ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗОКОР®

(ZOCOR®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: cимвастатин; {1S-[1a, 3a, 7b, 8b(2S*,4S*), 8ab]}-1,2,3,7,8,8агексагідро-3,7-диметил-8-[2-(тетрагідро-4-гідрокси-6-оксо-2Нпіран-2ил) етил]-1-нафтил-2,2-диметил-бутаноат; кислота масляна, 2,2-диметил-1,2,3,7,8,8а-гексагідро-3,7-диметил-8-[2-(тетрагідро-4-гідрокси-6-оксо-2Нпіран-2ил) етил]-1-нафтиловийефір, {1S-[1a, 3a, 7b, 8b(2S*, 4S*), 8ab]};

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг – світло-рожеві (персикового кольору) овальні таблетки. З одного боку видавлений напис MSD 735;

таблетки 20 мг – світло-коричневого кольору овальні таблетки. З одного боку видавлений напис MSD 740;

таблетки 40 мг –цегляно-червоного кольору, овальної форми таблетки. З одного боку видавлений напис MSD 749;

склад: 1 таблетка містить 10 мг, 20 мг або 40 мгсимвастатину;

допоміжні речовини: бутилгідроксіанізол, кислота аскорбінова, лактоза, кислота лимонна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль передже латинізований, магнію стеарат; метилгідроксипропіл целюлоза, гідроксипропіл целюлоза, титанудіоксид, тальк;

оболонка таблетки 10 мг і 20 мг містять: оксид заліза жовтий, оксид заліза червоний;

оболонка таблетки 40 мг містить: оксид заліза червоний.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічний засіб. Код АТС С 10АА 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Зокор^®, який є неактивним лактоном, після прийому внутрішньо підлягає гідролізу з утворенням відповідної-гідроксикислої похідної. Остання являє собою основний метаболіт та інгібітор 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензим А (HMG-CoA)-редуктази, ферменту, якийкаталізує початкову та лімітуючу стадії біосинтезу холестерину. Клінічні дослідження довели високу ефективність Зокор^®у для зниження загального холестерину в плазмі крові (Х), ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), три гліцеридів (ТГ) і ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), атакож для підвищення вмісту холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) у пацієнтів з гетерозиготною сімейною і несімейною формами гіперхолестеринемії, а також змішаною гіперліпідемією у тих випадках, коли підвищений рівень холестерину є фактором ризику і одна лише дієтотерапія недостатня. Помітний ефект досягався через 2 тижні лікування, а максимальний терапевтичний ефект спостерігався на 4-6-й тиждень і утримувався впродовж усього часу прийому препарату. З припиненням прийому Зокор^®у рівень загального холестерину повертається, як було показано, до початкового рівня.

Активна форма симвастатину є специфічним інгібіторомHMG-CoA-редуктази – ферменту, який каталізує реакцію утворення мевалоновоїкислоти з HMG-CoA. Оскільки ця реакція є ранньою ланкою в ланцюгу біосинтезу холестерину, лікування Зокор^®ом, як очікується, не призводитиме до накопичення потенційно отруйних стеролів. Крім того, HMG-CoAтакож швидко метаболізується у зворотному напрямку до ацетил-CoA, який бере участь у багатьох процесах біосинтезу в організмі людини.

Фармакокінетика

За результатами досліджень на тваринах симвастатин після перорального введення з високою селективністю накопичувався в печінці, де його концентрація була суттєво вищою, ніж у нецільових тканинах. Симвастатин значною мірою вилучається з кровообігу при першому ж проходженні через печінку, де в основному і відбувається його дія, і в подальшому виділяється з жовчю. Було встановлено, що системного поширення в організмі людини зазнають менш, ніж 5% активної форми симвастатину. 95% від цієї кількості зв’язується з білками плазми.

Ризик розвитку міопатії зростає під дією високих концентрацій у плазмі крові інгібіторів HMG-CoA-редуктази. Активні інгібітори 3А 4 ізоформи цитохромур 450 (CYP3A4) можуть викликати підвищення концентрації інгібіторівHMG-CoA-редуктази у плазмі крові, що підвищує ризик розвитку міопатії (див." Особливості застосування", Міопатія/Рабдоміоліз та " Взаємодія з іншими лікарськими засобами").

