ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БАКТРИМ
(BACTRIM)
Загальна характеристика:
міжнародна назви: ко-тримоксазол;
основні фізико-хімічні властивості: гомогенна суспензія із фруктовим запахом, від жовтувато-білого до оранжевого кольору;
склад: 5 мл сиропу містить: триметоприму - 40 мг ісульфаметоксазолу - 200 мг;
допоміжні речовини: целюлоза дисперсна, метилпарагідроксібензоат, пропіл парагідрокси-бензоат, сорбіт 70%, полісорбат 80, коригент банановий 85509Н, коригент ванільний 73690-36, вода очищена.
Форма випуску. Сироп для внутрішнього застосування.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Сульфаніламідний препарат, комбінований з триметопримом. Код АТС J01E E01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Бактрим містить дві активні речовини, які маютьсинергічну дію, блокуючи два ферменти, що каталізують послідовні стадії біосинтезуфолієвої кислоти в мікро організмах. Завдяки цьому механізму, бактерицидна діяin vitro досягається звичайно вже при таких концентраціях, в яких окремі компоненти виявляють лише бактеріостатичний ефект. Крім того, Бактрим часто буває ефективний проти збудників, стійких до одного з його компонентів. Ризик розвитку полі резистентності зводиться до мінімуму.
In vitro антибактеріальна дія Бактриму охоплює широкий спектрграм позитивних і грам негативних патогенних та умовно патогенних мікро організмів.
Звичайно чутливі збудники (чутливі МІК < 80 мг/л):
коки: Branhamella catarrhalis;
грам негативні палички: Haemophilus influenzae(β-лактамазо-позитивні, β-лактамазо-негативні), Haemophilusparainfluenzae, E. coli, Citrobacter freundii, інші Citrobacterspp., Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, інші Klebsiellaspp., Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Hafnia alvei,Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, інші Serratia spp.,Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii,Shigella spp., Yersinia enterocolitica, інші Yersinia spp.,Vibrio cholerae, Alcaligenes faecalis, Pseudomonas cepacia, Burkholderia(Pseudomonas) pseudomallei.
На підставі клінічного досвіду наступні збудники також мають бути зазначені як чутливі: Brucella, Listeria monocytogenes, Nocardiaasteroides, Pneumocystis carinii, Cyclospora cayetanensis.
Частково чутливі збудники (МІК = 80 - 160 мг/л):
коки: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі таметицилін-резистентні), Staphylococcus spp. (коагулазо-негативні), Streptococcuspneumoniae (пеніцилін-чутливі та пеніцилін-резистентні);
грам негативні палички: Haemophilus ducrei,Providencia rettgere, інші Providencia spp., Salmonella typhi,Salmonella enteritidis, Stenotrophomonas maltophilia (колишні Xanthomonasmaltophilia), Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головн. A.baumanii), Aeromonas hydrophilia.
Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, Pseudomonas aeruginosa іTreponema pallidum, як правило, стійкі до препарату.
При інфекціях, викликаних частково чутливими мікро організмами, рекомендується провести пробу на чутливість, щоб виключити можливу резистентність збудника.
Чутливість до Бактриму можна визначити стандартними засобами, наприклад, методом дисків або методом розведення, що рекомендував Національний комітет з клінічних лабораторних стандартах (НККЛС).
НККЛС рекомендує такі критерії чутливості:
| | Метод дисків, діаметр зони пригнічення росту (мм)
| Метод розведення,** МІК (мг/мл)
|
| ТМ
| СМЗ
|
| Чутливі Частково чутливі Стійкі
| ³16 11-15 £ 10
| £2 4 ³ 8
| £38 76 ³ 152
|
Диск: 1.25 mг ТМ і 23.75 mг СМЗ.
