ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КАФФЕТІН^®

Склад:

діючі речовини: парацетамол, пропіфеназон, кофеїн, кодеїн;

1 таблетка містить парацетамолу 250 мг, пропіфеназону 210 мг, кофеїну 50 мг, кодеїну 7,1 мг (у формі кодеїну фосфату сесквігідрату 10 мг);

допоміжні  речовини: повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кальцію гідрофосфату дигідрат, гліцеролу дибегенат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскі таблетки білого кольору, з фаскою, зi знаком «» виробника з одного боку і «CAFFETIN» з іншого.

Фармакотерапевтична група.

Інші аналгетики та антипіретики. Аніліди.  Парацетамол, комбінації без психолептиків.

Код ATХ N02B E51.

Фармакологічні властивості.   

Фармакодинаміка.

Комбінований препарат з аналгезивною та антипіретичною дією.

Три з чотирьох активних компонентів препарату Каффетін^® – парацетамол, пропіфеназон і кодеїн – чинять аналгезивну дію, а кофеїн, у свою чергу, є речовиною, що посилює аналгезивну дію інших компонентів.

Парацетамол і пропіфеназон чинять знеболювальну, жарознижувальну і слабко виражену протизапальну дію. Механізм дії пов’язаний зі здатністю інгібувати синтез простагландинів.

Кодеїн є болезаспокійливим засобом слабко вираженої дії, є складовою частиною багатокомпонентних аналгезивних препаратів для забезпечення сукупного ефекту, що досягається у результаті різного механізму дії. Комбінація компонентів лікарського препарату Каффетін^® забезпечує досягнення аналгетичного ефекту, а оскільки компоненти містіться у невеликих кількостях, це зменшує ризик їхньої побічної дії.

Фармакокінетика.
Усі активні компоненти препарату всмоктуються дуже швидко, а їхні максимальні концентрації у плазмі крові досягаються через 30–60 хвилин після прийому. Метаболізуються у печінці і виводяться із сечею.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування болю: головного, зубного, менструального, післяопераційного і травматичного; пропасних станів при застудних захворюваннях і грипі.

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентів препарату, а також до піразолону або споріднених сполук (що містять феназон, пропіфеназон, амінофеназон, метамізол), до фенілбутазону, ацетилсаліцилової кислоти, опіоїдних аналгетиків. Виражені порушення функції нирок, печінки; гострий гепатит, гострий панкреатит; гіпертрофія передміхурової залози; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, стани, при яких інгібування перистальтики слід уникати або при яких розвивається здуття живота; ризик паралітичної непрохідності кишечнику; вроджена гіпербілірубінемія (у т. ч. синдром Жильбера); гостра порфірія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові (зокрема агранулоцитоз) виражена анемія (у т. ч. гемолітична), лейкопенія (у т. ч. цитостатична та інфекційні нейтропенії); тромбоцитопенія; тромбоз, тромбофлебіт, артеріальна гіпертензія, виражена артеріальна гіпотензія; при органічних захворюваннях серцево-судинної системи (у тому числі при атеросклерозі); декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, тяжкий атеросклероз, схильність до спазму судин, ішемічна хвороба серця, гострий інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму; черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до ризику респіраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску кодеїн може впливати на зіничну реакцію та інші життєво важливі реакції при оцінці неврологічного статусу); порушення сну і підвищена збудливість; алкогольна, наркотична, медикаментозна залежність (у т. ч. в анамнезі), стан алкогольного сп’яніння; міастенія, глаукома; епілепсія; гіпертиреоз; цукровий діабет; закритокутова глаукома; літній вік. Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО; протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти або бета-блокатори. Бронхіальна астма (не слід застосовувати опіоїди під час астматичного нападу); стани, що супроводжуються пригніченням дихання; гостра респіраторна депресія, респіраторні захворювання із задишкою, обструктивним синдромом; період після операції на жовчовивідних шляхах. Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік до 12 років. Дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникненню обструктивного апное під час сну. Дітям віком від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією.

Пацієнтам будь-якого віку, які мають надшвидкий метаболізм з участю CYP2D6.

Застосування лікарського засобу протипоказано, якщо є підозра на гостру хірургічну патологію у пацієнта, до встановлення діагнозу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Спричинена вмістом парацетамолу.

При застосуванні препаратів, що стимулюють активність печінкових ферментів, як і деякі снодійні засоби, протиепілептичні лікарські засоби (наприклад, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) і рифампіцин, печінкова токсичність, за рахунок парацетамолу, навіть при нормальних нетоксичних дозах, може бути збільшена.

Парацетамол підвищує рівень ацетилсаліцилової кислоти та хлорамфеніколу у плазмі крові. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений тривалим регулярним застосуванням парацетамолу з підвищенням ризику кровотечі. Періодичний прийом не дає значного ефекту.

У разі сповільнення звільнення шлунка, наприклад пропантеліном, швидкість всмоктування парацетамолу може бути зменшена, початок дії – уповільнений.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом  та домперідоном і зменшуватися при застосуванні з холестираміном.

Регулярне застосування  парацетамолу протягом тривалого періоду пацієнтам, які раніше застосовували пероральні антикоагулянти, повинно проводиться тільки під медичним наглядом.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Пробенецид впливає на виведення та концентрацію парацетамолу у плазмі крові. Парацетамол може знижувати біодоступність ламотриджину з потенційним зниженням його ефекту у зв’язку з можливою індукцією його метаболізму у печінці. При одночасному прийомі парацетамолу та зидовудину підвищується ризик нейтропенії.

Спричинена вмістом пропіфеназону.

Дія пропіфеназону посилюється при одночасному застосуванні снодійних засобів.

Спричинена вмістом кофеїну.

Кофеїн – антагоніст багатьох заспокійливих речовин, таких як барбітурати, антигістамінні речовини, тому препарат посилює тахікардію, спричинену симпатоміметиками, тироксином.

Кофеїн посилює ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, ерготаміну, потенціює ефекти похідних ксантину,  α- та β-адреноміметиків,  психостимулювальних засобів.

Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снадійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну зі шлунково-кишечного тракту (ШКТ), з тиреoтропними засобами – підвищується тиреоїдний ефект. Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) може спричиняти небезпечний підйом артеріального тиску.

Кофеїн знижує концентрацію літію в крові. Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.

Інші лікарські засоби, дія яких може бути змінена при взаємодії з кофеїном: ідроциламід, мексилетин, ципрофлоксацин, еноксацин, піпемідинова кислота, флувоксамін, фенілпропано-ламін, фенітоїн, клозапін, літій, теофілін, пентобарбітал, діазепам, метоксален.

Спричинена вмістом кодеїну.

Кодеїн може пригнічувати вплив метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову перистальтику. Кодеїн посилює ефекти засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС) (включаючи алкоголь, анестетики, снодійні лікарські засоби, седативні препарати, трициклічні антидепресанти, фенотіазинові транквілізатори).

Не слід застосовувати кодеїн у комбінації з інгібіторами МАО або протягом 2 тижнів після припинення їх застосування. Застосування інгібіторів MAO у комбінації з петидином було пов’язане з тяжким збудженням/пригніченням ЦНС (включаючи артеріальну гіпертензію/гіпотензію). Незважаючи на те, що при застосуванні кодеїну не було задокументовано подібних явищ, не виключено, що така взаємодія може відбутися. Трициклічні антидепресанти можуть посилити пригнічувальні ефекти опіоїдних аналгетиків.

Седативні лікарські засоби, такі як бензодіазепіни або подібні до них діючі речовини.

Сумісне застосування опіоїдів із седативними препаратами, такими як бензодіазепіни або подібні до них діючої речовини, підвищує ризик седації, пригнічення дихання, коми і летального наслідку через адитивної пригнічувальної дії на ЦНС. Доза і тривалість одночасного застосування повинні бути обмежені (див. розділ «Особливості застосування»).

