ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕЛОКСИКАМ-АСТРАФАРМ
(MELOXICAM-ASTRAPHARM)
Склад:
діюча речовина: meloxicam;
1 таблетка містить мелоксикаму 7,5 мг або 15 мг;
допоміжні речовини: натрію цитрат; лактоза, моногідрат; мікрокристалічна целюлоза; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; кросповідон; магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група.
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби, оксиками. Код АТС М01А С06.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування:
– больового синдрому при остеоартритах (артрозах, дегенеративних суглобових захворюваннях);
– ревматоїдних артритів;
– анкілозивних спондилітів.
Протипоказання.
– Гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових препарату, або до активних речовин з подібною дією, наприклад до нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), ацетилсаліцилової кислоти. Мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи;
– ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗЗ;
– шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;
– активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);
– тяжка печінкова недостатність;
– тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;
– шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;
– тяжка серцева недостатність.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі
Остеоартрити: призначають із розрахунку 7,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 15 мг 1 раз на добу.
Ревматоїдні артрити: призначають із розрахунку 15 мг 1 раз на добу. Залежно від терапевтичного ефекту дозу можна зменшити до 7,5 мг 1 раз на добу.
Анкілозивні спондиліти: призначають із розрахунку 15 мг 1 раз на добу. Залежно від терапевтичної реакції дозу можна зменшити до 7,5 мг 1 раз на добу.
Для пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій початкова терапевтична доза становить 7,5 мг 1 раз на добу.
Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, що знаходяться на діалізі, доза не має перевищувати 7,5 мг 1 раз на добу.
Таблетки слід приймати під час прийому їжі, запивати водою або іншою рідиною.
При комбінованому застосуванні різних форм мелоксикаму (капсули, таблетки, супозиторії, суспензія або розчин для ін’єкцій) загальна добова доза не має перевищувати 15 мг.
Оскільки зі збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу протягом найкоротшого періоду лікування.
Побічні реакції.
З боку системи крові та лімфатичної системи: відхилення показників крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів); лейкопенія; тромбоцитопенія; анемія; агранулоцитоз.
Одночасний прийом потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призводити до виникнення цитопенії.
З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок; анафілактоїдна реакція та інші алергічні реакції негайного типу.
Психічні розлади: сплутаність свідомості, дезорієнтація, зміна настрою, нічні кошмари.
З боку нервової системи: запаморочення, безсоння, сонливість, головний біль.
З боку органів зору: розлади функції зору, що включають нечіткість зору, кон’юнктивіт.
З боку органів слуху: вертиго, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття; серцева недостатність, пов’язана із застосуванням НПЗЗ; інфаркт міокарда; підвищення артеріального тиску; припливи.
З боку дихальної системи: астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗЗ; кашель.
З боку травного тракту: прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, гастродуоденальна виразка, коліт, гастрит, езофагіт, стоматит, біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання кров’ю, запор, метеоризм, відрижка, загострення хвороби Крона.
Шлунково-кишкова кровотеча, укривання виразками або перфорація можуть мати летальний наслідок, особливо для пацієнтів літнього віку.
З боку гепатобіліарної системи: гепатит, порушення показників функції печінки (наприклад підвищення рівня трансаміназ або білірубіну).
З боку шкіри і підшкірної клітковини: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, поліморфна еритема, висипання, кропив’янка, фотосенсибілізація, свербіж.
З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність; зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини); затримка натрію та води; гіперкаліємія; гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»); розлади сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі; гострий тубулярний некроз; нефротичний синдром; папілярний некроз.
Загальні порушення: набряки, включаючи набряки нижній кінцівок; гарячка; алергічний васкуліт.
Опис окремих серйозних та/або частих побічних реакцій. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Побічні реакції, які не спостерігалися відносно препарату, але які є характерними для інших сполук класу. Органічне ниркове ураження, що ймовірно призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Передозування.
Симптоми гострого передозування НПЗЗ зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та болями в епігастрії, які, як правило, мають оборотний характер при застосуванні підтримуючого лікування. Можуть виникати шлунково-кишкові кровотечі. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинного колапсу і зупинки серця. Анафілактоїдні реакції, що виникали під час прийому НПЗЗ у терапевтичних дозах, можуть виникнути і внаслідок передозування.
