Нормативна база

Лікарські засоби

Народний рейтинг лікарів

Інші розділи

Зворотній зв'язок

МОЕКС®
Назва: МОЕКС® | Шукати МОЕКС® в аптеках →
Міжнародна непатентована назва: Moexipril
Виробник: Ейсіка Фармасьютикалз ГмбХ, Німеччина
Лікарська форма: Таблетки
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 15 мг № 30 (10х3) у блістерах
Діючі речовини: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 15 мг моексиприлу гідрохлориду
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповідон, магнію оксид легкий, желатин, магнію стеарат, гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, макрогол 6000, заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171)
Фармакотерапевтична група: Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту
Показання: Лікування ессенціальної гіпертензії у дорослих (у якості монотерапії на початку лікування або у комбінації з антигіпертензивними препаратами інших класів).
Термін придатності: 5 років
Номер реєстраційного посвідчення: UA/6675/01/02
Термін дії посвідчення: з 31.08.2012 по 31.08.2017
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату МОЕКС®
АТ код: C09AA13
Наказ МОЗ: 673 від 31.08.2012


Інструкція для застосування МОЕКС®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату


МОЕКС®

(MOEX®)


Склад:

діюча речовина: moexipril;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 7,5 мг або 15 мг моексиприлу гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповідон, магнію оксид легкий, желатин, магнію стеарат, гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, макрогол 6000, заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171).


Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.


Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту.

Код АТС С09А А13.


Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ессенціальної гіпертензії у дорослих (у якості монотерапії на початку лікування або у комбінації з антигіпертензивними препаратами інших класів).


Протипоказання.

  • Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату Моекс®.

  • Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.

  • Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

  • Первинний альдостеронізм.

  • Стеноз ниркової артерії (білатеральний або стеноз анатомічно чи функціонально єдиної нирки).

  • Нещодавно перенесена трансплантація нирки.

  • Стеноз аортального або мітрального клапана з ознаками порушення гемодинаміки.

  • Гіпертрофічна кардіоміопатія.

  • ІІ та ІІІ триместр вагітності.

Не застосовувати пацієнтам, яким проводиться гемодіаліз, пацієнтам з первинними захворюваннями печінки чи з порушенням функції печінки, пацієнтам з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю.

    Для запобігання виникнення життєво небезпечних анафілактичних реакцій інгібітори АПФ не слід застосовувати:

  • при проведенні діалізу або гемофільтрації з використанням                            полі-(-акрилонітрил, натрій-2-метилалілсульфонат)-високопроточних мембран;

  • при аферезі ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) з декстрану сульфатом;

  • під час проведення десенсибілізаційної терапії при ураженні отрутами комах (наприклад при укусах бджіл або ос).


Спосіб застосування та дози.

У разі необхідності застосування різних доз слід приймати моексиприлу гідрохлорид у відповідному дозуванні у таблетці.

Для пацієнтів з неускладненою есенціальною гіпертензією, які не приймають діуретики, рекомендована початкова доза Моекс® становить 7,5 мг 1 раз на добу. Дозу слід скоригувати відповідно до показників артеріального тиску. Підтримуюча доза Моекс® становить 7,5-15 мг на добу за один прийом. Для деяких пацієнтів може бути доцільним подальше збільшення дози до 30 мг/добу.

Дози понад 30 мг/добу препарату Моекс® призначали, проте вони не призводили до посилення ефекту.

Якщо артеріальний тиск не контролюється за допомогою терапії моексиприлом, можна додати до схеми лікування діуретик у низькій дозі. Гідрохлоротіазид у дозі 12,5 мг продемонстрував адитивний ефект. Після додавання діуретика можливе зниження дози моексиприлу гідрохлориду.