** ТМ і СМЗ у співвідношенні 1 : 20.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості триметоприму тасульфаметоксазолу дуже схожі. Після одноразового прийому 160 мг триметоприму та 800 мг сульфаметоксазолу максимальні концентрації триметоприму в плазмі становлять 1,5 - 3 mг/л, а сульфаметоксазолу - 40 - 80 mг/л. При багаторазовому прийомі через кожні 12 годин концентрації обох речовин стабілізуються в означених межах без будь-якого ризику кумуляції. Об’єм розподілу триметопримудорівнює 69 - 133 л, сульфаметоксазолу - 10 - 16 л. Періоди напів виведення двох компонентів дуже близькі одне до одного (в середньому – 10 годин длятриметоприму і 11 годин для сульфаметоксазолу).
При вищезазначених концентраціях 42 - 46% триметоприму і 66% сульфаметоксазолу зв'язані з білками плазми.
Дослідження на тваринах і людині показали, що Бактрим добре проникає втканини. Більша кількість триметоприму і дещо менша кількість сульфаметоксазолунадходять з кровотоку в інтерстиціальну та інші поза судинні рідини організму. Утому відношенні, в якому вони присутні в препараті, концентрації триметоприму ісульфаметоксазолу перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості патогенних мікро організмів.
Обидві речовини, а також їхні метаболіти виводяться майже виключно нирками, при цьому близько 20% триметоприму і 20% сульфаметоксазолу – у незміненому вигляді. Навідміну від деяких метаболітів триметоприму, метаболіти сульфаметоксазолу немають антибактеріальної активності.
Показання для застосування.
Інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів: гострий і хронічний бронхіт, бронхоектази, пневмонія (у тому числі викликана Pneumocystis carinii), фарингіт, ангіна (при інфекціях, викликаних b-гемолітичними стрептококами групи А, частота ерадикаціїне цілком достатня), синусит, середній отит.
Інфекції нирок і сечовивідних шляхів: гострий та хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, у тому числі черевний тиф і паратиф, включаючи випадки стійкого носійства; бактеріальна дизентерія, холера (у доповнення до відновлення рідини і електролітів).
Інфекції шкіри і м'яких тканин: піодермія, фурункульоз, абсцеси та інфіковані рани.
Інші бактеріальні інфекції: гострий і хронічний остеомієліт, гострий бруцельоз, септицемія, викликана чутливими збудниками, нокардіоз, міцетома (окрім викликаної справжніми грибками), південноамериканський бластомікоз.
Спосіб застосування та дози. Для дорослих і дітей старших 12 років:
| | Сироп (мірні ложки)
|
| | Ранок
| Вечір
|
| Звичайна доза
Мінімальна доза і доза для тривалого лікування (понад 14 днів)
Підвищена доза (в особливо тяжких випадках)
| 4
2
6
| 4
2
6
|
Бактрим краще всього вживати після їжі з достатньою кількістю рідини.
Дозування в особливих випадках.
А). Гонорея:
10 мірних ложок сиропу вранці та ввечері.
Б). Пневмонія, викликана Pneumocystis carinii:
рекомендована доза становить до 20 мг триметоприму і до 100 мг сульфаметоксазолуна 1 кг маси тіла на добу, поділені на рівні дози кожні 6 годин протягом 14днів.
В). Дозування у дітей:
режим дозування для дітей приблизно відповідає добовій дозі, яка становить 6 мг триметоприму та 30 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла. Притяжких інфекціях дози для дітей можна збільшити на 50%.
Г). Дозування у хворих з порушенням функції нирок:
| Кліренс креатині ну
| Рекомендований режим дозування
|
| > 30 мл/мин
15-30 мл/мин
< 15 мл/мин
| Звичайна доза
Половина звичайної дози
Застосовувати Бактрим не рекомендується
|
Побічна дія. Рекомендовані дози Бактриму звичайно добре переносяться. Якщо побічні реакції й виникають, вони, як правило, виражені слабко.
Описані такі побічні дії (в порядку частоти виникнення):
шлунково-кишкові: нудота (з блюванням або без), стоматит, діарея, поодинокі випадки гепатиту, окремі випадки псевдомембранозного ентероколіту.
