ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БУПРЕНОРФІНУ ГІДРОХЛОРИД
(BUPRENORPHINE HYDROCHLORIDE)
Склад:
діюча речовина: buрrеnоrphinе;
1 таблетка містить бупренорфіну гідро хлорид у перерахуванні на бупренорфін 2 мг або 4 мг;
допоміжні речовини: целактоза 80, маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, кросповідон, кислота лимонна безводна, аспартам (Е 951), магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки сублінгвальні.
Фармакотерапевтична група.
Засоби, що застосовуються при опіоїдній залежності. Код АТС N07B С 01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування опіоїдної залежності.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до бупренорфіну або до будь-якого іншого компонента препарату;
гостра дихальна недостатність;
гостра печінкова і ниркова недостатність;
гостра алкогольна інтоксикація;
алкогольний абстинент ний синдром;
гостра серцева недостатність;
черепно-мозкові травми;
вагітність і період годування груддю;
дитячий вік до 12 років.
Спосіб застосування та дози.
Препарат призначають тільки в спеціальних центрах та клініках для лікування хворих під наглядом лікаря.
Препарат застосовується сублінгвально і утримується в ротовій порожнині до повного розчинення таблетки. Таблетки слід прийняти при виникненні у пацієнта об’єктивних симптомів абстиненції або протягом щонайменше 6 год після останнього застосування опіоїдів.
Для лікування опіоїдної залежності рекомендована початкова добова доза становить 4-8 мг, яка в подальшому титрується залежно від стану пацієнта до 2-4 мг на добу. Інтервал між застосуванням препарату становить 6-8 годин. Максимальна добова доза становить 32 мг.
Термін лікування залежить від стану хворого.
Побічні реакції.
Початок прояву побічних ефектів залежить від величини порога толерантності; у наркозалежних осіб цей показник значно вище, ніж у пацієнтів, які не застосовують наркотики.
Психічні порушення: галюцинації.
З боку нервової системи: безсоння, головний біль, непритомність, запаморочення.
Судинні порушення: ортостатична гіпотензія.
Респіраторні, тора кальні та медіастинальні порушення: пригнічення дихального центру.
З боку травного тракту: запор, нудота, блювання.
Загальні порушення: слабкість, сонливість, підвищена пітливість.
З боку імунної системи: реакції гіпер чутливості (наприклад, висипання, кропив'янка, свербіж, бронхоспазм), хвороба Квінке (ангіо невротичний набряк), анафілактичний шок.
Гепатобіліарні порушення: при правильних умовах застосування у поодиноких випадках – підвищення рівнів трансаміназ печінки та жовтяниця, зазвичай зі сприятливим клінічним перебігом.
У пацієнтів з вираженою фізичною (соматичною) наркозалежністю перші сублінгвальні введення Бупренорфіну гідро хлориду можуть спричинити парадоксальну реакцію з розвитком синдрому відміни, подібного до налоксонового.
Передозування.
Симптоми. У разі випадкового передозування слід застосовувати звичайну симптоматичну терапію, включаючи ретельний моніторинг життєво важливих функцій організму. Основний симптом, що вимагає інтенсивної терапії, – це пригнічення дихального центра, яке може спричинити зупинку дихання та смерть. При виникненні блювання необхідно вжити заходів для попередження потрапляння блювотної маси в дихальні шляхи.
Лікування. Потрібно вжити заходів інтенсивної терапії та розпочати симптоматичну терапію дихальної недостатності. Верхні дихальні шляхи повинні бути вільними для проведення примусової або контрольованої вентиляції легень. Рекомендується ввести опіоїдний антагоніст (налоксон), який поступово нейтралізує респіраторні ефекти бупренорфіну. За необхідності призначають кисень і дихальні аналептики. При виконанні вищезазначених заходів пацієнт повинен знаходитися в палаті інтенсивної терапії.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Бупренорфін протипоказаний у період вагітності. Тривале застосування препарату матір'ю понад три перші місяці вагітності, незалежно від дози, може стати причиною розвитку синдрому відміни, а високі дози бупренорфіну, якщо їх приймають в останні місяці вагітності, навіть протягом короткого терміну, здатні спричинити пригнічення дихання в немовляти. Отже, за новонародженим має бути встановлене спостереження для виключення ризику пригнічення дихання або розвитку опійного абстинентного синдрому.
Оскільки бупренорфін та його метаболіти потрапляють у грудне молоко, не можна годувати дитину груддю протягом усього періоду застосування препарату.
Діти.
Досвід застосування у дітей обмежений. Допустиме застосування препарату дітям віком від 12 років.
Особливі заходи безпеки.
Призначати з обережністю пацієнтам з:
- бронхіальною астмою або дихальною недостатністю (було кілька повідомлень про дихальну недостатність, спричинену бупренорфіном);
- нирковою недостатністю (20 % бупренорфіну елімінується нирками, тому ниркова елімінація може бути тривалою);
- печінковою недостатністю (може змінюватися метаболізм бупренорфіну в печінці).
Необхідно уважніше підбирати режим дозування бупренорфіну гідро хлориду в пацієнтів,
які приймають інгібітори СYРЗА 4 (застосування менших доз може виявитися цілком достатнім, оскільки інгібітори СYРЗА 4 підвищують концентрацію бупренорфіну в плазмі крові).
Як і при застосуванні інших опіоїдів, застосування бупренорфіну потребує особливої обережності при лікуванні пацієнтів, які мають такі супутні захворювання, як:
Особливості застосування.
Цей лікарський засіб призначений винятково для лікування залежності від опіоїдів. Бажано, щоб призначення препарату було зроблено лікарем, який забезпечує загальний медичний нагляд за наркозалежним пацієнтом.
