Нормативна база

Лікарські засоби

Народний рейтинг лікарів

Інші розділи

Зворотній зв'язок

Про подальший розвиток та удосконалення лікарсько-фізкультурної служби в Україні

№ 614; прийнятий: 27-10-2008; чинний
Видавник: Міністерство охорони здоров'я України
Тип документа: Наказ


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Н А К А З

27.10.2008  № 614

Про подальший розвиток та удосконалення лікарсько-фізкультурної служби в Україні

З метою подальшого розвитку та удосконалення лікарсько-фізкультурної служби в Україні НАКАЗУЮ:

1. Скасувати наказ МОЗ України від 25.07.2008 року № 412 "Про подальший розвиток лікарсько-фізкультурної служби України".

2. Затвердити:

2.1. Положення про лікарсько-фізкультурну службу (надалі Служба) (додається).

2.2. Положення про головного позаштатного спеціаліста Міністерства охорони здоров'я України із спортивної медицини і лікувальної фізкультури (додається).

2.3. Примірне положення про лікарсько-фізкультурний диспансер (центр спортивної медицини) (додається).

2.4. Примірне положення про відділення (кабінет) лікувальної фізкультури (додається).

2.5. Примірне положення про відділення (кабінет) спортивної медицини (додається).

2.6. Примірну посадову інструкцію лікаря із спортивної медицини (додається).

2.7. Примірну посадову інструкцію лікаря з лікувальної фізкультури (додається).

2.8. Примірну посадову інструкцію медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури (додається).

2.9. Примірну посадову інструкцію медичної сестри з масажу (додається).

2.10. Кваліфікаційну характеристику лікаря із спеціальності "лікувальна фізкультура" (додається).

2.11. Кваліфікаційну характеристику лікаря із спеціальності "спортивна медицина" (додається).

2.12. Розрахункові норми витрати часу на виконання різних видів діяльності лікарем із спортивної медицини (на одну особу) (додається).

2.13. Розрахункові норми витрати часу на виконання різних видів діяльності лікарем та медичною сестрою (інструктором) з лікувальної фізкультури (час на одне відвідування і кількість умовних одиниць на 1 процедуру дорослим і дітям) (додається).

2.14. Розрахункові норми витрати часу на виконання процедур масажу (кількість умовних одиниць на 1 процедуру масажу дорослим і дітям) (додається).

2.15. Положення про медичне забезпечення спортсменів - членів збірних команд України та резерву (додається).

2.16. Положення про медичне забезпечення учнів спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву та дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл та училищ (ліцеїв), спортсменів збірних команд міст та районів (додається).

2.17. Положення про медичне забезпечення спортивно-масових заходів (додається).

3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам обласних Головних управлінь охорони здоров'я Дніпропетровської, Донецької, Київської, Львівської та Луганської областей, Головного управління охорони здоров'я та медицини катастроф Черкаської, управління охорони здоров'я та курортів Вінницької, управління охорони здоров'я та медицини катастроф Одеської областей, управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської та управління охорони здоров'я Севастопольської міської державних адміністрацій забезпечити:

3.1. Умови для збереження та належного функціонування і розвитку мережі закладів Служби.

3.2. Виконання постанови Верховної Ради України від 3 серпня 2006 року № 66-V "Про недопущення закриття та перепрофілювання закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувально-фізкультурних закладів".

3.3. Організацію чіткої системи взаємодії між спеціалізованими закладами та установами зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури та іншими лікувально-профілактичними закладами всіх рівнів для надання медичної допомоги особам, які займаються фізкультурою та спортом.

3.4. Затвердження положень про головних позаштатних спеціалістів із спортивної медицини та лікувальної фізкультури.

3.5. Введення посад "лікар з лікувальної фізкультури та спортивної медицини" замість посади "лікар з лікувальної фізкультури" до штатного розкладу центральних районних лікарень та поліклінік сільських районів, лікарень і поліклінік (амбулаторій) міст і селищ міського типу з населенням до 25 тисяч осіб.

4. Директору Департаменту кадрової політики, освіти і науки М.В. Банчуку, ректорам вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації:

4.1. Розробити та затвердити оновлені навчальні програми первинної підготовки та удосконалення лікарів з лікувальної фізкультури і спортивної медицини, збільшити кількість учбових годин з цих дисциплін.

4.2. Включити в навчальні програми інтернатури та спеціалізації з терапії, педіатрії, сімейної медицини розділ з профілактики захворювань засобами фізичної культури, питання лікувальної фізкультури та лікарського контролю за особами, які займаються фізкультурою та спортом.

5. Директору Українського центру спортивної медицини МОЗ України, головному позаштатному спеціалісту МОЗ України зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури Ю.П. Дехтярьову:

5.1. Забезпечити системний підхід та ефективність роботи Служби щодо здійснення медичного контролю в спорті вищих досягнень, масового спорту і фізичної культури, медичного забезпечення фізичного виховання школярів, учнів та студентів, вдосконалення методик лікувальної фізичної культури в лікуванні та реабілітації хворих, інвалідів.

5.2. Координувати роботу з реалізації рішень Всеукраїнських з'їздів, нарад, науково-практичних конференцій фахівців зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури за участю інших головних позаштатних спеціалістів МОЗ України, керівників профільних кафедр вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

5.3. Переглянути та внести, у разі потреби, протягом 2008-2009 років пропозиції до МОЗ України з удосконалення змісту таких медичних облікових форм звітності:

- лікарсько-контрольної картки фізкультурника (ф. 061/о);

- картки диспансерного спостереження спортсмена (ф. 062/о);

- картки хворого, який лікується в кабінеті лікувальної фізкультури (ф. 042/о);

- звіту про медичні кадри (ф. № 17);

- звіту лікувально-профілактичного закладу (ф. № 20).

5.4. Активізувати пропаганду здорового способу життя із залученням засобів масової інформації.

5.5. Розробити рекомендації з нормативно-правового забезпечення, організації і впровадження госпрозрахункової діяльності, платних послуг та послуг в сфері медичного страхування в закладах Служби, вивчати і розповсюджувати передовий досвід.

6. Вважати такими, що втратили чинність:

- наказ МОЗ України від 31.12.1992 р. № 211 "Про удосконалення лікарсько-фізкультурної служби";

- наказ МОЗ України від 20.09.1993 р. № 208 "Про затвердження тимчасових кваліфікаційних характеристик з лікарських спеціальностей" у частині кваліфікаційної характеристики фахівця зі спеціальності "спортивна медицина" та кваліфікаційної характеристики фахівця зі спеціальності "лікувальна фізкультура".

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Юрченка В.Д.

Міністр В.М.Князевич

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПОЛОЖЕННЯ

про лікарсько-фізкультурну службу

Відповідно до статті 39 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" лікарсько-фізкультурна служба (далі - Служба) є системою медичного контролю за всіма категоріями осіб, які займаються фізичною культурою та спортом. Залишаючись невід'ємною складовою частиною системи охорони здоров'я, Служба ставить метою визначення стану здоров'я, фізичного розвитку і функціонального стану організму осіб, які займаються фізичною культурою та спортом, а також здійснення профілактики і діагностики захворювань, організацію та проведення відновлювального лікування (реабілітації) після травм, операцій, захворювань спортсменів, осіб, які займаються фізкультурою, та інших верств населення методами лікувальної фізкультури, терапії, хірургії тощо.

Служба вирішує задачі не тільки медичного, а й соціального значення - забезпечення оздоровлення нації та формування засад щодо здорового способу життя засобами фізичної культури, прикладом досягнень українських спортсменів.

Служба функціонує під організаційно-методичним, науковим та адміністративним керівництвом Міністерства охорони здоров'я України. Заклади Служби знаходяться у державній і комунальній власності місцевих органів самоврядування та власності інших центральних органів виконавчої влади України.

Штатне забезпечення Служби визначене штатними нормативами, затвердженими наказом МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33 "Про штатні нормативи і типові штати закладів охорони здоров'я" і включає посади: "лікар зі спортивної медицини", "лікар з лікувальної фізкультури", "лікар з лікувальної фізкультури та спортивної медицини", "завідувач відділенням (кабінетом)", "медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури".

З додержанням вимог вищезазначеного наказу у відділення і кабінети лікувальної фізкультури можуть вводитись посади спеціаліста з фізичної реабілітації, на які призначаються випускники вищих навчальних закладів фізичної культури III-IV рівня акредитації за спеціальністю "Фізична реабілітація".

Організаційно-методичним центром Служби є Український центр спортивної медицини МОЗ України.

Науково-методичними центрами з питань спортивної медицини та лікувальної фізкультури на додипломному та післядипломному рівнях є кафедра спортивної медицини, лікувальної фізкультури, фізичного виховання і валеології Дніпропетровської державної медичної академії та кафедра спортивної медицини та валеології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Діяльність Служби регламентується чинним законодавством України і даним Положенням.

Зміст та організація роботи зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури диференційовані відповідно до спеціальностей "Спортивна медицина", "Лікувальна фізкультура", "Лікувальна фізкультура і спортивна медицина".

1. Головні завдання спортивної медицини:

1.1. Визначення стану здоров'я, фізичного розвитку і функціонального стану організму спортсменів та осіб, які займаються оздоровчою фізичною культурою.

1.2. Здійснення профілактики, діагностики і лікування захворювань та пошкоджень, пов'язаних із заняттями фізкультурою і спортом.

1.3. Надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги особам, які займаються спортом у випадках виявлення відхилень у стані їх здоров'я.

1.4. Участь в управлінні тренувальним процесом.

1.5. Медичне забезпечення спортивно-масових заходів та навчально-тренувальних зборів.

1.6. Організаційно-методичне забезпечення відділень і кабінетів зі спортивної медицини в лікувально-профілактичних та спортивно-оздоровчих закладах.

2. Форми і зміст роботи зі спортивної медицини:

2.1. Систематичне диспансерне спостереження за спортсменами.

2.2. Медичне забезпечення спортивно-масових заходів та навчально-тренувальних зборів.

2.3. Організація та проведення заходів по відновленню працездатності спортсменів після тренувальних навантажень і змагань та реабілітація спортсменів після травм і захворювань.

2.4. Лікарсько-педагогічний контроль в процесі:

- навчально-тренувальних занять спортсменів;

- навчально-тренувальних занять в групах фізкультури оздоровчого напрямку;

- занять з фізичного виховання за державними програмами в дитячих дошкільних установах та закладах освіти різного рівня.

2.5. Здійснення медичної практики. Консультативна робота.

2.6. Складання та проведення індивідуальних оздоровчих програм, аналіз їх ефективності.

2.7. Проведення наукових досліджень в сфері медичного забезпечення фізичної культури і спорту.

2.8. Пропаганда здорового способу життя, оздоровчого впливу фізичної культури серед населення, санітарно-просвітницька робота серед фізкультурників і спортсменів.

2.9. Консультаційно-методична допомога з питань спортивної медицини лікувально-профілактичним закладам.

2.10. Координація діяльності та наступності в роботі закладів охорони здоров'я з різними відомствами і організаціями (спорткомітети, спортивні товариства і клуби, профспілкові організації, фонди милосердя і здоров'я, асоціації та федерації з видів спорту та ін.).

2.11. Впровадження нових методів і методик для оцінки рівня здоров'я, функціонального та фізичного стану.

2.12. Підготовка інструктивних матеріалів по діяльності Служби.

2.13. Організація та проведення семінарів, конференцій, нарад з питань спортивної медицини та оздоровлення населення засобами фізичної культури.

3. Система організації роботи зі спортивної медицини:

3.1. Медичне забезпечення осіб, які займаються фізичною культурою і спортом, їх реабілітація та оздоровлення здійснюється закладами та установами зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури і лікувально-профілактичними закладами охорони здоров'я.

3.2. До складу закладів і установ спортивної медицини та лікувальної фізкультури входять:

- Український центр спортивної медицини МОЗ України;

- Київський центр спортивної медицини;

- обласні, міські лікарсько-фізкультурні диспансери та центри спортивної медицини;

- центри "Здоров'я";

- відділення спортивної медицини у складі обласних лікарень та центрів "Здоров'я";

- відділення (кабінети) спортивної медицини в лікувально-профілактичних закладах загальної мережі;

- Донецький, Запорізький обласні та Кримський республіканський лікарсько-фізкультурні диспансери, що підпорядковані Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту.

4. Головні завдання лікувальної фізкультури:

4.1. Впровадження і використання лікувальної фізкультури на всіх етапах лікування і реабілітації в лікувально-профілактичних закладах всіх рівнів системи охорони здоров'я.

4.2. Підвищення ефективності застосування лікувальної фізкультури шляхом поліпшення організації роботи, залучення до участі в цій роботі усіх ланок адміністративного та лікувального персоналу лікувально-профілактичних закладів, підвищення кваліфікації з питань лікувальної фізкультури лікарів та середнього медичного персоналу.

4.3. Вдосконалення комплексу методів лікування і медичної реабілітації за рахунок його раціональної побудови з використанням процедур лікувальної фізкультури.

4.4. Впровадження в лікувальний і реабілітаційний процес навчання та дотримання хворими засад здорового способу життя, оздоровчих систем і програм, лікувальної фізкультури та оздоровчого тренування в домашніх умовах.

4.5. Санітарно-просвітницька робота серед хворих, медичного персоналу і населення з питань здорового способу життя, лікувальної та оздоровчої ролі фізичних вправ і загартування, правил гігієни та самоконтролю при заняттях фізкультурою.

4.6. Відновлення фізичного здоров'я, повне або часткове відновлення працездатності, підготовка до соціально-трудової і соціально-побутової реабілітації.

5. Форми та зміст роботи з лікувальної фізкультури:

5.1. Лікарське обстеження хворих та інвалідів, інших осіб, які мають потребу в лікуванні засобами лікувальної фізкультури та оздоровлення з визначенням показників фізичного стану, наданням висновку, призначень і рекомендацій з лікувальної фізкультури у комплексі з іншими лікувальними та реабілітаційними методиками на стаціонарному, поліклінічному і санаторному етапах і в домашніх умовах.

5.2. Лікарська консультація з питань застосування лікувальної фізкультури, фізичної реабілітації, оздоровчих програм і систем тощо.

5.3. Проведення лікувальних процедур з лікувальної фізкультури.

5.4. Розробка і реалізація індивідуальних програм відновлювального лікування, що забезпечують безперервність та послідовність реабілітаційних заходів.

5.5. Проведення лікувальних процедур з лікувальної фізкультури в комбінації з природними факторами.

5.6. Проведення лікувальних процедур з лікувальної фізкультури в поєднанні з преформованими фізичними чинниками.

5.7. Застосування, при наявності у фахівця спеціальної підготовки, певних методів і методик медичної реабілітації.

