ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
РІНГЕРА РОЗЧИН
(RINGER'S SOLUTION)
Склад:
діючі речовини: натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид дигідрат;
100 мл розчину містять: натрію хлориду – 0,86 г; калію хлориду – 0,03 г; кальцію хлориду дигідрату – 0,0322 г;
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.
Іонний склад на 1000 мл лікарського засобу: Na+ – 147,15 ммоль; K+ – 4,02 ммоль; Ca2+ – 2,19 ммоль; Cl- – 155,6 ммоль.
Лікарська форма. Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина; теоретична осмолярність – 308,94 (309) мОсм/л; pH 5,00 - 7,50.
Фармакотерапевтична група. Розчини для внутрішньовенного введення. Розчини, що застосовуються для корекції порушень електролітного балансу. Код АТХ В05В В01.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Рінгера розчин є джерелом води і електролітів. Він може індукувати діурез залежно від стану пацієнта.
Натрій, основний катіон позаклітинної рідини, бере участь, в першу чергу, в контролі розподілу води, водного балансу, осмотичного тиску рідин організму. Натрій також асоціюється з хлором та бікарбонатом у регуляції кислотно-лужної рівноваги рідин організму.
Калій, основний катіон внутрішньоклітинної рідини, бере участь в утилізації вуглеводів та синтезі білків, потрібен для регуляції нервового проведення і м’язового скорочення, особливо серця.
Хлор, основний позаклітинний аніон, тісно пов’язаний з метаболізмом натрію, і зміни кислотно-лужного балансу організму відображені змінами концентрації хлору. Інфузія великої кількості іонів хлору може спричинити втрату іонів бікарбонату, що призведе до ацидозу. З цієї причини Рінгера розчин буферизують лактатом або ацетатом.
Кальцій, важливий катіон, забезпечує каркас кісток і зубів (у формі фосфату кальцію і карбонату кальцію). В іонізованій формі кальцій потрібен для функціонального механізму згортання крові, нормальної функції серця, регуляції нейром’язової збудливості.
Фармакокінетика. Іони Na+ та Cl-, введені з Рінгера розчином, підлягають такій же фармакокінетиці, як і ті, що надійшли з їжею. Вони вільно розподіляються в усіх органах, тканинах та міжклітинних просторах і виділяються при гломерулярній фільтрації в нирках. У канальцях відбувається значна реабсорбція іонів Na+ та Cl-, переважно в петлі Генле і дистальних канальцях, включаючи механізм блокування петльовими та тіазидними діуретиками відповідно.
Іони калію (K+) вільно фільтруються в клубочках, але майже повністю реабсорбуються в проксимальних канальцях, і екскретується тільки 10 % відфільтрованих іонів K+. Секреція в дистальних канальцях і збираючих трубочках може значно збільшити елімінацію K+. Нирки мають обмежену здатність зберігати концентрацію K+. Тому, коли концентрація Na+ в дистальних канальцях висока, втрата K+ може бути значною і може розвинутись гіпокаліємія. Це обумовлює наявність K+ в Рінгера розчині.
Гомеостаз іонів кальцію (Ca2+) добре контролюється гормонами і рідко потребує клінічного втручання з внутрішньовенною інфузією розчину.
Клінічні характеристики.
Показання.
Застосовується при гіповолемії та позаклітинній дегідратації внаслідок тривалого блювання, діареї, значних опіків, відмороження, перитоніту, тяжких інфекційних захворювань, шокових станів, колапсу; під час оперативного втручання та у післяопераційний період.
Використовується для розведення концентрованих електролітних розчинів.
Протипоказання.
- Позаклітинна гіпергідратація або гіперволемія;
- гіпертонічна дегідратація;
- гіпернатріємія;
- гіперкаліємія;
- гіперкальціємія;
- гіперхлоремія;
- набряк легенів;
- набряк мозку;
- гіперкоагуляція;
- тромбофлебіт;
- метаболічний алкалоз;
- тяжка ниркова недостатність (з олігурією/анурією);
- декомпенсована серцева недостатність;
- тяжка артеріальна гіпертензія;
- генералізовані набряки та цироз печінки, які супроводжуються асцитом;
- одночасне застосування з глікозидами наперстянки.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодія через присутність натрію в розчині:
- кортикостероїди і карбеноксолон спричиняють затримку натрію і води (з набряками і артеріальною гіпертензією).
Можливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному застосуванні таких лікарських засобів: нестероїдних протизапальних препаратів, андрогенів, анаболічних гормонів, естрогенів, кортикотропіну, мінералокортикоїдів, вазодилататорів або гангліоблокаторів.
Взаємодія через присутність калію в розчині:
- калійзберігаючі діуретики (наприклад амілорид, спіронолактон, тріамтерен);
- інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ);
- такролімус, циклоспорин;
- інгібітори рецепторів ангіотензину ІІ.
При застосуванні з препаратами калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії.
Всі ці препарати підвищують концентрації калію в плазмі і можуть призвести до потенційно летальної гіперкаліємії, особливо при нирковій недостатності, яка в свою чергу потенціює гіперкаліємію.
Взаємодія через присутність кальцію в розчині:
- глікозиди наперстянки (кардіотонічні глікозиди), дія яких посилюється в присутності кальцію, можуть спричиняти серйозні, часом летальні аритмії серця;
- тіазидні діуретики або вітамін D можуть спричиняти гіперкальціємію.
Взаємодія з цефтриаксоном:
Не застосовувати одночасно Рінгера розчин та цефтриаксон, навіть якщо використовуються різні інфузійні системи та різні місця для введення (див. розділ «Особливості застосування»).
Особливості застосування.
Під час тривалої парентеральної терапії необхідно кожні 6 годин (залежно від швидкості інфузії) визначати лабораторні показники і давати клінічну оцінку стану пацієнта для моніторування концентрації електролітів та водно-електролітного балансу.
Застосування внутрішньовенних розчинів може спричинити перевантаження рідиною та/або розчином, гіпергідратацію, застійні явища та набряк легень. Ризик розвитку дилюції обернено пропорційний концентрації електролітів. Ризик розвитку перевантаження розчином, що викликає застійні явища з периферичними набряками та набряком легень, прямо пропорційний концентрації електролітів.
У зв’язку з вмістом іонів натрію розчин потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією, нирковою та серцево-судинною недостатністю, з застійною серцевою недостатністю, особливо в післяопераційний період, пацієнтам з прееклампсією, альдостеронізмом, пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам з клінічними станами, що супроводжуються затримкою натрію та набряками.
Розчини, що містять натрій, потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують кортикостероїди або кортикотропін.
Через вміст калію потрібна обережність при застосуванні розчину пацієнтам із захворюваннями серця, клінічними станами, що супроводжуються затримкою калію в організмі, такими як ниркова недостатність або адренокортикальна недостатність, гостра дегідратація або екстенсивне руйнування тканин, яке виникає при важких опіках.
У пацієнтів зі зниженою видільною функцією нирок застосування розчину може призвести до затримки натрію чи калію.
Застосування кальцію повинно проводитись з ЕКГ-контролем, особливо в пацієнтів, що отримують серцеві глікозиди (наприклад дигіталіс). Рівні кальцію в сироватці не завжди відображають рівні кальцію в тканинах.
У зв’язку з наявністю в складі лікарського засобу іонів кальцію потрібна обережність у разі одночасного призначення з препаратами крові через ризик розвитку коагуляції.
У разі призначення кальцію парентерально пацієнти, що отримують серцеві глікозиди, потребують особливої уваги
Через наявність кальцію в цьому розчині:
- слід намагатися запобігати екстравазації протягом внутрішньовенної інфузії;
- розчин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок або захворюваннями, які супроводжуються підвищеними концентраціями вітаміну D, такими як саркоїдоз;
- у випадку паралельної, тобто одночасної трансфузії не можна вводити розчин одним і тим же набором/системою для інфузій через ризик коагуляції.
Повідомлялось про випадки летальної реакції через утворення преципітатів цефтриаксон-кальцію в легенях та нирках у передчасно народжених дітей і новонароджених у віці до одного місяця. Для будь-якої групи пацієнтів не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, що містять кальцій, ні через різні інфузійні лінії, ні в різні місця введення.
Цефтриаксон і розчини, що містять кальцій, можна застосовувати один за одним, якщо використовуються різні місця введення, або різні інфузійні лінії, або якщо інфузійні лінії в період між інфузіями промиваються фізіологічним розчином.
