ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
НЕВІМУН
(NEVIMUNE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: невірапін, [11-циклопропіл-5,11-дигідро-4-метил-6Н-дипіридо (3,2-β:2’,3’-e)-(1,4)-діазепін-6-один];
основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла суспензія солодкого смаку;
склад: кожні 5 мл суспензії містять 50 мг невіра піну (напів гідрату);
допоміжні речовини: метилпарабен, пропіл парабен, сорбітолу розчин 70%, авіцел, полісорбат 80, симетикону емульсія, натрію сахаринат, вода очищена.
Форма випуску. Суспензія для перорального застосування.
Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Ненуклеозидні – інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A G01.
Фармакологічні властивості.
• Фармакодинаміка. Невірапін - противірусний препарат, ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази ВІЛ-1. Безпосередньо зв’язується із зворотною транскриптазою та блокує РНК- та ДНК-залежні реакції ДНК-полімер ази, руйнуючи каталітичний центр ферменту. Дія невіра піну не є конкурентною до нуклеозидів та три фосфатів нуклеозидів. Препарат не блокує зворотну транскриптазу ВІЛ-2 та ДНК-полімер азу еукаріотів (ДНК-полімер аза людини a, b, γ або d).
• Фармакокінетика. Невірапін - швидко всмоктується (понад 90%) після внутрішнього застосування.
Абсолютна біодоступність після одноразового застосування препарату становить 93-99%. Після одноразового застосування препарату в дозі 200 мг Cmax досягалася через 4 год і становила 2±0,4 мкг/мл (7,5 мкмоль). При курсовому застосуванні препарату спостерігалося лінійне збільшення Cmax невіра піну у плазмі крові у діапазоні доз 200 – 400 мг на добу.
Прийом їжі, застосування антацидів та інших лікарських засобів, що містять лужний буферний компонент (наприклад, диданозин), не впливає на абсорбцію невіра піну.
Добре проникає через плацентарний бар’єр та виводиться з грудним молоком.
Концентрація невіра піну у спинномозковій рідині становить 45% (±5%) від концентрації у плазмі.
При концентрації у плазмі 1 – 10 мкг/мл зв’язується з білками плазми на 60%.
Біотрансформується невірапін за допомогою печінкових мікросомальних ферментів системи цитохрому P450, переважно ізоферментами CYP3A з утворенням кількох гідроксильованих метаболітів.
Виводиться нирками (приблизно 80%) у стані кон’югованих з глюкуроновою кислотою метаболітів, у незначній кількості - у незміненому вигляді.
Було доведено, що невірапін здатний індукувати мікросомальні ферменти системи P450. Фармакокінетична самоіндукція характеризується приблизно 1,5 – 2-разовим збільшенням уявного кліренсу невіра піну при застосуванні препарату внутрішньо по 200 мг 2 рази на добу протягом 2 – 4 тижнів у порівнянні з застосуванням препарату у цій дозі одноразово. Самоіндукція також призводить до відповідного зменшення кінцевого періоду напів виведення з 45 год при одноразовому застосуванні препарату до 25 – 30 год при курсовому застосуванні препарату в дозі 200 – 400 мг на добу.
Показання для застосування. Невімун застосовують у дітей та дорослих при прогресуючому імунодефіциті, пов’язаному з інфікуванням вірусом імунодефіциту людини 1 типу у комбінації принаймні з двома антиретровірусними препаратами для запобігання розвитку резистентності вірусу.
Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньо.
У дітей віком від 2 місяців до 8 років препарат застосовують у дозі 4 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом перших 14 днів, потім по 7 мг/кг 2 рази на добу. Рекомендована доза для дітей віком 8 років і старше становить 4 мг/кг 1 раз на добу протягом перших 14 днів, потім по 4 мг/кг 2 рази на добу.
Максимальна добова доза для пацієнтів будь-якого віку 400 мг.
Перед застосуванням суспензію необхідно обережно струснути. Дозу препарату потрібно відміряти мірним шприцом (для об’єму 5 мл і менше) або мірним ковпачком.
Пацієнтам, у яких під час 14-денного вступного періоду застосування Невімуну 4 мг/кг на добу з'явилася висипка на шкірі, не слід збільшувати дозу до повного зникнення висипки.
Застосування Невімуну повинно бути перервано у пацієнтів з помірними чи вираженими змінами показників функціонального стану печінки (за винятком GGT), доки ці показники не повернуться до вихідного рівня. Після цього Невімун можна знову застосовувати по 4 мг/кг на добу.
Наступне збільшення дози (до 4-7 мг/кг на добу залежно від віку) можна проводити обережно після тривалого періоду спостереження за пацієнтом. З повторною появою змін показників функції печінки застосування Невімуну необхідно остаточно припинити.
У пацієнтів, які не одержували Невімун понад 7 діб, лікування відновлюють, починаючи з дози 4 мг/кг на добу протягом 14 діб, потім збільшують дозу до 4-7 мг/кг на добу залежно від віку.
Рекомендований режим дозування Невімуну для пацієнтів з порушеннями функції печінки та для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, не розроблений.
Побічна дія. З боку ЦНС: підвищена стомлюваність, головний біль, сонливість.
З боку системи кровотворення: гранулоцит опенія.
