ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФАВІР

(FAVIR)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: efavirenz;(S)-6-хлоро-4-(циклопропілфеніл)-1,4-дигідро-4-(трифторметил)-2Н-3,1-бензоксазин-2-он;

основні фізико-хімічні властивості: білі, непрозорі, тверді желатинові капсули, що містять кристалічний порошок білого або блідо-жовтого кольору;

склад: 1 капсула містить 200 мгефавіренцу;

допоміжні речовини:лактоза, натріюлаурилсульфат, крохмаль кукурудзяний, кремній колоїдний безводний, тальк очищений, метилпарабен, пропіл парабен, тверда желатинова оболонка.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусний препарат. Код АТС J05A G03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фавір - селективний ненуклеозиднийінгібітор зворотної транскриптази ВІЛ–1. Пригнічує активність ферментів вірусу, перешкоджає транскрипції вірусної РНК на комплементарному ланцюжку ДНК і вбудовуванню останньої в геном людини з наступною трансляцією ДНК на месенджеріРНК, що кодують білки ВІЛ. В терапевтичних концентраціях не інгібує клітинні альфа-, бета-, гама- і сигма-ДНК-полімер ази людини. При моно терапіїрезистентність вірусу розвивається протягом декількох тижнів. Активний у гостро інфікованих ВІЛ Т-клітинах, інгібує ранні стадії життєвого циклу вірусу.

Фармакокінетика. Фавір помірно всмоктується в шлунково-кишковому тракті, їжа (особливо жирна) зменшує його біодоступність. Час досягнення пікової концентрації в сироватці - 4 год. Практично повністю зв'язується збілками плазми крові. Погано проникає через гемато-енцефалічний бар’єр, рівеньу спинно-мозковій рідині становить всього 0,25 - 1,2% від концентрації вплазмі. Метаболізується в печінці, виводиться із сечею і калом. Періоднапів виведення – 40 - 75 год.

Показання для застосування. Комбінована противірусна терапія дорослих, підлітків і дітей, інфікованих ВІЛ-1.

Спосіб застосування та дози. Препарат слід призначати в комбінації зіншими антивірусними препаратами (інгібіторами протеаз і/чи нуклеозидами – інгібіторами зворотної транскриптази).

Для дорослих рекомендована доза становить 600 мг на добу внутрішньо. Кратність прийому - 1 раз на добу.

Підліткам і дітям (від 3 до 17 років) дози препарату встановлюють залежно від віку і маси тіла.

Рекомендована доза для дітей з масою тіла більше 40 кг становить 600 мг на добу. Фавір слід призначати лише дітям, які можуть легко ковтати капсули. У дітей віком до 3 років і масою тіла менше 13 кг застосування Фавіру не вивчалося. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.

Для поліпшення переносимості побічних ефектів з боку нервової системи протягом перших 2 - 4 тижнів лікування, а також хворим, в яких зберігаються ці симптоми, рекомендується приймати препарат передсном.

Побічна дія. Під час застосування Фавіру можуть з’явитися побічні реакції у вигляді свербежу, висипу на шкірі, в окремих випадках -мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, набряки.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, сонливість, стомлюваність, зниження концентрації уваги, невралгії, парестезії, нейропатії.

З боку сечовидільної системи: гематурія, утворення конкрементів у нирках.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея.

З боку печінки і підшлункової залози: гепатит, панкреатит, гіпербілірубінемія, підвищення активності трансаміназ і амілази.

Інші: ядуха, гіперглікемія.

Протипоказання. Абсолютними протипоказаннями для застосування Фавіру є:

 - гіпер чутливість до компонентів препарату;

 - вагітність;

 - період лактації і годування груддю.

Відносні протипоказання:

 - печінкова і/або ниркова недостатність;

 - активний вірусний гепатит;

 - алкоголізм;

 - наркоманія;

 - енцефалопатія;

 - вік до 3 років;

 - маса тіла менше 13 кг.

Передозування. При передозуванні у хворих можуть посилюватися побічні реакції з боку нервової системи, в поодиноких випадках - мимовільні м'язові посмикування.

Лікування: загальні заходи, включаючи моніторинг показників життєво важливих функцій і спостереження за клінічним станом хворого. Для прискорення видалення не абсорбованого препарату можна застосувати активоване вугілля. Специфічного антидоту немає. Оскільки ефавіренцактивно зв'язується з білками, малоймовірно, що діаліз може видаляти з крові істотну кількість препарату.

Особливості застосування. При появі помірних симптомів гіпер чутливостіефавіренц відміняють і застосовують антигістамінні препарати. З повторною появою висипів препарат відміняють остаточно. При тяжких алергічних реакціях або при поєднанні алергічних реакцій зі збільшенням активності трансаміназ (більш ніж у 2 рази у порівнянні з верхньою межею норми) препарат відміняють ібільше не застосовують.

У зв'язку з тим, що ефавіренц порушує концентрацію уваги, при його прийомі може бути утруднене керування транспортними засобами.

Дані про проходження ефавіренцу через плаценту і зменшення ризику транс плацентарної передачі вірусу, а також дані про проникнення ефавіренцу в грудне молоко відсутні.

Ефективність і безпека ефавіренцу вивчені удітей старше 3 років і масою тіла більш 13 кг. Висипи на шкірі у дітейз’являються частіше, ніж у дорослих, причому тяжкі форми у дітей зустрічаються у 10 разів частіше, ніж у дорослих.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ефавіренц є індуктором цитохрому Р 450.

При комбінації ефавіренцу з індинавіром, саквінавіром чи ампренавіром добова доза останніх повинна бути збільшена узв'язку зі зниженням їхньої концентрації в плазмі крові.

При одночасному прийомі ефавіренцу ікларитроміцину рівень останнього в крові знижується на 39%, при цьому частота появи алергічних висипів зростає. Слід розглянути можливість заміникларитроміцину на інший АМП.

Ефавіренц зменшує концентрації в плазмі фенобарбіталу, фенітоїну і карбамазепіну. Рифампіцин знижує рівень у плазміефавіренцу на 25%, концентрація рифампіцину при цьому не змінюється.

Рифабутин не впливає на концентрацію вплазмі ефавіренцу, однак рівень рифабутину при цьому зменшується на 35%. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 25 ⁰С, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.