Симвастатин добре всмоктується і підлягає обширній екстракції при першому проходженні через печінку, основному місці дії, з подальшим виведенням еквівалентів препарату з жовчю. Внаслідок цього, поступлення активного препарату в загальний кровообіг є низьким.

Порівняно із станом натще, профіль інгібіторів у плазмі не змінювався при застосуванні симвастатину негайно перед тестовим прийомом їжі.

Вивчення фармакокінетики одноразової та множинних доз симвастатинупоказало, що після множинного дозування не спостерігалось накопичення препарату. Максимальні концентрації інгібіторів у плазмі досягалися через 1.3-2.4 години після прийому дози.

Симвастатин не є інгібітором CYP3A4, і тому не очікується його вплив нарівні в плазмі інших препаратів, які метаболізуються CYP3A4.

 

Показання для застосування.

ПАЦІЄНТИ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ (ІХС) АБОВИСОКИМ РИЗИКОМ РОЗВИТКУ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ

Зокор^® застосовується у пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (за наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад хворих на цукровий діабет, пацієнтів з інсультом чи іншими цереброваскулярнимизахворюваннями в анамнезі, пацієнтів із захворюваннями периферичних судин, або пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Зокор^® сприяє:

зменшенню ризику основних судинних подій (сумарної кількості випадків, що включає не фатальний інфаркт міокарда, коронарну смертність, інсульт або необхідність виконання операції реваскуляризації), та зменшенню потреби виконання процедур реваскуляризації периферичних та інших не коронарних судин;

зменшенню ризику основних коронарних подій (сумарної кількості випадків, що включає не фатальний інфаркт міокарда або коронарну смертність), та зменшенню потреби виконання процедур коронарної реваскуляризації (включаючи, аортокоронарне шунтування і через шкірну транслюмінальнукоронарну ангіопластику);

зниженню ризику розвитку інсульту;

зниженню ризику загальної смертності за рахунок зниження смертності в результатіІХС, а також зменшенню госпіталізацій внаслідок стенокардії;

ПАЦІЄНТИ З ГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЄЮ

Зокор^® застосовують як доповнення до дієти для зниження підвищеного рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, три гліцеридів, аполіпопротеїну B (апо В), атакож для підвищення холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинноюгіперхолестеринемією, включаючи гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію (гіперліпідемія типу IIa за класифікацією Фредріксона), або змішаноїгіперхолестеринемією (гіперліпідемія типу IIb за класифікацією Фредріксона), коли застосування однієї тільки дієти та інших не медикаментозних методів лікування недостатньо. Таким чином, Зокор^® знижує співвідношення холестерин ЛПНЩ/холестерин ЛПВЩ, співвідношення загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ.

Зокор^® показаний для лікування хворих нагіпертри гліцеридемію (гіперліпідемія IV типу за класифікацією Фредріксона).

Зокор^® показаний для лікування пацієнтів з первинноюдисбеталіпопротеїнемією (гіперліпідемія III типу за класифікацією Фредріксона).

Зокор^® також показаний як доповнення до дієти таіншимх способів лікування хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію для зниження підвищеного загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїнуB.

Спосіб застосування та дози

Добові дози Зокор^®у – від 5 до 80 мг, слід застосовувати один раз на добу, ввечері. Під час добору дози Зокор^®уїї зміни слід здійснювати з інтервалами не менше, ніж 4 тижні, до досягнення максимальної добової дози 80 мг, що приймається раз на добу у вечірні години.

ПАЦІЄНТИ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ (ІХС) АБОВИСОКИМ РИЗИКОМ РОЗВИТКУ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ

Стандартна початкова доза Зокор^®у для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (у поєднанні з гіперліпідемією або без неї), – хворих на цукровий діабет, пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, пацієнтів з захворюваннями периферичних судин, а також для пацієнтів з ішемічною хворобою серця – становить 40 мг на добу одноразово, ввечері. Медикаментозну терапію можна почати одночасно із застосуванням дієти та лікувальної фізкультури.

