ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЦЕФАЗОЛІН
(CEFAZOLIN)
Склад:
діюча речовина: cefazolin;
1 флакон містить цефазоліну (у вигляді цефазоліну натрію) 1,0 г.
Лікарська форма. Порошок для розчину для ін'єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першої генерації. Код АТХ J01D B04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефазолін є напівсинтетичним антибіотиком групи цефалоспоринів I покоління для парентерального введення. Механізм антимікробної дії пов'язаний з пригніченням ферменту транспептидази, блокадою біосинтезу мукопептиду у клітинній стінці бактерії.
Препарат має широкий спектр бактерицидної дії, ефективний відносно більшості грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі й тих, що утворюють і не утворюють пеніциліназу. Високоактивний відносно більшості грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Proteus mirabilis, Salmonella spp., Shigella spp., Klebsiella spp. (у тому числі Klebsiella pneumoniae), Enterobacter spp., Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Тreponema spp., Leptospira spp. Активний відносно грампозитивних мікроорганізмів, зокрема Staphylococcus spp., Streptococcus spp. (у тому числі Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriaе, Bacillus anthracis.
Більшість індолпозитивних штамів Proteus (Proteus vulgaris), а також Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Serratia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., а також анаеробні коки Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., у тому числі В. fragilis, резистентні до цефазоліну. Не діє на рикетсії, віруси, гриби, найпростіші.
Фармакокінетика.
Цефазолін швидко всмоктується при внутрішньом'язовому введенні, пік концентрації у плазмі крові досягається через 60 хв після ін'єкції та становить 37‒64 мкг/мл. При внутрішньовенному застосуванні максимальна концентрація препарату визначається одразу після введення і становить 185 мкг/мл. Бактерицидна концентрація у крові зберігається протягом 8‒12 годин. Добре проникає у тканини та рідини організму і виявляється у терапевтичних концентраціях у слизових оболонках, мокротинні, кістковій тканині, спинномозковій рідині, проникає крізь плацентарний бар'єр і у дуже низьких концентраціях виявляється у грудному молоці. 90 % препарату зв'язується з білками сироватки крові. З організму виводиться із сечею у незміненому стані (приблизно 90 %). Препарат у незначній кількості метаболізується в печінці та виділяється із жовчю.
Період напіввиведення – близько 2 годин після внутрішньом’язового введення, 1,8 години – після внутрішньовенного введення. При порушенні функції нирок період напіввиведення становить 3‒42 години.
Клінічні характеристики.
Показання.
Інфекції, спричинені чутливими до цефазоліну мікроорганізмами:
– інфекції дихальних шляхів;
– інфекції сечостатевої системи;
– інфекції шкіри та м'яких тканин;
– інфекції кісток і суглобів;
– сепсис;
– ендокардит;
– інфекції жовчовивідних шляхів.
Профілактика хірургічних інфекцій.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших β-лактамних антибіотиків.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні цефазоліну з:
пробенецидом − уповільнюється екскреція цефазоліну, що сприяє його кумуляції, тривалому підвищенню концентрації препарату в крові;
антикоагулянтами − підвищується ризик кровотечі;
аміноглікозидами та петльовими діуретиками (фуросемід, кислота етакринова) – підвищується ризик нефротоксичності; порушується функція нирок внаслідок блокади канальцевої секреції цефазоліну ‒ в такому разі дозу препарату слід знизити і протягом лікування контролювати вміст азоту сечовини і креатиніну в крові;
етанолом − можливі дисульфірамоподібні реакції.
Не слід застосовувати цефазолін разом з антибактеріальними препаратами, що мають бактеріостатичний механізм дії (тетрацикліни, сульфаніламіди, еритроміцин, хлорамфенікол).
Подібно до інших антибіотиків, цефазолін може знижувати терапевтичний ефект
БЦЖ-вакцини, вакцини проти тифу, тому така комбінація не рекомендується.
Особливості застосування.
