Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України щодо реалізації Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, ...

З метою забезпечення реалізації Закону України від 7 липня 2011 року № 3612-VI "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 16.08.2011 року № 37565/1/-11

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити:

1.1. Порядок планування та прогнозування розвитку мережі комунальних закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах, що додається.

1.2. Порядок медичного обслуговування громадян центрами первинної медичної (медико - санітарної) допомоги, що додається.

1.3 Порядок організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, що додається.

1.4. Порядок розміщення та розрахунок кількості бригад швидкої медичної допомоги, що додається.

2. Начальникам управління охорони здоров'я та курортів Вінницької, головних управлінь охорони здоров'я Дніпропетровської, Донецької обласних та Київської міської державних адміністрацій забезпечити виконання цього наказу.

3. Департаменту Нормативно-правового забезпечення (Коблош В. В.) забезпечити подання наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Толстанова О. К.

Міністр

О.В.Аніщенко

ПОРЯДОК ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ МЕРЕЖІ КОМУНАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ПІЛОТНИХ РЕГІОНАХ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Проведення планування, прогнозування та реструктуризації мережі закладів охорони здоров’я у пілотних регіонах зумовлює необхідність визначення видів медичної допомоги. Чіткий поділ медичної допомоги за видами дозволить забезпечити економію та ефективне використання ресурсів, підвищить кваліфікацію працівників галузі, доступність та якість медичного обслуговування.

2. Порядок планування та прогнозування розвитку мережі комунальних закладів охорони здоров’я включає здійснення заходів щодо:

запровадження критеріїв розмежування медичних послуг між первинним. вторинним та третинним рівнями надання медичної допомоги;

запровадження переліку типів закладів охорони здоров’я  за видами  медичної допомоги, що ними надається;

здійснення  оптимізації мережі закладів охорони здоров’я;

3. Розмежування медичної допомоги за видами визначає створення нових типів закладів охорони здоров’я, що диференціюються залежно від виду медичної допомоги (первинна, вторинна, третинна) та її інтенсивності. Ці заклади мають юридичну самостійність.

4. Механізмом розмежування закладів охорони здоров’я за видами медичної допомоги виступає відпрацьована система скерування пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають різні види медичної допомоги.

РОЗДІЛ І

КРИТЕРІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

МІЖ ПЕРВИННОЮ, ВТОРИННОЮ ТА ТРЕТИННОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ

1. Загальні положення

1.1. На даному етапі реформування розглядаються питання оптимізації мережі закладів охорони здоров’я, які надають первинну, вторинну, третинну та екстрену медичну допомогу, що відповідає Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» від 7.07.2011 № 3612-VI.

1.2. За видами медична допомога у пілотних закладах поділяється на:

екстрену медичну допомогу;

первинну медичну (медико-санітарну) допомогу (далі – ПМСД);

вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу (далі – ВМД);

третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу (далі – ТМД).

1.3. Критерії розмежування видів медичної допомоги - це сукупність ознак (умов), що відрізняють один вид медичної допомоги від інших видів.     

1.4. Критерії розмежування видів медичної допомоги визначаються її складністю, обсягами, місцем надання та порядком звернення пацієнтів для отримання того чи іншого виду медичної допомоги.

1.5. Надання екстреної медичної допомоги, первинної медичної допомоги, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги регламентується медичними стандартами, клінічними протоколами, затвердженими МОЗ України з урахуванням наукових розробок, методичних рекомендацій, затверджених у встановленому порядку.

1.6. Надання екстреної медичної допомоги, первинної медичної допомоги, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги безоплатно в закладах охорони здоров'я державної та комунальної форм власності та закладами охорони здоров’я, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення.

2. Критерії надання екстреної медичної допомоги.

2.1. Здійснення службою швидкої медичної допомоги загальнодержавної системи надання екстреної медичної допомоги при необхідності надання термінових організаційних, діагностичних та лікувальних заходів на догоспітальному етапі медичної допомоги пацієнтам та постраждалим, що перебувають у невідкладних станах.

2.2. Забезпечення лікарями, фельдшерами, медичними сестрами служби швидкої медичної допомоги на місці виклику (події) та під час транспортування до закладів  вторинної та третинної медичної допомоги

2.3. Цілодобовий режим роботи.

2.4. Надання медичної допомоги незалежно від місця проживання пацієнта та наявності документу, що засвідчує його особу.

2.5. Спрямованість на подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

3. Критерії надання первинної медичної допомоги.

3.1. Надання Центрами первинної медичної (медико-соціальної)  допомоги (далі – Центри ПМСД) незалежно від форми власності та підпорядкування, що ліцензовані та/або акредитовані у встановленому чинним законодавством порядку на здійснення відповідної медичної практики;

3.2. Здійснення лікарями загальної практики – сімейними лікарями, лікарями терапевтами дільничними та лікарями педіатрами дільничними Центрів ПМСД, а також лікарями загальної практики - сімейними лікарями, які провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи – підприємці, які перебувають з Центрами ПМСД у цивільно-правових відносинах.

3.3. Надання в обсязі кваліфікаційної характеристики фахівця із спеціальності «загальна практика-сімейна медицина»в амбулаторних умовах (на прийомі у лікаря, у денному стаціонарі) або за місцем проживання (перебування) пацієнта  за зверненням пацієнта по медичну допомогу або з ініціативи лікаря з профілактичною метою.

3.4. Проведення профілактичних заходів,  консультації, діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів; забезпечення надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

3.5. Надання пацієнту право обирати лікаря з надання первинної медичної допомоги у порядку, встановленому законодавством.