При одночасному застосуванні кодеїну з алкоголем можливе посилення гіпотензивного, седативного ефектів алкоголю та пригнічувального впливу алкоголю на дихальну діяльність; з анестетиками, натрію оксибутиратом, антигістамінними засобами із седативними властивостями – можливе посилення депресії ЦНС та/або респіраторної депресії, та/або артеріальної гіпотензії; з нейролептиками – посилення седативного та гіпотензивного ефектів; з анксіолітиками, седативними і снодійними засобами – посилення седативного ефекту, підвищення ризику респіраторної депресії; з антигіпертензивними засобами – посилення гіпотензивної дії; з антиаритмічними засобами – кодеїн сповільнює всмоктування мексилетину, при одночасному застосуванні кодеїну та хінідину аналгетична дія кодеїну, імовірно, буде значно знижена через негативний вплив хінідину на його метаболізм; із хлорамфеніколом – підвищення концентрації кодеїну у плазмі крові через інгібування його метаболізму; з ненаркотичними аналгетиками – посилення аналгетичної дії; із противиразковими лікарськими засобами – циметидин може пригнічувати метаболізм кодеїну, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі крові; з антидіарейними засобами, антихолінергічними засобами (наприклад атропіном) – ризик тяжкого запору, який може призвести до паралітичної кишкової непрохідності та/або до затримки сечовипускання. Кодеїн антагонізує дію цизаприду, метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність. Застосування кодеїну у комбінації з опіоїдними антагоністами (наприклад бупренорфіном, налоксоном, налтрексоном) може прискорити розвиток синдрому відміни. Слід уникати премедикації опіоїдами, оскільки вони знижують концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові. При застосуванні з ритонавіром можливе підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема кодеїну) у плазмі крові. При застосуванні кодеїну у великих дозах дія серцевих глікозидів (дигоксин та інші) може посилюватися. Застосування опіоїдів може перешкоджати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки опіоїди затримують випорожнення шлунка, а також гепатобіліарній візуалізації при застосуванні Technetium Tc99m Disofenin, оскільки опіоїдна терапія може спричинити звуження сфінктера Одді і підвищення тиску у жовчовивідних шляхах.

Інші взаємодії.

Не застосовувати одночасно з алкоголем. Алкоголь та ізоніазид посилюють гепатотоксичність парацетамолу.

Для речовин із широким спектром дії (наприклад бензодіазепіни) взаємодії можливі у різних формах, і вони не прогнозовані. Пероральні протизаплідні засоби, циметидин і дисульфірам зменшують метаболізм кофеїну, а паління – посилює. Препарат уповільнює виведення теофіліну. За рахунок вмісту у складі препарату кофеїну посилюється дія речовин, подібних до ефедрину. Одночасний прийом деяких гіраза-інгібіторів може пролонгувати виведення кофеїну та його метаболіту параксантину.

Не рекомендується одночасне вживання препарату з лікарськими засобами, які стимулюють ЦНС і з лікарськими засобами та напоями, що містять кофеїн.

Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами може призвести до виникнення побічних реакціях з боку шлунково-кишкового тракту.

Частота випадків розвитку нейтропенії (зменшення кількості білих кров’яних тілець) зростає, якщо парацетамол і АZТ (зидовудин) застосовувати одночасно.

Комбінація з хлорамфеніколом може подовжити виведення цього препарату з більш високим ризиком токсичності.

Препарат збільшує дію пероральних протидіабетичних засобів (толбутамід, хлорпропамід, ацетогексамід) та пероральних  антикоагулянтів на зразок кумарину.

Опіоїдні анальгетики можуть взаємодіяти з інгібіторами МАО, що може бути причиною виникнення серотонінового синдрому.

Особливості застосування.

Перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем.

Не слід приймати препарат більше ніж 3 доби, якщо інше не рекомендовано лікарем.

Якщо симптоми захворювання залишаються або погіршуються, слід проконсультуватися з лікарем.

Не перевищувати встановленої дози. У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря.

Не застосовувати лікарський засіб для зняття гострого болю у животі (до з’ясування причини).

Не застосовувати пацієнтам із підвищеною збудливістю, порушенням сну.

Препарат містить парацетамол. Одночасне застосування з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призводити до передозування. Парацетамол може бути гепатотоксичним у дозах, що перевищують 6–8 г на добу. Пошкодження печінки може розвинутися і при значно менших дозах при одночасному впливі алкоголю, індукторів ферментів печінки або інших гепатотоксичних лікарських засобів. Передозування парацетамолу може спричиняти печінкову недостатність, що може призводити до необхідності пересаджування печінки або до летального наслідку.

Захворювання печінки підвищують ризик ураження печінки парацетамолом.

Повідомляли про випадки порушень функції печінки/печінкової недостатності у пацієнтів зі зниженим рівнем глутатіону, зокрема у пацієнтів, які були виснажені, у хворих на анорексію та хворих з низьким індексом маси тіла або у пацієнтів, які зловживали алкоголем.

У пацієнтів із захворюваннями, що супроводжуються зниженням рівня глутатіону, такими як сепсис, при прийомі парацетамолу може підвищитися ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або затруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Пацієнтам із холецистектомією в анамнезі перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем, оскільки є ризик виникнення гострого панкреатиту.

Кодеїн перетворюється у печінці у морфін за допомогою ферменту CYP2D6. У разі дефіциту або повної відсутності в організмі цього ферменту адекватного аналгетичного ефекту не буде. Однак якщо пацієнт є «швидким» або «надшвидким метаболізатором» кодеїну, існує підвищений ризик розвитку опіоїдної токсичності, навіть при застосуванні препарату у звичайних дозах (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування лікарського засобу під час гострого нападу астми протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). У хворих на атопічну бронхіальну астму і полінози існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості. Лікарський засіб слід приймати з обережністю при підвищеній чутливості до аналгетиків та нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), пацієнтам з алергічними реакціями (у зв’язку з підвищеною небезпекою розвитку анафілактичного шоку у цієї категорії пацієнтів).

З обережністю слід застосовувати лікарський засіб при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії ремісії, при порушеннях функції печінки та нирок (див. розділ «Протипоказання»), захворюваннях щитовидної залози (у т. ч. гіпотиреозі, див. розділ «Протипоказання»), захворюваннях сечовивідних шляхів, при гіперкінезах, хронічних інфекціях дихальних шляхів, при пневмонії, порушеннях дихальної функції, гострій інтоксикації лікарськими засобами, при лікуванні цитостатиками (тільки під контролем лікаря). Слід зменшити дозу кодеїну ослабленим пацієнтам, пацієнтам з артеріальною гіпотензією (див. розділ «Протипоказання»), гіпофункцією надниркових залоз (наприклад хворобою Аддісона); із запальними захворюваннями кишечнику, включаючи неспецифічний виразковий коліт та хворобу Крона (кодеїн знижує перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечнику і може підвищувати тиск у товстій кишці) (див. розділ «Протипоказання»), зі стриктурою уретри, судомними станами, пацієнтам у шоковому стані. Слід зменшити дозу кодеїну для пацієнтів із нирковою недостатністю. Слід дотримуватися обережності при застосуванні лікарського засобу пацієнтам із захворюваннями нирок в анамнезі (пієлонефрит, гломерулонефрит). Кодеїн слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які нещодавно перенесли хірургічні втручання на кишечнику (через можливе зниження моторики шлунково-кишкового тракту) або сечових шляхах (такі пацієнти більш схильні до затримки сечовипускання, спричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором внаслідок застосування кодеїну). Кодеїн слід застосовувати з обережністю при феохромоцитомі (опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламіну шляхом індукції вивільнення ендогенного гістаміну). Пацієнтам із захворюваннями жовчовивідних шляхів (зокрема жовчокам’яною хворобою) слід уникати застосування опіоїдних аналгетиків або застосовувати їх у комбінації зі спазмолітиками.

Застосування петидину і, можливо, інших опіоїдних аналгетиків пацієнтам, які приймають інгібітори моноаміноксидази (MAO), може бути пов’язане з дуже тяжкими реакціями, іноді з летальним наслідком. Якщо застосування кодеїну пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, є життєво необхідним, слід припинити застосування інгібіторів МАО за 14 днів до початку лікування кодеїном (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ризик сумісного застосуванні з седативними препаратами, такими як бензодіазепіни або подібні до них діючі речовини

Сумісне застосування КАФФЕТІН^®у з седативними препаратами, такими як бензодіазепіни або подібні до них діючої речовини, може привести до седації, пригнічення дихання, коми та летального наслідку. Через ці ризики сумісне призначення цих седативних препаратів повинно бути розглянуто для тих пацієнтів для яких альтернативні варіанти лікування неможливі. Якщо рішення призначити КАФФЕТІН^® сумісно з седативними препаратами прийнято, слід використовувати найнижчу ефективну дозу, а тривалість лікування повинна бути якомога коротша. Пацієнтам слід уважно стежити за ознаками і симптомами пригнічення дихання і седації. У цьому відношенні наполегливо рекомендується інформувати пацієнтів і їх опікунів, щоб вони були інформовані про ці симптоми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метаболізм з участю CYP2D6

Кодеїн перетворюється на його активний метаболіт – морфін – у печінці з участю ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіцит цього ферменту або якщо у пацієнта CYP2D6 повністю відсутній, адекватний знеболювальний ефект не буде отриманий. До 7 % кавказького населення може мати цю особливість метаболізму з участю CYP2D6. Однак, якщо пацієнт має надшвидкий метаболізм з участю CYP2D6, існує підвищений ризик розвитку побічних ефектів – симптомів опіоїдної токсичності – навіть при застосуванні звичайних доз. У таких пацієнтів перетворення кодеїну у морфін швидко призводить до встановлення більш високих рівнів морфіну в сироватці крові, ніж очікувалося.