5.8. Лікар з лікувальної фізкультури може бути залучений до роботи з медичного забезпечення фізичного виховання в навчальних закладах та закладах фізичної культури осіб старшого віку з метою:

5.8.1. Проведення лікарського обстеження осіб, які займаються за програмами фізичного виховання чи оздоровчим фізичним тренуванням, визначення допуску та медичної групи для занять.

5.8.2. Визначення організаційно-методичних підходів до:

- фізичного виховання школярів, учнів, студентів з відхиленнями в стані здоров'я та фізичного розвитку;

- програм оздоровчого фізичного тренування і контролю під час виконання фізичних навантажень у осіб різного віку.

6. Система організації роботи з лікувальної фізкультури:

6.1. В організації роботи з лікувальної фізкультури повинні брати участь усі ланки адміністративного і лікувального персоналу закладу охорони здоров'я: головний лікар, заступник головного лікаря з лікувальної роботи, завідувач відділенням, лікуючий лікар, старша медична сестра.

6.2. Підрозділом для роботи є відділення з лікувальної фізкультури чи кабінет - самостійний або в складі відділення відновлювального лікування лікувально-профілактичних закладів.

6.3. Лікар з лікувальної фізкультури може бути завідувачем відділенням відновлювального лікування, робити призначення з лікувального масажу та керувати роботою медичних сестер з масажу.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПОЛОЖЕННЯ

про головного позаштатного спеціаліста Міністерства охорони здоров'я України із спортивної медицини і лікувальної фізкультури

1. Головним позаштатним спеціалістом із лікувальної фізкультури та спортивної медицини МОЗ України (далі - Головний спеціаліст) призначається висококваліфікований лікар з питань спортивної медицини та лікувальної фізкультури з числа наукових, науково-педагогічних працівників, керівників закладів або підрозділів закладів охорони здоров'я.

Головний спеціаліст повинен мати вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямком підготовки "Медицина" та відповідною спеціальністю і спеціалізацією за фахом, вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності "Лікувальна фізкультура та спортивна медицина" чи "Спортивна медицина" або "Організація та управління охороною здоров'я", стаж роботи за фахом понад 10 років, науковий ступінь доктора або кандидата медичних наук та досвід роботи щодо організації управління закладом охорони здоров'я, фахівцями тощо.

2. Покладання обов'язків та звільнення від виконання обов'язків Головного спеціаліста здійснюється наказом Міністерства охорони здоров'я України.

3. Головний спеціаліст повинен знати та керуватись у своїй роботі Конституцією України, актами законодавства, що стосуються сфери охорони здоров'я, Указами Президента України, постановами, розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують розвиток лікарсько-фізкультурної служби (далі Служби).

Головний спеціаліст також повинен знати порядок підготовки та внесення проектів законодавчих та нормативних актів, основи державного управління, економіки, фінансів, форми та методи роботи з засобами масової інформації, правила ділового етикету, мову ділового спілкування, вільно володіти українською мовою.

4. Основні завдання Головного спеціаліста:

4.1. Вивчення і аналіз стану здоров'я спортсменів та осіб, які займаються фізичною культурою та спортом.

4.2. Розробка і сприяння впровадженню на всіх рівнях управління заходів розвитку і вдосконалення Служби щодо:

- профілактики, своєчасної діагностики і лікування захворювань, пов'язаних із заняттями фізкультурою і спортом;

- медичного забезпечення спортивно-масових заходів та навчально-тренувальних зборів;

- зниження захворюваності, інвалідності та смертності серед спортсменів вищих досягнень, учнів дитячо-юнацьких спортивних шкіл;

- впровадження і широке використання лікувальної фізкультури в лікуванні та медичній реабілітації хворих.

4.3. Аналіз діяльності закладів та установ зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури в цілому по Україні, внесення пропозицій щодо їх удосконалення і розвитку, вивчення та аналіз стану ефективності кадрового та матеріально-технічного забезпечення Служби, надання пропозиції щодо її поліпшення, ефективного використання.

4.4. Участь в плануванні підготовки та удосконалення медичних кадрів із спортивної медицини та лікувальної фізкультури.

4.5. Координація роботи з організаційно-методичного та науково-методичного забезпечення Служби в Україні, визначення її пріоритетних напрямків розвитку.

5. Відповідно до основних завдань Головний спеціаліст

5.1. Бере участь у:

5.1.1. Реалізації державної політики стосовно діяльності і розвитку спортивної медицини та лікувальної фізкультури, виконання законодавчих і нормативних актів, розпоряджень і наказів МОЗ України.

5.1.2. Розробці плану організаційних заходів МОЗ України.

5.1.3. Розробці проектів законодавчих і нормативних актів, державних програм, перспективних планів розвитку Служби, звітує про їх виконання перед МОЗ України.

5.1.4. Складанні планів підготовки і удосконалення лікарів зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури, проведенні атестації лікарів за спеціальностями "Лікувальна фізкультура і спортивна медицина", "Спортивна медицина", "Лікувальна фізкультура".

5.1.5. Розгляді звернень громадян, громадянських об'єднань, державних і недержавних підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування з питань, які стосуються лікувальної фізкультури та спортивної медицини.

5.1.6. Формуванні замовлень на наукові дослідження щодо найбільш важливих проблем, пов'язаних з організацією медичної допомоги відповідного напрямку.

5.1.7. Організації і проведенні з'їздів, конгресів, конференцій і нарад з проблем і питань Служби.

5.2. Здійснює:

5.2.1. Методичне керівництво Службою та роботою головних позаштатних спеціалістів зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури МОЗ, АР Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.

5.2.2. Розробку пропозицій щодо удосконалення організації та підвищення якості роботи Служби, враховуючи світовий передовий досвід та сучасні методичні підходи використання спортивної медицини та лікувальної фізкультури в лікувальному процесі і комплексі медичної реабілітації.

5.2.3. Вивчення потреб та координацію фінансового забезпечення Служби, вносить пропозиції щодо поліпшення матеріально-технічного оснащення профільних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я.

5.2.4. Вивчення, обґрунтування та визначення пріоритетних напрямків розвитку наукових досліджень в сфері спортивної медицини та лікувальної фізкультури з урахуванням вимог практичної охорони здоров'я.

5.2.5. Ефективну взаємодію МОЗ України з іншими зацікавленими центральними органами виконавчої влади, науковими організаціями при розв'язанні питань, що стосуються діяльності лікувальної фізкультури та спортивної медицини.

5.3. Проводить аналіз:

5.3.1. Діяльності Служби в Україні за певні періоди.

5.3.2. Стану виконання державних програм та надає пропозиції щодо усунення недоліків і закріплення позитивних тенденцій.

6. Головний спеціаліст має право:

6.1. За дорученням представляти МОЗ України з питань спортивної медицини та лікувальної фізкультури, що належать до його компетенції.

6.2. Вносити запити керівництву МОЗ України у встановленому порядку на отримання від органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань необхідних статистичних та оперативних даних для складання звітів з питань, що стосуються діяльності спортивної медицини та лікувальної фізкультури.

6.3. Вносити пропозиції щодо вдосконалення напрямків розвитку спортивної медицини та лікувальної фізкультури, її місця в комплексі медичної реабілітації, вдосконаленні додипломної та післядипломної підготовки лікарів зі спортивної медицини та лікувальної фізкультури.

6.4. Брати участь у листуванні з органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями з питань, що стосуються діяльності Служби.

6.5. Здійснювати перевірку закладів охорони здоров'я згідно з законодавством у межах наданих повноважень.

7. Головний спеціаліст атестується в Центральній атестаційній комісії МОЗ України, систематично удосконалює свої знання, форми і методи роботи, бере участь у розповсюдженні нових знань і досягнень вітчизняної та зарубіжної науки і практики з проблем спортивної медицини та лікувальної фізкультури.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ

про лікарсько-фізкультурний диспансер (центр спортивної медицини)

1. Лікарсько-фізкультурний диспансер (центр спортивної медицини) (далі - Диспансер, Центр) є лікувально-профілактичним закладом, який призначено для проведення медичного забезпечення спортсменів-членів збірних команд України та їх резерву, учнів дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих спортивних інтернатів, спеціалізованих закладів освіти з фізичної культури та спорту різного рівня, осіб, які займаються оздоровчою фізичною культурою, а також надає лікувально-консультативну допомогу зазначеному вище контингенту та іншим верствам населення для відновлення здоров'я та працездатності засобами лікувальної фізкультури та здійснює організаційно-методичне керівництво лікувально-фізкультурною службою (далі Службою) в регіоні (області, місті, районі).

2. Диспансер (Центр) проводить свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту.

3. Диспансер (Центр) очолює головний лікар, який призначається та звільняється з посади в установленому порядку.

4. Диспансер (Центр) є юридичною особою, користується правами та виконує обов'язки, обумовлені його діяльністю, має печатку та штамп із своїм найменуванням, бланки, емблему.

5. Штатний розпис Диспансеру (Центру) встановлюється за штатними нормативами Міністерства охорони здоров'я України.

6. Фінансування Диспансеру (Центру) здійснюється за рахунок коштів відповідного бюджету, передбачених на охорону здоров'я, а також з інших джерел, не заборонених чинним законодавством України.

Іншими джерелами фінансування можуть бути кошти, отримані від:

- реалізації у встановленому законодавством порядку медичних послуг за угодами з підприємствами, закладами та установами, організаціями (в тому числі спортивними) різних форм власності;

- благодійних внесків та добровільних пожертвувань юридичних та фізичних осіб;

- інших джерел, згідно з чинним законодавством.

7. Майно Диспансеру (Центру) становить основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Майно є державною власністю і закріплене за Диспансером (Центром) на правах оперативного управління. Цим майном Диспансер (Центр) керує і розпоряджається в межах, визначених чинним законодавством України.

8. Диспансер (Центр) може використовуватися як клінічна база підготовки та перепідготовки лікарів та середнього медичного персоналу.

9. Диспансер (Центр) проводить свою діяльність в контакті з лікувально-профілактичними закладами, науково-дослідними інститутами, спортивними організаціями, асоціаціями та федераціями з видів спорту, комплексними науковими групами, кафедрами спортивної медицини та лікувальної фізкультури, фізичного виховання, валеології вищих навчальних закладів додипломної та післядипломної освіти.

10. Диспансер (Центр) в залежності від потужності на підставі наказу МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33 "Про штатні нормативи і типові штати закладів охорони здоров'я" може мати у своєму складі наступні підрозділи:

- відділення (кабінет) спортивної медицини з медичного забезпечення збірних команд та їх резерву (країни, області, міста) з олімпійських, неолімпійських та параолімпійських видів спорту;

- відділення (кабінет) спортивної медицини з медичного забезпечення осіб, які займаються масовими формами фізкультури та спорту (у тому числі за державними програмами, дитячо-юнацьким спортом та спортом ветеранів);

- відділення діагностики та тестування, включаючи кабінет функціональної діагностики, рентген, УЗ-кабінети та інші;

- клініко-діагностична лабораторія;

- стаціонарне відділення;

- відділення лікувальної фізкультури (реабілітації), включаючи зал ЛФК, тренажерні зали, кабінети фізіотерапії, масажу, мануальної терапії, лазеротерапії, водолікування та інші;

- організаційно-методичний відділ (кабінет), до складу якого може входити відділ статистичної звітності;

- інші медичні та адміністративно-господарчі підрозділи.

11. Основними напрямами діяльності Диспансеру (Центру) є:

- забезпечення диспансерного спостереження за особами, які займаються фізичною культурою та спортом;

- здійснення комплексу профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів спортсменам і особам, які займаються фізичною культурою, особливо тим, кого віднесено до спеціальної медичної групи;

- організація та проведення відновлювального лікування (реабілітації) спортсменів; осіб, які займаються фізичною культурою; інших верств населення після захворювань, травм, операцій;

- організація та забезпечення медичного обслуговування спортивно-масових заходів та змагань, із залученням до цієї роботи в установленому порядку інших лікувально-профілактичних закладів;

- аналіз причин спортивного травматизму та відхилень у стані здоров'я спортсменів, розробка заходів щодо їх профілактики;

- визначення впливу фізичного виховання на стан та фізичний розвиток дітей у дошкільних закладах, загальноосвітніх школах, середніх спеціалізованих та вищих навчальних закладах;

- проведення діагностики, прогнозування стану здоров'я, визначення рівня та резерву здоров'я, адаптаційного потенціалу;

- здійснення медичної практики;

- консультативна робота;

- вивчення, узагальнення та поширення передових методів роботи зі спортивної медицини, лікувальної фізкультури та масажу серед відповідних спеціалістів;

- навчання, підвищення кваліфікації та атестація середнього медичного персоналу за спеціальністю "лікувальна фізкультура": медсестра (інструктор) з лікувальної фізкультури та медична сестра з масажу;

- здійснення організаційно-методичного керівництва і розробка заходів з розвитку спортивної медицини та лікувальної фізкультури в регіоні, підвищення ефективності та якості роботи Служби;

- узагальнення досвіду своєї роботи за окремими розділами та проведення конференцій, нарад, семінарів, курсів тощо;

- ведення облікової та звітної документації за напрямками роботи та своєчасне її подання в установленому порядку до органу, у сфері якого він перебуває;

- пропаганда здорового способу життя серед населення, оздоровчого впливу фізичної культури та спорту, санітарно-просвітницька робота серед спортсменів, осіб, які займаються фізичною культурою, інших верств населення.

12. Відділення (кабінет) спортивної медицини є структурним підрозділом Диспансеру (Центру) або інших лікувально-профілактичних закладів.

12.1. Керівництво відділенням (кабінетом) спортивної медицини здійснює завідувач, який призначається і звільняється в установленому порядку керівником Диспансеру (Центру) чи лікувально-профілактичного закладу.

12.2. Штати відділення (кабінету) спортивної медицини встановлюються у відповідності з діючими штатними нормативами і з урахуванням потреб у наданні спеціалізованої допомоги.

12.3. Діяльність відділення (кабінету) спортивної медицини регламентується відповідними нормативними документами і цим Положенням.

12.4. Основними напрямами діяльності відділення (кабінету) спортивної медицини є:

- організація медичного забезпечення осіб, які займаються фізичною культурою і спортом;

- здійснення диспансерного спостереження за особами, які займаються фізичною культурою і спортом;

- організація і здійснення лікарсько-педагогічного та санітарно-гігієнічного контролю у процесі учбово-тренувальних занять, зборів, змагань;

- організація медичного забезпечення спортивно-масових заходів, учбово-тренувальних зборів і спортивних заходів певного регіону;

- профілактика спортивного травматизму;

- організація і проведення заходів по відновленню спортивної працездатності і реабілітації після перенесених травм і захворювань;

- організація навчання медичного персоналу спортивних баз, клубів, ДЮСШ та інших закладів з питань спортивної медицини щодо осіб, які займаються фізичною культурою і спортом;

- вивчення та проведення аналізу ефективності форм фізичної культури та спорту;

- проведення активної пропаганди засобів і методів фізичної культури і спорту з метою формування здоров'я у різних груп населення у сфері своєї основної діяльності.