3.6. Здійснення направлення пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, до закладів вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, відповідно до медичних показань .

4. Критерії надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги:

4.1. Надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги (далі – ВМД) закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування, що акредитовані та ліцензовані на відповідну медичну практику, в амбулаторних та/або стаціонарних умовах, в плановому порядку або в екстрених випадках;

4.2. Надання ВМД, які мають відповідну кваліфікацію та спеціалізацію (крім спеціальності "Загальна практика - сімейна медицина") консультацій, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (при вагітності та пологах) станів.

4.3. Розмежування типів закладів охорони здоров`я за інтенсивністю надання медичної допомоги.

4.4. Надання планової ВМД за направленням лікаря ПМСД або лікаря, що здійснює медичну практику як фізична особа – підприємець, лікаря-спеціаліста з іншої спеціалізації закладу ВМД та заклау охорони здоров’я, що надає третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, служби екстреної медичної допомоги.

4.5. ВМД за екстреними показаннями надається незалежно від наявності направлення.

4.6. ВМД надається безоплатно закладами охорони здоров'я державної та комунальної форм власності.

4.7. Закладами охорони здоров'я приватної форми власності, з якими головним розпорядником бюджетних коштів укладено договори про медичне обслуговування населення при екстрених показаннях ВМД за екстреними показаннями надається безоплатно.

4.7. ВМД надається при  наявності направлень відповідно до медичних показань, а також без направлень у випадках, передбачених МОЗ України.

4.8. ВМД в державних та комунальних закладах охорони здоров’я може здійснюватись на платній основі у разі самостійного звернення пацієнта (без направлення лікаря), в порядку визначеному чинним законодавством України

5. Критерії надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги:

5.1. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога (далі – ТМД) надається високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами (установами) охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування, що ліцензовані та акредитовані на відповідну медичну практику.

5.2. ТМД надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або в екстрених випадках.

5.3. ТМД Передбачає проведення консультацій, діагностики та лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних та патологічних станів (при вагітності та пологах) із застосуванням високотехнологічного обладнання та високоспеціалізованих медичних процедур високої складності.

5.4. ТМД амбулаторно забезпечується (лікарями-спеціалістами консультативних поліклінік обласних (дитячих обласних) лікарень, центрів високоспеціалізованої допомоги, консультативних поліклінік науково-дослідних інститутів (за необхідністю).

5.5. ТМД стаціонарно забезпечується у відділеннях обласних лікарень (обласних дитячих лікарень), клініках науково-дослідних інститутів (за необхідністю);

5.6. здійснюється за направленням лікарів-спеціалістів закладів, що надають ПМСД та ТМД, службою системи екстреної медичної допомоги, за винятком випадків, передбачених МОЗ України, коли пацієнт може звернутися до закладу охорони здоров’я, який надає ТМД самостійно;

5.7. ТМД надається безоплатно за направленням лікаря або за екстреними показами незалежно від наявності направлення;

5.8. ТМД в державних та комунальних закладах охорони здоров’я може здійснюватись на платній основі у разі самостійного звернення пацієнта (без направлення лікаря), в порядку визначеному чинним законодавством України

РОЗДІЛ 2

ПЕРЕЛІК ТИПІВ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ЗА ВИДАМИ  МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ, ЩО НИМИ НАДАЄТЬСЯ

1. Заклади охорони здоров’я, що забезпечують надання первинної медичної допомоги:

     Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги.

2. Заклади  охорони  здоров’я,  що  забезпечують  надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги:

2.1. Багатопрофільна лікарня (клінічна лікарня) інтенсивного лікування.

2.2. Багатопрофільна дитяча лікарня (клінічна лікарня) інтенсивного лікування.

2.3. Лікарня   відновного (реабілітаційного) лікування.

2.3. Лікарня (клінічна лікарня) планового лікування.

2.4. Хоспіс.

2.5. Спеціалізований медичний центр (за напрямками).

2.6. Центр з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичний центр).

2.7. Госпіталь для інвалідів та ветеранів війни.

3. Заклади охорони здоров’я, що забезпечують надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги:

3.1. Багатопрофільна обласна лікарня (клінічна лікарня).

3.2. Багатопрофільна обласна дитяча лікарня (клінічна лікарня).

3.3. Однопрофільна лікарня (клінічна лікарня).

3.4. Однопрофільна дитяча лікарня (клінічна лікарня).

3.5. Високоспеціалізований медичний центр (за напрямками).

4. Заклади охорони здоров’я єдиної системи надання екстреної медичної допомоги:

4.1. Обласний (територіальний) центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

4.2. Станція швидкої медичної допомоги.

РОЗДІЛ 3

ПОРЯДОК ОПТИМІЗАЦІЇ

МЕРЕЖІ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Мета оптимізації мережі закладів охорони здоров'я – підвищення доступності та якості медичної допомоги при більш ефективному і раціональному використанні ресурсів.

1.2. Завданнями оптимізації мережі закладів охорони здоров’я є:

проведення чіткого розмежування медичної допомоги, в залежності від потреби населення в інтенсивності медичної допомоги, за рівнями її надання на первинну; вторинну (спеціалізовану); третинну (високоспеціалізовану) та екстрену;

створення мережі Центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги;

розподілення функції екстреної та невідкладної медичної допомоги і передача функції невідкладної допомоги на первинний рівень;

створення Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

диференціація лікарень вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, виходячи з інтенсивності її надання та медичної спеціалізації.

