ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДУОВІР
(DUOVIR)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: білі, вкриті оболонкою, двоопуклі таблетки з написом “DVR” на одному боці;
склад: одна таблетка міститьламівудину 150 мг та зидовудину 300 мг;
допоміжні речовини – целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид, тальк, пропіленгліколь.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтичнагрупа. Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозиди – інгібітори зворотної транскриптази, комбінації. Код АТС J05A F30.
Фармакологічні властивості.
• фармакодинаміка. Дуовір – комбінований противірусний препарат. Ламівудин та зидовудин, аналоги нуклеозидів, є високоефективними вибірковими інгібіторами реплікації ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Ламівудин - синергіст зидовудинувідносно пригнічення реплікації ВІЛ у культурі клітин. Активні речовини послідовно метаболізуються внутрішньоклітинними кіназами до 5-моно-, ди- татри фосфату. Ламівудину трифосфат та зидовудину трифосфат є субстратами для зворотної транскриптази ВІЛ та конкурентними інгібіторами цього ферменту.
Противірусна активність препаратів обумовлена переважно включенням їх моно фосфатної форми до ланцюга вірусної ДНК, що призводить дойого розриву.
Ламівудину трифосфат та зидовудину трифосфат мають значно меншу спорідненість з ДНК-полімер азами у клітинах людей.
Клінічні спостереження показують, що комбінована терапіяламівудином та зидовудином уповільнює розвиток резистентності до зидовудину у пацієнтів, які раніше не одержували антиретровірусної терапії.
Ламівудин у комбінації із зидовудином знижує кількістьВІЛ-1 в організмі та збільшує кількість клітин CD4+. Ламівудин у комбінації із зидовудином, а також терапія, що включає поряд з іншими препаратами ламівудин та зидовудин, значно знижують ризик прогресу вання захворювання і летального кінця.
Дані про підвищення токсичності при одночасному застосуванні ламівудину та зидовудину відсутні.
.
• фармакокінетика. Всмоктування. Після внутрішнього застосування ламівудин та зидовудин добре всмоктуються із шлунково-кишкового тракту, при цьому біодоступність ламівудину у дорослих становить 80 - 85%, зидовудину – 60 - 70%.
Масимальні концентрації ламівудину та зидовудину у плазмі досягаються через 0,5 - 2 год та 0,25 - 2 год та становлять 1,3 - 1,8 мкмоль/лта 1,5 - 2,2 мкмоль/л відповідно.
Розподіл. У терапевтичному діапазоні доз ламівудинхарактеризується лінійною фармакокінетикою та обмежено зв’язується з альбумінами плазми (in vitro менше 36%). Ступінь зв’язування зидовудину збілками плазми становить 34 - 38%.
Відомо, що ламівудин та зидовудин проникають у ЦНС і спинномозкову рідину.
Через 2 - 4 год після внутрішнього застосування співвідношення між концентрацією ламівудину та зидовудину у лікворі та в плазмі крові становлять у середньому 0,12 та 0,5 – відповідно.
Метаболізм. Основним метаболітом зидовудину вплазмі та сечі є 5-глюкуронід.
Дослідження in vitro показали, що ламівудин у клітинахфосфорилюється до активного метаболіту 5-три фосфату.
Висновок. Ламівудин виводиться з організму переважно ниркамиу незміненому стані. Період напів виведення ламівудину з клітин становить 10,5 -15,5 год.
Період напів виведення зидовудину становить приблизно 1,1 год. Приблизно 50-80% зидовудину виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду. Зидовудин виводиться з грудним молоком.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю концентрації зидовудину в плазмі підвищені.
При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудинувнаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.
Показання для застосування. ВІЛ-інфекція у дорослих тадітей, старше 12 років, з прогресуючим імунодефіцитом (кількість клітин CD4+менше 500/мм3).
Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньо. У дорослих та дітей, старше 12 років, Дуовір застосовують по 1таблетці 2 рази на добу. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Дуовір – препаратз фіксованими дозами діючих речовин. Його не рекомендується застосовувати у пацієнтів, які потребують корекції доз, наприклад, при порушенні функції нирок (кліренс креатині ну менше 50 мл/хв), при масі тіла менше 50 кг.
Побічна дія. При застосуванні Дуовіру можливі: головний біль, нездужання, стомлюваність, нудота, блювання, пронос, анорексія, озноб та пропасниця, невропатія, безсоння, запаморочення, симптоми та ознаки ушкодження слизової оболонки носа, кашель, біль у кістках та м’язах, нейтропенія.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75х 109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65ммоль/л), вік пацієнтів до 12 років, периферична невропатія, порушення функції нирок (з кліренсом креатині ну 50 мл/хв і нижче), вагітність, період годування груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Застосування 160 мг триметопримута 800 мг сульфаметоксазолу 1 раз на добу разом з Дуовіром призводить до збільшення концентрації ламівудину в плазмі крові. Ефект від застосування вищихдоз триметоприму та сульфаметоксазолу не досліджений.
При одночасному застосуванні Дуовіру та нефротоксичних чимієлосупресивних препаратів (наприклад, системне введення пентамідину, дапсону, піриметаміну, ко-тримоксазолу, амфотерицину B, флуцитозину, ганцикловіру, інтерферону, вінкристину, вінбластину та доксорубіцину) необхідно ретельно контролю вати функцію нирок та гематологічні показники і при необхідності знижувати дозу.
Необхідно контролю вати концентрації фенітоїну в крові пацієнтів, які одночасно застосовують Дуовір та фенітоїн.
Ацетил саліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин ідеякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентнимінгібуванням утворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченням метаболізму зидовудину мікросомальними ферментами печінки.
Передозування. Дані про передозування Дуовіру відсутні.
Застосування дорослим пацієнтом 6 г ламівудину не супроводжувалося виникненням будь-яких клінічних ознак або симптомів, гематологічні показники при цьому залишалися умежах норми. Дані про можливість виведення ламівудину при застосуванніперитонеального діалізу або гемодіалізу відсутні.
Описані випадки гострого передозування зидовудину у дітей та дорослих при застосуванні до 50 гзидовудину. Постійними ознаками були лише нудота та блювання, в одному випадку спостерігалися великі судомні напади.
Лікування: рекомендується контролю вати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити стандартну підтримуючу терапію. Оскільки ламівудин виводиться за допомогою діалізу, при передозуванні можна застосовувати гемодіаліз, але відповідного клінічного досвіду поки що немає. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз малоефективні при виведенні з організм узидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту (глюкуроніду).
Особливості застосування. При застосуванні Дуовіру можливе виникнення у хворих тяжких, небезпечних для життя, а іноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися синдромСтивенса-Джонсона, токсичний некроз епідермісу та прояви гіпер чутливості звисипкою на шкірі та загальними проявами, а також порушення з боку внутрішніх органів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіриабо гіпер чутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань нашкірі або висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах та суглобах, загального нездужання та/або виражених порушень функції печінки застосування препарату необхідно негайно припинити.
У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі або за наявності інших значущих чинників ризику розвитку панкреатиту застосовувати Дуовір необхідно дуже обережно та лише при відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Дуовіру необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит.
У пацієнтів із порушеннями функції кісткового мозку (кількість гранулоцитів не перевищує 1000клітин в 1 мм3 або рівень гемоглобіну не перевищує 9,5 г/дл) Дуовірзастосовують під постійним наглядом лікаря.
Вагітність та лактація. Адекватні тадобре контрольовані дослідження застосування Дуовіру під час вагітності не проводились, тому застосування препарату під час вагітності можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам, які інфіковані з ВІЛ, не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 0С, у недоступному для дітей місці.
Термін зберігання - 2 роки.