Рінгера розчин, розчин для інфузії, містить недостатні концентрації калію або кальцію для його використання з метою збереження балансу цих іонів або корекції їх дефіциту. Тому після лікування дегідратації слід замінити рідину для внутрішньовенної інфузії рідиною, яка забезпечить зрівноважування цих іонів.
Рінгера розчин містить 147 ммоль/л натрію. Рекомендується особлива обережність при застосуванні пацієнтам, які дотримуються контрольованої натрієвої дієти.
Рінгера розчин містить 4 ммоль/л калію. Рекомендується особлива обережність при застосуванні пацієнтам з порушеннями функції печінки або пацієнтам, які дотримуються контрольованої калієвої дієти.
Цей розчин призначений для внутрішньовенного застосування з використанням стерильного оснащення. Рекомендовано змінювати внутрішньовенну систему як мінімум кожні 24 години.
Слід використовувати розчин тільки тоді, коли він прозорий, а пляшка або флакон герметичні.
Лікар повинен також враховувати можливість розвитку побічних реакцій на препарати, що використовуються одночасно з Рінгера розчином.
Якщо виникла побічна реакція, потрібно припинити інфузію, оцінити стан пацієнта і призначити необхідні терапевтичні заходи.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Досліджень щодо застосування Рінгера розчину вагітним не проводили.
Невідомо, чи проникає цей лікарський засіб у молоко людини. Оскільки більшість препаратів проникають у молоко людини, потрібно з обережністю призначати Рінгера розчин жінкам у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.
Дані відсутні через застосування лікарського засобу виключно в умовах стаціонару.
Спосіб застосування та дози.
Розчин призначений тільки для внутрішньовенного застосування.
Доза призначається лікарем і залежить від віку, маси тіла, клінічного стану пацієнта та лабораторних показників.
Звичайна доза для дорослого становить до 1-2 л на добу; максимальна доза залежить від стану водно-електролітного балансу, серцево-судинної системи та нирок.
Швидкість інфузії для дорослих – 60-80 крапель/хв або струмино.
Призначення розчину повинно базуватись на підрахованій підтримувальній або заміщуючій потребі в рідині для кожного пацієнта.
Перед застосуванням парентеральні препарати слід візуально перевіряти на наявність частинок та зміну кольору.
Застосовувати тільки прозорий розчин з неушкодженої пляшки чи флакона!
Діти.
Дослідження щодо застосування Рінгера розчину у дітей не проводилися.
Передозування.
Введення надто великої кількості розчину може призвести до порушення балансу рідини, електролітів (гіперволемія, гіпернатріємія, гіперкальціємія, гіперхлоремія) та кислотно-лужної рівноваги. Терапія – симптоматична.
Передозування або занадто швидке введення цього розчину може призвести до навантаження водою і натрієм з ризиком виникнення набряку, особливо при наявності порушень виведення натрію нирками. У цьому випадку може бути необхідним проведення діалізу нирок.
Надлишкове введення калію може призвести до гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. При цьому можуть спостерігатися такі симптоми: парестезія кінцівок, слабкість м’язів, параліч, серцеві аритмії, блокада серця, зупинка серця, сплутаність свідомості.
При лікуванні гіперкаліємії застосовують кальцій, інсулін (з глюкозою), натрію бікарбонат, обмінні смоли або діаліз.
Надлишкове застосування солей кальцію може спричинити гіперкальціємію. Симптомами гіперкальціємії можуть бути анорексія, нудота, блювання, закреп, абдомінальний біль, слабкість м’язів, ментальні порушення, полідипсія, поліурія, нефрокальциноз, конкременти нирок, в тяжких випадках аритмії серця і кома. Занадто швидке внутрішньовенне введення солей кальцію може також спричинити появу численних симптомів гіперкальціємії, а також незвичний смак у роті, тобто смак крейди, напади гарячки і периферичну вазодилятацію. Позбутися легкої асимптоматичної гіперкальціємії зазвичай можна, припинивши введення кальцію або інших препаратів, які цьому сприяють, таких як вітамін D. При тяжкій гіперкальціємії необхідне термінове лікування, наприклад петльові діуретики, гемодіаліз, кальцитонин, бісфосфонати, тринатрію едетат.
Надлишкове введення хлоридів може спричинити втрату бікарбонатів з ефектом ацидозу. Терапія симптоматична.
Побічні реакції.
