ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БЕНЗОГЕКСОНІЙ-ЗДОРОВ’Я
(BENZOHEXONY-ZDOROVYE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: 1,6-Біс-(N-триметил-амоній)-гексанудибензолсульфонат;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин;
склад: 1 мл містить бензогексонію 25 мг;
допоміжні речовини: вода дляін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Гангліоблокатори. Код АТС С 02В С 02**.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Біс четвертиннаамонієва сполука, що має гангліоблокуючий ефект тривалої дії.
Механізм дії зумовлений блокуванням вегетативних (симпатичних та парасимпатичних) гангліїв, що призводить до гальмування передачі нервового збудження з прегангліонарних на постгангліонарні волокна, дилатації артеріальних і венозних судин, зменшення загального периферичного опору судин ідуже швидкого різкого зниження артеріального тиску. Гемодинамічний (вазодилатуючий) ефект супроводжується зменшенням тиску в легеневій артерії, депонуванням крові в розширених венах черевної порожнини і кінцівок, зменшенням венозного повернення до серця.
Впливає на каротидні клубочки і хром афінну тканину надниркових залоз, що сприяє послабленню рефлекторних пресорних впливів. Перериваючи проведення нервових імпульсів через вегетативні нервові вузли, змінює функції органів, які забезпечені вегетативною інервацією. Спричиняє зниження артеріального тиску, моторики шлунково-кишкового тракту, тонусу сечового міхура, секреції екзокринних залоз, порушує акомодацію, розширює бронхи, збільшує частоту серцевих скорочень.
Гіпотензивний ефект починається через 5–15 хв після введення, досягає максимуму на
30-й хв і триває протягом 3–4 годин.
Фармакокінетика. Після внутрішньо венного введення або місцевої ін’єкціїнадходить у позаклітинну рідину. Погано проникає крізь тканинні бар’єри (у т. ч. крізь гематоенцефалічний та плацентарний). Виводиться в незмінному вигляді нирками; протягом 24 год виводиться до 90% препарату. Швидкість екскреції максимальна в перші години після ін’єкцій.
При нирковій недостатності може спостерігатися кумуляція.
Фармакокінетика вивчена не повністю.
Показання для застосування. Спазми периферичних судин (ендартеріїт, переміжна кульгавість), гіпертонічний криз (у т. ч. ускладнений лівошлуночковоюнедостатністю), виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки, бронхоспазм; для контрольованої артеріальної гіпотензії.
Спосіб застосування та дози. Призначають внутрішньом’язово, внутрішньо венно або підшкірно. Режим дозування індивідуальний, у зв’язку звеликою індивідуальною варіабельністю реакцій хворих.
Контрольована гіпотензія: вводять внутрішньо венно 1–1,5 мл (25–37,5 мг) протягом 2 хв.
Гіпертонічний криз. Для купірування вводять внутрішньом’язово або підшкірно по 0,5–1 мл (12,5–25 мг). При необхідності можна проводити повторні ін’єкції (3–4 рази на день).
Спазми периферичних судин, виразкова хвороба шлункаі дванадцяти палої кишки: вводять внутрішньом’язово або підшкірно по 0,25–0,5 мл (6,25–12,5 мг) за 1 годину до їди 2–4 рази на день. Лікування проводять курсамипо 2–4–6 тижнів з перервами в 1–3 тижні.
Максимальні дози для дорослих привнутрішньом’язовому та підшкірному введенні: разова – 3 мл (75 мг), добова – 12мл (300 мг).
Оскільки ефект бензогексонію при повторних введеннях поступово знижується, лікування починають із найменших доз, а потім дози поступово збільшують.
Дітям у невідкладній педіатрії вводять внутрішньом’язово або внутрішньо венно. Внутрішньо венно вводять повільно (протягом 6–8 хв), розчинивши в 10–20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або глюкози. Одноразові дози для дітей: до 2 років – 0,04–0,08 мл/кг (1–2мг/кг), 2–4 роки – 0,02–0,08 мл/кг (0,5–2 мг/кг), старше 5 років – 0,02 мл/кг (0,5 мг/кг).
Побічна дія. З боку центральної нервової системи: слабкість, запаморочення, розширення зіниць, короткочасне зниження пам’яті, дизартрія, пригнічення дихання. З боку серцево-судинної системи: прискорення пульсу, ортостатична гіпотензія (аж до розвитку колапсу), тахікардія, болі в ділянці серця, ін’єкції судин склер. З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, дисфагія, запор; при тривалому застосуванні – атонія кишечнику і парез жовчного міхура. З боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні – атонія сечового міхура, порушення сечовипускання із застоєм сечі, що сприяє розвитку циститу.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, артеріальна гіпотензія, гіповолемія і шок, феохромоцитома, інфаркт міокардав гострій стадії, ішемічний інсульт (до 2 міс.), тромбози (у т. ч. мозкових артерій), закрито кутова глаукома, печінкова і/або ниркова недостатність, дегенеративні зміни центральної нервової системи.
Передозування. При передозуванні може розвитися ортостатичнийколапс. Лікування: хворого переводять у положення з опущеною головою та піднятими ногами, показано введення мезатону, фетанолу або ефедрину у невеликих дозах, кофеїну.
Особливості застосування. Обмеженнями до медичного застосування є схильність до тромбоутворення, літній вік (підвищений ризик побічних ефектів), період вагітності (ризик гіпоксії плоду), період лактації (дані про застосування препарату в період годування груддю відсутні).
Лікування слід проводити під ретельним медичним контролем; при внутрішньо венному введенні постійно контролюють артеріальний тиск.
Щоб уникнути розвитку колапсу, пацієнт до введення іпротягом 2–2,5 годин після нього повинен бути в горизонтальному положенні.
При розвитку атонії кишечнику або сечового міхура доцільне введення прозерину, галантаміну або інших холіноміметичних абоантихолін естеразних препаратів.
Перед початком терапії необхідно провести тест на індивідуальну чутливість, для чого вводять ½ середньої дози і контролюють стан хворого.
До бензогексонію відносно швидко розвивається звикання, що потребує підвищення дози.
Під час лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами та виконання потенційно небезпечних видів діяльності через можливість розвитку побічних ефектів з боку центральної і серцево-судинної систем.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат підсилює ефективністьадреноміметиків (норадреналін, мезатон, ізадрин та ін.) і холіноміметиків (пілокарпін, карбохолін та ін.). Взаємно підсилює дію венозних вазодилататорів, протигістамінних, наркотичних, снодійних засобів, нейролептиків, трициклічних антидепресантів, місцевих анестетик ів, антигіпертензивних препаратів. При спільному застосуванні з інгібіторами МАО можливий розвиток колапсу. Підвищує чутливість хворих на цукровий діабет до інсуліну. Ефективність препарат узнижують блювотні, антихолін естеразні лікарські засоби та Н-холіностимулятори.
Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від
8°С до 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності – 4 роки.