Про організацію і вдосконалення фізіотерапевтичної допомоги населенню України

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Н А К А З

Про організацію і вдосконалення фізіотерапевтичної допомоги населенню України

     ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

                                          охорони здоров'я

       N 266 від 16.08.96 )

За останні роки органами та закладами охорони здоров'я проведено певну роботу щодо розвитку мережі фізіотерапевтичних установ, оснащення новітньою медичною технікою. Зросла фізіотерапевтична активність в комплексній терапії, що сприяло скороченню тривалості і матеріальних витрат на лікування хворих, зменшенню застосування лікарських препаратів.

Разом з тим у роботі фізіотерапевтичної служби є істотні недоліки, які гальмують подальший розвиток та вдосконалення немедикаментозних методів лікування.

З метою підвищення рівня фізіотерапевтичної допомоги населенню України  НАКАЗУЮ:

1. Затвердити і ввести в дію:

1.1. Положення про позаштатного головного фізіотерапевта Міністерства охорони здоров'я, обласних (міських) управлінь охорони здоров'я (додається).

1.2. Положення про завідуючого відділенням (кабінетом) фізіотерапії лікувально-профілактичного закладу (додається).

1.3. Положення про лікаря-фізіотерапевта лікувально-профілактичного закладу (додається).

1.4. Положення про старшу медсестру відділення (кабінету) фізіотерапії (додається).

1.5. Положення про медичну сестру відділення (кабінету) фізіотерапії (додається).

1.6. Положення про медичну сестру, яка проводить процедури масажу (додається).

1.7. Положення про фізіотерапевтичну лікарню (додається).

1.8. Положення про фізіотерапевтичну поліклініку (додається).

1.9. Положення про відділення (кабінет) фізіотерапії лікувально-профілактичного закладу (додається).

1.10. Нормативи навантаження середніх медичних працівників при виконанні фізіотерапевтичних процедур (в умовних процедурних одиницях (додається)).

1.11. Нормативи навантаження середніх медичних працівників по масажу (в умовних одиницях), додається.

2. Головному фізіотерапевту МОЗ України:

2.1. Протягом 1994 р. подати Головному управлінню учбових закладів, кадрів і науки пропозиції щодо вдосконалення підготовки лікарів-фізіотерапевтів.

2.2. Забезпечити постійний контроль за діяльністю фізіотерапевтичних установ в областях, звернувши особливу увагу на якість проведення фізіотерапевтичних процедур.

2.3. Щорічно проводити аналіз діяльності фізіотерапевтичної служби України, вносити пропозиції щодо подальшого удосконалення і розвитку,  ПРОПОНУЮ:

3. Міністру охорони здоров'я Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій:

3.1. Розширити мережу фізіотерапевтичних відділень і провести роботу по їх докорінній модернізації, зокрема, застосуванню сучасного обладнання.

3.2. Забезпечити фізіотерапевтичною допомогою населення, що працює в умовах дво- і тризмінної роботи.

3.3. Вивчити можливості об'єднання фізіотерапевтичних відділень (кабінетів) лікарень та поліклінік, створивши на їх базі єдиний функціональний фізіотерапевтичний підрозділ з затвердженим графіком роботи для хворих стаціонара та поліклініки з метою зміцнення спадкоємності, підвищення якості та ефективності лікування, використання з повним навантаженням фізіотерапевтичної апаратури, зменшення матеріальних витрат.

3.4. Забезпечити кожну дільничну лікарню фізіотерапевтичним кабінетом чи сільську лікарняну амбулаторію основною фізіотерапевтичною апаратурою, підготовленим медичним персоналом.

3.5. Забезпечити розвиток стаціонарної та поліклінічної фізіотерапевтичної допомоги, будівництво (або модернізацію) діючих багатопрофільних фізіотерапевтичних лікарень відновного лікування та поліклінік, організаційне зміцнення і розвиток профільних установ.

3.6. Передбачити поряд з безоплатними додаткові платні медичні послуги в умовах фізіотерапевтичних лікарень та поліклінік.

3.7. З метою розширення можливостей фізіотерапії вдома, особливо надання допомоги інвалідам війни та праці, дітям, створити пересувні фізіотерапевтичні кабінети, забезпечивши їх малогабаритною багатоцільового призначення фізіотерапевтичною апаратурою.

