Під час селекторної наради фахівці відзначили, що суттєві вади містить в собі додипломна підготовка хірургічних кадрів. Кожен медичний навчальний заклад видає свої підручники, створює свої програми навчання в той час, як підготовка студентів в різних вищих навчальних закладах повинна проходити за однаковими програмами та по однаковим підручникам.

Міністерство охорони здоровя у 2008 році надало пропозиції Міносвіти стосовно внесення змін до Закону України “Про вищу освіту”, щодо введення резидентури. Проведено попередні економічні розрахунки запровадження підготовки випускників вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації в інтернатурі за моделлю резидентури.

Відповідно до наказу МОЗ України від 09.04.2009 №114-Адм “Про створення робочої групи” фахівцями МОЗ України будуть визначені терміни введення в дію Положення про резидентуру, спеціальності резидентури та відповідні терміни підготовки.

Нещодавно запроваджений “Болонський процес” у вищу медичну школу наблизив систему підготовки хірургів до європейських стандартів. З метою подолання недоліків у системі до- та післядипломної підготовки, вважає Василь Лазоришинець, слід переглянути “Положення про клінічну лікарню”, оскільки адміністрації практично всіх лікарень не завжди йдуть назустріч навчальній роботі кафедр хірургічного профілю, збільшити кількість академічних годин на викладання хірургічних хвороб з акцентом вдосконалення хірургічних практичних навичок, відновити в навчальних програмах додипломної підготовки чергування студентів в хірургічних клініках та літню виробничу практику з виїздом до районних ланок надання медичної допомоги.

Критерії підготовки спеціалістів–хірургів в Україні і провідних країнах світу суттєво відрізняються. Наприклад, підготовка лікаря-нейрохірурга в США триває протягом 13 років, а в Україні - 9 років. В плані післядипломної підготовки загальнохірургічних кадрів необхідно запровадити комп’ютерні центри з підготовки лікарів, телемедицину.

На теперішній час на офіційному сайті Міністерства в рубриці “Громадське обговорення” розміщенні усі вище перелічені проекти документів, а також 33 клінічних протоколи зі спеціальності “хірургія”. На селекторній нараді керівництво МОЗ закликало провідних хірургів в усієї України взяти участь в обговоренні зазначених проектів, а свої пропозиції та зауваження надсилати до Департаменту управління та контролю якості медичних послуг.

Занепокоєння викликають і малопотужні лікарні. В країнах ЄС відсутні малопотужні лікарні та малопотужні стаціонарні відділення. Як правило, стаціонарна допомога надається в госпіталях потужністю до 1000 ліжок, які об’єднують стаціонарні відділення за всіма профілями. В Європі нормальним вважається хірургічне відділення, де виконується не менше 3000 тисяч оперативних втручань, а лікарня, що обслуговує не менше 200 тисяч населення. Це дає змогу при менших економічних затратах запроваджувати сучасні високоефективні медичні технології, створювати потужні діагностичні бази та забезпечувати адекватний менеджмент, включаючи відбір пацієнтів на госпіталізацію.

Суттєвим недоліком у створенні системи організації якісної хірургічної допомоги населенню країни є призначення головних обласних хірургів без погодження з головним хірургом МОЗ України та Міністерством, а також призначення районних та міських хірургів без погодження з обласним хірургом. На цій проблемі особливу увагу акцентував Міністр охорони здоров’я Василь Князевич. Він нагадав, що Міністерством видано наказ від 05.02.09 № 26-0 "Про затвердження персонального складу головних позаштатних спеціалістів (фахівців) МОЗ та заходи щодо оптимізації їх роботи", яким передбачено процедура призначення головних спеціалістів, і керівництву регіонів слід приділити цьому особливу увагу. Василь Князевич зазначив, що головному спеціалісту МОЗ з певного напрямку надано надзвичайні повноваження, і на його персональному контролі мають бути всі кадрові питання в регіонах. Це унеможливить призначення на посаду нефахових кандидатур та забезпечить підвищення якості надання хірургічної допомоги.

Крім того, на сьогодні Міністерством розробляється низка нормативно-правових документів, спрямованих на покращення надання хірургічної допомоги: наказ МОЗ “Про надання хірургічної допомоги населенню України”, яким передбачається затвердження Інструкції про порядок прийому хворих до лікарні, ведення хворих з гострими та хронічними захворюваннями черевної порожнини, Переліку медичної облікової документації, яка ведеться в приймальних та хірургічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів, розробляються Протоколи надання хірургічної допомоги та багато іншого.

На селекторній нараді з доповіддю також виступив головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності “хірургія” П.Фоміна ін.

Підбиваючи підсумки наради, Міністр охорони здоров’я України Василь Князевич висловив сподівання, що діалог про проблеми галузі з питань хірургічної допомоги буде й надалі продовжено. Вперше за багато років медична спільнота має можливість не просто констатувати недоліки, які сьогодні присутні в системі охорони здоров’я, а й спільними зусиллями їх усувати.