Пацієнти, які приймають діуретики

У пацієнтів, які отримують діуретичну терапію, можливе виникнення симптоматичної гіпотензії після призначення першої дози моексиприлу гідрохлориду. Прийом діуретика, якщо це можливо, слід припинити за 2-3 дні до початку лікування моексиприлом для зменшення вірогідності виникнення гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»). Дозу препарату Моекс® слід скоригувати відповідно до показників артеріального тиску. Якщо артеріальний тиск у пацієнта неможливо контролювати за допомогою монотерапії препаратом Моекс®, лікування діуретиками слід відновити (як описано вище).

Якщо лікування діуретиками не можна припинити, початкова доза Моекс® має становити 3,75 мг (1/2 таблетки 7,5 мг), а пацієнт має перебувати під наглядом лікаря протягом кількох годин після прийому препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функції нирок

  • Пацієнти з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв).

За наявними даними досліджень моексиприлу гідрохлориду у корекції дози таким пацієнтам немає необхідності. Однак лікар має розглянути можливість зменшення початкової дози моексиприлу гідрохлориду, наприклад, до 3,75 мг (1/2 таблетки 7,5 мг).

  • Пацієнти з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 40 мл/хв).

Для пацієнтів з кліренсом креатиніну ≤ 40 мл/хв розпочинати лікування слід з обережністю з дози 3,75 мг (1/2 таблетки 7,5 мг) 1 раз на добу. Дозу можна титрувати до максимальної добової дози 15 мг.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки рекомендована початкова доза моексиприлу гідрохлориду становить 3,75 мг (1/2 таблетки 7,5 мг).

Тривалість лікування визначає лікар з урахуванням характеру, ступеня тяжкості та особливості перебігу захворювання, стабільності досягнутого терапевтичного ефекту і переносимості препарату.


Побічні реакції.

Частота виникнення небажаних ефектів визначена наступним чином: дуже часто           (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до               < 1/1000), дуже рідко, у тому числі окремі випадки (< 1/10000).

Найчастішими небажаними ефектами, що були розцінені як «можливо» або «вірогідно» пов’язані з моексиприлу гідрохлоридом, були головний біль, кашель, запаморочення та втомлюваність.  

У цілому у зв’язку з прийомом моексиприлу гідрохлориду спостерігалися наступні небажані ефекти:

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок або колагенозами, або у тих, хто одночасно приймає алопуринол, прокаїнамід або імуносупресивні препарати); дуже рідко – панцитопенія, агранулоцитоз.

З боку метаболізму та харчування: нечасто – зниження апетиту.

З боку психіки: рідко – сплутаність свідомості, депресія.

З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – гостре порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака (ТІА); рідко – оніміння, парестезія, порушення рівноваги, сонливість, порушення сну, відчуття поколювання, зміна або втрата смаку.

З боку органів зору: рідко – порушення зору (наприклад затьмарення зору).

З боку органів слуху та рівноваги: рідко – дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – інфаркт міокарда, стенокардія, порушення ритму, тахікардія, серцебиття, синкопе, гіпотензія, припливи.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: часто – кашель; рідко – бронхоспазм, бронхіт, задишка, синусит, риніт (обструкція дихальних шляхів унаслідок ангіоневротичного набряку язика, голосових зв'язок або гортані може призвести до летальних наслідків).

З боку травного тракту: нечасто – біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, нудота, блювання; рідко – глосит, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит, ілеус.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – гепатит, холестаз, жовтяниця, порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових ферментів та/або білірубіну сироватки крові.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – алергічні реакції, наприклад екзантема; рідко – ангіоневротичний набряк (губи, обличчя та/або кінцівки), кропив’янка, свербіж; дуже рідко – пухирчатка, мультиформна еритема.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – гостра ниркова недостатність, зниження функції нирок. Про гостру ниркову недостатність були повідомлення у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, у тому числі моексиприлу гідрохлорид (див. також розділ «Особливості застосування»).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – імпотенція.

Загальні розлади: часто – стомлюваність; нечасто – біль у грудній клітці; рідко – відчуття слабкості; дуже рідко – анафілактичний шок.

