ІН С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

АКСЕФ

(AKSEF)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: цефуроксим;(Z)-3-карбамоїлоксиметил-7-[(2-(2-фурил)-2-метоксиїміноацетамідо]-3-цефем-4-карбоксилат, натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий порошок трохи гігроскопічний.

склад: 1 флакон міститьцефуроксиму натрію стерильного, що еквівалентно  цефуроксимубезводному  750 мг.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01DA06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефуроксим - це бактерицидний антибіотик цефалоспоринів, що має високу активність відносно широкого спектра грам позитивних і грам негативних бактерій, включаючи штами, що продукують бета-лактамази. Цефуроксим є стійким до дії бета-лактамаз і тому відповідно виявляє активність відносно багатьох ампіцилін- абоамоксицилінрезистентних штамів. Основний механізм бактерицидної дії - порушення синтезу стінки бактеріальної клітини.

Цефуроксим in vitro є ефективним проти таких мікро організмів, як:

грам негативні аероби:

Еscherichia coli, Klebsiella spp., Proteusmirabilis, Proteus rettgeri, Providencia spp., Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilusparainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Moraxella (Branhamella)catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукуютьпеніцилін азу), Neisseria meningitidis, Salmonella spp;

грам позитивні аероби:

Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукуютьпеніцилін азу, але виключаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcuspyogenеs (а також інші бета-гемолітичні стрептококи), Streptococcuspneumoniae, Streptococcus групи В (Streptococcus agalactiae), Streptococcusmitis (група viridans), Bordetella pertussis;

анаероби:

грам позитивні та грам негативні коки (включаючи Peptococcusі Peptostreptococcus species);

грам позитивні бактерії (включаючи більшість Clostridiumspр.) і грам негативні бактерії (включаючи Bacteroides spp. іFusobacterium spp.), Propionibacterium spp.;

інші мікро організми

Вorrelia burgdorferi.

Мікро організми, не чутливі доцефуроксиму:

Clostridium difficile, Pseudomonasspp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, метицилінрезистентні штами Staphylococcus aureus, метицилінрезистентні штами Staphylococcusepidermidis, Legionella spp., Enterococcus (Streptococcus) faecalis,Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp.,Serratia spp., Bacteroides fragilis.

Фармакокінетика. Максимальна концентраціяцефуроксиму у сироватці крові спостерігається через 30 - 45 хвилин післявнутрішньом´ язового введення. Період напів виведення цефуроксиму при внутрішньо венному та внутрішньом’язовому введенні становить приблизно 70хвилин.

Зв’язування з білками сироватки крові коливається від 33 до 50%.

Протягом 24 годин від моменту введення препарат практично повністю (85-90%) виділяється в незміненому виглядііз сечею, більша частина препарату виводиться в перші 6 годин.

Цефуроксим не метаболізується і виводиться шляхом гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції.

Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) для більшості поширених патогенних мікро організмів, досягається у кістковій тканині, синовіальній тавнутрішньо очній рідинах. Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єрпри запаленні мозкових оболонок.

Показання для застосування.

Призначений для лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефуроксиму мікро організмами, або до визначення збудника, що спричинив інфекційне захворювання.

Інфекції дихальних шляхів: гострі та хронічні бронхіти, інфікованібронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів, після операційні інфекції органів грудної порожнини;

інфекції вуха, горла, носа: синусити, тонзиліти, фарингіти та середній отит;

інфекції сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, а симптоматична бактеріурія;

інфекції м’яких тканин: бешиха, ранові інфекції;

інфекції кісток і суглобів: остеомієліт, септичний артрит;

акушерство та гінекологія: запальні захворювання тазових органів;

гонорея, особливо у тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;

інші інфекції, включаючи септицемію, менінгіт, перитоніт.

Профілактика інфекцій: при підвищеному ризику виникнення інфекційних ускладнень після операцій на грудній клітці та черевній порожнині, операцій на тазових органах, серцево-судинних та ортопедичних операціях.

