ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Н І М О Т О П^®

(N I M O T O P  ^®)

Склад:

діюча речовина: nimodipine;

1 флакон 50 мл містить 10 мг німодипіну;

допоміжні речовини: спирт етиловий 96 %, макрогол 400, натрію цитрат, кислота лимонна безводна, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори кальцієвих каналів з переважним впливом на судини. Код АТС С 08 СА 06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, обумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.

Протипоказання.

Індивідуальна підвищена чутливість до німодипіну або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату.

Німодипин не слід застосовувати при нестабільній стенокардії та інфаркті міокарда та/або через 1 місяць після їх виникнення.

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньо венна інфузія.

Курс ін фузійної терапії розпочинають із внутрішньо венного введення препарату Німотоп^® у дозі 1 мг/год (5 мл розчину) протягом 2 годин – з урахуванням маси тіла хворого за 1 годину вводять 0,015 мг/кг.

Потім за умови доброї переносимості препарату і при відсутності вираженої артеріальної гіпотензії дозу збільшують до 2 мг/год (10 мл розчину), що відповідає 0,030 мг/кг за 1 годину.

Пацієнтам із масою тіла менше 70 кг і особам з лабільним артеріальним тиском введення препарату слід розпочинати з дози 0,5 мг/год (2,5 мл розчину за 1 годину).

Введення в цистерни головного мозку.

У ході хірургічного втручання свіжо приготований розчин німодипіну (1 мл ін фузійного розчину Німотоп^®   і 19 мл розчину Рінгера), підігрітий до температури тіла, можна вводити інтрацистернально. Розчин необхідно використати одразу після приготування.

Ін фузійний розчин Німотоп^® застосовують для безперервної внутрішньо венної інфузії через центральний катетер із застосуванням ін фузійного насоса та три канального крана одночасно з одним із наступних розчинів: 5 % глюкози, 0,9 % натрію хлорид, розчин Рінгера з молочною кислотою і магнезією, розчин декстрану 40 або 6 % гідроксіетилонового крохмалю у співвідношенні приблизно 1:4 (Німотоп^®  / інший розчин). У якості супутньої інфузії також можна застосовувати манітол, людський альбумін або кров.

Для сполучення поліетиленової трубки, якою надходить розчин Німотоп^®, каналу надходження супутнього розчину та центрального катетера необхідно використовувати три канальний кран.

Розчин Німотоп^® не можна додавати в ін фузійний флакон або змішувати з іншими препаратами. Рекомендується продовжувати введення німодипіну у ході анестезії, хірургічих втручань та ангіографії.

З метою профілактики внутрішньо венну терапію німодипіном слід розпочинати не пізніше, ніж через 4 дні після крововиливу, і продовжувати протягом усього періоду максимального ризику розвитку вазоспазму, тобто до 10-14-го дня після субарахноїдального крововиливу.

Якщо у процесі терапевтичного або профілактичного застосування розчину Німотоп^® проводиться хірургічне лікування крововиливу, внутрішньо венну терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

Після закінчення ін фузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну у дозі 60 мг x 6 разів на добу (кожні 4 години).

Терапевтичне застосування.

Якщо вже мають місце ішемічні неврологічні порушення, спричинені вазоспазмом унаслідок субарахноїдального крововиливу, інфузійну терапію потрібно розпочинати якомога раніше і проводити протягом щонайменше 5 днів, але не більше 14 днів.

Після закінчення ін фузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну дорослим у дозі 60 мг x 6 разів на добу (кожні 4 години).

Якщо в процесі терапевтичного або профілактичного застосування розчину Німотоп^® проводиться хірургічне лікування крововиливу, внутрішньо венну терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

Побічні реакції.

Нижче наведено перелік побічних реакцій на препарат (ПРП) на підставі клінічних досліджень німодипіну за показанням «субарахноїдальний крововилив унаслідок аневризми», розподілених за частотою згідно з категоріями CIOMS (плацебоконтрольовані дослідження: Німодипін N=703; плацебо N=692; неконтрольовані дослідження: німодипін N=2496; за станом на 31 серпня 2005 р.)