Перед початком кожного нового курсу лікування цефазоліном слід встановити, чи були у пацієнта в минулому реакції гіперчутливості до цефазоліну, цефалоспоринів, пеніцилінів, інших β-лактамних антибіотиків, інших лікарських засобів.
Існує імовірність перехресних алергічних реакцій між пеніцилінами і цефалоспоринами. Повідомлялося про тяжкі реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію).
Антибіотики слід обережно призначати пацієнтам, в анамнезі яких є будь-які форми алергічних реакцій, особливо на лікарські засоби.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключати можливість тяжких гострих алергічних реакцій, у тому числі анафілактичного шоку – навіть якщо у докладному анамнезі немає відповідних даних. При розвитку таких реакцій необхідно вводити адреналін (епінефрин), глюкокортикоїди та проводити інші невідкладні заходи.
Цефалоспорини можуть абсорбуватись на поверхні мембран еритроцитів і взаємодіяти з антитілами, спрямованими проти препарату. Це може спричиняти псевдопозитивний результат тесту Кумбса (наприклад, у дітей, матері яких лікувалися цефазоліном) і дуже рідко − розвиток гемолітичної анемії. При такій реакції може виникати перехресна реактивність з пеніцилінами.
Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при тяжких захворюваннях у людей літнього віку, а також у ослаблених пацієнтів, дітей, може призвести до виникнення антибіотикасоційованої діареї, колітів, у тому числі псевдомембранозного коліту. Тому при виникненні діареї під час або після лікування цефазоліном необхідно виключити ці діагнози, у тому числі псевдомембранозний коліт. Застосування цефазоліну необхідно припинити у разі тяжкого та/або з домішками крові проносу та провести відповідну терапію. За відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок.
Слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання травного тракту, особливо коліт. Тривале застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, грибків та розвитку суперінфекції, що потребує вжиття відповідних заходів.
З обережністю слід призначати хворим із порушеннями функції нирок, а також хворим на епілепсію або при порушеннях діяльності центральної нервової системи. Лікування пацієнтів з порушенням функції нирок проводять у стаціонарі, добову дозу слід знизити для уникнення токсичної дії. Корекція дози для пацієнтів геріатричної групи з нормальною функцією нирок не потрібна.
Інтратекальне введення препарату не рекомендується. Були повідомлення про тяжкі токсичні реакції з боку центральної нервової системи, у тому числі судоми при застосуванні саме такого шляху введення препарату, а також при перевищенні доз препарату на тлі ниркової дисфункції.
При тривалому лікуванні препаратом рекомендується регулярно контролювати картину крові, показники функціонального стану печінки та нирок.
У пацієнтів із порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (наприклад, у разі наявності хронічних захворювань печінки, нирок, у літніх пацієнтів, у разі тривалої антибіотикотерапії), при тривалій терапії антикоагулянтами, що передувала призначенню цефазоліну, слід контролювати протромбіновий час.
Під час лікування препаратом можуть відзначатися псевдопозитивні результати глюкозуричних тестів, що проводяться неферментативними методами. Препарат не впливає на результати глюкозуричних тестів, що проводяться ферментативними методами.
Для використання придатні тільки прозорі свіжоприготовані розчини препарату.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Не слід призначати цефазолін у період вагітності.
У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Доки не буде з'ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку нервової системи як запаморочення, судоми.
Спосіб застосування та дози.
Перед початком терапії необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до антибіотика, зробивши шкірну пробу. Цефазолін вводять внутрішньом’язово та внутрішньовенно (краплинно та струминно). Цефазолін не можна вводити інтратекально.
Приготування розчинів для ін’єкцій та інфузій.
Для внутрішньом'язової ін'єкції вміст флакона розчинити у 4‒5 мл стерильної води для ін'єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду, ретельно струшуючи до повного розчинення. Вводити глибоко у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза.
Для внутрішньовенного струминного введення разову дозу препарату розчинити у 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або стерильної води для ін'єкцій і вводити повільно протягом 3‒5 хв.
