Нормативна база

Лікарські засоби

Народний рейтинг лікарів

Інші розділи

Зворотній зв'язок

БІПРОЛОЛ
Назва: БІПРОЛОЛ | Шукати БІПРОЛОЛ в аптеках →
Міжнародна непатентована назва: Bisoprolol
Виробник: ЗАТ НВЦ “Борщагівський хімiко-фармацевтичний завод”, м.Київ, Україна
Лікарська форма: Таблетки
Форма випуску: Таблетки по 5 мг № 10х3 у контурних чарункових упаковках
Діючі речовини: 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу фумарату;
Допоміжні речовини: Мікрокристалічна целюлоза, кросповідон, магнію стеарат, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний (у складі таблетки з дозуванням 10 мг), лактози моногідрат.
Фармакотерапевтична група: Бета-адреноблокатори
Показання: Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (стенокардія), хронічна серцева недостатність.
Термін придатності:
Номер реєстраційного посвідчення: UA/3800/01/01
Термін дії посвідчення: з 09.11.2005 по 09.11.2010
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату БІПРОЛОЛ
АТ код: C07AB07
Наказ МОЗ: 589 від 09.11.2005


Інструкція для застосування БІПРОЛОЛ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БІПРОЛОЛ

(BIPROLOL)


Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: bisoprolol, 1-[4-[[2-(1-метилетокси) етокси]метил]-фенокси]-3-[(1-метилетил)- аміно]-2-пропанолу геміфуморат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, світло-жовтого (5 мг) або від бежевого до бежевого з оранжевим відтінком (10 мг) кольору з вкрапленнями, з двоопуклою поверхнею, з рискою.

склад: 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу фумарату;

допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, кросповідон, магнію стеарат, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний (у складі таблетки з дозуванням 10  мг), лактози моногідрат.


Форма випуску. Таблетки.


Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів. Бісопролол. Код АТС С 07А В 07.


Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Бісопролол є селективним b –  блокатором, що діє переважно на b1 – адренорецептори. Кардіоселективність становить 1:75 для бісопрололу. Гемодинамічна дія полягає в зниженні частоти серцевих скорочень (ЧСС) у спокої і при фізичному навантаженні, у зниженні серцевого викиду і незначному підвищенні загального периферичного опору судин. Сповільнюється атріовентрикулярне проведення і подовжується рефрактерний період АV-вузла.

Фармакокінетика. Бісопролол належить до ліпофільних b-адреноблокаторів. Основними визначальними показниками фармакокінетики є: високий рівень всмоктування в травному тракті (> 90 %), що не залежить від вживання їжі; практична відсутність ефекту “першого проходження” через печінку (< 10 %); тривалий період напів виведення (10-12 год); а головне - збалансований кліренс (50 % препарату виводиться в незмінному вигляді нирками, а 50 % - метаболізується в печінці). Максимальна дія розвивається через 1 – 3 години після прийому усередину і продовжується протягом 24 годин. Це дає можливість приймати препарат 1 раз на добу, як до вживання їжі, так і після, і призначати його хворим з помірною печінковою і/або нирковою дисфункцією. Збалансований кліренс і низький рівень зв'язування з білками сироватки крові (приблизно 30 %) забезпечує низьку варіабельність його концентрації в пацієнтів і задовільну переносимість у різних вікових груп. В організмі людини активні метаболіти не утворюються.


Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (стенокардія), хронічна серцева недостатність.


Спосіб застосування та дози. Препарат приймають 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Максимальна добова доза Біпрололу – 20  мг. Для хворих з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатині ну менше 20  мл/хв) і/або важким порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 10  мг.

Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця. Початкова доза Біпрололу становить 2,5  мг/доб. Середня терапевтична доза становить 5 – 10  мг на добу. Дозування підбирається індивідуально, з урахуванням ефективності лікування, артеріального тиску та частоти пульсу, які контролюються в середньому кожні два тижні.

