Нормативна база

Лікарські засоби

Народний рейтинг лікарів

Інші розділи

Зворотній зв'язок

МЕТФОРМІН
Назва: МЕТФОРМІН | Шукати МЕТФОРМІН в аптеках →
Міжнародна непатентована назва: Metformin
Виробник: "Polfa" Kutno Pharmaceutical Company, Польща
Лікарська форма: Таблетки
Форма випуску: Таблетки по 0,5 г № 30 (15х2)
Діючі речовини: 1 таблетка містить метформіну - 500.0 мг
Допоміжні речовини: Крохмаль, тальк, магнію стеарат
Фармакотерапевтична група: Пероральні протидіабетичні препарати
Показання: Інсулінонезалежний діабет (II типу) особливо у паціентів з надмірною вагою; інсулінозалежний діабет (I типу) у комбінації з інсулінотерапією; метаболічний синдром.
Термін придатності: 3р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/2784/01/01
Термін дії посвідчення: з 14.03.2005 до 14.03.2010
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату МЕТФОРМІН
АТ код: A10BA02.
Наказ МОЗ: 106 від 14.03.2005


Інструкція для застосування МЕТФОРМІН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕТФОРМІН

 METFORMIN

Загальна характеристика:

міжнародна назва: metformin;

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого кольору з однорідною поверхнею, без плям та пошкоджень;

склад: 1 таблетка містить 500 мг метформіну гідро хлориду;

допоміжні речовини: крохмаль, тальк, магнію стеарат.

 

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Код АТС А 10В А 02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метформін знижує підвищений рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Препарат проявляє свою дію незалежно від секреторної діяльності підшлункової залози. Основним механізмом його дії є гальмування транспорту електронів дихального ланцюга в оболонці мітохондрій, що приводить до зниження концентрації внутрішньоклітинної АТФ і посилення без кисневого гліколізу. Внаслідок цього посилюється надходження глюкози з позаклітинного простору в клітини, зменшуються запаси глікогену у печінці та збільшується виділення пірувату ілактату в таких органах, як кишечник, печінка, у м’язовій та жировій тканинах.

Дія Метформіну розповсюджується на:

шлунково-кишковий тракт: препарат гальмує всмоктування глюкози в кишечнику, зменшує перистальтику шлунка і кишечнику;

печінку: препарат гальмує глюконеогенез і виділення глюкози в кров, посилює без кисневий гліколіз;

периферичні тканини: препарат підвищує тканинне споживання глюкози, щопов’язано з посиленням периферичної дії ендогенного інсуліну (дія на рівні інсулінового рецептора – зростання кількості і спорідненості рецепторів, атакож рецепторні взаємодії – активація систем, що транспортують глюкозу вклітини). Внаслідок того, що Метформін не стимулює виділення інсуліну підшлунковою залозою, він сприяє ліквідації гіперінсулінемії, яка є однією зосновних причин прогресу вання судинних ускладнень і збільшення маси тіла при цукровому діабеті II типу.

Метформін здійснює також позитивну метаболічну дію на:

ліпіди крові: знижує рівень загального холестерину на 10–20%, фракцій холестерину: ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), що пов’язано з гальмуванням його біосинтезу в стінці кишечнику і зростанням його виведення через шлунково-кишковий тракт. Препарат підвищує рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) на 10–20% та знижує рівеньтри гліцеридів на 10–20% (навіть якщо їх рівень підвищений на 50%) шляхом гальмування окислення жирних кислот, зниження концентрації інсуліну, гальмування кишкового всмоктування глюкози;

систему згортання та фібриноліз: знижує чутливість тромбоцитів доагрегуючих факторів, стимулює ендогенний фібриноліз шляхом підвищення активності t-PA (тканинного активатора плазміногену), зниження рівня РАІ-1(інгібітора тканинного активатора плазміногену) та зниження рівня фібриногену;

стінку кровоносних судин: гальмує проліферацію гладких м’язів судин.

Додатковий метаболічний ефект Метформіну визначає його позитивну дію насистему кровообігу, гальмування розвитку діабетичної ангіопатії та попередження виникнення таких ускладнень, як артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця. У пацієнтів з ожирінням препарат дає можливість зменшення маси тіла, особливо на початку лікування.

Фармакокінетика. Всмоктування Метформіну відбувається у дванадцяти палійта тонкій кишках. Біодоступність становить 50–60%. Препарат не зв’язується збілками крові, швидко розподіляється між різними органами; накопи чуєтьсяголовним чином у стінці травного тракту (шлунок, дванадцяти пала та тонка кишки), печінці, слинних залозах.

Метформін досягає максимальної концентрації в сироватці крові через 2год. після прийому, період напів виведення становить 1,5 год. На відміну відфенформіну, препарат в організмі не метаболізується. Тривалість повної елімінації – 4,0–8,7 год, препарат у незмінному вигляді виводиться через нирки (близько 90% протягом 12 годин ). У пацієнтів похилого віку та у разі порушення функції нирок кінетика Метформіну змінюється. Загальний кліренс, а також нирковий у пацієнтів похилого віку знижується на 35–40%, при помірній та тяжкій нирковій недостатності – на 74–78%.

