ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МІЛІСТАН СИНУС

(MILISTAN SINUS)

Склад:

діючі речовини: 1 каплета містить парацетамолу 500 мг та цетиризину гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, желатин, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, етилцелюлоза, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Каплети, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі овальні двоопуклі каплети, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Парацетамол у комбінації з іншими препаратами (за винятком психолептиків). Код ATХ N02B Е51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Парацетамол має знеболювальні, жарознижувальні, протизапальні властивості. Механізм знеболювального ефекту парацетамолу пов’язаний з пригніченням біосинтезу простагландинів. Інгібуючи циклогеназу, він перешкоджає утворенню простагландинів Е₂ і F₂, які відіграють важливу роль при сприйнятті больових подразнень ноцицепторами і передачі збудження у центральну нервову систему (ЦНС). Парацетамол ефективно інгібує циклооксигеназу у клітинах ЦНС та значно слабше - у периферичних тканинах. Антипіретичний ефект парацетамолу пояснюється інгібуванням біосинтезу простагландинів безпосередньо в гіпоталамусі, зокрема Е₁ та Е_2, які є медіаторами центру терморегуляції.

Цетиризину гідрохлорид - селективний антагоніст периферичних H₁-гістамінових рецепторів, метаболіт гідроксизину. Має протиалергічні властивості завдяки інгібуванню пізньої фази міграції клітин, які беруть участь у запальній реакції (переважно еозинофілів); також знижує експресію молекул адгезії, таких як ICAM-1 та VCAM-1, які є маркерами алергічного запалення. Пригнічує дію інших медіаторів та індукторів секреції гістаміну, таких як PAF (тромбоцит-активуючий фактор) та субстанція Р. Практично не спричиняє антихолінергічних та антисеротонінових ефектів. У терапевтичних дозах не має седативної дії.

Фармакокінетика.

Після внутрішнього застосування препарат швидко та майже повністю всмоктується із травного тракту. Застосування препарату одночасно з їжею не впливає на об’єм та цільність всмоктування, але подовжує процес всмоктування на 1 годину. Препарат добре розподіляється у тканинах (за винятком жирової тканини) та спинномозковій рідині.

Період напіввиведення парацетамолу становить 1-4 години. У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення подовжується. Рівномірно розподіляється по всіх рідинах організму. Зв’язування з білками плазми крові варіабельне. Виводиться переважно нирками у формі кон’югованих метаболітів.

Після одноразового внутрішнього застосування цетиризину гідрохлориду період напіввиведення становить приблизно 10 годин, ²/₃ препарату виводиться у незмінному вигляді нирками та близько 10 % - з каловими масами.

Діючі речовини препарату проникають через плаценту та у грудне молоко.

Клінічні характеристики.

Показання.

У складі комплексної терапії запальних захворювань ЛОР-органів, що супроводжуються гарячкою, болем, нежитем, гіпертермією та алергією.  

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цетиризину або до інших компонентів препарату, до гідроксизину або до будь-якого похідного піперазину в анамнезі,  тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, пацієнти з тяжким порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну <10 мл/хв, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні   метоклопраміду та домперідону і зменшуватися при застосуванні холестираміну. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі.  Періодичний прийом не має значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), рифампіцин,  які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.

При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Кофеїн може потенціювати знеболювальну дію парацетамолу.

Прийом їжі не знижує ступінь абсорбції цетиризину, проте знижує швидкість його абсорбції.

Особливості застосування.

Необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки.

Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.

Слід враховувати, що у хворих на алкогольні нециротичні ураження печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Пацієнтам, які приймають анальгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які

супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується

ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або затруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

З обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до затримки сечі (пошкодження хребта, гіперплазія простати), тому що цетиризин може підвищити ризик розвитку затримки сечі.

З обережністю призначати препарат пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які страждають на епілепсію, а також пацієнтам, у яких існує ризик виникнення судомних нападів.

