ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату:

АУГМЕНТИН™

(AUGMENTIN™)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви:амоксицилін, потенційований клавуланатом калію;

основні фізико-хімічні властивості: майже білий порошок;

склад: діюча речовина – амоксицилін (у виглядіамоксициліну три гідрату) 500 мг,1000 мг;

клавуланова кислота (у вигляді калію клавуланату) 100 мг, 200 мг.

 

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін‘єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антибіотики. Код АТС J01CR02.

Фармакологічні властивості.Амоксицилін- напівсинтетичний антибіотик з широким спектром антибактеріальної активності проти багатьох грам позитивних та грам негативних мікро організмів. Амоксицилінчутливий до бета-лактамази та зазнає розпаду під її впливом, тому спектр активності амоксициліну не включає мікро організми, що синтезують цей фермент. Клавуланова кислота має бета-лактамну структуру, подібну до пеніциліні в, та має властивості ін активувати бета-лактамазні ферменти, властиві мікро організмам, резистентним до пеніциліні в та цефалоспоринів. Зокрема, клавуланова кислота активна щодо важливих, з клінічної точки зору, плаз мідних бета-лактамаз, якічасто відповідальні за виникнення перехресної резистентності до антибіотиків. Присутність клавуланової кислоти у складі Аугментину захищає амоксицилін відрозпаду під дією ферментів бета-лактамаз та розширює спектр антибактеріальної дії амоксициліну, включаючи до нього багато мікро організмів, загалом резистентних до амоксициліну, та інших пеніциліні в та цефалоспоринів.

Таким чином, Аугментин проявляє властивості антибіотика широкого спектра дії і інгібітора бета-лактамаз. Аугментин має бактерицидну дію щодо широкого спектра мікро організмів, включаючи:

Грам позитивні аероби: Bacillusanthracis*, види Corynebacterium,  Enterococcus faecalis*, Enterococcusfaecium*, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Staphylococcus aureus*, коагулазонегативні стафілококи (включаючи Staphylococcus epidermidis),Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes,Streptococcus viridans;

Грам позитивні анаероби: видиClostridium , види Peptococcus,  види Peptostreptococcus;

Грам негативні аероби: Bordetellapertussis, види Brucella, Escherichia coli*, Gardnerella vaginalis, Haemophilusinfluenzae*, Helicobacter pylori, види Klebsiella*, види Legionella, Moraxellacatarrhalis* (Branhamella catarrhalis), Neisseria gonorrhoeae*, Neisseriameningitidis*, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis*, Proteus vulgaris*, види Salmonella*, види Shidella*, Vibrio cholerae, Yersinia enterocolitica*;

Грам негативні анаероби: видиBacteroides  (включаючи Bacteroides fragilis), види Fusobacterium;

Інші мікро організми: Borreliaburgdorferi, види Chlamydia, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponemapallidum.

Примітка *Деякі представники цихвидів бактерій продукують бета-лактамазу, що робить їх нечутливими домоно терапії амоксициліном.

Фармакокінетичнівластивості. Фармакокінетичні дослідження Аугментину для внутрішньо венного використання проводили із залученням групи здорових добровольців, яким призначали дози 500/100 (600) мгабо 1000/200 мг (1,2 г)  у вену. Одержані дані наведені в таблицях .

Препарат		Усереднені фармакокінетичні параметри
Амоксицилін	Доза амоксициліну	Середня пікова концентрація в плазмі мкг/мл	Т ½ год.	AUC год. нг/л	Виведення з сечею 0-6 год.%
АУГМЕНТИН 500/100 мг	500 мг	32,2	1,07	25,5	66,5
АУГМЕНТИН 1000/200 мг	1 г	105,4	0,9	76,3	77,4

