ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ІЗОПТИН®

(ISOPTIN®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: верапаміл; a-[3-[[2-(3,4-диметоксифеніл)-етил]метил аміно]пропіл]-3,4-диметокси-a-(1-метилетил) бензолацетонітрилу моногідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, без кольору, без будь-яких сторонніх домішок;

склад: кожна ампула об’ємом 2 млмістить 5мг верапамілугідро хлориду ;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева 36%, вода для ін’єкцій, азот.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважаючою дією на серце, похідне фенілалкіламіну. Код АТС С 08D A01.

Фармакологічні властивості.

Верапаміл, діюча речовина препарату Ізоптин^(R), блокує трансмембранний потік іонів кальцію у клітини серцята гладеньких м’язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда в кисніза рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму в клітинах міокарда та зменшення пост навантаження.

Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приток крові доміокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається. Ці властивості визначають анти ішемічну та антиангінальнуефективність препарату Ізоптин^® при всіх формах ішемічної хвороби серця.

Антигіпертензивна ефективність препарату Ізоптин^® обумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень в якості рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається.

Препарат Ізоптин^®має виражену анти аритмічну дію, особливо при над шлуночкові й аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується.

Фармакокінетика.

Приблизно 90% верапамілу зв’язується з білками плазми. Внаслідок екстенсивного метаболізму верапамілу утворюється велика кількість метаболітів. З метаболітів тількинорверапаміл є фармакологічно активним (приблизно 20% від гіпотензивної активності верапамілу). При внутрішньо венному введенні період напів виведення верапамілудвофазний: ранній – майже 4 хв., кінцевий – 2 – 5 год. Анти аритмічна дія при внутрішньо венному введенні розвивається протягом 1 – 5 хв. (як правило, менше 2хв.), геодинамічні ефекти – протягом 3 – 5 хв. При в/в введенні анти аритмічнадія триває приблизно 2 години, гемодинамічна – 10 – 20 хвилин. У пацієнтів з порушеннями функції печінки виведення верапамілу уповільнюється. Приблизно 70% верапамілу гідро хлориду виводиться у вигляді метаболітів нирками, лише 3 – 4% препарату виводиться у незміненому вигляді. Завдяки цьому порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику верапамілу. До 16% верапамілу виводиться з випорожненнями.

Показання для застосування.

Ізоптин^®, розчин для ін’єкцій, застосовують для лікування пароксизмальної надшлуночковоїтахікардії; тріпотіння/миготіння передсердь (за винятком синдрому Вольфа –Паркінсона - Уайта (WPW).

Ізоптин^®, розчин для ін’єкцій, застосовують для початкового лікування нестабільної стенокардії у пацієнтів, яким не показані нітрати та /або бета-блокатори, включаючи вазоспастичну стенокардію, варіантну стенокардію, стенокардіюПринц метала.

Ізоптин^®, розчин для ін’єкцій, показаний для лікування підвищеного артеріального тиску (артеріальної гіпертензії): при гіпертонічних кризах.

У педіатричній практиці Ізоптин^®, розчин для ін’єкцій, застосовують при пароксизмальній над шлуночкові й тахікардії.

Спосіб застосування тадози.

Внутрішньо венне введення повинно здійснюваться повільно (не менше 2 хв.) під наглядом медичного персоналу, контролем ЕКГ та артеріального тиску. Пацієнти, які одержуваливерапаміл внутрішньо венно як стартове лікування нестабільної стенокардії, маютьбути якнайшвидше переведені на прийом верапамілу перорально.

Рекомендовані дози для дорослих та підлітків з вагою понад 50 кг:

початкова до застановить 5 мг верапамілу гідро хлориду (що відповідає 2 мл Ізоптину^®, розчину для ін’єкцій); за необхідності через 5 – 10 хвилин вводять ще 5 мгІзоптину^®, розчину для ін’єкцій .

Якщо необхідно, можливо подальше крапельне введення 5 – 10 мг Ізоптину^®, розведеного у фізіологічному розчині, тривалістю 1 год.; іншим розчином для розведення можебути 5% розчин глюкози з рН < 6,5. Середня добова доза не повинна перевищувати 100 мг верапамілу гідро хлориду.

У пацієнтів з порушеною функцією печінки біодоступність верапамілу значно збільшується. Утаких випадках дозу визначають з особливою обережністю.