3.8. Передбачити у штатних розписах фізіотерапевтичних лікарень та поліклінік лікарські посади:

3.8.1. У лікарнях посади лікарів-фізіотерапевтів зводяться: при наявності в стаціонарі 300 ліжок одна посадова одиниця, якщо більше 300 ліжок - додатково ще одна посадова одиниця на кожні наступні 300 ліжок (понад 250).

( Пункт 3.8.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 266 від 16.08.96 )

3.8.2. У поліклініках посади лікарів-фізіотерапевтів вводяться в залежності від наявності штату посадових одиниць лікарів, що ведуть амбулаторний прийом хворих: від 15 до 30 - 0,5 посади, понад 30 до 50 - одна посада і додатково 0,5 посади на кожні наступні 25 лікарів, що ведуть амбулаторний прийом хворих (понад 50).

3.8.3. В інфекційних лікарнях вводиться 0,5 посади лікаря-фізіотерапевта на 400-600 ліжок, 1 посада - понад 600 ліжок. При наявності в лікарні відділення (палат) для хворих на поліомієліт додатково вводиться 0,5 посади лікаря-фізіотерапевта.

(  Пункт  3.8.3  в  редакції  Наказу Міністерства охорони здоров'я N 266 від 16.08.96 )

3.8.4. У дитячих лікарнях вводиться 1 посада лікаря-фізіотерапевта при наявності в стаціонарі 250 ліжок і додатково 0,5 посади на кожні наступні 200 ліжок (понад 250).

(  Пункт  3.8.4  в  редакції  Наказу Міністерства охорони здоров'я N 266 від 16.08.96 )

3.8.5. В поліклініках для дітей посади лікарів-фізіотерапевтів вводяться в залежності під наявності в штаті посадових одиниць лікарів, що ведуть амбулаторний прийом хворих: від 10 до 20 - 0,5 посади, від 20 до 40 - одна посада, від 40 і більше - додатково 0,5 посади на кожні 20 посад лікарів, які ведуть амбулаторний прийом хворих (понад 40 лікарів).

( Пункт 3.8.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 266 від 16.08.96 )

3.9. Встановити посади середнього медичного персоналу у фізіотерапевтичних відділеннях (кабінетах):

3.9.1. Одну посаду на кожні 15000 процедурних одиниць в рік при лікуванні дорослих.

3.9.2. Одну посаду на кожні 15000 процедурних одиниць в рік при лікуванні дітей.

( Пункт 3.9.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 266 від 16.08.96 )

3.9.3. Посади медичних сестер-масажисток встановлюються:

- для обслуговування стаціонарних хворих - 0,5 посади на кожні 75 ліжок;

- для обслуговування амбулаторних хворих - одна посада на кожні 10 лікарів, що ведуть амбулаторний прийом в поліклініці.

4. Вважати такими, що втратили дію на території України, накази:

- МОЗ СРСР від 8 лютого 1968 р. № 100 "Про заходи щодо поліпшення і подальшого розвитку фізіотерапевтичної допомоги населенню";

- МОЗ СРСР від 30 квітня 1968 р. № 194 "Про заходи щодо поліпшення і подальшого розвитку фізіотерапевтичної допомоги в Україні;

- МОЗ СРСР від 21 грудня 1984 р. № 1440 "Про затвердження умовних одиниць виконання фізіотерапевтичних процедур, норм часу по масажу", положень про фізіотерапевтичні підрозділи та їх персонал;

- МОЗ СРСР від 18 червня 1987 р. № 817 "Про норми і навантаження медичних сестер по масажу".

5. Контроль за виконанням наказу покласти па заступника Міністра В.І. Мальцева.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

ПОЛОЖЕННЯ

про позаштатного головного фізіотерапевта Міністерства охорони здоров'я, обласних (міських) управлінь охорони здоров'я

1. Функції позаштатного головного фізіотерапевта покладаються наказом Міністерства охорони здоров'я, обласних (міських) управлінь охорони здоров'я на одного із лікарів-фізіотерапевтів профільних науково-дослідних інститутів, кафедр медичних інститутів, завідуючих відділеннями (кабінетами) фізіотерапії обласних, ЦРЛ, головних лікарів фізіотерапевтичних лікарень, поліклінік.

2. Головний фізіотерапевт у своїй роботі керується положенням, наказами і розпорядженнями органів охорони здоров'я, законодавчих органів та іншими нормативними актами.