Можуть спостерігатися порушення обміну електролітів (калію, кальцію, натрію, хлору), хлоридний ацидоз, гіпергідратація; серцева недостатність – у пацієнтів із захворюваннями серця або набряком легень; тахікардія; реакції гіперчутливості, алергічні реакції; реакції в місці введення.
Побічні реакції можуть виникнути у результаті порушень техніки введення: фебрильні реакції, інфекції в місці введення, біль або реакція в місці введення, подразнення вен, тромбоз вен або флебіт, який поширюється з місця введення, а також екстравазація.
Побічні реакції можуть виникнути в результаті додавання додаткових лікарських засобів до розчину; природа доданої речовини/лікарського засобу визначає імовірність появи відповідної побічної реакції.
У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу.
Термін придатності. 1 рік.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Перед застосуванням Рінгера розчину слід оцінити його сумісність з іншими препаратами, що будуть використовуватись одночасно.
Для зменшення ризику можливої несумісності, що виникає при змішуванні цього розчину з іншими призначеними добавками, кінцевий інфузійний розчин необхідно перевірити на наявність помутніння або преципітації одразу після змішування, перед застосуванням і періодично під час застосування.
Інші лікарські засоби можуть додаватися до Рінгера розчину тільки у тому разі, якщо вони розчинні і стабільні у ньому, а також мають близький показник рН.
Рінгера розчин несумісний з цефтриаксоном (див. розділ «Особливості застосування»).
Відомо, що солі кальцію несумісні з широким спектром лікарських засобів. Вони можуть утворювати комплекси, що призводять до утворення осаду.
Нижче наведено перелік лікарських засобів, про несумісність яких з Рінгера розчином відомо, тому їх не слід змішувати (перелік не є вичерпним):
- амфотерицин В;
- кортизон;
- еритроміцину лактобіонат;
- етаміван;
- етиловий спирт;
- тіопентал натрію;
- динатрію едетат.
Упаковка.
По 200 мл та по 400 мл у пляшках скляних або флаконах.
Категорiя відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ПАТ «Галичфарм».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению лекарственного средства
РИНГЕРА РАСТВОР
(RINGER'S SOLUTION)
Состав:
действующие вещества: натрия хлорид, калия хлорид, кальция хлорид дигидрат;
100 мл раствора содержат: натрия хлорида – 0,86 г; калия хлорида – 0,03 г; кальция хлорида дигидрата – 0,0322 г;
вспомогательное вещество: вода для инъекций.
Ионный состав на 1000 мл лекарственного средства: Na+ – 147,15 ммоль; K+ – 4,02 ммоль; Ca2+ – 2,19 ммоль; Cl- – 155,6 ммоль.
Лекарственная форма. Раствор для инфузий.
Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная жидкость; теоретическая осмолярность – 308,94 (309) мОсм/л; pH 5,00 – 7,50.
Фармакотерапевтическая группа. Растворы для внутривенного введения. Растворы, применяющиеся для коррекции нарушений электролитного баланса. Код АТХ В05В В01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Рингера раствор является источником воды и электролитов. Он может индуцировать диурез в зависимости от состояния пациента.
Натрий, основной катион внеклеточной жидкости, принимает участие, в первую очередь, в контроле распределения воды, водного баланса, осмотического давления жидкостей организма. Натрий также ассоциируется с хлором и бикарбонатом в регуляции кислотно-щелочного равновесия жидкостей организма.
Калий, основной катион внутриклеточной жидкости, принимает участие в утилизации углеводов и синтезе белков, нужен для регуляции нервного проведения и мышечного сокращения, особенно сердца.
Хлор, основной внеклеточный анион, тесно связан с метаболизмом натрия, и изменения кислотно-щелочного баланса организма сопровождаются изменениями концентрации хлора. Инфузия большого количества ионов хлора может вызвать потерю ионов бикарбоната, что приведет к ацидозу. По этой причине Рингера раствор буферизуют лактатом или ацетатом.
Кальций, важный катион, обеспечивает формирование костей и зубов (в форме фосфата кальция и карбоната кальция). В ионизированной форме кальций нужен для функционального механизма свертывания крови, нормальной функции сердца, регуляции нейромышечной возбудимости.
Фармакокинетика.