 

Рекомендовані дози для дітей:

При тахікардії, пов’язаній з серцевою недостатністю, перед внутрішньо венним введенням Ізоптину^®, розчину для ін’єкцій необхідно провести дигіталізацію.

Вік	Доза
0 – 1 рік	Лікування призначають тільки за життєвими показаннями, якщо немає альтернативного лікування. Рідко після внутрішньо венного застосування верапамілу у новонароджених та грудних дітей спостерігались тяжкі гемодинамічні порушення, деякі з них були фатальними.
Новонароджені	0,75 – 1,0 мг верапамілу гідро хлориду, що відповідає 0,3 – 0,4 мл Ізоптину®, розчину для ін’єкцій.
Грудні діти	0,75 – 2,0 мг верапамілу гідро хлориду, що відповідає 0,3 – 0,8 мл Ізоптину®, розчину для ін’єкцій.
1 – 5 років	2,0 – 3,0 мг верапамілу гідро хлориду, що відповідає 0,8 – 1,2 мл Ізоптину®, розчину для ін’єкцій.
6 – 14 років	2,5 – 5,0 мг верапамілу гідро хлориду, що відповідає 1 – 2 мл Ізоптину®, розчину для ін’єкцій.

Введення препарату припиняють одразу після настання ефекту.

Побічна дія.

Під час застосування верапамілу, розчину для ін’єкцій, можуть спостерігатися небажані впливи на проведення серцевого імпульсу (атріовентрикулярна блокада) та на частоту серцевих скорочень (синусова брадикардія, зупинка синусового вузла із зупинкою серця).

Іноді може розвинутися або загостритися серцева недостатність, значне зниження артеріального тиску та/абоортостатичні реакції.

Дуже рідко у пацієнтів, які приймали верапаміл, спостерігалося збільшення частоти серцевих скорочень (тахікардія).

У поодиноких випадках можуть виникати головний біль, нервозність, запаморочення, стомлюваність, сенсорні розлади, такі як, дзвін у вухах, парестезія, нейропатія та тремор, пітливість, почервоніння шкіри та відчуття жару.

Рідко повідомлялося про алергічні реакції (еритема, свербіж, кропив’янка, макулопапілярна екзантема таеритромелалгія). Дуже рідко повідомлялося про бронхоспазм.

Можуть виникати периферичні набрякияк результат місцевого розширення артеріол. Також повідомлялося про транзиторнепідвищення рівнів трансаміназ та/або лужної фосфатази, що вірогідно є ознакою алергічного гепатиту.

Значне зниження переносимостіглюкози та імпотенція спостерігалися рідко.

А також зрідка спостерігалисям’язова слабкість, біль у м’язах та суглобах.

У поодиноких випадках повідомлялосьпро ангіо невротичний набряк, синдром Стівенс-Джонсона. Дуже рідко повідомлялося про гіперплазію ясен (гінгівіт та кровотеча), яка минала після відміни препарату.

Протипоказання.

Кардіогенний шок.

Гостра фаза інфаркту міокарда з ускладненнями (брадикардія, гіпотензія, серцева недостатність).

Важкі порушення провідності (синоатріальна абоатріовентрикулярна блокада II і III ступенів).

Синдром слабкості синусового вузла.

Застійна серцева недостатність.

Фібриляція/тріпотіння передсердь із супутнім синдромом Вольфа – Паркінсона -Уайта (ризик виникнення шлуночкової тахікардії).

Відома гіпер чутливість до верапамілу або до будь-якого компоненту препарату.

Ізоптин^®, розчин дляін’єкції не можна застосовувати внутрішньо венно у пацієнтів, які приймають бета-блокатори (крім реанімаційних заходів).

У разі гострої коронарної недостатності внутрішньо венне введення препарату повинно бути ретельно обґрунтованим (необхідно виключити можливість інфаркту міокарда), за станом пацієнта треба пильно наглядати.

Верапаміла гідро хлорид не можна вводити внутрішньо венно вагітним жінкам та жінкам, які годують груддю.

Передозування.

Симптоми, які спостерігаються при передозуванні верапамілу: зниження артеріального тиску, кома, брадикардія, AVблокада, асистолія, кардіальний шок, набряк легенів.