3. Основними завданнями головного фізіотерапевта є:

3.1. Координація роботи відділення (кабінету) фізіотерапії, виконання покладених на них завдань і надання необхідної організаційно-медичної допомоги.

3.2. Підготовка планів заходів, спрямованих на повніше і раціональніше використання природних і реформованих фізичних факторів з метою профілактики захворювань, лікування хворих, відновлення їх працездатності.

3.3. Аналіз діяльності відділення (кабінету) фізіотерапії, вносить пропозиції щодо удосконалення їх роботи.

3.4. Бере участь у плануванні підготовки і удосконаленні кадрів з фітотерапії і курортології, в т.ч. по окремих напрямах клінічної фізіотерапії.

4. Відповідно до основних завдань головний фізіотерапевт здійснює:

4.1. Аналіз стану фізіотерапевтичної допомоги.

4.2. Вивчення ефективності використання природних і преформованих факторів у профілактичних і лікувальних цілях.

4.3. Розробку пропозиції щодо удосконалення, розвитку і покращання організації і якості фізіотерапевтичної допомоги.

4.4. Запровадження у практику передових, сучасних методів фізіотерапії, забезпечення прогресивних медичних підходів, наукової організації праці, вивчення і поширення передового досвіту у фізіотерапевтичних установах.

4.5. Організацію конференцій і нарад з актуальних питань фізіотерапії і курортології.

4.6. Складання поточних і перспективних планів підготовки і удосконалення лікарів-фізіотерапевтів, середнього медичного персоналу, спеціалістів інших клінічних напрямів по фізіотерапії.

4.7. Участь у підготовці і проведенні атестації лікарів-фізіотерапевтів, медичних сестер з фізіотерапії.

4.8. Вивчення потреб лікувально-профілактичних установ у фізіотерапевтичній апаратурі, участь у її плануванні і розподілі.

4.9. Контроль за роботою по дотриманню техніки безпеки у фізіотерапевтичних установах.

4.10. Аналіз заявок і пропозицій, скарг з питань, організації і здійснення фізіотерапевтичної допомоги.

5. Головному фізіотерапевту надається право:

5.1. Вносити пропозиції:

- з організаційно-методичних і спеціальних питань фізіотерапії і курортології;

- з основних напрямів поточного і перспективного розвитку фізіотерапевтичної служби з врахуванням демографічних змін, екологічних обставин, соціальних умов, досягнень медичної науки;

- щодо забезпечення необхідним обладнанням відділень (кабінетів) фізіотерапії, оптимізації графіка їх роботи, організації фізіотерапевтичної допомоги вдома.

5.2. У встановленому порядку користуватися статистичними та іншими матеріалами МОЗ, органів охорони здоров'я.

6. Головний спеціаліст атестується у центральній атестаційній комісії при МОЗ України.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

ПОЛОЖЕННЯ

про завідуючого відділенням (кабінетом) фізіотерапії лікувально-профілактичного закладу

1. На посаду завідуючого фізіотерапевтичним відділенням (кабінетом) призначається лікар-фізіотерапевт, який має стаж роботи за спеціальністю не менш трьох років.

2. Завідуючий кабінетом фізіотерапії призначається головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Завідуючий відділенням (кабінетом) фізіотерапії підпорядковується безпосередньо керівникові установи або заступнику по медичній частині.

4. У своїй роботі завідуючий фізіотерапевтичним відділенням (кабінетом) керується положеннями, наказами та іншими документами, які видаються Міністерством охорони здоров'я, органами охорони здоров'я на місцях і діючим законодавством.

5. Завідуючий відділенням (кабінетом) фізіотерапії здійснює керівництво і контроль за роботою персоналу відділення і несе повну відповідальність за ефективність лікування хворих, організацію лікувального процесу.

6. Займається підбором і розстановкою кадрів, розподіляє обов'язки серед працівників відділення (кабінету), контролює точне і своєчасне виконання ними професійних обов'язків, підтримує високу трудову дисципліну.

7. Завідуючий відділенням (кабінетом) фізіотерапії повинен забезпечити:

7.1. Виконання кваліфікованої консультативної і лікувальної допомоги хворим.

7.2. Організацію консультативно-методичної допомоги лікарям іншого фаху з питань фізіотерапії і курортології.