Ионы Na+ и Cl-, введенные с Рингера раствором, имеют такую же фармакокинетику, как и те, что поступили с едой. Они свободно распределяются во всех органах, тканях и межклеточных пространствах и выделяются при гломерулярной фильтрации в почках. В канальцах происходит существенная реабсорбция ионов Na+ и Cl-, преимущественно в петле Генле и дистальных канальцах, включая механизм блокирования петлевыми и тиазидными диуретиками соответственно.
Ионы калия (K+) свободно фильтруются в клубочках, но почти полностью реабсорбируются в проксимальных канальцах, и экскретируется только 10 % отфильтрованных ионов K+. Секреция в дистальных канальцах и собирающих трубочках может значительно увеличить элиминацию K+. Почки обладают ограниченной способностью сохранять концентрацию K+. Поэтому, когда концентрация Na+ в дистальных канальцах высокая, потеря K+ может быть значительной и может развиться гипокалиемия. Это обуславливает наличие K+ в Рингера растворе.
Гомеостаз ионов кальция (Ca2+) хорошо контролируется гормонами и редко нуждается в клиническом вмешательстве с внутривенной инфузией раствора.
Клинические характеристики.
Показания.
Применяется при гиповолемии и внеклеточной дегидратации вследствие длительной рвоты, диареи, обширных ожогов, отморожений, перитонита, тяжелых инфекционных заболеваний, шоковых состояний, коллапса; во время оперативного вмешательства и в послеоперационный период.
Используется для разведения концентрированных электролитных растворов.
Противопоказания.
- Внеклеточная гипергидратация или гиперволемия;
- гипертоническая дегидратация;
- гипернатриемия;
- гиперкалиемия;
- гиперкальциемия;
- гиперхлоремия;
- отек легких;
- отек мозга;
- гиперкоагуляция;
- тромбофлебит;
- метаболический алкалоз;
- тяжелая почечная недостаточность (с олигурией/анурией)
- декомпенсированная сердечная недостаточность
- тяжелая артериальная гипертензия;
- генерализованные отеки и цирроз печени, сопровождающиеся асцитом;
- одновременное применение с гликозидами наперстянки.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Взаимодействие из-за присутствия натрия в растворе:
- кортикостероиды и карбеноксолон, вызывают задержку натрия и воды (с отеками и артериальной гипертензией).
Возможно увеличение задержки натрия в организме при одновременном применении таких лекарственных средств: нестероидных противовоспалительных препаратов, андрогенов, анаболических гормонов, эстрогенов, кортикотропина, минералокортикоидов, вазодилататоров или ганглиоблокаторов.
Взаимодействие из-за присутствия калия в растворе:
- калийсберегающие диуретики (например амилорид, спиронолактон, триамтерен);
- ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ);
- такролимус, циклоспорин;
- ингибиторы рецепторов ангиотензина II.
При применении с препаратами калия усиливается риск развития гиперкалиемии.
Все эти препараты повышают концентрации калия в плазме и могут привести к потенциально летальной гиперкалиемии, особенно при почечной недостаточности, которая в свою очередь потенцирует гиперкалиемию.
Взаимодействие из-за присутствия кальция в растворе:
- гликозиды наперстянки (кардиотонические гликозиды), действие которых усиливается в присутствии кальция, могут вызывать серьезные иногда летальные аритмии сердца;
- тиазидные диуретики или витамин D могут вызывать гиперкальциемию.
Взаимодействие с цефтриаксоном:
Не применять одновременно Рингера раствор и цефтриаксон, даже если используются различные инфузионные системы и различные места для введения (см. раздел «Особенности применения»).
Особенности применения.
Во время длительной парентеральной терапии необходимо каждые 6 часов (в зависимости от скорости инфузии) определять лабораторные показатели и давать клиническую оценку состояния пациента для мониторинга концентрации электролитов и водно-электролитного баланса.
Применение внутривенных растворов может вызвать перегрузку жидкостью и/или раствором, гипергидратацию, застойные явления и отек легких. Риск развития дилюции обратно пропорционален концентрации электролитов. Риск развития перегрузки раствором, который вызывает застойные явления с периферическими отеками и отеком легких, прямо пропорционален концентрации электролитов.
В связи с содержанием ионов натрия раствор нужно применять с осторожностью пациентам с артериальной гипертензией, почечной и сердечно-сосудистой недостаточностью, застойной сердечной недостаточностью, особенно в послеоперационный период, пациентам с преэклампсией, альдостеронизмом, пациентам пожилого возраста, а также пациентам с клиническими состояниями, сопровождающимися задержкой натрия и отеками.
