ІН С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

Маніт

(Mannitum)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: маніт – шестиатомний спирт, який належить до групи цукрів. 15% розчинманіту - прозора безбарвна рідина;

склад: 100 мл розчину містять манітолу 15 г;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода дляін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Розчини осмотичнихдіуретиків. Код АТС В 05В С 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Маніт маєсильну діуретичну дію, обумовлену підвищенням осмотичного тиску плазми і зниженням реабсорбції води. Він сприяє швидкому виведенню рідини із судинного русла, підвищує нирковий кровотік, завдяки чому зменшується гіпоксія ниркової тканини. Препарат не впливає на клуб очкову фільтрацію. Діурез супроводжується виведенням значної кількості натрію без помітного впливу на виведення калію.

Діуретичний ефект визначається кількістю препарату, який профільтрований через нирки. Ефекттим більше виражений, чим вище концентрація Маніту і швидкість його введення. При порушенні фільтраційної функції діуретичний ефект може бути відсутній. Після внутрішньо венного введення Маніт сприяє переміщенню екстравазатів усудинне русло, знижує реабсорбцію води, збільшує об’єм циркулюючої крові, має сечогінну дію, знижую внутрішньо черепний тиск. Препарат не впливає наклуб очкову фільтрацію, стимулює натрійурез без помітного впливу на виведення калію.

Фармакокінетика.Фільтрується нирками без наступної канальцевої реабсорбції. Не метаболізується в організмі, виводиться з сечею в незміненому вигляді. Швидко виводиться із судинної системи.

Показання для застосування.Манітзастосовують для зниження внутрішньо черепного тиску і зменшення набряку мозку, при гострій печінковій та нирковій недостатності зі збереженою фільтраційною здатністю нирок та інших станах, які потребують посилення діурезу. Внаслідокдегідратуючого ефекту і зниження препаратом внутрішньо черепного тиску його призначають при інтенсивній терапії судомного статусу; використання Маніту для дегідратації можливе при лікуванні гострої застійної глаукоми.

Препарат рекомендований при операціях із штучним кровообігом (запобігання ішемії нирок та гострої ниркової недостатності). Маніт забезпечує підвищення виведення рідини після перфузії, зменшує опір судин нирок, посилюючи в них кровотік. Сприяє виведеннюнефротоксинів.

Ефективний при інтоксикаціїбарбітуратами та інших отруєннях. Призначають також при посттранс фузійнихускладненнях, які виникають внаслідок переливання несумісної крові. Маніт неефективний при азотемії у хворих цирозом печінки та асцитом.

Спосіб застосування тадози. Манітвводять внутрішньо венно – струминно повільно або крапельно.

Дорослим з профілактичною метою вводятьу разовій дозі 0,5 г/кг маси тіла, із терапевтичною – 1 – 1,5 г/кг. Добова дозане може бути вище 140 – 180 г.

Повторно Маніт вводять тільки під контролем водно-сольового балансу; щоб запобігти дегідратації, необхідно вводити в організм рідину.

При операціях із екстракорпоральнимкровообігом в апарат безпосередньо перед початком перфузії вводять 20 – 40 гманіту.

Дітям як діуретик вводять внутрішньо венно із розрахунку 0,25 – 2 г на кг маси тіла або 60 г/м² 15% розчину протягом 2 – 6 год.

При церебральному набряку або підвищенні внутрішньо очного тиску вводять внутрішньо венно із розрахунку 1 – 2г/кг маси або 30 г/м² поверхні тіла 15% розчину протягом 30 – 60 хв.

Застосовувати тільки в умовах стаціонару!

Побічна дія. При надмірному виведенні рідини можуть з’явитися ознаки зневоднення (галюцинації, диспепсичні явища таін.).

Введення Маніту при анурії, спричиненій ураженням нирок, може призвести до розвитку набряку легенів.

Протипоказання. Застосування Манітупротипоказане при порушенні видільної функції нирок (органічні ураження із порушенням процесу фільтрації), вираженій недостатності кровообігу і серцевій недостатності.

Передозування. При надмірному виведенні рідини можуть з’явитися ознаки зневоднення (галюцинації, диспепсичні явища таін.).

Особливості застосування. Повторно Маніт вводять тільки під контролем водно-сольового балансу. Щоб запобігти дегідратації необхідно вводити в організм рідину. Застосовують вумовах стаціонару під контролем лікаря.

Взаємодія зіншими лікарськими засобами. Неприпустимо призначення діуретиків. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 15 до 25 °С. У випадку випадання кристалів препарат нагрівають на водяній бані до температури +50 до +70°С. Якщо кристали зникнуть, розчин стане прозорим і при охолодженні до +36°С кристали не випадуть знову, препарат придатний до використання. Термін придатності – 3 роки.