створення високоспеціалізованих багатопрофільних або однопрофільних закладів охорони здоров’я для надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

створення умов для збереження і розвитку кадрового і матеріального потенціалу бюджетних установ в найбільш гнучких і адаптивних організаційних формах;

поліпшення системи моніторингу і контролю за результатами діяльності бюджетних установ з боку органів місцевого самоврядування, у веденні яких вони знаходяться;

збір, узагальнення та аналіз інформації з метою вдосконалення нормативно-правової бази та поширення набутого досвіду;

підвищення якості надання медичної допомоги і ефективності використання бюджетних асигнувань за рахунок раціонального використання ресурсів, що виникає внаслідок усунення дублюючих функцій та впровадження диференційованого підходу в наданні медичної допомоги закладами охорони здоров’я різних рівнів.

2. Критерії оптимізації

2.1. Критеріями оптимізації мережі закладів охорони здоров’я є:

загальна кількість населення за попередній п'ятирічний період, тип розселення;

стан здоров’я та смертність населення за її основними причинами, як основний критерій потреби в медичній допомозі;

існуюча мережа та потужність закладів охорони здоров’я;

обсяги медичної допомоги в закладах охорони здоров’я різних рівнів надання медичної допомоги;

обсяги незадоволеної потреби у медичній допомозі;

штатна та фактична чисельність працівників бюджетних закладів охорони здоров’я;

показники використання медичних кадрів;

структура і динаміка фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я (з урахуванням частки позабюджетного фінансування);

форма власності закладів охорони здоров’я;

балансова вартість майна бюджетних закладів охорони здоров’я;

співвідношення у регіоні бюджетних та приватних закладів охорони здоров’я;

рівень оснащення закладів охорони здоров’я;

якість медичної допомоги, що надається;

інфраструктура доріг та громадського автотранспорту.

2.2. При плануванні та здійсненні оптимізації критерії оцінюються у сукупності з урахуванням мережі закладів охорони здоров’я у пілотних регіонах.

3. Підходи до створення закладів охорони здоров’я нового типу

На даному етапі реформування розглядаються питання оптимізації мережі закладів охорони здоров’я, які надають первинну, вторинну, третинну та екстрену медичну допомогу, що відповідає Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» від 7.07.2011 № 3612-VI.

3.1. Центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД).

3.1.1. В сільській місцевості створюються у кожній адміністративно-територіальній одиниці шляхом виділення з центральної районної лікарні  підрозділів з надання ПМСД і відповідної частини адміністративно-управлінських і господарських підрозділів з наданням статусу юридичної особи (ЦПМСД) та приєднання шляхом поглинання мережі лікарських амбулаторій (далі ─ ЛА) і фельдшерсько-акушерських пунктів (далі ─ ФАП). ЛА мають статус невідокремлених або відокремлених підрозділів ЦПМСД. ЛА, що є відокремленими підрозділами, мають свій штамп і печатку. У разі, якщо на території, що обслуговується ЛА,  розташовані ФАПи, такі ФАПи набувають статусу структурних підрозділів ЛА. У випадках, якщо ФАП обслуговує понад 1000 осіб населення такий ФАП може бути реорганізованим у ЛА. Лікарські амбулаторії можуть обслуговувати декілька сіл, таким чином, щоб лікарською первинною медико-санітарною допомогою було охоплено все населення.

3.1.2. У ЛА створюються умови для продовження функціонування  існуючих стоматологічних кабінетів, що мають увійти до складу закладів/підрозділів з надання стоматологічної допомоги населенню району.

3.1.3. ЦПМСД мають функціонувати у всіх районних центрах.

3.1.4. В містах ЦПМСД створюються на кожне місто з населенням до 100 тисяч жителів. В малих містах (до 15 тисяч мешканців) можуть створюватися ЦПМСД які обслуговують населення міста і найближчого сільського району. У великих містах та мегаполісах ЦПМСД створюються на кожні 100-150 тисяч населення. ЛА у містах створюються з метою забезпечення рівної територіальної доступності ПМСД для населення у мікрорайонах, віддалених поселеннях для надання лікарської ПМСД населенню за їх місцем проживання. У амбулаторіях працюють від 1-го до декількох (переважно 4─8) лікарів залежно від характеру забудови мікрорайонів.

3.1.5. У новобудовах доцільно передбачити розташування на першому поверсі будинків приміщень для організації лікарських амбулаторій.

3.2. Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування з консультативно-діагностичним центром.

3.2.1. Основною функцією лікарні інтенсивного лікування (далі - Лікарня) є надання цілодобової медичної допомоги хворим з гострими станами, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду; цілодобової спеціалізованої медичної допомоги окремим категоріям пацієнтів (вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим, дітям).

3.2.2. Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування розділяється на два рівня: першого і другого:

Лікарня першого рівня формується для обслуговування від 150 до 350 тис. населення.

Лікарня другого рівня формується для обслуговування понад 350 тис. населення.

3.2.3. Відмінності лікарні першого та другого рівня полягають у їх структурі та визначеними спеціалізованими напрямками надання медичної допомоги пацієнтам.

3.2.4. Адміністративна територія, що обслуговує лікарня, визначається органом управління охорони здоров’я, якому вона підпорядковується, в залежності від потреби населення в інтенсивній медичній допомозі, чисельності населення, території обслуговування, фактичного забезпечення населення спеціалізованою медичною допомогою.