Для внутрішньовенного краплинного введення 0,5‒1 г препарату розчинити у 50‒100 мл води для ін'єкцій чи 0,9 % розчину натрію хлориду або в одному з нижчеперелічених розчинів:
5 % розчин глюкози, 10 % розчин глюкози, 5 % розчин глюкози у розчині лактату натрію для інфузій, 0,9 % розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для внутрішньовенної інфузії, 0,45 % розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для внутрішньовенної інфузії, 5 % розчин лактату натрію або 10 % розчин інвертованого цукру у воді для ін'єкцій, розчин Рінгера для ін'єкцій з лактатом або без лактату. Інфузію проводити протягом 20‒30 хв (швидкість введення – 60‒80 крапель/хв). Під час розведення флакони енергійно струшувати до повного розчинення. Добові дози при внутрішньовенному введенні залишаються такими ж, як і для внутрішньом'язового введення.
Дозування.
Середня добова доза цефазоліну для дорослих зазвичай становить 1‒4 г, максимальна добова доза – 6 г. Разова доза для дорослих при інфекціях, спричинених грампозитивними мікроорганізмами, становить 0,25‒0,5 г кожні 8 годин. При інфекціях дихальних шляхів середньої тяжкості, спричинених пневмококами, і інфекціях сечостатевої системи препарат призначають по 1 г кожні 12 годин. При захворюваннях, викликаних чутливими грамнегативними мікроорганізмами, препарат призначають по 0,5‒1 г кожні 6‒8 годин. При тяжких інфекційних захворюваннях (сепсис, ендокардит, перитоніт, деструктивна пневмонія, гострий гематогенний остеомієліт, ускладнені урологічні інфекції) призначають по 1‒1,5 г з інтервалом між введеннями 6‒8 годин.
Для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень у дорослих рекомендується вводити цефазолін внутрішньом’язово або внутрішньовенно:
– у дозі 1 г за 0,5‒1 годину до початку хірургічного втручання;
– при тривалих операціях (2 години і більше) − додатково 0,5‒1 г у процесі операції;
– після операції − у дозі 0,5‒1 г кожні 6‒8 годин протягом перших 24 годин.
У деяких випадках (наприклад, операції на відкритому серці, протезування суглобів) профілактичне застосування цефазоліну може тривати 3‒5 днів після операції.
Дітям віком від 1 місяця препарат призначають у дозі 20‒50 мг/кг на добу, розподіленій на
3‒4 введення, при тяжких інфекціях вводять 90‒100 мг/кг на добу (максимальна доза). Середня тривалість лікування препаратом – 7‒10 діб.
У дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок спочатку вводити препарат у дозі 0,5 г, після чого коригувати схему лікування, зменшуючи дозу препарату і збільшуючи інтервали між введеннями згідно з рекомендаціями, наведеними нижче.
При кліренсі креатиніну та концентрації креатиніну сироватки крові відповідно:
– більше 55 мл/хв та менше 1,5 мг% − корекція дози не потрібна;
– 35‒54 мл/хв та 1,6‒3 мг% − разова доза не змінюється, але інтервал між введеннями повинен становити не менше 8 годин;
– 11‒34 мл/хв та 3,1‒4,5 мг% − разову стандартну дозу слід зменшити в 2 рази, інтервал між введеннями становить 12 годин;
– менше 10 мл/хв та більше 4,6 мг% − призначають половину терапевтичної дози кожні
12‒18 годин.
При порушенні функції нирок у дітей спочатку вводять звичайну разову дозу препарату, потім наступні дози коригують з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Дітям з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 40‒70 мл/хв) призначають 60 % добової дози препарату 2 рази на добу кожні 12 годин; при кліренсі креатиніну 20‒40 мл/хв – 25 % добової дози 2 рази на добу кожні 12 годин; при значному порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 5‒20 мл/хв) – 10 % середньої добової дози кожні 24 години. Усі рекомендовані дози призначають після початкової ударної дози. Тривалість лікування у середньому становить 7‒10 днів.