Препарат		Усереднені фармакокінетичні параметри
Клавуланова кислота	Доза клавуланової кислоти	Середня пікова концентрація в плазмі мкг/мл	Т ½ год.	AUC год. нг/л	Виведення з сечею 0-6 год.%
АУГМЕНТИН 500/100 мг	100 мг	10,5	1,12	9,2	46,0
АУГМЕНТИН 1000/200 мг	200 мг	28,5	0,9	27,9	63,8

Розподіл. Після введення терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти спостерігаються в тканинах таінтерстиціальній рідині. Терапевтичні концентрації обох речовин знайдені в жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м’язовій тканинах; атакож в синовіальній та перитонеальній рідинах, жовчі та гною. Амоксицилін таклавуланова кислота слабо зв’язуються  з білками; дослідженнями встановлено, що показники зв’язування з білками становлять 25% для клавулановоїкислоти та 18% для амоксициліну від загальних концентрацій їх у плазмі. При дослідженнях на тваринах не встановлено кумуляції жодного з цих компонентів вбудь-якому органі.

Амоксицилін, як і інші пеніциліни, може виявлятися в грудному молоці. Слідова кількість клавуланової кислоти такожможе бути виявлена в грудному молоці. Дослідження репродуктивної функції на тваринах показали, що  амоксицилін і клавуланова кислота можуть проникати через плацентарний бар’єр. Проте не виявлено будь-яких даних щодо порушення фертильної функції або шкідливого впливу на плід.

Виведення. Як і для інших пеніциліні в, основним шляхом виведення амоксициліну є ниркова екскреція, в той час як дляклавуланату виведення здійснюється і через нирки, і шляхом поза ниркових механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну і 40-65% клавуланової кислоти виділяється із сечею у незмінному стані протягом перших 6-ти годин. Амоксицилінтакож частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилової кислоти в кількостях, еквівалентних 10-25% прийнятої дози. Клавуланова кислота значною мірою метаболізується в організмі людини  до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-пірол-3-карбоксил ової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-она і виділяється із сечею та фекаліями, а також увигляді діоксиду вуглецю з повітрям, що видихається.

Показання для застосування.

Аугментин призначений для короткострокового лікування бактеріальних інфекцій наступної локалізації, що викликаються чутливими до Аугментину мікро організмами:

Інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи вухо, горло, ніс), в т. ч. рецидивуючі тонзиліти, синусити, середні отити, збудниками яких є, як правило, Streptococcus pneumoniae, Haemophilusinfluenzae*, Moraxella catarrhalis* та Streptococcus pyogenes.

Інфекції нижніх дихальних шляхів, вт. ч. загострення хронічного бронхіту, лобарна та бронхопневмонії, збудниками яких є, як правило, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* таMoraxella catarrhalis*.

Інфекції сечовивідної системи, вт. ч. цистити, уретрити, пієлонефрити, інфекції жіночих статевих органів, збудниками яких є, як правило, Enterobacteriaceae* (в основному Escherichiacoli*) Staphylococcus saprophyticus та гонорея, що викликається Neisseriagonorrhoeae*.

Інфекції шкіри та м’яких тканин, збудниками яких є, як правило, Staphylococcus aureus*, Streptococcuspyogenes та Bacteroides species*.

Кістково-суглобові інфекції, в т. ч. остеомієліти, збудниками яких є, як правило, Staphylococcus aureus*, коли виникає необхідність у більш тривалій терапії.

Інші інфекції, в т. ч. септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис, септицемія, перитоніт, після операційні інфекційні ускладнення.

Аугментин 1000/200 мг показаний для профілактики інфекційних ускладнень при хірургічних втручаннях, у більшості видів оперативних втручань на шлунково-кишковому тракті, тазових органах, голові та шиї, серці, нирках, трансплантації органів та хірургії жовчних протоків.

Примітка *Деякі представники цьоговиду бактерій продукують бета-лактамазу, що робить їх нечутливими домоно терапії амоксициліном.

