ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДОКСИ-М-ратіофарм

(DOXY-M-ratiopharm^®)

Склад:

діюча речовина: доксицикліну моногідрат;

1 таблетка містить 100 мг доксицикліну у вигляді доксицикліну моногідрату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (Тип А), тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, вода очищена.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальний засіб для системного застосування. Код АТС J01A A02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат застосовують для лікування різноманітних інфекцій, спричинених чутливими штамами грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, а саме:

– інфекції дихальних шляхів: пневмонія та інші захворювання нижніх дихальних шляхів, спричинені Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenza, Klebsiella pneumoniae тощо.

Пневмонія, спричинена Mycoplasma pneumoniae. Лікування хронічних бронхітів, синуситів.

– інфекції сечовидільного тракту: інфекції, спричинені чутливими штамами виду Klebsiella, Enterobacter, а також бактеріями Escherichia coli, Streptococcus faecalis тощо.

– захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis, включаючи неускладнені уретральні та ендоцервікальні інфекції, та інфекції прямої кишки. Негонококові уретрити, спричинені Ureaplasma urealyticum (T-mycoplasma). М’який шанкр, пахова гранульома, венерична гранульома. Доксициклін є альтернативним препаратом для лікування гонореї та сифілісу.

– інфекції шкіри: акне при необхідності застосування антибіотикотерапії.

– офтальмологічні інфекції: інфекції, спричинені чутливими бактеріями gonococci, staphylococciта та Haemophilus influenza. Трахома, хоча і є інфекційним агентом, але, як показує імунофлуоресценсія, не завжди елімінується.

– рикетсійні інфекції: висипний тиф.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до доксицикліну або до інших тетрациклінів, до будь-якої допоміжної речовини препарату. Тяжкі порушення функції печінки або нирок.

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймають зазвичай вранці під час їди, запиваючи достатньою кількістю рідини (не молока або молочних продуктів). Не рекомендується лягати у ліжко одразу після прийому препарату.

Тривалість лікування звичайних бактеріальних інфекційних захворювань залежить від перебігу хвороби та становить 5-10 днів. Інфекції, спричинені бета-гемолітичним стрептококом, слід лікувати щонайменше 10 днів.

Дорослі і діти віком старше 12 років з масою тіла понад 50 кг: у перший день лікування приймають 200 мг доксицикліну (2 таблетки) за 1 або 2 прийоми з перервою 12 годин. Кожного наступного дня – по 100 мг доксицикліну (1 таблетка) 1 раз на добу. У разі тяжких інфекцій застосовують 200 мг щодня протягом усього періоду лікуванння.

Дітям віком старше 12 років з масою тіла до 50 кг: у перший день лікування призначають добову дозу доксицикліну з розрахунку 4 мг/кг маси тіла на 1 прийом. У наступні дні лікування – по 2 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. При тяжких захворюваннях можна призначати по 4 мг/кг маси тіла протягом усього курсу лікування. З метою забезпечення більш точного дозування доксициклін можна застосовувати в іншій лікарській формі.

Спеціальне дозування.

Гонорея:

чоловіки: 200-300 мг доксицикліну (2-3 таблетки) на добу, протягом 2-4 днів, або протягом 1 доби по 300 мг 2 рази на добу (другий прийом через 1 годину після першого);

жінки: 200 мг доксицикліну (2 таблетки) щодня до повного одужання (у середньому протягом 5 діб).

Успішність антигонококової терапії слід контролювати за допомогою мазка через 3-4 доби після закінчення лікування.

Уретрити, викликані Chlamydia trachomitis, ендоцервікальні або ректальні інфекції у дорослих, негонококовий уретрит, викликаний  Ureaplasma urealyticum

по 100 мг доксицикліну (1 таблетка) 2 рази на добу протягом 7 днів.

Гострий епідидимоорхіт, викликаний Chlamydia trachomatis або  Neisseria gonorrhoeae

по 100 мг доксицикліну (1 таблетка) 2 рази на добу протягом 10 днів.