Діти.
Препарат не призначати дітям віком до 1 місяця та недоношеним дітям.
Передозування.
Симптоми: запаморочення, парестезії та головний біль, можливий розвиток алергічних реакцій; у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю можливі нейротоксичні явища з підвищеною судомною готовністю, генералізованими судомами, блюванням і тахікардією. Можливі такі відхилення лабораторних показників, як підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини крові, печінкових ферментів і білірубіну, позитивний результат тесту Кумбса, тромбоцитоз/тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія та подовження протромбінового часу.
Лікування: припинити застосування препарату, у разі необхідності — провести протисудомну, десенсибілізувальну терапію. У випадку тяжкого передозування рекомендована підтримувальна терапія та моніторинг гематологічної, ниркової, печінкової функцій і системи коагуляції крові до стабілізації стану пацієнта. Препарат виводиться з організму шляхом гемодіалізу; перитонеальний діаліз менш ефективний.
Побічні реакції.
З боку імунної системи: висипання, свербіж, почервоніння шкіри, дерматит, кропив'янка, медикаментозна гарячка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса‒Джонсона, синдром Лайєлла, еозинофілія, артралгія, сироваткова хвороба, бронхоспазм.
З боку системи крові та лімфатичної системи: повідомлялося про випадки лейкопенії, агранулоцитозу, нейтропенії; лімфопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенія/тромбоцитоз, гіпопротромбінемія, зниження гематокриту, збільшення протромбінового часу, панцитопенія.
З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, метеоризм, симптоми псевдомембранозного коліту, які можуть з'явитися під час або після лікування, при тривалому застосуванні може розвинутись дисбактеріоз, кандидамікоз травного тракту (у тому числі кандидозний стоматит).
З боку гепатобіліарної системи: у поодиноких випадках спостерігалося транзиторне підвищення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та лужної фосфатази, транзиторний гепатит і холестатична жовтяниця, гіпербілірубінемія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (транзиторне підвищення рівня азоту сечовини в крові, гіперкреатинемія) без клінічних ознак ниркової недостатності. Рідко повідомлялося про інтерстиціальний нефрит та інші порушення функції нирок (нефропатія, некроз сосочків нирки, ниркова недостатність).
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, тривожні стани, збудження, гіперактивність, судоми.
Реакції у місці введення: біль, ущільнення, набряк у місці ін'єкції, відзначали випадки розвитку флебіту при внутрішньовенному введенні.
Інші побічні ефекти: загальна слабкість, блідість шкіри, тахікардія, геморагії. У поодиноких випадках можлива поява аногенітального свербежу, генітального кандидозу та вагініту. Позитивний результат тесту Кумбса. При тривалому застосуванні може розвинутися суперінфекція, спричинена стійкими до препарату збудниками.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Несумісність.
Розчин цефазоліну небажано змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці або в одній інфузійній системі, особливо з антибіотиками.
Упаковка.
По 1 г порошку у флаконі; по 1 або 5, або 50 флаконів у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. АТ «Лекхім-Харків».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 61115, м. Харків, вул. сімнадцятого Партз’їзду, буд. 36.
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению лекарственного средства
ЦЕФАЗОЛИН
(CEFAZOLIN)
Состав:
действующее вещество: cefazolin;
1 флакон содержит цефазолина (в виде цефазолина натрия) 1,0 г;
Лекарственная форма. Порошок для раствора для инъекций.
Основные физико-химические свойства: порошок белого или почти белого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные средства для системного применения. Цефалоспорины первого поколения. Код АТХ J01D B04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Цефазолин является полусинтетическим антибиотиком группы цефалоспоринов I поколения для парентерального введения. Механизм антимикробного действия связан с угнетением фермента транспептидазы, блокадой биосинтеза мукопептида в клеточной стенке бактерии.