Спосіб застосування тадози. Ін’єкціїАКСЕФУ призначені лише для внутрішньо венного або внутрішньом’язового введення.

Загальні рекомендації.

Дорослі

Для багатьох інфекцій достатньо 750мг 3 рази на добу внутрішньом´ язово або внутрішньо венно. При більш  тяжких інфекціях дозу збільшують до 1,5 г 3 рази на добу внутрішньо венно. Уразі необхідності інтервал між ін’єкціями може скорочуватись до 6 годин, загальна доза на добу збільшується до 3 - 6 г.

За умови позитивної динаміки перебігу захворювання можливій перехід на пероральний прийом АКСЕФУ.

Послідовна терапія

Пневмонія: 1,5 г АКСЕФУ 2-3 рази на день (внутрішньом´ язово або внутрішньо венно)  протягом 48 - 72 годин потім АКСЕФ у формі таблеток по 500 мг 2 рази на добу протягом 7 – 10 днів.

Загострення хронічного бронхіту: 750 мг АСЕФУ 2-3 рази надень (внутрішньом´ язово або  внутрішньо венно) протягом 48 - 72годин, потім перорально у таблетках по 500 мг 2 рази на добу протягом 5 – 7днів. За відсутності клінічного покращення протягом 72 годин слід продовжитипарентеральне введення препарату.

Немовлята і діти

30 - 100 мг/кг на добу у вигляді 3– 4 ін’єкцій. Для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг на добу.

Новонароджені

30 - 100 мг/кг на добу у вигляді 2- 3 ін’єкцій. Необхідно враховувати, що період напів виведення цефуроксиму уперші тижні життя може бути в 3 - 5 разів більше, ніж у дорослих.

Гонорея

1,5 г шляхом однієї ін’єкції або по 750 мг двома ін’єкціями в обидві сідниці.

Менінгіт

АКСЕФ застосовується як засібмоно терапії бактеріального менінгіту, якщо він спричинений чутливими штамами. Дорослі: 3 г внутрішньо венно кожні 8 годин. Немовлята та діти: 150 - 250 мг/кгна добу внутрішньо венно, розділені на 3 або 4 дози. Новонароджені: доза повинна становити 100 мг/кг на добу внутрішньо венно.

Профілактика

Звичайна доза – 1,5 г внутрішньо венно в стадії індукції анестезії при абдомінальних, тазових та ортопедичних операціях. Це може бути доповнено додатковимвнутрішньом´ язовим введенням 750 мг через 8 і 16 годин.

При операціях на серці, легенях, стравоході та судинах звичайна доза становить 1,5 г внутрішньо венно, введена на стадії індукції анестезії, що потім доповнюється внутрішньом´ язовим  введенням 750 мг 3 рази на добу протягом наступних 24 - 48 годин.

При повній заміні суглоба 1,5 гпорошку цефуроксиму змішуються з одним пакетом метилметакрилатногоцементу-полімеру перед додаванням рідкого мономеру.

Тривалість як парентеральної, так і пероральної терапії визначається тяжкістю інфекції та клінічним станом пацієнта.

Порушення функції нирок

Цефуроксим виводиться нирками. Тому, як і при застосуванні інших подібних антибіотиків,  пацієнтам з порушеною функцією нирок рекомендується зменшувати дозу АКСЕФУ з метою компенсації більш повільної екскреції препарату. Немає необхідності зменшувати стандартну дозу (750 мг - 1,5 г 3 рази на добу), поки рівень кліренсукреатині ну не буде 20 мл/хв або нижче. Дорослим з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатині ну 10 - 20 мл/хв) рекомендується доза 750 мг 2 рази надобу, у більш  тяжких випадках (кліренс креатині ну менше 10 мл/хв) – 750мг 1 раз на добу.

При гемодіалізі потрібно вводити 750 мг внутрішньо венно або внутрішньом´ язово наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим можна додавати доперитонеальної діалізної рідини (звичайно 250 мг на кожні 2 літри діалізноїрідини). Для пацієнтів, які проходять тривалий артеріовенний гемодіаліз абошвидку гемофільтрацію у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована до застановить 750 мг двічі на день. Пацієнтам, яким проводять повільнугемофільтрацію, потрібно дотримуватись схеми доз як для лікування при порушеній функції нирок.