Шкірні висипи, що обумовлені прийомом ліків: вони звичайно бувають легкими і швидко зникають після відміни препарату. Як і у багатьох інших препаратів, у поодиноких випадках прийом Бактриму супроводжувався розвитком мультиформноїеритеми, синдрому Стівенса-Джонсона і токсичним епідермальним некролізом (синдромом Лайєла).
Гематологічні зміни: більшість змін, що спостерігалися, були слабко вираженими, безсимптомними і зникали після відміни препарату. Найчастіше відзначалися лейкопенія, нейтропенія і тромбоцит опенія. У вкрай поодиноких випадках можуть виникати агранулоцит оз, мегалобластна анемія, панцитопенія або пурпура. Існують повідомлення про випадки панцитопенії у пацієнтів, які приймали комбінацію триметоприму з метотрексатом (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).
Як і на інші препарати, у хворих з підвищеною чутливістю можуть виникати алергічні реакції.
Існують повідомлення про окремі випадки легеневих інфільтратів, подібних тим, що виникають при еозинофільному або алергичному альвеолі ті. Вони можуть виявлятися такими симптомами, як кашель або задишка. При раптовій появіабо посиленні цієї симптоматики потрібно повторно обстежити хворого і розглянути питання про припинення лікування Бактримом.
Описані поодинокі випадки виникнення асептичного менінгіту або менінгеальноподібноїсимптоматики.
Протипоказання. Бактрим протипоказаний хворим з вираженим ураженням паренхіми печінки. Він протипоказаний також хворим з тяжкою нирковою недостатністю, якщо немає можливості періодично визначати концентрації препарату в плазмі.
Існує підвищений ризик тяжких побічних реакцій у хворих старечого віку, а також у хворих з ускладнюючими станами, наприклад, порушенням функції нирокі/або печінки, або при одночасному прийомі інших препаратів (у цьому разі ступінь ризику залежить від величини дози і тривалості лікування). Існують повідомлення про летальні випадки, хоча й поодинокі, пов'язані з такими побічними реакціями, як дискразія крові, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла) і блискавичний некроз печінки.
Щоб звести до мінімуму небезпеку побічних реакцій, тривалість лікуванняБактримом повинна бути якомога коротшою, особливо у хворих літнього і старечого віку. При ураженні нирок дозу слід скорегувати згідно з вказівками розділу" Дозування в особливих випадках".
Якщо Бактрим призначають протягом тривалого часу, слід регулярно визначати число формених елементів крові. При значному зниженні числабудь-якого форменого елементу крові прийом Бактриму слід відмінити.
Хворим з тяжкими гематологічними захворюваннями Бактрим можна призначати лише як виняток. В окремих випадках препарат призначали хворим налейкози, що одержували цитостатики, при цьому жодних побічних дій на кістковий мозок або периферичну кров не спостерігалося.
Внаслідок можливості гемолізу Бактрим слід призначати хворим з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази лише за абсолютними показаннями і в мінімальних дозах.
При перших ознаках шкірного висипу або іншої серйозної побічної реакції лікування потрібно негайно припинити.
Бактрим не слід призначати хворим з підвищеною чутливістю досульфонамідів або триметоприму в анамнезі.
З міркувань безпеки, Бактрим протипоказаний при вагітності. Якщо наявність вагітності виключити не можна, необхідно спів ставити можливий ризиквід застосування препарату з його очікуваним терапевтичним ефектом.
Хоча триметоприм і сульфаметоксазол проникають в грудне молоко, прийомБактриму матерями-годувальницями практично не співставляється з ризиком длядитини. Якщо Бактрим призначається вагітним або матерям-годувальницям, їм слід одночасно приймати фолієву кислоту у дозі 5 мг на добу.
Бактрим не можна призначати недоношеним дітям, а також новонародженим перших 6 тижнів життя.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. У хворих літнього і старечого віку, що приймали водночас деякі діуретики (в основному, тіазиди), спостерігалася підвищена частота тромбоцит опенії.