3.2.5. Лікарня інтенсивного лікування розміщується в спеціально збудованих або пристосованих будівлях, що є комунальною власністю, або орендованих приміщеннях, які за набором та площею службових приміщень відповідають діючим санітарно-гігієнічним і будівельним нормам, вимогам техніки безпеки та протипожежним вимогам. Лікарня розташовується на земельній ділянці, що закріплена за нею, та має відповідати табелю матеріально-технічного оснащення, затвердженого МОЗ України. Критерії відбору нині діючих закладів охорони здоров’я для створення лікарні інтенсивного лікування наведені нижче.

3.2.6. Лікарня є юридичною особою, користується правом оперативного управління щодо закріпленого майна, має штамп, печатку, статут, які затверджуються згідно з чинним законодавством, розрахунковий та інші рахунки у фінансових установах, здійснює бухгалтерський і первинний медичний облік.

3.2.7. Керівництво лікарнею інтенсивного лікування здійснює головний лікар, що призначається і звільняється в установленому порядку, який в своїй діяльності керується чинним законодавством.

3.2.8. Лікарня інтенсивного лікування може бути клінічною та учбовою базою вищих медичних навчальних закладів та науково-дослідних установ.

3.2.9. У таблиці 1 наведено критерії, які необхідно застосовувати при відборі лікарень для створення на їх базі лікарні інтенсивного лікування.

Таблиця 1

Базові критерії відбору закладу охорони здоров’я  для  створення лікарні інтенсивного лікування

4. Організаційна структура Лікарні

4.1.Лікарня є лікувально-профілактичним закладом, який має в своєму розпорядженні будівлі з відповідною територією, обладнання, м’який та твердий інвентар, інше майно у відповідності до затвердженого МОЗ табелю матеріально-технічного оснащення.

4.2.Структура Лікарні визначається в залежності від потреб населення у кваліфікованій, спеціалізованій медичній допомозі та затверджується управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації (УОЗ ОДА).

4.3.Основними структурними підрозділами Лікарні першого рівня є:

4.3.1.  Адміністративна частина / управління лікарнею. Керівництво лікарнею (головний лікар, його заступники, відділ кадрів, фінансово-економічний відділ та бухгалтерія).

4.3.2.  Приймально-діагностичне відділення – відділення невідкладної допомоги:

4.3.3.  Діагностична служба (цілодобово):

клінічна лабораторія з клінічним, біохімічним, бактеріологічним відділами;

кабінет функціональної діагностики;

кабінет рентгенологічної діагностики;

кабінет ультразвукової діагностики;

відділення ендоскопічної діагностики.

4.3.4.  Лікувальна служба:

4.3.4.1. Стаціонарний сектор:

відділення анестезіології та інтенсивної терапії;

хірургічне відділення для надання медичної допомоги хірургічним,             травматологічним та урологічним хворим;

хірургічне відділення – гнійно-септичне;

гінекологічне відділення з ліжками для патології вагітних;

терапевтичне відділення;

неврологічне відділення;

дитяче відділення;

інфекційне відділення боксоване;

пологове відділення.

4.3.4.2. Амбулаторний сектор:

діагностично-консультативний центр.

4.3.4.3. Денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня).

4.3.5. Допоміжні відділення:

операційний блок;

кабінет трансфузіології;

патолого-анатомічне відділення;

центральне стабілізаційне відділення;

відділ медичної статистики та контролю якості медичної допомоги;

медичний архів.

4.3.6. Господарча частина:

відділ технічного обслуговування;

харчоблок;

пральна;

гараж.

4.3.7. Пансіонат для пацієнтів денного стаціонару та родичів хворих, що перебувають на стаціонарному лікуванні у стаціонарі.

4.4.    Основними структурними підрозділами Лікарні другого рівня є:

    4.4.1. Адміністративна частина / управління лікарнею.

Керівництво лікарнею (головний лікар, його заступники, фінансово-економічний відділ та бухгалтерія, відділ кадрів).

4.4.2.  Приймально-діагностичне відділення-відділення невідкладної допомоги:

4.4.3.  Діагностична служба (цілодобово):

клінічна лабораторія з клінічним, біохімічним, бактеріологічним відділами;

відділення функціональної діагностики;

відділення променевої діагностики;

відділення ендоскопічної діагностики.

4.4.4. Лікувальна служба:

4.4.4.1. Стаціонарний сектор:

служба анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу для надання медичної допомоги хворим терапевтичного, неврологічного, хірургічного профілів та політравми;

хірургічне відділення для надання медичної допомоги хворим з хірургічною, невідкладною урологічною та судинною патологією;

хірургічне відділення гнійно-септичне;

відділення травматології та політравми;

гінекологічне відділення з ліжками для патології вагітних;

терапевтичне відділення;

кардіологічне відділення;

неврологічне відділення;

дитяче відділення;

інфекційне відділення боксоване;

пологове відділення;

неонатологічне відділення з палатами інтенсивної терапії та реанімації новонароджених

офтальмологічне відділення;

отоларингологічне відділення;

4.4.4.2. Амбулаторний сектор:

діагностично-консультативний центр.

4.4.4.3. Денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня).

4.4.4.4. Допоміжні відділення:

операційний блок;

відділення трансфузіології;

патолого-анатомічне відділення;

центральне стерилізаційне відділення;

відділ медичної статистики та контролю якості медичної допомоги.

медичний архів.

4.4.5. Господарча частина:

відділ технічного обслуговування;

харчоблок;

пральна;

гараж.