Ризик помилкового застосування та процес адаптації дози потребують у початковому періоді терапії призначення препарату на короткі терміни та, якщо це можливо, контрольованого введення, що також сприяє дотриманню лікувального режиму. Відміна препарату може супроводжуватися абстинент ним синдромом, іноді із затримкою. Бупренорфін здатний послабляти больові симптоми при деяких патологіях. Дослідження на тваринах і наявний клінічний досвід переконують, що бупренорфін також здатний викликати фармакозалежність, хоча й у меншій мірі, ніж морфін. Отже, під час лікування дуже важливо враховувати всі навколишні умови, вести контроль і дотримуватися призначених доз.
Спортсменам необхідно повідомити, що бупренорфін включено до переліку допінгових сполук (стимуляторів).
Через присутність лактози препарат протипоказаний при вродженій галактоземії, при синдромі мальабсорбції глюкози-галактози або при нестачі ферменту лактази.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
При застосуванні препарату можливий розвиток сонливості та запаморочення (особливо в тих випадках, коли бупренорфін приймають одночасно з алкоголем, препаратами, що містять алкоголь, або з депресантами центральної нервової системи). Тому під час застосування препарату слід утриматися від керування авто транспортом та роботи з іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Не рекомендується супутнє застосування зазначених нижче психотропних засобів та речовин.
Алкоголь
Алкоголь посилює седативну дію бупренорфіну. Зниження пильності (уваги) підвищує небезпеку при керуванні автомобілем і роботі з механізмами. Необхідно уникати вживання спиртних напоїв і застосування ліків, що містять алкоголь.
Застосування супутніх лікарських засобів, що необхідно враховувати.
Бензодіазепінові транквілізатори
Одночасне застосування з бензодіазепінами пов'язано з ризиком смерті внаслідок дихальної недостатності, асоційованої з порушеннями функціонування центральної нервової системи.
Інші депресанти центральної нервової системи
Інші похідні опіатів (аналгетики, протикашльові засоби), деякі антидепресанти, протигістамінні засоби (блокатори Н1-рецепторів), барбітурати, транквілізатори, клонідин при одночасному застосуванні з бупренорфіном спричиняють посилення депресії центральної нервової системи.
Інгібітори моноамін оксидази (МАО)
Можливе посилення дії опіоїдів при одночасному застосуванні з бупренорфіном.
Інгібітори СYРЗА 4
Дослідження взаємодії між бупренорфіном і кетоконазолом (потужний інгібітор СYРЗА 4) показало збільшення показників Сmax і АUС бупренорфіну (на 70 % і 50 % відповідно), меншою мірою – норбупренорфіну. Таким чином, за пацієнтами, які застосовують бупренорфін, має бути встановлений постійний контроль, якщо вони паралельно приймають такі інгібітори СУРЗА 4, як інгібітори протеази (ритонавір, нелфінавір, індинавір), азольні протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол). У таких випадках виправданим може виявитися зниження дози бупренорфіну.
Індуктори СYРЗА 4
Взаємодія між бупренорфіном та індукторами СYРЗА 4 не досліджена, тому рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують паралельно індуктори СYРЗА 4 (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн або рифампіцин). До теперішнього часу ще не виявлено значимої взаємодії бупренорфіну з кокаїном.
Фармакологічні властивості.
За механізмом дії Бупренорфіну гідро хлорид належить до групи агоністів/антагоністів опіатних рецепторів головного мозку (мю- і капа-рецепторів).
Фармакодинаміка. Бупренорфін зв'язується з мю-рецепторами, що за певний проміжок часу мінімізує патологічний потяг хворого до наркотиків. У зв'язку з певною активністю бупренорфіну як агоніста опіатних рецепторів препарат забезпечує більшу безпеку щодо розвитку дихальної та серцевої недостатності порівняно з морфіном. Латентний період до початку дії Бупренорфіну гідро хлориду після сублінгвального застосування становить приблизно 30 хв. Тривалість аналгетичної дії довша, ніж у морфіну.
Фармакокінетика. Після перорального застосування бупренорфін піддається метаболізму первинного проходження у печінці з подальшими N-де алкілуванням і глюкуронкон'югацією в кишечнику та печінці. При сублінгвальному застосуванні абсолютна біодоступніть бупренорфіну, за оцінками фахівців, знаходиться в межах від 15 % до 30 %. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 90 хв після сублінгвального прийому, а залежність «максимальна доза – концентрація» залишається лінійною в інтервалі доз від 2 до 16 мг.
За абсорбцією настає фаза швидкого розподілу. Період напів виведення бупренорфіну становить від 2 до 5 годин.
Бупренорфін метаболізується шляхом 14-N-де алкілування або глюкуронкон'югації вихідної молекули та його деалкілованого метаболіту. Відповідно до клінічних даних, за М-де алкілування бупренорфіну відповідає СYРЗА 4. N-дезалкіл-бупренорфін є ц-агоністом опіатних рецепторів.
Бупренорфіну гідро хлорид виводиться з організму, в основному, з калом внаслідок біліарної екскреції глюкуронкон'югованих метаболітів (80 %), решта бупренорфіну виводиться із сечею.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору з плоскою поверхнею і фаскою.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Таблетки по 2 мг – № 25 у блістері; по 4, по 10 або по 50 блістерів у коробці;
таблетки по 4 мг – № 10 у блістері; по 1, по 5 або по 10 блістерів у коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров'я народу».
Місцезнаходження. Источник
Україна, м. Харків, вул. Шевченка, 22.