Інфекції, що викликаютьсяамоксицилін-чутливими мікро організмами, ефективно лікуються Аугментином, зважаючи на вміст у ньому амоксициліну. Змішані інфекції, що викликаютьсяамоксицилін-чутливими мікро організмами в поєднанні з Аугментин-чутливими мікро організмами – продуцентами бета-лактамази, можуть, таким чином, лікуватисяАугментином.

Спосіб застосування та дози. Залежить від віку, ваги тафункції нирок у пацієнтів, а також від ступеня важкості інфекції. Дози усюди зазначені в одиницях амоксицилін/клавуланат. Аугментин вводиться  внутрішньо венно (струйно, повільне введення протягом 3-4 хвилин), або крапельно (період інфузії – 30-40 хвилин). Ця форма Аугментину не застосовується длявнутрішньом’язових ін’єкцій. Лікування не може продовжуватись більше 14 днівбез оцінки результатів та консультації  лікаря.

Дозування для дорослих.

Стандартна доза: 1000/200 мг кожні 8 годин.

Важкі інфекції: 1000/200 мг кожні 4-6 годин.

Профілактика ускладнень при хірургічних втручаннях.

Тривалість операції < 1 год.: одна доза 1000/200 мг препарату вводиться до анестезії. Тривалість операції> 1 год.: як вказано вище , та до 4 доз 1000/200 мг препарату  вводяться згідно з  інструкцією протягом 24 годин.

Метою застосування Аугментину при хірургічних втручаннях є захист пацієнта на період ризику після операційного інфекційного ускладнення.

На випадок виникнення клінічних ознак інфекції під час операції необхідно провести повний курс внутрішньо венного або перорального прийому Аугментину після операції.

Порушення функції нирок.Корективи дозування базуються на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну.

Кліренс креатині ну >30 мл/хв.: корективи дозування не потрібні.

Кліренс креатині ну 10 – 30 мл/хв.: 1000/200 мг , потім 500/100 мг  2 рази на день.

Кліренс креатині ну <10 мл/хв.:1000/200 мг, потім 500/100 мг  кожні 24 години.

Гемодіаліз. Корективи дозування базуються намаксимальних рекомендованих дозах амоксициліну. Перша доза 1000/200 мг, потім 500/100 мг  кожні 24 години. Зважаючи на необхідність підтримання ефективної концентрації, ще одну дозу  слід ввести після закінченнягемодіалізу.

Порушення функції печінки. Обережність при дозуванні; постійний моніторинг функції печінки з регулярними інтервалами. Наявних даних недостатньо для формулювання рекомендацій щодо дозування.

Пацієнти похилого віку. Корекція не потрібна. Дозидля дорослих, при необхідності - коригування  залежно від функції нирок.

Дозування для дітей. Дозування для дітей до 40кг  залежить від ваги;  мінімальний інтервал дозування 4 години.

До 3 місяців:

Вага дитини менше 4 кг: 25/5мг/кг  кожні 12 годин.

Вага дитини більше 4 кг:  до 25/5 мг/кг  кожні 8 годин,  залежно від перебігу інфекції.

Діти віком від 3 місяців до 12 років:

25/5 мг/кг  кожні 6- 8годин,  залежно від перебігу інфекції.

Порушення функції нирок. Корективи дозування базуються на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну.

Кліренс креатині ну >30 мл/хв.: корективи дозування не потрібні.

Кліренс креатині ну 10 – 30 мл/хв.: 25/5 мг/кг 2 разина день.

Кліренс креатині ну <10 мл/хв.:  25/5 мг/кг 1раз на день.

Гемодіаліз. Корективи дозування базуються намаксимальних рекомендованих дозах амоксициліну. 25/5 мг/кг 1 раз на день. Зважаю чина необхідність відновлення ефективної системи концентрації, ще одну дозу  слід ввести після закінчення гемодіалізу (25/5 мг/кг/день).

Порушення функції печінки. Обережність при дозуванні; постійний моніторинг функції печінки з регулярними інтервалами. Наявних даних недостатньо для рекомендацій щодо дозування.

