ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЛАМІВУДИН 150 мг іЗИДОВУДИН 300 мг
(LAMIVUDINЕ 150 мg andZIDOVUDINЕ 300 mg)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, у виглядікаплетів, двоопуклі, білого або майже білого кольору, з відбитками “С” і “60”на одному боці;
склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ламівудину 150 мг і зидовудину 300 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, система для нанесення плівкового покриття – опадрі білий (гіпромелоза, титану діоксид, полі етиленгліколь 400, полісорбат 80).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази.
Код АТС J05A F30.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Комбінований лікарський засіб, щомістить два противірусних компоненти – ламівудин і зидовудин, які виявляють високу активність відносно ретровірусів, включаючи віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Потрапляючи в клітину, обидва активні компоненти препарату піддаютьсяфосфорилюванню з утворенням три фосфатних сполук – ламівудин-5-три фосфату ізидовудин-три фосфату, які діють одночасно і як субстрати, і як інгібітори для зворотної транскриптази вірусів імунодефіциту людини (ВІЛ). Моно фосфатні формиобох компонентів препарату здатні включатись у ланцюги вірусної ДНК, внаслідок чого відбувається розрив ланцюгів з подальшою блокадою утворення вірусної ДНК і пригніченням вірусної активності.
Три фосфати ламівудину і зидовудину мають значно меншу спорідненість зДНК-полімер азами людських клітин.
Застосування комбінації ламівудину із зидовудином уповільнює розвиток резистентності до зидовудину у пацієнтів, якім раніше не застосовувалиантиретровірусні препарати, а також значно знижує ризик прогресу ванняВІЛ-інфекції.
Фармакокінетика. Всмоктування. Активні компоненти препарату швидко і практично цілком абсорбуються з кишечнику, біодоступність ламівудину становить 80-85 %, зидовудину – 60-70%. Після перорального прийому препарату максимальна концентрація ламівудину в сироватці крові досягається через годину, зидовудину– через 30 хвилин.
Розподіл. Обидва активні компоненти проникають крізь гематоенцефалічнийта плацентарний бар’єр, виявляються у спермі, грудному молоці, крові плода. Через 2-4 год після перорального прийому співвідношення між концентрацією активної речовини в лікворі і в сироватці крові становить для ламівудину –0,12, для зидовудину – 0,5.
Виведення. Ламівудин виводиться нирками переважно у незміненому вигляді, період напів виведення становить приблизно 5-7 год. Зидовудинпіддається розпаду в печінці шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою, приблизно 30% зидовудину виводиться нирками в незміненому вигляді. При нирковій недостатності концентрації обох активних компонентів у крові підвищуються внаслідок уповільнення їх елімінації. При печінковій недостатності можевідмічатись кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення його зв’язування зглюкуроновою кислотою.
Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекції у складі комбінованоїантиретровірусної терапії у дорослих і дітей старше 12 років.
Хіміопрофілактика у ВІЛ-позитивних вагітних у період вагітності, починаючи з 28-го тижня та під час пологів з метою запобігання передачі вірусу дитині від матері, а також з метою початкової профілактики ВІЛ-інфекції у новонароджених.
Пост контактна профілактика інфікування осіб, які отримали уколи абопорізи при роботі із забрудненими ВІЛ-матеріалами або мали статеві контакти зособами, інфікованими вірусом імунодефіциту людини.
Спосіб застосування та дози. Для лікування ВІЛ-інфекції дорослим і дітям старше 12 років препарат призначають у складі комплексної антиретровірусноїтерапії внутрішньо, незалежно від приймання їжі. Таблетку слід ковтати цілою ізапивати водою.
Середня добова доза – по 1 таблетці препарату “Ламівудин 150 мг іЗидовудин 300 мг” двічі на день. Тривалість терапії визначає лікар за допомогою моніторингу кількості CD4-лімфоцитів пацієнта.
Для профілактики ВІЛ-інфекції у новонароджених дітей препарат призначають у комплексі з іншими антиретровірусними препаратами ВІЛ-інфікованим вагітним, починаючи з 28-го тижня вагітності до настання пологів і під час пологів по 1 таблетці два рази на день.
Для пост контактної профілактики ВІЛ-інфікування дорослих осіб препарат призначають не пізніше 72 годин після уколу/порізу ВІЛ-інфікованими матеріалами або статевого контакту з ВІЛ-інфікованою особою у комплексі з іншимиантиретровірусними препаратами по 1 таблетці два рази на день протягом 4тижнів.
Побічна дія. Побічні ефекти, які можливі при застосуванні комбінованого препарату “Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг”, перелічені нижчеза органами і системами.
Загальні прояви: нездужання, втомлюваність, пропасниця, грипоподібний синдром, задишка, кашель, больовий синдром різної локалізації, астенія.
З боку центральної і периферичної нервової системи, психічної сфери: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, сонливість, судоми, зниження швидкості мислення, тривога, депресія.
З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія, панцитопенія, а пластичнаанемія.
З боку системи травлення: нудота, блювання, порушення смакових відчуттів, діарея, біль у верхніх відділах живота, метеоризм, пігментація слизової оболонки порожнини рота, підвищення рівня білірубіну, амілази в сироватці крові; підвищення активності печінкових ферментів; гепатомегалія із стеатозом.
З боку шкіри і її придатків: свербіж, висип, пігментація нігтів і шкіри, кропив’янка, підвищене потовиділення.
З боку серцево-судинної системи: кардіоміопатія.
З боку опорно-рухового апарату: міалгія, міопатія.
З боку сечовидільної системи: прискорене сечовипускання.
