та вальпроату нейтропенія розвивається досить часто.
Припинення лікування
При раптовому припиненні прийому оланзапіну дуже рідко повідомлялося про гострі симптоми, такі як підвищена пітливість, безсоння, тремор, тривожність, нудота або блювання.
QT-інтервал
Оланзапін слід призначати з обережністю у комбінації з препаратами, які можуть викликати подовження інтервалу QT, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам з уродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією, гіпомагніємією або подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі. Тому слід уникати сумісного застосування інших нейролептиків або лікарських засобів, які спричиняють подовження інтервалу QT або гіпокаліємію.
Тромбоемболія
Під час лікування оланзапіном випадки тромбоемболії траплялися дуже рідко. Причинний зв'язок між частотою виникнення тромбоемболії та лікуванням оланзапіном не встановлено. Однак, оскільки у пацієнтів із шизофренією часто присутні набуті фактори ризику венозної тромбоемболії, необхідно враховувати усі можливі фактори ризику, наприклад, іммобілізацію пацієнта, та вжити запобіжних заходів.
Вплив на ЦНС
Враховуючи первинний вплив оланзапіну на центральну нервову систему (ЦНС), слід бути обережними при комбінуванні цього препарату з іншими лікарськими засобами, які впливають на ЦНС, та алкоголем. Оскільки оланзапін діє як антагоніст допаміну in vitro, він може послаблювати дію прямих чи непрямих агоністів допаміну.
Постуральна гіпотензія
Як і при лікуванні іншими нейролептиками, під час прийому оланзапіну пацієнтам віком понад 65 років рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску.
Епілептичні напади
Оланзапін слід призначати з обережністю пацієнтам із зазначенням епілептичних нападів в анамнезі, або при наявності факторів, які можуть знижувати судомний поріг. При лікуванні оланзапіном епілептичні напади виникають рідко. У більшості випадків напади або мали місце до початку лікування, або ризик їх виникнення був підвищений.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення, пацієнтам слід утриматися від керування механічними засобами, включаючи автотранспорт.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодії, що потенційно впливають на оланзапін
Оскільки оланзапін метаболізується за допомогою CYP1A2, речовини, що можуть специфічно стимулювати чи пригнічувати цей ізофермент, можуть вплинути на фармакокінетику оланзапіну.
Стимулювання CYP1А2
Метаболізм оланзапіну може стимулювати паління чи дію карбамазепіну, що може призвести до зниження концентрацій оланзапіну. Спостерігалося тільки незначне чи помірне збільшення оланзапіну. Клінічні наслідки ймовірно будуть обмеженими, але рекомендується клінічний моніторинг, при необхідності слід розглянути збільшення дози оланзапіну.
Пригнічення CYP1A2
Було показано, що флювоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2, значно уповільнює метаболізм оланзапіну. Середнє збільшення Cmax оланзапіну після прийому флювоксаміну становило 54 % у жінок, що не палять, та 77 % у чоловіків, що палять. Середнє збільшення AUC становило відповідно 52 % та 108 %. Слід вирішити питання про меншу початкову дозу оланзапіну для пацієнтів, які приймають флювоксамін чи будь-які інші інгібітори CYP1A2, наприклад ципрофлоксацин. Слід прийняти рішення про зменшення дози оланзапіну, якщо розпочато лікування інгібітором CYP1A2.
Знижена біодоступність
Активоване вугілля знижує біодоступність перорального оланзапіну на 50-60 %, його необхідно приймати щонайменше за 2 години до чи через 2 години після прийому оланзапіну.
Не було виявлено, що флюоксетин (інгібітор CYP2D6), разові дози антациду (алюмінію, магнію) чи циметидину істотно впливають на фармакокінетику оланзапіну.
Потенціал оланзапіну щодо впливу на інші лікарські засоби
Оланзапін може протидіяти ефектам прямих та непрямих агоністів допаміну.