Лабораторні дослідження: нечасто – зниження гемоглобіну, гематокриту, кількості лейкоцитів та тромбоцитів (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок); рідко – підвищення рівня сечовини сироватки (азоту сечовини крові) та креатиніну сироватки, гіперкаліємія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок); дуже рідко – підвищення рівня печінкових ферментів та/або білірубіну сироватки.

Далі наведена інформація щодо індивідуальних серйозних та/або частих побічних реакцій, або таких, що проявлялися в особливо тяжких випадках.

Судинні розлади

Гіпотензія, синкопе, припливи є нечастими побічними реакціями.

Ці реакції призвели до припинення терапії у контрольованих клінічних дослідженнях у 2 пацієнтів, які отримували монотерапію моексиприлу гідрохлоридом та у 1 пацієнта, який отримував комбінацію моексиприлу гідрохлориду та гідрохлоротіазиду.

Гіпотензія, спричинена моексиприлу гідрохлоридом, виникала переважно у групах ризику (див. розділ «Особливості застосування»). Симптоматична гіпотензія, спричинена моексиприлу гідрохлоридом, може бути асоційована з запамороченням, відчуттям слабкості, пітливістю, порушеннями зору та рідко – з втратою свідомості (синкопе).

Ретельний контроль артеріального тиску також рекомендований у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, аортальним стенозом (див. також розділ «Протипоказання») та цереброваскулярними захворюваннями, коли виражена гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння

Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, у тому числі моексиприлу гідрохлоридом. Ангіоневротичний набряк язика, голосових зв'язок та гортані може призвести до летального наслідку через обструкцію дихальних шляхів.

Гепатобіліарні розлади

У разі значного підвищення рівня печінкових ферментів або виникнення жовтяниці слід припинити лікування інгібітором АПФ та ретельно наглядати за пацієнтом.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

Ураження шкіри, спричинені інгібіторами АПФ, можуть бути асоційовані з лихоманкою, міальгією, артралгією, васкулітами, серозитами та змінами лабораторних показників (наприклад еозинофілією, лейкоцитозом та/або підвищенням ШОЕ, та/або титру АНА). У випадку тяжких шкірних реакцій слід проконсультуватися з лікарем та при необхідності припинити прийом моексиприлу гідрохлориду.

Лабораторні дослідження

Підвищення рівня калію сироватки крові спостерігалося у пацієнтів з маніфестним цукровим діабетом.

Препарати калію та калійзберігаючі діуретики слід призначати з обережністю пацієнтам, які приймають інгібітори АПФ, та часто визначати рівень калію сироватки крові.

Важливо: вищезазначені лабораторні показники слід визначати перед початком та регулярно протягом лікування моексиприлу гідрохлоридом. Моніторинг електролітів сироватки, креатиніну та показників крові показаний протягом короткого періоду на початку лікування та пацієнтам з високим ризиком (пацієнти з порушенням функції нирок, колагенозами або пацієнти, які отримують алопуринол, прокаїнамід, глікозиди наперстянки, кортикостероїди, проносні засоби або імуносупресивні препарати).

Далі описані побічні реакції, характерні для класу інгібіторів АПФ, але ще не спостерігалися при прийомі моексиприлу гідрохлориду.

Розлади з боку крові та лімфатичної системи

Для гемолізу/гемолітичної анемії під час лікування інгібіторами АПФ, рідко пов’язаної з дефіцитом Г-6-ФДГ, зв’язку з терапією інгібіторами АПФ не встановлено.

Судинні розлади

Дуже рідко спостерігалося посилення вазоспазму при хворобі Рейно під час лікування інгібіторами АПФ.

Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння

Дуже рідко повідомлялося про випадки еозинофільного пневмоніту при застосуванні інших інгібіторів АПФ.