Препарат имеет широкий спектр бактерицидного действия, эффективен в отношении грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов, в том числе образующих и не образующих пенициллиназу. Высокоактивен в отношении большинства грамотрицательных микроорганизмов: Escherichia coli, Proteus mirabilis, Salmonella spp., Shigella spp., Klebsiella spp. (в том числе Klebsiella pneumoniae), Enterobacter spp., Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Тreponema spp., Leptospira spp. Активен в отношении грамположительных микроорганизмов, в частности Staphylococcus spp., Streptococcus spp. (в том числе Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriaе, Bacillus anthracis.
Большинство индолположительных штаммов Proteus (Proteus vulgaris), а также Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Serratia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., а также анаэробные кокки Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., в том числе В. fragilis, резистентны к цефазолину. Не действует на риккетсии, вирусы, грибы, простейшие.
Фармакокинетика.
Цефазолин быстро всасывается при внутримышечном введении, пик концентрации в плазме крови достигается через 60 мин после инъекции и составляет 37‒64 мкг/мл. При внутривенном применении максимальная концентрация препарата определяется сразу после введения и составляет 185 мкг/мл. Бактерицидная концентрация в крови сохраняется в течение 8‒12 часов. Хорошо проникает в ткани и жидкости организма и выявляется в терапевтических концентрациях в слизистых оболочках, мокроте, костной ткани, спинномозговой жидкости, проникает через плацентарный барьер и в очень низких концентрациях проникает в грудное молоко. 90% препарата связывается с белками плазмы крови. Из организма выводится с мочой в неизмененном виде (около 90%). Препарат в незначительном количестве метаболизируется в печени и выводится с желчью.
Период полувыведения – около 2 часов после внутримышечного введения, 1,8 часа – после внутривенного введения. При нарушении функции почек период полувыведения составляет 3‒42 часа.
Клинические характеристики.
Показания.
Инфекции, вызванные чувствительными к цефазолину микроорганизмами:
– инфекции дыхательных путей;
– инфекции мочеполовой системы;
– инфекции кожи и мягких тканей;
– инфекции костей и суставов;
– сепсис;
– эндокардит;
– инфекции желчевыводящих путей.
Профилактика хирургических инфекций.
Противопоказания.
Повышенная чувствительность к антибиотикам цефалоспоринового ряда и к другим
β-лактамным антибиотикам.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
При одновременном применении цефазолина с:
пробенецидом – замедляется экскреция цефазолина, что способствует его кумуляции, длительному повышению концентрации препарата в крови;
антикоагулянтами – повышается риск кровотечения;
аминогликозидами и петлевыми диуретиками (фуросемид, кислота этакриновая) – повышается риск нефротоксичности; нарушается функция почек в результате блокады канальцевой секреции цефазолина ‒ в таком случае дозу препарата следует снизить и в период лечения контровать содержание азота мочевины и креатинина в крови;
этанолом – возможные дисульфирамоподобные реакции.
Не следует применять цефазолин вместе с антибактериальными препаратами, обладающими бактериостатическим механизмом действия (тетрациклин, сульфаниламиды, эритромицин, хлорамфеникол).
Как и другие антибиотики, цефазолин может снижать терапевтический эффект
БЦЖ-вакцины, вакцины против тифа, поэтому такая комбинация не рекомендуется.
Особенности применения.
Перед началом каждого нового курса лечения цефазолином следует установить, были ли у пациента в прошлом реакции гиперчувствительности к цефазолину, цефалоспоринам, пенициллинам, другим β-лактамных антибиотикам, другим лекарственным средствам.
Существует вероятность перекрестных аллергических реакций между пенициллинами и цефалоспоринами. Сообщалось о тяжелых реакциях гиперчувствительности (включая анафилаксии).
Антибиотики следует осторожно назначать пациентам, в анамнезе которых имеются какие-либо формы аллергических реакций, особенно на лекарственные средства.