4.4.6.  Пансіонат для пацієнтів денного стаціонару та родичів хворих, що перебувають на стаціонарному лікуванні стаціонар

5.Лікарня планового лікування з консультативною поліклінікою

5.1.Лікарня планового лікування є лікувально-профілактичним закладом, що забезпечує надання планової вторинної (спеціалізованої) консультативної і стаціонарної медичної допомоги населенню території обслуговування та надання невідкладної медичної допомоги (у разі потреби).

5.2.Лікарні планового лікування та територія, що нею обслуговується, визначається органом управління охорони здоров’я, якому вона підпорядковується, в залежності від потреби населення в плановій медичній допомозі. Чисельність населення, яке обслуговує лікарня визначається кількістю осіб, що проживають на адміністративний території, але не може бути меншим 50 тисяч осіб.

5.3.Лікарня є юридичною особою, користується правом оперативного управління щодо закріпленого майна, має штамп, печатку, статут, які затверджуються згідно з чинним законодавством, розрахунковий та інші рахунки у фінансових установах, здійснює бухгалтерський і первинний медичний облік.

5.4.Лікарня розташовується в спеціально збудованих або пристосованих будівлях, що за переліком та площею службових приміщень відповідають діючим санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам та правилам, вимогам техніки безпеки та протипожежним вимогам. Це мають бути нині діючи центральні районні або міські лікарні. Вона оснащується відповідно до табеля матеріально-технічного оснащення, затвердженого МОЗ України.

6. Організаційна структура лікарні планового лікування

з консультативною поліклінікою

6.1.Структура Лікарні визначається органом управління охорони здоров’я, якому вона підпорядковується в залежності від потреб населення в плановій медичній допомозі.

6.2.Структура Лікарні може включати наступні підрозділи:

6.2.1.Адміністративна частина / управління лікарнею.

6.2.2.Керівництво лікарнею (головний лікар, його заступники, відділ кадрів, фінансово-економічний відділ та бухгалтерія).

6.2.3.Стаціонарна служба:

приймальне відділення;

терапевтичне відділення;

неврологічне відділення;

гінекологічне відділення з ліжками для патології вагітних;

педіатричне відділення.

6.2.4. Амбулаторний сектор:

консультативно-діагностична поліклініка.

6.2.5. Денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня).

6.2.6. Діагностичне відділення:

рентгенівський кабінет;

клініко-діагностична лабораторія;

кабінет функціональної діагностики;

кабінет ультразвукової діагностики;

ендоскопічний кабінет.

6.2.7. Фізіотерапевтичне відділення:

кабінет фізіотерапевтичного лікування;

кабінет лікувальної фізкультури;

кабінет масажу.

6.2.8. Допоміжні відділення:

центральне стерилізаційне відділення;

відділ медичної статистики та контролю якості медичної допомоги;

медичний архів.

6.2.9. Господарча частина:

відділ технічного обслуговування;

харчоблок;

пральна;

гараж.

Примітка. За рішенням обласного органу управління охорони здоров’я консультативно-діагностичні центри можуть створюватися як юридичні особи (на базі існуючих).

7. Лікарня відновного лікування

7.1.Лікарня відновного лікування є лікувально-профілактичним закладом, що забезпечує надання планової реабілітаційної стаціонарної допомоги населенню території обслуговування.

7.2.Створення лікарні відновного лікування та території, що нею обслуговується, визначається органом управління охорони здоров’я, якому вона підпорядковується, в залежності від потреби населення в реабілітаційній медичній допомозі, чисельність населення, яке обслуговує лікарня визначається потребою в даному виді медичної допомоги, але не менше 150 тисяч осіб.

7.3.Лікарня є юридичною особою, користується правом оперативного управління щодо закріпленого майна, має штамп, печатку, статут, які затверджуються згідно з чинним законодавством, розрахунковий та інші рахунки у фінансових установах, здійснює бухгалтерський і первинний медичний облік.

7.4.Лікарня розташовується в спеціально збудованих або пристосованих будівлях, що за переліком та площею службових приміщень відповідають діючим санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам та правилам, вимогам техніки безпеки та протипожежним вимогам. Це мають бути нині діючи районні або міські лікарні. Вона оснащується відповідно до табеля оснащення, затвердженого МОЗ України.

8.Організаційна структура лікарні відновного лікування

8.1.Структура Лікарні визначається органом управління охорони здоров’я, якому вона підпорядковується в залежності від потреб населення в реабілітаційній медичній допомозі.

8.2.Структура Лікарні може включати наступні підрозділи:

8.2.1. Адміністративна частина / управління лікарнею. Керівництво лікарнею (головний лікар, відділ кадрів, фінансово-економічний відділ та бухгалтерія).

8.2.2. Стаціонарна служба:

приймальне відділення;

відділення для реабілітації пацієнтів з захворюваннями органів руху;

неврологічне відділення відновного лікування;

загально реабілітаційне відділення;

педіатричне відділення відновного лікування.

8.2.3.Допоміжні відділення:

центральне стерилізаційне відділення;

відділ медичної статистики та контролю якості медичної допомоги;

медичний архів.

8.2.4. Господарча частина:

відділ технічного обслуговування;

харчоблок;

пральна;

гараж.

9. Лікарня медико-соціальної допомоги

9.1. Лікарня медико-соціальної допомоги є лікувально-профілактичним закладом, що забезпечує надання медико-соціальної допомоги стаціонарної допомоги населенню території обслуговування.