Побічна дія.

За даними великих клінічних іспитів побічні ефекти були класифіковані по частоті їх виникнення - від дуже частих додуже рідких. Частота інших побічних ефектів (наприклад, з частотою <1 на 10000) наведена, головним чином, за маркетинговими даними і відображує більшечастоту надходження даних про побічну дію більше, ніж частоту їх виникнення.

Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів:

Дуже часто ³ 1/10

Часто ³ 1/100 та < 1/10

Нечасто ³ 1/1000 та < 1/100

Рідко ³ 1/10 000 та <1/1000

Дуже рідко < 1/10

Інфекції та інвазії

Часто - кандидоз шкіри та слизових оболонок.

Кровоносна та лімфатична системи

Рідко – обернена лейкопенія (включаючинейтропенію) та тромбоцит опенія.

Дуже рідко – обернений агранулоцит оз та гемолітична анемія. Збільшення часу кровотечі тапротромбі нового індексу.

Імунна система

Дуже рідко – ангіо невротичний набряк, анафілаксія, сироватко-подібний синдром, алергічний васкуліт.

Нервова система

Не часто- запаморочення, головний біль.

Дуже рідко-конвульсії. Конвульсії можуть виникати у пацієнтів з порушеною функцією нирок або у тих, які отримують високі дози препарату.

Судинні порушення

Рідко-тромбофлебіт у місці введення препарату.

Шлунково-кишкові реакції

Часто- діарея.

Не часто-нудота, блювання, порушення травлення.

Дуже рідко -антибіотико-асоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт тагеморагічний коліт). Ймовірність виникнення значно нижче при парентеральномувведенні препарату.

Гепатобіліарні  реакції

Не часто – помірне підвищення рівняАСТ та/або АЛТ відмічається у хворих, які лікуються  антибіотиками з групибета-лактамів.

Дуже рідко- гепатити тахолестатична жовтяниця. Ці явищі виникають при застосуванні інших пеніциліні вті цефалоспоринів.

Гепатити виникають головним чином у чоловіків та хворих похилого віку і їх виникнення може бути пов´ язане із тривалим лікуванням препаратом. Ознаки та симптоми захворювання виникають підчас або одразу після лікування, але в деяких випадках можуть з´ явитисьчерез декілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища звичайно мають обернений характер. У надзвичайно рідких випадках можуть мати місце летальні випадки, які завжди виникають у пацієнів з важким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно лікуються препаратами, що мають негативний вплив напечінку.

Шкіра та підшкірні тканини

Не часто – шкірний висип, свербіж, кропив´ янка.

Рідко – поліморфна еритема.

Дуже рідко – синдромСтівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некороліз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

У раз появи будь-якого алергічного дерматиту лікування слід припинити.

Нирки та сечо-видільна система

Дуже рідко – інтерстиціальнийнефрит, кристалурія.

Протипоказання. Підвищена чутливість добета-лактамів, в тому числі до пеніциліні в та цефалоспоринів. Наявність  ванамнезі жовтяниці/дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням Аугментину.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. У деяких хворих, які отримували Аугментин, спостерігалосьподовження часу кровотечі та протромбі нового часу. Аугментин слід призначати із застереженням хворим, які отримують антикоагуляційну терапію. Так як і увипадку з іншими антибіотиками широкого спектра дії.

Аугментин може зменшувати ефективність пероральних контрацептивів, тому слід про це попереджати пацієнтів належним чином.

Одночасно застосовувати пробенецидне рекомендується. Пробенецид зменшує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне застосування Аугментину може призводити до підвищених рівнів в кровіамоксициліну, які триватимуть довше, але не клавуланової кислоти.

Одночасне приймання алопуринолу під час лікуванняамоксициліном може підвищувати вірогідність алергічних реакцій з боку шкіри. Даних про одночасне застосовування Аугментину та алопуринолу немає.