Как и при применении других цефалоспоринов, нельзя исключать возможность тяжелых острых аллергических реакций, в том числе анафилактического шока – даже если в подробном анамнезе нет соответствующих данных. При развитии таких реакций необходимо вводить адреналин (эпинефрин), глюкокортикоиды и проводить другие неотложные меры.
Цефалоспорины могут абсорбироваться на поверхности мембран эритроцитов и взаимодействовать с антителами, направленными против препарата. Это может обусловить ложноположительный результат теста Кумбса (например, у детей, матери которых лечились цефазолином) и очень редко – развитие гемолитической анемии. При такой реакции может возникать перекрестная реактивность с пенициллинами.
Лечение антибактериальными препаратами, особенно при тяжелых заболеваниях у людей пожилого возраста, а также у ослабленных пациентов, детей, может привести к возникновению антибиотикассоциированной диареи, колитов, в том числе псевдомембранозного колита. Поэтому при возникновении диареи во время или после лечения цефазолином необходимо исключить эти диагнозы, в том числе псевдомембранозный колит. Применение цефазолина необходимо прекратить в случае тяжелого и/или с примесью крови поноса и провести соответствующую терапию. При отсутствии необходимого лечения может развиться токсический мегаколон, перитонит, шок.
Следует с осторожностью назначать пациентам, имеющим в анамнезе заболевания пищеварительного тракта, особенно колит. Длительное применение антибактериальных препаратов может приводить к чрезмерному росту нечувствительных микроорганизмов, грибков и развитию суперинфекции, что требует принятия соответствующих мер.
С осторожностью следует назначать больным с нарушениями функции почек, а также больным эпилепсией или при нарушениях деятельности центральной нервной системы. Лечение пациентов с нарушением функции почек проводят в стационаре, суточную дозу следует снизить, чтобы избежать токсического действия. Коррекция дозы для пациентов гериатрической группы с нормальной функцией почек не требуется.
Интратекальное введение препарата не рекомендуется. Были сообщения о тяжелых токсических реакциях со стороны центральной нервной системы, в том число судорогах при применении именно такого пути введения препарата, а также при превышении доз препарата на фоне почечной дисфункции.
При длительном лечении препаратом рекомендуется регулярно контролировать картину крови, показатели функционального состояния печени и почек.
У пациентов с нарушением синтеза или недостаточностью витамина К (например, хронических заболеваний печени, почек, у пациентов пожилого возраста, в случае недоедания, длительной антибиотикотерапии), при длительной терапии антикоагулянтами, предшествовавшей назначению цефазолина, следует контролировать протромбиновое время.
Во время лечения препаратом могут отмечаться ложноположительные результаты глюкозурических тестов, проводимых неферментативными методами. Препарат не влияет на результаты глюкозурических тестов, проводимых ферментативными методами.
Для использования пригодны только прозрачные свежеприготовленные растворы препарата.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Не следует назначать цефазолин в период беременности.
В случае необходимости применения препарата кормление грудью следует прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Пока не будет выяснена индивидуальная реакция пациента на препарат, следует воздерживаться от управления автотранспортом или работы с другими механизмами, учитывая, что во время лечения могут наблюдаться такие нарушения со стороны нервной системы, как головокружение, судороги.
Способ применения и дозы.
Перед началом терапии необходимо исключить наличие у пациента повышенной чувствительности к антибиотику, сделав кожную пробу. Цефазолин вводят внутримышечно и внутривенно (капельно и струйно). Цефазолин нельзя вводить интратекально.
Приготовление растворов для инъекций и инфузий.
Для внутримышечной инъекции содержимое флакона растворить в 4‒5 мл стерильной воды для инъекций или 0,9 % раствора натрия хлорида, тщательно встряхивая до полного растворения. Вводить глубоко в верхний наружный квадрант большой ягодичной мышцы.
Для внутривенного струйного введения разовую дозу препарата растворить в 10 мл 0,9 % раствора натрия хлорида или стерильной воды для инъекций и вводить медленно в течение 3‒5 мин.