Шлунково-кишкові розлади

Повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку кишечнику при лікуванні інгібіторами АПФ. Для моексиприлу гідрохлориду повідомлень про ангіоневротичний набряк кишечнику досі не було (див також розділ «Особливості застосування»).

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже рідко під час лікування інгібіторами АПФ спостерігалися псоріазоподібні ураження шкіри, фотосенсибілізація, алопеція та оніхолізис.


Передозування.

На даний момент про випадки передозування не повідомлялося.

Симптомами передозування можуть бути тяжка гіпотензія, шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення та ниркова недостатність. Немає доступної спеціальної інформації щодо лікування передозування моексиприлу гідрохлоридом. Лікування має бути симптоматичним та підтримуючим.

Після прийняття пацієнтом надмірної дози за ним слід ретельно спостерігати, бажано у відділенні інтенсивної терапії. Слід часто визначати електроліти сироватки та креатинін. Лікувальні заходи залежать від природи симптомів та ступеня їх тяжкості. Заходи, спрямовані на запобігання всмоктуванню та прискорення виведення препарату, наприклад призначення сорбентів, натрію сульфату або промивання шлунка, мають бути проведені, якщо прийом препарату стався не більше 1 години тому. При виникненні гіпотензії пацієнта слід покласти на спину та швидко ввести сольовий розчин. Слід розглянути можливість введення ангіотензину ІІ та/або катехоламінів внутрішньовенно. Брадикардію або вагусні реакції слід лікувати шляхом введення атропіну. Може бути необхідним встановлення штучного водія ритму. Досі невідомо, чи видаляється моексиприлу гідрохлорид за допомогою гемодіалізу.


Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Застосування інгібіторів АПФ не рекомендоване під час І триместру вагітності. Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у ІІ та ІІІ триместрі вагітності.

Якщо діагностована вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.

Інгібітори АПФ проникають крізь плаценту та можуть зумовити фетальну та неонатальну захворюваність та летальність при призначенні вагітним жінкам. Епідеміологічні дані свідчать, що ризик тератогенного ефекту при застосуванні інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності не є переконливим, проте незначний ризик виключити неможливо. Доведено, що застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності призводить до фетотоксичних ефектів (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа, летальний наслідок) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Контрактури кінцівок, деформації лицьового черепа, гіпоплазія легень та затримка внутрішньоутробного розвитку були описані як ефекти, пов’язані з олігогідрамніоном. Якщо жінка отримувала інгібітори АПФ у ІІ триместрі вагітності, рекомендовано проведення ультразвукового дослідження для визначення стану нирок та черепа плода. Новонароджених, які внутрішньоутробно зазнали впливу інгібіторів АПФ, необхідно обстежити для виключення гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Олігурію необхідно лікувати шляхом підтримки артеріального тиску та ниркової перфузії.

Жінок, які завагітніли під час лікування моексиприлу гідрохлоридом, слід поінформувати про потенційний ризик для плода.

Годування груддю

Оскільки немає даних про застосування моексиприлу гідрохлориду під час лактації, препарат застосовувати не рекомендується, слід надати перевагу альтернативним препаратам з доведеним профілем безпеки, особливо при годуванні груддю новонароджених або недоношених дітей.


Діти.

Препарат Моекс® не застосовують дітям.


Особливості застосування.

Моексиприлу гідрохлорид слід застосовувати з обережністю у таких випадках:

  • Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 40 мл/хв).

  • Клінічно значущі порушення електролітного балансу.

  • Зниження імунної відповіді.

  • Системні захворювання сполучної тканини (наприклад системний червоний вовчак, склеродермія).

  • Одночасне застосування препаратів, що знижують імунну відповідь (наприклад кортикостероїди, цитостатики, антиметаболіти), та алопуринолу, прокаїнаміду або літію.

Артеріальний тиск та відповідні лабораторні показники слід ретельно контролювати, особливо на початку лікування інгібіторами АПФ, у наступних випадках:

  • Порушення функції нирок (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв).

