ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ОМНІТРОП®
(OМNITROPE®)
Склад:
діюча речовина: соматропін;
1 картридж (1,5 мл) містить 5 мг (15 МО) соматропіну, рекомбінантного людського гормону росту;
допоміжні речовини: натрію гідрофосфату гептагідрат, натрію дигідрофосфату дигідрат, полоксамер, бензиловий спирт, маніт (E 421), вода для ін'єкцій;
1 картридж (1,5 мл) містить 10 мг (30 МО) соматропіну, рекомбінантного людського гормону росту;
допоміжні речовини: натрію гідрофосфату гептагідрат, натрію дигідрофосфату дигідрат, полоксамер, фенол, гліцин, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма.
Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Соматотропний гормон. Код АТС Н01А С01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Діти
Затримка росту при недостатній секреції гормону росту (ГР).
Затримка росту при синдромі Тернера.
Затримка росту при хронічній нирковій недостатності.
Порушення росту (величина стандартного відхилення (СВ) поточного росту < –2,5 і величина стандартного відхилення генетично зумовленого росту < –1) у низьких від народження дітей з ростом, нижчим за вікову норму, які народилися з вагою і/або довжиною тіла менше –2 стандартних відхилення і не змогли досягти вікової норми росту (величина стандартного відхилення швидкості росту < 0 протягом останнього року) до досягнення ними 4 років і більше.
Порушення росту при синдромі Прадера-Віллі (при генетично підтвердженому діагнозі), для корекції росту і будови тіла.
Дорослі
Омнітроп® показаний як замісна терапія для дорослих з вираженим дефіцитом гормону росту. Дорослі пацієнти з вираженою недостатністю росту – це пацієнти з діагностованою гіпоталамо-гіпофізарною патологією і дефіцитом хоча б одного з гормонів гіпофіза за винятком пролактину. Таким пацієнтам слід провести специфічний динамічний тест для встановлення наявності чи відсутності дефіциту гормону росту. Для пацієнтів, у яких дефіцит фактора росту виник ще в дитинстві (якщо немає гіпоталамо-гіпофізарної патології або променевої терапії в ділянці голови), слід провести два динамічних тести, за винятком тих, у кого спостерігається низька концентрація (<СВ) інсуліноподібного фактора росту І (ІФР-І); цим пацієнтам може бути достатньо проведення лише одного тесту. Слід строго витримувати межі норми динамічного тесту.
Протипоказання.
Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.
Ознаки активності злоякісних пухлин‚ проведення протипухлинної терапії (вона повинна бути завершена до початку терапії ГР).
Ургентні стани (у т.ч. стани після операцій на серці, черевній порожнині, гостра дихальна недостатність).
Закриті епіфізарні зони росту.
Вагітність і годування груддю (на час лікування необхідно відмовитися від грудного вигодовування).
У дітей з хронічними захворюваннями нирок перед трансплантацією нирок лікування препаратом слід припинити.
Спосіб застосування та дози.
Соматропін вводять за допомогою шприц-ручки Омнітроп® (для дозування 5 мг/1,5 мл) та Омнітроп® (для дозування 10 мг/1,5 мл) підшкірно, 1 раз на добу, зазвичай на ніч. Слід міняти місця ін'єкцій для профілактики розвитку ліпоатрофії.
Дози підбирають індивідуально з урахуванням вираженості дефіциту ГР, маси або площі поверхні тіла, ефективності в процесі терапії.
Затримка росту у дітей при недостатній секреції ГР. Рекомендована доза становить 0,025-0,035 мг/кг на добу або 0,7-1 мг/м2 поверхні тіла на добу. Лікування починають по можливості в ранньому віці і продовжують до статевого дозрівання і/або до закриття зон росту кісток. Можливе припинення лікування при досягненні бажаного результату.
Затримка росту при синдромі Тернера. Рекомендована доза становить 0,045-0,050 мг/кг на добу або 1,4 мг/м2 поверхні тіла на добу.
Затримка росту при хронічній нирковій недостатності. Рекомендована доза становить 0,045-0,050 мг/кг на добу або 1,4 мг/м2 на добу. При недостатній динаміці росту можуть знадобитися вищі дози препарату. Корекція дози може бути необхідна через 6 місяців лікування.