12.5. У відділенні (кабінеті) спортивної медицини ведеться обліково-звітна документація за затвердженими формами.

13. Організаційно-методичний відділ (далі - Відділ) є підрозділом Диспансеру (Центру), діяльність якого спрямована на поліпшення організаційно-методичного та інформаційного забезпечення профільних закладів відповідної адміністративної території, Диспансеру (Центру);

13.1. Відділ підпорядкований керівникові лікувально-профілактичного закладу, а в організаційно-методичному плані відповідному регіональному організаційно-методичному відділу, науковому інформаційно-аналітичному центру;

13.2. Відділ очолює завідувач, який призначається керівником Диспансеру (Центру) або головним лікарем лікувально-профілактичного закладу, з числа кваліфікованих лікарів;

13.3. У своїй роботі Відділ керується Конституцією України, актами законодавства, що стосуються сфери охорони здоров'я, Указами Президента України, постановами, розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ України та іншими нормативно-правовими актами.

13.4. Основними напрямами діяльності Відділу є:

- здійснення організаційно-методичного керівництва і розробка заходів з розвитку спортивної медицини та лікувальної фізкультури в регіоні, підвищення ефективності та якості роботи Служби;

- забезпечення керівника та завідуючих відділень Диспансеру (Центру) інформацією про стан здоров'я закріпленого за Диспансером (Центром) контингенту спортсменів та фізкультурників;

- збір інформації, складання статистичної звітності та її надання до відповідних наукових інформаційно-аналітичних центрів медичної статистики;

- пошук, обробка сучасної та ретроспективної науково-методичної інформації для забезпечення в ній потреб керівництва та співробітників Диспансеру (Центру);

- організаційно-методичне забезпечення роботи з впровадження в роботу Диспансеру (Центру) інноваційної, винахідницької та раціоналізаторської роботи та методик їх застосування.

13.5. Робота Відділу регламентується цим Положенням, нормативно-правовою базою в сфері охорони здоров'я, наказами МОЗ України та науково-інформаційного центру медичної статистики, керівника закладу.

13.6. Відділ для отримання необхідних інформаційних матеріалів співпрацює з статистичними управліннями, іншими установами та організаціями.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ

про відділення (кабінет) лікувальної фізкультури

1. Відділення (кабінет) лікувальної фізкультури є структурним підрозділом, самостійним або у складі відділення відновлювального лікування (медичної реабілітації) лікувально-профілактичних закладів: лікарень, поліклінік, санаторіїв, диспансерів, центрів спортивної медицини, центрів "Здоров'я", центрів реабілітації, клінічних науково-дослідних установ та медико-санітарних частин.

2. Керівництво відділенням (кабінетом) лікувальної фізкультури здійснює завідувач, який призначається в установленому порядку керівником закладу в залежності від кількості посад лікарів за штатними нормативами. При кількості посад лікарів від 3 до 7 завідувач призначається замість однієї посади лікаря та виконує повне навантаження лікаря. При кількості посад лікарів понад 7,5 завідувач призначається замість 0,5 посади лікаря та виконує 0,5 навантаження лікаря. Завідувач повинен мати сертифікат лікаря-спеціаліста або кваліфікаційну категорію за спеціальностями "Лікувальна фізкультура" чи "Лікувальна фізкультура і спортивна медицина" (відповідно до профілю медичного закладу), стаж роботи за фахом не менше 5 років.

3. Штати відділення (кабінету) лікувальної фізкультури встановлюються у відповідності з діючими типовими штатними нормативами, виходячи з обсягів роботи та норм навантаження лікарів і медичних сестер (інструкторів) з лікувальної фізкультури та лікувального масажу.

4. У забезпеченні роботи з лікувальної фізкультури беруть участь всі ланки адміністративного та медичного персоналу.

4.1. Завідуючий відділенням (кабінетом) лікувальної фізкультури:

- забезпечує організацію роботи із застосування лікувальної фізкультури в підвідомчому відділенні;

- забезпечує роботу з лікувальної фізкультури, підбираючи необхідні кадри, матеріально-технічні засоби, керує їх раціональним використанням, контролює використання лікувальної фізкультури як складової частини комплексного лікування та реабілітації хворих;

- забезпечує належні умови для проведення роботи з лікувальної фізкультури, впровадження лікувальної фізкультури в практику лікування хворих, під час обходів перевіряє своєчасність призначення та правильність використання ЛФК, контролює якість проведення процедур лікувальної гімнастики та лікувального масажу, проводячи лікарсько-педагогічні спостереження;

- узагальнює результати використання методів ЛФК в комплексному лікуванні та реабілітації, доповідає на медичних нарадах, семінарах, конференціях і публікує в наукових виданнях;

- бере участь та організовує розгляд нагальних проблем з лікувальної фізкультури на медичних нарадах, конференціях, семінарах і керує підвищенням кваліфікації медичного персоналу з цих питань.

4.2. Завідувач відділенням багатопрофільного закладу:

- забезпечує організацію та впровадження лікувальної фізкультури в підвідомчому відділенні;

- разом з лікарем з лікувальної фізкультури допомагає медичному персоналу відділення оволодіти знаннями та навичками з питань застосування лікувальної фізкультури в комплексному лікуванні та реабілітації хворих за профілем відділення.

4.3. Лікуючий лікар:

- визначає для терапевтичних хворих відповідний режим рухової активності, для хірургічних та ортопедично-травматологічних - період застосування лікувальної фізкультури;

- призначає, за показаннями, хворим заняття лікувальною фізкультурою, роз'яснює її значення для відновлення здоров'я;

- встановлює наступність проведення різних методів лікування і реабілітації, форм лікувальної фізкультури;

- в умовах амбулаторного прийому призначає хворому режим рухової активності, засоби і форми фізичної культури, в т.ч. елементи видів спорту;

- за необхідності консультується з питань використання ЛФК з лікарем лікувальної фізкультури.

4.4. Медична сестра:

- веде спостереження за виконанням призначень з лікувальної фізкультури, в т.ч. самостійних занять за індивідуальним завданням;

- проводить (після спеціального навчання) процедури гігієнічної, а за призначенням лікуючого лікаря, лікувальної та дихальної гімнастики, підтримання і зміни спеціальних положень тулуба, кінцівок.

4.5. Посадові обов'язки лікаря і медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури та лікувального масажу визначені функціональними обов'язками.

5. Відділення (кабінет) лікувальної фізкультури в своєму складі може мати:

5.1. Зали для групових та індивідуальних занять лікувальною гімнастикою і самостійних занять за індивідуальним завданням загальною площею від 30 кв.м (із розрахунку 4 кв.м. на одного хворого для групових занять) з натуральним килимовим покриттям, дзеркальною стіною, достатніми природною та штучною вентиляцією, освітленням, забезпеченням оптимальної температури та належним набором обладнання, снарядів, приладів.

5.2. Зали або кабінети механотерапії, працетерапії, побутової реабілітації, тренажерний зал, басейн для гімнастики у воді та лікувального плавання, кабінети лікарів, медичних сестер (інструкторів), кабінети лікувального масажу та приміщення для переодягання, очікування і відпочинку хворих.

5.3. На території лікувально-профілактичних закладів та поза нею доріжки для лікувальної ходьби, теренкуру, прогулянок, ігрові майданчики, тренажери, природні чи штучні відкриті басейни для лікувального плавання, веслування.

6. Завдання та зміст роботи відділення (кабінету) лікувальної фізкультури:

6.1. Забезпечення процесу надання кваліфікованої медичної допомоги методом лікувальної фізкультури на етапах лікування та реабілітації.

6.2. Здійснення заходів з підвищення ефективності застосування лікувальної фізкультури шляхом забезпечення максимального охоплення заняттями хворих, додержання послідовності в реалізації засобів, форм і методичних прийомів лікувальної фізкультури на етапах лікування і реабілітації, вдосконалення комплексу лікування і медичної реабілітації за рахунок визначення належного місця процедур лікувальної фізкультури та масажу.

6.3. Навчання та підвищення кваліфікації лікарів, середнього медичного персоналу закладів охорони здоров'я з метою поліпшення організації роботи з лікувальної фізкультури та масажу, якості комплексного лікування і реабілітації.

6.4. Впровадження в лікувальний та реабілітаційний процес навчання хворих засадам здорового способу життя, ознайомлення з оздоровчими системами та програмами, лікувальною фізкультурою та масовими формами оздоровчої фізичної культури тренування в позалікарняних умовах.

6.5. Проведення санітарно-просвітницької роботи серед хворих, медичного персоналу та населення з питань здорового способу життя, лікувальної та оздоровчої ролі різновидів фізичних вправ та загартування, правил гігієни при заняттях фізкультурою.

6.6. Використання лікувальної фізкультури в комплексі медичної реабілітації для створення фізичної основи наступної соціально-трудової і соціально-побутової реабілітації.

6.7. Вивчення передового досвіду організації роботи з лікувальної фізкультури, розробка, апробація та впровадження нових методик ЛФК і обладнання для занять.

7. Ведення обліково-звітної документації, аналіз показників діяльності відділення і кабінетів ЛФК та масажу.

8. Робота відділень (кабінетів) лікувальної фізкультури лікувально-профілактичних закладів здійснюється під організаційно-методичним керівництвом та за практичною допомогою диспансерів, центрів (обласних, міських) або відділень лікувальної фізкультури обласних чи центральних міських лікарень (поліклінік) та головного позаштатного спеціаліста відповідного регіону.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ

про відділення (кабінет) спортивної медицини

1. Відділення (кабінет) спортивної медицини є структурним підрозділом лікарсько-фізкультурного диспансеру (центру спортивної медицини) та інших лікувально-профілактичних закладів.

2. Керівництво відділенням (кабінетом) спортивної медицини здійснює завідувач, який призначається і звільняється в установленому порядку керівником закладу охорони здоров'я.

3. Штати відділення (кабінету) спортивної медицини встановлюються відповідно до наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33.

4. Діяльність відділення (кабінету) спортивної медицини регламентується чинними нормативно-правовими актами і здійснюється у контакті з іншими лікувально-профілактичними закладами, органами управління фізичною культурою та спортом різного підпорядкування, спортивними організаціями, асоціаціями та федераціями, профільними науковими та науково-педагогічними кафедрами вищих навчальних закладів України.

5. Основними завданнями відділення (кабінету) спортивної медицини є:

5.1. Організація медичного забезпечення осіб, які займаються фізичною культурою та спортом.

5.2. Здійснення диспансеризації та динамічного спостереження за особами, які займаються фізичною культурою і спортом.

5.3. Забезпечення лікарсько-педагогічного і санітарно-гігієнічного контролю у процесі учбово-тренувальних занять, зборів, змагань.

5.4. Організація та медичне забезпечення спортивно-масових заходів, учбово-тренувальних зборів і змагань певного регіону.

5.5. Профілактика спортивного травматизму.

5.6. Організація і проведення заходів по відновленню спортивної працездатності і реабілітації після перенесених травм і захворювань.

5.7. Організація навчання медичного персоналу з питань лікарського контролю за особами, які займаються фізичною культурою і спортом; організація та проведення семінарів, конференцій, нарад з питань спортивної медицини, реабілітації та оздоровлення населення.

5.8. Вивчення передового досвіду організації роботи зі спортивної медицини, впровадження нових методик в практичну діяльність відділень (кабінетів).

5.9. Проведення активної пропаганди засобів і методів фізичної культури і спорту з метою формування здоров'я у різноманітних груп населення у сфері своєї основної діяльності.

6. Завідувач відділення підпорядковується керівництву закладу, лікар, середній та молодший медичний персонал підпорядковуються завідувачу відділення.

7. У відділенні (кабінеті) спортивної медицини ведеться обліково-звітна документація за затвердженими формами, проводиться аналіз діяльності.

8. Робота персоналу відділення здійснюється у відповідності з планом роботи, правилами трудового розпорядку для працівників, затверджених керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПРИМІРНА ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

лікаря із спортивної медицини

1. На посаду лікаря зі спортивної медицини призначається лікар, який закінчив медичний факультет вищого медичного навчального закладу III-IV рівня акредитації за напрямом підготовки "Медицина", має спеціальність "Лікувальна справа" чи "Педіатрія", пройшов навчання в інтернатурі за спеціальністю "Спортивна медицина", або закінчив спеціалізацію зі "Спортивної медицини".

Для лікаря, що має стаж роботи за фахом, обов'язкове підвищення або підтвердження кваліфікації через періодичну атестацію на відповідність вимогам кваліфікаційних категорій або вимогам до звання лікаря-спеціаліста, проходження курсів удосконалення, стажування, передатестаційних циклів тощо.

2. Призначення та звільнення лікаря зі спортивної медицини здійснюється в установленому порядку головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Лікар зі спортивної медицини в своїй роботі безпосередньо підпорядковується завідувачу відділення (кабінету) спортивної медицини, а у випадку його відсутності головному лікарю лікувально-профілактичного закладу.

4. Навантаження лікаря зі спортивної медицини визначається штатними нормативами та тимчасовими нормами для виконання обстежень, консультацій та проведення проб спортивної медицини та інше.

5. Лікар зі спортивної медицини, керуючись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію спортивної медицини для надання кваліфікованої лікувально-профілактичної та реабілітаційної допомоги в обсязі кваліфікаційної характеристики лікаря зі спеціальності "Спортивна медицина" виконує такі обов'язки:

5.1. Виявляє передпатологічні та патологічні стани, надає кваліфіковану медичну допомогу особам, які займаються фізичною культурою і спортом, в умовах лікувально-профілактичного закладу та в місцях проведення тренувань і змагань, вирішує питання щодо допуску до тренувань та змагань.

5.2. Проводить поглиблене медичне обстеження, поточні та етапні медичні обстеження спортсменів - членів збірних команд України та їх резерву, медичні обстеження осіб, які займаються фізичною культурою та спортом, визначає можливість їх допуску до занять, тренувань та змагань.

5.3. Вивчає та аналізує відхилення у стані здоров'я, загальну та спортивну працездатність спортсменів, причини захворюваності та спортивного травматизму серед осіб, які займаються фізичною культурою та спортом, здійснює лікувально-профілактичні заходи для їх профілактики та лікування.

5.4. Проводить лікувально-профілактичні та реабілітаційні заходи після перенесених захворювань та травм з відновлення і підвищення загальної та спортивної працездатності.

5.5. Здійснює медичне забезпечення учбово-тренувальних зборів та змагань, спортивно-масових заходів, бере активну участь у пропаганді здорового способу життя.

5.6. Проводить періодичні лікарські спостереження на тренуваннях, учбово-тренувальних зборах та змаганнях, своєчасно інформує тренерів про виявлені відхилення у стані здоров'я спортсменів, вносить відповідні корективи щодо їх тренувальних планів.