Лікування: при передозуванні НПЗЗ пацієнтам необхідно призначати симптоматичне та підтримуюче лікування. Пероральний прийом холестираміну по 4 г 3 рази на добу призводить до прискореного виведення мелоксикаму. Специфічні антидоти невідомі.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину може негативно впливати на репродуктивну функцію і тому не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.
Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити можливість збільшення ризику викидня та розвитку пороків серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку пороків серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості лікування.
Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка, яка намагається завагітніти або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинно бути щонайменшими.
У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити у плода ризик:
серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
порушення функції нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном.
Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженного:
подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Тому мелоксикам протипоказаний в ІІІ триместрі вагітності.
Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо препарату немає, про НПЗЗ відомо, що вони можуть проникати в грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.
Діти.
Мелоксикам-Астрафарм, таблетки по 7,5 мг та 15 мг, протипоказаний дітям віком до 16 років.
Особливості застосування.
Побічні реакції можуть бути мінімізовані за умови застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ
«Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).
Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у випадку недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗЗ, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.
Мелоксикам не застосовують для лікування пацієнтів, що потребують полегшення гострого болю.
За відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.
У разі наявності езофагіту, гастриту та/або пептичної виразки в анамнезі слід забезпечити їх повне вилікування перед початком терапії мелоксикамом. Потрібне регулярне спостереження щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та у пацієнтів з такими випадками в анамнезі.
Шлунково-кишкові порушення.
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності або без попередніх симптомів або тяжких шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації збільшується при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої доступної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (наприклад місопростол або інгібітори протонної помпи); це потрібно для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики.
Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.
Слід виявляти обережність щодо пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, зокрема гепарин як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти (наприклад варфарин або інші НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза)).
При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування препаратом.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися. При одночасному застосуванні НПЗЗ з алкоголем може підвищуватися ризик шлунково-кишкових кровотеч і виразок.
Порушення з боку печінки.
До 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗЗ (включаючи мелоксикам) можуть мати підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незміненими або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Помітні підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у 3 та більше разів вище норми) були відмічені у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗЗ. Додатково повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них мали летальний наслідок.
Пацієнтів із симптомами та/або підозрами на печінкову дисфункцію або у яких спостерігалося відхилення печінкових тестів потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності упродовж терапії мелоксикамом. Якщо клінічні ознаки та симптоми співставляються з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія, висипання), то застосування препарату слід припинити.
Серцево-судинні порушення.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із хронічною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі потрібен ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряки.
Для пацієнтів із факторами ризику рекомендується моніторинг артеріального тиску на початку терапії мелоксикамом. Застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з підвищеним ризиком випадків судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферичним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельного обстеження. Таке обстеження необхідне до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).
НПЗЗ можуть збільшити ризик тяжких серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти з серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик.
Порушення з боку шкіри.
При застосуванні НПЗЗ у поодиноких випадках спостерігалися тяжкі шкірні реакції, деякі з них мали летальний наслідок, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця терапії. При першій появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування мелоксикаму.
Анафілактичні реакції.
Як і у разі застосування інших НПЗЗ, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс спостерігається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий бронхоспазм з потенційно летальним наслідком після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ. При виявленні анафілактоїдної реакції слід вжити заходів невідкладної допомоги.
Параметри печінки та функція нирок.
Як і при лікуванні більшістю НПЗЗ, описані поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, таких як і підвищення рівня креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, та інших відхилень у лабораторних показниках. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значних або стійких відхиленнях застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність.
НПЗЗ, пригнічуючи судинорозширювальний вплив ниркових простагландинів, можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується контроль діурезу та ниркової функції пацієнтів із такими факторами ризику: літній вік; супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками; гіповолемія будь-якого ґенезу; хронічна серцева недостатність; ниркова недостатність; нефротичний синдром; люпус-нефропатія; тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда-П’ю).
У поодиноких випадках НПЗЗ можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ниркових медулярних некрозів або нефротичних синдромів.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води.
НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів. Як результат у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або посилюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із таким ризиком рекомендується проведення клінічного моніторингу.
Гіперкаліємія.
Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію. У такому разі необхідний контроль рівня калію.
Інші застереження та заходи безпеки.
Побічні реакції найчастіше погано переносять пацієнти літнього віку, ослаблені пацієнти, які потребують ретельного нагляду. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть мати летальний наслідок.
З обережністю слід призначати мелоксикам хворим літнього віку, у яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця.
