ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ТЕВЕТЕН®
(TEVETEN®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: eprosartanum, (Е)-α-[[2-бутил-1-[(4-карбоксифеніл) метил]-1Н-імідазол-5-іл]метилен]-2-тіофенепропанова кислота, монометансульфонат;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білі, у формі капсули, з маркуванням „5046” з одного боку і „Solvаy” – з іншого;
склад: одна таблетка містить епросартану мезилату 735,8 мг (відповідає 600 мг епросартану);
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль преже латинізований, магнію стеарат, кросповідон, вода очищена, Опадрі білий OY-S-9603.
Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антигіпертензивний засіб, антагоніст ангіотензину II.
Код АТС C09C A02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Епросартан є потужним, не пептидним, активним при пероральному прийомі, небіфенільним, нететразольним антагоністом рецепторів ангіотензину II, який селективно зв'язується з AT1-рецепторами. Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором і основним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Він відіграє важливу роль в патогенезі артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецепторами в різних органах і тканинах (наприклад, в гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках, серці) і виявляє такі важливі біологічні ефекти, як звуження кровоносних судин, затримка натрію і вивільнення альдостерону. Він також бере участь у формуванні гіпертрофії серця і судин через його вплив на гіпертрофію гладких м'язів судин і серцевого м'яза.
Епросартан перешкоджає впливу ангіотензину II на артеріальний тиск, нирковий кровотік і виділення альдостерону у здорових осіб. Зниження артеріального тиску зберігається протягом 24 годин без виникнення постуральної гіпертензії після прийому першої дози. Припинення лікування епросартаном не спричиняє різкого підвищення артеріального тиску (синдрому відміни).
У хворих на гіпертензію зниження артеріального тиску після прийому епросартану не супроводжується зміною частоти серцевих скорочень. У цих пацієнтів епросартан не впливає на рівень у плазмі крові глюкози, три гліцеридів, холестерину та ліпопротеїнів низької щільності.
Епросартан не порушує механізмів саморегуляції функції нирок. У здорових чоловіків засіб покращує ефективний нирковий кровотік. Епросартан не впливає на функцію нирок у хворих з есенціальною гіпертензією і у хворих з нирковою недостатністю. Він не зменшує рівень клуб очкової фільтрації у здорових чоловіків, у хворих на гіпертензію і у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня. Епросартан посилює натрійурез у здорових осіб, які знаходяться на низько сольовій дієті. У хворих з есенціальною гіпертензією і у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня він не спричиняє затримки натрію або погіршення функції нирок.
Епросартан істотно не впливає на виділення сечової кислоти.
Засіб не посилює ефектів, пов'язаних з активацією брадикініну, опосередкованою ангіотензинперетворюючим ферментом (АПФ), наприклад, кашлю. У дослідженні, метою якого було порівняння частоти виникнення кашлю у хворих, які лікувалися епросартаном, і хворих, які приймали інгібітор АПФ, частота сухого постійного кашлю в пацієнтів, які лікувалися епросартаном (1,5 %), була достовірно нижчою (р< 0,05), ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (5,4 %). Загальна частота різних типів кашлю була також значно нижчою (р< 0,05) у хворих, які приймали епросартан (21,2 %), ніж у хворих, які приймали інгібітор АПФ (29,9 %). В іншому дослідженні, спрямованому на вивчення частоти виникнення кашлю в пацієнтів, які раніше страждали від кашлю при застосуванні інгібіторів АПФ, частота сухого, постійного кашлю була 2,6 % у групі епросартану, 2,7 % – у групі плацебо і 25 % – у групі інгібітору АПФ. Різниця частоти виникнення сухого постійного кашлю між групою хворих, які приймали епросартан, і групою хворих, які приймали інгібітор АПФ, була статистично достовірною (р< 0,01), тоді як різниця між епросартаном і плацебо виявилася недостовірною. Загальна частота виникнення різних типів кашлю була також істотно нижчою (р< 0,01) при прийманні епросартану, ніж при прийманні інгібітору АПФ, і незначно відрізнялася від плацебо. Крім того, загальний аналіз результатів 6 подвійних сліпих клінічних досліджень, які включали 1554 хворих, продемонстрував, що частота скарг на кашель у хворих, які приймали епросартан, була такого ж рівня (3,5 %), що й у хворих, які лікувалися плацебо (2,6 %).
За даними трьох клінічних досліджень (n=791) ефект епросартану на зниження артеріального тиску був принаймні таким же, як ефект інгібітору АПФ еналаприлу, з тенденцією до більшої ефективності епросартану.
Фармакокінетика.