Антигістамінні препарати пригнічують шкірну алергічну пробу, тому перед її проведенням прийом препарату необхідно припинити за 3 дні до дослідження (період виведення).

Не перевищувати зазначених доз.

Не приймати препарат одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол.

Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

Під час лікування препаратом необхідно утриматися від вживання алкоголю.

Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Зберігати препарат поза полем зору та у недоступному для дітей місці.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Слід призначати препарат вагітним жінкам у випадках, коли користь від застосування переважає потенційний ризик для плода.

Препарат може проникати у грудне молоко, тому з обережністю слід призначати препарат жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У разі виникнення неврологічних розладів (сонливість, запаморочення, порушення зору) необхідно утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозу встановлюють індивідуально. Дорослим та дітям віком від 12 років застосовувати по

1 каплеті 1 раз на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 діб.

Максимальний термін застосування для дітей без консультації лікаря – 3 дні.

Хворим з помірно вираженою формою ниркової недостатності застосовувати половину рекомендованої дози.

Хворим літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.

Діти.

Протипоказаний дітям віком до 12 років.

Передозування.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла.

У пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад: розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз.

При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію,  кому та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки.

Іншими симптомами передозування можуть бути ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз; затримка сечовипускання, серцева аритмія, тахікардія, панкреатит, запаморочення, головний біль, порушення сну, сонливість, тремор, психомоторне збудження, порушення орієнтації; висипання, свербіж, сплутаність свідомості, підвищена втомлюваність, нездужання, мідріаз, неспокій, седативний ефект, ступор.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Лікування. При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Для надання швидкої медичної допомоги пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів.

Якщо надмірна доза препарату була прийнята у межах 1 години, слід розглянути лікування активованим вугіллям. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через      4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування       N-ацетилцистеїном можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. У разі необхідності пацієнту внутрішньовенно вводити N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосовувати перорально метіонін як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Крім вищезазначеного, рекомендується проводити симптоматичну або підтримуючу терапію.

Побічні реакції.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірний свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізовані висипання, еритематозні, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), стійка медикаментозна еритема, судинний набряк.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості включаючи  анафілаксію, анафілактичний шок.

З боку травного тракту:підвищення апетиту, нудота, біль в епігастрії, біль у животі, сухість у роті, діарея, гастрит.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів (трансаміназ, лужної фосфатази, ГГТП), як правило, без розвитку жовтяниці, гіпербілірубінемія. При тривалому застосуванні, особливо у великих дозах, не виключена гепатотоксична дія.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія; агранулоцитоз, тромбоцитопенія, синці або кровотечі.

З боку дихальної системи: фарингіт, бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ, риніт.

З боку нервової  системи: сонливість, запаморочення, головний біль, можлива парадоксальна стимуляція ЦНС, парестезія, судоми, рухові розлади, дисгевзія, непритомність, тремор, порушення тонусу (дистонія), дискінезія, амнезія, погіршення пам'яті.

З  боку сечовидільної системи: утруднення та затримка сечовипускання, дизурія, енурез.

З боку органів зору: порушення акомодації ока, нечіткість зору, мимовільні рухи очних яблук.

Психічні розлади: нервове збудження, тривожність, агресія, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, безсоння, сонливість,  нервовий тик, суїцидальні думки.

З боку серця: тахікардія.

Загальні розлади:  астенія, підвищена втомлюваність, нездужання, набряки.

Лабораторні дослідження: збільшення маси тіла.

Препарат містить метилпарабен (Е 218) та пропілпарабен (Е 216), тому може спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 каплет у блістері, по 2 блістери в пачці з картону.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник.

Віндлас Хелскере Пріват Лімітед.

Місцезнаходження виробника.

Плот № 183 та 192, Мохабевала Індастріал Ареа, Дехрадун,  Уттаракханд 248110, Індія.

Заявник.

Мілі Хелскере Лімітед.

Місцезнаходження заявника. Источник

Фаірфакс Хаус 15, Фалвуд Плейс, Лондон, WC1V 6AY, Велика Британія.