  • Тяжка артеріальна гіпертензія, ниркова гіпертензія.

  • Серцева недостатність.

  • Гіповолемія та/або дефіцит солі.

  • Вік старше 65 років.



Гіпотензія

Моексиприлу гідрохлорид може спричиняти значне зниження артеріального тиску, особливо на початку лікування, що супроводжується запамороченням, слабкістю, порушенням зору. Рідко може виникати синкопе. Симптоматична гіпотензія рідко виникає у пацієнтів з неускладненою гіпертензією, частіше зустрічається у пацієнтів з гіповолемією або дефіцитом солі внаслідок тривалої терапії діуретиками, при обмеженні споживання солі, діалізі, діареї або блюванні. Перед початком терапії моексиприлом гіповолемія та/або дефіцит солі мають бути скориговані.

Виражена гіпотензія, спричинена терапією інгібіторами АПФ, у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, з супутньою нирковою недостатністю або без неї, може бути пов’язана з олігурією або азотемією та, рідко, з гострою нирковою недостатністю та летальним наслідком. Такі пацієнти мають перебувати під ретельним наглядом на початку терапії та при підвищенні дози моексиприлу гідрохлориду.

При розвитку гіпотензії пацієнта слід перевести у горизонтальне положення лежачи на спині та, при необхідності, ввести внутрішньовенно розчин натрію хлориду. Зазвичай лікування моексиприлу гідрохлоридом можна продовжити після відновлення адекватного артеріального тиску та об’єму циркулюючої крові.

Пацієнти, які приймають діуретики

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують лікування діуретиками, іноді може виникати симптоматична гіпотензія після застосування початкової дози моексиприлу гідрохлориду.

Реноваскулярна гіпертензія

Перед призначенням лікування інгібіторами АПФ слід оцінити функцію нирок. У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, які отримують лікування моексиприлу гідрохлоридом, існує підвищений ризик тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Зниження функції нирок може виникати навіть при незначних змінах сироваткового креатиніну. У разі стенозу ниркової артерії (двобічному або стенозі анатомічно або функціонально єдиної нирки) інгібітори АПФ протипоказані (див. також розділ «Протипоказання»).

Порушення функції нирок

У чутливих осіб можна очікувати змін функції нирок як наслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю, функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, при лікуванні АПФ-інгібіторами можлива олігурія та/або прогресуюча азотемія та (рідко) гостра ниркова недостатність та летальний наслідок.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без явного ураження ниркових артерій відзначалося підвищення рівнів азоту сечовини крові та сироваткового креатиніну, зазвичай незначне та минуще, особливо у випадках, коли моексиприлу гідрохлорид призначали разом з діуретиком. Такі явища більш вірогідні у пацієнтів з уже існуючим ураженням нирок. Може виникнути необхідність у зменшенні дози моексиприлу гідрохлориду та/або припиненні лікування діуретиками.

Комплекс діагностичних заходів при артеріальній гіпертензії завжди має включати оцінку функції нирок.

Рекомендації щодо дозування для пацієнтів з помірно порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв або сироватковий креатинін >1,2 мг/дл та <1,8 мг/дл): відповідно до доступних даних по моексиприлу гідрохлориду зазвичай немає необхідності у корекції дози. Але у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≤ 40 мл/хв початкову дозу 3,75 мг моексиприлу гідрохлориду слід призначати з обережністю (див. також розділ « Спосіб застосування та дози»).

Протеїнурія

Можливе виникнення клінічно значущої протеїнурії (>1 г/дл), особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок або у разі призначення відносно високих доз моексиприлу гідрохлориду.

Ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, слизових оболонок, язика, голосових зв'язок або гортані та кінцівок у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, особливо у перші тижні лікування. Однак у рідких випадках тяжкий ангіоневротичний набряк може розвинутися навіть після довготривалого лікування інгібіторами АПФ. Лікування слід одразу припинити та призначити антигіпертензивний препарат іншого класу.