Загальні симптоми опіоїдної токсичності: сплутаність свідомості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, відсутність апетиту. У тяжких випадках можливі симптоми циркуляторної та дихальної депресії, які можуть бути небезпечними і дуже рідко летальними.

Дані про поширеність надшвидких метаболізаторів з участю CYP2D6 в різних популяціях наведені нижче:

Популяція	Поширення, %
Африканці/ефіопи	29
Афроамериканці	3,4–6,5
Монголоїди	1,2–2
Кавказці	3,6–6,5
Греки	6
Угорці	1,9
Північні європейці	1–2

Післяопераційне застосування дітям

Існують повідомлення про те, що застосування кодеїну дітям після тонзилектомії та/або аденоїдектомії задля запобігання виникненню обструктивного апное під час сну зрідка призводило до життєво небезпечних побічних явищ, у т. ч. з летальними наслідками (див. розділ «Протипоказання»). Усі діти отримували дози кодеїну у відповідному діапазоні доз. Однак є свідчення того, що ці діти були або ультрашвидкими, або екстенсивними метаболізаторами кодеїну.

Діти зі скомпрометованою дихальною функцією

Застосування кодеїну протипоказано дітям, у яких дихальна функція може бути скомпрометована нервово-м’язовими порушеннями, тяжкими серцевими або респіраторними захворюваннями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитравмами або масштабними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть посилити симптоми токсичності морфіну.

Опіоїдні аналгетики знижують слиновиділення, що може спричинити розвиток карієсу та кандидамікозу слизової оболонки ротової порожнини.

Ризик розвитку синдрому Стівенса–Джонсона або синдрому Лайєлла є найбільшим у перші тижні лікування.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам із хронічними респіраторними захворюваннями і хронічною кропив’янкою.

Необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки.

Запобіжні засоби мають бути прийняті у разі зменшеної переносимості аналгетиків, гіперчутливості до інших аналгетиків (небезпека спровокувати напад астми), до інших протизапальних засобів, а також у разі наявності виразок шлунково-кишкового тракту або кровотеч.

Пацієнтам з обструктивними захворюваннями шлунково-кишкового тракту або гострими абдомінальними станами перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.  

Є окремі повідомлення про астматичні напади і випадки анафілактичного шоку у зв’язку з індивідуальною гіперчутливістю до пропіфеназону і препаратів, що містять парацетамол.

Особлива обережність (зменшення дози і поділ добової дози на більшу кількість прийомів) необхідна при гепатиті, порушенні функції нирок.

Слід дотримуватися особливої обережності для пацієнтів з дискразією крові або супресією кісткового мозку і рекомендується ретельне спостереження за гематологічними параметрами. Ризик нейтропенії та агранулоцитозу можливий в основному через присутність пропіфеназону. Якщо така реакція відбувається після прийому препарату Каффетін^® (підвищена температура, біль у горлі, виразки та абсцеси в роті, періанальні абсцеси, а також скорочення гранулоцитів крові), слід негайно припинити прийом препарату. Описані побічні ефекти зазвичай зворотні та зникають протягом 1–2 тижнів.

Особлива увага також необхідна пацієнтам, які випробовують тривожність, нервозність, занепокоєння, тремор, а також пацієнтам з артеріальною гіпертензією або безсонням. При виникненні прискореного серцебиття або тахікардії слід негайно припинити прийом препарату.

Під час лікування препаратом не рекомендується вживати надмірну кількість напоїв, що місять кофеїн (наприклад кави, чаю), оскільки це може спричинити посилення побічних ефектів кофеїну, таких як запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, неспокій, тривожність, роздратованість, головний біль, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, тахікардії і прискорене серцебиття. Також це може спричинити проблеми зі сном, тремор, напруження, дратівливість, неприємне відчуття у грудині через серцебиття.

Слід проінформувати лікаря про прийом препаратів, що містять кодеїн, а також таких препаратів як метоклопрамід або домперидон, лікарських засобів, що застосовуються проти нудоти та блювання.

Перед застосуванням препарату необхідно повідомити лікаря про прийом снодійних, седативних лікарських засобів, нейролептиків або алкоголю.

Слід уникати одночасного вживання препарату Каффетін^® з алкоголем, оскільки неможливо передбачити індивідуальні реакції.

Слід враховувати, що у пацієнтів з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Пацієнта слід проінформувати про те, що аналгетичні засоби не можна застосовувати протягом тривалого періоду.

Тривале застосування аналгетиків, що містять парацетамол у високих кумулятивних дозах, в окремих випадках може призвести до медикаментозної нефропатії або необоротної ниркової недостатності.

Тривале застосування аналгетиків для лікування головного болю може призвести до хронічного головного болю.

Тривале та надмірне застосування кодеїну може призвести до залежності.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, стан яких може погіршитись у зв’язку з застосуванням опіоїдів, зокрема у тих, хто лікується від депресії, або при захворюваннях органів дихання.

Не перевищувати зазначених доз.

Не слід застосовувати лікарський засіб довше встановленого терміну без консультації з лікарем.

Не приймати лікарський засіб з іншими препаратами, що містять парацетамол, кофеїн, кодеїн.

Якщо симптоми не зникають, слід  звернутися до лікаря.

Симптоми, якими супроводжуються токсичні явища, спричинені кодеїном: порушення свідомости різного ступеня, втрата апетиту, сонливість, запори, пригнічення дихання, значне звуження зіниць («точкові зіниці»), нудота, блювання.

Під час терапії лікарським засобом заборонено вживати алкоголь.

Якщо симптоми не зникають (зокрема, якщо головний біль стає постійним) або, навпаки, стан здоров’я погіршується, або з’являються небажані явища, необхідно призупинити застосування лікарського засобу та звернутися за консультацією до лікаря щодо подальшого застосування препарату.

У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря через ризик ураження печінки, навіть якщо пацієнт почуває себе добре.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Каффетін^® не застосовувати у період вагітності або годування груддю.

У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час застосування препарату може виникнути сонливість, запаморочення, збудження, сплутаність свідомості, галюцинації, розлади зору або судоми. Ефекти алкоголю посилюються опіоїдними аналгетиками. Це слід враховувати пацієнтам, які керують автотранспортними засобами або працюють зі складними механізмами, що потребують концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози.

Каффетін^® приймати перорально. Таблетки необхідно запивати достатньою кількістю рідини.

Дорослим та дітям від 16 років приймати 1–2 таблетки як одноразову дозу. Застосовувати не більше 3 разових доз на добу.

Дітям віком 12–16 років приймати ½ таблетки або 1 таблетку як одноразову дозу. Застосовувати не більше 3 разових доз на добу.

Не приймати більше 3 днів без консультації з лікарем. Не перевищувати рекомендовану дозу. Слід приймати мінімальну кількість препарату, що дає змогу досягти необхідного ефекту.

Діти.

Лікарський засіб показаний до застосування дітям віком від 12 до 18 років для лікування гострого помірного болю, який не полегшується іншими знеболювальними засобами, такими як парацетамол або ібупрофен (як монопрепаратами) (див. розділ «Показання»).

Застосування лікарського засобу протипоказане дітям віком до 12 років, оскільки існує ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій через варіабельний та непередбачуваний шлях перетворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї вікової групи (див. розділ «Протипоказання»).

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або аденоїдектомію, задля запобігання виникненню обструктивного апное під час сну, через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років, які мають надшвидкий метаболізм з участю CYP2D6 (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Передозування.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС – запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, безсоння, тремор, нервозність, занепокоєння; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

У разі передозування можуть спостерігатися підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми.

Симптоми передозування парацетамолом. Передозування парацетамолу може призводити до печінкової недостатності, що може вимагати пересадки печінки або призвести до летального наслідку. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 6–8 г парацетамолу залежно від маси тіла пацієнта, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛінфекція, голод, кахексія) прийняття 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12–48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, кому та летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперекавим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

Лікування. При передозуванні необхідна швидка медична допомога, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів.

