ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АУГМЕНТИН™

(AUGMENTIN™)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: майже білий порошок;

склад: 1 флакон містить амоксициліну (у виглядіамоксициліну три гідрату) 500 мг,1000 мг;

клавуланової кислоти (у вигляді калію клавуланату)100 мг, 200 мг.

 

Форма випуску. Порошок для приготування розчину дляін´ єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Код АТС J01C R02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик з широким спектром антибактеріальної активності проти багатьохграм позитивних і грам негативних мікро організмів. Амоксицилін чутливий добета-лактамази та зазнає розпаду під її впливом, тому спектр активностіамоксициліну не включає мікро організми, що синтезують цей фермент. Клавулановакислота має бета-лактамну структуру, подібну до структури пеніциліні в, а також здатність ін активувати бета-лактамазні ферменти, що притаманні мікро організмам, резистентним до пеніциліні в і цефалоспоринів. Зокрема, клавуланова кислота активна щодо важливих, з клінічної точки зору, плаз мідних бета-лактамаз, якічасто є відповідальними за виникнення перехресної резистентності до антибіотиків. Присутність клавуланової кислоти у складі Аугментину захищаєамоксицилін від розпаду під дією ферментів бета-лактамаз і розширює спектр антибактеріальної дії амоксициліну, включаючи до нього багато мікро організмів, загалом резистентних до амоксициліну, та інших пеніциліні в і цефалоспоринів.

Таким чином, Аугментин виявляє властивості антибіотика широкого спектра дії і інгібітору бета-лактамаз. Аугментин має бактерицидну дію щодо широкого спектра мікро організмів, включаючи

грам позитивні аероби: Bacillus anthracis*, види Corynebacterium, Enterococcus faecalis*, Enterococcus faecium*, Listeriamonocytogenes, Nocardia asteroides, Staphylococcus aureus*, коагулазонегативні стафілококи (включаючи Staphylococcus epidermidis), Streptococcus agalactiae,Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, види Streptococcus,Streptococcus viridans;

грам позитивні анаероби: види Clostridium, види Peptococcus, види Peptostreptococcus;

грам негативні аероби: Bordetella pertussis, види Brucella, Escherichia coli*, Gardnerella vaginalis, Haemophilusinfluenzae*, Helicobacter pylori, види Klebsiella*, види Legionella, Moraxellacatarrhalis* (Branhamella catarrhalis), Neisseria gonorrhoeae*, Neisseriameningitidis*, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis*, Proteus vulgaris*, види Salmonella*, види Shidella*, Vibrio cholerae, Yersinia enterocolitica*;

грам негативні анаероби: види Bacteroides(включаючи Bacteroides fragilis), види Fusobacterium;

інші мікро організми: Borrelia burgdorferi, види Chlamydia, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum.

___________________

*Деякі представники цих видів бактерій продукують бета-лактамазу, що робить їх нечутливими до моно терапії амоксициліном.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні дослідженняАугментину для внутрішньо венного застосування проводили із залученням групи здорових добровольців, яким призначали дози 500/100 (600) мг або 1000/200 мг (1,2 г) у вену. Одержані дані наведені в таблицях .

Усереднені фармакокінетичні параметри для складових частин Аугментину - 600 мг та 1,2г.

Амоксицилін

		Усереднені фармакокінетичні параметри
Амоксицилін	Доза амоксициліну	Середня пікова концентрація в плазмі, мкг/мл	Т ½ , год (період напів виведення)	AUC год/мг/л (площа під кривою “концентрація/час)	Виведення із сечею 0-6 год,%
АУГМЕНТИН 500/100 мг	500 мг	32,2	1,07	25,5	66,5
АУГМЕНТИН 1000/200 мг	1 г	105,4	0,9	76,3	77,4

Клавуланова кислота

		Усереднені фармакокінетичні параметри
Клавуланова кислота	Доза клавуланової кислоти	Середня пікова концентрація в плазмі, мкг/мл	Т ½, год	AUC год/ мг/л	Виведення із сечею 0-6 год,%
АУГМЕНТИН 500/100 мг	100 мг	10,5	1,12	9,2	46,0
АУГМЕНТИН 1000/200 мг	200 мг	28,5	0,9	27,9	63,8