9.2.Створення лікарні медико-соціальної допомоги та території, що нею обслуговується, визначається органом управління охорони здоров’я, якому вона підпорядковується, в залежності від потреби населення в медико-соціальній допомозі, чисельність населення, яке обслуговує лікарня визначається потребою в даному виді медичної допомоги, але не менше 80 тис. осіб. Вона оснащується відповідно до табеля оснащення, затвердженого МОЗ України.

9.3. Лікарня є юридичною особою, користується правом оперативного управління щодо закріпленого майна, має штамп, печатку, статут, які затверджуються згідно з чинним законодавством, розрахунковий та інші рахунки у фінансових установах, здійснює бухгалтерський і первинний медичний облік.

9.4.Лікарня розташовується в спеціально збудованих або пристосованих будівлях, що за переліком та площею службових приміщень відповідають діючим санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам та правилам, вимогам техніки безпеки та протипожежним вимогам. Це мають бути нині діючи заклади охорони здоров»я, які не використані для перетворення в лікарні інтенсивного лікування, планового або відновного лікування.

9.5.Керівництво лікарнею медико-соціальної допомоги здійснює медична сестра-магістр.

10. Організаційна структура лікарні медико-соціальної допомоги

10.1. Структура Лікарні визначається органом управління охорони здоров’я, якому вона підпорядковується в залежності від потреб населення в медико-соціальній допомозі.

10.2.Структура Лікарні може включати наступні підрозділи:

10.2.1. Адміністративна частина / управління лікарнею. Керівництво лікарнею (головний лікар, відділ кадрів, фінансово-економічний відділ та бухгалтерія).

10.2.2.Стаціонарна служба:

приймальне відділення;

відділення для надання медико-соціальної допомоги (кількість відділень та їх потужність визначаються потребою).

10.2.3. Допоміжні відділення:

центральне стерилізаційне відділення;

відділ медичної статистики та контролю якості медико-соціальної допомоги;

медичний архів.

10.2.4. Господарча частина:

відділ технічного обслуговування;

харчоблок;

пральна;

гараж.

11. Хоспіс

11.1. Хоспіс це спеціалізований заклад охорони здоров’я особливого типу який створюється для надання цілодобового кваліфікованого догляду, необхідного паліативного/симптоматичного та, за потребою, патогенетичного лікування, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки паліативних хворих, переважно, у термінальній стадії прогресування захворювання , а також для медико-соціальної, психологічної та духовної підтримки родичів хворого на період його хвороби та періоду скорботи після смерті хворого.

11.2. Основними завданнями Хоспісу є забезпечення максимально можливої якості життя Хворих шляхом своєчасної діагностики больового синдрому та розладів життєдіяльності, запобігання та полегшення страждань хворих методами паліативного лікування, цілодобового кваліфікованого медичного догляду, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки, як в стаціонарі, так і здійснення патронажного догляду за хворими вдома, надання організаційно-методичної та консультативної допомоги і координації надання первинної, загальної і спеціалізованої паліативної допомоги на закріпленій території.

11.3. Діяльність Хоспісу здійснюється за умови наявності ліцензії Міністерства охорони здоров’я України на право провадження господарської діяльності з медичної практики та сертифікату державної акредитації закладу охорони здоров’я, та фахівців, які одержали спеціальну підготовку з паліативної та хоспісної допомоги.

11.4. Рішення про відкриття Хоспісу приймається органом управління охорони здоров’я, якому він підпорядковується, в залежності від потреби населення в паліативній медичній допомозі, чисельність населення, яке обслуговує лікарня визначається кількістю осіб, що проживають на території, але не може бути меншим 100 тисяч осіб.

11.5. Хоспіс розміщується в спеціально збудованій типовій або пристосованій до його функцій будівлі, що за набором та площею службових, функціональних та допоміжних приміщень відповідає санітарно-гігієнічним нормам і правилам, вимогам техніки безпеки та протипожежним вимогам і забезпечений усіма видами комунальних послуг для перебування Хворих, створення умов для роботи волонтерів, груп взаємодопомоги та кабінету психологічного розвантаження, приміщення для здійснення релігійних потреб та духовної підтримки тощо. Це мають бути нині діючи заклади охорони здоров»я, які не використані для перетворення в лікарні інтенсивного лікування, планового або відновного лікування, медико-соціальної допомоги.

11.6. Хоспіс може бути клінічною базою вищих медичних навчальних закладів усіх рівнів акредитації та закладів післядипломної освіти та наукових установ.

12. Організаційна структура хоспісу

12.1. Структура хоспісу визначається органом управління охорони здоров’я, якому вона підпорядковується в залежності від потреб населення в паліативній допомозі.

12.2.Структура хоспісу може включати наступні підрозділи:

12.2.1.Адміністративна частина / управління хоспісом. Керівництво хоспісом (головний лікар, відділ кадрів, бухгалтерія).

12.2.2. Стаціонарна служба:

приймальне відділення;

відділення паліативної медицини;

спеціалізована мобільна бригада паліативної допомоги «Хоспіс вдома»,

12.2.3. Допоміжні відділення:

центральне стерилізаційне відділення;

відділ медичної статистики та контролю якості хоспісної допомоги;

медичний архів.

12.2.4.Господарча частина:

відділ технічного обслуговування;

харчоблок;

пральна;

гараж.

13. Дитяча лікарня інтенсивного та планового лікування

13.1. Основною функцією дитячої лікарні інтенсивного та планового лікування є цілодобове надання медичної допомоги хворим та потерпілим, дітям, що доставляються бригадами швидкої медичної допомоги та іншими транспортними засобами, або звертаються безпосередньо, в тому числі за направленнями діагностично-консультативного центру Лікарні, інших медичних закладів, лікарів загальної практики-сімейних лікарів, або самостійно.