Хронічна серцева недостатність (ХСН). Початкова доза Біпрололу становить 1,25  мг/доб. Протягом 4 годин після початку лікування пацієнт з ХСН повинен бути обстежений (артеріальний тиск, ЧСС, порушення провідності, прогресу вання симптомів серцевої недостатності). Кожні два тижні добову дозу збільшують на 1,25 мг до досягнення максимальної добової дози – 10  мг (за умови задовільної переносимості) і обстежують (артеріальний тиск, ЧСС, порушення провідності, прогресу вання симптомів серцевої недостатності). Поява побічних ефектів вимагає негайної корекції призначеної пацієнтам дози. При необхідності досягнута доза може бути поступово знижена. Лікування може бути припинено, якщо необхідно, і потім відновлено за такою ж схемою. У випадку розвитку непереносимості або прогресу вання симптомів серцевої недостатності під час підвищення дози рекомендується в першу чергу знизити дозу Біпрололу або припинити прийом препарату негайно (у випадку вираженої гіпотензії, прогресу вання симптомів серцевої недостатності, що супроводжується гострим набряком легень).


Побічна дія. Серцево-судинна система. Ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, напади вазоспастичної стенокардії, як правило, на початку лікування. Іноді можуть спостерігатися симптоми порушення периферичного кровообігу (парестезії). У хворих з переміжною кульгавістю, синдромом Рейно можливе посилення основних проявів захворювання.

Нервова система. На початку курсу лікування можливі тимчасові розлади – підвищена втомлюваність, запаморочення, головний біль, порушення сну. Можливе зниження швидкості рухових та психічних реакцій, виникнення депресії, дуже рідко – галюцинації.

Дихальна система. Закладеність носа, риніт. У хворих зі схильністю до бронхоспазму (при астматичному бронхіті, бронхіальній астмі) може виникнути задишка.

Шлунково-кишковий тракт. В окремих випадках – діарея, запори, нудота, болі в животі. Описані поодинокі випадки гепатотоксичності бісопрололу.

Опорно-руховий апарат. В окремих випадках – м’язова слабкість, судоми.

Дерматологічні реакції. Іноді – свербіж. Рідко – почервоніння шкіри, пітливість, алергічні висипання. У хворих на псоріаз можливе загострення проявів хвороби.

Органи зору. Зменшення секреції слізної рідини (варто врахувати при носінні контактних лінз), рідко – порушення зору, кон’юнктивіт.

Сечостатеві органи. Рідко – порушення потенції.

При супутньому (латентному) цукровому діабеті може знизитись (вкрай рідко) толерантність до глюкози.


Протипоказання. Підвищена чутливість до складових препарату. Кардіогенний шок, AV-блокада II і III ступеня, синдром слабкості синусового вузла, виражена синоатріальна блокада, брадикардія (менше 50  уд/хв), виражена гіпотензія (систолічний тиск нижче 90  мм  рт.  ст.), виражені порушення периферичного кровообігу, при одночасному прийомі інгібіторів МАО (за виключенням інгібіторів МАО-В).

У хворих з ХСН протипоказано застосування Біпрололу, якщо ЧСС менше 60  уд/хв. та/або систолічний тиск менше 100  мм  рт.  ст.

Не слід застосовувати Біпролол при вагітності, в період годування груддю, а також для лікування дітей до 12 років.


Передозування. Брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, бронхоспазм, акроцианоз, судоми, гіпоглікемія. У цьому випадку прийом Біпрололу слід негайно припинити, у важких випадках провести промивання шлунка, ввести сорбенти (активоване вугілля). Необхідно також забезпечити моніторинг дихання, при показаннях перевести хворого на штучне дихання. Серцево-судинні порушення лікуються симптоматично. При вираженій брадикардії можливе введення атропіну. Дії β-блокаторів протидіє введення ізопреналіну, який можна комбінувати з дофаміном.


Особливості застосування. Лікування Біпрололом, як правило, є тривалим та потребує регулярного лікарського нагляду. Курс лікування повинен закінчуватися, як правило, повільно, з поступовим зниженням дози. Препарат не можна відмінити раптово у зв’язку з можливим розвитком синдрому відміни. Це особливо варто враховувати при лікуванні хворих із захворюванням коронарних судин, а також хворих із хронічною серцевою недостатністю (у таких хворих доза повинна знижуватися в два рази щотижня).