7.3. Систематичний контроль за правильністю призначення хворим фітотерапевтичних процедур, внесенням необхідних корективів, уточнень і доповнень до призначення (за погодженням з лікарем, що лікує) з метою оптимізації фізіотерапії.

7.4. Розробку заходів щодо втілення нових, прогресивних, затверджених Міністерством охорони здоров'я України методів, методик фізіотерапії, аналізу їх ефективності, віддалених наслідків лікування.

7.5. Систематичну підготовку медичного персоналу відділення (кабінету) фізіотерапії, домагаючись підвищення їх професійної майстерності, знання апаратури, техніки безпеки і експлуатації, методик лікування фізичними факторами, наукової організації праці.

7.6. Розробку інструкцій з техніки безпеки і промислової санітарії і подавати їх на затвердження керівникові установи або його заступникові по медичній частині.

7.7. Систематичний інструктаж персоналу по техніці безпеки, експлуатації і догляду за апаратурою і установками з відповідною реєстрацією в журналі періодичного (повторного) інструктажу.

7.8. Навчання персоналу методам надання невідкладної медичної допомоги при електротравмах.

7.9. Забезпечення відділення (кабінету) фізіотерапії господарсько-побутовим оснащенням, інвентарем, апаратурою, обладнанням та інструментарієм, контроль за режимом роботи, правильністю використання апаратів і установок, своєчасним ремонтом, їх паспортизацією.

7.10. Контроль за санітарним, господарсько-технічним і протипожежним станам відділення (кабінету) фізіотерапії.

7.11. Своєчасне проходження персоналом кабінету медогляду.

7.12. Ведення медичної документації і пред'явлення звітів про роботу за затвердженою МОЗ України формою.

7.13. Систематичне підвищення кваліфікації як лікаря-фізіотерапевта, організатора охорони здоров'я.

7.14. Своєчасне ознайомлення персоналу фізіотерапевтичного відділення (кабінету) з відповідними наказами, інструкціями, розпорядженнями адміністрації та ін.

7.15. Проведення санітарно-освітньої роботи серед населення лікарями-фізіотерапевтами і середнім медичнім персоналом відділення (кабінету).

8. Завідуючий відділенням (кабінетом) має право і зобов'язаний брати участь у підборі і розміщенні кадрів для роботи у відділенні (кабінеті), розподіляти обов'язки між ними, вносити пропозиції про заохочення і накладання стягнень на співробітників довіреного йому відділення.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

ПОЛОЖЕННЯ

про лікаря-фізіотерапевта лікувально-профілактичного закладу

1. На посаду лікаря-фізіотерапевта призначається лікар, який закінчив лікувальний або педіатричний факультет, пройшов спеціальну підготовку з фізіотерапії і курортології.

2. Лікар-фізіотерапевт підпорядковується завідуючому відділення, а при відсутності його - безпосередньо головному лікарю або заступникові по медичній частині.

3. Лікар-фізіотерапевт у своїй роботі керується положенням про лікувально-профілактичну установу, до складу якої входить відділення (кабінет) фізіотерапії, даний положенням і діючим законодавством.

4. Призначення і звільнення лікаря-фізіотерапевта здійснюється в установленому порядку головним лікарем закладу за поданням завідуючого фізіотерапевтичним відділенням (кабінетом).

5. Відповідно до завдання відділення (кабінету) фізіотерапії лікар-фізіотерапевт повинен організувати і забезпечити:

5.1. Амбулаторний прийом хворих.

5.2. Контроль за правильністю добору методики лікування і фізичного фактора.

5.3. Нагляд за виконанням методики лікування, роботою середнього і молодшого персоналу, режимом і санітарним порядком.

5.4. Впровадження нових, прогресивних методик фізіотерапії.

5.5. Методичну і консультативну допомогу лікарям інших спеціальностей.

5.6. Якісне ведення відповідної обліково-звітної документації про роботу.

5.7. Контроль за роботою фізіотерапевтичного обладнання і його своєчасним ремонтом.

5.8. Систематичне підвищення кваліфікації середнього і молодшого персоналу відділення (кабінету) фізіотерапії.

5.9. Санітарно-освітню роботу по широкій пропаганді фізичних методів лікування.

5.10. Брати активну участь у клінічних конференціях, методичних нарадах.