Растворы, содержащие натрий, следует с осторожностью применять пациентам, получающим кортикостероиды или кортикотропин.
Из-за содержания калия требуется осторожность при применении раствора пациентам с заболеваниями сердца, клиническими состояниями, сопровождающимися задержкой калия в организме, такими как почечная недостаточность или адренокортикальная недостаточность, острая дегидратация или экстенсивное разрушение тканей, которое возникает при тяжелых ожогах.
У пациентов со сниженной выделительной функцией почек применение раствора может привести к задержке натрия или калия.
Применение кальция должно проводиться с ЭКГ-контролем, особенно у пациентов, которые получают сердечные гликозиды (например дигиталис). Уровни кальция в сыворотке не всегда отражают уровни кальция в тканях.
В связи с наличием в составе лекарственного средства ионов кальция требуется осторожность при одновременном назначении с препаратами крови из-за риска развития коагуляции.
В случае назначения кальция парентерально требуют особого внимания пациенты, которые получают сердечные гликозиды.
Из-за наличия кальция в этом растворе:
- следует стараться избегать экстравазации во время внутривенной инфузии;
- раствор следует применять с осторожностью пациентам с нарушением функции почек или заболеваниями, сопровождающимися повышенными концентрациями витамина D, такими как саркоидоз;
- в случае параллельной, то есть одновременной трансфузии нельзя вводить раствор одним и тем же набором/системой для инфузий из-за риска коагуляции.
Сообщалось о случаях летальной реакции из-за образования преципитатов цефтриаксон-кальция в легких и почках у преждевременно рожденных детей и новорожденных в возрасте до одного месяца. Для любой группы пациентов нельзя смешивать или одновременно вводить цефтриаксон с растворами, содержащими кальций, ни через различные инфузионные линии, ни в разные места введения.
Цефтриаксон и растворы, содержащие кальций, можно применять один за другим, если используются разные места введения, или разные инфузионные линии, или если инфузионные линии в период между инфузиями промываются физиологическим раствором.
Рингера раствор, раствор для инфузий, содержит недостаточные концентрации калия или кальция для его использования в целях сохранения баланса этих ионов или коррекции их дефицита. Поэтому после лечения дегидратации следует заменить жидкость для инфузии жидкостью, которая обеспечит уравновешивания этих ионов.
Рингера раствор содержит 147 ммоль/л натрия. Рекомендуется особая осторожность при применении пациентам, находящимся на контролируемой натриевой диете.
Рингера раствор содержит 4 ммоль/л калия. Рекомендуется особая осторожность при применении пациентам с нарушениями функции печени или пациентам, которые находятся на контролируемой калиевой диете.
Этот раствор предназначен для внутривенного применения с использованием стерильного оборудования. Рекомендуется менять внутривенную систему как минимум каждые 24 часа.
Следует использовать раствор только тогда, когда он прозрачен, а бутылка или флакон герметичны.
Врач должен также учитывать возможность развития побочных реакций на препараты, используемые одновременно с Рингера раствором.
Если возникла побочная реакция, нужно прекратить инфузию, оценить состояние пациента и назначить необходимые терапевтические мероприятия.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Исследований по применению Рингера раствора беременным не проводили.
Неизвестно, проникает ли это лекарственное средство в молоко человека. Поскольку большинство препаратов проникают в молоко человека, нужно с осторожностью назначать Рингера раствор женщинам в период кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Данные отсутствуют из-за применения лекарственного средства исключительно в условиях стационара.
Способ применения и дозы.
Раствор предназначен только для внутривенного применения.
Доза назначается врачом и зависит от возраста, массы тела, клинического состояния пациента и лабораторных показателей.
Обычная доза для взрослого составляет до 1-2 л в сутки; максимальная доза зависит от состояния водно-электролитного баланса, сердечно-сосудистой системы и почек.
Скорость инфузии для взрослых – 60-80 капель/мин или струйно.
Назначение раствора должно базироваться на подсчитанной поддерживающей или замещающей потребности в жидкости для каждого пациента.
Перед применением парентеральные препараты следует визуально проверить на наличие частиц и изменение цвета.
Применять только прозрачный раствор из неповрежденной бутылки или флакона!
