ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НЕВІМУН

(NEVIMUNE)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: невірапін,[11-циклопропіл-5,11-дигідро-4-метил-6Н-дипіридо (3,2-b:2’,3’-e)-(1,4)-діазепін-6-один];

основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла суспензія солодкого смаку;

склад: кожні 5 мл суспензії містять 50 мгневіра піну ( у вигляді гемі гідрату);

допоміжні речовини: метилпарабен, пропіл парабен, сорбітолу розчин 70%, авіцел, полісорбат 80, симетиконуемульсія, натрію сахаринат, вода очищена.

Форма випуску. Суспензія для перорального застосування.

Фармакотерапевтичнагрупа. Противірусні препарати прямої дії. Ненуклеозидні – інгібітори зворотної транскриптази. Код АТСJ05A G01.

Фармакологічні властивості.

• фармакодинаміка. Невірапін - противірусний препарат, ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази ВІЛ-1. Безпосередньозв’язується із зворотною транскриптазою та блокує РНК- та ДНК-залежні реакції ДНК-полімер ази, руйнуючи каталітичний центр ферменту. Дія невіра піну не є конкурентною донуклеозидів та три фосфатів нуклеозидів. Препарат не блокує зворотнутранскриптазу ВІЛ-2 та ДНК-полімер азу еукаріотів (ДНК-полімер аза людини a, b,γ або d).

• фармакокінетика. Невірапін - швидко всмоктується (понад 90%) після внутрішнього застосування.

Абсолютна біодоступність після одноразового застосування препарату становить 93-99%. Після одноразового застосування препарату в дозі 200 мг C_max досягалася через 4 год і становила 2±0,4 мкг/мл (7,5мкмоль). При курсовому застосуванні препарату спостерігалося лінійне збільшенняC_max невіра піну у плазмі крові у діапазоні доз 200 – 400 мг на добу.

Прийом їжі, застосування антацидів та інших лікарських засобів, що містять лужний буферний компонент (наприклад, диданозин), невпливає на абсорбцію невіра піну. Добре проникає через плацентарний бар’єр та виводиться з грудним молоком.

Концентрація невіра піну у спинномозковій рідині становить 45% (±5%) від концентрації у плазмі.

При концентрації у плазмі 1 – 10 мкг/мл зв’язується збілками плазми на 60%.

Біотрансформується невірапін за допомогою печінковихмікросомальних ферментів системи цитохрому P₄₅₀, переважно ізоферментами CYP3A з утворенням кількох гідроксильованих метаболітів.

Виводиться нирками (приблизно 80%) у стані кон’югованих зглюкуроновою кислотою метаболітів, у незначній кількості - у незміненому вигляді.

Було доведено, що невірапін здатний індукуватимікросомальні ферменти системи P₄₅₀. Фармакокінетична самоіндукція характеризується приблизно 1,5 – 2-разовим збільшенням уявного кліренсу невіра піну при застосуванні препарату внутрішньо по 200 мг 2 рази на добу протягом 2 – 4 тижнів у порівнянні з застосуванням препарату у цій дозі одноразово. Самоіндукція також призводить до відповідного зменшення кінцевого періоду напів виведення з 45 год при одноразовому застосуванні препарату до 25 – 30 год при курсовому застосуванні препарату в дозі 200 – 400 мг на добу.

Показання для застосування. Невімун застосовують у дітейта дорослих при прогресуючому імунодефіциті, пов’язаному з інфікуванням вірусом імунодефіциту людини 1 типу у комбінації принаймні з двома антиретровіруснимипрепаратами для запобігання розвитку резистентності вірусу.

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньо.

У дітей віком від 2 місяців до 8 років препарат застосовують у дозі 4 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом перших 14 днів, потім по 7 мг/кг 2 рази на добу. Рекомендована доза для дітей віком 8 років істарше становить 4 мг/кг 1 раз на добу протягом перших 14 днів, потім по 4мг/кг 2 рази на добу.

Максимальна добова доза для пацієнтів будь-якого віку 400мг.

Перед застосуванням суспензію необхідно обережно струснути. Дозу препарату потрібно відміряти мірним шприцом (для об’єму 5 мл і менше) або мірним ковпачком.

Пацієнтам, у яких під час 14-денного вступного періоду застосування Невімуну 4 мг/кг на добу з'явилася висипка на шкірі, не слід збільшувати дозу до повного зникнення висипки.

Застосування Невімуну повинно бути перервано у пацієнтів з помірними чи вираженими змінами показників функціонального стану печінки (за винятком GGT), доки ці показники не повернуться до вихідного рівня. Після цьогоНевімун можна знову застосовувати по 4 мг/кг на добу.

