ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДІАФОРМІН® SR
(DIAFORMIN® SR)
Склад:
діюча речовина: мetformin;
1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 500 мг або 1000 мг;
допоміжні речовини: кислота стеаринова, шелак, повідон (К-30), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
склад плівкової оболонки: гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, макрогол 6000, тальк.
Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії.
Фармакотерапевтична група.
Пероральні гіпоглікемізуючі засоби. Бігуаніди. Код АТС А10В А02.
Клінічні характеристики.
Показання.
Цукровий діабет II типу (інсуліннезалежний) у дорослих при неефективності дієтотерапії (особливо у хворих, які страждають на ожиріння), як монотерапія або у комбінації з іншими пероральними протидіабетичними засобами, або в комбінації з інсуліном.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до компонентів препарату; діабетичний кетоацидоз, прекома, кома, лактоацидоз (у т.ч. в анамнезі), дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 кал/добу); порушення функції нирок (кліренс креатиніну <60 мл/хв); гострі захворювання, що перебігають з ризиком розвитку порушень функції нирок: дегідратація, тяжкі інфекційні захворювання, шок; клінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, шок); внутрішньовенне введення контрастних засобів, які містять йод; печінкова недостатність, гостра алкогольна інтоксикація, алкоголізм; серйозні хірургічні втручання. Не рекомендовано застосовувати препарат особам віком від 60 років, які виконують тяжку фізичну працю, що пов’язано з підвищеним ризиком розвитку у них лактоацидозу.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.
Монотерапія та комбінована терапія з іншими пероральними протидіабетичними засобами.
Звичайна початкова доза становить 500 мг 1 раз на добу під час вечері.
Через 10-15 днів дозу необхідно відкорегувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози в сироватці крові. Повільне підвищення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу.
Збільшувати дозу необхідно на 500 мг кожного тижня, максимально – до 2000 мг. У пацієнтів, які вже лікувалися метформіном, початкова доза препарату Діаформін® SR, таблеток з пролонгованим вивільненням, має бути еквівалентною добовій дозі таблеток метформіну з негайним вивільненням.
Якщо доза 2000 мг 1 раз на добу не дає змоги досягти належного глікемічного контролю, ця доза може бути розділена на 2 прийоми на добу: один раз зранку і один раз ввечері, під час прийому іжї.
Якщо передбачається перехід з іншого антидіабетичного препарату для перорального застосування на препарат Діаформін® SR, слід припинити застосування іншого препарату та розпочати лікування Діаформіном® SR у дозах, зазначених вище.
Комбінація з інсуліном.
Метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованого лікування для досягнення покращеного контролю глюкози в крові. Звичайна початкова доза препарату Діаформін® SR, таблетки з пролонгованим вивільненням, дорівнює 500 мг один раз на добу, тоді як дозу інсуліну підбирають, виходячи з виміряних значень рівня глюкози крові.
У пацієнтів літнього віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку слід регулярно контролювати.
Побічні реакції.
Частота побічних реакцій визначається як дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000) і дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення.
З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, металевий присмак у роті, відсутність апетиту, метеоризм, діарея, біль у животі. Ці симптоми виникають особливо часто на початку лікування і, як правило, зникають самостійно. Дані симптоми зменшуються при призначенні антацидів, похідних атропіну або спазмолітиків. Щоб уникнути розвитку цих побічних ефектів, рекомендується призначати Діаформін® SR під час або наприкінці прийому їжі 2 - 3 рази на день. Якщо диспепсичні симптоми постійні, лікування Діаформіном® SR слід припинити.
З боку обміну речовин: дуже рідко – молочнокислий ацидоз (потребує відміни лікування); при тривалому лікуванні – гіповітаміноз В12 (порушення всмоктування).
З боку нервової системи: часто – порушення смаку.
З боку системи кровотворення: в окремих випадках – мегалобластна анемія.