Порушення росту в низькорослих від народження дітей з ростом, нижчим за вікову норму. Рекомендована доза становить 0,035 мг/кг на добу або 1,0 мг/м2 площі поверхні тіла на добу до моменту досягнення остаточного росту. Лікування потрібно припинити, якщо після першого року терапії препаратом збільшення росту не перевищує 1 см. Терапію також потрібно припинити, якщо збільшення росту не перевищує 2 см за рік і у разі необхідності, підтверджено на підставі стану епіфізарних зон росту, що кістковий вік >14 років (для дівчат) або >16 років (для хлопчиків).
Затримка росту при синдромі Прадера-Віллі. Для збільшення росту і поліпшення структури тіла у дітей рекомендована доза становить 0,035 мг/кг на добу або 1 мг/м2 площі поверхні тіла на добу. Добова доза препарату не повинна перевищувати 2,7 мг. Лікування не потрібно призначати дітям, що мають збільшення росту менше ніж 1 см за рік і практично закриті епіфізарні зони росту кісток.
У дорослих з вираженим дефіцитом ГР замісну терапію рекомендується починати з низької дози, 0,15-0,3 мг/добу, з подальшим її поступовим збільшенням залежно від концентрації інсуліноподібного фактора росту (ІРФ-I) у сироватці крові. Цей показник повинен перебувати в межах 2-х відхилень від середнього для даного віку. Пацієнтам з нормальною вихідною концентрацією ІРФ-I дозу препарату потрібно підбирати таким чином, щоб значення ІРФ-I перебували на верхній межі норми, не виходили за межі 2-х стандартних відхилень від середнього. Підтримуючу дозу підбирають індивідуально, але вона не повинна перевищувати, як правило, 1 мг/добу. Літнім людям рекомендуються мінімально ефективні дози.
Нижче наведено загальний опис процесу введення. Встановлення картриджу, голки для ін’єкцій та введення препарату слід проводити, дотримуючись інструкцій виробника ручки-інжектора.
1. Ретельно вимити руки.
2. Не слід вводити розчин якщо він є мутним або містить осад.
3. Продезінфікувати резинову мембрану дезінфікуючою серветкою.
4. Встановити картридж у ручку-інжектор Омнитроп, дотримуючись інструкції для застосування ручки-інжектора.
5. Очистити місце ін’єкції спиртовою серветкою.
6. Ввести відповідну дозу підшкірно, користуючись стерильною голкою для підшкірних ін’єкцій.
Побічні реакції.
Небажані ефекти класифіковані за частотою проявів: дуже поширені (≥1/10); поширені (≥1/100, <1/10); непоширені (≥1/1000, <1/100), рідко поширені (≥1/10000, <1/1000) і дуже рідко поширені (<1/10000).
Доброякісні, злоякісні і неуточнені новоутворення: дуже рідко поширені – випадки лейкемії у дітей з дефіцитом гормону росту, що лікувалися соматропіном, однак було виявлено, що ця частота схожа на частоту у дітей з нормальним рівнем гормону.
З боку імунної системи: поширені – формування антитіл до соматропіну, які виробляються приблизно в 1% пацієнтів. Зв’язувальна здатність цих антитіл мала‚ і клінічних проявів такої продукції антитіл не відзначалося.
З боку ендокринної системи: дуже рідко поширені – цукровий діабет II-го типу.
З боку нервової системи: поширені (у дорослих) – парестезія; непоширені (у дорослих) – кистьовий тунельний синдром; дуже рідко поширені (у дітей) – парестезія, доброякісна внутрішньочерепна артеріальна гіпертензія.
З боку кістково-м'язової і сполучної тканини: поширені (у дорослих) – ригідність суглобів, артралгія, міалгія; непоширені (у дітей) – ригідність суглобів, артралгія, міалгія.
Загальні розлади й порушення в місці введення: поширені (у дорослих) – периферичний набряк; поширені (у дітей) – транзиторні шкірні реакції в місці введення; непоширені (у дітей) – периферичний набряк.