Мелоксикам може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Маскування запалення та гарячки.
Фармакологічна дія мелоксикаму, що проявляється зменшенням гарячки та запаленням, може вплинути на діагностичні дані при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.
Лікування кортикостероїдами.
Мелоксикам не може бути імовірним замісником кортикостероїдів або лікування кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти.
Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗЗ, включаючи мелоксикам. Це може бути пов’язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗЗ, включаючи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.
НПЗЗ гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, яких лікують мелоксикамом та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, такі як розлади згортання крові, та пацієнтів, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам з наявною астмою.
Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою (аспірином) та іншими НПЗЗ мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно застосовувати пацієнтам з наявною астмою.
Застосування мелоксикаму може негативно вплинути на репродуктивну функцію і не рекомендовано жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
До складу таблеток входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, сонливість або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження щодо взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.
Фармакодинамічні взаємодії.
Інші НПЗЗ та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/дозу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза).
Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у травному тракті.
Антикоагулянти або гепарин, що застосовується в геріатричній практиці або терапевтичних дозах. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗЗ та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці, або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).
В інших випадках застосування гепарину необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч. Потрібно контролювати МНВ (міжнародне нормалізоване відношення), якщо доведено неможливість уникнення такої комбінації.
Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.
Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗЗ можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично у подальшому (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад β-адреноблокатори). Як і для нижчезазначених лікарських засобів, може розвинутися зниження антигіпертензивного ефекту β-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).
Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗЗ внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.
Внутрішньоматкові засоби контрацепції. НПЗЗ знижують ефективність внутрішньоматкових протизаплідних засобів. Були повідомлення про зниження ефективності внутрішньоматкових засобів контрацепції при застосуванні НПЗЗ, але це потребує подальшого підтвердження.
Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Літій. Є дані щодо НПЗЗ, що підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), який може досягнути токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗЗ не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.
Метотрексат: НПЗЗ можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується одночасно застосовувати НПЗЗ пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг на тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗЗ і метотрексату слід враховувати також, якщо призначено низьку дозу метотрексату, зокрема, пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі, якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності у випадку, коли прийом НПЗЗ і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг на тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗЗ (див. інформацію, наведену вище) (див. розділ «Побічні реакції»).
Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.
Холестирамін. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.
Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Мелоксикам – нестероїдний протизапальний препарат, що чинить знеболювальну, жарознижувальну і аналгетичну дію. Протизапальна дія пов’язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у ділянці запалення. Меншою мірою мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, який захищає слизову оболонку травного тракту і бере участь у регуляції кровотоку в нирках.
Фармакокінетика. Добре всмоктується з травного тракту, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89 %. Одночасний прийом з їжею не змінює всмоктування. При застосуванні препарату внутрішньо в дозах 7,5 і 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівні концентрації досягаються впродовж 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації схожі з такими, які відзначаються після першого досягнення стійкого стану фармакокінетики. Зв’язування з білками плазми крові становить 99 %. Діапазон відмінностей між максимальними і базальними концентраціями препарату після його прийому 1 раз на добу відносно невеликий і становить при застосуванні дози 7,5 мг 0,4-1 мкг/мл, а при застосуванні дози 15 мг – 0,8-2 мкг/мл (приведені відповідно значення Сmin і Сmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар’єри, концентрація в синовіальній рідині досягає 50 % максимальної концентрації препарату в плазмі крові.
Майже повністю метаболізується в печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5-карбоксимелоксикам (60 % від величини дози), утворюється шляхом окиснення проміжного метаболіту, 5-гідроксиметилмелоксикаму, який також екскретується, але меншою мірою (9 % від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в цьому метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В утворенні двох інших метаболітів (які становлять відповідно 16 % і 4 % дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює.
Виводиться однаковою мірою з калом і сечею, переважно у вигляді метаболітів. З калом у незміненому вигляді виводиться 5 % добової дози, в сечі в незміненому вигляді препарат виявляється тільки в слідових кількостях. Період напіввиведення мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить в середньому 8 мл/хв. У осіб літнього віку кліренс препарату знижується. Об’єм розподілу низький і становить в середньому 11 л.
Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму не виявляє.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-жовтого кольору плоскоциліндричної форми зі скошеними краями і рискою на одному боці.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери в коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ТОВ «АСТРАФАРМ».
Місцезнаходження. Источник
Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.
Смотрите также: Цены на Мелоксикам в аптеках