Особливості введення препарату

Для внутрішньом’язового введення слід додати 3 мл води для ін’єкцій до 750 мг АКСЕФУ. Обережно струсити до виникнення суспензії.

Для внутрішньо венного введення розчинити 750 мг – у не менш, ніж 6 мл води для ін’єкцій, 1,5 г – у 15 мл. Дляінфузій, що тривають не більше 30 хвилин, 1,5 г цефуроксиму можна розчиняти у 50 - 100 мл води для ін’єкцій. Одержані розчини можуть бути введені безпосередньо у вену або у трубку крапельниці при ін фузійній терапії.

Під час зберігання вже розведених розчинів можуть чинитися зміни насиченості кольору.

Оскільки цефуроксим існує також уформі цефуроксиму аксетилу для перорального прийому (АКСЕФ), можна зпарентеральної терапії АЕСЕФУ послідовно перейти на пероральну терапію АКСЕФОМ, де це є клінічно доцільним.

Побічна дія. При застосуванніцефуроксиму побічна дія виникала відносно рідко, була помірно виражена та мала оборотний характер. Спостерігались нечасті реакції гіпер чутливості, що включали різні види шкірного висипу, кропив’янку, свербіж, інтерстиціальний нефрит, пропасницю та дуже рідко – анафілаксію.

Як і при лікуванні іншимицефалоспоринами, дуже рідко можуть спостерігатися випадки поліморфної еритеми, синдрому Стівенса – Джонсона і токсичного епідермального некролізу.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, довготривале застосування може призводити до надмірного росту нечутливих мікро організмів, наприклад Candida.

Під час або після лікування можливий розлад з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи (дуже рідко) симптоми псевдомембранозного коліту.

В окремих випадках можливе зниження рівня гемоглобіну, лейкопенія, нейтропенія і тромбоцит опенія, еозинофілі я.

Позитивна реакція Кумбсаспостерігалась у деяких пацієнтів, які лікувались цефуроксимом, що здатна впливати на результати тестів на сумісність крові. Дуже рідко виникала гемолітична анемія.

Інколи спостерігалось транзиторнепідвищення рівня печінкових ензимів або білірубіну, особливо у пацієнтів зіснуючою патологією печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку немає.

Може спостерігатись підвищення рівня креатині ну та/або азоту сечовини крові та зменшення кліренсу креатині ну. Може спостерігатися біль у місці внутрішньом´ язової ін’єкції, частіше після високих доз, однак це звичайно не повинно зумовлювати припинення лікування. Після внутрішньо венної ін’єкції інколи можуть виникати прояви тромбофлебіту.

Протипоказання. Підвищена чутливість доцефалоспоринових антибіотиків.

Передозування. Передозуванняцефалоспоринових антибіотиків може призвести до розвитку симптомів подразнення головного мозку, внаслідок чого можуть виникнути судоми. Рівень цефуроксиму можебути зменшений шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Особливості засосування.

У більшості випадків моно терапія є ефективною. Алеза необхідності препарат можна застосовувати в комбінації з аміно глікозидними антибіотиками або з метронідазолом (в таблетках або ін’єкційно не змішуючи в одному флаконі).

Вагітність і лактація

Експериментальних свідоцтвембріотоксичної і тератогенної дії цефуроксиму не було одержано, проте, як іпри застосуванні інших ліків, він повинен з обережністю призначатись  уперші місяці вагітності.

Цефуроксим виділяється з грудним молоком, тому він повинен з обережністю призначатисяь жінкам у період лактації.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами

Повідомлень про вплив немає.

З особливою обережністю препарат призначається пацієнтам, у яких були алергічні реакції на пеніциліни або іншібета-лактамні антибіотики.

