ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АМІНАЗИН
(AMINAZIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: chlorpromazine;
2-хлор-10-(3-диметил аміно пропіл)-фенотіазинугідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна чи жовтуватого або зеленувато-жовтуватого кольору рідина;
склад: 1 мл розчину містить аміназину (хлоропромазинугідро хлориду) 25 мг;
допоміжні речовини: натрію сульфіт безводний, натріюмета бісульфіт, кислота аскорбінова, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05 А А 01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Хлорпромазин - нейролептик групи аліфатичних похідних фенотіазину. Виявляє виражену антипсихотичну дію, усуває психомоторне збудження, зменшує почуття страху, агресивність, психомоторну загальмованість. Крім нейролептичного та седативного, має антиеметичний, гіпотермічний, гіпотензивний, антигістамінний і антисеротонін овий ефекти. Блокує центральні та дофамінергічні міжнейронні контакти. Потенціює діюаналгетиків, місцево анестезуючих, снодійних і проти судомних засобів.
Фармакокінетика. Хлорпромазин метаболізуєтьсяу печінці, утворюючи як активні, так і неактивні метаболіти. Виводиться з сечеюта калом, проходить через гематоенцефалічний бар’єр, при цьому його концентрація в мозку перевищує концентрацію у плазмі крові. Періоднапів виведення достатньо довгий (4 тижні і більше).
Показання для застосування. У психіатричній практиці: різні види психомоторного збудження у хворих на шизофренію, маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі та при інших психічних захворюваннях (психопатія; реактивно-невротичні стани різного генезу, які супроводжуються страхом, тривогою, збудженням, безсонням; при психогенних розладах настрою у психопатів, при психозах у розумово відсталих; при лікуванні гострих алкогольних психозів та для полегшення станів абстиненції при алкоголізмі та токсикоманіях), для підсилення дії аналгетиків при постійних болях та при захворюваннях, що супроводжуються підвищенням тонусу м’язів
( після порушень мозкового кровообігу, інсультів).
Спосіб застосування та дози. Аміназин призначають внутрішньом’язово і внутрішньо венно. Внутрішньом’язово дорослим по 1 - 5 мл препарату, залежно від стану хворого; при гострому психічному збудженні дорослим вводять внутрішньо венно по 2 - 3 мл 2,5% розчину в 20 мл 40% розчину глюкози. Максимальні дози для дорослих: внутрішньом’язово - разова 150 мг; добова – 600 мг; внутрішньо венно –разова 100 мг; добова – 250 мг. Доза для дітей становить 1 - 1,5 мг/кг на добу, при цьому добова доза для дітей віком від 5 до 12 років (маса тіла 23 - 46 кг) не повинна перевищувати 75 мг. Препарат вводять 2 - 3 рази на добу.
Побічна дія. При парентеральному введенні Аміназину можливе різке зниження артеріального тиску. Можливі нудота, блювання, жовтяниця, агранулоцит оз, фото- сенсибілізація.
При застосуванні Аміназину може розвинутися такзваний нейролептичний синдром, який проявляється у явищах паркінсонізму, акатизії, психічної індиферентності, запізнілої реакції на зовнішні подразнення та інших змінах психіки. Іноді при застосуванні Аміназину спостерігається такзвана нейролептична депресія. При внутрішньом’язовому застосуванні можлива поява інфільтратів у місці введення. При внутрішньо венному введенні можливе ушкодження ендотелія судин.
Протипоказання. Застосування Аміназину протипоказане при ураженнях печінки (цироз, гепатит, гемолітична жовтяниця), нирок (нефрит, гострий пієліт, амілоїдоз нирок, сечокам’яна хвороба), при захворюваннях крові, прогресуючих системних захворюваннях головного та спинного мозку (повільні нейроінфекції, наприклад розсіяний склероз), при виразці шлунка та 12-палої кишки в період загострення, декомпенсованих вадах серця, вираженій гіпотензії, тромбоемболічних захворюваннях, вираженій міокардіодистрофії, ревмокардиті напізніх стадіях, бронхоектатичній хворобі. Не можна призначати цей препарат хворим у коматозному стані, у тому числі у випадках, пов’язаних з прийомом барбітуратів, алкоголю, наркотиків. Не слід застосовувати аміназин для зняття збудження при гострих травмах мозку.
Передозування. При колаптоїдних станах рекомендується введення кордіаміну, кофеїну, мезатону. При розвитку дерматитів лікування Аміназином відміняють та призначають протигістамінні засоби. Неврологічні ускладнення звичайно зменшуються при зниженні дози Аміназину, їх можна також зменшити одноразовим призначенням циклодолу або інших коректорів.
Після тривалого застосування великих доз препарату (0,5 - 1,5 г на добу) в поодиноких випадках можуть спостерігатися жовтяниця, прискорення зсідання крові, лімфо- та лейкопенія, анемія, агранулоцит оз, пігментація шкіри, помутніння кришталика та рогівки.
Особливості застосування. При введенні та після застосування препарату, незалежно від способу введення, хворі повинні лежати 1,5-2 години; різкий перехід у вертикальне положення може спричинити ортостатичний колапс.
Для зменшення нейролітичної депресії застосовують антидепресанти та стимулятори центральної нервової системи.
При роботі з аміназином необхідно суворо дотримуватися запобіжних заходів, що виключають можливість попадання препарату на шкіру та слизові оболонки. Аміназин не можна призначати під час роботи водіям транспорту та іншим особам, професія яких пов’язана з швидкістю реакціїта високою точністю рухів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Аміназин можна призначати у поєднанні зіншими лікарськими засобами (броміди, снодійні, резерпін, інші нейролептики, антидепресанти, антигістамінні засоби, інсулін). При цьому слід враховуватипотенціюю чий вплив Аміназину на дію седативних, знеболювальних та наркотичних засобів. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі від +15 °С до +25 °С . Термін придатності - 2 роки.