Абсолютна біодоступність епросартану після одноразового перорального прийому дози 300 мг становить приблизно 13 % внаслідок його обмеженої абсорбції. Пік концентрації препарату в плазмі після перорального прийому натщесерце спостерігається через 1-2 години. За даними дослідження фармакокінетики епросартану залежно від дози, концентрація його в плазмі була пропорційною дозі при прийомі доз від 100 до 200 мг і менш пропорційною при прийомі доз від 400 до 800 мг. Період напів виведення епросартану після перорального приймання звичайно становить 5-9 годин. При тривалому застосуванні епросартану не виникає значного його накопичення. Прийом епросартану з їжею затримує абсорбцію менш ніж на 25 %, що не має істотних клінічних наслідків.
Зв’язування з білками плазми є високим (приблизно 98 %) і постійним в діапазоні терапевтичних концентрацій. Зв’язування з білками не залежить від статі, віку, порушення функції печінки і наявності легкої/помірної ниркової недостатності, але зменшується у деяких хворих з тяжкою формою ниркової недостатності.
У людини після внутрішнього прийому 14С-епросартану епросартан був єдиною сполукою, знайденою в плазмі і калі. З сечею приблизно 20 % радіо активного епросартану екскретується у вигляді ацилглюкуроніду і 80 % - у вигляді незміненого епросартану.
Об’єм розподілу епросартану становить приблизно 13 л. Загальний плазмовий кліренс дорівнює приблизно 130 мл/хв. Епросартан екскретується з сечею і жовчю. Після внутрішньо венного введення 14С-епросартану приблизно 61 % радіо активності з’являється в калі і приблизно 37 % - у сечі. Після перорального прийому 14С-епросартану приблизно 90 % радіо активності з’являється в калі і приблизно 7 % - у сечі.
Значення AUC і Cmax епросартану збільшуються в осіб літнього віку (в середньому приблизно у 2 рази), але це не вимагає зміни дозування.
Значення AUC епросартану збільшуються без зміни Cmax у хворих з печінковою недостатністю (в середньому приблизно на 40 %), що також не вимагає зміни дозування.
Значення AUC і Cmax епросартану були приблизно на 30 % вище у хворих з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 30-59 мл/хв) і на 50 % вище у хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 5-29 мл/хв) порівняно з особами з нормальною функцією нирок. Зміна дозування не рекомендується.
У жінок і чоловіків фармакокінетика епросартану не відрізняється.
Показання для застосування. Есенціальна гіпертензія.
Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза для дорослих становить 600 мг епросартану один раз на день (вранці).
У більшості хворих максимальне зниження артеріального тиску досягається через 2-3 тижні лікування.
Під час клінічних випробувань застосування Теветену® у дозі 1200 мг на день протягом
8 тижнів не впливало на частоту виникнення побічних ефектів.
Теветен® може застосовуватися самостійно або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Особливо рекомендується його застосування в комбінації з ті азидними діуретиками. Було показано, що комбінація Теветену® з блокаторами кальцієвих каналів є також ефективною, якщо є необхідність у більшому зниженні артеріального тиску.
Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі. Тривалість лікування не обмежена.
Хворі літнього віку
Особливого підбору дози в осіб літнього віку не треба.
Діти
Оскільки безпека та ефективність застосування Теветену® у дітей не встановлені, призначення препарату дітям не рекомендується.
Хворі з печінковою недостатністю
Особливого підбору дози у хворих з печінковою недостатністю не треба.
Хворі з нирковою недостатністю
У хворих з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну < 60 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 600 мг.
Побічна дія. У плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях загальна частота побічних явищ, що мали місце при застосуванні епросартану, була порівнянною з плацебо. Побічні явища звичайно були легкими і самостійно зникали. Тільки в 4,1 % хворих, що приймали епросартан, виникла необхідність припинити лікування через побічні явища (при застосуванні плацебо число таких пацієнтів склало 6,5 %).
За даними клінічних досліджень побічні явища виникали при застосуванні епросартану з нижче наведеною частотою.
Розлади з боку нервової системи
Часті (>1/100, <1/10): головний біль, запаморочення.
Судинні розлади
Частота не відома: гіпотензія включно з постуральною гіпотензією.
Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин
Частота не відома: алергічні шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив’янка), набряк обличчя, ангіо невротичний набряк.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту
Часті (>1/100, <1/10): нудота, блювання, діарея, неспецифічні шлунково-кишкові розлади.
Загальні порушення і реакції в місці введення
Часті (>1/100, <1/10): астенія.
Крім побічних ефектів, виявлених під час клінічних досліджень, при пост маркетинговому застосуванні епросартану зафіксований розвиток наведених нижче побічних ефектів. Частоту їх важко оцінити за наявними даними (не відома).
Розлади з боку нирок і сечовипускання
Погіршення ниркової функції, в тому числі ниркова недостатність, у пацієнтів групи ризику (наприклад, зі стенозом ниркової артерії).