Ангіоневротичний набряк язика, голосових зв'язок та гортані може бути життєво небезпечним, оскільки спричиняє обструкцію дихальних шляхів. Невідкладна терапія має включати внутрішньовенне введення кортикостероїдів, антагоністів Н1-рецепторів та антагоністів Н2-рецепторів. Якщо після вказаних заходів стан пацієнта не покращився, слід розпочати повільне внутрішньовенне введення епінефрину під контролем ЕКГ.

У разі спадкового ангіоневротичного набряку внаслідок дефіциту С1-інактиватору при лікуванні інгібіторами АПФ слід додатково призначити С1-інактиватор.

Також слід розглянути можливість проведення інтубації або трахеотомії.

Ангіоневротичний набряк кишечнику

Були повідомлення про ангіоневротичний набряк кишечнику у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ. У цих пацієнтів виникав біль у животі (з нудотою та блюванням або без них). У деяких випадках не було анамнезу ангіоневротичного набряку обличчя, а рівні С1-естерази були у межах норми. Ангіоневротичний набряк кишечнику був виявлений при проведенні КТ або УЗД, або під час операції. Симптоми минали після припинення прийому інгібітора АПФ. Ангіоневротичний набряк кишечнику необхідно включити у диференціальний діагноз пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ.

Кашель

Під час лікування інгібіторами АПФ може виникнути непродуктивний кашель, що минає після відміни препарату.

Гіперкаліємія

У клінічних дослідженнях моексиприлу гідрохлориду персистуюча гіперкаліємія (калій сироватки > 5,4 мЕкв/л) виникала приблизно у 2,6 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У клінічних дослідженнях у 0,1 % пацієнтів (2 пацієнти) було припинено лікування внаслідок підвищення рівня калію сироватки. Фактори ризику виникнення гіперкаліємії при лікуванні інгібіторами АПФ включають ниркову та/або серцеву недостатність, цукровий діабет та супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію та/або калійвмісних замінників солі, які слід застосовувати з обережністю при лікуванні моексиприлу гідрохлоридом.

Рекомендована оцінка функції нирок перед початком та протягом лікування моексиприлу гідрохлоридом.

Хірургічні втручання та анестезія

У пацієнтів під час хірургічного втручання або анестезії препаратами, що спричиняють гіпотензію, моексиприлу гідрохлорид блокуватиме ефект компенсаторного вивільнення реніну. Гіпотензія, що виникає внаслідок цього механізму, може бути скоригована шляхом збільшення об’єму циркулюючої крові.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Була виявлена властивість інших інгібіторів АПФ спричиняти агранулоцитоз та мієлодепресію, рідко у пацієнтів без супутніх захворювань, але частіше у пацієнтів з порушенням функції нирок, особливо при наявності колагенозів, наприклад системного червоного вовчака або склеродермії. Доступні дані клінічних досліджень моексиприлу гідрохлориду недостатні, щоб продемонструвати, що моексиприлу гідрохлорид не спричиняє агранулоцитоз з тією ж частотою. У пацієнтів, які страждають на колагенози, слід проводити моніторинг рівня лейкоцитів, особливо при наявності порушення функції нирок.

Лактоза

У пацієнтів з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати моексиприлу гідрохлорид.



Літній вік

За наявними даними досліджень моексиприлу гідрохлориду, корекція дози зазвичай не потрібна.

Особливості застосування препарату різних етнічних груп

Інгібітори АПФ мають менший антигіпертензивний ефект у пацієнтів з темним кольором шкіри. Ці пацієнти також мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Прийом інгібіторів АПФ, як і будь-яких антигіпертензивних засобів, спричиняє гіпотензію з наступним порушенням реакції. Під час лікування препаратом Моекс® слід бути обережним при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нерекомендована комбінація

Калійзберігаючі діуретики та препарати калію: моексиприлу гідрохлорид може зменшити індуковану діуретиками втрату калію. Калійзберігаючі діуретики, наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид, препарати калію та калійвмісні замінники солі можуть призвести до значного підвищення рівня сироваткового калію. Якщо супутнє призначення цих препаратів необхідне у зв’язку з вираженою гіпокаліємією, їх слід застосовувати з обережністю та часто визначати рівень сироваткового калію.