Передозування.
Випадки передозування невідомі.
Гостре передозування може призвести до гіпоглікемії з подальшим розвитком гіперглікемії. При тривалому передозуванні можуть відзначатися ознаки і симптоми, характерні для надлишку людського ГР (розвиток акромегалії і/або гігантизму, а також розвиток гіпотиреозу, зниження концентрації кортизолу в сироватці крові).Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Клінічні дані щодо застосування препарату у вагітних жінок відсутні. Слід припинити застосування Омнітропу® при встановленні вагітності. Пацієнткам необхідно вживати заходів для запобігання вагітності в період лікування соматропіном і негайно інформувати лікаря про можливу вагітність.
У період лікування годування груддю протипоказано.
Діти.
До складу препарату Омнітроп® з дозуванням 5 мг/1,5 мл входить бензиловий спирт, тому для немовлят, у тому числі недоношених, слід використовувати тільки Омнітроп® з дозуванням 10 мг/1,5 мл, розраховуючи дозу, як зазначено в розділі «Спосіб застосування і дози».
Особливості застосування.
Соматропін може спричинити стан інсулінорезистентності, а в деяких пацієнтів – гіперглікемію, тому попередньо слід виявити наявність непереносимості глюкози. У поодиноких випадках при призначенні соматропіну може розвинутися цукровий діабет II типу, однак у переважній більшості цих випадків у пацієнтів були фактори ризику (ожиріння, сімейний анамнез, прийом кортикостероїдів, порушення толерантності до глюкози). У пацієнтів з цукровим діабетом при призначенні соматропіну може виникнути потреба в корекції дози протидіабетичних препаратів.
Пацієнтам з високим ризиком виникнення цукрового діабету слід виконати пероральний тест толерантності до глюкози. Якщо діагностується цукровий діабет, то гормон росту призначати не слід. Унаслідок лікування Омнітропом® активізується перехід гормону Т4 у Т3, що призводить до зниження сироваткової концентрації Т4 та до підвищення Т3. Звичайно рівень цих гормонів у периферичній крові залишається в нормі. Однак даний ефект соматропіну може спричинити маніфестацію гіпотиреозу у пацієнтів з прихованою субклінічною формою центрального гіпотиреозу. Навпаки, у пацієнтів, які отримують тироксин як замісну терапію, може розвинутись помірний гіпертиреоз. У зв’язку з цим рекомендовано провести дослідження функції щитовидної залози після початку лікування соматропіном та після зміни його дози.
При вторинному дефіциті гормону росту, що зумовлений лікуванням злоякісних новоутворень, слід звертати увагу на симптоми рецидиву пухлини.
Відзначалося, що соматропін знижує концентрацію кортизолу в плазмі, замісну кортикостероїдну терапію перед призначенням Омнітропу® потрібно оптимізувати.
У хворих з ендокринними розладами, у тому числі з дефіцитом гормону росту, можуть часто відзначатись вивихи голівки стегна. Дітей, які отримують гормон росту, у яких відзначається кульгавість, необхідно ретельно обстежити.
У випадку появи тяжкого та частого головного болю, порушення зору, нудоти і/або блювання рекомендується проведення діагностики можливого набряку диску зорового нерва. При підтвердженні діагнозу слід оцінити наявність доброякісної внутрішньочерепної артеріальної гіпертензії і, у разі необхідності, відмінити прийом препарату.
Досвід клінічного застосування свідчить, що відновлення лікування соматропіном у багатьох випадках не призводить до рецидиву внутрішньочерепної артеріальної гіпертензії. Якщо прийом гормону росту був відновлений, необхідне ретельне спостереження за можливою появою симптомів внутрішньочерепної артеріальної гіпертензії. Досвід застосування в пацієнтам віком від 60 років обмежений.
Пацієнтам із синдромом Прадера-Віллі (СПВ) лікування потрібно обов'язково поєднати з обмеженою за калорійністю дієтою.