5.7. Проводить експертний огляд осіб різних вікових груп населення, які займаються фізичною культурою та спортом з метою ранньої діагностики захворювань, оцінки рівня їх фізичного розвитку та функціонального стану, надає рекомендації щодо занять з адекватним фізичним навантаженням.

5.8. Веде поточний нагляд за виконанням санітарно-гігієнічних норм місць тренувань та змагань та систематично проводить санітарно-просвітницьку роботу серед спортсменів та тренерів.

5.9. Бере участь в проведенні семінарських занять, курсів інформації та стажування медичного персоналу лікувально-профілактичних закладів зі спортивної медицини.

5.9. Складає план роботи та працює за ним відповідно до посадових інструкцій, забезпечує ведення необхідної медичної документації (поточної, звітної), робить аналіз роботи, вивчає і впроваджує позитивний досвід, звітує перед завідувачем відділення (кабінету) чи головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

5.10. Згідно з вимогами до другої, першої та вищої кваліфікаційних категорій повинен мати додаткові знання та володіти уміннями з комплексу методів фізичної реабілітації, лікувальної фізкультури, постійно удосконалювати свій професійний рівень, працювати у тісному контакті з лікарями інших спеціальностей, проводити консультації з актуальних питань фізкультури та спорту.

5.11. Повинен знати:

- чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, закладів фізичної культури та спорту, основи права в медицині, організацію спортивної медицини, права, обов'язки та відповідальність лікаря зі спортивної медицини, правила оформлення медичної документації, сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення;

- клініку, сучасні методи діагностики та лікування основних захворювань органів та систем людини;

- методи інтенсивної терапії та реанімації, що застосовуються на дошпитальному етапі при різних критичних станах, зумовлених гострими захворюваннями, травмами та нещасними випадками;

- систему диспансеризації спортсменів, методи профілактики, діагностики і лікування патологічних станів, пов'язаних із нераціональним заняттям спортом, критерії допуску до занять фізичною культурою і спортом усіх вікових груп, механізми дії фізичного виховання на організм;

- організацію антидопінгового та секс-контролю, лікарського контролю за тими, хто займається фізкультурою та спортом, загальні і спеціальні методи тестування в спортивній медицині;

- психологічні, фізіотерапевтичні та фармакологічні методи відновлення стану спортсменів в умовах фізичного навантаження в процесі тренування і спортивних змагань, методи відновлювального масажу, основи раціонального харчування.

6. Лікар зі спортивної медицини зобов'язаний дотримуватися морально-етичних норм у своїй діяльності в стосунках з колегами, тренерами та спортсменами.

7. Лікар зі спортивної медицини має право вносити пропозиції керівництву установи щодо удосконалення та поліпшення роботи.

8. Лікар зі спортивної медицини працює в тісному контакті з керівництвом організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, санітарно-епідеміологічною службою та іншими зацікавленими установами, що мають відношення до медичного забезпечення спортсменів.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПРИМІРНА ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

лікаря з лікувальної фізкультури

1. На посаду лікаря з лікувальної фізкультури призначається лікар, який закінчив медичний факультет вищого медичного навчального закладу III-IV рівнів акредитації за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа" або "Педіатрія" з наступною спеціалізацією за спеціальностями "Лікувальна фізкультура" або "Лікувальна фізкультура і спортивна медицина".

Для лікаря, що має стаж роботи за фахом, обов'язкове підвищення або підтвердження кваліфікації через періодичну атестацію на відповідність вимогам кваліфікаційних категорій або вимогам до звання лікаря-спеціаліста, проходження курсів удосконалення, стажування, передатестаційних циклів тощо.

2. Призначення та звільнення лікаря з лікувальної фізкультури здійснюється в установленому порядку головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Лікар з лікувальної фізкультури безпосередньо підпорядковується завідувачу відділення (кабінету) лікувальної фізкультури чи відділення відновного лікування, а у випадку його відсутності заступнику головного лікаря з медичної роботи та головному лікарю лікувально-профілактичного закладу.

4. Лікар з лікувальної фізкультури повинен разом з керівництвом лікувально-профілактичного закладу та відділення (кабінету) організувати і забезпечити застосування лікувальної фізкультури в установі, а саме:

- штатне та матеріально-технічне забезпечення;

- задовільний санітарно-гігієнічний стан приміщень для занять;

- участь у роботі різних ланок медичного персоналу, що здійснює лікувальний та реабілітаційний процес;

- кваліфіковану методику застосування всіх форм лікувальної фізкультури.

5. Навантаження лікаря з лікувальної фізкультури визначається штатними нормативами та тимчасовими нормами для виконання обстежень, консультацій та проведення процедур лікувальної фізкультури тощо.

6. Лікар з лікувальної фізкультури, керуючись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію лікувальної фізкультури для надання кваліфікованої лікувально-профілактичної та реабілітаційної допомоги в обсязі кваліфікаційної характеристики лікаря зі спеціальності "Лікувальна фізкультура" має такі завдання та виконує такі обов'язки:

6.1. Проводить спеціальні обстеження хворих, яким лікуючими лікарями призначена лікувальна фізкультура, з метою визначення комплексу лікувальної фізкультури, методик процедур та їх дозування в залежності від особливостей захворювання, ступеню функціональних порушень.

6.2. Проводить періодично (вибірково) лікарські обходи і веде спостереження за хворими з метою вивчення їх стану і ефективності занять, в залежності від чого змінює або доповнює методику занять, узгоджує її з лікуючим лікарем.

6.3. Керує і контролює роботу медичних сестер (інструкторів) з лікувальної фізкультури (в т.ч. складання ними комплексів фізичних вправ для лікувальної гімнастики та самостійних занять хворих) та медичних сестер, які проводять процедури лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики.

6.4. Проводить роботу з підвищення кваліфікації з питань лікувальної фізкультури медичних сестер (інструкторів) з лікувальної фізкультури, а також лікарського та середнього медичного персоналу лікувально-профілактичного закладу.

6.5. Впроваджує нові ефективні методики лікувальної фізкультури, визначає раціональні поєднання курсу і окремих процедур лікувальної фізкультури з іншими засобами лікування і медичної реабілітації (сумісність, послідовність, тимчасові інтервали).

6.6. Проводить процедури лікувальної гімнастики та інші форми лікувальної фізкультури з окремими хворими чи групами.

6.7. Складає рекомендації з оздоровчих систем та програм з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах.

6.8. Складає план роботи, забезпечує ведення необхідної медичної документації (поточної, звітної), робить аналіз роботи, вивчає і впроваджує позитивний досвід.

6.9. Згідно з вимогами до другої, першої та вищої кваліфікаційних категорій повинен мати додаткові знання та володіти уміннями з комплексу методів фізичної реабілітації, спортивної медицини тощо.

6.10. Повинен знати:

- чинне законодавство України про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, основи права в медицині, організацію спортивної медицини і лікувальної фізкультури, права, обов'язки та відповідальність лікаря з лікувальної фізкультури, правила оформлення медичної документації, сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення;

- клінічну симптоматику основних захворювань, при яких застосовують лікувальну фізкультуру та інші методи відновлювального лікування, показники функціонального і фізичного стану організму в нормі та при перебігу патологічного процесу;

- вплив фізичних навантажень на основні системи життєзабезпечення у віковому аспекті;

- критерії допуску (медичні показання та протипоказання) до занять фізичною культурою усіх вікових груп, інтенсивності фізичних навантажень, принципи розподілу осіб на медичні групи в залежності від стану здоров'я;

- сучасні методи лікувальної фізкультури, лікувального масажу, основи мануальної терапії та акупунктури, східні оздоровчі системи, механізм дії цих методів на організм людини і перебіг патологічного процесу;

- показники функціонального і фізичного стану організму в нормі та при основних захворюваннях людини, основні механізми дії фізичного тренування на організм, особливості спортивного відбору, загальні та спеціальні методи тестування в спортивній практиці;

- форми і методи роботи серед населення з пропаганди фізичної культури та спорту;

- основи раціонального харчування, негативний вплив допінгу на стан здоров'я;

- методи інтенсивної терапії та реанімації, що застосовуються на дошпитальному етапі при різних критичних станах, зумовлених гострими захворюваннями, травмами та нещасними випадками, першу допомогу при інших невідкладних станах.

7. Лікар з лікувальної фізкультури організовує свою роботу у відповідності до завдань і умов лікувально-профілактичного закладу, змісту комплексу лікування та медичної реабілітації.

8. Лікар з лікувальної фізкультури може бути залучений до роботи з медичного контролю за фізичним вихованням в навчальних закладах та за оздоровчим фізичним тренуванням осіб різних вікових груп, які займаються самостійно або організовано.

9. Лікарі з лікувальної фізкультури дорослих та дитячих туберкульозних санаторно-курортних закладів крім основної роботи ведуть 50% хворих до встановлених норм навантаження на лікаря санаторно-курортного закладу.

10. Лікар з лікувальної фізкультури Диспансеру, Центру разом з головним лікарем Диспансеру, директором Центру здійснює організаційно-методичне керівництво Службою з питань лікувальної фізкультури в лікувально-профілактичних закладах та території діяльності Диспансеру, Центру.

11. Лікар з лікувальної фізкультури працює за планом та згідно з посадовими інструкціями, звітує перед завідувачем відділення (кабінету) чи головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПРИМІРНА ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури

1. На посаду медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури призначаються фахівці, які мають неповну вищу освіту (молодший спеціаліст) або базову вищу освіту (бакалавр) за напрямком підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа", "Лікувальна справа" або "Акушерська справа", спеціалізацію за фахом "Лікувальна фізкультура".

На посаду інструктора з лікувальної фізкультури також можуть призначатись фахівці, які мають вищу фізкультурну освіту за спеціалізацією "фізична реабілітація". Ці фахівці вважаються такими, що мають спеціальну підготовку з лікувальної фізкультури.

Для медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури після навчання вимоги до стажу роботи не пред'являються.

Для медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури, що має стаж роботи за фахом, обов'язкове підвищення або підтвердження кваліфікації через періодичну атестацію на відповідність вимогам кваліфікаційних категорій або вимогам до спеціальності.

2. Призначення та звільнення медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури здійснюється в установленому порядку головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури працює під безпосереднім керівництвом лікаря з лікувальної фізкультури чи керівника кабінету лікувальної фізкультури, який призначається з числа середнього медичного персоналу (при кількості посад 3 і більше).

4. Медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури, керуючись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я, в обсязі кваліфікаційної характеристики медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури.

4.1. Має такі завдання та виконує такі обов'язки:

4.1.1. Під керівництвом лікаря забезпечує первинну профілактику захворювань людини методами оздоровчої гімнастики, корекцію режиму рухової активності.

4.1.2. Кваліфіковано проводить індивідуальні та групові заняття з лікувальної фізкультури.

4.1.3. Навчає хворих з різною патологією методикам профілактики хвороб та їх ускладнень, здійснює підбір комплексів фізичних вправ для самостійних занять з лікувальної та оздоровчої фізкультури, змінює методику виконання процедур та їх дозування в залежності від особливостей захворювання, ступеню функціональних порушень відповідно до призначень лікуючих лікарів.

4.1.4. Готує та бере участь у проведенні періодичних (вибіркових) лікарських обходів і веде спостереження за хворими з метою вивчення їх стану і ефективності занять, в залежності від чого змінює або доповнює методику занять, узгоджує її з лікуючим лікарем.

4.1.5. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, опіках, відмороженні, анафілактичних станах.

4.1.6. Веде санітарно-просвітницьку роботу серед хворих і населення з питань здорового способу життя, оздоровчої ролі фізичної культури і загартування, складає рекомендації з оздоровчих систем та програм, з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах.

4.1.7. Веде медичну документацію встановленого зразка, дотримується принципів медичної етики та деонтології.

4.1.8. Бере участь у поширенні медичних знань серед населення.

4.1.9. Робить аналіз роботи.

4.1.10. Вивчає і впроваджує позитивний досвід.

4.1.11. Систематично підвищує свою професійну підготовку - проходить курси удосконалення, при наявності відповідного стажу - атестацію за фахом.

4.2. Повинна (повинен) знати:

- чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров'я, організацію роботи з лікувальної фізкультури в лікувально-профілактичних закладах, права, обов'язки та відповідальність медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури, правила оформлення медичної документації, сучасну літературу за фахом;

- методики та прийоми проведення лікувальної фізкультури та масажу при різних захворюваннях, сучасний комплекс лікування і медичної реабілітації хворих та інвалідів, дорослих і дітей, раціональне поєднання курсу процедур лікувальної фізкультури з іншими засобами лікування і медичної реабілітації (їх сумісність, послідовність в процесі лікування, часові інтервали) в щоденному комплексі засобів лікування і медичної реабілітації, впроваджує нові ефективні методи, розрахункові норми часу на безпосереднє проведення процедур лікувальної фізкультури;

- організацію роботи з лікувальної фізкультури, обґрунтування використання рухової діяльності і фізичних вправ в профілактичній і клінічній медицині, в лікуванні та реабілітації хворих, клінічну симптоматику, патогенез та саногенез захворювань, травм, оперативних втручань, при яких ефективна лікувальна фізкультура;

- методики складання призначень з лікувальної фізкультури при різних формах патології, використовуючи варіанти, що враховують етапи реабілітації, режими руху і періоди курсу занять, ступінь і локалізацію ураження, вид іммобілізації та інше.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПРИМІРНА ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

медичної сестри з масажу

1. На посаду медичної сестри з масажу призначаються фахівці, які мають неповну вищу освіту (молодший спеціаліст) або базову вищу освіту (бакалавр) за напрямком підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа", "Лікувальна справа" або "Акушерська справа", спеціалізацію за фахом "Лікувальний масаж".

На посаду медичної сестри з масажу також можуть призначатись фахівці, які мають вищу фізкультурну освіту за спеціалізацією "фізична реабілітація". Ці фахівці вважаються такими, що мають спеціальну підготовку з лікувального масажу та лікувальної фізкультури

Для медичної сестри з масажу після навчання вимоги до стажу роботи не пред'являються.

Для медичної сестри з масажу, що має стаж роботи за фахом, обов'язкове підвищення або підтвердження кваліфікації через періодичну атестацію на відповідність вимогам кваліфікаційних категорій або вимогам до спеціальності.

2. Призначення та звільнення медичної сестри з масажу здійснюється в установленому порядку головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Медична сестра з масажу працює під безпосереднім керівництвом лікаря з лікувальної фізкультури (можливо, керівника кабінету лікувальної фізкультури, який призначається з числа середнього медичного персоналу (при кількості посад 3 і більше) або лікаря з фізіотерапії під загальним керівництвом завідувача відділенням (кабінетом) лікувальної фізкультури (фізіотерапії, відновлювального лікування).

4. Медична сестра з масажу, керуючись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я, в обсязі кваліфікаційної характеристики медичної сестри з масажу має такі завдання та виконує такі обов'язки:

4.1. Під керівництвом лікаря забезпечує первинну профілактику захворювань методами точкового, гігієнічного та лікувального масажу в режимі рухової активності.

