ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Кларитро САНДОЗ® XL
(Clarithro SANDOZ® XL)
Склад:
діюча речовина: clarithromycin;
1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг;
допоміжні речовини: гіпромелоза, гліцерол дибегенат, повідон, целюлоза мікрокристалічна, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат, полісорбат 80, тальк; оболонка: гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, макрогол 400, заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171), ароматизатор ванільний, тальк.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з модифікованим вивільненням.
Фармакотерапевтична група.
Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A09.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:
– інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія);
– інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до кларитроміцину або до інших макролідних антибіотиків, або до будь-якої допоміжної речовини. Одночасне застосування з будь-яким з наступних препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes); ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності); ловастатин або симвастатин (через ризик виникнення рабдоміолізу. Пацієнти, які мали в анамнезі подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії, включаючи піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes). Пацієнти з гіпокаліємією (пролонгування інтервалу QT). Пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю, які приймають Р-глікопротеїн або сильний інгібітор CYP3А (наприклад кларитроміцин), сумісне застосування колхіцину протипоказане. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), оскільки ця форма препарату не дозволяє зменшити добову дозу нижче 500 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю високого ступеня тяжкості у комбінації з ушкодженням функції нирок.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих і дітей старше 12 років становить 500 мг 1 раз на добу під час їжі. При більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 1000 мг (2 таблетки) 1 раз на добу. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи та запиваючи склянкою води.
Звичайна тривалість лікування становить 5-14 днів, за винятком лікування негоспітальної пневмонії і синуситів, які вимагають 6-14 днів терапії.
Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю: цю форму препарату не застосовують пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), оскільки вона не дозволяє адекватно зменшити дозу. Таким пацієнтам застосовують таблетки кларитроміцину негайного вивільнення. Для пацієнтів із нирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) дозу знижують на 50 % від максимальної – 1 таблетка з модифікованим вивільненням на добу.
Пацієнти літнього віку
Коригування дози не потрібне (за винятком випадків порушення функцій нирок високого ступеня важкості).
Побічні реакції.
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000).
З боку травного тракту: часто – діарея, нудота, блювання, диспепсія, абдомінальний біль; нечасто – шлунково-стравохідний рефлюкс, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зубів.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – подовження інтервалу QT, відчуття серцебиття; частота невідома – піруетна шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), вентрикулярна тахікардія, крововилив.
З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; частота невідома – анафілактичні реакції.
З боку нервової системи: часто – дизгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, порушення смаку; нечасто – запаморочення, сонливість, тремор; частота невідома – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія.
Психічні розлади: часто – безсоння; нечасто – тривожність; частота невідома – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння.
Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз ротової порожнини, гастроентерит, вагінальні інфекції; частота невідома – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення, еритразма.
Порушення метаболізму та розлади харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту; частота невідома – гіпоглікемія.
З боку органів слуху і лабіринту: нечасто – вертиго, зниження гостроти слуху, дзвін у вухах; частота невідома – втрата слуху.
З боку респіраторної системи: нечасто – носові кровотечі.
З боку гепатобіліарної системи: часто – відхилення від норми функціональних печінкових тестів; нечасто – підвищення рівня АЛТ, АСТ; частота невідома – печінкова недостатність, холестатична та гепатоцелюлярна жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипи, надмірне потовиділення; нечасто – свербіж, кропив’янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція з явищами еозинофілії та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна-Геноха.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: нечасто – міалгія; частота невідома- рабдоміоліз, міопатія, артралгія.
З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
Інші: нечасто – астенія; були окремі повідомлення про парестезію, ангіоневротичний набряк, увеїт (переважним чином у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин). Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину.
Лабораторні дослідження: частота невідома – підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС), збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.
Передозування.
Симптоми: порушення з боку травного тракту – нудота, блювання, діарея, порушення водно-електролітного балансу, головний біль, порушення свідомості. Повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді призводили до ниркової недостатності.
Лікування: у перші 2 години після передозування рекомендується промивання шлунка. Терапія симптоматична. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз істотно не змінювали рівень кларитроміцину у сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності не встановлена, тому не слід застосовувати препарат у цей період без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Кларитроміцин проникає у грудне молоко, тому годування груддю під час лікування препаратом необхідно припинити.
Діти.
Дітям до 12 років рекомендується застосовувати препарат у формі суспензії.
Особливості застосування.
Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричинити надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і розпочати відповідну терапію.
Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із середнім або тяжким ступенем недостатності функції нирок та з недостатністю функції печінки.