Первинний або вторинний сифіліс у пацієнтів з  алергією до антибіотиків пеніцилінового та цефалоспоринового ряду: по 200 мг доксицикліну (2 таблетки) 2 рази на добу протягом 14 днів.

Висипний тиф: залежно від тяжкості захворювання доза становить 100-200 мг однократно.

Пацієнти літнього віку. Може знадобитися індивідуальна корекція дозування.

Пацієнти з нирковою недостатністю не потребують коригування дози.

Побічні реакції.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000,

< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

Інфекції та інвазії.

Лікування доксицикліном часто призводить до надмірного росту грибів виду Candida на шкірі та слизових оболонках (особливо у сечостатевому тракті, на слизовій оболонці рота та кишечнику), з такими симптомами як запалення слизової оболонки рота та горла (глосит, стоматит), гострими запаленнями зовнішніх статевих органів та піхви у жінок (вульвовагініт) та свербежем в анальній зоні; запалення в анально-генітальній області, що супроводжується діареєю, глоситом, стоматитом, проктитом, вагінітом.

Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи.

Нечасто: розлади коагуляції крові.

Рідко: оборотні гематологічні зміни: лейкоцитопенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, лімфоцитопенія, лімфаденопатія, наявність атипових лімфоцитів та токсичної зернистості у гранулоцитах, порфірія, нейтропенія, еозинофілія, ацидоцитоз.

Порушення з боку імунної системи.

Нечасто: алергічні реакції, такі як генералізована екзантема, еритема, кропив’янка, свербіж, багатоформна ексудативна еритема, оборотній локальний набряк шкіри, слизових оболонок або суглобів (ангіоневротичний набряк), бронхіальна астма, анафілактичний шок, анафілактоїдна пурпура, псевдоанафілактичні реакції, загострення систематичної застійної себореї, утруднене дихання, гарячка, перикардит, загострення системного червоного вовчака, локальна екзантема геніталій та інших зон, злоякісна ексудативна еритема, а також реакції, подібні до сироваткової хвороби з гарячкою, головним болем та болем у суглобах.

Рідко: тяжкі, гострі реакції гіперчутливості, такі як набряк обличчя, набряк язика, набряк гортані зі звуженням дихальних шляхів, тахікардія, диспное, та артеріальна гіпотензія, що може прогресувати до шоку. Тяжкі шкірні реакції із загальними реакціями (такі як ексфоліативний дерматит та синдром Лайєлла).

У межах групи тетрациклінів існує повна перехресна алергічна реактивність.

Порушення з боку ендокринної системи.

При довготривалому застосуванні препарату спостерігалося коричнево-червоне мікроскопічне забарвлення тканини щитовидної залози, що не супроводжувалося порушенням її функції.

Порушення обміну речовин: анорексія.

Психічні порушення.

Рідко: неспокій, збудження.

Дуже рідко: судоми (повідомляли про  випадок епілептичного нападу після перорального прийому доксицикліну).

Порушення з боку нервової системи.

Випирання тім’ячка у дітей, спричинене підвищенням внутрішньоочного тиску.

Рідко: злоякісне підвищення внутрішньочерепного тиску (Рseudotumor cerebri), що зникає після припинення лікування. Воно характеризується головним болем, нудотою, блюванням та можливими розладами зору внаслідок папілоедеми. Парестезії.

Порушення з боку органа слуху та рівноваги: вертиго.

Порушення з боку органа зору: розлади зору, такі як скотома, диплопія та галюцинації.

Порушення з боку серцево-судинної системи.

Рідко: тахікардія, артеріальна гіпотензія, периферичні набряки.

Порушення з боку травного тракту.

Часто: печія, диспепсія, здуття живота, нудота, блювання, метеоризм, глосит, стеаторея, діарея, дисфагія, ентероколіт, включаючи стафілококовий ентерит.

Нечасто: стоматит, фарингіт, дисфонія, утруднення ковтання.