Клінічне описання	Поширені ≥ 1 % до <10 %	Непоширені ≥0,1 % до <1 %	Рідкісні ≥0,01 % до <0,1 %	Дуже рідкісні <0,01 %
Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи
Зміни показників аналізу крові		Тромбоцит опенія
Розлади з боку імунної системи
Гострі реакції підвищеної чутливості		Алергічна реакція Висипання
Розлади з боку нервової системи
Неспецифічні цереброваскулярні симптоми		Головний біль
Розлади з боку серця
Неспецифічні аритмії		Тахікардія	Брадикардія
Розлади судинної системи
Неспецифічні кардіоваскулярні симптоми		Артеріальна гіпотензія Вазодилятація
Шлунково-кишкові розлади
Шлунково-кишкові розлади		Нудота	Кишкова непрохідність
Розлади гепатобіліарної системи
Нерізко виражені та помірні реакції з боку печінки			Транзиторне підвищення рівня печінкових ензимів
Загальні розлади та місцеві реакції
Реакції у місці інфузії			Реакції у місці ін’єкцій та інфузій Флебіт/Тромбофлебіт у ділянці інфузії

Передозування.

Симптоми: при гострому передозуванні спостерігаються виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія, нудота, а у випадку передозування таблеток німодипіну – розлади з боку шлунково-кишкового тракту і нудота.

Лікування: при гострому передозуванні рекомендується негайна відміна препарату. При призначенні екстренної допомоги керуються симптомами. При пероральному застосуванні німодипіну у якості екстренної терапії рекомендується промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля. При подальшому зниженні артеріального тиску внутрішньо венно вводять норадреналін або допамін. Оскільки специфічний антидот невідомий, при лікуванні інших побічних реакцій керуються найбільш вираженими симптомами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відповідні дослідження впливу на вагітних жінок не проводилися. Відтак, якщо треба застосувати препарат під час вагітності, слід ретельно зважити користь   і потенційний ризик від прийому препарату   залежно від тяжкості клінічної картини.

Виявлено, що концентрація німодипіну та його метаболітів у грудному молоці за порядком величин відповідає такій концентрації у   плазмі крові матері. Під час застосування препарату слід припинити годування груддю.

Діти.

Препарат не застосовують дітям.

Особливості застосування.

Спеціальні попередження та запобіжні заходи.

Рекомендується ретельний моніторинг пацієнта при підвищенні внутрішньо черепного тиску або підвищеному вмісті води у тканинах головного мозку (генералізованому набряку головного мозку), хоча застосування німодипіну неасоційоване із підвищенням внутрішньо черепного тиску.

Застосування німодипіну потребує особливої обережності при артеріальній гіпотензії (рівень систолічного тиску менше 100 мм рт. ст.).

Цей медичний препарат містить 23,7 об'ємних % етанолу (спирту), тобто до 50 г на добову дозу (250 мл). Це може зашкодити хворим на алкоголізм чи особам із порушенням метаболізму алкоголю. Також це слід враховувати   пацієнтам у період вагітності або годування груддю, і при лікуванні дітей і пацієнтів групи високого ризику, наприклад,   пацієнтів із захворюваннями печінки та епілепсією. Наявність алкоголю у цьому препараті може вплинути на дію інших лікарських засобів.

Препарати для парентерального застосування перед введенням слід перевіряти на наявність часточок чи зміну кольору. Не можна зберігати і повторно використовувати залишки невикористаного розчину.

Активна речовина ін фузійного розчину німодипіну чутлива до світла, тож слід уникати прямого попадання сонячного світла при його використанні. Якщо неможливо уникнути попадання сонячних променів під час інфузії, слід користуватися шприцами і сполучними трубками з чорного, коричневого чи червоного скла, або ін фузійний насос і трубки слід захищати непрозорою обгорткою. Однак, якщо німодипін вводять при розсіяному денному світлі чи штучному освітленні,   протягом 10 годин спеціальні захисні заходи не потрібні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі

з іншими механізмами.

Здатність керувати автомобілем і механізмами може бути порушена у зв'язку з можливим виникненням запаморочення. При застосуванні ін фузійного розчину Німотопу цей фактор зазвичай не має значення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тривале одночасне застосування Німотопу і флуоксетину спричиняло збільшення концентрації німодипіну у плазмі крові майже на 50 %. Дія флуоксетину значно зменшувалася, а дія його активного метаболіту норфлуоксетину – ні.