Застосування, що вимагає обережності

Діуретики

У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо при наявності дефіциту солі та/або гіповолемії, може розвинутися значне зниження артеріального тиску після початку терапії моексиприлу гідрохлоридом. Можливість гіпотензії може бути зменшена шляхом припинення прийому діуретика, збільшення вживання солі перед прийомом препарату або початку лікування з менших доз. Подальше збільшення дози слід проводити з обережністю.

Антигіпертензивні препарати

Збільшення гіпотензивного ефекту моексиприлу гідрохлориду.

Літій

Повідомлялося про випадки підвищення концентрації літію в сироватці крові та симптоми літієвої інтоксикації у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час лікування препаратами літію. Комбінацію цих препаратів слід призначати з обережністю, рекомендований частий контроль рівня літію сироватки крові. Ризик літієвої інтоксикації зростає при одночасному застосуванні діуретиків.

Анестетики

Моексиприлу гідрохлорид може посилити гіпотензивний ефект деяких анестетиків.

Наркотичні препарати/антипсихотики

Можливий розвиток постуральної гіпотензії.

Алопуринол, цитостатики або імуносупресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамід

Застосування у комбінації з моексиприлу гідрохлоридом може призвести до підвищення ризику розвитку лейкопенії.

Антациди

Можуть спричиняти зниження біодоступності інгібіторів АПФ.

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть знизити антигіпертензивний ефект моексиприлу гідрохлориду; для отримання бажаного ефекту пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом.

Препарати золота

Про нітритоїдні реакції (припливи, нудота, блювання та гіпотензія, що призводить до колапсу) рідко повідомлялося у пацієнтів, які отримували парентерально препарати золота (натрію ауротіомалат) та інгібітори АПФ одночасно.

Застосування, що вимагає підвищеної уваги

Нестероїдні протизапальні препарати

Призначення нестероїдних протизапальних препаратів може зменшити антигіпертензивний ефект моексиприлу гідрохлориду. Крім того, описано, що комбінація НПЗП та інгібіторів АПФ спричиняє адитивний ефект на підвищення сироваткового калію, тоді як функція нирок може знижуватися. Цей ефект є загалом зворотним та виникає головним чином у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Натрію хлорид

Натрію хлорид послаблює антигіпертензивний ефект моексиприлу гідрохлориду.

Алкоголь

Алкоголь посилює гіпотензивний ефект.

Протидіабетичні препарати (інсулін та похідні сульфонілсечовини)

Може виникнути підвищення рівня цукру крові.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.  

У тварин, як і у людей, взаємодія між ренін-ангіотензин-альдостероновою системою та калікреїн-кініновою системою забезпечує важливу біохімічну основу для гомеостазу артеріального тиску. При гіпертензії нормальний механізм зворотного зв’язку, створений ренін-ангіотензиновою системою (РАС), може порушуватися, що призводить до стану постійної артеріальної гіпертензії. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) були розроблені для блокування цієї системи і зниження таким чином артеріального тиску. Моексиприлу гідрохлорид сильно пригнічує АПФ і, як наслідок, утворення ангіотензину ІІ, активного агента РАС, блокуючи таким чином вазоконстрикторний та натрійзберігаючий ефекти, що призводить до зниження артеріального тиску.

Оскільки АПФ ідентичний до кінінази ІІ, ферменту, що бере участь у деградації сильного вазодилятатора брадикініну, інгібування АПФ призводить до додаткового, не опосередкованого нирками зниження системного артеріального тиску. Антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ супроводжується зниженням периферичного судинного опору, що призводить до покращення ефективності роботи серця та якості життя пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність.