Показання для застосування.

Цукровий діабет ІІ типу (особливо у пацієнтів з порушенням жирового обміну, ожирінням у випадках, коли нормальний рівень цукру в крові не досягається за допомогою дієти та фізичних навантажень); цукровий діабет ІІтипу – комбінована терапія з інсуліном, похідними сульфонілсечовини.

Спосіб застосування та дози.

Метформін приймають внутрішньо, під час або безпосередньо після їжі.

Початкова доза становить 500–1 000 мг (1–2 таблетки) на добу. Дозу слід поступово підвищувати до отримання оптимального ефекту. Ліки, звичайно, приймають по 1 таблетці 2–3 рази на добу. Максимальна доза – 2 550 мг на добу.

Увага!

Повний терапевтичний ефект може відмічатись навіть після 14 днів лікування, у зв’язку з чим не слід занадто швидко збільшувати дозу препарату.

Побічна дія.

Зниження апетиту, металевий присмак у роті, нудота, блювання, біль уживоті, пронос, ацидоз. Зменшення цих явищ досягають, як правило, застосовуючи препарат під час їжі, та починаючи лікування з низьких добових доз. При довго тривалому лікуванні в поодиноких випадках може виникнути мегалобластичнаанемія як наслідок порушення всмоктування вітаміну В 12 та фолієвої кислоти. Дужерідко, головним чином у хворих на ниркову недостатність, недостатність кровообігу, печінкову та дихальну недостатність, тканинну гіпоксію, при застосуванні Метформіну можливе виникнення лактатного ацидозу.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату, діабетична кома, метаболічний ацидоз, лактатний ацидоз, стани гіпоксії (внаслідок гіпоксемії, шоку та ін.); гостра та хронічна ниркова недостатність, печінкова недостатність, недостатність кровообігу з тканинною гіпоксією, інфаркт міокарда, дихальна недостатність; важкі опіки, оперативні втручання, інфекційні захворювання, застосування йодовмісних контрастних засобів; алкоголізм, вагітність і період годування груддю.

Передозування. Навіть значне передозування не призводить, з анормальних умов, до

гіпоглікемії, але можливе виникнення лактатного ацидозу. Передозування та

лактатний ацидоз повинні лікуватися за допомогою ін фузійної терапії та, у важких

випадках, гемодіалізу.

Особливості застосування. У період лікування Метформіном необхідно періодичноконтролю вати вміст глюкози в крові та сечі. За необхідності проведення хірургічного втручання, введення діагностичних йодовмісних контрастних засобів препарат на короткий термін відміняють. Зловживання спиртними напоями підвищує ризик виникнення лактатного ацидозу при лікуванні Метформіном.

При комбінованому застосуванні Метформіну з похіднимисульфонілсечовини, інсуліном, при недостатньому харчуванні, при гострому зловживанні алкоголем, після значного фізичного навантаження можуть виникатигіпоглікемічні стани, що необхідно враховувати при роботі з механічним устаткуванням та керуванні автотранспортними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Метформін діє синергічно з похідними сульфонілсечовини (наприклад, зглібенкламідом, гліпізидом, глібуридом), інсуліном та акарбозою (інгібіторα-глюкозид ази). Амілорид, дигоксин, хінідин, морфін, прокаїнамід, триамтерен, триметоприм, циметидин, ранітидин, фамотидин, блокатори кальцієвих каналів (особливо ніфедипін) гальмують канальцеве виділення в нирках і можуть підвищувати концентрацію Метформіну в сироватці крові. Фуросемід підвищує концентрацію Метформіну в сироватці крові, а Метформін знижує як концентрацію, так і період напів виведення фуросеміду.

 При застосуванні разом з лікарськими засобами, що можуть викликатигіпоглікемію (клофібратом, пробенецидом, пропраналолом, рифампіцином, сульфоніламідами, саліцилатами), дозу Метформіну знижують.

Препарати, що викликають підвищення рівня цукру в крові (пероральні протизаплідні естрогенвмісні засоби, кортикостероїди, сечогінні засоби, ізоніазид, нікотинова кислота, фенітоїн, хлорпромазин, гормони щитовидної залози, симпатоміметики), можуть знижувати ефективність Метформіну. У випадку застосування з цими препаратами слід контролю вати вміст глюкози в крові та при необхідності відповідно збільшувати дозу Метформіну. Етиловий спирт підвищує ризик виникнення лактатного ацидозу. Холестирамін та гуар уповільнюють всмоктування Метформіну, знижуючи його ефект. Ці засоби слід застосовувати через декілька годин після застосування Метформіну. Препарат посилює дію пероральних антикоагулянтів з групи кумарину. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15–25°С у сухому, недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.

Смотрите также: Цены на Метформин в аптеках




На сайті також шукають: Мономах, Агапурин інструкція, Гепа-мерц застосування, Неуробекс форте побічні дії, Неогемодез протипоказання