Дети.
Исследований по применению Рингера раствора детям не проводили.
Передозировка.
Введение слишком большого количества раствора может привести к нарушению баланса жидкости, электролитов (гиперволемия, гипернатриемия, гиперкальциемия, гиперхлоремия) и кислотно-щелочного равновесия. Терапия - симптоматическая.
Передозировка или слишком быстрое введение этого раствора может привести к нагрузке водой и натрием с риском возникновения отека, особенно при наличии нарушений выведения натрия почками. В этом случае может потребоваться проведение диализа почек.
Избыточное введение калия может привести к гиперкалиемии, особенно у пациентов с нарушением функции почек. При этом могут наблюдаться следующие симптомы: парестезия конечностей, слабость мышц, паралич, сердечные аритмии, блокада сердца, остановка сердца, спутанность сознания.
При лечении гиперкалиемии применяют кальций, инсулин (с глюкозой), натрия бикарбонат, обменные смолы или диализ.
Избыточное применение солей кальция может привести к гиперкальциемии. Симптомами гиперкальциемии могут быть анорексия, тошнота, рвота, запор, абдоминальная боль, слабость мышц, ментальные нарушения, полидипсия, полиурия, нефрокальциноз, конкременты почек, в тяжелых случаях – аритмии сердца и кома. Слишком быстрое внутривенное введение солей кальция может также вызвать появление многочисленных симптомов гиперкальциемии, а также непривычный вкус во рту, то есть вкус мела, приступы лихорадки и периферическую вазодилатацию. Избавиться от легкой асимптоматической гиперкальциемии обычно можно, прекратив введение кальция или других препаратов, которые этому способствуют, таких как витамин D. При тяжелой гиперкальциемии необходимо срочное лечение, например петлевые диуретики, гемодиализ, кальцитонин, бисфосфонаты, тринатрия эдетат.
Избыточное введение хлоридов может привести к потере бикарбонатов с эффектом ацидоза. Терапия симптоматическая.
Побочные реакции.
Могут наблюдаться нарушения обмена электролитов (калия, кальция, натрия, хлора), хлоридный ацидоз, гипергидратация; сердечная недостаточность у пациентов с заболеваниями сердца или отеком легких; тахикардия; реакции гиперчувствительности, аллергические реакции; реакции в месте введения.
Побочные реакции могут возникнуть в результате нарушений техники введения: фебрильные реакции, инфекции в месте введения, боль или реакция в месте введения, раздражение вен, тромбоз вен или флебит, который распространяется из места введения, а также экстравазация.
Побочные реакции могут возникнуть в результате добавления дополнительных лекарственных средств в раствор; природа добавленного вещества/лекарственного средства определяет вероятность появления соответствующей побочной реакции.
В случае возникновения побочных реакций введение раствора следует прекратить, оценить состояние пациента и оказать помощь.
Срок годности. 1 год.
Условия хранения. Хранить при температуре не выше 25 оС. Хранить в недоступном для детей месте.
Несовместимость.
Перед применением Рингера раствора следует оценить его совместимость с другими препаратами, которые будут использоваться одновременно. Для уменьшения риска возможной несовместимости, возникающей при смешивании этого раствора с другими назначенными добавками, конечный инфузионный раствор необходимо проверить на наличие помутнения или преципитации сразу после смешивания, перед применением и периодически во время применения.
Другие лекарственные средства могут добавляться к Рингера раствору только в том случае, если они растворимые и стабильные в нем, а также имеют близкий показатель рН.
Рингера раствор несовместим с цефтриаксоном (см. раздел «Особенности применения»).
Известно, что соли кальция несовместимы с широким спектром лекарственных средств. Они могут образовывать комплексы, приводящие к образованию осадка.
Ниже приведен перечень лекарственных средств, о несовместимости которых с Рингера раствором известно, поэтому их не следует смешивать (перечень не является исчерпывающим):
- амфотерицин В;
- кортизон;
- эритромицина лактобионат;
- этамиван;
- этиловый спирт;
- тиопентал натрия;
- динатрия эдетат.
Упаковка.
По 200 мл и по 400 мл в бутылках стеклянных или во флаконах.
Категория отпуска.
По рецепту.
Производитель.
ПАО «Галичфарм».
Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности. Источник
Украина, 79024, г. Львов, ул. Опрышковская, 6/8.