Наступне збільшення дози (до 4-7 мг/кг на добу залежно відвіку) можна проводити обережно після тривалого періоду спостереження за пацієнтом. З повторною появою змін показників функції печінки застосуванняНевімуну необхідно остаточно припинити.

У пацієнтів, які не одержували Невімун понад 7 діб, лікування відновлюють, починаючи з дози 4 мг/кг на добу протягом 14 діб, потім збільшують дозу до 4-7 мг/кг на добу залежно від віку.

Рекомендований режим дозування Невімуну для пацієнтів з порушеннями функції печінки та для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, не розроблений.

Побічна дія. З боку ЦНС: підвищена стомлюваність, головний біль, сонливість.

З боку системи кровотворення:гранулоцит опенія.

З боку системи травлення: зміни лабораторних показників функціонального стану печінки (підвищення активності ГГТ (найчастіше), АЛТ, АСТ, ЛФ та рівня загального білірубіну), жовтяниця, виражені або загрозливі для життя гепатотоксичні реакції (у т. ч. фульмінантний гепатит), нудота, блювання, діарея, біль у животі.

Дерматологічні реакції: макулопапульозніеритематозні висипання на шкірі (більшість випадків висипань спостерігаються протягом першого місяця застосування препарату).

Алергічні реакції: пропасниця, артралгія, міалгія, лімфаденопатія, що може супроводжуватися гепатитом, еозинофілією, гранулоцит опенією, порушенням функції нирок та симптомами, що вказують на ушкодження інших внутрішніх органів. Рідко - анафілактичні реакції, ангіо невротичний набряк, кропив’янка, синдром Стивенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (у деяких випадках з летальним кінцем).

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та нирок.

Передозування. Дані про передозування Невімуну відсутні.

Є повідомлення про випадки передозування при застосуванні невіра піну у добовій дозі 800 – 1800 мг на добу з тривалістю лікування до 15діб. У пацієнтів при цьому спостерігалися набряки, вузлувата еритема, стомлюваність, пропасниця, головний біль, безсоння, нудота, утворення інфільтратів у легенях, висипання, запаморочення, блювання, зниження маси тіла. Після припинення застосування препарату спостерігався оборотний розвиток всіх зазначених симптомів. Антидот невідомий.

Особливості застосування. При застосуванні невіра піну можливе виникнення у хворих тяжких, небезпечних дляжиття, а іноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися: синдромСтивенса-Джонсона, токсичний некроліз епідермісу та прояви гіпер чутливості з висипанням на шкірі та загальними проявами, а також порушення з боку внутрішніх органів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіриабо гіпер чутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань нашкірі або висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах та суглобах, загального нездужання, та/або виражених порушень функції печінки – застосування невіра піну необхідно негайно припинити.

У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі або за наявності інших серйозних чинників ризику розвитку панкреатиту застосовувати Невімун необхідно дуже обережно та лише при відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Невімуну необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при

зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит або проявигепатотоксичності.

Тривалість клінічного позитивного ефекту антиретровірусної терапії Невімуном може бути невеликою. У хворих, які застосовують антиретровірусні препарати, можуть, як і раніше, виникати опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції, тому хворі повинні залишатися під постійним наглядом лікарів, які мають досвід у лікуванні захворювань, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією.

Вагітність та лактація. Адекватні тадобре контрольовані дослідження застосування Невімуну під час вагітності не проводились, тому застосування препарату під час вагітності можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Невірамун може виводитися з грудним молоком. Жінкам з ВІЛ не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні Невімуну у поєднанні з кетоконазолом зменшується концентрація останнього у плазмі крові.

Невірапін здатний знижувати концентрації пероральних контрацептивів при застосуванні одночасно.

При застосуванні Невімуну у поєднанні з препаратами, які містять звіробій, можливе зниження концентрації невіра піну нижче терапевтичного рівня, що може призвести до втрати вірусологічної ефективності та розвитку стійкості вірусу до препарату.

Внаслідок особливостей метаболізму метадону, невірапін може знижувати концентрацію метадону у плазмі крові за рахунок посилення метаболізмуметадону у печінці. У пацієнтів, які застосовують метадон разом з Невімуном, спостерігали випадки розвитку синдрому відміни наркотичної речовини (при застосуванні такої комбінації необхідно контролю вати стан пацієнта та коригувати дозу метадону).

При застосуванніНевімуну у поєднанні з хлорамфеніколом, цисплатином, диданозином, етамбутолом, етіонамідом, гідралазином, ізоніазидом, метронідазолом, вінкристином, зальцитабіномзбільшується ризик розвитку периферичної невропатії. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 ⁰ С.

Термін придатності - 2 роки.