5.11. Подання завідуючому відділенням (кабінетом) фізіотерапії, а за його відсутності - головному лікарю або його заступникові по медичній роботі звітних даних.

5.12. Систематично підвищувати ділову кваліфікацію, професіональну майстерність на курсах удосконалення - один раз в 5 років.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

ПОЛОЖЕННЯ

про старшу медичну сестру відділення (кабінету) фізіотерапії

1. На посаду старшої медичної сестри відділення (кабінету) фізіотерапії призначається одна з медичних сестер, яка має закінчену середню медичну освіту, спеціальну підготовку, великий досвід роботи по фізіотерапії, організаційні здібності.

2. Старша медична сестра відділення (кабінету) фізіотерапії підпорядкована завідуючому відділенням (кабінету) фізіотерапії, а при його відсутності - другому лікарю-фізіотерапевту.

3. Старша медична сестра відділення (кабінету) фізіотерапії призначається і звільняється керівником лікувально-профілактичного закладу за поданням завідуючого відділенням (кабінетом) фізіотерапії.

4. Старша медична сестра володіє повним обсягом роботи медичної сестри відділення (кабінету) фізіотерапії.

5. У безпосередньому підпорядкуванні старшої медичної сестри знаходиться середній і молодший медичний персонал відділення (кабінету) фізіотерапії.

6. Основним обов'язком старшої медичної сестри є:

6.1. Забезпечення своєчасного виконання лікарських призначень хворим.

6.2. Раціональна організація праці середнього і молодшого медичного персоналу.

7. Для виконання цих завдань старша медична сестра відділення (кабінету) фізіотерапії повинна забезпечити:

7.1. Складання раціональних графіків робота і правильну розстановку середнього і молодшого персоналу.

7.2. Систематичний контроль за своєчасним і кваліфікованим виконанням медичними сестрами фізіотерапевтичних процедур у відповідності з призначеною методикою лікування, інструктаж середнього і молодшого персоналу щодо дотримання правил охорони праці і техніки безпеки.

7.3. Контроль за справністю зберігання медичного обладнання і апаратури, своєчасністю їх ремонту і списанням.

7.4. Своєчасне складання заявок на необхідне обладнання, апаратуру, запасні частини до них, інструментарій і медикаменти, деззасоби.

7.5. Якісне ведення медичної і обліково-звітної документації.

7.6. Попередній інструктаж середніх і молодших медичних працівників, яких приймають на роботу, по охороні праці і техніці безпеки, по протипожежній безпеці, а також ознайомлення їх з посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, науковою організацією праці та іншими інструктивно-законодавчими документами.

7.7. Постійну роботу щодо виховання середнього і молодшого медичного персоналу.

8. Забезпечує регулярність проходження середнім і молодшим медичним персоналом профоглядів.

9. Інформує завідуючого відділенням (кабінетом) фізіотерапії про недоліки, вносить пропозиції щодо покращання роботи даного структурного підрозділу.

10. Разом із завідуючим відділенням розробляє і проводить заходи по підвищенню кваліфікації середніх медичних працівників, а також спеціальну підготовку молодшого медичного персоналу.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

ПОЛОЖЕННЯ

про медичну сестру, яка проводить процедури масажу

1. На посаду медичної сестри, що проводить масаж, призначається медичний працівник із закінченою середньою медичною освітою, який має спеціальну підготовку з лікувального масажу.

2. Медичний працівник, який здійснює масаж, працює під безпосереднім керівництвом старшої сестри і лікаря структурного підрозділу, в штаті якого він є.

3. Медичний працівник, який робить масаж, зобов'язаний:

3.1. Володіти методами лікувального і профілактичного масажу, знати основні теоретичні положення про механізм лікувальної дії масажу, поєднання, послідовність його проведення з іншими фізичними факторами.

3.2. Виконувати процедури лікувального масажу у чіткій відповідності з методикою, вказаною лікуючим лікарем, за винятком методів мануальної терапії.

3.3. Слідкувати за станом здоров'я хворого під час лікувального масажу, у випадку його погіршення - надати можливу медичну допомогу, викликати лікаря.

3.4. Систематично перевіряти стан шкірного покрову масажуючих ділянок, при наявності екскоріацій, гноячкових елементів та інших змін утриматися від проведення масажу, поставити до відома лікуючого лікаря, лікаря-фізіотерапевта.