Доречність вживання активованого вугілля для зниження рівня всмоктування парацетамолу у шлунково-кишковому тракті є спірною. Специфічний антидот N-ацетилцистеїн необхідно застосовувати протягом 8–15 годин після передозування парацетамолу, однак позитивний ефект спостерігався навіть при пізнішому вживанні. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. Концентрація парацетамолу у плазмі крові повинна вимірюватися через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). При необхідності пацієнту слід внутрішньовенно вводити N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

Симптоми передозування пропіфеназоном. Можливе ураження центральної нервової системи (судоми, кома).

Симптоми передозування кофеїном. Передозування кофеїном може спричинити прискорене дихання, екстрасистолію, епігастральний біль, блювання, діурез, припливи, тахікардію або серцеву аритмію, порушення роботи шлунково-кишкового тракту, стимуляцію ЦНС (безсоння, неспокій, збудження, тривожність, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, головний біль, тремор, судоми, запаморочення, нервозність, дратівливість, стан афекту, незв’язність думок і мовлення, психомоторне збудження або періоди невтомності). Клінічно важливі симптоми передозування кофеїном пов’язані також з ураженням печінки парацетамолом.

Лікування. Терапія при передозуванні кофеїном: необхідно промити шлунок, провести оксигенотерапію. При судомах – приймати діазепам. Симптоматична терапія.

Специфічний антидот відсутній. Але підтримуючі заходи, такі як застосування  антагоністів бета-адренорецепторів, можуть полегшити кардіотоксичні ефекти.

Симптоми передозування кодеїном. Передозування кодеїном у першій фазі характеризується нудотою та блюванням. Симптоми передозування кодеїном: пригнічення ЦНС, включаючи гостре пригнічення дихального центру, що може спричинити ціаноз, сповільнення дихання, задишку, сонливість, атаксію, рідше – набряк легень; затримка дихання, міоз, судоми, колапс, затримка сечі, гіпотензія, тахікардія. Спостерігалися ознаки вивільнення гістаміну.

Лікування: терапія симптоматична. Підтримуючі заходи – забезпечити доступ свіжого повітря та контролювати життєво важливі показники організму. У випаду прийому понад 350 мг кодеїну у дорослих або понад 5 мг/кг маси тіла у дітей застосування активованого вугілля доцільне протягом 1 години. Показане промивання шлунка та очищення кишечнику.

За умови розвитку коми або пригнічення дихання застосовувати специфічний антидот – налоксон – та спостерігати за пацієнтам щонайменше 4 години або щонайменше 8 годин у випадку застосування форм налоксону з поступовим вивільненням препарату. Апное, тяжке пригнічення функцій ЦНС потребує застосування кисню, проведення штучної вентиляції легень.

При передозуванні кодеїну можливі наслідки, які можуть бути частиною токсичного впливу надмірних доз парацетамолу на печінку. У разі передозування необхідно негайно звернутися до лікаря, навіть якщо симптоми передозування відсутні.

Побічні реакції.

Терапевтичні дози препарату зазвичай добре переносяться. Побічні ефекти зумовлені переважно наявністю у складі препарату парацетамолу.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, мультиформну ексудативну еритему, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі; ангіоедема, синдром Стівенса–Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висип на шкірі та слизових оболонках, еритематозний висип, кропив’янка, свербіж, крововиливи, пітливість, виразки на слизовій оболонці ротової порожнини, пурпура,  алергічний дерматит.

З боку центральної нервової системи (при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, безсоння, роздратованість, підвищена збудливість, нервозність, головний біль, тремор, судоми, парестезія, неспокій.

З боку серця: прискорене серцебиття, аритмія (тахікардія, брадикардія), підвищення артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, болі в серці, вiдчуття серцебиття.

З боку системи травлення: нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія, дискомфорт у животі, запор, порушення травлення, гострий панкреатит у пацієнтів із холецистектомією в анамнезі, печія, біль в епігастрії.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (аж до гіпоглікемічної коми).

З боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі у серці), гемолітична анемія. При тривалому застосувані у високих дозах – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Припинити прийом препарату і одразу повідомити лікаря у разі виникнення незрозумілих синців або кровотечі.

З боку сечовидільної системи (при прийомі високих доз): нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз), затримка сечовипускання.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших НПЗЗ.

З боку гепатоцелюлярної системи: порушення функції печінки, підвищення активності «печінкових» ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект), печінкова недостатність, жовтяниця.

З боку психіки: занепокоєність, відчуття страху, дратівливість,   порушення сну, сплутаність свідомості, ейфорія, дисфорія, депресія, галюцинації, тривожність, седативний стан, сонливість (залежно від дози та індивідуальної чутливості), у випадках тривалого застосування високих доз можлива залежність.

Інші: загальна слабкість, міоз, розлади зору.

Одночасний прийом препарату в рекомендованих дозах з продуктами, що містять кофеїн, може посилити побічні ефекти, зумовлені кофеїном, такі як безсоння, неспокій, тривожність, роздратованість, головний біль, порушення з боку шлунково-кишкового тракту i прискорене серцебиття.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки № 6: по 6 таблеток у перфорованому стрипі; по 1 стрипу у картонній коробці.

Таблетки № 10: по 10 таблеток у перфорованому стрипі; по 1 стрипу у картонній коробці.

Таблетки № 12: по 6 таблеток у перфорованому стрипі; по 2 стрипи (12 таблеток) у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

АЛКАЛОÏД АД Скоп’є.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Бульвар Олександра Македонського, 12, Скоп’є, 1000, Республіка Македонія.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

КАФФЕТИН^®

Состав:

действующие вещества: парацетамол, пропифеназон, кофеин, кодеин;

1 таблетка содержит парацетамола 250 мг, пропифеназона 210 мг, кофеина 50 мг, кодеина 7,1 мг (в форме кодеина фосфата сесквигидрата 10 мг);

вспомогательные вещества: повидон, натрия крахмалгликолят (тип А), натрия лаурилсульфат, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармелоза, кальция гидрофосфата дигидрат, глицерола дибегенат.

Лекарственная форма. Таблетки.

Основные физико-химические свойства: круглые плоские таблетки белого цвета, с фаской, со знаком «» производителя на одной стороне и «CAFFETIN» на другой.

Фармакотерапевтическая группа.

Прочие аналгетики и антипиретики. Анилиды. Парацетамол, комбинации без психолептиков.

Код ATХ N02B E51.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Комбинированный препарат с аналгезирующим и антипиретическим действием.

Три из четырех активных компонентов препарата Каффетин^® – парацетамол, пропифеназон и кодеин – оказывают аналгезирующее действие, а кофеин, в свою очередь, является веществом, которое усиливает аналгезирующее действие других компонентов.

Парацетамол и пропифеназон оказывают обезболивающее, жаропонижающее и слабо выраженное противовоспалительное действие. Механизм действия связан со способностью ингибировать синтез простагландинов.

Кодеин является болеутоляющим средством слабо выраженного действия, есть составной частью многокомпонентных аналгезирующих препаратов для обеспечения совокупного эффекта, который достигается в результате различного механизма действия. Комбинация компонентов лекарственного препарата Каффетин^® обеспечивает достижение аналгетического эффекта, причем компоненты содержатся в небольших количествах, что уменьшает риск их побочного действия.

Фармакокинетика.

Все активные компоненты препарата всасываются очень быстро, а их максимальные концентрации в плазме крови достигаются через 30–60 минут после приема. Метаболизируются в печени и выводятся с мочой.

Клинические характеристики.

Показания.

Симптоматическое лечение боли: головной, зубной, менструальной, послеоперационной и травматической; лихорадочных состояний при простудных заболеваниях и гриппе.

Противопоказания.