Для внутривенного капельного введения 0,5‒1 г препарата растворить в 50‒100 мл воды для инъекций или 0,9 % раствора натрия хлорида или в одном из следующих растворов:
5 % раствор глюкозы, 10 % раствор глюкозы, 5 % раствор глюкозы в растворе лактата натрия для инъекций, 0,9 % раствор натрия хлорида с 5 % раствором глюкозы для внутривенной инфузии, 0,45 % раствор натрия хлорида с 5 % раствором глюкозы для внутривенной инфузии, 5 % раствор лактата натрия или 10 % раствор инвертированного сахара в воде для инъекций, раствор Рингера для инъекций с лактатом или без лактата. Инфузию проводить в течение
20‒30 мин (скорость введения – 60‒80 капель/мин). При разведении флаконы энергично встряхивать до полного растворения. Суточные дозы при внутривенном введении остаются такими же, как и для внутримышечного введения.
Дозировка.
Средняя суточная доза цефазолина для взрослых обычно составляет 1‒4 г, максимальная суточная доза – 6 г. Разовая доза для взрослых при инфекциях, вызванных грамположительными микроорганизмами, составляет 0,25‒0,5 г каждые 8 часов. При инфекциях дыхательных путей средней тяжести, вызванных пневмококками, и инфекциях мочеполовой системы препарат назначают по 1 г каждые 12 часов. При заболеваниях, вызванных чувствительными грамотрицательными микроорганизмами, препарат назначают по 0,5‒1 г каждые 6‒8 часов. При тяжелых инфекционных заболеваниях (сепсис, эндокардит, перитонит, деструктивная пневмония, острый гематогенный остеомиелит, осложненные урологические инфекции) назначают по 1‒1,5 г с интервалом между приемами 6‒8 часов.
Для профилактики послеоперационных инфекционных осложнений у взрослых рекомендуется вводить цефазолин внутримышечно или внутривенно:
– в дозе 1 г за 0,5‒1 час до начала хирургического вмешательства;
– при длительных операциях (2 часа и более) – дополнительно 0,5‒1 г в процессе операции;
– после операции – в дозе 0,5‒1 г каждые 6‒8 часов в течение первых 24 часов.
В некоторых случаях (например, операции на открытом сердце, протезирование суставов) профилактическое применение цефазолина может продолжаться 3‒5 дней после операции.
Детям в возрасте от 1 месяца препарат назначают в дозе 20‒50 мг/кг в сутки, разделенной на
3-4 введения, при тяжелых инфекциях вводят 90‒100 мг/кг в сутки (максимальная доза). Средняя продолжительность лечения – 7‒10 дней.
У взрослых пациентов с нарушением функции почек сначала вводить препарат в дозе 0,5 г, после чего корректировать схему лечения, уменьшая дозу препарата и увеличивая интервалы между введениями в соответствии с рекомендациями, приведенными ниже.
При клиренсе креатинина и концентрации креатинина сыворотки крови соответственно:
– более 55 мл/мин и менее 1,5 мг% – коррекция дозы не требуется;
– 35‒54 мл/мин и 1,6‒3 мг% – разовая доза не меняется, но интервал между введениями должен составлять не менее 8 часов;
– 11‒34 мл/мин и 3,1‒4,5 мг% – разовую стандартную дозу следует уменьшить в 2 раза, интервал между приемами составляет 12 часов;
– менее 10 мл/мин и более 4,6 мг% – назначают половину терапевтической дозы каждые
12‒18 часов.
При нарушении функции почек у детей сначала вводят обычную разовую дозу препарата, затем последующие дозы корректируют с учетом степени почечной недостаточности. Детям с умеренным нарушением функции почек (клиренс креатинина 40‒70 мл/мин) назначают 60 % суточной дозы препарата 2 раза в сутки каждые 12 часов; при клиренсе креатинина
20‒40 мл/мин – 25 % суточной дозы 2 раза в сутки каждые 12 часов; при значительном нарушении функции почек (клиренс креатинина 5‒20 мл/мин) – 10 % средней суточной дозы каждые 24 часа. Все рекомендуемые дозы назначают после начальной ударной дозы. Продолжительность лечения в среднем составляет 7‒10 дней.