3.5. Знайомити хворих з режимом роботи кабінету лікувального масажу, поведінкою хворого до, під час лікувального масажу і після процедури.

3.6. Слідкувати за забезпеченістю і збереженням медичної апаратури і господарського інвентаря.

3.7. Дотримувати особисту гігієну, гігієнічно-санітарний режим при виконанні процедури лікувального масажу.

3.8. Знати правила техніки безпеки і надання долікарняної невідкладної медичної допомоги.

3.9. Контролювати роботу масажних апаратів, при їх пошкодженні робити певні відмітки в журналі технічного обліку, повідомляти про них старшій медичній сестрі, лікарю.

3.10. Вести звітно-облікову документацію.

3.11. Систематично підвищувати свою професійну підготовку, проходити вдосконалення з спеціальності не рідше одного разу кожні п'ять років.

3.12. Навчати молодший медичний персонал основним засобам надання допомоги хворим (роздягання, укладання та ін.).

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

ПОЛОЖЕННЯ

про медичну сестру відділення (кабінету) фізіотерапії

1. На посаду медичної сестри призначається медичний працівник, який має закінчену середою медичну освіту і спеціальну підготовку з фізіотерапії.

2. Медична сестра працює під безпосереднім керівництвом лікаря-фізіотерапевта і старшої медичної сестри відділення (кабінету) фізіотерапії.

3. Основними завданнями медичної сестри відділення (кабінету) фізіотерапії є:

3.1. Проведення фізіотерапевтичних процедур відповідно до призначення лікарів, що лікують, лікаря-фізіотерапевта як безпосередньо у відділенні (кабінеті) фізіотерапії, так і вдома.

3.2. Проведення санітарно-освітньої роботи серед населення.

4. У зв'язку з цими завданнями медична сестра відділення (кабінету) фізіотерапії зобов'язана:

4.1. Точно виконувати лікарські призначення, вказану методику лікування; під час проведення лікування знаходитись у кабінеті.

4.2. Спостерігати за станом здоров'я хворого, у разі його погіршення - припинити проведення лікування, надати можливу медичну допомогу, викликати лікаря-фізіотерапевта, що лікує.

4.3. Регулювати відвідування кабінету фізіотерапії хворими.

4.4. Знати, практично виконувати правила з техніки безпеки і надання невідкладної медичної допомоги.

4.5. Контролювати роботу приладів і апаратів, при їх несправності робити позначки у журналі технічного обліку, інформувати старшу сестру, лікаря-фізіотерапевта.

4.6. Слідкувати за зберіганням, станом медичного обладнання, господарського інвентаря відділення (кабінету) фізіотерапії, після закінчення роботи забезпечити виключення енергосистеми, водогазозабезпечення у відділенні (кабінеті), наведення необхідного санітарно-гігієнічного порядку в кабінеті.

4.7. Систематично підвищувати свою професійну майстерність, проходити удосконалення з спеціальності не рідше одного разу в 5 років.

4.8. Навчати молодший медичний персонал відділення (кабінету) методам підготовки до проведення фізіотерапевтичного лікування, техніки безпеки, основам дотримання санітарно-гігієнічного режиму, деонтології.

4.9. Вести обліково-звітну документацію, своєчасно подавати відомості про проведену роботу.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

ПОЛОЖЕННЯ

про фізіотерапевтичну лікарню

1. Фізіотерапевтична лікарня є спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом, що забезпечує надання кваліфікованої медичної допомоги з активним використанням сучасних фізичних методів лікування та профілактики.

2. Основними завданнями фізіотерапевтичної лікарні (далі - ФЛ) є:

2.1. Надання стаціонарної та амбулаторної медичної допомоги хворим різного клінічного профілю на всіх етапах послідовного лікування.

2.2. Запровадження прогресивних у медико-економічному відношенні методів послідовної фізіотерапії, профілактики, курортології.

2.3. Вивчення ефективності безпосередніх і віддалених наслідків лікування фізичними методами.

2.4. Активне використання наукової організації праці, нових медичних підходів в організації лікувального процесу, культури медичного обслуговування хворих.

2.5. Систематичне проведення заходів, спрямованих на підвищення професійної підготовки лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу.

2.6. Надання закладам охорони здоров'я організаційно-методичної та консультативної допомоги з активних питань фізіотерапії.