Повідомлялося, що у хворих, які приймають антикоагулянт варфарин, Бактрим може викликати збільшення протромбі нового часу. Про можливість такої взаємодії слід пам'ятати при призначенні Бактриму хворим, що вже одержують антикоагулянти. У цих випадках необхідно ще раз визначити час згортання крові.
Бактрим може пригнічувати печінковий метаболізм фенітоїну. Після призначення Бактриму в звичайних клінічних дозах спостерігалося збільшення періоду напів виведення фенітоїну на 39% і зменшення швидкості його метаболічного кліренсу на 27%. При одночасному призначенні обох препаратів важливо стежити за надлишковою дією фенітоїну.
Сульфонаміди можуть також витісняти метотрексат із зв’язків з білками плазми, збільшуючи, таким чином, концентрації вільного метотрексату.
Існують повідомлення про випадки панцитопенії у пацієнтів, які приймали комбінацію триметоприму з метотрексатом (див. “Побічна дія”). Триметоприм має незначну спорідненість з чоловічою дегідрофолатною редуктазою проте може підвищити токсичність метотрексату і спричинити розвиток гематологічної побічної взаємодії з метотрексатом, особливо в присутності інших факторів ризику – таких як старечий вік, гіпоальбумінемія, погіршена функція нирок, знижений резерв кісткового мозку. Така побічна дія препарату може проявитися особливо тоді, коли метотрексат дається у великій дозі. Рекомендується лікувати таких пацієнтів фолієвою кислотою або фолінатом кальцію, щоб запобігти впливуна гемопоез.
Бактрим може впливати на потребу в цукрознижувальних препаратах.
Окремі повідомлення дозволяють припускати, що при одночасному призначенні Бактриму хворим, що одержують піриметамін для профілактики маляріїв дозах понад 25 мг на тиждень, у них може розвинутися мегалобластна анемія.
Ухворих після трансплантації нирки, що водночас одержували триметоприм тасульфаметоксазол і циклоспорин, спостерігалося оборотне погіршення ниркової функції.
Передозування. Симптоми гострого передозування: нудота, блювання, діарея, головний біль, запаморочення, інтелектуальні і зорові розлади, у тяжких випадках – кристалурія, гематурія й анурія.
Симптоми хронічного передозування: пригнічення кровотворення (тромбоцит опенія, лейкопенія), а також інші патологічні зміни картини крові внаслідок недостатності фолієвої кислоти.
Лікування (залежно від симптоматики): посилення ниркової екскреції шляхом форсованого діурезу (підлужування сечі сприяє виведенню), гемодіаліз (перитонеальний діаліз неефективний). Необхідно контролю вати картину крові й електроліти. При виражених патологічних змінах картини крові або жовтяниці призначають специфічне лікування. Для усунення дії триметоприму на кровотворення можна призначити фолінат кальцію в дозі 3 - 6 мг в/м протягом 5 -7 днів.
Особливості застосування. У хворих літнього і старечого віку, а також у хворихз наявним дефіцитом фолієвої кислоти або нирковою недостатністю при лікуванніБактримом можуть виникнути гематологічні зміни, що вказують на брак фолієвоїкислоти. Вони зникають після призначення фолієвої кислоти.
Хворим, які тривало лікуються Бактримом, необхідно регулярно робити загальний аналіз сечі і контролю вати функцію нирок.
Підчас лікування потрібно забезпечити достатнє надходження рідини в організм.
Вплив на результати лабораторних аналізів.
Бактрим, а саме триметоприм, що входить до його складу, може вплинути на результати визначення концентрації метотрексату в сироватці, проведеного методом конкурентного зв'язування з білками із застосуванням бактеріальноїдигідрофолатредуктази як ліганду. Проте, при визначенні метотрексатурадіо імунним методом інтерференції не виникає.
Триметоприм і сульфометоксазол можуть також впливати на результати реакції Яффе (визначення креатині ну за реакцією з пікриновою кислотою в лужному середовищі), при цьому в діапазоні нормальних значень результати завищують ся приблизно на 10%. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С. Термін зберігання – 5 років.