Гиперчувствительность к компонентам препарата, а также к пиразолону или родственым соединениям (содержащим феназон, пропифеназон, аминофеназон, метамизол), к фенилбутазону, ацетилсалициловой кислоте, опиодным анальгетикам. Выраженные нарушения функции почек, печени; острый гепатит, острый панкреатит; гипертрофия предстательной железы; язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в стадии обострения, состояния, при которых ингибирование перистальтики следует избегать или при которых развивается вздутие живота; риск паралитической непроходимости кишечника; врожденная гипербилирубинемия (в т. ч. синдром Жильбера); острая порфирия; дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы; заболевания крови (в частности агранулоцитоз), выраженная анемия (в т. ч. гемолитическая), лейкопения (в т. ч. цитостатическая и инфекционные нейтропении); тромбоцитопения, тромбоз, тромбофлебит, артериальная гипертензия, выраженная артериальная гипотензия; при органических заболеваниях сердечно-сосудистой системы (в том числе при атеросклерозе); декомпенсированная сердечная недостаточность, нарушения сердечной проводимости, тяжелый атеросклероз, склонность к спазму сосудов, ишемическая болезнь сердца, острый инфаркт миокарда, нарушение сердечного ритма; черепно-мозговые травмы или состояния, которые сопровождаются повышенным внутричерепным давлением (в придачу к риску респираторной депрессии и повышению внутричерепного давления кодеин может влиять на зрачковую реакцию и другие жизненно важные реакции при оценке неврологического статуса); нарушение сна и повышенная возбудимость; алкогольная, наркотическая, медикаментозная зависимость (в т. ч. в анамнезе), состояние алкогольного опьянения; миастения, глаукома; эпилепсия; гипертиреоз; сахарный диабет; закрытоугольная глаукома; пожилой возраст. Не применять одновременно с ингибиторами моноаминоксидазы (МАО) и на протяжении 2 недель после применения ингибиторов МАО; противопоказано пациентам, которые принимают трициклические антидепрессанты или бета-блокаторы. Бронхиальная астма (не следует применять опиоиды во время астматического приступа); состояния, которые сопровождаются затруднением дыхания; острая респираторная депрессия, респираторные заболевания с одышкой, обструктивным синдромом; период после операции на желчевыводящих путях. Период беременности или кормления грудью. Детский возраст до 12 лет. Детям с 12 до 18 лет, которым проводят тонзиллэктомию и/или аденоидэктомию для предотвращения возникновения обструктивного апноэ во время сна. Детям с 12 до 18 лет со скомпрометированной дыхательной функцией.

Пациентам любого возраста, имеющим сверхбыстрый метаболизм при участии CYP2D6.

Применение лекарственного средства противопоказано, если есть подозрение на острую хроническую патологию у пациента, до установления диагноза.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Вызванное содержанием парацетамола.

При применении препаратов, стимулирующих активность печеночных ферментов, как и некоторые снотворные средства, противоэпилептические лекарственные средства (например, фенобарбитал, фенитоин, карбамазепин) и рифампицин, печеночная токсичность, за счет парацетамола, даже при нормальных нетоксичных дозах, может быть увеличена.

Парацетамол повышает уровень ацетилсалициловой кислоты и хлорамфеникола в плазме крови. Антикоагулянтный эффект варфарина и других кумаринов может быть усилен длительным регулярным применением парацетамола с повышением риска кровотечения. Периодический прием не дает значимого эффекта.

В случае замедления освобождения желудка, например пропантелином, скорость всасывания парацетамола может быть уменьшена, а начало действия замедлено.

Скорость всасывания парацетамола может увеличиваться при одновременном применении с метоклопрамидом и домперидоном и уменьшаться при применении с холестирамином.

Регулярное применение парацетамола в течение длительного периода пациентам, которые ранее применяли пероральные антикоагулянты, должно проводиться только под медицинским наблюдением.

Барбитураты уменьшают жаропонижающий эффект парацетамола.

Парацетамол снижает эффективность диуретиков.

Пробенецид влияет на выведение и концентрацию парацетамола в плазме крови. Парацетамол может понижать биодоступность ламотриджина с потенциальным снижением его эффекта в связи с возможной индукцией его метаболизма в печени. При одновременном применении парацетамола и зидовудина повышается риск нейтропении.

Вызванное содержанием пропифеназона.

Действие пропифеназона усиливается при одновременном применении со снотворными препаратами.

Вызванное содержанием кофеина.

Кофеин – антагонист многих успокоительных веществ, таких как барбитураты, антигистаминные вещества, поэтому препарат усиливает тахикардию, вызванную симпатомиметиками, тироксином.

Кофеин усиливает эффект (улучшает биодоступность) анальгетиков-антипиретиков, эрготамина, потенцирует эффекты производных ксантина, α- и β-адреномиметиков, психостимулирующих средств.

Кофеин снижает эффект опиоидных анальгетиков, анксиолитиков, снотворных и седативных средств, является антагонистом средств для наркоза и других препаратов, угнетающих центральную нервную систему (ЦНС), конкурентным антагонистом препаратов аденозина, АПФ. При одновременном применении кофеина с эрготамином улучшается всасывание эрготамина из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), с тиреотропными средствами – увеличивается тиреоидный эффект. Одновременное применение кофеина с ингибиторами моноаминоксидазы (МАО) может вызвать опасный подьем артериального давления.

Кофеин снижает концентрацию лития в крови. Циметидин, гормональные контрацептивы, изониазид усиливают действие кофеина.

Другие лекарственные средства, действие которых может быть изменено при взаимодействии с кофеином: идроциламид, мексилетин, ципрофлоксацин, эноксацин, пипемидиновая кислота, флувоксамин, фенилпропаноламин, фенитоин, клозапин, литий, теофилин, пентобарбитал, диазепам, метоксален.

Вызванное содержанием кодеина.

Кодеин может угнетать влияние метоклопрамида и домперидона на желудочно-кишечную перистальтику. Кодеин усиливает эффекты средств, угнетающих ЦНС (включая алкоголь, анестетики, снотворные лекарственные средства, седативные препараты, трициклические антидепрессанты, фенотиазиновые транквилизаторы).

Не следует применять кодеин в сочетании с ингибиторами МАО или в течение 2 недель после прекращения их применения. Применение ингибиторов MAO в сочетании с петидином было связано с тяжелым возбуждением/угнетением ЦНС (включая артериальную гипертензию/гипотензию). Несмотря на то, что при применении кодеина не было задокументировано подобных явлений, не исключено, что такое взаимодействие может произойти. Трициклические антидепрессанты могут усилить подавляющие эффекты опиоидных анальгетиков.

Седативные лекарственные средства, такие как бензодиазепины или подобные действующие вещества.

Совместное применение опиоидов с седативными препаратами, такими как бензодиазепины или подобные действующие вещества, повышает риск седации, угнетения дыхания, комы и смерти из-за аддитивного угнетающего действия на ЦНС. Доза и продолжительность совместного применения должны быть ограничены (см. раздел «Особенности применения»).

При одновременном применении кодеина с алкоголем возможно усиление гипотензивного, седативного эффектов алкоголя и угнетающего влияния алкоголя на дыхательную деятельность; с анестетиками, натрия оксибутиратом, антигистаминными средствами с седативными свойствами – возможно усиление депрессии ЦНС и/или респираторной депрессии и/или артериальной гипотензии; с нейролептиками – усиление седативного и гипотензивного эффектов, с анксиолитиками, седативными и снотворными средствами – усиление седативного эффекта, повышение риска респираторной депрессии; с антигипертензивными средствами – усиление гипотензивного действия; с антиаритмическими средствами – кодеин замедляет всасывание мексилетина, при одновременном применении кодеина и хинидина анальгетическое действие кодеина, вероятно, будет значительно снижено из-за негативного влияния хинидина на его метаболизм; с хлорамфениколом – повышение концентрации кодеина в плазме крови путем ингибирования его метаболизма; с ненаркотическими анальгетиками – усиление анальгезирующего действия; с противоязвенными лекарственными средствами – циметидин может подавлять метаболизм кодеина, что приводит к повышению его концентрации в плазме крови; с антидиарейными средствами, антихолинергическими средствами (например атропином) – риск тяжелого запора, который может привести к паралитической кишечной непроходимости и/или задержке мочеиспускания. Кодеин антагонизирует действие цизаприда, метоклопрамида и домперидона на желудочно-кишечную деятельность. Применение кодеина в сочетании с опиоидными антагонистами (например бупренорфином, налоксоном, налтрексоном) может ускорить развитие синдрома отмены. Следует избегать премедикации опиоидами, поскольку они снижают концентрацию ципрофлоксацина в плазме крови. При применении с ритонавиром возможно повышение уровня опиоидных анальгетиков (в частности кодеина) в плазме крови. При применении кодеина в больших дозах действие сердечных гликозидов (дигоксин и другие) может усиливаться. Применение опиоидов может препятствовать исследованию эвакуации содержимого желудка, поскольку опиоиды задерживают опорожнение желудка, а также гепатобилиарной визуализации при применении Technetium Tc99m Disofenin, поскольку опиоидная терапия может вызвать сужение сфинктера Одди и повышение давления в желчевыводящих путях.