Дуже рідко: псевдомембранозний  ентероколіт, почорніння язика, езофагіт, порушення ковтання, запалення стравоходу, виразка стравоходу. Можливий дефіцит вітаміну В, пов’язаний із пригніченням активності бактерій, що його продукують.

Порушення з боку гепатобіліарної системи.

Передозування препарату асоційоване з ризиком ураження печінки або панкреатиту, гепатит, поодинокі випадки гепатотоксичності.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини.

Макулопапульозні та еритематозні висипання, ексфоліативний дерматит.

Після  опромінення сонячним світлом при наявності фотосенсибілізації можуть виникнути реакції з боку  шкіри (симптоми, аналогічні тяжкому сонячному опіку, наприклад, почервоніння, набряк, формування пухирів та знебарвлення шкіри, фотодерматит), у рідких випадках алергічна реакція може захопити нігті (відокремлення та знебарвлення нігтів); фотооніколізис.

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканин.

Рідко: міалгія, артралгія; може порушитися розвиток кісток та зубів (кістки стають ламкими, а зуби необоротньо змінюють колір).

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів.

Нечасто: гематурія.

Рідко: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, анурія.

Тетрацикліни можуть викликати нефротоксичність або погіршувати попереднє ураження нирок (що характеризується підвищенням сироваткових рівнів креатиніну та сечовини). Метаболізовані тетрацикліни викликали синдром, подібний до синдрому Фанконі, включаючи альбумінурію, аміноацидурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та ацидоз у канальцях нирок.

Ускладнення загального характеру.

Нечасто: необоротна зміна кольору зубів та ушкодження емалі.

Рідко: були повідомлення про оборотну часткову втрату нюхової та смакової чутливості.

Передозування.

У випадку передозування існує небезпека ураження печінки, що супроводжується такими симптомами як блювання, гарячка, жовтяниця, гематома, мелена, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу. При передозуванні відбувається більш виражений прояв зазначених вище побічних ефектів з боку травного тракту. При інтоксикації здебільшого проводять стандартне симптоматичне лікування: промивають шлунок, штучно викликають блювання, призначають активоване вугілля та осмотичний проносний засіб (натрію сульфат), та проводять підтримуючу терапію, спрямовану на підтримання життєво важливих функцій. Оскільки тетрациклін спроможний утворювати хелатні комплекси з солями кальцію, при інтоксикації як протидія можливе застосування солей кальцію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Під час вагітності при прийомі препаратів групи тетрацикліну виникає підвищений ризик порушення функції печінки. Доксициклін проникає крізь плацентарний бар’єр та може порушити нормальний розвиток зубів, спричиняти пригнічення росту кісток скелета плода. У зв’язку з цим у період вагітності доксициклін не слід призначати. У разі необхідності застосування препарату на період лікування слід припинити годування груддю.

Діти.

Препарат не призначають дітям віком до 12 років, оскільки антибіотики тетрациклінової групи спричиняють необоротну зміну кольору зубів і гіперплазію емалі, пригнічення росту кісток скелета.

Особливості застосування.

Перехресна резистентність до інших антибіотиків тетрациклінового ряду.

Існує можливість виникнення суперінфекцій, спричинених нечутливими мікроорганізмами, зокрема кишкових інфекцій. Необхідно здійснювати ретельний контроль за станом пацієнта. У випадку розвитку нових інфекцій під час лікування (спричинених стійкими мікроорганізмами), застосування препарату слід припинити та призначити відповідне лікування. Слід звернути особливу увагу на можливість розвитку псевдомембранозного коліту або стафілококового ентериту у випадку тяжкої діареї, що супроводжується гарячкою.

Залежно від діагнозу, при псевдомембранозному коліті слід призначити ванкоміцин або тейкопланін перорально, а у випадку стафілококового ентериту – клоксацилін. Окрім того, слід проводити регідратацію. Протипоказані препарати, що пригнічують шлунково-кишкову перистальтику.