Протипоказання. Гіпер чутливість до активної речовини або до будь-якого неактивного компонента препарату. ІІ - ІІІ триместри вагітності. Період годування груддю.
Двосторонні захворювання ниркових судин зі значними порушеннями гемодинаміки або тяжка форма стенозу ниркової артерії однієї функціонуючої нирки.
Передозування. Є лише обмежені дані про наслідки передозування у людей. Теветен® добре переноситься після перорального прийому (при максимальній однократній дозі 1200 мг). Найімовірнішим проявом передозування може бути гіпотензія. У разі виникнення симптоматичної гіпотензії треба призначити відповідну терапію.
Особливості застосування. У хворих зі значним дефіцитом рідини і/або солі (наприклад, внаслідок застосування високих доз сечогінних засобів) може виникати артеріальна гіпотензія. Рекомендовано відновити цей дефіцит перед початком лікування Теветеном®.
Хворі, функція нирок яких залежить від активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон.
Під час терапії інгібіторами АПФ у хворих, функція нирок яких залежить від активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон (наприклад, хворі з тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за класифікацією NYHA), двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної нирки), розвивається олігурія і/або прогресуюча азотемія і рідше – гостра ниркова недостатність. Оскільки достатній терапевтичний досвід щодо застосування Теветену® у хворих з тяжкою серцевою недостатністю і стенозом ниркової артерії відсутній, не можна виключити, що він також може викликати у них порушення функції нирок внаслідок блокування системи ренін-ангіотензин-альдостерон. Якщо Теветен® застосовують у хворих з нирковою недостатністю, необхідно перевірити функцію нирок перед початком лікування і періодично – протягом застосування препарату. Якщо протягом терапії спостерігається погіршення функції нирок, доцільність лікування Теветеном® слід переглянути.
Пацієнтам з поодинокими спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, синдром Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат.
Вагітність і годування груддю
Досвід застосування Теветену® вагітними жінками недостатній. Препарати, які діють безпосередньо на систему ренін-ангіотензин-альдостерон, можуть мати шкідливий вплив на перебіг вагітності, плід і новонароджену дитину (включаючи смерть) і/або спричиняти серйозні вроджені дефекти при застосуванні вагітними жінками протягом ІІ - ІІІ триместрів вагітності. Як і інші препарати, що впливають на систему ренін-ангіотензин-альдостерон, Теветен® не можна призначати вагітним жінкам, а якщо під час терапії встановлена наявність вагітності, лікування необхідно припинити якнайшвидше (див. розділ «Протипоказання»).
Відсутні достатні дані щодо застосування Теветену® в період годування груддю. Тому не рекомендовано приймати препарат в цей період.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами
Виходячи з фармакодинамічних властивостей препарату, малоймовірно, що він негативно впливає на здатність керувати автомобілем або працювати з механічними пристроями. Однак слід дотримуватись обережності, оскільки інколи при лікуванні гіпертензії можуть виникати відчуття стомлення і запаморочення.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не встановлено клінічно значущих взаємодій препарату з іншими ліками. Епросартан не впливає на фармакокінетику дигоксину і фармакодинаміку варфарину або глібенкламіду. В свою чергу, ранітидин, кетоконазол і флуконазол не впливають на фармакокінетику епросартану.
Одночасне застосування Теветену® з ті азидними діуретиками (наприклад, гідрохлортіазидом), блокаторами кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипіном подовженої дії) та гіполіпідемічними агентами (наприклад, лов астатином, симв астатином, прав астатином, фенофібратом, гемфіброзилом і ніацином) є безпечним без будь-яких ознак небажаної взаємодії.
Є повідомлення про оборотне підвищення рівня літію в сироватці крові і токсичні ефекти у разі одночасного застосування препаратів літію з інгібіторами АПФ. Не можна виключити можливість подібного ефекту при застосуванні Теветену®, тому під час одночасного застосування з препаратами літію рекомендується контроль рівня літію в крові.
Епросартан не виявляє блокую чого ефекту на цитохром ні Р 450 ферменти людини CYP1A, 2А 6, 2С 9/8, 2С 19, 2D6, 2Е та 3А in vitro.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 14 таблеток у блістері з ПВХ/Аклару/алюмінію.
В картонних коробках по 1 (14 таблеток) або 2 (28 таблеток) блістери.
Виробники.
Солвей Фармацеутікалз Б. В., Нідерланди;
Солвей Фармацеутікалз ГмбХ, Німеччина;
Солвей Фармацеутікалз, Франція.
Адреса.
Solvay Pharmaceuticals B.V., C.J. van Houtenlaan 36, NL-1381 CP Weesp, Тhe Netherlands. Источник
Solvay Pharmaceuticals GmbH, Justus-von Liebig-Straße, 33; 31535 Neustadt am Rubenberge,