Терапевтичні заходи при передозуванні: пріоритетом є виведення токсинів та досягнення серцево-судинної стабільності. Верапамілу гідро хлорид не піддається діалізу, тому гемодіаліз непоказаний. Однак рекомендується провести гемофільтрацію та, за необхідності, форез плазми (високий ступінь зв’язування антагоністів кальцію з білками плазми).

Звичайні реанімаційні заходи включають непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію такардіостимуляцію.

Особливі заходи: усунення кардіодепресивнихвпливів, гіпотензії і брадикардії.

Брадикардію лікують симптоматично із застосуванням атропіну та/або бетасимпатоміметиків (ізопротеренолу, орципреналіну). У випадках тяжкої брадикардії необхідно застосовуватикардіостимуляцію.

Специфічним антидотом є кальцій: внутрішньо венно вводять 10-20 мл 10% розчину глюконату кальцію (2,25 – 4,5ммоль). За необхідності можна повторити введення або провести додаткову уповільнену крапельну інфузію (напр., 5 ммоль/год.).

При гіпотензії, яка виникла в результаті кардіального шоку або артеріальної вазодилятації, необхідно застосовувати допамін (до 25 мг/хв./кг) або добутамід (до 15 мг/хв./кг). Дози залежать від бажаного ефекту. Концентрації кальцію у сироватці повинні відповідати верхній межі норми або бути трохи вищими за норму. У зв’язку звазодилятацією на ранніх етапах проводиться введення замісної рідини (розчин Рингераабо фізіологічний розчин).

Особливості застосування.

Внутрішньо венне введення необхідно проводити повільно (не менше 2 хв.), при цьому треба спостерігати за станом пацієнта та, при можливості, моні торувати параметри ЕКГ та вимірювати артеріальний тиск.

При призначенні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти пацієнтам, у яких наявні:

AV блокада І ступеня;

гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.);

брадикардія (частота серцевих скорочень менша 50 ударів за хвилину);

тяжкі порушення функції печінки (див.: Спосіб застосування та дози);

шлуночкова тахікардія з довгим QRSкомплексом (> 0, 12 c);

прогресуюча м’язова дистрофія.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами: здатність до керування транспортними засобами або роботи з механізмами може бути порушена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Верапамілу гідро хлорид може взаємодіяти з такими лікарськими засобами:

Клас ліків	Можливі ефекти
Анти аритмічні засоби, бета-блокатори, інгаляційні анестетики	Взаємне посилення кардіоваскулярних ефектів (посилення AV блоку, ще більше зменшення ЧСС, індукування серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску).
Антигіпертензивна засоби, діуретики, судинорозширюючі препарати	Посилення антигіпертензивного ефекту.
Дигоксин	Підвищення рівнів дигоксину у плазмі через зменшену ниркову екскрецію (треба слідкувати за симптомами передозування дигоксином, визначаючи показники його концентрації в плазмі, і у разі необхідності, зменшити дозу глікозиду.
Хінідин	Значне зниження артеріального тиску. У пацієнтів з обструктивною кардіоміопатією може виникнути набряк легенів.
Карбамазепін	Посилення ефектів карбамазепіну, посилення нейротоксичності.
Циметидин	Вірогідне підвищення рівнів верапамілу в плазмі.
Літій	Послаблення ефектів літію, посилення нейротоксичності літію.
Рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал	Зменшення концентрації в плазмі та послаблення ефектів верапамілу.
Теофілін	Збільшення рівнів теофіліну в плазмі.
Празозин	Збільшення рівнів празозину в плазмі.
Циклоспорин	Збільшення рівнів циклоспорину в плазмі.
Мідазолам	Збільшення рівнів мідазоламу в плазмі.
М’язові релаксанти	Верапаміл посилює ефекти релаксантів.
Ацетил саліцилова кислота	Збільшення ризику кровотечі.
Етанол (алкоголь)	Уповільнення розпаду етанолу та підвищення його рівнів у плазмі, посилення дії алкоголю.
Грейпфрутовий сік	Підвищення рівнів верапамілу в плазмі.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при кімнатній температурі в оригінальній упаковці. Источник

Термін зберігання - 5 років. Після відкриття ампули та приготування розчину з ізотонічним фізіологічним розчином, 5% розчином глюкози або будь-яким іншим відповідним розчином (рН < 6,5) термін зберігання при кімнатній температурі становить не більше 48 годин.