Другие взаимодействия.

Не применять одновременно с алкоголем. Алкоголь и изониазид усиливают гепатотоксичность парацетамола.

Для веществ с широким спектром действия (например, бензодиазепинов) взаимодействие возможно в различных формах, и оно непрогнозируемо. Пероральные противозачаточные средства, циметидин и дисульфирам уменьшают метаболизм кофеина, а курение – усиливает. Препарат замедляет выведение теофиллина. За счет содержания в составе препарата кофеина усиливается действие веществ, подобных эфедрину. Одновременный прием некоторых гираза-ингибиторов может пролонгировать выведение кофеина и его метаболита параксантина.

Не рекомендуется одновременное применение препарата с лекарственными средствами, стимулирующими ЦНС и с лекарственными средствами и напитками, содержащими кофеин.

Одновременное применение с нестероидными противовоспалительными средствами может привести к возникновению побочных реакций со стороны желудочно-кишечного тракта.

Частота случаев развития нейтропении (уменьшение количества белых кровяных телец) возрастает, если парацетамол и АZТ (зидовудин) применять одновременно.

Комбинация с хлорамфениколем может увеличить время выведения этого препарата с более высоким риском токсичности.

Препарат усиливает действие пероральных противодиабетических средств (толбутамид, хлорпропамид, ацетогексамид) и пероральных антикоагулянтов типа кумарина.

Опиоидные анальгетики могут взаимодействовать с ингибиторами МОА, что может быть причиной возникновения серотонинового синдрома.

Особенности применения.

Перед применением препарата следует проконсультироваться з врачом.

Не следует принимать препарат более 3 суток, если иное не рекомендовано врачом.

Если симптомы заболевания остаются или ухудшаются, следует проконсультироваться с врачом.

Не превышать установленной дозы. В случае передозировки следует немедленно обратиться к врачу.

Не применять лекарственное средство для снятия головной боли в животе (до выяснения причины).

Не применять пациентам с повышенной возбудимостью, нарушением сна.

Препарат содержит парацетамол. Одновременное применение с другими препаратами, содержащими парацетамол, может приводить к передозировке. Парацетамол может быть гепатотоксичным в дозах, превышающих 6–8 г в сутки. Повреждение печени может развиться и при значительно меньших дозах при одновременном воздействии алкоголя, индукторов ферментов печени или других гепатотоксичных лекарственных средств. Передозировка парацетамола может вызвать печеночную недостаточность, что может приводить к необходимости пересадки печени или к летальному исходу.

Заболевания печени повышают риск поражения печени парацетамолом.

Сообщали о случаях нарушений функции печени/печеночной недостаточности у пациентов с пониженным уровнем глутатиона, в частности у пациентов, которые были истощены, у больных анорексией и больных с низким индексом массы тела или у пациентов, злоупотребляющих алкоголем.

У пациентов с заболеваниями, сопровождающимися снижением уровня глутатиона, такими как сепсис, при приеме парацетамола может повыситься риск возникновения метаболического ацидоза. Симптомами метаболического ацидоза является глубокое, учащенное или затрудненное дыхание, тошнота, рвота, потеря аппетита. Следует немедленно обратиться к врачу в случае появления этих симптомов.

Пациентам с холецистэктомией в анамнезе перед применением препарата необходимо проконсультироваться с врачом, так как есть риск возникновения острого панкреатита.

Кодеин превращается в печени в морфин с помощью фермента CYP2D6. В случае дефицита или полного отсутствия в организме этого фермента адекватного анальгетического эффекта не будет. Однако если пациент является «быстрым» или «сверхбыстрым метаболизатором» кодеина, существует повышенный риск развития опиоидной токсичности, даже при применении препарата в обычных дозах (см. раздел «Противопоказания»).

Применение лекарственного средства во время острого приступа астмы противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). У больных атопической бронхиальной астмой и поллинозом существует повышенный риск развития реакций гиперчувствительности. Лекарственное средство следует принимать с осторожностью при повышенной чувствительности к анальгетикам и нестероидным противовоспалительным средствам (НПВС), пациентам с аллергическими реакциями (в связи с повышенной опасностью развития анафилактического шока в этой категории пациентов).

С осторожностью следует применять препарат при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки в стадии ремиссии, при нарушениях функции печени и почек (см. раздел «Противопоказания»), заболеваниях щитовидной железы (в т.ч. гипотиреозе, см. раздел «Противопоказания»), заболеваниях мочевыводящих путей, при гиперкинезах, хронических инфекциях дыхательных путей, при пневмонии, нарушениях дыхательной функции, острой интоксикации лекарственными средствами, при лечении цитостатиками (только под контролем врача). Следует снизить дозу кодеина ослабленным пациентам, пациентам с артериальной гипотонией (см. раздел «Противопоказания»), гипофункцией надпочечников (например болезнью Аддисона); с воспалительными заболеваниями кишечника, включая неспецифический язвенный колит и болезнь Крона (кодеин снижает перистальтику, повышает тонус и сегментацию кишечника и может повышать давление в толстой кишке) (см. раздел «Противопоказания»), со стриктурой уретры, судорожными состояниями, пациентам в шоковом состоянии. Следует снизить дозу кодеина для пациентов с почечной недостаточностью. Следует соблюдать осторожность при применении лекарственного средства пациентам с заболеваниями почек в анамнезе (пиелонефрит, гломерулонефрит). Кодеин следует применять с осторожностью пациентам, которые недавно перенесли хирургические вмешательства на кишечнике (из-за возможного снижения моторики желудочно-кишечного тракта) или мочевых путях (такие пациенты более склонны к задержке мочеиспускания, вызванного непосредственно спазмом уретрального сфинктера и запором в результате применения кодеина). Кодеин следует применять с осторожностью при феохромоцитоме (опиоиды могут стимулировать высвобождение катехоламинов путем индукции высвобождения эндогенного гистамина). Пациентам с заболеваниями желчевыводящих путей (в частности желчекаменной болезнью) следует избегать применения опиоидных анальгетиков или применять их в сочетании со спазмолитиками.

Применение петидина и, возможно, других опиоидных анальгетиков пациентам, принимающим ингибиторы моноаминоксидазы (MAO), может быть связано с очень тяжелыми реакциями, иногда с летальным исходом. Если применение кодеина пациентам, принимающим ингибиторы MAO, является жизненно необходимым, следует прекратить применение ингибиторов МАО за 14 дней до начала лечения кодеином (см. разделы «Противопоказания», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Риск при совмесном применении с седативными препаратами, такими как бензодиазепины или подобные действующие вещества

Совместное применение КАФФЕТИН^®а с седативными препаратами, такими как бензодиазепины или подобные действующие вещества, может привести к седации, угнетению дыхания, коме и летальному исходу. Из-за этих рисков совместное назначение этих седативных препаратов должно быть рассмотрено для тех пациентов, для которых альтернативные варианты лечения невозможны. Если решение назначить КАФФЕТИН^® совместно с седативными препаратами принято, следует использовать самую низкую эффективную дозу, а продолжительность лечения должна быть как можно короче. Пациентам следует внимательно следить за признаками и симптомами угнетения дыхания и седации. В этом отношении настоятельно рекомендуется информировать пациентов и их опекунов, чтобы они были осведомлены об этих симптомах (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Метаболизм с участием CYP2D6

Кодеин превращается в его активный метаболит – морфин – в печени при участии фермента CYP2D6. Если пациент имеет дефицит этого фермента или если у пациента CYP2D6 полностью отсутствует, адекватный обезболивающий эффект не будет получен. До 7 % кавказского населения может иметь эту особенность метаболизма с участием CYP2D6. Однако, если пациент имеет сверхбыстрый метаболизм с участием CYP2D6, существует повышенный риск развития побочных эффектов – симптомов опиоидной токсичности – даже при применении обычных доз. У таких пациентов преобразование кодеина в морфин быстро приводит к установлению более высоких уровней морфина в сыворотке крови, чем ожидалось.

Общие симптомы опиоидной токсичности: спутанность сознания, сонливость, поверхностное дыхание, суженные зрачки, тошнота, рвота, запор, отсутствие аппетита. В тяжелых случаях возможны симптомы циркуляторной и дыхательной депрессии, которые могут быть опасными и очень редко летальными.

