ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АЗОТУ ЗАКИС
(Dinitrogenoxyde)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: dinitrogen oxyde;
основні фізико-хімічні властивості: безбарвний газ, важчий за повітря, з характерним запахом. Відносна густина дорівнює 1,527. Молекулярна маса 44.01. Добре розчиняється у воді (1:2), крові і не розчиняється у липидах. При 00С і тиску 30 атм, а також при звичайній температурі і тиску 40 атм згущається в безбарвну рідину. З 1 кг азоту закису рідкого утворюється 500 л газу. Закис азоту у чистому виді, як і в суміші з повітрям і киснем сомовільно не вибухає іне запалюється, але підтримує горіння. Не займається, але підтримує горіння. Усуміші з ефіром, циклоп ропаном, хлоретилом у певних концентраціях вибухонебезпечний.
склад: азоту закис – 97%.
Форма випуску. Газ.
Фармакотерапевтична група. Засіб для загальної анестезії. Код АТС N01AX13.
Фармакологічні властивості. Азоту закис відноситься до наркозних засобів.
Фармакодинамика. Малі концентрації його викликають відчуття сп’яніння (звідси назва “газ, який веселить”) і легку сонливість. При вдиханні чистого газу, особливо у великих концентраціях, швидко розвиваються наркотичний стан і асфіксія. У суміші з киснем при правильному дозуванні викликає наркоз без попереднього збудження і побічних явищ. Азоту закис маєслабку наркотичну активність, у зв’язку з чим його необхідно застосувати увеликих концентраціях. У більшості випадків застосовують комбінований наркоз, при якому Азоту закис поєднується з іншими сильнішими засобами для наркозу таміо релаксантами.
Фармакокінетика. Азоту закис хімічно інертний. В організмі не змінюється, не вступає ні до яких сполучень. Азоту закис розчиняється у плазмі крові, практично не зв’язується з гемоглобіном еритроцитів. Після припинення вдихання через 10-15 хв повністю виділяється через дихальні шляхи у незмінному вигляді. Розчинність у плазмі складає 45 %(об.), що у 15 разів вище розчинності кисню. Парціальний коефіцієнт: кров/газ –0,46, мозок/кров – 1,0, жир/кров – 3,0. Анестезія настає швидко завдяки низькому парціальному коефіцієнту між кров’ю та закисом азоту. Повна анестезія досягається за концентрацією анестетика від 65% до 70%, однак вже за його концентрації, яка дорівнює 35%-40% настає виражений аналгетичний ефект. Збільшення концентрації понад 70% супроводжується розвитком гіпоксії. Азоту закис погано розчиняється у тканинах, величина максимальної альвеолярної концентрації (МАК) не більш 1 атм (105 кПа, або 787,5 мм рт. ст.).
Показання для застосування. Показання для застосування Азоту закису змінюються в залежності від виду знеболю вання та стану хворого. Наркоз із застосуванням Азоту закису використовують у хірургічній практиці, оперативній гінекології, хірургічній стоматології. У теперішній час Азоту закис використовують в анестезіологічній практиці, як компонент комбінованої анестезії у поєднанні з аналгетиками, м’язовими релаксантами та іншими анестетиками (ефір, фторотан, енфлюран) у суміші з киснем (20%-50%).
Як моно наркоз у суміші з киснем застосовують в акушерстві для знеболю вання пологів, зняття швів і дренажних трубок, при гострій коронарній недостатності, інфаркті міокарду, гострому панкреатиті, атакож у після операційному періоді для профілактики травматичного шоку, при патологічних станах, які супроводжуються болем, який не купується ненаркотичними аналгетиками, за виключенням випадків де є протипоказання.
Спосіб застосування та дози. Азоту закис застосовують у суміші з киснемза допомогою спеціальних апаратів для газового наркозу. Звичайно розпочинають із суміші, яка містить 70% -80% азоту закису і 30%-20% кисню, потім кількість кисню збільшують до 40%-50%. Якщо при концентрації азоту закису 70%-75% необхідну глибину наркозу одержати не вдається, додають інші, сильніші наркотичні засоби – фторотан, ефір, барбітурати. Для повнішого розслаблення мускулатури застосовують міо релаксанти. При цьому не посилюється розслабленням’язів, а поліпшується перебіг наркозу. Після припинення подачі азоту закису, щоб уникнути гіпоксії, слід продовжувати давати кисень протягом 4-5 хв. Длязнеболю вання пологів користуються методом переривчастої аутоанальгезії з застосуванням за допомогою спеціальних наркозних апаратів суміші азоту закису (40% - 75%) і кисню. Породілля починає вдихати суміш при появі передвісників переймів і закінчує вдихання на висоті переймів або перед їх закінченням.
Побічна дія. Нудота, блювання, виражене емоційне збудження.
Протипоказання. Наркоз Азоту закисом протипоказаний при тяжких захворюваннях нервової системи, хронічному алкоголізмі, стані алкогольногосп’яніння (можливі збудження, галюцинації).
Передозування. При застосуванні Азоту закису можливо емоційне збудження, у великих концентраціях, подібно чистому азоту, продукує прогресуючугіпоксию, яка може з’явитися причиною смерті або тяжких неврологічних порушень. Для зменшення емоційного збудження, а також для запобігання нудоти і блювання, а також потенціювання дії азоту закису можлива премедекація введеннямвнутрішньом’язово 0,5% розчину діазепаму (седуксену, сибазону) по 1-2 мл (5-10мг), 2-3 мл 0,25% розчину дроперідолу (5,0-7,5 мг).
Особливості застосування. Азоту закис застосовують з обережністю при виражених явищах гіпоксії та порушенні дифузії газів у легенях. При тривалому застосуванні Азоту закису у випадку лікування правця можливий розвитокміелодепресії та агранулоцит озу.
Крім малих хірургічних втручань, аналгезію Азоту закисом можна проводити у транспортних засобах швидкої допомоги хворим з тяжкою механічною травмою та опіками. При подібних станах необхідний не наркоз, а ефективна аналгезія, яку можна забезпечити, використовуючи суміш, яка утримує 50%-60% азоту закису, подаючи його за допомогою портативних наркозних апаратів. Високий зміст кисню у суміші (не нижче 35%) дає необхідний терапевтичний ефектоксигенації.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Наркоз Азоту закисом (80% (об.) N2 O u20% O2) добре поєднується з перидуральною анестезією. У комбінації зіншими інгаляційними анестетиками (ефір, фторотан, трилен, циклоп ропан), внутрішньо венними засобами для наркозу (барбітурати, тіобарбітурати, міо релаксанти, нейролептики) при умові інтубації трахеї та штучної вентиляції забезпечує загальну анестезію, достатню для проведення великих операцій. Прицьому співвідношення азоту закису з киснем під час наркозу становить 2:1 або 3:1.
При тривалому наркозі Азоту закисом, особливо з одночасним використанням міо релаксантів, виникає накопичення вуглекислого газуз наступним розвитком гіпоксії, що може призвести до порушення серцевої діяльності під час операції. Азоту закис може посилювати депресивну дію барбітуратів та наркотичних аналгетиків на дихальний центр. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище +25°С. Термін придатності – 5 років.