Цефалоспоринові антибіотики увисоких дозах слід з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючимидіуретиками, такими як фуросемід, або аміно глікозидними антибіотиками, тому що повідомлялося про випадки небажаного впливу на функцію нирок при такому поєднанні ліків. Функція нирок повинна моні торуватись у цих хворих, так само яку хворих похилого віку, а також у тих, у кого існує ниркова недостатність (див.“Спосіб застосування та дози”).

У декількох дітей, хворих наменінгіт, що лікувались цефуроксимом, як і при інших схемах лікування менінгіту, були зареєстровані випадки часткової втрати слуху.

Як і при лікуванні іншими антибіотиками, через 18 - 36 годин після ін’єкції цефуроксиму у спинномозковій рідині виявлялася культура Haemophilus influenzae. Проте клінічне значення даного явища не відомо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне введення пробенецидусповільнює виведення цефуроксиму та спричинює підвищення його концентрації у сироватці крові.

При лікуванні АКСЕФОМ рівень глюкози в крові та плазмі рекомендується визначати за допомогоюглюкозооксидазної або гексозокіназної методики.

АКСЕФ не впливає на результатиензимних методів визначення глюкозурії.

АКСЕФ незначною мірою може впливати на використання методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест), але це не призводить до псевдо позитивних результатів, як у випадкахз деякими іншими цефалоспоринами.

Цефуроксим не впливає на результат дослідження рівня креатині ну лужним пікратом.

Сумісність. 1,5 г АКСЕФУ, розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, може використовуватись разом з розчиномметронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 годин при температурі нижче 25°С.

1,5 г АКСЕФУ сумісні з 1 газлоциліну (в 15 мл розчинника) або з 5 г (в 50 мл розчинника) протягом 24годин при температурі 4°С та 6 годин при температурі до 25°С.

АКСЕФ (5 мг/мл) можна зберігати протягом 24 годин при температурі 25°С у 5% або 10% розчині ксилітолу для ін’єкцій.

АКСЕФ сумісний з розчинами, щомістять до 1% лідокаїну гідро хлориду.

АКСЕФ сумісний з більшістю загальновживаних розчинів для  внутрішньо венних  ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протягом 24 годин при кімнатній температурі в таких розчинах:

-          0,9% розчин хлориду натріюдля ін’єкцій;

-          5% розчин глюкози дляін’єкцій;

-          0,18% розчин хлориду натріюз 4 % розчином глюкози для ін’єкцій;

-          5% розчин глюкози з 0,9%  розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

-          5 % розчин глюкози з 0,45 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

-          5% розчин глюкози з 0,25 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

-          10% розчин глюкози дляін’єкцій;

-          10% розчин інвертованої глюкози у воді для ін’єкцій;

-          розчин Рінгера;

-          розчин Рінгера-лактату;

-          М/6 розчин натрію лактату;

-          розчин Гартмана.

Стабільність АКСЕФУ в 0,9% розчині хлориду натрію для ін’єкцій з 5% розчином глюкози не змінюється в присутності гідрокортизону натрію фосфату.

АКСЕФ також сумісний протягом 24годин при кімнатній температурі при розведенні у розчині для інфузій:

-          з гепарином (10 або 50одиниць/мл) у 0,9% розчині хлориду натрію для ін’єкцій; 

-          з розчином хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,9% розчині хлориду натрію для ін’єкцій.

Несумісність. АКСЕФ не повинензмішуватись в одному шприці з аміно глікозидними антибіотиками.

рН 2,74% розчину бікарбонату натріюдля ін’єкцій суттєво впливає на колір розчину, тому  цей розчин не рекомендується для розведення АКСЕФУ. Якщо хворий отримує розчин бікарбонату натрію внутрішньо венно шляхом інфузії, АКСЕФ можна ввести безпосередньо втрубку крапельниці.

Умови та термін зберігання.Зберігатиу недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Источник

Термін придатності - 2 роки. Після розведення для внутрішньо венної або внутрішьом´ язової ін’єкцій препарат може зберігатися до 48 годин у холодильнику (4°С) та 5 годин при температурі до 25°С.