Данные о распространенности сверхбыстрых метаболизаторов с участием CYP2D6 в различных популяциях приведены ниже:

Популяция	Распространение, %
Африканцы/эфиопы	29
Афроамериканцы	3,4–6,5
Монголоиды	1,2–2
Кавказцы	3,6–6,5
Греки	6
Венгры	1,9
Северные европейцы	1–2

Послеоперационное применение детям

Имеются сообщения о том, что применение кодеина детям после тонзиллэктомии и/или аденоидектомии для предотвращения возникновения обструктивного апноэ во время сна изредка приводило к жизненно опасным побочным явлениям, в т. ч. с летальным исходом (см. раздел «Противопоказания»). Все дети получали дозы кодеина в соответствующем диапазоне доз. Однако есть свидетельства того, что эти дети были или ультрабыстрыми, или экстенсивными метаболизаторами кодеина.

Дети со скомпрометированной дыхательной функцией

Применение кодеина противопоказано детям, у которых дыхательная функция может быть скомпрометирована нервно-мышечными нарушениями, тяжелыми сердечными или респираторными заболеваниями, инфекциями верхних дыхательных путей или легких, мультитравмами или масштабными хирургическими вмешательствами. Эти факторы могут усугубить симптомы токсичности морфина.

Опиоидные анальгетики снижают слюноотделение, что может привести к развитию кариеса и кандидамикоза слизистой оболочки ротовой полости.

Риск развития синдрома Стивенса–Джонсона или синдрома Лайелла является наибольшим в первые недели лечения.

Следует соблюдать осторожность при назначении препарата пациентам с хроническими респираторными заболеваниями и хронической крапивницей. Необходимо посоветоваться с врачом относительно возможности применения препарата пациентам с нарушениями функции почек и печени.

Меры предосторожности должны быть приняты в случае уменьшенной переносимости аналгетиков, гиперчувствительности к другим аналгетикам (опасность спровоцировать приступ астмы), к другим противовоспалительным средствам, а также в случае наличия язв желудочно-кишечного тракта или кровотечений.

Пациентам с обструктивными заболеваниями ЖКТ или острыми абдоминальными состояниями перед применением препарата необходимо проконсультироваться с врачом.

Имеются отдельные сообщения об астматических приступах и случаях анафилактического шока в связи с индивидуальной гиперчувствительностью к пропифеназону и препаратам, содержащим парацетамол.

Особая осторожность (уменьшение дозы и деление суточной дозы на большее количество приемов) необходима при гепатите, нарушении функции почек.

Следует соблюдать особую осторожность для пациентов с дискразией крови или супрессией костного мозга и рекомендуется тщательное наблюдение за гематологическими параметрами. Риск нейтропении и агранулоцитоза возможен в основном из-за присутствия пропифеназона. Если такая реакция происходит после приема препарата Каффетин^® (повышенная температура, боль в горле, язвы и абсцессы во рту, перианальные абсцессы, а также сокращение гранулоцитов крови), следует немедленно прекратить прием препарата. Описанные побочные эффекты обычно обратимы и исчезают в течение 1–2 недель.

Особое внимание также необходимо пациентам, которые чувствуют тревожность, нервозность, беспокойство, тремор, а также пациентам с артериальной гипертензией или бессонницей. При возникновении учащенного сердцебиения или тахикардии следует немедленно прекратить прием препарата.

Во время лечения препаратом не рекомендуется употреблять большое количество напитков, которые содержат кофеин (например, кофе, чай), поскольку это может вызвать усиление побочных эффектов кофеина, таких как головокружение, повышенная возбудимость, бессонница, беспокойство, тревожность и раздражительность, головная боль, нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта, тахикардии и ускоренное сердцебиение. Также это может вызвать проблемы со сном, тремор, напряжение, раздражительность, неприятные ощущения в груди из-за сердцебиения.

Следует проинформировать врача о приеме препаратов, содержащих кодеин, а также таких препаратов как метоклопрамид или домперидон, лекарственных средств, применяющихся против тошноты и рвоты.

Перед применением препарата необходимо сообщить врачу о приеме снотворных, седативных лекарственных средств, нейролептиков или алкоголя.

Следует избегать одновременного применения препарата Каффетин^® с алкоголем, так как невозможно предусмотреть индивидуальные реакции.

Следует учитывать, что у пациентов с алкогольными поражениями печени увеличивается риск гепатотоксичного действия парацетамола.

Препарат может влиять на результаты лабораторных исследований относительно содержания в крови глюкозы и мочевой кислоты.

Пациент должен быть проинформирован о том, что аналгетические средства нельзя применять на протяжении продолжительного периода.

Длительное применение аналгетиков, содержащих парацетамол в высоких кумулятивных дозах, в отдельных случаях может привести к медикаментозной нефропатии или необратимой почечной недостаточности.

Длительное применение аналгетиков для лечения головной боли может привести к хронической головной боли.

Длительное и чрезмерное применение кодеина может привести к зависимости.

Следует с осторожностью назначать препарат пациентам, состояние которых может ухудшиться в связи с применением опиоидов, в частности у тех, кто лечится от депрессии, или при заболеваниях органов дыхания.

Не превышать указанных доз.

Не следует применять препарат дольше установленного срока без консультации с врачом.

Не принимать препарат с другими препаратами, содержащими парацетамол, кофеин, кодеин.

Если симптомы не исчезают, следует обратиться к врачу.

Симптомы, которыми сопровождаются токсические явления, вызванные кодеином: нарушения сознания разной степени, потеря аппетита, сонливость, запоры, угнетенное дыхание, значительное сужение зрачков («точечные зрачки»), тошнота, рвота.

Во время терапии лекарственным средством запрещено употреблять алкоголь.

Если симптомы не исчезают (в частности, если головная боль становится постоянной) или, наоборот, состояние здоровья ухудшается, или появляются нежелательные явления, необходимо приостановить применение лекарственного средства и обратиться за консультацией к врачу относительно дальнейшего применения препарата.

В случае передозировки следует немедленно обратиться к врачу из-за риска поражения печени, даже если пациент чувствует себя хорошо.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Каффетин^® не применять в период беременности или кормления грудью.

При необходимости применения препарата кормление грудью следует прекратить.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Во время применения препарата может возникнуть сонливость, головокружение, возбуждение, спутанность сознания, галлюцинации, нарушение зрения или судороги. Эффекты алкоголя усиливаются опиоидными анальгетиками. Это следует учитывать пациентам, которые управляют транспортными средствами или работают со сложными механизмами, и требует концентрации внимания.

Способ применения и дозы.

Каффетин^® принимать перорально. Таблетки необходимо запивать достаточным количеством жидкости.

Взрослым и детям старше 16 лет принимать 1–2 таблетки как одноразовую дозу. Применять не более 3 разовых доз в сутки.

Детям 12–16 лет принимать ½ таблетки или 1 таблетку как одноразовую дозу. Применять не более 3 разовых доз в сутки.

Не принимать более 3 дней без консультации с врачом. Не превышать рекомендованную дозу. Следует принимать минимальное количество препарата, которое дает возможность достичь необходимого эффекта.

Дети.

Лекарственное средство показано к применению детям с 12 до 18 лет для лечения острой умеренной боли, которая не облегчается другими обезболивающими средствами, такими как парацетамол или ибупрофен (как монопрепаратами) (см. раздел «Показания»).

Применение лекарственного средства противопоказано детям до 12 лет, поскольку существует риск развития серьезных и опасных для жизни побочных реакций из-за вариабельного и непредсказуемого пути превращения кодеина в морфин у пациентов этой возрастной группы (см. раздел «Противопоказания»).

Кодеин не применять детям с 12 до 18 лет, которым проводят тонзиллэктомию и/или аденоидектомию, для предотвращения возникновения обструктивного апноэ во время сна, из-за риска развития серьезных и опасных для жизни побочных реакций (см. разделы «Противопоказания», «Особенности применения»).

Кодеин не применять детям с 12 до 18 лет со скомпрометированной дыхательной функцией из-за риска развития серьезных и опасных для жизни побочных реакций (см. разделы «Противопоказания», «Особенности применения»).

Кодеин не применять детям с 12 до 18 лет, которые имеют сверхбыстрый метаболизм с участием CYP2D6 (см. разделы «Противопоказания», «Особенности применения»).

Передозировка.

При продолжительном применении препарата в больших дозах со стороны органов кроветворения может развиться апластическая анемия, тромбоцитопения, панцитопения, агранулоцитоз, нейтропения, лейкопения. При приеме больших доз со стороны ЦНС – головокружение, психомоторное возбуждение и нарушение ориентации, бессонница, тремор, нервозность, беспокойство; со стороны мочевыделительной системы – нефротоксичность (почечная колика, интерстициальный нефрит, папилярный некроз).