Відзначалися повідомлення про летальні випадки, пов'язані з прийомом гормону росту, у дітей із СПВ, які мають як мінімум один із таких факторів ризику: ожиріння тяжкого ступеня, дихальна недостатність в анамнезі, нічне апное або неідентифікована інфекція дихальних шляхів. Пацієнти з СПВ у разі наявності одного або більше з перерахованих факторів можуть мати більший ризик. Пацієнтів із СПВ потрібно обстежити щодо обструкції верхніх дихальних шляхів, нічного апное і респіраторних інфекцій перед початком прийому соматропіну. Обструкцію верхніх дихальних шляхів необхідно усунути перед початком застосування соматропіну. Діагностику нічного апное проводять перед початком прийому препарату за допомогою затверджених методів, таких, як полісомнографія або нічна оксиметрія. При появі підозри на даний синдром слід проводити ретельне спостереження. Якщо під час лікування соматропіном спостерігаються ознаки обструкції дихальних шляхів (включаючи появу або посилення хропіння), лікування слід перервати і провести позапланове отоларингологічне обстеження.
Крім того, у всіх пацієнтів із СПВ потрібно якомога раніше діагностувати респіраторні інфекції і проводити інтенсивну протимікробну терапію. Всі пацієнти з СПВ повинні активно стежити за своєю вагою як перед прийомом соматропіну, так і під час нього.
Сколіоз – часте явище при СПВ, він може прогресувати в будь-якої дитини при швидкому рості організму. Тому під час лікування соматропіном необхідно стежити за можливими ознаками сколіозу. Застосування гормону росту не збільшує ймовірності розвитку або вираженості сколіозу. Досвід тривалого застосування дорослим і пацієнтам із СПВ обмежений.
При визначенні показань для лікування низьких від народження дітей з ростом, нижчим за вікову норму, причини низького росту слід встановити ще до початку лікування. Таким дітям до початку лікування слід визначити рівень інсуліну і глюкози в крові натще і щорічно повторювати це дослідження.
Пацієнтам з високим ризиком виникнення цукрового діабету (наприклад за наявності діабету в родинному анамнезі, ожиріння, вираженої резистентності до інсуліну, акантокератодермії) слід виконати пероральний тест толерантності до глюкози. Якщо діагностується наявність діабету, то гормон росту призначати не слід.
До початку лікування низьких від народження дітей з ростом, нижчим за вікову норму, слід визначити рівень ІФР-І і потім повторювати це дослідження двічі на рік. Якщо при повторному дослідженні рівень ІФР-І перевищує +2 СВ відносно вікової норми і статевого дозрівання, то для вирішення питання про необхідність корекції дози слід опиратися на співвідношення
ІФР- І/ІФРЗБ-3. Досвід лікування низьких від народження дітей з ростом, нижчим за вікову норму, безпосередньо перед початком статевого дозрівання обмежений. Тому не рекомендується починати лікування безпосередньо перед початком статевого дозрівання. Досвід лікування хворих із синдромом Сільвера-Русселя обмежений. Інколи при завчасному припиненні лікування низьких від народження дітей з ростом нижчим за вікову норму, до досягнення ними остаточного росту успіхи лікування можуть бути втраченими.
При хронічній нирковій недостатності (ХНН) функціональна активність нирок перед початком терапії повинна становити менше 50% від норми. Для підтвердження порушення росту необхідно вимірювати ріст у динаміці протягом року, що передує терапії. У цей період призначають консервативне лікування (що включає контроль ацидозу, гіперпаратиреозу, а також статусу харчування), яке продовжують з початком основної терапії. При трансплантації нирок лікування слід припинити.
Необхідно міняти місця підшкірних ін'єкцій у зв'язку з можливістю розвитку ліпоатрофій.
Препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в 1 мл.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Досліджень щодо впливу препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводили.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Наявні дані стосовно лікарської взаємодії у дорослих пацієнтів з недостатністю гормону росту дають можливість припустити, що призначення соматропіну збільшує кліренс лікарських засобів, що метаболізуються мікросомальними ізоферментами цитохрому Р450 в печінці, особливо тих, що метаболізуються ізоферментом 3А4- статевих гормонів, глюкокортикостероїдів, протисудомних засобів і циклоспорину, що може призводити до зниження їхньої концентрації в плазмі. Клінічна значимість цього впливу поки не визначена.