Дети.
Препарат не назначать детям в возрасте до 1 месяца и недоношенным детям.
Передозировка.
Симптомы: головокружение, парестезии и головная боль, возможно развитие аллергических реакций; у пациентов с хронической почечной недостаточностью возможны нейротоксические явления с повышенной судорожной готовностью, генерализованными судорогами, рвотой и тахикардией. Возможны такие отклонения лабораторных показателей, как повышение уровня креатинина, азота мочевины крови, печеночных ферментов и билирубина, положительный результат теста Кумбса, тромбоцитоз/тромбоцитопения, эозинофилия, лейкопения и увеличение протромбинового времени.
Лечение: прекратить применение препарата, в случае необходимости – провести противосудорожную, десенсибилизирующую терапию. В случае тяжелой передозировки рекомендована поддерживающая терапия и мониторинг гематологической, почечной, печеночной функций и системы свертывания крови до стабилизации состояния пациента. Препарат выводится из организма путем гемодиализа; перитонеальный диализ менее эффективен.
Побочные реакции.
Со стороны иммунной системы: сыпь, зуд, покраснение кожи, дерматит, крапивница, медикаментозная лихорадка, ангионевротический отек, анафилактический шок, экссудативная мультиформная эритема, синдром Стивенса‒Джонсона, синдром Лайелла, эозинофилия, артралгия, сывороточная болезнь, бронхоспазм.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: сообщалось о случаях лейкопении, агранулоцитоза, нейтропении; лимфопения, гемолитическая анемия, апластическая анемия, тромбоцитопения/тромбоцитоз, гипопротромбинемия, снижение гематокрита, увеличение протромбинового времени, панцитопения.
Со стороны пищеварительного тракта: анорексия, тошнота, рвота, боль в животе, диарея, метеоризм, симптомы псевдомембранозного колита, которые могут появиться во время или после лечения, при длительном применении может развиться дисбактериоз, кандидамикоз пищеварительного тракта (в том числе кандидозный стоматит).
Со стороны гепатобилиарной системы: в единичных случаях наблюдалось транзиторное повышение уровня аланинаминотрансферазы, аспартатаминотрансферазы и щелочной фосфатазы, транзиторный гепатит и холестатическая желтуха, гипербилирубинемия.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек (транзиторное повышение уровня азота мочевины в крови, гиперкреатинемия) без клинических признаков почечной недостаточности. Редко сообщалось об интерстициальном нефрите и других нарушениях функции почек (нефропатия, некроз сосочков почки, почечная недостаточность).
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, парестезии, тревожные состояния, возбуждение, гиперактивность, судороги.
Реакции в месте введения: боль, уплотнение, отек в месте инъекции, отмечали случаи развития флебита при внутривенном введении.
Другие побочные эффекты: общая слабость, бледность кожи, тахикардия, геморрагии. В редких случаях возможно появление аногенитального зуда, генитального кандидоза и вагинита. Положительный результат теста Кумбса. При длительном применении может развиться суперинфекция, вызванная устойчивыми к препарату возбудителями.
Срок годности. 2 года.
Условия хранения.
Хранить в недоступном для детей месте в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 оС.
Несовместимость.
Раствор цефазолина нежелательно смешивать с другими лекарственными средствами в одном шприце или в одной инфузионной системе, особенно с антибиотиками.
Упаковка.
По 1 г порошка во флаконе; по 1 или 5, или 50 флаконов в пачке.
Категория отпуска. По рецепту.
Производитель. АО «Лекхим-Харьков».
Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности. Источник
Украина, 61115, г. Харьков, ул. семнадцатого Партсъезда, д. 36.