ПАЦІЄНТИ З ГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЄЮ (ЯКІ НЕ ВХОДЯТЬ УПЕРЕЛІЧЕНІ ВИЩЕ КАТЕГОРІЇ РИЗИКУ)

До початку лікування препаратом Зокор^® пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка повинна продовжуватися протягом усього курсу лікування.

Звичайно початкова доза становить 20 мг на добу, яка призначається одноразово, ввечері. Для пацієнтів, яким необхідне значне (більше, ніж на 45%) зниження рівня ЛПНЩ, початкова доза може становити 40 мг один раз на добу, ввечері. Пацієнтам з легкою або помірною гіперхолестеринемією можна призначитиЗокор^® у початковій дозі 10 мг. Добір доз, за необхідності, повинен здійснюватися способом, викладеним вище (див. розділ «Спосіб застосування та дози, Ішемічна хвороба серця»).

ПАЦІЄНТИ З ГОМОЗИГОТНОЮ СІМЕЙНОЮГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЄЮ

Виходячи з результатів контрольованого клінічного дослідження, хворимна гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, Зокор^® рекомендований у дозі 40 мг на добу, що використовується одноразово, ввечері, або 80 мг надобу в 3 прийоми: 20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг ввечері. Таким пацієнтамЗокор^® призначають як доповнення до іншого лікування, щознижує рівень холестерину (наприклад, ЛПНП плазмаферез) або без іншого лікування, якщо воно недоступне.

СУПУТНЯ ТЕРАПІЯ

Зокор^® ефективний у вигляді моно терапії, а також у поєднанні із секвестр антами жовчних кислот.

Для пацієнтів, що застосовують циклоспорин, гемфіброзил або інші фібрати, або ліпідознижуючі дози (≥1 г/добу) ніацину сумісно з Зокор^®ом, максимальна рекомендована доза препарату Зокор^® становить 10мг на добу. Для пацієнтів, які одночасно з препаратом Зокор^®приймають аміодарон чи верапаміл, добова доза Зокор^®у не повинна перевищувати 20 мг (див. розділи " Особливості застосування", підрозділ Міопатія/Рабдоміоліз і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

ДОЗУВАННЯ ПРИ НИРКОВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ

Оскільки Зокор^® виводиться нирками у невеликій кількості, немає необхідності зміни дозування для хворих з помірно вираженою нирковою недостатністю.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв.), слід ретельно зважити доцільність призначення препарату у дозах, що перевищують 10 мг на добу. Якщо таке дозування вважається необхідним, слід призначати їх з обережністю.

 

Побічна дія.

Загалом Зокор^® добре переноситься.

Під час контрольованих клінічних випробувань, що передували надходженню препарату у продаж, більше ніж у 1% випадків спостерігали такі побічні прояви, що розглядались дослідниками як такі, щоможливо, ймовірно або напевно були пов’язані із застосуванням препарату: біль уживоті, запор, здуття живота. Іншими побічними проявами, що зустрічались у 0,5-0,9% хворих, були астенія та головний біль.

Міопатія спостерігалась рідко.

У ході неконтрольованих клінічних досліджень і після надходження препарату у продаж відмічені такі додаткові побічні прояви: нудота, пронос, шкірні висипання, диспепсія, свербіж, алопеція, запаморочення, судоми, міалгія, панкреатит, парестезії, периферичні нейропатії, блювання та анемія. Зрідка зустрічались рабдоміоліз і гепатит/жовтяниця. Також рідко відмічався виражений синдром надчутливості, який проявлявся деякими з таких рис: ангіоневротичним набряком, вовчакоподібним синдромом, ревматичною поліміалгією, васкулітом, тромбоцит опенією, еозинофілією, зростанням ШОЕ, артритом, артралгіями, кропив'янкою, світлочутливістю, жаром, припливами крові дообличчя, задишкою та нездужанням.

Вплив на стан лабораторних показників.