Аугментин не слід змішувати з продуктами крові, іншими рідинами, що містять білок, зокрема гідролізатами білків, та з емульсіями жирів для внутрішньо венного використання.

Якщо Аугментин прописаний одночасно заміноглікозидом, антибіотики не слід змішувати в одному шприці, ємності длявнутрішньо венного розчину або інших ємностях, тому що активність аміноглікозидувтрачається.

Особливості застосування. Перед початком терапіїАугментином необхідно ретельно визначити наявність в анамнезі реакції гіпер чутливості до пеніциліні в, цефалоспоринів або інших алергенів. Серйозні, а часом навіть фатальні випадки гіпер чутливості (анафілактичні реакції) відомі у пацієнтів підчас терапії пеніциліном. Ці реакції найбільш вірогідні в осіб з аналогічними реакціями на пеніцилін у минулому. У разі виникнення алергічних реакцій, слід припинити терапію Аугментином і розпочати відповідну альтернативну терапію. Серйозні анафілактичні реакції потребують негайного лікування із застосуванням адреналіну. Також можливе при необхідності застосування оксигенотерапії, внутрішньо венного введення стероїдів та керованого дихання, включаючиінтубацію. Аугментин необхідно відмінити при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки виникнення при цьому захворюванні коре подібних висипів може бути пов’язане із прийомом амоксициліну. Довготривалий прийом препарату також іноді може викликати активізацію нечутливої до Аугментину мікрофлори. Загалом Аугментин добре переноситься і має низькі показники токсичності серед антибіотиків пеніцилінового ряду. При довго тривалому прийомі слід контролю вати функції органів і систем, включаючи функції нирок, печінки та гемопоез. Зрідкау пацієнтів, що приймають Аугментин, може спостерігатися подовженняпротромбі нового часу. При супутньому прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Аугментин слід застосовувати з обережністю  пацієнтам з дисфункцією печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок необхідні корективи дозування відповідно до ступеня цих порушень. У разі необхідності парентерального введення високих доз препарату, слід звертати увагу на вміст натрію у розчинах при лікуванні пацієнтів, які знаходяться нанатрій-контрольованій дієті.

У хворих із зменшенням кількості виділеної сечі дуже рідко може виникнути кристалурія, головним чином припарентеральному введенні препарату. Тому при застосуванні високих дозамоксициліну рекомендується адекватний прийом рідини та контроль за відповідним виділенням сечі з метою зменшення можливості виникнення кристалуріїамоксициліну.

Застосування під час вагітності та в період лактації. Репродуктивні дослідження на тваринах (мишах та щурах) пероральних та парентеральних форм Аугментину  не виявили ніякоїтератогенної дії. В одному дослідженні вагітної жінки з передчасними пологами (передчасний розрив ембріональної оболонки) було повідомлення , що профілактичне лікування Аугментином може збільшувати ризик розвитку некротичного ентероколіту у новонардженого. Як і у випадку з іншими лікарськими засобами, слід уникати застосування Аугментину при вагітності за виключенням ситуацій, коли лікарь вважає це необхідним.

Аугментин може застосовуватись вперіод лактації. Виключаючи ризик розвитку гіпер чутливості, пов’язаний  із виділенням слідових кількостей з грудним молоком, будь-яких шкідливих ефектів щодо дитини, яка на грудному вигодовуванні, немає.

Передозування. Передозування може супроводжуватись симптомами з боку шлунково-кишкового тракту та розладами водного та електролітного балансів. Вказані симптоми лікують симптоматично з особливою увагою до корекції водно-електролітного балансу.

Може спостерігатись кристалуріяамоксициліну. При наявності високих концентрацій амоксициліну у сечі при кімнатній температурі можливо випадання його в осад у сечовому катеторі.

Аугментин може бути видалений зкровотоку методом гемодіалізу.

Фармацевтичні особливості. Підготовка розчину та особливості введення. Аугментин  вводять шляхом внутрішньо венних ін’єкцій (струминно) або шляхом періодичних інфузій (крапельно). Аугментин не можна вводити внутрішньом’язово.