З боку системи травлення: зміни лабораторних показників функціонального стану печінки (підвищення активності ГГТ (найчастіше), АЛТ, АСТ, ЛФ та рівня загального білірубіну), жовтяниця, виражені або загрозливі для життя гепатотоксичні реакції (у т. ч. фульмінантний гепатит), нудота, блювання, діарея, біль у животі.
Дерматологічні реакції: макулопапульозні еритематозні висипання на шкірі (більшість випадків висипань спостерігаються протягом першого місяця застосування препарату).
Алергічні реакції: пропасниця, артралгія, міалгія, лімфаденопатія, що може супроводжуватися гепатитом, еозинофілією, гранулоцит опенією, порушенням функції нирок та симптомами, що вказують на ушкодження інших внутрішніх органів. Рідко - анафілактичні реакції, ангіо невротичний набряк, кропив’янка, синдром Стивенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (у деяких випадках з летальним кінцем).
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та нирок.
Передозування. Дані про передозування Невімуну відсутні.
Є повідомлення про випадки передозування при застосуванні невіра піну у добовій дозі 800 – 1800 мг на добу з тривалістю лікування до 15 діб. У пацієнтів при цьому спостерігалися набряки, вузлувата еритема, стомлюваність, пропасниця, головний біль, безсоння, нудота, утворення інфільтратів у легенях, висипання, запаморочення, блювання, зниження маси тіла. Після припинення застосування препарату спостерігався оборотний розвиток всіх зазначених симптомів. Антидот невідомий.
Особливості застосування. При застосуванні невіра піну можливе виникнення у хворих тяжких, небезпечних для життя, а іноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися: синдром Стивенса-Джонсона, токсичний некроліз епідермісу та прояви гіпер чутливості з висипанням на шкірі та загальними проявами, а також порушення з боку внутрішніх органів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіри або гіпер чутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань на шкірі або висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах та суглобах, загального нездужання, та/або виражених порушень функції печінки – застосування невіра піну необхідно негайно припинити.
У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі або за наявності інших серйозних чинників ризику розвитку панкреатиту застосовувати Невімун необхідно дуже обережно та лише при відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Невімуну необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при
зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит або прояви гепатотоксичності.
Тривалість клінічного позитивного ефекту антиретровірусної терапії Невімуном може бути невеликою. У хворих, які застосовують антиретровірусні препарати, можуть, як і раніше, виникати опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції, тому хворі повинні залишатися під постійним наглядом лікарів, які мають досвід у лікуванні захворювань, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією.
Вагітність та лактація. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування Невімуну під час вагітності не проводились, тому застосування препарату під час вагітності можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Невірамун може виводитися з грудним молоком. Жінкам з ВІЛ не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком.
Необхідне ретельне спостереження лікаря за пацієнтами протягом перших 18 тижнів прийому невіра піну в зв’язку з підвищеним ризиком виникнення висипів і розвитку функціональної недостатності печінки, що може становити загрозу життю пацієнта. Найчастіше небезпечні побічні ефекти застосування невіра піну спостерігаються протягом перших 6 тижнів лікування препаратом. В окремих випадках прояви гепатотоксичності можуть збільшуватися навіть після припинення лікування. Вступний період лікування препаратом (200 мг 1 раз на добу) може бути продовжений ще на 14 днів для запобігання розвитку дерматологічних реакцій.
У хворих, які застосовують антиретровірусні препарати, може розвинутись порушення жирового обміну, що призводить до збільшення маси тіла, відкладання жиру на тулубі, шиї, обличчі. Причинно-наслідковий зв’язок, механізм виникнення і його віддалені наслідки поки що не описані.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні Невімуну у поєднанні з кетоконазолом зменшується концентрація останнього у плазмі крові.
Невірапін здатний знижувати концентрації пероральних контрацептивів при застосуванні одночасно.
При застосуванні Невімуну у поєднанні з препаратами, які містять звіробій, можливе зниження концентрації невіра піну нижче терапевтичного рівня, що може призвести до втрати вірусологічної ефективності та розвитку стійкості вірусу до препарату.
Внаслідок особливостей метаболізму метадону, невірапін може знижувати концентрацію метадону у плазмі крові за рахунок посилення метаболізму метадону у печінці. У пацієнтів, які застосовують метадон разом з Невімуном, спостерігали випадки розвитку синдрому відміни наркотичної речовини (при застосуванні такої комбінації необхідно контролю вати стан пацієнта та коригувати дозу метадону).
При застосуванні Невімуну у поєднанні з хлорамфеніколом, цисплатином, диданозином, етамбутолом, етіонамідом, гідралазином, ізоніазидом, метронідазолом, вінкристином, зальцитабіном збільшується ризик розвитку периферичної невропатії.
При одночасному застосуванні невірапін збільшує рівень концентрації варфарину в плазмі, що спричиняє збільшення часу згортання крові. У ході досліджень виявлено, що невірапін зменшує рівень концентрації анти аритмічних препаратів (аміодарону), антиконвульсантів (карбамазепіну, клоназепаму, етосуксиміду), протигрибкових препаратів (ітраконазолу), блокаторів кальцієвих канальців (дилтіазему, ніфедипіну, верапамілу), циклофосфаміду, ерготаміну, циклоспорину, фентанілу.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 0 С.
Термін придатності - 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 100 мл препарату у флаконах у картонній упаковці. До упаковки додається мірний шприц.
Виробник.
Ципла Лтд, Індія. Источник
Адреса.
Мумбаі, Індія.