Оланзапін не пригнічує основних ізоферментів CYP450 in vitro (наприклад, 1A2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4). Таким чином, не очікується жодної особливої взаємодії, що підтверджують дослідження in vivo, під час пригнічення метаболізму таких активних речовин: трициклічних антидепресантів (які представляють, головним чином, шлях CYP2D6), варфарину (CYP2C9), теофіліну (CYPIA2) чи діазепаму (СYP3A4 та 2C19).
Не зафіксовано жодної взаємодії при супутньому прийомі оланзапіну та літію чи біперидену.
Терапевтичний моніторинг рівнів вальпроату в плазмі не показав, що необхідно проводити коригування дози вальпроату після початку супутнього прийому оланзапіну.
Лікарські засоби, що діють на ЦНС
Слід бути обережними пацієнтам, які вживають спиртне чи приймають лікарські засоби, що можуть спричинити пригнічення центральної нервової системи.
Не рекомендується супутній прийом оланзапіну з лікарськими засобами проти хвороби Паркінсона пацієнтам з хворобою Паркінсона та деменцією.
QT- інтервал
Слід уникати сумісного застосування оланзапіну та інших нейролептиків або лікарських засобів, які спричиняють подовження інтервалу QT.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Оланзапін – це нейролептичний, антиманіакальний та стабілізуючий настрій препарат, що демонструє широкий фармакологічний профіль у багатьох рецепторних системах.
Оланзапін має діапазон спорідненості з рецепторами (Ki; < 100 нМ) відносно рецепторів серотоніну 5 HT2А/2С, 5 HT3, 5HT6; допаміну D1, D2, D3, D4, D5; холінергічних мускаринових рецепторів ml-m5; α1-адренергічних та рецепторів гістаміну H1. Оланзапін продемонстрував більшу спорідненість in vitro для серотоніну 5HT2, ніж для рецепторів допаміну D2, та більшу активність для 5HT2, ніж D2 на моделях in vivo.
Фармакокінетика.
Оланзапін добре всмоктується після перорального застосування, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі протягом 5-8 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Не була визначена абсолютна пероральна біодоступність відносно біодоступності після внутрішньовенного введення.
Оланзапін метаболізується в печінці за допомогою кон’югативного та окиснювального шляхів. Основним циркулюючим метаболітом є 1 0-N-глюкуронід, який не перетинає гемато-енцифалічний бар’єр. Цитохроми P450-CYP1A2 та P450-CYP2D6 беруть участь у формуванні метаболітів N-дезметилу та 2-гідроксиметилу. Обидва препарати проявляють значно меншу фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Предомінантна фармакологічна активність йде від первинного оланзапіну. Після перорального застосування середній кінцевий період напіввиведення оланзапіну у здорових добровольців варіюється залежно від віку та статі.
Кліренс оланзапіну з плазми є нижчим у осіб літнього віку порівняно з молодими особами, у жінок порівняно з чоловіками та у тих, хто не палить, порівняно з тими, хто палить. Однак коливання впливу віку, статі чи статусу паління на кліренс та період напіввиведення оланзапіну є малим порівняно із загальною варіабельністю між окремими особами.
Оланзапін зв’язується з білками плазми приблизно на 93 % у всьому діапазоні концентрацій приблизно від 7 до приблизно 1000 нг/мл. В основному оланзапін зв’язується з альбуміном та α1-ацид-глікопротеїном.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 2,5 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами;
таблетки по 5 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «5»;
таблетки по 7,5 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «7,5»;
таблетки по 10 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «10»;
таблетки по 15 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «15»;
таблетки по 20 мг: круглі, дещо двовипуклі, світло-жовтого кольору з можливими окремими жовтими плямами та надписом «20».
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла і вологи.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
7 таблеток у блістері; 4 або 8 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. КРКА, д.д., Ново место.
Місцезнаходження. Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.
Виробник. КРКА Польща Сп. з.о.о. Источник
Місцезнаходження. Ровнолегла 5, 02-235 Варшава.