4.2. Кваліфіковано проводить процедури лікувального масажу.

4.3. Навчає хворих з різною патологією методикам профілактики хвороб та їх ускладнень, здійснює підбір схем самомасажу для самостійних занять, в комплексі з лікувальною фізкультурою, в залежності від особливостей захворювання, ступеню функціональних порушень відповідно до призначень лікуючих лікарів.

4.4. Готує та бере участь у проведенні періодичних (вибіркових) лікарських обходів і веде спостереження за хворими з метою вивчення їх стану і ефективності процедур масажу, в залежності від чого змінює або доповнює методику масажу, узгоджує її з лікуючим лікарем.

4.5. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, опіках, відмороженні, анафілактичних станах.

4.6. Веде санітарно-просвітницьку роботу серед хворих і населення з питань здорового способу життя, оздоровчої ролі фізичної культури і загартування, складає рекомендації з оздоровчих систем та програм, з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах, включаючи схеми точкового та класичного самомасажу.

4.7. Веде медичну документацію, дотримується принципів медичної етики та деонтології, бере участь у поширенні медичних знань серед населення, робить аналіз роботи, вивчає і впроваджує позитивний досвід.

4.8. Систематично підвищує свою професійну підготовку - проходить курси удосконалення.

5. Повинна (повинен) знати:

- чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров'я, організацію роботи з лікувальної фізкультури та масажу в лікувально-профілактичних закладах, права, обов'язки та відповідальність медичної сестри з масажу, правила оформлення медичної документації, сучасну літературу за фахом;

- методики та техніки проведення процедур лікувального масажу при різних захворюваннях, сучасний комплекс лікування і медичної реабілітації хворих та інвалідів, дорослих і дітей, раціональне поєднання курсу процедур масажу з лікувальною фізкультурою та іншими засобами лікування і медичної реабілітації (їх сумісність, послідовність в процесі лікування, часові інтервали) в щоденному комплексі засобів лікування і медичної реабілітації, впроваджує нові ефективні методи, розрахункові норми часу на безпосереднє проведення процедур лікувального масажу;

- організацію роботи з лікувальної фізкультури та масажу, обґрунтування використання рухової діяльності, фізичних вправ і масажу в профілактичній і клінічній медицині, в лікуванні та реабілітації хворих, клінічну симптоматику, патогенез та саногенез захворювань, травм, оперативних втручань, при яких застосовується лікувальна фізкультура та масаж;

- методики та схеми призначень з лікувального масажу при різних формах патології, використовуючи варіанти, що враховують етапи реабілітації, режими руху і періоди курсу занять, ступінь і локалізацію ураження, вид іммобілізації тощо.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

лікаря із спеціальності "лікувальна фізкультура"

Лікар з лікувальної фізкультури повинен володіти відповідними належними знаннями та вміннями.

Загальні знання, навички:

- загальні питання правового забезпечення та організації лікарсько-фізкультурної служби (далі - Служби) в країні, відділень і кабінетів з лікувальної фізкультури в стаціонарі, поліклініці, санаторії, Центрі, Диспансері, відділенні відновлювального лікування, інших лікувально-профілактичних закладах;

- вплив фізичних навантажень на життєдіяльність і здоров'я людини, основні принципи обґрунтування призначення оздоровчих фізичних навантажень в різних вікових групах;

- обґрунтування призначення рухових режимів та фізичного навантаження в клінічній медицині з метою лікування та реабілітації хворих;

- медична реабілітація: зміст, медичний, психологічний і соціальний аспект, принципи організації, етапи;

- сучасний комплекс медичної реабілітації хворих різного профілю на етапах реабілітації;

- лікувальна фізкультура в системі медичної та соціально-трудової реабілітації хворих та інвалідів, дорослих і дітей;

- клінічна симптоматика, патогенез та саногенез захворювань, травм, оперативних втручань, при яких застосовується лікувальна фізкультура;

- показання та протипоказання до призначення лікувальної фізкультури;

- засоби лікувальної фізкультури, форми, методи проведення;

- лікувальна фізкультура як складова рухових режимів;

- лікувальна фізкультура в поєднанні з природними факторами;

- масаж як форма лікувальної фізкультури;

- лікувальна фізкультура і тракційна терапія;

- адаптивна фізична культура: мета, зміст, місце в системі медичної і соціально-трудової реабілітації;

- показники і методи визначення фізичного стану організму хворої людини, окремих систем і органів з метою призначення та оцінки ефективності лікувальної фізкультури та оздоровчого фізичного тренування;

- апаратура та устаткування відділень і кабінетів лікувальної фізкультури, можливості їх застосування, техніка безпеки при роботі з апаратурою;

- обґрунтування застосування деяких методів і методик лікування та медичної реабілітації: електростимуляції м'язів та нервів, мануальної терапії вертеброгенної патології, класичного ручного та точкового масажу, психотерапії і психофізичного тренування, східних оздоровчих систем, загартування;

- узагальнити інформацію про хворого, користуючись наявною медичною документацією, провести його цілеспрямоване обстеження, використовуючи потрібні методи дослідження;

- володіти комплексом методів дослідження і оцінки загального стану фізичного здоров'я, зокрема фізичної працездатності і толерантності до фізичних навантажень, методів оцінки стану систем кровообігу, дихання, нервово-м'язової, опорно-рухового апарату, правильно інтерпретувати висновки електрокардіографічних, рентгенологічних, ультразвукових та інших досліджень;

- призначити комплекс з лікувальної фізкультури з урахуванням стану хворого, особливостей захворювання, травми, операції, ступеня функціональних розладів, етапу реабілітації, періоду і режиму рухів тощо;

- зробити призначення з фізичної культури при вагітності і після пологів;

- визначити раціональне поєднання процедур лікувальної фізкультури (сумісність, послідовність, тимчасові інтервали) в щоденному і курсовому комплексі засобів медичної реабілітації з лікарськими препаратами, масажем, мануальною терапією, тракційною терапією, ортезотерапією, фізіотерапією, рефлексотерапією, психотерапією, працетерапією;

- провести процедуру лікувальної гімнастики та інші форми лікувальної фізкультури;

- дати оцінку перебігу захворювання та ефективності впливу лікувальної фізкультури і комплексу медичної реабілітації;

- визначити можливість виникнення ускладнень і тимчасових протипоказань в процесі занять лікувальною фізкультурою;

- скласти рекомендації з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах;

- скласти рекомендації з особистої та суспільної гігієни, здорового способу життя, загартування, раціонального харчування;

- додержуватись принципів медичної деонтології в практиці лікувальної фізкультури;

- впроваджувати в практику нові методики лікувальної фізкультури;

- вести необхідну медичну документацію - поточну, звітну, робити аналіз роботи з лікувальної фізкультури в закладі, місті, регіоні, бути обізнаним з передовим досвідом;

- вести санітарно-просвітню роботу серед хворих і населення з питань здорового способу життя, оздоровчої ролі фізичної культури і загартування;

- володіти прийомами реанімації (штучне дихання, масаж серця), вміти допомогти при травмах, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, повішенні, анафілактичному шоку, опіку, відмороженні, вміти виявити особливо небезпечні інфекції.

Спеціальні знання та навички:

Лікар з лікувальної фізкультури повинен знати показання та протипоказання до занять, обґрунтування застосування оптимальних призначень з лікувальної фізкультури і масажу, уміти зробити належні методичні призначення (засоби, форми, методи і особливості методики проведення - спеціальні вправи та прийоми їх застосування, дозування та поточний контроль) при різних формах патології, з варіантами особливостей методики з урахуванням етапів і комплексу медичної реабілітації, періодів курсу лікувальної фізкультури і режимів руху, ступеня і локалізації ураження, виду іммобілізації та інше.

В клініці внутрішніх хвороб:

- при хворобах серцево-судинної системи: недостатність кровообігу, інфаркт міокарду і хронічна ішемічна хвороба серця, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, гіпотонічна хвороба, хвороби міокарду, ревматизм, набуті та природжені вади серця, хвороби периферійних судин;

- при хворобах органів дихання: гостра та хронічна пневмонія, плеврит, емфізема легенів, пневмосклероз, бронхіальна астма, хронічний бронхіт, бронхоектазійна хвороба, пневмоконіоз, туберкульоз легенів;

- при хворобах органів травлення: гастрит, виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки, гастроптоз, ентероптоз, хвороби печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів, функціональні порушення кишечнику, грижа стравохідного отвору діафрагми;

- при хворобах обміну речовин: цукровий діабет, ожиріння, подагра;

- при хворобах нирок, сечовивідних шляхів і простати: хронічний нефрит та нефроз, нирковокам'яна хвороба, нетримання сечі, простатит та аденома простати;

- після гострих інфекційних захворювань;

- при променевій хворобі.

При травмах та хворобах опорно-рухового апарату:

- при травмах верхніх та нижніх кінцівок: перелом, вивих, ушкодження хрящових і капсульно-зв'язкових структур суглобів, п'яткового сухожилля;

- при травмах хребта і тазу: неускладнений перелом хребта, ушкодження зв'язкового апарату хребта, переломи кісток тазу;

- при множинних та сукупних травмах;

- при хворобах опорно-рухового апарату: артрит та артроз, остеохондроз хребта, кістково-суглобовий туберкульоз;

- при деформаціях опорно-рухового апарату: порушення постави, сколіоз, деформація стопи;

- в оперативній травматології;

- при протезуванні.

В клініці нервових хвороб і нейрохірургії:

- при захворюваннях і травмах головного мозку: гостре порушення мозкового кровообігу, церебральний склероз, дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкова травма, хронічні запальні та дегенеративно-дистрофічні захворювання;

- при захворюваннях і травмах спинного мозку: травма, мієліт, поліомієліт, розсіяний склероз;

- при захворюваннях і травмах периферичних нервів: неврит, радикуліт, травма, плексит;

- при нервово-м'язових дистрофіях;

- після нейрохірургічних операцій: на головному мозку, спинному мозку, периферичних нервах;

- при вібраційній хворобі;

- при неврозах, логоневрозі, деяких психічних порушеннях;

- при вестибулярних порушеннях.

В хірургії:

- після операцій на органах черевної порожнини: апендектомія, холецистектомія, резекція шлунку, з приводу гриж різної локалізації тощо;

- після операцій на серці: з приводу вроджених і набутих вад серця, аортокоронарного шунтування;

- після операцій на легенях і грудній клітині;

- після операцій на периферичних судинах;

- після операцій на молочній залозі;

- після пластичних операцій з приводу опікової травми і косметичних операцій;

- після операцій на органах малого тазу.

В акушерстві та гінекології:

- під час вагітності (нормальної, ускладненої), при пологах, в післяпологовому періоді;

- при оперативному розродженні;

- при хронічних запальних захворюваннях жіночих статевих органів;

- при аномальних положеннях жіночих статевих органів;

- після гінекологічних операцій;

- при нетриманні сечі;

- при клімактеричному синдромі.

В педіатрії:

- при захворюваннях раннього віку: недоношуваність, гіпотрофія, рахіт, часті гострі респіраторні вірусні інфекції, пневмонії, пупкова грижа;

- при порушеннях опорно-рухового апарату: порушення постави, сколіоз, кривошия, плоскостопість, уроджений вивих стегна, уроджена клишоногість;

- при хворобах серцево-судинної системи: ревмокардит, уроджені та набуті пороки серця і судин, хвороби міокарду;

- при дитячому церебральному паралічі.

В стоматології:

- після реконструктивних операцій на щелепно-лицьовій області;

- при переломах нижньої щелепи;

- після гнійних захворювань щелепно-лицьової області;

- при аномаліях прикусу у дітей та невростоматологічних захворюваннях.

Лікар з лікувальної фізкультури повинен мати теоретичну і практичну підготовку на рівні (ступені) володіння, засвоєння чи ознайомлення з загальними та спеціальними знаннями і навиками відповідно до вимог звання лікаря-спеціаліста і кваліфікаційної категорії.

Володіння навичками передбачає спроможність визначити і застосувати комплекс загальних і часткових дій, необхідних для забезпечення призначень з лікувальної фізкультури самостійно в повному обсязі.

Засвоєння навичок передбачає спроможність визначити і застосувати комплекс дій, необхідних для призначень з лікувальної фізкультури, самостійно і частково за консультації лікаря з досвідом чи завідувача відділенням, з використанням довідкових посібників.

Ознайомлення з навичками передбачає спроможність визначити в загальних рисах комплекс дій, необхідних для призначень з лікувальної фізкультури та інших дій на базі відповідних загальних уявлень.

Кваліфікація лікар-спеціаліст присвоюється лікарю, що має необхідну теоретичну і практичну підготовку з лікувальної фізкультури і:

- засвоїв знання і навички для застосування в практиці терапії, ортопедії і травматології, неврології, хірургії, педіатрії, акушерства і гінекології, стоматології при всіх поширених формах і варіантах патології;

- ознайомлений зі знаннями і навичками для застосування їх при відносно нечастих або рідких в практиці лікувальної фізкультури формах патології: туберкульоз легень, кістково-суглобовий туберкульоз, променева і опікова хвороби, хронічні запальні і дегенеративно-дистрофічні захворювання головного мозку, нервово-м'язові дистрофії, онкологічні хвороби, після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні (лікарі, що працюють в закладах та відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навиками);

- ознайомлений зі змістом обстеження осіб, що займаються за програмами фізичного виховання чи оздоровчим фізичним тренуванням, визначенням допуску та медичних груп для занять;

- ознайомлений з методикою дослідження і оцінки рівня фізичного здоров'я людини;

- ознайомлений зі змістом пропаганди гігієнічних знань і навиків, здорового способу життя серед хворих і населення;

- ознайомлений з рекомендаціями із загартування;

- знає сучасну літературу зі спеціальності, вивчає позитивний досвід, впроваджує нові методики лікувальної фізкультури.

Лікар з лікувальної фізкультури II кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря-спеціаліста з лікувальної фізкультури, а також:

- володіє загальними та спеціальними знаннями і навичками для застосування в практиці терапії, ортопедії та травматології, неврології, хірургії, педіатрії, акушерства і гінекології, стоматології при всіх поширених формах і варіантах патології;

- засвоїв знання та навички для застосування їх при відносно нечастих або рідких в практиці лікувальної фізкультури формах патології: туберкульоз легень, кістково-суглобовий туберкульоз, променева і опікова хвороба, хронічні запальні і дегенеративно-дистрофічні захворювання головного мозку, нервово-м'язові дистрофії, онкологічні хвороби (лікарі, що працюють в закладах чи відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навичками);

- ознайомлений зі знаннями та навичками для застосування після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні (лікарі, що працюють в закладах та відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навиками);

- вміє провести обстеження осіб, що займаються за програмами фізичного виховання чи оздоровчим фізичним тренуванням, визначити допуск та медичну групу для занять;

- вміє провести дослідження і оцінку рівня фізичного здоров'я людини;

- веде пропаганду гігієнічних знань і навичок здорового способу життя серед хворих і населення;

- вміє скласти рекомендації із загартування;

- знає сучасну літературу зі спеціальності, вивчає позитивний досвід, впроваджує нові методики лікувальної фізкультури.