3. ФЛ в залежності від її профілактики та наявності ліжок може включати такі підрозділи:

3.1. Стаціонари з спеціалізованими підрозділами для терапевтичних, неврологічних, ортопедо-травматологічних, гінекологічних, шкірних та інших хвороб дорослих і дітей, прийомне відділення.

3.2. Поліклінічне відділення для прийому лікарями-фізіотерапевтами та спеціалістами інших клінічних напрямів дорослих та дітей, гінекологічними, урологічними, шкірними, офтальмологічними та іншими захворюваннями.

3.3. Відділ (кабінети) електролікування, світлолікування, водолікування, болототеплолікування, лікувальної фізичної культури, масажу.

3.4. Кабінети функціональної діагностики, медичної статистики, клінічну і біохімічну лабораторії та інші структурні підрозділи.

4. Штати фізіотерапевтичної лікарні затверджуються у встановленому порядку у відповідності з діючим законодавством.

5. ФЛ є самостійним лікувально-профілактичним закладом, користується спеціально обладнаними приміщеннями, певною земельною ділянкою, відповідним обладнанням, регламентом тощо.

6. ФЛ користується правами юридичної особи, має круглу печатку, відповідні штампи, на яких вказано повне найменування лікувального закладу.

7. ФЛ знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні управління охорони здоров'я. Дозвіл на експлуатацію чи закриття ФЛ здійснюється за погодженням з МОЗ України.

8. ФЛ може бути клінічною базою медичного чи науково-дослідного інституту, кафедри ІУЛ, медичного училища.

9. Порядок прийому та виписки хворих регламентується в установленому порядку.

10. Керівництво ФЛ здійснюється на основі єдиноначальності головним лікарем, який призначається та звільняється у відповідності з діючим законодавством.

11. ФЛ веде облік та подає звітні дані за формами і в терміни, згідно з чинним законодавством.

12. ФЛ повинна мати спеціально розроблені та затверджені правила внутрішнього трудового розпорядку для персоналу та правила для хворих.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

ПОЛОЖЕННЯ

про фізіотерапевтичну поліклініку

1. Фізіотерапевтична поліклініка (надалі - ФП) є спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом, який забезпечує надання висококваліфікованої медичної допомоги з активним використанням прогресивних методів фізіотерапії та фізіопрофілактики.

2. Основною метою діяльності ФП є:

2.1. Надання спеціалізованої допомоги дорослому та дитячому населенню міста, району, області.

2.2. Активне впровадження прогресивних методів фізіотерапії та фізіопрофілактики.

2.3. Аналіз, облік безпосередніх та віддалених результатів лікування і профілактики фізичними методами.

2.4. Впровадження наукової організації праці, нових методичних підходів в організації і проведенні лікувального процесу, культури медичного обслуговування.

2.5. Надання закладам охорони здоров'я організаційно-методичної та консультативної допомоги з актуальних питань фізіотерапії та фізіопрофілактики.

2.6. Про ведення заходів з планової професійної підготовки лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу з актуальних питань фізіотерапії та профілактики.

3. ФП в залежності від кількості відвідувань може мати такі структурні підрозділи:

3.1. Кабінет для консультативного прийому лікарів-фізіотерапевтів та інших клінічних спеціальностей.

3.2. Відділення (кабінет) електросвітолікування, теплогрязелікування, водолікування, аероінгаляційного лікування, масаж, лікувальної фізичної культури, психологічного розвантаження, медичної статистики та інші структурні підрозділи.

4. Штати ФП затверджуються згідно з діючим законодавством.

5. ФП може бути самостійним лікувально-профілактичним закладом або входити до складу фізіотерапевтичної лікарні.

6. ФП є самостійним закладом, користується правами юридичної особи, має круглу печатку і штамп.

7. Керівництво ФП здійснюється головним лікарем, який призначається у відповідності з діючим законодавством.

8. Дозвіл на експлуатацію та закриття ФП дається тільки після узгодження з МОЗ України.

9. ФП може бути клінічною базою медичного або науково-дослідного інституту, кафедри фізіотерапії інституту удосконалення лікарів, медичного училища.

10. ФП веде облік роботи та подає звіт про свою діяльність в управління охорони здоров'я.

