І Н С Т Р У К Ц I Я
для медичного застосування препарату
ІБУПРОФЕН
(Ibuprofenum)
Загальна характеристика:
мiжнародна та хiмiчна назва: ібупрофен, 1-2-(4-ізобутилфеніл) -пропіонова кислота;
основнi фiзико-хiмiчнi властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, з двоопуклою поверхнею;
склад: 1 таблетка мiстить ібупрофену - 0,2 г;
допомiжнi речовини: крохмаль картопляний, магніюстеарат або кальцію стеарат, полівінілпіролідон, м етилцелюлоза водорозчинна, твін -80, титану діоксид, емульсія КЕ 10-16.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен. Код АТС М 01А Е 01.
Фармакологiчнi властивостi.
Фармакодинаміка.
Ібупрофен - не стероїдний протизапальний засіб, похідна пропіонової кислоти. Має виражені аналгетичні, жарознижувальні та протизапальні властивості. Дія препарату грунтується на пригніченні синтезупростагландинів. Крім того, ібупрофен гальмує викликану АДФ і колагеном агрегацію тромбоцитів.
Препарат більш ефективний на початкових стадіях запального процесу без різких змін з боку суглобів. За проти запальноюактивністю поступається індометацину, вольт арену. Проте слід враховувати притаманну препарату індивідуальну вибірковість ефекту, добру переносимість, відсутність подразнення з боку шлунково-кишкового тракту під час тривалого, багаторазового застосування.
Фармакокiнетика.
Швидко і добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті. При прийомі 0,2 г ібупрофену натщесерце внутрішньо, максимальна концентрація у крові досягається протягом 30 - 45 хвилин. Така ж доза, прийнятаз їжею, всмоктується повільніше і максимальної концентрації в крові досягає через 1,5 - 3 години.
Ефективна терапевтична концентрація для знеболювального ефекту становить 10 мг/л, для проти запального - 15 мг/л. Зв’язування з білками плазми становить 99 %. Період напів виведення - 2 - 2,5години, при захворюваннях печінки і нирок збільшується до 3,5 годин. Препарат повільно проникає у порожнину суглоба, але затримується в синовіальній тканині, утворюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі крові, і повільно виводиться з неї після відміни препарату. Ібупрофен активно метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, які елімінуються з сечею у незміненому вигляді.
Показання для застосування. Препарат рекомендується для лікуванняревматоїдного артриту, деформуючого остеоартрозу, анкілозуючого спондилиту тапри різних формах суглобових і поза суглобових ревматоїдних захворювань.
Препарат також рекомендується для зняття зубного, менструального, головного болю, при мігрені, невралгії, пропасних станах, симптомах застуди і грипу.
Спосіб застосування та дози. Ібупрофен призначають дорослим і дітям після 12 років внутрішньо після вживання їжі по 0,2 г 3 - 4 рази на добу. Для досягнення швидкого лікувального ефекту доза може бути збільшена до 0,4 г 3рази на день. При досягненні лікувального ефекту добову дозу зменшують до 0,6 -0,8 г.
Рекомендується першу денну дозу приймати вранці доїжі (для швидкого всмоктування), запиваючи чаєм, а решту дози - протягом дняпісля їжі (для більш поступового всмоктування).
Не приймати більше 6 таблеток протягом 24 годин. Не повторювати прийом частіше ніж через 4 години.
Побiчна дiя. Звичайно препарат переноситься добре, вокремих випадках можливі гастралгія, печія, нудота, блювання, метеоризм, головний біль, шкірні алергійні реакції. У деяких ослаблених хворих можливі шлунково-кишкові кровотечі, бронхоспазм. В окремих випадках можуть виникнути порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія, агранулоцит оз). В поодиноких випадках – порушення функції зору (порушення сприймання кольорів, скотома, амбліопія).
При появі побічних ефектів необхідно негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.
Протипоказання. Гіпер чутливість до препарату, гостра виразка шлунката 12-палої кишки, третій триместр вагітності.
Не призначати дітям віком до 12 років без консультації лікаря.
Передозування. Симптоми передозування: розлади центральної нервової системи, такі як головний біль, запаморочення, загальмованість, втрата свідомості, а також біль у животі, нудота, блювання. Крім того, можутьз’являтися гіпотензія, пригнічення дихання та ціаноз. Спеціального антидоту немає.
Особливостi застосування. Необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату особам з виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки в анамнезі, пригастритах, ентеритах, колітах, хронічних гепатитах, цирозі печінки, порушеннях функції нирок. Потрібний регулярний контроль функції нирок, клінічне і біохімічне дослідження крові. В поодиноких випадках розладу зору потрібно терміново припинити застосування препарату.
З великою обережністю призначають препарат в період годування груддю.
Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами. При одночасному застосуванні з дигоксином, дифеніном, препаратами літію ібупрофен може змінювати концентрацію зазначених препаратів. Ібупрофен зменшує дію сечогінних та антигіпертензивних засобів. При одночасному застосуванні з калій зберігаючи ми діуретиками може розвиватисягіперкаліємія. При прийомі ібупрофену з глюкокортикоїдами та іншимине стероїдними протизапальними засобами підвищується ризик побічних ефектів збоку шлунково-кишкового тракту. Ібупрофен може збільшити концентрацію ітоксичну дію на організм метотрексату.
Взаємодія ібупрофену з непрямими коагулянтами і пероральними цукрознижувальними засобами не виявлена, проте при одночасному застосуванні необхідний регулярний контроль за вмістом глюкози і величиноюпротромбі нового індексу.
Одночасний прийом ацетил саліцилової кислоти знижує рівеньібупрофену в плазмі крові. Источник
Умови та термiн зберiгання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 250 С. Термін придатності - 3 роки.