Розподіл. Після введення терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти спостерігаються в тканинах таінтерстиціальній рідині. Терапевтичні концентрації обох речовин знайдені вжовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м’язовій тканинах, а також у синовіальній та перитонеальній рідинах, жовчі та гної. Амоксицилін іклавуланова кислота слабко зв’язуються з білками; дослідженнями встановлено, що показники зв’язування з білками становлять 25% для клавуланової кислоти та 18%- для амоксициліну від загальних концентрацій їх у плазмі. При дослідженнях на тваринах не встановлено кумуляції жодного з цих компонентів у будь-якому органі.

Амоксицилін, як і інші пеніциліни, може виявлятись угрудному молоці. Слідова кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці. Дослідження репродуктивної функції на тваринах показали, що амоксицилін і клавуланова кислота можуть проникати крізь плацентарний бар’єр. Проте не виявлено будь-яких даних щодо порушення фертильної функції або шкідливого впливу на плід.

Виведення. Як і щодо інших пеніциліні в, основним шляхом виведення амоксициліну є ниркова екскреція, тоді як виведенняклавуланату здійснюється і через нирки, і шляхом поза ниркових механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну і 40-65% клавуланової кислоти виділяється ізсечею у незміненому стані протягом перших 6 годин. Амоксицилін також частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилової кислоти в кількостях, еквівалентних 10-25% застосованої дози. Клавуланова кислота значною міроюметаболізується в організмі людини до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-пірол-3-карбоксил ової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-ону і виділяється із сечею та фекаліями, а також увигляді діоксиду вуглецю з повітрям, що видихається.

Показання для застосування.

Аугментин призначений для короткотривалого лікування бактеріальних інфекцій, що спричинюються чутливими до Аугментину мікро організмами.

Інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи вухо, горло, ніс), у т. ч. рецидивуючі тонзиліти, синусити, середні отити.

Інфекції нижніх дихальних шляхів, у т. ч. загострення хронічного бронхіту, лобарна та бронхопневмонії.

Інфекції сечовидільної системи, в т. ч. цистити, уретрити, пієлонефрити, інфекції жіночих статевих органів та гонорея.

Інфекції шкіри та м’яких тканин.

Кістково-суглобові інфекції, в т. ч. остеомієліти.

Інші інфекції, в т. ч. септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис, септицемія, перитоніт, після операційні інфекційні ускладнення.

Аугментин 1000/200 мг показаний для профілактики інфекційних ускладнень при хірургічних втручаннях, у більшості видів оперативних втручань на шлунково-кишковому тракті, тазових органах, голові та шиї, серці, нирках, призаміні суглобів і хірургії жовчних проток.

Інфекції, що спричинюються амоксицилінчутливими мікро організмами, ефективно лікуються Аугментином, зважаючи на вміст у ньому амоксициліну. Змішані інфекції, що спричинюються амоксициліннечутливими мікро організмами в поєднанні з аугментинчутливими мікро організмами – продуцентами бета-лактамази, можуть, таким чином, лікуватись Аугментином.

Спосіб застосування та дози. Залежать від віку, маси тіла та функції нирок у пацієнтів, а також від ступеня тяжкості інфекції. Дози всюди зазначені в одиницях амоксицилін/клавуланат. Аугментин вводиться внутрішньо венно (струминно, повільне введення протягом 3-4 хвилин) або краплинно (періодінфузії – 30-40 хвилин). Ця форма Аугментину не застосовується длявнутрішньом’язових ін’єкцій. Лікування не може продовжуватись більше 14 днівбез оцінки результатів застосування і клінічної картини.

Дозування для дорослих.

Стандартна доза: 1000/200 мг кожні 8 годин.

Тяжкі інфекції: 1000/200 мг кожні 4-6 годин.

Профілактика ускладнень при хірургічних втручаннях.

Тривалість операції < 1 год: одна доза 1000/200 мг препарату вводиться до анестезії. Тривалість операції > 1 год: як зазначено вище, та до 4 доз 1000/200 мг препарату вводяться згідно з інструкцією протягом 24 годин.

Метою застосування Аугментину при хірургічних втручаннях є захист пацієнта на період ризику після операційного інфекційного ускладнення.