13.2. Рішення про відкриття лікарні приймається органом управління охорони здоров’я, якому вона підпорядковується. Адміністративна територія, що обслуговується лікарнею, визначається в залежності від потреби дитячого населення в медичній допомозі, чисельності населення, зони обслуговування, з урахуванням фактичного забезпечення населення ліжковим фондом в інших лікарнях та його спеціалізацією. Рекомендується створення дитячих лікарень інтенсивного та планового лікування з розрахунку на 400 тисяч населення.

13.3. Дитячі лікарні інтенсивного та планового лікування розміщуються в спеціально збудованих або пристосованих будівлях, що є комунальною власністю, або орендованих приміщеннях, які за набором та площею службових приміщень відповідають діючим санітарно-гігієнічним і будівельним нормам, вимогам техніки безпеки та протипожежним вимогам. Лікарня розташовується на земельній ділянці закріпленій за нею. Вона оснащується відповідно до табеля оснащення, затвердженого МОЗ України.

13.4. Лікарня є юридичною особою, користується правом оперативного управління щодо закріпленого майна, має штамп, печатку, статут, які затверджуються згідно з чинним законодавством, розрахунковий та інші рахунки у фінансових установах, здійснює бухгалтерський і первинний медичний облік.

13.5. Надання інтенсивної медичної допомоги дітям здійснюється всім, хто її потребує, незалежно від громадянства, місця проживання, наявності документів та інших обставин.

13.6. Керівництво лікарнею інтенсивного лікування здійснює головний лікар, що призначається і звільняється в установленому порядку, який в своїй діяльності керується чинним законодавством.

13.7. Лікарня може бути клінічною та учбовою базою вищих медичних навчальних закладів та науково-дослідних установ.

14. Організаційна структура дитячої лікарня інтенсивного

та планового лікування

14.1. Лікарня є лікувально-профілактичним закладом, який має в своєму розпорядженні будівлі з відповідною територією, обладнанням, інвентарем, іншим майном у відповідності до затвердженого МОЗ табелю оснащення.

14.2. Структура Лікарні визначається в залежності від потреб населення у кваліфікованій, спеціалізованій медичній допомозі та затверджується управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації (УОЗ ОДА).

14.3. Основними структурними підрозділами Лікарні є:

14.3.1. Адміністративна частина / управління лікарнею. Керівництво лікарнею (головний лікар, його заступники, відділ кадрів, фінансово-економічний відділ та бухгалтерія).

14.3.2. Приймально-діагностичне відділення-відділення невідкладної допомоги.

14.3.3. Діагностична служба (цілодобово):

клінічна лабораторія з клінічним, біохімічним, бактеріологічним відділами;

кабінет функціональної діагностики;

кабінет рентгенологічної діагностики;

кабінет ультразвукової діагностики;

відділення ендоскопічної діагностики.

14.3.4.     Лікувальна служба:

14.3.5. Стаціонарний сектор:

модульне відділення анестезіології та інтенсивної терапії;

хірургічне відділення – чисте;

травматологічне відділення;

хірургічне відділення – гнійно-септичне;

педіатричне відділення;

неврологічне відділення;

інфекційне відділення боксоване;

відділення патології новонароджених;

відділення інтенсивної терапії новонароджених;

відділення другого етапу виходжування недоношених дітей.

14.3.6. Амбулаторний сектор:

діагностично-консультативний центр.

14.3.7. Денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня).

14.3.8. Допоміжні відділення:

операційний блок;

кабінет трансфузіології;

патолого-анатомічне відділення;

центральне стабілізаційне відділення;

відділ медичної статистики та контролю якості медичної допомоги;

медичний архів.

14.3.9. Господарча частина:

відділ технічного обслуговування;

харчоблок;

пральна;

гараж.

14.3.10. Пансіонат для пацієнтів денного стаціонару та родичів хворих дітей, що перебувають на стаціонарному лікуванні у стаціонарі

15. Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

15.1. Станція швидкої медичної допомоги

15.1.1. Екстрена медична допомога передбачає:

надання екстреної медичної допомоги хворим та постраждалим на місці виклику/події;

забезпечення медичного сортування хворих і постраждалих, які потребують надання екстреної медичної допомоги;

транспортування медичне хворих і постраждалих, які потребують надання екстреної медичної допомоги до закладів охорони здоров'я;

подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

15.1.2.Структура служби екстреної медичної допомоги:

15.1.2.1. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф:

служба ШМД;

оперативно-диспетчерська служба;

служба медицини катастроф.

15.2. Підрозділи та служби, що співпрацюють з службою екстреної медичної допомоги:

заклади охорони здоров'я, які мають у своєму складі відділення невідкладної медичної допомоги;

центри травми;

заклади охорони здоров'я різних форм власності, які надають невідкладну медичну допомогу;

16. Порядок надання екстреної медичної допомоги

16.1. На території України встановлюється норматив доїзду бригади швидкої медичної допомоги протягом 10-ти хвилин у містах і 20-ти хвилин у сільській місцевості, з урахуванням наявності наслідків надзвичайних ситуацій, стану доріг, погодних умов та сезонних особливостей територій;

16.2. Нормативи підготовки та виїзду бригад першої і другої черги служби медицини катастроф регулюється чинним законодавством щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

16.3. Порядок надання екстреної медичної допомоги регламентується стандартами, протоколами та протокольними схемами, затвердженими у Порядку, визначеному спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я.