Застосування тетрациклінів може вплинути на коагуляцію крові (подовження протромбінового часу). Пацієнтам із порушеннями згортання крові застосовувати тетрацикліни слід з обережністю.

Антианаболічний ефект тетрациклінів може викликати підвищення рівня сечовини (азоту) у крові. Як правило, у пацієнтів із нормальною функцією нирок це не має клінічного значення. Посилення азотемії може спостерігатися у пацієнтів із порушенням функції нирок. Призначення тетрациклінів пацієнтам із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості слід здійснювати під контролем лікаря.

Тетрацикліни можуть бути гепатотоксичними, особливо у високих дозах у поєднанні з іншими гепатотоксичними препаратами, або за умови вже існуючої печінкової або ниркової недостатності. У таких випадках тетрацикліни слід призначати під контролем лікаря (див. «Протипоказання»).

При проведенні довготривалого лікування слід періодично здійснювати лабораторний контроль функціонування органів та систем. У випадку виявлення відхилень у показниках функціонування системи гемопоезу, нирок або печінки слід припинити лікування.

Може розвинутися фотодерматит. Пацієнтів, які можуть зазнавати впливу прямих сонячних променів, слід проінформувати про необхідність припинення застосування препарату при перших проявах еритеми.

Під час лікування гонореї при підозрі на наявність вже існуючого сифілісу слід провести відповідні діагностичні процедури. У таких випадках необхідно проходити щомісячні дослідження на серологічні реакції принаймні протягом 4-х місяців.

Під час лікування тетрациклінами спостерігалася підвищена екскреція аскорбінової та фолієвої кислот, але, як правило, це не мало клінічного значення.

Тривалий прийом препарату може спричинити гіповітаміноз у зв’язку з розвитком дисбактеріозу. Для запобігання розвитку диспептичних явищ рекомендується приймати препарат під час їди. Значний відсоток виникнення запалення стравоходу та стравохідної виразки спостерігалися у зв’язку з прийомом препарату перед сном або запиваючи недостатньою кількістю рідини.

При хронічному алкоголізмі або прийомі лікарських препаратів, що індукують печінкові ферменти (наприклад, барбітурати, карбамазепіни, тощо), препарат призначають з обережністю через можливість скорочення періоду напіввиведення доксицикліну.

Слід проявляти особливу обережність при прийомі тетрациклінів з метоксифлураном.

У зв’язку з можливістю виникнення слабкої нейром’язової блокади слід приділяти увагу при призначенні тетрациклінів пацієнтам з міастенією гравіс.

При складних, гострих алергічних реакціях (наприклад, анафілактичний шок) слід негайно припинити лікування препаратом і вжити відповідні загальноприйняті надзвичайні заходи (наприклад, протигістамінні лікарські засоби, кортикостероїди, симпатоміметичні засоби та, якщо це можливо, провести штучну вентиляцію легенів).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.  

Відсутні дані щодо впливу даного препарату на здатність керувати автотранспортом. У випадку виникнення запаморочення, нечіткості зору та диплопії не рекомендується керувати автотранспортом або управляти механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види  взаємодій.

Препарат не слід застосовувати одночасно з антацидами та солями металів, оскільки при взаємодії вони формують неактивні хелатні сполуки з іонами металів. При одночасному застосуванні перешкоджається всмоктування як доксицикліну, так і заліза.

Препарат може посилювати ефект антикоагулянтів непрямої дії, гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Період напіврозпаду доксицикліну зменшується при його сумісному застосуванні з рифампіцином, похідними барбітурової кислоти, фенітоїном, карбамазепіном, а також при хронічному алкоголізмі. Препарат проявляє антагоністичні властивості щодо бактерицидної дії пеніцилінів та цефалоспоринів. Доксициклін потенціює ефект курареподібних речовин.

При одночасному прийомі доксицикліну та циклоспорину-А може спостерігатися підвищення токсичної дії, що призведе до ослаблення імунного захисту.