В случае передозировки могут наблюдаться повышенное потоотделение, психомоторное возбуждение или угнетение ЦНС, сонливость, нарушение сознания, нарушение сердечного ритма, тахикардия, экстрасистолия, тремор, гиперрефлексия, судороги.

Симптомы передозировки парацетамолом. Передозировка парацетамола может привести к печеночной недостаточности, требующей пересадки печени или привести к летальному исходу. Поражение печени возможно у взрослых, принявших 6–8 г парацетамола в зависимости от массы тела пациента, и у детей, которые приняли более 150 мг/кг массы тела. У пациентов с факторами риска (продолжительное лечение карбамазепином, фенобарбитоном, фенитоином, примидоном, рифампицином, зверобоем или другими лекарственными средствами, которые индуцируют ферменты печени, регулярный прием повышенных доз этанола; глутатионовая кахексия (расстройства пищеварения, муковисцидоз, ВИЧ-инфекция, голод, кахексия) прием 5 г или больше парацетамола может привести к поражению печени.

Симптомы передозировки в первые 24 часа: бледность, тошнота, рвота, анорексия и абдоминальная боль. Поражение печени может стать явным через 12–48 часов после передозировки. Могут возникать нарушения метаболизма глюкозы и метаболический ацидоз. При тяжелом отравлении печеночная недостаточность может прогрессировать в энцефалопатию, кому и летальный исход. Острая почечная недостаточность с острым некрозом канальцев может проявляться сильной позвоночной болью, гематурией, протеинурией и развиться даже при отсутствии тяжелого поражения печени. Отмечались также сердечная аритмия и панкреатит.

Лечение. При передозировке необходима срочная медицинская помощь, даже если отсутствуют ранние симптомы передозировки. Пациента следует немедленно доставить в больницу, даже если отсутствуют ранние симптомы передозировки. Симптомы могут быть ограничены тошнотой и рвотой или могут не отражать тяжести передозировки или риска поражения органов.

Уместность употребления активированного угля для снижения уровня всасывания парацетамола в желудочно-кишечном тракте является спорной. Специфический антидот N-ацетилцистеин необходимо применять в течение 8–15 часов после передозировки парацетамола, однако положительный эффект наблюдался даже при позднем употреблении. Концентрация парацетамола в плазме крови должна измеряться через 4 часа или позже после приема (более ранние стадии не являются достоверными). При необходимости пациенту следует внутривенно вводить N-ацетилцистеин согласно установленному перечню доз. При отсутствии рвоты может быть применен метионин перорально как соответствующая альтернатива в отдаленных от больницы районах.

Симптомы передозировки пропифеназоном. Возможно поражение центральной нервной системы (судороги, кома).

Симптомы передозировки кофеином. Передозировка кофеином может вызывать ускоренное дыхание, экстрасистолию, эпигастральную боль, рвоту, диурез, приливы, тахикардию или сердечную аритмию, нарушение работы желудочно-кишечного тракта, стимуляцию ЦНС (бессонница, беспокойство, возбуждение, тревожность, синдром повышенной нервно-рефлекторной возбудимости, головная боль, тремор, судороги, головокружение, нервозность, раздражительность, состояние аффекта, несвязность мыслей и речи, психомоторное возбуждение или периоды неутомимости). Клинически важные симптомы передозировки кофеином связаны также с поражениями печени парацетамолом.

Лечение. Терапия при передозировке кофеином: необходимо промыть желудок, провести оксигенотерапию. При судорогах – принимать диазепам. Симптоматическая терапия.

Специфический антидот отсутствует. Но поддерживающие мероприятия, такие как применение антагонистов бета-адренорецепторов, могут облегчить кардиотоксические эффекты.

Симптомы передозировки кодеином. Передозировка кодеином в первой фазе характеризуется тошнотой и рвотой. Симптомы передозировки кодеином: угнетение ЦНС, включая острое угнетение дыхательного центра, что может вызвать цианоз, ослабление дыхания, отдышку, сонливость, атаксию, реже – отек легких; задержка дыхания, миоз, судороги, колапс, задержка мочи, гипотензия, тахикардия. Наблюдались признаки освобождения гистамина.

Лечение: терапия симптоматическая. Поддерживающие мероприятия – обеспечить доступ свежего воздуха и контролировать жизнено важные показатели организма. В случае приема более 350 мг кодеина взрослыми или более 5 мг/кг массы тела у детей применение активированного угля целесообразно на протяжении 1 часа. Показано промывание желудка и очищение кишечника.

При условии развития комы или затруднения дыхания применять специфический антидот – налоксон и наблюдать за пациентом по меньшей мере 4 часа или по меньшей мере 8 часов в случае применения налоксона с постепенным выведением препарата. Апноэ, тяжелое угнетение функций ЦНС требует применение кислорода, проведение искусственной вентиляции легких.

При передозировке кодеина возможны последствия, которые могут быть частью токсического влияния чрезмерных доз парацетамола на печень. В случае передозировки необходимо немедленно обратиться к врачу, даже если симптомы передозировки отсутствуют.

Побочные реакции.

Терапевтические дозы препарата обычно хорошо переносятся. Побочные эффекты обусловлены преимущественно наличием в составе препарата парацетамола.

Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, включая анафилаксию, анафилактический шок, мультиформную эксудативную эритему, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), кожные реакции гиперчувствительности, включая кожную сыпь; ангиоэдема, синдром Стивенса–Джонсона, острый генерализованный экзантематозный пустулез.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: высыпания на коже и слизистых оболочках, эритематозные высыпания, крапивница, зуд, кровоизлияние, потливость, язвы на слизистой оболочке ротовой полости, пурпура, аллергический дерматит.

Со стороны центральной нервной системы (при применении высоких доз): головокружение, психомоторное возбуждение и нарушение ориентации, бессонница, раздражительность, повышенная возбудимость, усиление головной боли при условии длительного применения препарата, нервозность, головная боль, тремор, судороги, парестезия, беспокойство.

Со стороны сердца: учащенное сердцебиение, аритмия (тахикардия, брадикардия), повышение артериального давления, артериальная гипотензия, боли в сердце, ощущение сердцебиения.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, сухость во рту, диспепсия, дискомфорт в животе, запор, нарушение пищеварения, острый панкреатит у пациентов с холецистэктомией в анамнезе, изжога, боль в эпигастрии.

Со стороны эндокринной системы: гипогликемия (вплоть до гипогликемической комы).

Со стороны органов кроветворения: анемия, сульфгемоглобинемия и метгемоглобинемия (цианоз, одышка, боли в сердце), гемолитическая анемия. При длительном применении в высоких дозах – апластическая анемия, панцитопения, агранулоцитоз, нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения.

Прекратить прием препарата и сразу сообщить врачу в случае возникновения непонятных синяков или кровотечения.

Со стороны мочевыделительной системы (при приеме высоких доз): нефротоксичность (почечная колика, интерстициальный нефрит, папиллярный некроз), задержка мочеиспускания.

Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: бронхоспазм у пациентов, чувствительных к аспирину и другим НПВС.

Со стороны гепатоцеллюлярной системы: нарушения функции печени, повышение активности «печеночных» ферментов, как правило, без развития желтухи, гепатонекроз (дозозависимый эффект), печеночная недостаточность, желтуха.

Со стороны психики: обеспокоенность, ощущение страха, раздражительность, нарушения сна, спутанность сознания, эйфория, дисфория, депрессия, галлюцинации, тревожность, седативное состояние, сонливость (в зависимости от дозы и индивидуальной чувствительности), в случаях длительного применения высоких доз возможна зависимость.

Прочие: общая слабость, миоз, нарушение зрения.

Одновременный прием препарата в рекомендованных дозах с продуктами, которые содержат кофеин, может усилить побочные эффекты, обусловленные кофеином, такие как бессонница, беспокойство, тревожность, раздражительность, головная боль, нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта и ускоренное сердцебиение.

Срок годности.

3 года.

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка.

Таблетки № 6: по 6 таблеток в перфорированном стрипе; по 1 стрипу в картонной коробке.

Таблетки № 10: по 10 таблеток в перфорированном стрипе; по 1 стрипу в картонной коробке.

Таблетки № 12: по 6 таблеток в перфорированном стрипе; по 2 стрипа (12 таблеток) в картонной коробке.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

АЛКАЛОИД АД Скопье.

Местонахождение производителя и адрес проведения его деятельности. Источник

Бульвар Александра Македонского, 12, Скопье, 1000, Республика Македония.