З боку ендокринної системи таобміну речовин: гінекомастія, гіперлактатемія з подальшим розвиткомлактоацидозу.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату чи до компонентів, які входять до складу препарату; вагітність до 14-го тижнягестації, період лактації.
Препарат не призначають пацієнтам з рівнем гемоглобіну менше 75 г/л та кількістю нейтрофільних гранулоцитів у периферичній крові менше 0,75 х 109/л.
Комбінований препарат “Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг” не призначають дітям до 12 років у зв’язку з неможливістю коригування доз активних компонентів залежно від маси тіла дитини.
Передозування. Симптоми передозування: слабкість, головний біль, блювання, посилення проявів побічної дії.
Лікування: промивання шлунка та кишечнику, застосування ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматична терапія.
Гемо- та перитонеальний діаліз неефективні для видалення активних компонентів препарату, але посилюють виведення метаболіту зидовудину –глюкуроніду.
Особливості застосування. Лікування препаратом повинно проходити під спостереженням лікаря, якій має досвід лікування пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини та хворих на СНІД. У ході лікування необхідний моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості CD4-лімфоцитів.
Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що прийом препарату не запобігає зараженню вірусом імунодефіциту людини через статевий контакт абочерез заражену кров і що препарат не виліковує від ВІЛ-інфекції, тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби з пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекції і злоякісних новоутворень.
Пацієнтам, яким призначено лікування препаратом“Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг”, необхідний контроль розгорнутих аналізів периферичної крові. На ранній стадії захворювання на ВІЛ-інфекцію аналізи кровіможна контролю вати через кожні 1 – 3 місяці. При розгорнутій клінічній картині захворювання контроль необхідний один раз на 2 тижні протягом перших трьох місяців терапії, у подальшому – один раз на місяць.
Молочнокислий ацидоз (лактоацидоз), вираженігепатомегалія із стеатозом, які спостерігаються при лікуванніантиретровірусними препаратами – аналогами нуклеозиду і приводять до тяжких необоротних порушень печінкової і ниркової діяльності, можуть спостерігатися через декілька місяців лікування препаратом. Тому під час лікування необхідний контроль маси тіла, розмірів печінки, біохімічних показників крові. У разі клінічних проявів лактоацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки застосування препарату рекомендується припинити.
Оскільки однією із діючих речовин препарату є ламівудин, препарат слідз обережністю призначати пацієнтам з тяжким супутнім цирозом печінки, спричиненим вірусом гепатиту В, враховуючи ризик загострення гепатиту після відміни ламівудину.
При застосуванні препарату необхідно спостереження за виникненням симптомів панкреатиту. При появі болю в животі, нудоти, блювання або при підвищенні рівня ферментів підшлункової залози у сироватці крові рішення про відміну препарату приймає лікар.
Якщо під час лікування комбінованим препаратом “Ламівудин 150 мг іЗидовудин 300 мг” у пацієнта спостерігаються прояви непереносимості препарату, порушення функції печінки і/або функції нирок, може знадобитись коригування доздіючих компонентів препарату і перехід на роздільний прийом ламівудину ізидовудину.
Застосування в період вагітності і лактації. Застосування препарату до 14-го тижня вагітності можливо, якщо очікуваний ефектвід терапії перевищує потенціальний ризик для плода. ВІЛ-інфікованим матерям не рекомендується годувати немовля груддю у зв’язку з загрозою інфікування дитини. Під час лікування препаратом слід припинити грудне вигодовування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Комбінований препарат “Ламівудин 150 мг іЗидовудин 300 мг” може вступати у взаємодії з іншими лікарськими засобами, які характерні для кожного з його діючих компонентів.
Взаємодії за участі ламівудину.
При одночасному застосуванні ламівудину з диданозином, сульфаніламідами, зальцитабіном збільшується ризик розвитку панкреатиту.
Ламівудин також може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилюваннязальцитабіну, тому одночасне застосування ламівудину і зальцитабіну не рекомендується.
При одночасному застосуванні ламівудину з дапсоном, диданозином, ізоніазидом, ставудином, зальцитабіном збільшується ризик розвитку периферичної невропатії.
Триметоприм підвищує рівень ламівудину в плазмі крові.
Взаємодії за участі зидовудину.
Пробенецид знижує глюкуронізацію та підвищує період напів виведення (Т1/2) і показник площі під фармакокінетичною кривою “концентрація/час” (AUC) зидовудину. Ниркова екскреція глюкуроніду і зидовудину в присутностіпробенециду знижується.
Рибавірин є антагоністом зидовудину (слід уникати їх комбінації).
Комбінація з рифампіцином призводить до зниження показника площі підфармакокінетичною кривою “концентрація/час” (AUC) для зидовудину на 48±34%(клінічне значення цього змінення не відоме).
Зидовудин пригнічує внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину; знижує концентрацію фенітоїну в крові (при одночасному застосуванні необхідний контроль рівня фенітоїну у плазмі).
Парацетамол, ацетил саліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон, ізопринозин можуть порушувати метаболізм зидовудину (конкурентно інгібуютьглюкуронізацію або пригнічують мікросомальний метаболізм в печінці). До таких комбінацій слід підходити з обережністю.
Комбінація зидовудину з нефро токсичними або мієло токсичними препаратами– пентамідином, дапсоном, піриметаміном, ко-тримоксазолом, амфотерицином, флюцитозином, ганцикловіром, інтерфероном, вінкристином, вінбластином, доксорубіцином – підвищує ризик виникнення побічних реакцій зидовудину (необхідний контроль функції нирок, показників крові та зниження доз, якщо потрібно).
Променева терапія посилює мієлосупресивну дію зидовудину.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С, в оригінальній упаковці. Источник
Термін придатності − 2 роки.