Флакон 600 мг: розчинити вміст у 10мл води для ін’єкцій  (кінцевий об’єм 10,5 мл).

Флакон 1,2 г: розчинити вміст у 20мл води для ін’єкцій  (кінцевий об’єм 20,9 мл).

Під час розчинення може з’явитисьтимчасове рожеве забарвлення, що зникає. Як правило,  розчини Аугментинумають блідо-солом’яний колір.

Внутрішньо венна ін’єкція. Стабільність розчину Аугментину має концентраційну залежність, тому розчин Аугментину слід застосовувати негайно після розчинення і вводити повільно протягом 3-4 хвилин. Аугментин можна вводити безпосередньо у вену або через катетер крапельно.

Внутрішньо венна інфузія. Аугментин можна вводитивнутрішньо венно у вигляді інфузії у воді для ін’єкцій або в розчині хлористого натрію для ін’єкцій (0,9% вага/об’єм розчин). Додати розчин 600 мг до 50 мл ін фузійноїрідини або 1,2 г розчин до 100 мл ін фузійної рідини (краще застосовувати міні-контейнер чи бюретку). Проводити інфузію протягом 30-40 хвилин та з наступним 4-годинним періодом відновлення. Розчини повинні бути доведені доповного об’єму, що вливається, безпосередньо після розчинення порошку. Розчини антибіотика, що залишились, застосовувати не можна.

Стабільність приготованого розчину.Внутрішньо венні інфузії Аугментину можуть бути зроблені за допомогою різних внутрішньо венних розчинів. Задовільна концентрація антибіотика зберігається при 5º С і при кімнатній температурі (25º С) у рекомендованих об’ємахзазначених нижче ін фузійних розчинів. При розчиненні препарату та його знаходженні при кімнатній температурі інфузії повинні бути зроблені протягом зазначеного часу

	Період стабільності при 25°С (години)
Внутрішньо венний розчин	5:1 розчинення	10:1 розчинення
Вода для ін’єкцій (БФ)	4 год.	1 год.
Натрію хлорид (в/в інфуз.) БФ. (0,9% вага/об’єм)	4 год.	1 год.
Натрію лактат (в/в інфуз.) БФ. (М/6)	4 год.	1 год.
Комбінована рідина NaCl (в/в інфуз.) БФ. Кодекс 1959 (Ringer’s)	3 год.	1 год.
Комбінована рідина для в/в інфуз. (натрію лактат) БФ. (Hartmann’s)	3 год.	1 год.
Калію хлорид і натрію хлорид (в/в інфуз.) БФ.	3 год.	–

Стабільність розчинів Аугментинузалежить від концентрації. Якщо розчин готується  більшої концентрації, період стабільності розчину пропорційно збільшується.

При зберіганні в умовах 5°С розчини 1000/200 мг та 500/100 мг можуть бути додані до попередньо охолодженого розчину для інфузій (в пластиковому стерильному контейнері) і отриманий препарат може зберігатися при вказаній температурі до 8 годин.

	Період стабільності при 5°С
Розчин для в/в інфузій	5:1 розчинення
Вода для ін’єкцій БФ.	8 год.
Натрію хлорид (в/в інфуз. розчин) БФ. (0,9 % вага/об’єм)	8 год.

При нагріванні до кімнатної температури розчин слід використати негайно.

АУГМЕНТИН менш стабільний урозчинах глюкози, декстрану та бікарбонату.

Розчини на вказаній основі необхідно використати протягом 3-4 хвилин після розчинення. Источник

Будь-який не використатанийрозчин слід знищити.

АУГМЕНТИН не розрахований намультидозовий режим застосування.

Умови та термін зберігання. 2 роки в сухому недоступному для дітей місці при температурі нище 25º С. Аугментин длявнутрішньо венного введення слід вводити негайно після розчинення.