Зрідка повідомлялося про значне і стійке підвищення рівнів сироваткових трансаміназ. Відмічалось зростання рівнів лужної фосфатази і гамма-глютаміл-транспептидази. Відхилення показників функції печінки загалом були незначними і короткочасними. Є повідомлення про підвищення рівнів сироваткової креатинкінази скелетно-м’язового походження (див." Особливості застосування").

Протипоказання.

Гіпер чутливість до будь-якої складової частини цього препарату.

Захворювання печінки в гострій стадії або незрозуміле і стійке підвищення рівнів трансаміназ сироватки.

Вагітність і годування груддю (див. також" Особливості застосування").

Передозування.

Відомі кілька випадків передозування препарату, прицьому у жодного з хворих не відмічено специфічних симптомів і його наслідків. Максимальна прийнята доза становила 450 мг. У випадку передозування слід застосовувати загальноприйняті заходи.

Особливості застосування.

Міопатія/Рабдоміоліз

Симвастатин та інші інгібітори HMG-CoA-редуктази інколи можуть спричинювати міопатію, яка виявляється у вигляді м’язового болю, болючості або слабкості, що супроводжується зростанням креатинкінази (більше, ніж в 10 развище верхнього рівня норми). Інколи міопатія проявляється форми рабдоміолізу, забо без гострої ниркової недостатності, вторинної до мікро альбумінурії. Прицьому рідко можуть виникати фатальні випадки.

  Ризик міопатії збільшується через підвищення концентрації вплазмі речовин, що володіють пригнічуючою дією по відношенню доHMG-CoA-редуктази.

Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу при терапії симв астатиномпідвищується внаслідок супутнього прийому та деяких інших лікарських препаратів (див. розділ " Взаємодія з іншими лікарськими засобами")

Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу залежить віддози препарату. У клінічних дослідженнях з адекватним моніторингом, де було забезпечено виключення будь-якої супутньої терапії, частота виникнення міопатії/рабдоміолізу становила приблизно 0,03% серед пацієнтів, що отримували симвастатин у дозі 20 мг надобу, 0,08% серед пацієнтів, що отримували симвастатин у дозі 40 мг на добу і 0,4% серед пацієнтів, що отримували симвастатин у дозі 80 мг на добу.

ВПЛИВ НА ПЕЧІНКУ

Під час клінічних випробувань помітне і стійке підвищення (понад трикратну верхню межу норми (ВМН)) рівнів трансаміназ сироватки спостерігали у незначної кількості дорослих хворих, які приймали симвастатин. З припиненням або відміною прийому препарату рівень трансаміназ у цих хворих, як правило, поступово повертався до попередніх показників. Згадані зміни не супроводжувалисьжовтяницею або іншою клінічною симптоматикою. Прояви надчутливості невідмічені. Деякі із зазанчених хворих мали відхилення від норми показників функції печінки ще до початку лікування симв астатином і/або вживали алкоголь вістотній кількості.

Перед початком лікування, а потім – відповідно до клінічних показників всім пацієнтам рекомендується досліджувати функцію печінки. Пацієнти, яким дозу збільшують до 80 мг, підлягають додатковому обстеженню через 3 місяці. Особливу увагу слід приділяти тим хворим, у якихрівні трансаміназ сироватки підвищуються. У них проби слід негайно ж повторити, а в подальшому виконувати частіше. Якщо рівні трансаміназ мають схильність до підвищення, особливо якщо вони зростають понад трикратну верхню межу норми ВМНі є стійкими, прийом препарату слід припинити.

З обережністю Зокор^®слід призначати хворим, які вживають значні кількості алкоголю і/або мають ванамнезі захворювання печінки. Печінкове захворювання в гострій фазі або незрозуміле підвищення рівнів трансаміназ є протипоказаннями для застосуваннясимвастатину.

При лікуванні симв астатином, як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними засобами, відмічалось помірне (таке, що не перевищує трикратну верхню межу норми) зростання рівнів трансаміназ. Такого роду відхилення спостерігались невдовзі після початку прийому симвастатину, частобули скороминучими, не супроводжувались будь-якими іншими симптомами і не вимагали припинення лікування.