Глюкокортикостероїди пригнічують стимулюючу дію соматропіну на процеси росту. На ефективність препарату (відносно кінцевого росту) також може впливати супутня терапія іншими гормонами, наприклад гонадотропіном, анаболічними стероїдами, естрогенами і гормонами щитовидної залози.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Соматропін впливає на метаболізм жирів, білків і вуглеводів. У дітей з дефіцитом ендогенного ГР, дисгенезією гонад (синдром Шерешевського-Тернера) або хронічною нирковою недостатністю соматропін стимулює лінійний ріст кісток скелету. Як і у дорослих, так і у дітей соматропін підтримує нормальну структуру тіла за допомогою збільшення м'язової маси і зниження жирової маси тіла. Особливо чутлива до дії соматропіну вісцеральна жирова тканина. Крім посилення ліполізу, соматропін знижує надходження тригліцеридів у жирові відкладення організму. Під дією соматропіну підвищується концентрація інсуліноподібного фактора росту I (ІРФ-I) і зв’язуючого його білка ІРФ-ЗБ3.
Крім того, були продемонстровані нижчезазначені ефекти.
Обмін ліпідів
Соматропін активує рецептори ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) в печінці і змінює профіль ліпідів і ліпопротеїдів у сироватці крові. Загалом, призначення соматропіну хворим з дефіцитом ГР призводить до зниження в крові ЛПНЩ і аполіпопротеїду В. Також спостерігається зниження концентрації загального холестерину.
Обмін вуглеводів
Соматропін підвищує вивільнення інсуліну, але рівень глюкози натще звичайно не змінюється. У дітей з гіпопітуїтаризмом можливий розвиток гіпоглікемії натще. Цей стан оборотний при введенні соматропіну.
Водно-сольовий обмін
Дефіцит ГР асоціюється зі зменшенням об’єму плазми і тканинної рідини. Призначення соматропіну призводить до швидкого збільшення обох параметрів. Соматропін сприяє затримці натрію, калію і фосфору.
Метаболізм кісткової тканини
Соматропін стимулює кістковий метаболізм. Тривале лікування соматропіном дітей з дефіцитом ГР і остеопорозом призводить до нормалізації мінерального складу і щільності кісток.
Фізична активність
Тривала замісна терапія соматропіном призводить до збільшення м'язової сили і фізичної витривалості.
Можливе підвищення серцевого викиду за рахунок зниження периферичного судинного опору.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після підшкірного введення біодоступність соматропіну становить приблизно 80% як у здорових осіб, так і у хворих з дефіцитом ГР. При підшкірному введенні препарату Омнітроп® у дозі 5 мг здоровим добровольцям максимальна концентрація препарату в плазмі (Сmax) і час досягнення Сmax (tmax) становили відповідно 72±28 мкг/л і 4 ±2 години.
Виведення
Середній період напіввиведення соматропіну після внутрішньовенного введення дорослим пацієнтам з дефіцитом ГР становить приблизно 0,4 години. Проте після підшкірного введення період напіввиведення препарату досягає 3 годин.
Окремі групи пацієнтів
Абсолютна біодоступність соматропіну після підшкірного введення не відрізняється в чоловіків і жінок. Немає даних про зміну фармакокінетики соматропіну залежно від віку, раси, порушення функції печінки, нирок або серця.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.
Термін придатності.
Дозування 5 мг/1,5 мл – 24 місяці.
Дозування 10 мг/1,5 мл – 18 місяців.
Термін придатності після першого застосування:
після першого використання препарату картридж слід зберігати в шприц-ручці при температурі 2- 8 °С не більше 28 днів.
Умови зберігання. Зберігати при температурі 2-8 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 1,5 мл розчину для ін’єкцій у картриджі. По 1, 5 або 10 картриджів у блістері в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Сандоз ГмбX-сайт Шафтенау (виробництво in bulk, пакування).
Сандоз ГмбX (випуск серії).
Місцезнаходження.
Біохеміштрассе 10, 6336 Лангкампфен, Австрія. Источник
Біохеміштрассе 10, 6250 Кундль, Австрія.