Слід дотримуватись обережності при лікуванні хворих на цукровий діабет зі значними коливаннями цукру в крові; при лікуванні хворих з метаболічним ацидозом; при проведенні десенсибілізуючої терапії; AV-блокаді I ступеня; вазоспастичній стенокардії (стенокардії Принцметалла); при дотриманні суворої дієти. Перед хірургічним втручанням лікар повинен бути інформований про застосування пацієнтом Біпрололу. Призначення Біпрололу хворим на феохромоцитому дозволяється тільки після прийому α ‑ адреноблокаторів. Не рекомендують застосовувати Біпролол при загостренні ХСН або під час епізодів декомпенсації серцевої недостатності, які потребують внутрішньо венного введення інотропних препаратів. При вказівці в анамнезі на наявність у хворого чи його родичів псоріазу застосування препарату повинно проводитись тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризику. Максимальна добова доза Біпрололу в 10 разів менше дози, що впливає на b2-адренорецептори. Але незалежно від цього доцільно обережно ставитись до застосування Біпрололу у хворих зі схильністю до бронхоспазму (при астматичному бронхіті, бронхіальній астмі). Препарат дає позитивний результат при анти допінговому контролі, може також підвищувати чутливість до алергенів і впливати на вираженість алергійних реакцій.

За рахунок індивідуального характеру психічних реакцій при прийомі препарату може бути знижена здатність керувати транспортним засобом.


Взаємодія з лікарськими засобами. Інгібітори МАО. При одночасному застосуванні Біпрололу з інгібіторами МАО зростає ризик розвитку порушень провідності, колапсу чи артеріальної гіпертензії. Тому застосування Біпрололу допустимо тільки через 15 днів після відміни інгібіторів МАО.

Нітрати. Біпролол потенціює антиангінальну дію нітратів, при цьому зменшується побічна дія кожного з препаратів (відчуття серцебиття та головний біль – нітрати; брадикардія та відчуття холоду в кінцівках ‑ Біпролол).

Клонидін (клофелін). При одночасному застосуванні Біпрололу та Клонидіну потенціюється його вплив на провідність та ЧСС (негативна хроно- та дромотропна дія). При одночасному лікуванні Клонидіном та Біпрололом не можна відміняти обидва препарати одночасно через ризик розвитку гіпертонічного криза: у таких випадках Клонидін відміняють через кілька днів після відміни Біпрололу.

Теофілін. При одночасному застосуванні Біпрололу та Теофіліну можливе зниження бронходілятуючого ефекту останнього.

Рифампіцин, циметидін практично не впливають на фармакокінетику Біпрололу.

Баклофен. Застосування Баклофену на фоні лікування Біпрололом може посилити гіпотензивний ефект останнього.

Кортикостероїди. При одночасному застосуванні Біпрололу та кортикостероїдів можливе зниження гіпотензивного ефекту Біпрололу.

Не стероїдні протизапальні засоби. На фоні лікування Біпрололом застосування НПЗЗ (вкрай рідко) може незначно знижувати гіпотензивний ефект Біпрололу.

Контрастні препарати, що містять йод; алергени, які використовують для імунотерапії/діагностики. Доцільно більш обережно ставитись до одночасного застосування Біпрололу та контрастів/алергенів через не виключену можливість посилення алергічного ефекту препаратів, що застосовуються, особливо у схильних пацієнтів.

Анестезія. При проведенні загальної анестезії на фоні лікування Біпрололом можливе посилення гіпотензивного ефекту.


Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 С.

Термін придатності ‑ 3 роки.


Умови відпуска. За рецептом.


Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 3 контурних чарункових упаковки в пачці.


Виробник. ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод». Источник


Адреса. Україна, 03314, м. Київ, вул. Миру, 17.


Смотрите также: Цены на Бипролол в аптеках




На сайті також шукають: Феністил, Спіруліна інструкція, Триакутан застосування, Ранопрост побічні дії, 5-нок протипоказання