Комбінація потенційно нефротоксичного метоксифлуранового наркозу з терапією доксицикліном може призвести до гострої ниркової недостатності.

При лікуванні акне ізотретиноїном необхідно витримати перерву після терапії доксицикліном, оскільки обидва препарати у деяких випадках можуть призводити до оборотного підвищення внутрішньочерепного тиску.

Одночасне застосування теофіліну і доксицикліну може посилити ризик виникнення побічних ефектів з боку травного тракту.

Тетрацикліни перешкоджають реакціям з глюкозою у сечі.

Доксициклін може призвести як до підвищення, так і до зниження рівня літію у плазмі крові при одночасному застосуванні з препаратами літію. У поодиноких випадках може бути зменшена ефективність дії протизаплідних гормональних контрацептивів. У зв’язку з цим рекомендується користуватися негормональними протизаплідними засобами.

Тетрацикліни можуть антагоністично взаємодіяти з β-лактамними антибіотиками. Ці препарати також не слід призначати одночасно.

Активоване вугілля та іонні замінники, також перешкоджають абсорбції так само, як і засоби, що підвищують рН шлунка.

Тетрацикліни підвищують дію антикоагулянтів, оскільки вони подовжують протромбіновий час. Може знадобитися корегування дози антикоагулянтів. У зв’язку зі зниженням синтезу вітаміну К при одночасному проведенні антикоагулятивної терапії потрібен ретельний контроль часу згортання крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Докси-М-ратіофарм – це напівсинтетичний антибіотик групи тетрациклінів

широкого спектра дії. Він включає грампозитивні бактерії: S. hemolyticus (α, β), S. pneumonia, S. aureus, S. epidermis, P. acnes, аеробних спороутворюючих бактерій – Bacillus anthracis; аеробних бактерій, що не утворюють спори – Listeria monocytogenes. Докси-М-ратіофарм активний також щодо грамнегативних бактерій: аеробних коків – Neisseria gonorrhoeae, H. influenzae, Brucella sp; аеробних бактерій – Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp. Препарат також активний відносно інших мікроорганізмів: Chlamydia spp., Rickettsia spp., Mycoplasma spp., Ureаplasma urealyticum тощо.

Стійкі до Докси-М-ратіофарму Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp., Serratia spp. більшість штамів Bacteroides fragilis.

Механізм антибактеріальної дії препарату зумовлений пригніченням біосинтезу білка мікробної клітини на рівні рибосом.

Фармакокінетика

Докси-М-ратіофарм майже повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 години після прийому препарату. Докси-М-ратіофарм оборотно зв’язується з білками плазми крові (80-90 %). Об’єм розподілу становить 1,58 л/кг. Добре проникає у тканини, погано – у спинномозкову рідину (10-20 % від рівня у плазмі крові), але проникнення підвищується при запаленні мозкових оболонок.

Накопичується у ретикулоендотеліальній системі та кістковій тканині. Доксициклін проникає крізь плацентарний бар’єр, у грудне молоко. У слині визначається 5-27 % від концентрації доксицикліну у плазмі крові. Метаболізується незначна частина доксицикліну. Період напіввиведення становить 16-18 годин після прийому разової пероральної дози та 22-23 години після прийому повторних пероральних доз. Приблизно 40 % виводиться у незміненій формі через нирки і 20-40 % у неактивній формі (у вигляді хелатів) з фекаліями.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. Період напіввиведення препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок не змінюється, через те що зростає його екскреція через кишечник. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, зеленувато-жовтого забарвлення від однорідного до неоднорідного («з мармуровістю») з рискою для розлому з одного боку.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ºС.

Упаковка. по 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Виробник: Меркле ГмбХ, Німеччина.

Заявник: ратіофарм ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження.

Меркле ГмбХ: вул. Людвіга Меркле 3, 89143 Блаубойрен-Вейлер, Німеччина.

Меркле ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079 Ульм, Німеччина. Источник

ратіофарм ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079 Ульм, Німеччина.