Тривале застосування німодипіну з антидепресантом нортриптиліном призводить до незначного підвищення концентрації німодипіну у плазмі крові; концентрація нортриптиліну залишається незмінною.

Німодипін може посилювати гіпотензивний ефект таких гіпотензивних препаратів при їх одночасному призначенні:

– діуретиків,

– β-блокаторів,

– інгібіторів АПФ (інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту),

– A1-антагоністів,

– інших антагоністів кальцію,

– α-адреноблокаторів,

–   інгібіторів фосфодіестерази-5,

– α-метилдопи.

Однак, якщо неможливо уникнути комбінацій такого типу, необхідно уважно стежити за станом пацієнта.

Одночасне внутрішньо венне введення β-адреноблокаторів може призвести до подальшого зниження артеріального тиску і порушення серцевої діяльності ( до виникнення вираженої серцевої недостатності).

Одночасна терапія потенційно нефро токсичними препаратами (наприклад, аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) або лікування пацієнтів із порушеною функцією нирок може викликати порушення функції нирок. Подібне лікування слід проводити під ретельним наглядом. Якщо виявлено порушення функції нирок, лікування німодипіном необхідно припинити.

У дослідженні на мавпах встановлено, що одночасне внутрішньо венне застосування німодипіну і анти-ВІЛ препарату зидовудину призводить до значного збільшення AUC для зидовудину і зниження об’єму його розподілу і кліренсу.

Ін фузійний розчин Німотоп^® містить 23,7 об’ємних % спирту, необхідно враховувати можливу взаємодію спирту з іншими лікарськими засобами.

Одночасне затсосування німодепіну у пацієнтів, які отримують тривале лікування галоперидолом, не вказувало на будь-який потенціал взаємодії між цими лікарськими засобами. Супутнє застосування таблеток   німодепіну та діазепаму, дигоксину, глібенкламіду, індометацину, ранітидину та варфарину не виявило   будь-якого потенціалу   взаємодії між цими лікарськими засобами.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Німодипін чинить дилатацій ну дію на судини мозку і має проти ішемічні властивості. Препарат запобігає або усуває спазми судин, спричинені різноманітними біологічно активними речовинами (серотонін, простагландини, гістамін), виявляє нейро- та психотропну активність.

У дослідженнях за участю пацієнтів із гострими порушеннями мозкового кровообігу виявлено, що німодипін розширює судини головного мозку і посилює мозковий кровоток. Під впливом німодипіну відбувається більш виражене збільшення перфузії в уражених відділах головного мозку з недостатнім кровопостачанням, ніж у здорових ділянках. Ішемічні неврологічні ураження у пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом та рівень смертності при застосуванні німодипіну суттєво знижуються.

Фармакокінетика.

Розрахований об’єм розподілу (Vss, двокамерна модель) для внутрішньо венного введення дорівнює 0,9-1, 6 л/кг маси тіла. Сумарний (загальний) кліренс становить 0,6-1,9 л/год/кг.

Зв'язування з білками плазми досягає 97-99 %.

При внутрішньо венному введенні досягається максимальна біодоступність лікарського засобу. Німодипін метаболізується через систему цитохрому Р 450 3А 4.

У зв'язку з відсутністю ефекту першого проходження через печінку вплив індукторів та інгібіторів системи цитохрому Р 450 3А 4 на кліренс німодипіну низький, а концентрація німодипіну у плазмі крові при внутрішньо венному введенні залишається майже незмінною.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:  прозорий жовтуватий розчин.

  Несумісність.

Німодипін, активна речовина ін фузійного розчину Німотоп^®, абсорбується полівінілхлоридом, тому для парентерального введення Німотопу^® необхідно використовувати тільки системи з поліетиленовими трубками.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С у захищеному від світла місці.

Упаковка.

По 1 флакону (50 мл розчину) разом з поліетиленовою сполучною трубкою у картонній коробці, по 5 коробок   в упаковці з поліетинелу.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Bayer Schering Pharma AG, Germany/Байєр Шерінг Фарма АГ, Німеччина.

Місцезнаходження. Источник

D-51368, Леверкузен, Німеччина/D-51368, Leverkusen, Germany.