Лікар з лікувальної фізкультури I кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря II кваліфікаційної категорії з лікувальної фізкультури, а також:

- володіє знаннями і навичками для застосування в практиці лікувальної фізкультури при туберкульозі легень, кістково-суглобовому туберкульозі, променевій та опіковій хворобі, хронічних запальних і дегенеративно-дистрофічних захворюваннях головного мозку, нервово-м'язових дистрофіях, онкологічних хворобах;

- засвоїв знання і навички для застосування в практиці лікувальної фізкультури після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні (лікарі, що працюють в закладах і відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навичками);

- має загальні поняття про акупунктурну систему, принципи рефлексотерапії, володіє деякими комбінаціями точкового масажу;

- знає організацію і методичні підходи фізичного виховання в навчальних закладах для осіб з відхиленнями в стані здоров'я і фізичного розвитку, може скласти відповідні рекомендації;

- знає принципи організації, методики і контролю при заняттях фізичною культурою осіб літнього та похилого віку, вміє скласти програми оздоровчого фізичного тренування;

- знає у загальних рисах принципи раціонального харчування і нетрадиційні підходи в системах харчування, використовує в пропаганді гігієнічних знань;

- бере участь у підготовці з питань лікувальної фізкультури молодих спеціалістів, лікарів інших клінічних спеціальностей та середнього медичного персоналу;

- володіє сучасними методами статистичного аналізу і узагальнення результатів лікування та медичної реабілітації;

- бере участь в організаційному та методичному забезпеченні служби лікувальної фізкультури в районі, регіоні;

- знає і використовує літературу з лікувальної фізкультури та суміжних спеціальностей.

Лікар з лікувальної фізкультури вищої кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря I кваліфікаційної категорії з лікувальної фізкультури, а також:

- володіє знаннями і навичками для застосування в практиці лікувальної фізкультури після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні;

- знає значення, принципи і деякі методики психологічного вдосконалення, психотерапії і психофізичного тренування в системі здорового способу життя і в практиці лікувальної фізкультури, психологічне тренування в східних оздоровчих системах, володіє методикою аутогенної психоміорелаксації;

- знає мету застосування електроміостимуляції, володіє методикою, вміє раціонально поєднувати з процедурами лікувальної фізкультури;

- знає мету, показання і місце мануальної терапії при вертеброгенній патології, володіє методиками масажу, постізометричної релаксації і аутомобілізації в терапії больового синдрому при остеохондрозі хребта;

- знає організацію і зміст лікарського обстеження осіб, що займаються спортом;

- бере участь в роботі науково-практичних нарад, семінарів, конференцій різного рівня за фахом та суміжними спеціальностями;

- має наукові чи популярні печатні видання і виступи;

- знає і може адаптувати до практики спеціальності принципи госпрозрахунку, страхової медицини, маркетингу;

- вміє аналізувати показники роботи Служби;

- вміє організувати роботу всіх відділень Центру, Диспансеру, іншого закладу, в якому він працює.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

лікаря із спеціальності "спортивна медицина"

Лікар зі спортивної медицини повинен володіти відповідними належими знаннями та вміннями.

Загальні та спеціальні знання, вміння, навички:

- загальні питання правового забезпечення та організації лікарсько-фізкультурної служби (далі - Служби) в країні, відділень і кабінетів зі спортивної медицини в лікарні, поліклініці, санаторії, Центрі, Диспансері, відділенні відновлювального лікування, інших лікувально-профілактичних закладах;

- організація планової та екстреної медичної допомоги населенню (загальні питання);

- організація медичної допомоги населенню за умов виникнення екстремальних ситуацій з масовими ушкодженнями;

- організація роботи в Центрі, Диспансері, інших закладах, в яких він працює;

- основні питання біомеханіки людини, анатомії опорно-рухового апарату, фізіології та біохімії м'язової діяльності;

- організація та обсяг поглибленого медичного огляду спортсмена, етапного, поточного та оперативного контролю під час тренувань та змагань;

- особливості фізіологічних змін організму спортсмена, які виявляються загальними та спеціальними методами досліджень та їх диференційна діагностика з патологічними проявами;

- основи функціональної діагностики організму спортсменів різної спеціалізації та рівня кваліфікації;

- основи теорії та методики спортивного тренування;

- організація та обсяг застосування засобів відновлення організму спортсменів;

- основні клінічні прояви передпатологічних та патологічних станів у спортсменів, особливості перебігу їх у дітей;

- організація та обсяг лікувальної допомоги спортсменам, в т.ч. при виникненні невідкладних станів та пошкоджень;

- організація та обсяг реабілітації організму спортсменів після травм, захворювань, а також при наявності функціональної недостатності органів та систем;

- основи фізіотерапії, курортології, лікувального та спортивного масажу, лікувальної фізкультури;

- особливості лікарського контролю у дитячому та юнацькому спорті;

- організація та обсяг медичної допомоги спортсменам-ветеранам та особливості лікарського контролю в інвалідному спорті;

- теоретичні основи оздоровчого фізичного тренування;

- профілактика травм і захворювань, СНІДу, наркоманії та алкоголізму;

- клінічне обстеження спортсмена;

- орієнтуватись в константах гомеостазу, вміти трактувати і коригувати їх порушення, знати їх відмінності у осіб різного віку;

- визначити необхідний обсяг лабораторних, рентгенологічних, функціональних та інших спеціальних досліджень, організувати їх своєчасне виконання та інтерпретувати їх результати;

- інтерпретувати результати загальних, функціональних та спеціальних методів дослідження, робити на основі цих даних узагальнення та практичні висновки;

- надати невідкладну допомогу спортсменам та хворим у екстрених ситуаціях (масаж серця, штучне дихання, методи зупинки зовнішньої кровотечі, лікування шоку, промивання шлунку при отруєннях та інші маніпуляції);

- визначити показання для госпіталізації за профілем та організувати її;

- забезпечити контроль та оцінку ефективності роботи масажиста;

- організувати та провести медичне забезпечення учбово-тренувального збору на різних стадіях підготовки спортсмена;

- організувати медичне забезпечення змагань, оцінити санітарно-гігієнічні умови їх проведення;

- визначити належність ліків до списку таких, що містять допінгові речовини;

- провести диференційну діагностику при патологічних станах у спортсменів, в разі потреби організувати консультацію профільних спеціалістів;

- призначити засоби відновлення спортивної працездатності;

- призначити необхідний обсяг засобів лікування та відновлення хворим спортсменам;

- обґрунтувати тимчасову або тривалу заборону, не дозвіл спортсменам брати участь в тренуваннях і змаганнях.

Лікар-спеціаліст зі спортивної медицини без категорії та лікар зі спортивної медицини II кваліфікаційної категорії повинен володіти наступними вміннями, маніпуляціями та технікою операцій:

- збір спортивного анамнезу;

- визначення та оцінка фізичного розвитку спортсмена;

- визначення типу складу тіла спортсмена;

- визначення біологічного віку спортсмена;

- визначення рухових якостей спортсмена;

- оцінка електрокардіограми спортсмена;

- оцінка показників функції зовнішнього дихання;

- аналіз результатів лабораторного обстеження спортсмена;

- визначення стану здоров'я спортсмена та рівня фізичного стану практично здорової та хворої людини;

- визначення можливості допуску до тренувань та змагань;

- методика проведення функціональних проб;

- визначення типу реакції на фізичне навантаження;

- методика клінічної велоергометрії;

- методика визначення та оцінки фізичної працездатності;

- визначення типу кровообігу спортсмена;

- методика лікарсько-педагогічних спостережень;

- методика визначення спеціальної спортивної працездатності;

- контроль процедури допінгового та секс-контролю;

- призначення рухового режиму в оздоровчому тренуванні;

- визначення ступеню втоми спортсмена;

- скласти схему відновлення спортсмена;

- скласти схему харчування в залежності від виду спорту;

- методика спортивного масажу;

- визначення ступеню повноти відновлення спортсмена;

- методи дошпитальної невідкладної допомоги спортсменам та фізкультурникам;

- надання допомоги спортсменам з черепно-мозковою травмою;

- методи зупинки кровотечі при пошкодженнях;

- методи комплексного лікування при фізичному перенапруженні спортсмена;

- методика проведення медикаментозних проб на наявність алергії до ліків;

- методика медикаментозних блокад та методи знеболювання при пошкодженнях у спортсмена;

- методика тимчасової іммобілізації при травмах у спортсменів;

- методика тейпування спортсменів;

- методика постізометричної релаксації.

Лікар зі спортивної медицини I кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря зі спортивної медицини II категорії, а також:

- вміє аналізувати показники роботи служби спортивної медицини району, міста та області та вносити пропозиції щодо покращення її діяльності;

- знає, як організувати роботу спортивних лікарів на змаганнях з великою кількістю учасників;

- вміє скласти фармакологічні карти та схеми відновлення спортсменів в усіх видах спорту та періодах тренувального циклу;

- вміє надавати лікувальну та реабілітаційну допомогу спортсменам в умовах стаціонару;

- володіє методами надання медичної допомоги спортсменам з супутньою патологією;

- вміє обґрунтувати рішення щодо відмови у допуску до змагань та визначення протипоказань до занять спортом у складних випадках захворювань, діагностувати професійне захворювання у спортсмена;

- володіє сучасними інформаційними технологіями медичного забезпечення тренувального процесу;

Лікар вищої кваліфікаційної категорії зі спортивної медицини поряд з усіма навичками і знаннями лікаря зі спортивної медицини I категорії повинен також:

- аналізувати показники роботи Служби;

- організувати роботу всіх відділень Центру, Диспансеру, інших закладів, в яких він працює;

- досконало володіти методами функціональної діагностики основних систем організму;

- проводити наукове обґрунтування результатів роботи зі спортсменами, мати наукові чи популярні печатні видання та виступи;

- вміти організувати та провести навчання спортивних лікарів та масажистів сучасним методам діагностики, лікування та реабілітації у спортивній медицині;

- володіти методами та методиками діагностики та лікування спортсменів (елементи мануальної терапії, фітотерапія, фізіотерапія та ін.).

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

РОЗРАХУНКОВІ НОРМИ ВИТРАТИ ЧАСУ

на виконання різних видів діяльності лікарем із спортивної медицини (на одну особу)

1. Диспансерне обстеження:

- особи, що займається масовими формами фізичної культури - 25 хв.;

- спортсмена III, II та I розрядів - 30 хв.;

- спортсмена, який має звання кандидата або майстра спорту - 50 хв.;

- спортсмена - члена збірної команди та олімпійського резерву - 1,5 год.

2. Проведення етапного та поточного медичного обстеження - 25 хв.

3. Інші види звернень - 10 хв.

4. Проведення лікарсько-педагогічного спостереження - 120 хв. (або більше - в залежності від фактичних витрат часу).

5. Консультація однієї особи з питань призначення фізкультурно-оздоровчих програм - 60 хв.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

РОЗРАХУНКОВІ НОРМИ ВИТРАТИ ЧАСУ

на виконання різних видів діяльності лікарем та медичною сестрою (інструктором) з лікувальної фізкультури (час на одне відвідування і кількість умовних одиниць на 1 процедуру дорослим і дітям)


N Найменування Час
(хвилини)
Кількість
умовних
одиниць
1. Лікарсько-консультативний прийом:
(обстеження, консультації, складання
призначень, рекомендацій)
20
2. Лікарсько-педагогічне спостереження на
заняттях
60
3. Процедури лікувальної гімнастики

3.1. Для терапевтичних хворих:


при гострому захворюванні чи
загостренні хронічного захворювання та
ліжковому режимі
15 1,5

в період одужання або при хронічному
перебігу захворювання:



при індивідуальному методі занять 25 2,5

при груповому методі занять 35 3,5
3.2. Для хворих після хірургічних операцій:


при індивідуальному методі занять 15 1,5

при груповому методі занять 20 2,0
3.3. Для ортопедично-травматологічних
хворих:



- в період іммобілізації:


при індивідуальному методі занять 15 1,5

при груповому методі занять 25 2,5

при травмах та після операцій хребта і
тазу
30 3,0

- після іммобілізації:


при індивідуальному методі занять 25 2,5

при груповому методі занять 35 3,5

- при травмах і після операцій хребта:


при індивідуальному методі занять 35 3,5

при груповому методі занять 45 4,5

- при травмах хребта з ураженням
спинного мозку
60 6,0
3.4. Для неврологічних і нейрохірургічних
хворих:



при індивідуальному методі занять 30 3,0

при груповому методі занять 45 4,5
3.5. Для вагітних і породіль в пологових
будинках і жіночих консультаціях та
гінекологічних хворих:



при індивідуальному методі занять 15 1,5

при груповому методі занять 30 3,0
3.6. Для дітей шкільного віку:


при індивідуальному методі занять 30 3,0

при груповому методі занять 45 4,5
3.7. Для дітей дошкільного віку:


при індивідуальному методі занять 25 2,5

при груповому методі занять 30 3,0
4. Процедури механотерапії (на одну
область, один суглоб), заняття на
тренажерах
15 1,5
5. Лікувальна гімнастика в воді,
лікувальне плавання:



при індивідуальному методі занять 30 3,0

при груповому методі занять 45 4,5

Примітки:

1. За одну умовну одиницю прийнято час проведення процедур лікувальної фізкультури протягом 10 хвилин. В розрахункових нормах враховано час, необхідний для підготовчої роботи та безпосереднього проведення процедур лікувальної фізкультури. Час переходу (переїзду) для виконання процедур поза кабінетом лікувально-профілактичної установи враховується в умовних одиницях за фактичними витратами часу.

2. Хворим з ураженням хребта, спинного мозку, наслідками мозкового інсульту в стані середньої важкості процедуру лікувальної фізкультури можуть проводити два спеціалісти одночасно. Здійснення таких процедур зараховується кожному виконавцю окремо.

3. Щоденна норма навантаження медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури при 39-годинному робочому тижні і шестиденному режимі роботи становить 30 одиниць.