З боку гепатобіліарної системи: окремі повідомлення – зниження показників функції печінки, медикаментозний гепатит, які нівелюються при відміні метформіну.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже рідко – шкірне висипання, свербіж, кропив’янка.
При деяких станах прийом цих ліків підвищує ймовірність розвитку лактоацидозу.
Ймовірність розвитку лактоацидозу може зростати у випадку передозування.
Передозування.
Симптоми: при застосуванні метформіну у дозі 85 г гіпоглікемія не спостерігалась, однак відзначався розвиток лактоацидозу, ранніми симптомами якого є нудота, блювання, діарея, підвищення температури тіла, біль у животі, біль у м’язах; в подальшому можливе почастішання дихання, запаморочення, порушення свідомості, розвиток коми.
Лікування: негайна відміна Діаформіну® SR, госпіталізація, визначення концентрації лактату в крові; при необхідності проводять симптоматичну терапію. Для виведення з організму лактату та метформіну найефективнішим є гемодіаліз.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний для застосування в період вагітності. При плануванні вагітності, а також у випадку настання вагітності при застосуванні Діаформіну® SR його прийом необхідно відмінити і призначити інсулінотерапію. Пацієнтка має повідомити лікаря про настання вагітності.
Препарат протипоказаний для застосування у період лактації. При необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю припиняють.
Діти. Не застосовують у педіатричній практиці.
Особливості застосування.
Лактоацидоз є рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що може виникнути як результат акумуляції метформіну гідрохлориду. Зареєстровано випадки виникнення лактоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом та печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Фактори ризику виникнення лактоацидозу: погано регульований цукровий діабет, кетоацидоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність або будь-який стан, пов'язаний з гіпоксією.
Лактоацидоз характеризується м’язовими судомами, задишкою, болями у животі і гіпотермією, в подальшому можливий розвиток коми. При підозрі на лактоацидоз необхідно припинити застосування препарату і негайно госпіталізувати пацієнта.
Ниркова недостатність. Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком і під час лікування препаратом Діаформін® SR необхідно перевіряти рівень креатиніну в сироватці крові, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок і у пацієнтів літнього віку. Cлід проявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад, на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами.
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Хірургічні втручання. При проведенні радіологічних досліджень із застосуванням рентгенконтрасних засобів, а також при планових хірургічних втручаннях, що проводяться під загальною, спинальною або перидуральною анестезією необхідно припинити застосування препарату Діаформін® SR за 48 годин до і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після рентгенологічного дослідження або операції та оцінки функції нирок.
Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти та контролювати лабораторні показники. При сумісному застосуванні Діаформіну® SR з інсуліном або похідними сульфонілсечовини можливе посилення гіпоглікемічної дії.
Можливий розвиток бронхолегеневої інфекції або інфекційного захворювання сечостатевих органів.
Препарат не сумісний з алкоголем.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Однак слід з обережністю застосовувати метформін у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін, репаглінід та ін.) через ризик розвитку гіпоглікемії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини: Діаформін® SR слід відмінити за 48 годин до початку та протягом 48 годин після проведення рентгенологічного дослідження із застосуванням рентгеноконтрастних засобів, оскільки можливий розвиток лактоцидозу.
Нерекомендовані комбінації.
Одночасний прийом із даназолом може спричинити розвиток гіперглікемічного ефекту. При необхідності лікування даназолом і після припинення його застосування необхідна корекція дози Діаформіну® SR під контролем рівня глікемії.
При одночасному застосуванні препарату Діаформін® SR з алкоголем підвищується ризик розвитку лактоацидозу під час гострої алкогольної інтоксикації, особливо при голодуванні чи дотриманні низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. При лікуванні препаратом слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять спирт.
Комбінації, що вимагають особливої обережності.
Хлорпромазин у великих дозах (100 мг/добу) знижує вивільнення інсуліну і підвищує рівень глюкози в крові. При одночасному застосуванні з нейролептиками і після припинення їх застосування необхідна корекція дози Діаформіну® SR під контролем рівня глікемії.