16.4. Контроль за виконанням стандартів, протоколів та протокольних схем під час надання екстреної медичної допомоги в Україні, здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади в сфері охорони здоров'я згідно законодавства.

17. Етапи оптимізації мережі закладів охорони здоров’я

Проведення оптимізації мережі закладів охорони здоров’я проводиться у  такі етапи.

17.1. На першому етапі оптимізації необхідно:

17.1.1. Провести ретельний аналіз:

демографічних показників території обслуговування (чисельність, щільність розселення, віково-статева структура населення, показники смертності, народжуваності);

стану здоров’я населення території обслуговування (показники поширеності, захворюваності та інвалідності);

мережі закладів охорони здоров’я та основних показників їх діяльності;

ресурсного (кадрового, фінансового, матеріально-технічного) забезпечення та організаційно-функціональної структури закладів охорони здоров’я відповідної адміністративної території;

розподілу обсягів надання медичної допомоги між лікарями первинної медико-санітарної допомоги та лікарями-спеціалістами;

обґрунтованості направлення хворих лікарями ПМСД на консультацію та лікування до закладів охорони здоров’я вторинного та третинного рівнів;

обґрунтованості викликів швидкої медичної допомоги;

основних показників діяльності закладів охорони здоров’я відповідної адміністративної території (кількість відвідувань, у тому числі до лікарів-спеціалістів, рівень госпіталізації, показники лікування хворих в умовах цілодобових, денних стаціонарів та стаціонарах вдома, кількість викликів швидкої медичної допомоги, ліжко-днів перебування хворого у стаціонарах, проведених операцій, у тому числі у рамках хірургії «одного дня» тощо);

порядку надання первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги у закладах охорони здоров’я відповідної адміністративної території (самостійне звернення, кероване направлення лікарем ПМСД, наявність регламентованого переліку показань для направлення хворого на консультування та лікування до лікарів-спеціалістів).

17.1.2.       Провести диференціацію закладів охорони здоров’я з урахуванням інтенсивності надання медичної допомоги.

17.1.3.       Оцінити  можливості та порядок взаємодії закладів ПМСД із закладами спеціалізованої медичної допомоги та медико-соціальної допомоги на території обслуговування.

17.1.4.       Вивчити позиції та готовність медичних працівників до структурно-функціональної реорганізації системи медичного обслуговування населення відповідної адміністративної території на принципах розмежування первинного, вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги.

17.1.5.       Вивчити позиції населення щодо зміни порядку надання медичної допомоги з подальшим формуванням позитивного ставлення населення до цих системних перетворень шляхом проведення відповідної роз’яснювальної роботи з залученням засобів масової інформації.

17.1.6.       Визначити реальні потреби у кадрових, фінансових та матеріально-технічних ресурсах.

17.1.7.       Підготовити організаційний проект та план реорганізації первинного, вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги.

17.1.8.Створити раціональний медичний маршрут пацієнта при наданні медичної допомоги на всіх рівнях.

17.1.9.       Запровадити систему індикаторів якості медичних послуг, що надаються на первинному, вторинному та третинному рівнях медичної допомоги.

17.1.10. Забезпечити безперервну підготовку медичних працівників.

17.1.11. Інформувати  населення про задачі та механізми перетворень.

17.2. На другому етапі оптимізації необхідно:

17.2.1.       Забезпечити централізацію коштів територіальних громад на рівні районного/міського бюджету та спрямування їх на фінансування медичного обслуговування населення адміністративної території для більш потужного джерела фінансування та ефективного управління обмеженими ресурсами;

17.2.2.       Створити Центри ПМСД;

17.2.3.       Створити Центри екстреної медичної допомоги.

17.2.4.       Впровадити механізм реалізації права пацієнтів вільно вибирати лікаря ПМСД або у визначеному порядку його змінювати

17.2.5.       Підготувати плани оптимізації мережі та ліжкового фонду закладів охорони здоров’я, у тому числі відомчого підпорядкування;

17.2.6.       Забезпечити фінансування ПМСД за подушним принципом.

17.2.7.       Забезпечити безперервну підготовку медичних працівників.

17.2.8.       Інформувати населення про задачі та механізми перетворень.

17.3.  На третьому етапі оптимізації необхідно:

17.3.1.       Централізувати видатки на надання екстреної, вторинної та третинної медичної допомоги на обласному рівні.

17.3.2.       Забезпечити поступове формування оптимальної мережі закладів вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги з урахуванням інтенсивності надання медичних послуг на засадах єдиного медичного простору з передачею лікарень в обласну власність (цілісними майновими комплексами  або в оперативне управління УОЗ ОДА)

17.3.3.       Впровадити механізми забезпечення організації доступу пацієнтів до вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги через направлення лікаря ПМСД за винятком випадків, що потребують подання екстреної медичної допомоги;

17.3.4.       Забезпечити перерозподіл ресурсів між закладами первинного, вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги;

17.3.5.       Здійснити перехід від фінансування закладів вторинного рівня надання медичної допомоги за предметною ознакою до глобального бюджету.

17.3.6.       Здійснити запровадження програмно-цільового методу фінансування закладів охорони здоров’я.

17.3.7.Проводити моніторинг та аналіз структурних перетворень. Контроль якості медичної допомоги.

17.3.8. Забезпечити безперервну підготовку медичних працівників.

17.3.9. Інформувати населення про задачі та механізми перетворень.

Директор Департаменту

лікувально-профілактичної  допомоги                 М. Хобзей