При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищення рівня печінкових ферментів, про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Ці порушення є зазвичай оборотними, але були окремі повідомлення про печінкову недостатність з фатальними наслідками, яка була асоційована з серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування препарату при появі таких симптомів гепатиту як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.
При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile), рекомендується припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Застосування засобів, що пригнічують перистальтику, протипоказано. Слід пам’ятати про можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю навіть через 2 місяці після застосування антибіотиків.
Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.
Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.
Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому CYP3А4 та триазолбензодіазепінами (триазолам, мідазолам) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Через ризик подовження інтервалу QT кларитроміцин слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями коронарних артерій, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (частота пульсу менше 50 уд/хв) або застосовувати у комбінованому лікуванні з іншими препаратами, які призводять до збільшення інтервалу QT. Кларитроміцин протипоказано застосовувати пацієнтам, які мали в анамнезі подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії, включаючи піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes).
Оскільки можлива резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У випадку госпітальної пневмонії препарат застосовують у комбінації з іншими антибіотиками.
У випадку розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна-Геноха, терапію препаратом слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.
Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
Застосування будь-якої антимікробної терапії, у т.ч. кларитроміцину, для лікування інфекції H. pylori може призвести до виникнення резистентності.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Дані про вплив відсутні. Однак при користуванні автомобілем або іншими механізмами слід враховувати можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація тощо.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.
Застосування нижчезазначених препаратів строго протипоказане через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.
Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду і терфенадину у сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Ерготамін/дигідроерготамін. Одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.
Індуктори CYP3A4 (рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою) можуть активувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів концентрації кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, необхідно моніторувати плазмовий рівень концентрації індуктора CYP3A4, яка може підвищитися внаслідок інгібування CYP3A4 кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення концентрації рифабутину та зниження концентрації кларитроміцину у сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.
Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину у плазмі крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.
Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин – потужні індуктори ферментів цитохрому Р450 можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але одночасно збільшуючи концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваного терапевтичного ефекту може бути не досягнуто через сумісне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.
Етравірин. Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином, однак концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувалась. Оскільки останній має понижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.
Флуконазол. Коригування дози кларитроміцину при одночасному застосуванні з флуконазолом не потрібне.
Ритонавір. Застосування ритонавіру і кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину підвищувалася на 31 %, Cmin – на 182 % і AUC – на 77 %. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину пацієнтам з нормальною функцією нирок не потрібне. Для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % до максимальної дози 500 мг (1 таблетка) на добу; при кліренсі креатиніну < 30 мл/хв дану форму препарату не слід застосовувати, оскільки вона не дозволяє адекватно знизити дозу. У цій групі пацієнтів можна застосовувати таблетки кларитроміцину негайного вивільнення (Кларитро САНДОЗ, таблетки по 250 мг). Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/добу, не слід застосовувати разом з ритонавіром. Таке ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір.
Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Антиаритмічні засоби. Є окремі повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові.
CYP3A. Сумісне застосування кларитроміцину, відомого інгібітора ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі крові, що, у свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і збільшити ризик виникнення побічних реакцій. Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом.
Може знадобитися зміна дози і ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.
Відомо (або припускається), що наступні лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим самим CYP3A ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, сіролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин. Фенітоїн, вальпроат. Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450. Повідомлялося про підвищення концентрації останніх у сироватці крові при одночасному призначенні з кларитроміцином.
Циклоспорин, такролімус та сіролімус. При одночасному застосуванні з кларитроміцином спостерігалося більш ніж двократне зростання Cmin циклоспорину та такролімусу. Подібного впливу слід очікувати і щодо концентрації сіролімусу, внаслідок чого рекомендується постійний моніторинг плазмових концентрацій циклоспорину, такролімусу та сіролімусу для належного коригування дози.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняє підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Потрібне спостереження за пацієнтами щодо ознак та симптомів міопатії.
Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину з аторвастатином або розувастатином. У випадку одночасного застосування дозу аторвастатину або розувастатину необхідно максимально зменшити. Слід прийняти відповідне рішення щодо коригування дози статину або застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатин або правастатин).
Омепразол. Застосування кларитроміцину у комбінації з омепразолом призводило до підвищення рівноважних концентрацій останнього. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.
Пероральні гіпоглікемічні засоби/Інсулін. Сумісне застосування кларитроміцину з пероральними гіпоглікемічними засобами (такими як натеглінід, піоглітазон, репаглінід, розіглітазон) та/або інсуліном може спричинити виражену гіпоглікемію внаслідок пригнічення ферменту CYP3A. Рекомендується постійний моніторинг рівня глюкози.