Глюкокортикостероїди (для системного та місцевого застосування) знижують толерантність до глюкози і підвищують рівень глюкози в крові, в деяких випадках спричиняють кетоацидоз. При необхідності застосування такої комбінації і після припинення прийому глюкокортикостероїдів потрібна корекція дози Діаформіну® SR під контролем рівня глюкози в крові.
При одночасному застосуванні петльових діуретиків і Діаформіну® SR є ризик розвитку лактоацидозу через можливість виникнення функціональної ниркової недостатності. Не слід призначати Діаформін® SR, якщо кліренс креатиніну < 60 мл/хв.
Призначення ін’єкцій β2-симпатоміметиків знижує гіпоглікемічну дію Діаформіну® SR внаслідок стимуляції β2-адренорецепторів. У цьому випадку слід контролювати вміст глюкози в крові і при необхідності призначити інсулін.
Інгібітори АПФ можуть знижувати рівень глюкози в крові. При необхідності слід скоректувати дозу метформіну.
При одночасному застосуванні Діаформіну® SR з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, акарбозою і саліцилатами можливе підсилення гіпоглікемічної дії.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Метформін знижує гіперглікемію, не призводить до розвитку гіпоглікемії. На відміну від сульфонілсечовини, не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту у здорових осіб.
Знижує в плазмі як вихідний рівень глюкози, так і рівень глюкози після прийому їжі.
Метформін діє трьома шляхами: пригнічує вироблення глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу; поліпшує захоплення та утилізацію периферичної глюкози у м’язах за рахунок підвищення чутливості до інсуліну; уповільнює всмоктування глюкози у кишечнику.
Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу.
Збільшує транспортний об’єм усіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT). Виявляє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після перорального прийому таблетки із пролонгованим вивільненням, метформін всмоктується повільніше, ніж при прийомі таблетки з негайним вивільненням: Tmax (час досягнення максимальної концентрації препарату) становить 7 годин (тоді як Tmax для таблетки негайного вивільнення – 2,5 години).
У рівноважному стані Cmax (середня максимальна концентрація) та AUC (площа під фармакокінетичною кривою) зростають непропорційно введеній дозі.
Внутрішньоіндивідуальна варіабельність показників Cmax та AUC для метформіну із пролонгованим вивільненням є порівнянною з показниками метформіну з негайним вивільненням.
При прийомі натще таблетки із пролонгованим вивільненням показник AUC зменшується на 30 %, а показники Cmax та Tmax залишаються незмінними.
Склад їжі не впливає на всмоктування метформіну із пролонгованим вивільненням.
Після багаторазового прийому метформіну до 2000 мг у вигляді таблеток із пролонгованим вивільненням кумуляції препарату не спостерігалось.
Розподіл. Зв’язування препарату з білками плазми є незначним. Метформін проникає в еритроцити. Максимальний рівень препарату у крові є нижчим максимального рівня у плазмі; досягаються вони майже одночасно. Середній об’єм розподілу коливається у діапазоні 63–276 л.
Метаболізм. Метформін у незміненому вигляді виводиться з сечею. Метаболіти цієї речовини у людини не виявлені.
Виведення. Нирковий кліренс метформіну перевищує 400 мл/хв, що вказує на виведення метформіну шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Період напіввиведення становить приблизно 6,5 години.
При порушенні функції нирок нирковий кліренс препарату зменшується пропорційно до кліренсу креатиніну, внаслідок чого збільшується період напіввиведення та рівень метформіну в плазмі.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки пролонгованої дії по 500 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, жовтувато-білого кольору;
таблетки пролонгованої дії по 1000 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, з рискою з одного боку, вкриті плівковою оболонкою, жовтувато-білого кольору.
Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері. По 3, 6 або 10 блістерів у пачці (пакування із форми in bulk фірми-виробника «USV Limited», Індія).
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ВАТ “Фармак”.
Місцезнаходження. Источник
Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.