Останні дані стверджують, що інгібітори АПФ зменшують патологічну проліферацію та метаболізм клітин, що виникають у тканинах серця та судин осіб з тяжкою артеріальною гіпертензією.

Фармакокінетика.  

Проліки моексиприлу гідрохлориду швидко абсорбуються та деестерифікуються до активного метаболіту моексиприлату. Фармакокінетичні параметри моексиприлу гідрохлориду та моексиприлату однакові при одноразовому та багаторазовому дозуванні та є пропорційними до дози.

Моексиприлу гідрохлорид та моексиприлат мають помірний ступінь зв’язування з білками плазми, переважно з альбумінами. Таким чином, вірогідність впливу інших препаратів на зв’язування з білками моексиприлу гідрохлориду та моексиприлату низька і не має значного клінічного значення. Метаболіти моексиприлу гідрохлориду представлені дикетопіперазиновими похідними моексиприлу та моексиприлату. Моексиприлу гідрохлорид та моексиприлат виводяться з сечею, моексиприлат також виводиться з фекаліями.

Фармакокінетичний профіль моексиприлу гідрохлориду та моексиприлату дозволяє застосовувати пацієнтам з незначним та помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) ті ж самі дози, що й у пацієнтів зі збереженою функцією нирок. При тяжких порушеннях функції нирок рекомендоване зниження дози. Фармакокінетика моексиприлу гідрохлориду та моексиприлату значно відрізняється у пацієнтів з цирозом печінки порівняно зі здоровими особами, але у відношенні загальної біодоступності моексиприлату та кумуляції медичного препарату корекція дози не є необхідною. Абсорбція моексиприлу гідрохлориду порушується при прийомі їжі зі зниженням пікових плазмових рівнів  Cmax та AUC, але без впливу на пригнічення АПФ. Не виявлено значної взаємодії з гідрохлоротіазидом, дигоксином, циметидином, варфарином або ніфедипіном.


Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Моекс® 7,5. При випуску: круглі двоопуклі таблетки з білим ядром, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору з рискою з одного боку. З одного боку риски гравіювання  SP, з іншого – 7.5. З іншого боку таблетки гравіювання 707.

При терміну придатності: круглі двоопуклі таблетки з ядром від білого до жовтуватого кольору, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору з рискою з одного боку. З одного боку риски гравіювання  SP, з іншого – 7.5. З іншого боку таблетки гравіювання 707.


Моекс® 15. При випуску: круглі двоопуклі таблетки з білим ядром, вкриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору з рискою з одного боку. З одного боку риски гравіювання  SP, з іншого – 15. З іншого боку таблетки гравіювання 715.

При терміну придатності: круглі двоопуклі таблетки з ядром від білого до жовтуватого кольору, вкриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору з рискою з одного боку. З одного боку риски гравіювання  SP, з іншого – 15. З іншого боку таблетки гравіювання 715.


Термін придатності.

5 років.


Умови зберігання.

Зберігати у сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС.


Упаковка.

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній коробці.


Категорія відпуску. За рецептом.


Заявник.

ЮСБ Фарма ГмбХ, Німеччина

UCB Pharma GmbH, Germany


Місцезнаходження заявника.

Альфред-Нобель-Штрассе 10,

40789 Монхайм, Німеччина

Alfred-Nobel-Strasse 10,

40789 Monheim, Germany


Виробник.

Ейсіка Фармасьютикалз ГмбХ, Німеччина

Aesica Pharmaceuticals GmbH, Germany


Місцезнаходження.

Альфред-Нобель-Штр. 10,

40789 Монхайм на Рейні, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина

Alfred-Nobel-Str. 10, Источник

40789 Monheim am Rhein, North Rhine-Westphalia, Germany

Смотрите также: Цены на Моекс в аптеках


Загрузка...