Офтальмологічне обстеження

За відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на сьогодні дані довготривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.

Застосування підчас вагітності

Зокор^® протипоказаний вагітним жінкам.

Атеросклероз є хронічним процесом, і припинення прийому ліпідознижуючих засобів під час вагітності не повинно значно впливати на результати довго тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії. Більше того, холестерин та інші продукти циклу біосинтезу холестерину є необхідними складовими для розвитку плоду, в тому числі синтезу стероїдів та клітинних мембран. Оскільки інгібітори редуктази HMG-CoA, такі як Зокор^®, здатні знижувати синтез холестерину і, можливо, інших продуктів циклу біосинтезу холестерину, призначення Зокор^®у може завдати шкоди плодові.

Є кілька повідомлень про вроджені аномалії у новонароджених, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори редуктазиHMG-CoA (див. " Протипоказання"). Оскільки безпека у вагітних жінок невстановлена і немає явної користі від лікування Зокор^®ом підчас вагітності, лікування слід негайно припинити після виявлення вагітності.

Призначення матерям-годувальницям

Залишається невідомим, чи виділяється симвастатин абойого метаболіти з молоком матері. Оскільки значна кількість ліків зазнає екскреції з материнським молоком, а також через великий ризик побічних проявів, жінкам, що приймають Зокор^®, слід утриматись від годування груддю (див. " Протипоказання").

Застосування у педіатрії

Безпека та ефективність застосування Зокору^® удітей не встановлені. На даний час препарат не рекомендується призначати дітям.

Застосування в осіб похилого віку

Ефективність застосування симвастатину для лікування хворих віком старше 65 років, які отримували його під час контрольованих клінічних досліджень, що оцінювалась відносно зниження рівнів загального та холестерину ЛПНЩ, виявлялась такою ж, як і для популяції в цілому. Збільшення частоти побічних ефектів, які би виявлялись клінічно або лабораторними показниками, не відмічено.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Взаємодія лікарських засобів, що метаболізуються піддією CYP3A4.

Симвастатин метаболізується CYP3A4, однак не має пригнічуючої активності по відношенню до цього ферменту; з огляду на це, прийом симвастатину не чинить впливу на концентрацію в плазмі лікарських засобів, що метаболізуються під дієюCYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4 (див. нижче) збільшують ризик міопатії зарахунок зниження швидкості елімінації симвастатину. До числа таких препаратів належать ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, інгібіториВІЛ-протеази нефазодон і циклоспорин (див. розділ «Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз»).

Взаємодія з іншими гіполіпідемічними препаратами, здатними спричинити розвиток міопатії.

Ризик міопатії також підвищується при застосуванні такихліпідознижуючих препаратів, які не є потужними інгібіторами CYP3A4, але можуть викликати міопатію при моно терапії. Такими препаратами є гемфіброзил та інші фібрати, а також ліпідознижуючі дози (³1г/день) нікотинової кислоти (ніацину). (див. розділ «Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз»).

Заходи щодо зниження ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу.

Слід уникати супутнього прийому симвастатину з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази інефазодон. Якщо терапію переліченими препаратами неможливо відмінити, слід припинити на час курсу лікування цими препаратами прийом симвастатину. Супутній прийом будь-якого з перелічених інгібіторів CYP3A4 у терапевтичних дозах повинен бути виключений, якщо переваги від такої комбінованої терапії не переважатимуть можливого ризику.

Для пацієнтів, що приймають циклоспорин, або гемфіброзил, або іншіфібрати, або ліпідознижуючі дози (³1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти), доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід уникати супутнього призначення симвастатину з фібратами або ніацином, якщо тільки переваги впливу на рівень ліпідів не перевищують ризик від застосування таких лікарських комбінацій. Доповнення терапії симв астатином прийомом цих препаратів, якправило, забезпечує незначне додаткове зниження концентрації ЛПНП, однак можебути також досягнуте додаткове зниження рівня ТГ і підвищення концентраціїЛПВП.