4. Медичній сестрі (інструктору) надається 1 година для оформлення документації, обліку ефективності занять, складання комплексів фізичних вправ для самостійних занять.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

РОЗРАХУНКОВІ НОРМИ ВИТРАТИ ЧАСУ

на виконання процедур масажу (кількість умовних одиниць на 1 процедуру масажу дорослим і дітям)


N Перелік масажних процедур Кількість
умовних
одиниць
1. Масаж голови (лобно-скроневої та
потилично-тім'яної ділянок)
1,0
2. Масаж обличчя (лобної, навколоочної, навколовушної
ділянок, верхньої та нижньої щелепи)
1,0
3. Масаж шиї 1,0
4. Масаж комірцевої зони (задньої поверхні шиї, спини
до рівня IV грудного хребця, передньої поверхні
грудної клітки до II ребра)
1,5
5. Масаж верхньої кінцівки, надпліччя та ділянки
лопатки
2,0
6. Масаж верхньої кінцівки 1,5
7. Масаж плечового суглоба (верхньої третини плеча,
ділянки плечового суглоба та надпліччя тієї
ж сторони)
1,0
8. Масаж ліктьового суглоба (верхньої третини
передпліччя, ділянки ліктьового суглоба та нижньої
третини плеча)
1,0
9. Масаж променево-зап'ястного суглоба
(проксимального відділу кисті, ділянки
променево-зап'ясного суглоба та передпліччя)
1,0
10. Масаж кисті та передпліччя 1,0
11. Масаж ділянки грудної клітки (ділянки передньої
поверхні грудної клітки від передніх кордонів
надпліччя до реберних дуг та ділянок спини
від VII шийного до I поперекового хребця)
2,5
12. Масаж спини (від VII шийного до I поперекового
хребця і від лівої до правої середньої аксилярної
лінії; у дітей - включно попереково-крижову
ділянку)
1,5
13. Масаж м'язів передньої черевної порожнини 1,0
14. Масаж попереково-крижової ділянки
(від I поперекового хребця до нижніх сідничних
схилів)
1,0
15. Сегментний масаж попереково-крижової ділянки 1,5
16. Масаж спини та попереку (від VII шийного хребця
до крижової ділянки і від лівої до правої
середньої аксилярної лінії)
2,0
17. Масаж шийно-грудного відділу хребта (ділянки
задньої поверхні шиї та ділянки спини до
I поперекового хребця і від лівої до правої
задньої аксилярної лінії)
2,0
18. Сегментний масаж шийно-грудного відділу хребта 3,0
19. Масаж ділянки хребта (задньої поверхні шиї,
спини та попереково-крижової ділянки від лівої
до правої задньої аксилярної лінії)
2,5
20 Масаж нижньої кінцівки 2,0
21 Масаж нижньої кінцівки та попереку (ділянки
ступні, гомілки, стегна, сідничної та
попереково-крижової ділянки)
2,5
22. Масаж тазостегнового суглоба (верхньої третини
стегна, ділянки тазостегнового суглоба та
сідничної ділянки тієї ж сторони)
1,0
23. Масаж колінного суглоба (верхньої третини гомілки,
ділянки колінного суглоба та нижньої третини
стегна)
1,0
24. Масаж гомілково-ступневого суглоба
(проксимального відділу ступні, нижньої третини
гомілки)
1,0
25. Масаж ступні та гомілки 1,0
26. Загальний масаж (у дітей грудного та ясельного
віку)
3,0

Примітки:

1. За умовну одиницю приймається масажна процедура (безпосередньо проведений масаж), на виконання якої необхідно витратити 10 хвилин.

2. Тривалість переходів (переїздів) для виконання масажу (за межами лікувально-профілактичної установи) зараховується в умовні одиниці згідно з фактичними витратами часу.

3. Щоденна норма навантаження медичної сестри з масажу при 39-годинному робочому тижні і шестиденному режимі роботи становить 30 умовних одиниць.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПОЛОЖЕННЯ

про медичне забезпечення спортсменів - членів збірних команд України та резерву

1. Загальні положення

Спорт вищих досягнень з його граничними навантаженнями вимагає правильно організованої системи лікарських наглядів за спортсменами на всіх етапах їх підготовки. Основою цієї системи є комплексне медичне обстеження, яке повинно дати найбільш повну характеристику стану здоров'я спортсмена. Систематичний диспансерний нагляд за спортсменами - найбільш сучасна форма лікарських наглядів за здоров'ям, динамікою функціонального стану спортсменів, які тренуються з навантаженнями великого обсягу та інтенсивності.

Диспансерне спостереження за провідними спортсменами України здійснюється спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами системи охорони здоров'я: Українським центром спортивної медицини МОЗ України (надалі УЦСМ), обласними, міськими Центрами, Диспансерами спільно з відділом медико-біологічного забезпечення Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту (надалі Мінсім'ямолодьспорт), із залученням лабораторій Державного науково-дослідного інституту фізичної культури та спорту Мінсім'ямолодьспорту та комплексних наукових груп, сформованих з числа вчених вищих медичних закладів освіти та науково-дослідних інститутів. Організатором, координатором цієї роботи і методично-консультативним центром є УЦСМ.

До диспансерного контингенту включаються спортсмени, які входять до складу збірних команд України, кандидати в збірну, спортсмени, які є резервом збірних команд, списковий склад яких з позначенням виду спорту та кваліфікації спортсмена затверджується Мінсім'ямолодьспортом і надається в УЦСМ на початку кожного року.

Річний план-графік проходження диспансерного обстеження носить зведений характер, погоджується тренерами команд з керівництвом Мінсім'ямолодьспорту і передається в УЦСМ на початку року.

Для всіх видів спорту складається річний план медичного забезпечення, в якому помісячно відтворюються усі періоди підготовки спортсменів, враховуючи заплановану участь в змаганнях та необхідні медичні заходи.

Подвійний контроль за станом здоров'я спортсменів: зі сторони лікарів УЦСМ і лікарів штатних збірних команд України забезпечується розподілом видів спорту за лікарями відділів медико-біологічного забезпечення збірних команд УЦСМ.

2. Диспансерне спостереження за спортсменами

Диспансерне спостереження за спортсменами здійснюється з метою:

- одержання повної інформації про стан здоров'я, функціональний стан організму та рівень загальної фізичної працездатності спортсменів на основних етапах підготовки;

- проведення профілактичних лікувальних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я спортсменів, підвищення та збереження їх високої спортивної працездатності;

- виявлення передпатологічних та патологічних відхилень у стані здоров'я;

- визначення допуску до тренувань та змагань і внесення змін до плану тренувань спортсменів відповідно рівню здоров'я та функціонального стану.

Диспансерне спостереження включає:

- поглиблене медичне обстеження двічі на рік (на початку підготовчого періоду та за 1-1,5 місяці до основних стартів), спортсменам до 18 років - тричі на рік;

- етапні планові медичні обстеження (ЕМО);

- додаткові медичні обстеження (ДМО);

- лікарсько-педагогічні спостереження (ЛПС);

- обстеження в комплексних наукових групах (КНГ);

- лікувально-профілактичні та відновлювальні заходи.

2.1. Поглиблене медичне обстеження

Поглиблене медичне обстеження є основним розділом диспансерного нагляду за спортсменами і проводиться тільки спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами охорони здоров'я: УЦСМ або головним закладом з питань спортивної медицини на відповідній адміністративній території.

Обстеження спортсменів проводиться по формі лікарсько-контрольної карти диспансерного спостереження спортсмена № 062/о.

При проведенні поглибленого медичного обстеження необхідно дотримуватись ряду умов:

- достатній період для відновлення після відповідальних змагань;

- відсутність інтенсивного тренування напередодні та в день обстеження;

- проведення тестування за відсутності у спортсменів протипоказань.

Загальний обсяг обстеження обов'язково включає в себе:

- збір загального та спортивного анамнезу;

- антропометрію;

- лабораторні обстеження:

- загальні аналізи крові та сечі;

- клініко-біохімічний аналіз крові:

- виявлення регуляторів енергетичного метаболізму - кортизолу, тестостерону, інсуліну;

- оцінка тиреоїдного статусу - Т3 загальний, Т4 загальний, ТТГ (тиреотропін);

- оцінка рівня ферментів - АЛТ (аланінамінотрансфераза), АСТ (аспартатамінотрансфераза), лужна фосфатаза, КФК (креатинфосфокіназа);

- оцінка біохімічних показників - глюкози, холестерину, тригліцеридів, фосфору, статевих ознак (для спортсменів молодого віку);

- флюорографію;

- функціональні обстеження: ЕКГ в спокої та після навантаження, УЗД, теплобачення;

- проведення тестування загальної працездатності:

- велоергометричний тест або біг на тредбані до відмови від роботи (для циклічних видів спорту та спортивних ігор);

- велоергометричний тест PWC-170 (для спортивних єдиноборств, швидкісно-силових, складно-коордінаційних видів спорту). Перед та після проведення тесту вимірюється артеріальний тиск, а під час проведення тестування реєструється частота серцевих скорочень;

- огляди лікарів-спеціалістів: кардіолога, невропатолога (психоневролога), уролога, ендокринолога, хірурга, офтальмолога, ортопеда-травматолога, психотерапевта-психолога, отоларинголога, дерматовенеролога, стоматолога, гінеколога;

- огляд лікаря зі спортивної медицини з проведенням функціональної проби з дозованим фізичним навантаженням; в якості проб використовуються стандартні або специфічні для конкретного виду спорту навантаження.

Для спортсменів, які мають відхилення у стані здоров'я і захворювання, проводяться додаткові дослідження, обсяг і глибина яких залежить від особливості кожного конкретного випадку.

Загальний обов'язковий обсяг обстеження може бути розширений і погоджений з лікарями та тренерами команд у період підготовки спортсменів до відповідальних міжнародних змагань - Олімпійських ігор, Чемпіонатів Світу та Європи.

Для окремих видів спорту проводяться додаткові функціональні дослідження:

Для видів спорту на витривалість:

- ехокардіографія, ритмографія, реовазографія, дослідження функції зовнішнього дихання;

- визначення загальної фізичної працездатності (ІГСТ, МПК, PWC170).

Спортсменам з боксу та кікбоксингу: електроенцефалографія, комп'ютерна томограма мозку.

Спортсменам зі стрільби: дослідження зорового аналізатора, тональна аудіометрія.

Спортсменам з важкої атлетики та метання (легка атлетика): рентгенографія хребта або комп'ютерна чи магнітно-резонансна томографія.

Спортсменам складно-технічних видів: дослідження функцій вестибулярного, нервово-м'язового апарату.

За даними обстеження складається висновок, який містить оцінку стану здоров'я спортсменів і рекомендації.

За результатом проведення ПМО проводиться підготовка висновку, який включає в себе:

- оцінку стану здоров'я кожного спортсмена:

- здоров;

- практично здоров (з відхиленнями у стані здоров'я або стійко компенсованими захворюваннями, поза загостренням та не перешкоджають виконанню тренувань у повному обсязі);

- має хвороби, що потребують лікування та обмеження процесу тренування;

- має хвороби, що потребують усунення від занять спортом (тривалого або постійного);

- оцінку фізичного розвитку у відповідності до стандартів, що включають в себе відсоток жирових відкладень та маси м'язів, соматичний та ростовий розвиток, паспортний та біологічний вік;

- комплексну оцінку рівня функціонального стану та загальної працездатності;

- скринінгові ознаки порушення стану здоров'я;

- слабкі ланцюжки адаптації;

- тривалість багатофазного відновлювання функцій провідних систем організму;

- допуск спортсмена до тренувань та змагань.

Висновок узагальнює заключення всіх спеціалістів, які брали участь в обстеженні спортсменів, показники всіх використаних при цьому методів дослідження, функціональних проб. Висновок оформлюється письмово, пояснюється спортсмену і обов'язково доводиться до відома тренера та лікаря команди. Тренер разом з лікарем контролює своєчасне виконання призначень та рекомендацій зі спортивної медицини.

2.2. Етапні планові медичні обстеження (ЕМО).

ЕМО проводяться один раз в квартал. Комплекси обстеження складаються у залежності від виду спорту, направленості спортивного тренування, мети та завдання дослідження на кожному етапі. Досліджуються системи, які в основному підлягали впливу тренувальних навантажень. Дослідження проводяться в умовах диспансеру, або можуть бути замінені виїздом бригади спеціалістів на місце зборів. Обсяг ЕМО визначається лікарем, виходячи з його уявлення про стан спортсмена. Дослідження повинні допомогти лікарю прослідкувати за розвитком спортивної форми спортсмена на всіх етапах підготовки та за динамікою його функціонального стану.

2.3. Додаткові медичні обстеження (ДМО).

Додаткові медичні обстеження проводяться перед відновленням занять після перенесених захворювань, травм, перенавантаження, після довготривалих перерв у тренуваннях, а також за бажанням спортсмена або рекомендаціями тренерів при наявності ознак зниження працездатності і відсутності росту спортивних результатів, перевтоми і захворювання.

Правилами змагань по деяким видам спорту передбачено проведення лікарських обстежень учасників безпосередньо перед початком змагань. Це відноситься до учасників змагань по боксу, марафонському бігу, спортивної ходьби, бігу на дистанцію більш 20 км, лижним гонкам на 50 км і більше, багатоденним велосипедним і автомобільним гонкам, підводному плаванню, марафонським запливам. Крім цих обстежень під час змагань по боксу, боротьбі проводяться лікарські обстеження щоденно перед зважуванням спортсмена. ДМО мають на меті вирішення питання щодо допуску спортсмена до змагань та тренувань.

2.4. Лікарсько-педагогічні спостереження (ЛПС).

Лікарсько-педагогічні спостереження є спільним контролем лікарів та тренерів за всім процесом учбової та тренувальної роботи.

Здійснюючи ЛПС, лікар проводить наступну роботу:

- вивчає умови, в яких проводяться заняття або змагання;

- знайомиться з організацією та методикою проведення занять;

- досліджує вплив змагальних та тренувальних навантажень на організм спортсмена;

- визначає стан загальної і спеціальної тренованості спортсмена;

- дає тренерам рекомендації щодо навантажень відносно поточного та перспективного планування тренувань.

План ЛПС складається спільно з тренером. Обстеження повинно бути комплексним, відображати зрушення у стані основних функціональних систем, що забезпечують працездатність організму. Методи ЛПС можуть бути як простими (вимірювання артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, визначення фізіологічної кривої та щільності тренування, випробування з додатковими і повторними специфічними навантаженнями), так і складними, бригадними (проведення ЕКГ, біохімічних аналізів, імунологічних і цитологічних методів) для оцінки ефективності тренувального процесу.

ЛПС здійснюється не менше одного разу на місяць. Результати проведених спостережень повинні в максимально короткий строк доводитись до тренера команди для корекції тренувального режиму.

2.5. Обстеження в комплексних наукових групах (КНГ).

Обстеження в лабораторіях Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту та в комплексних наукових групах проводяться згідно графіків, затверджених керівництвом Мінсім'ямолодьспорту та погоджених з керівниками КНГ. Обсяг обстеження визначається завідуючими лабораторіями та членами КНГ.

2.6. Лікувально-профілактичні та відновлювальні заходи.