Пероральні антикоагулянти. При комбінованому застосуванні кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів (варфарин) існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС та протромбінового часу, тому існує необхідність частого моніторингу цих параметрів.
Силденафіл, тадалафіл і варденафіл. Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій зазначених інгібіторів фосфодіестерази при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.
Теофілін, карбамазепін. Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Толтеродин. Зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.
Триазолбензодіазепіни (альпразолам, мідазолам, триазолам). Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози.
Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.
Є окремі повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу.
Інші види взаємодій.
Колхіцин. Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину можливе збільшення впливу колхіцину внаслідок інгібування Pgp та/або CYP3А кларитроміцином. Необхідний моніторинг стану пацієнтів для своєчасного виявлення клінічних ознак токсичного впливу колхіцину.
Дигоксин. Повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно фатальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.
Зидовудин. Одночасне застосування кларитроміцину і зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних плазмових концентрацій зидовудину. Цього можна уникнути, забезпечивши інтервал між прийомом кларитроміцину та зидовудину не менше 4 годин.
Верапаміл
Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, брадиаритмії та лактоацидозу при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.
Можлива також двобічно спрямована лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазанавіром, ітраконазолом, саквінавіром.
Зростання концентрації кларитроміцину у плазмі крові можливе при одночасному застосуванні з антацидами або ранітидином. Коригування дози не потрібне.
Особлива обережність потрібна при одночасному призначенні кларитроміцину разом з препаратами ототоксичної дії, особливо з аміноглікозидами. Під час та після завершення комбінованої терапії необхідна перевірка функцій вестибулярного та слухового апарату.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 50S-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Лікарська форма у вигляді таблеток з модифікованим вивільненням забезпечує тривале вивільнення діючої речовини.
Препарат виявляє високу ефективність in vitro відносно широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. В основному діє бактеріостатично, але щодо окремих мікроорганізмів виявляє бактерицидний ефект. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай вдвічі нижчі за МПК еритроміцину.
До кларитроміцину чутливі грампозитивні бактерії (стрептококи та стафілококи, Listeria monocytogenes, Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes), грамнегативні бактерії (Haemophilus influenzae, H. parainfluenzae, Morаxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, N. meningitidis, Borrelia burgdorferi, Pasteurella multocida, Campylobacter spp., Helicobacter pylori), деякі анаеробні мікроорганізми (Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus), внутрішньоклітинні мікроорганізми (Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Ureaplasma urealyticum), Toxoplasma gondii та всі мікобактерії за винятком M. tuberculosis.
У печінці кларитроміцин метаболізується до 14-ОН-кларитроміцину, активного метаболіту з протимікробною активністю. МІК для метаболіту дорівнює або перевищує вдвічі МІК кларитроміцину, а щодо H. influenzae активність метаболіту вдвічі вища активності кларитроміцину.
Фармакокінетика. Всмоктування кларитроміцину після прийому таблеток з пролонгованим вивільненням відповідає всмоктуванню після прийому звичайних таблеток. Біодоступність становить приблизно 50 %. Шлунковий сік не впливає на стабільність та всмоктування кларитроміцину. Їжа сприяє збільшенню всмоктування, тому таблетки з пролонгованим вивільненням речовини треба застосовувати під час їди. Приблизно 20 % препарату після абсорбції метаболізується з утворенням 14-ОН-кларитроміцину.
Кларитроміцин добре проникає у тканини та рідини організму. У середньому концентрація препарату у тканинах у 10 разів перевищує його плазмову концентрацію. Найбільші концентрації кларитроміцину виявляють у печінці та легеневій тканині.
Кларитроміцин метаболізується у печінці за участі цитохрому Р450 та виводиться з сечею (близько 40 %) і фекаліями (близько 30 %). Періоди напіввиведення кларитроміцину і його основного метаболіту складають приблизно 5,8 і 8,9 години відповідно.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: овальні двоопуклі таблетки охристо-жовтого кольору з маркуванням «500» з одного боку та «CXL» – з іншого.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 7 таблеток у блістері; по 1 (7 × 1) або по 2 (7 × 2) блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Лек фармацевтична компанія д.д., Словенія/ Lek Pharmaceuticals d. d., Slovenia.
Місцезнаходження. Источник
Веровшкова, 57, 1526 Любляна, Словенія/ Verovskova, 57, 1526 Ljubljana, Slovenia.