Дози симвастатину для пацієнтів, що отримували одночасно аміодарон абоверапаміл, не повинні перевищувати 20 мг на добу. Одночасне застосуваннясимвастатину в дозах понад 20 мг на добу з аміодароном або верапамілом повинно бути виключено, якщо тільки переваги застосування такої комбінації не перевищують потенціального ризику розвитку міопатії.

Всі пацієнти, які починають терапію симв астатином, а також пацієнти, яким здійснюють підвищення дози, повинні бути попереджені про можливе виникнення міопатії і проінструктовані шодо необхідності термінового звернення до лікаря у випадку виникнення будь-яких незрозумілих болів або болючості ум’язах чи м’язової слабкості. Терапія симв астатином повинна бути негайно припинена, якщо міопатія діагностована або хоча б припускається. Наявність вище перелічених симптомів і/або більше, ніж 10-разове порівняно з верхньою межею нормальних показників підвищення концентрації креатинкінази, вказуює на наявність міопатії. У більшості випадків після негайного припинення застосування симвастатину симптоми міопатії і підвищення рівня креатинкіназизникають. У пацієнтів, що починають застосування симвастатину або які переходять на підвищення дози препарату, доцільно проводити періодичне визначення концентрації креатинкінази, однак немає гарантій, що такий моніторинг здатний запобігти розвитку міопатії.

Багато пацієнтів, які перенесли рабдоміоліз під час терапіїсимв астатином, мали ускладнений анамнез, у тому числі хворіли на ниркову недостатність, як правило, внаслідок цукрового діабету. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу. Терапія симв астатином повинна бути тимчасово припинена у пацієнтів за кілька днів до виконання великих оперативних втручань, а також у після операційний період.

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами.

Аміодарон і верапаміл: ризик розвитку міопатії збільшується внаслідок супутнього прийому аміодарону чи верапамілу, однакінші блокатори кальцієвих каналів не чинять такої дії (див. " Особливості застосування", Міопатія/Рабдоміоліз).

Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які пригнічуютьCYP3A4 і можуть підвищити вміст у плазмі препаратів, які метаболізуютьсяCYP3A4. Ефект звичайного вживання соку (одна склянка 250 мл на день) є мінімальним (збільшення на 13% активності інгібіторів HMG-CoA-редуктази, виходячи з вимірювання площі під кривою " концентрація-час") і не має клінічного значення. Однак дуже великі об'єми вживання соку (більше 1 літра вдень) значно підвищують плазматичний рівень активності інгібіторівHMG-CoA-редуктази під час терапії симв астатином. У зв'язку з цим необхідно уникати вживання соку грейпфрута у великих об'ємах (див. розділ «Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз »).

Похіднікумаринового ряду.

У ході двох клінічних досліджень, одне з якихпроводилось за участю здорових добровольців, а інше - за участю хворих нагіперхолестеринемію, симвастатин в дозі 20-40 мг на день посилював діюкумаринових антикоагулянтів: протромбі новий час, представлений у виглядіСтандартного між народного коефіцієнта (International Normalized Ratio (INR)), зростав від 1,7 до 1,8 і від 2,6 до 3,4 у добровольців і у хворих відповідно. У пацієнтів, що приймають кумаринові антикоагулянти, протромбі новий час повиненвизначатись перед початком лікування симв астатином і достатньо часто протягом початкового його періоду з метою переконання відсутності значних відхилень показника протромбі нового часу. Як тільки цей показник стабілізується, протромбі новий час можна перевіряти з частотою, звичайно рекомендованою при лікуванні антикоагулянтами кумаринового ряду.

При зміні дози або відміні симвастатину слід повторити ту ж процедуру.

У хворих, які не приймали антикоагулянтів, лікуваннясимв астатином не було пов’язано з кровотечами або зміною протромбі нового часу.

Умови та термін зберігання.

Термін придатності 2 роки.

Не можна використовувати препарат після закінчення терміну, зазначеного на упаковці. Источник

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі нижче 30С. Не допускати підвищення температури понад 50С.