За результатами диспансерного обстеження складаються індивідуальні плани лікування спортсменів згідно виявленої патології. При призначенні лікувальних заходів чітко вказується їх характер, строки проведення, тривалість і дозування. Всі гострі захворювання, травми або загострення хронічних хвороб слід лікувати негайно після їх виявлення. Вказуються всі види лікування: амбулаторне, стаціонарне, санаторно-курортне. Обов'язково слід відмітити, чи потрібно при призначеному лікуванні тимчасово припинити тренування або змінити їх характер. Для відновлення працездатності спортсменів використовуються всі засоби: педагогічні, психологічні та медико-біологічні. У випадках, що вимагають стаціонарного лікування, спортсмени направляються до профільних стаціонарних відділень лікувально-профілактичних закладів. Для консультативної допомоги залучаються клініки науково-дослідних інститутів та діагностичних центрів.

Неприпустимі як передчасний допуск спортсмена до тренувань так і необґрунтоване затягування відновлювального режиму.

Результати диспансерного спостереження за спортсменами збірних команд впродовж року доводять до відома штатних лікарів збірних команд, керівництва Мінсім'ямолодьспорту, вони ж повинні забезпечити виконання медичних рекомендацій.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПОЛОЖЕННЯ

про медичне забезпечення учнів спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву та дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл та училищ (ліцеїв), спортсменів збірних команд міст та районів

Загальні положення

Медичне забезпечення спортсменів вищезазначених спортивних організацій та установ здійснюється спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами системи охорони здоров'я: Українським центром спортивної медицини, обласними і міськими Центрами, (Диспансерами). Чисельність закріпленого контингенту узгоджується та затверджується керівництвом зазначених спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів та керівництвом спортивних організацій.

Взяття на диспансерний облік спортсменів здійснюється у відповідності до списків і проводиться згідно з планом-графіком проведення поглибленого медичного обстеження, який складається на початку навчального року і доводиться до відома керівництва кожної із закріплених за лікувально-профілактичною установою спортивної організації.

Обсяг обстежень включає в себе:

1.1. Огляд лікаря зі спортивної медицини.

1.2. Огляд лікарів-спеціалістів:

- терапевта;

- хірурга;

- ортопеда-травматолога;

- стоматолога;

- невропатолога;

- отоларинголога;

- офтальмолога;

- акушер-гінеколога;

- дерматовенеролога;

- при наявності показань, можливе проведення оглядів лікарями інших спеціальностей.

1.3. Дослідження фізичного розвитку.

1.4. Проведення функціональних проб та визначення загальної фізичної працездатності.

1.5. Проведення інструментальних, лабораторних методів обстеження:

- флюорографія органів грудної клітини;

- ЕКГ у спокої та після фізичного навантаження;

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- біохімічний аналіз крові (в разі потреби);

- в якості функціональних проб використовуються стандартні або специфічні для кожного виду спорту навантаження. Для спортсменів, які мають відхилення у стані здоров'я і захворювання, проводяться додаткові дослідження, обсяг і глибина яких залежить від особливостей кожного конкретного випадку.

Загальний обов'язковий обсяг обстеження може бути розширений в період підготовки спортсменів до відповідальних змагань.

Лікарсько-консультативне заключення.

За результатами проведених медичних обстежень у відповідну медичну документацію (статистичні форми 062/о, 061/о), вноситься лікарсько-консультативне заключення, яке складається з:

- оцінки стану здоров я;

- висновку про фізичний розвиток відповідно до затверджених стандартів;

- висновку про допущення до занять спортом.

Висновок оформлюється письмово і роз'яснюється обстежуваному, доводиться до відома лікаря спортивної організації, де тренується спортсмен, а тренеру відповідної спортивної організації або команди обов'язково видається копія лікарсько-консультативного заключення.

Тренер разом з лікарем із спортивної медицини контролює своєчасне виконання призначень та рекомендацій.

Диспансерне спостереження за спортсменами дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спортивних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, учнями шкіл та училищ спортивного профілю, спортсменами збірних команд міст та районів проводиться відповідно до вимог "Положення про медичне забезпечення членів збірних команд України", затвердженого цим наказом.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

27.10.2008  № 614

ПОЛОЖЕННЯ

про медичне забезпечення спортивно-масових заходів

Медичне забезпечення спортивно-масових заходів здійснюється Українським центром спортивної медицини, обласними та міськими Диспансерами, Центрами незалежно від їх відомчого підпорядкування, відділеннями спортивної медицини лікувально-профілактичних закладів загальної мережі.

Для цього не пізніше, ніж за 3 дні до початку змагань їх організатори подають відповідну заявку до закладів, які будуть забезпечувати медичне обслуговування даних змагань.

Для медичного забезпечення змагань залучаються кваліфіковані медичні працівники. Присутність лікаря із спортивної медицини обов'язкова на змаганнях всіх рівнів. Змагання у системі масової фізично-оздоровчої роботи можуть обслуговуватись середнім медичним персоналом. За відсутності медичного працівника головний суддя не має права проводити змагання. Лікарські бригади, які обслуговують спортивно-масові заходи, повинні мати все необхідне для надання невідкладної медичної допомоги та транспортування постраждалих у відповідні лікувально-профілактичні заклади.

Кількість медпрацівників та обсяг медичних засобів для медичного забезпечення проведення змагань вирішується у кожному конкретному випадку окремо.

Лікар змагань входить до складу суддівської колегії на правах заступника головного судді.

Всі його рішення в межах компетентності обов'язкові для учасників, суддів, організаторів змагань.

Лікар представляє в організаційний комітет або суддівську колегію план медичного забезпечення змагань та звіт по їх закінченні.

Медичне забезпечення змагань складається з наступних основних розділів:

1. Участь лікаря у роботі мандатної комісії змагань.

Лікар, який обслуговує змагання, залучається до роботи мандатної комісії. Він контролює правильність оформлення заявочних листів та інших документів, регламентованих міжнародними спортивними асоціаціями (федераціями), які дозволяють допуск учасників до змагань, їх відповідність встановленим формам та вимогам. У заявочному листі повинно бути вказано прізвище, ім'я, по батькові, вік та кваліфікація кожного учасника, вид змагань, до яких він допускається, висновок лікаря про допуск. Дата, підпис лікаря та печатка лікарсько-фізкультурного диспансеру або лікувально-профілактичного закладу, де спортсмен знаходиться під наглядом, повинні бути навпроти прізвища кожного учасника. Печатка інших закладів або особиста печатка лікаря не дійсні.

Дозвіл на участь в змаганнях в кожному випадку оформлюється спеціальним заявочним листом (поіменний список) за такою формою:

ЗАЯВОЧНИЙ ЛИСТ

(поіменний список)

на учасників змагань з _______________________________________

                  (вид спорту)

------------------------------------------------------------------

| N | Прізвище, |   Рік    | Спортивна  |Прізвище|  Дата, підпис |

|п/п|  ім'я та  |народження|кваліфікація|тренера |   лікаря та   |

|   |по-батькові|          | учасника   |        |    печатка    |

|   |           |          |            |        |    навпроти   |

|   |           |          |            |        |    кожного    |

|   |           |          |            |        |    прізвища   |

------------------------------------------------------------------

------------------------------------------------------------------

|   Перелічені в списку особи пройшли належне тренування і до    |

|змагань підготовлені.                                           |

|   Допускається до участі в змаганнях _______________ осіб.     |

|                                        (кількість)             |

|                                                                |

| Підписи: Керівник спортивної організації                       |

|          Тренер                                                |

|          Лікар                                                 |

------------------------------------------------------------------

Вік учасників та кваліфікація повинні відповідати встановленим вимогам змагань з даного виду спорту. Як виняток, при задовільних фізичних даних і добрій підготовці юних спортсменів, лікар може дозволити їм участь в змаганнях в наступній, більш старшій віковій групі (крім видів спорту, в яких правилами змагань забороняється участь юних спортсменів у змаганнях дорослих). У такому разі крім допуску на заявочному листі видається окрема довідка з підписом лікаря та тренера.

2. Контроль за санітарним станом місць змагань, тренувань, розміщення і харчування учасників.

Це важливий розділ медичного забезпечення змагань. Попередній та поточний контроль за станом місць змагань, розміщенням та харчування учасників здійснюються медичною службою змагань спільно з місцевою санітарно-епідеміологічною службою міста, району, де проводяться змагання. До початку змагань вони знайомляться з санітарно-гігієнічними умовами, епідеміологічною обстановкою в місцях їх проведення, санітарно-технічним станом спортивних споруд, інвентарю та обладнання, допоміжних приміщень, душових, місць харчування, медпунктів та інше. Організатори змагань і адміністрація баз, на яких проводяться змагання, несуть відповідальність за санітарний стан об'єктів і дотримання встановлених санітарних вимог. При їх порушенні лікар робить офіційну заяву в суддівську колегію і разом з організаторами змагань вживає заходи щодо усунення цих недоліків. Якщо ці заходи виявляться недостатніми, лікар має право заборонити проведення змагань.

Для попередження шлунково-кишкових захворювань особливе значення має контроль за харчуванням - санітарним станом місць збереження, приготування та видачі продуктів, їх підбором, калорійністю. Меню та режим харчування складається на основі розроблених для спортсменів норм збалансованого харчування з урахуванням виду спорту, енерговитрат. Регулярно проводяться санобробки місць змагань, розміщення та харчування спортсменів. Обслуговуючий персонал проходить лікарські огляди для виключення шкірно-інфекційних захворювань та бактеріоносійства.

3. Спостереження за учасниками змагань, попередження травм та захворювань.

Під час змагань лікар спостерігає за станом здоров'я, самопочуттям спортсменів. Він може проводити вибіркові обстеження. Обов'язковому обстеженню підлягають учасники при наявності скарг на стан здоров'я, ознак захворювання. Лікар, який обслуговує змагання, має право заборонити спортсмену подальшу участь у змаганнях у випадку:

- захворювань під час змагань або загострення хронічних захворювань;

- отримання спортсменами гострих травм;

- наявність скарг на погане самопочуття;

- невідповідність віку учасників віковим нормам допуску до змагань;

- при недостатній фізичній підготовці учасника;

- відсутності передбачених правилами захисних пристосувань, не відповідності одягу, взуття правилам проведення змагань;

- при раптово виниклій загрозі для здоров'я спортсменів.

Рішення лікаря про усунення учасника від змагань з приводу захворювання чи травми, а також рішення про заборону змагання у зв'язку зі зміною метеорологічних умов (зміни температури повітря, зливою, завірюхою тощо) передаються в головну суддівську колегію або головному судді згідно з правилами змагань.

4. Надання медичної допомоги учасникам змагань.

Для надання, у разі потреби, невідкладної амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги учасникам змагань та для забезпечення санітарно-епідеміологічного нагляду за об'єктами проживання, харчування та перебування учасників змагань в місцях їх проведення організовуються медичні пункти з постійним чергуванням медперсоналу, необхідними засобами для надання першої допомоги, санітарним транспортом. Місце знаходження медичних пунктів позначається покажчиками.

Розташування медичного персоналу у місцях змагань повинно забезпечувати можливість найбільш швидкого надання медичної допомоги.

Відповідальний лікар повинен:

- перевірити наявність і готовність засобів для надання швидкої та невідкладної медичної допомоги;

- провести інструктаж і розподіл обов'язків серед медперсоналу, виділеного для обслуговування змагань;

- визначити порядок надання медичної допомоги і разом з місцевими органами охорони здоров'я визначити лікувально-профілактичні заклади для необхідної консультативної допомоги і стаціонарного лікування.

У випадку захворювань, травм у ході змагань надається медична допомога. При наявності медичних показників для подальшого лікування хворі направляються до відповідних лікувальних закладів. Керівництво команди інформується про характер травми, захворювання, надану медичну допомогу, стан здоров'я спортсмена. Питання про подальшу участь у змаганнях спортсмена, що захворів або отримав травму, вирішує лікар змагань разом з керівництвом команди.

Медичне забезпечення змагань по боксу та боротьбі потребує наявності однієї медичної бригади біля кожного рингу або килима. При медичному обслуговуванні виду спорту, де змагання проводяться по ваговим категоріям, одночасно з контрольним зважуванням проводиться лікарський огляд.

Медичне забезпечення змагань з великою кількістю учасників

Великі багатоденні, комплексні, міжнародні змагання з великою кількістю учасників обслуговує бригада лікарів, якою керує головний лікар змагань. У його розпорядженні знаходиться весь медичний персонал, залучений до обслуговування змагань, санітарний транспорт. Кількість машин швидкої медичної допомоги залежить від масовості змагань, віддаленості їх від місця, місцевості тощо. Наявність карети швидкої медичної допомоги є обов'язковою умовою для всіх видів змагань. До початку проведення змагань поза спортивними спорудами лікар забезпечує санітарну розвідку по маршруту трас (перевіряє місця зупинки спортсменів, розміщення, харчування, водопостачання та інше), знайомиться з дистанцією, інструктує медпрацівників і водіїв швидкої медичної допомоги, чітко визначає їх функції, звертає особливу увагу на складні ділянки. Слід своєчасно ознайомити учасників з небезпечними ділянками дистанції, заборонити зустрічний рух, перебування на трасі глядачів і транспорту. Якщо змагання пов'язані з переміщенням учасників по трасі (при проведені змагань з авто-, мото-, велоспорту, з марафонського бігу), пересувні медичні пункти розгортаються на старті, фініші та найбільш небезпечних ділянках траси. Суддівську колегію, тренерів, контролерів інформують про розташування медпрацівників та санітарного транспорту на дистанції. Спортсменів по трасі супроводжує санітарна машина. На дистанції розташовуються пункти харчування. Відповідно до регламенту змагань санітарний транспорт і медперсонал може залишити свої місця лише після приходу останнього учасника. Для пошуку відсутнього спортсмена і надання йому допомоги суддя і лікар мають право залучити будь-якого учасника змагань.

Відповідно до міжнародних вимог, на змаганнях з великою кількістю учасників на місці розташування спортсменів може створюватись медичний центр, який має у своєму складі необхідних спеціалістів, апаратуру та обладнання для визначення функціонального стану спортсмена, його лікування та відновлення, а також ізолятор для тих, хто захворів під час проведення змагань. У зв'язку в великим скупченням спортсменів, офіційних осіб із країн з різноманітним епідеміологічним станом, особлива увага приділяється санітарному нагляду і протиепідемічній роботі. З метою попередження карантинних інфекцій, оргкомітет змагань за поданням головного лікаря центру визначає перелік необхідних вакцинацій та інших спеціальних заходів у відповідності з конкретними епідеміологічними показниками. Лікарі повинні перевірити наявність і правильність оформлення медичних сертифікатів прибуваючих учасників змагань.

У ході медичного забезпечення спортивних змагань лікар проводить санітарно-просвітницьку і виховну роботу зі спортсменами, підтримує тісний контакт з тренерами, керівниками команд, суддями. Належна дисципліна учасників змагань сприятиме проведенню змагань на високому рівні.

Директор Департаменту
організації медичної допомоги

М.П.Жданова





На сайті також шукають: Осарбон, Дикрасин-1 інструкція, Синупрет застосування, Діабетон побічні дії, Ірин протипоказання