11. ФП повинна мати затверджені правила внутрішнього трудового розпорядку для персоналу та правила для хворих.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

ПОЛОЖЕННЯ

про відділення (кабінет) фізіотерапії лікувально-профілактичного закладу

1. Відділення, кабінет фізіотерапії (далі - ВКФ) є структурним підрозділом лікувально-профілактичного закладу, що забезпечує кваліфіковану фізіотерапевтичну допомогу населенню.

2. Відкриття і закриття ВКФ здійснюється у встановленому порядку.

3. ВКФ розміщується в спеціально обладнаному для цієї мети приміщенні, що повністю відповідає вимогам експлуатації та техніки безпеки.

4. Керівництво роботою ВКФ здійснюється лікарем-фізіотерапевтом, а при його відсутності - керівником закладу або лікарем-клініцистом, який має підготовку з фізіотерапії.

5. Оснащення ВКФ здійснюється у відповідності з табелем. Профілактичний огляд, ремонт фізіотерапевтичної апаратури виконуються відповідними підприємствами, з якими складається договір і які несуть відповідальність за її технічний стан та нормальну роботу.

6. Штати медичного персоналу ВКФ встановлюються згідно з діючими нормативами.

7. Діяльність, обсяг роботи ВКФ визначається профілем і наявністю ліжок у лікувальному закладі у відповідності з нормативними документами.

8. Основними обов'язками ВКФ є:

8.1. Проведення лікувальних, відновлювальних, профілактичних заходів, протирецедивного лікування диспансерних груп хворих з активним використанням фізичних факторів.

8.2. Контроль за виконанням призначених фізіотерапевтичних процедур і аналіз помилок у призначених фізіотерапевтичних процедурах лікарями інших спеціальностей.

8.3. Проведення заходів підготовки і підвищення кваліфікації лікарів та середнього медперсоналу ВКФ, спеціалістів іншого клінічного профілю.

8.4. Запровадження нових, прогресивних методів фізіотерапії та фізіопрофілактики.

8.5. Пропаганда фізичних методів лікування серед медичних працівників та населення.

8.6. Облік роботи ВКФ, подання відповідних даних в органи охорони здоров'я у встановлені терміни.

8.7. Робота ВКФ здійснюється за графіком, затвердженим керівником лікувального закладу. Відповідальність за його зміст та виконання покладається на завідуючого відділенням (кабінетом) фізіотерапії.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

НОРМАТИВИ

навантаження середніх медичних працівників при виконанні фізіотерапевтичних процедур (в умовних процедурних одиницях)

Примітки:

1. За одну умовну фізіотерапевтичну одиницю прийнято роботу, для виконання та підготовки якої потрібно 10 хвилин.

2. При проведенні процедур одному хворому на різних ділянках тіла за одне відвідування кожна з них вираховується в умовних одиницях самостійно, якщо ці процедури проводились неодночасно.

3. На проведення фізіотерапевтичних процедур, що не передбачені даним Положенням, керівники установ разом з профспілковими організаціями встановлюють тимчасові умовні фізіотерапевтичні одиниці на підставі об'єктивних даних про фактичні витрати робочого часу. Обгрунтовані матеріали про це надсилаються в органи охорони здоров'я за підлеглістю для подання в існуючому порядку до МОЗ України.

4. Процедури, виконання яких вимагає постійної присутності або безпосередньої участі медичної сестри (ультразвук, ультрафонофорез, дарсонвалізація, ДДТ, СМТ-терапія) на ділянку хребта, міжлопаткову ділянку та комірцеву зону при наявності 3-6-робочих місць і однієї медсестри, враховується витрачений час подвоєною нормою умовних процедурних одиниць, при наявності понад 6 робочих місць - потрібною нормою.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

30.12.1993  № 260

НОРМАТИВИ

навантаження середніх медичних працівників по масажу (в умовних одиницях)

Примітки:

1. За одну умовну одиницю приймається масажна процедура (безпосередньо проведений масаж), на виконання якої необхідно витратити 10 хвилин.

2. Тривалість переходів (переїздів) для виконання масажу зовні зараховується в умовні одиниці згідно з фактичними витратами часу.

3. Норма тимчасового навантаження з масажу при 6, 5-годинному робочому дні складає 30 умовних одиниць.

4. Вказані норми тимчасових витрат під час виконання масажних процедур не є засобом для призначення штатів та розрахунку заробітку, крім випадків, спеціально обумовлених у діючих штатних нормативах та в умовах оплати за роботи медичних працівників по масажу.