На випадок виникнення клінічних ознак інфекції підчас операції необхідно провести повний курс внутрішньо венного або перорального застосування Аугментину після операції.

Порушення функції нирок. Корективи дозування базуються на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну.

Кліренс креатині ну >30 мл/хв: корективи дозування не потрібні.

Кліренс креатині ну 10 – 30 мл/хв:1000/200 мг, потім - 500/100 мг 2 рази на день.

Кліренс креатині ну <10 мл/хв: 1000/200 мг, потім - 500/100 мг кожні 24 години.

Гемодіаліз. Корективи дозування базуються на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну. Перша доза - 1000/200 мг, потім - 500/100 мгкожні 24 години. Зважаючи на необхідність підтримання ефективної концентрації, ще одну дозу слід ввести після закінчення гемодіалізу.

Порушення функції печінки. Обережність при дозуванні; постійний моніторинг функції печінки з регулярними інтервалами. Наявних даних недостатньо для формулювання рекомендацій щодо дозування.

Пацієнти похилого віку. Корекція не потрібна. Дозидля дорослих, за необхідності - коригування залежно від функції нирок.

Дозування для дітей. Дозування для дітей з масою тіла до 40 кг залежить від маси тіла; мінімальний інтервал дозування - 4 години.

До 3 місяців

Маса тіла дитини менше 4 кг: 25/5 мг/кг кожні 12годин.

Маса тіла дитини більше 4 кг: до 25/5 мг/кг кожні 8годин, залежно від перебігу інфекції.

Діти від 3 місяців до 12років

25/5 мг/кг кожні 6-8 годин, залежно від перебігу інфекції.

Порушення функції нирок. Корективи дозування базуються на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну.

Кліренс креатині ну >30 мл/хв: корективи дозування не потрібні.

Кліренс креатині ну 10–30 мл/хв:25/5 мг/кг 2 рази на день.

Кліренс креатині ну <10 мл/хв:25/5 мг/кг 1 раз на день.

Гемодіаліз. Корективи дозування базуються на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну. 25/5мг/кг 1 раз на день. Зважаючи на необхідність відновлення ефективної системи концентрації, ще одну дозу слід ввести після закінчення гемодіалізу (25/5мг/кг/день).

Порушення функції печінки. Обережність при дозуванні; постійний моніторинг функції печінки з регулярними інтервалами. Наявних даних недостатньо для рекомендацій щодо дозування.

Побічна дія.

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення - від дуже частих до дуже рідких. Частота інших побічних ефектів (наприклад з частотою<1 на 10 000) наведена, головним чином, за маркетинговими даними івідображує частоту надходження даних про побічну дію більше, ніж частоту їх виникнення.

Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів:

дуже часто => 1/10;

часто => 1/100 та < 1/10;

нечасто => 1/1000 та < 1/100;

рідко => 1/10 000 та < 1/1000;

дуже рідко < 1/10 000.

Інфекції та інвазії.

Часто - кандидоз шкіри та слизових оболонок.

Кровоносна та лімфатична системи.

Рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцит опенія.

Дуже рідко – оборотний агранулоцит оз і гемолітична анемія. Збільшення часу кровотечі та протромбі нового індексу.

Імунна система.

Дуже рідко – ангіо невротичний набряк, анафілаксія, сироваткоподібнийсиндром, алергічний васкуліт.

Нервова система.

Не часто – запаморочення, головний біль.

Дуже рідко – конвульсії. Конвульсії можуть виникати у пацієнтів з порушеною функцією нирок або у тих, хто отримує високі дози препарату.

Судинні порушення.

Рідко – тромбофлебіт у місці введення препарату.

Шлунково-кишкові реакції.

Часто – діарея.

Не часто – нудота, блювання, порушення травлення.

Дуже рідко - антибіотикоасоцийований коліт (включаючипсевдомембранозний коліт і геморагічний коліт). Ймовірність виникнення значно нижче при парентеральному введенні препарату.

Гепатобіліарні реакції.

Не часто – помірне підвищення рівня АСТ та/або АЛТ відмічається ухворих, які лікуються антибіотиками групи бета-лактамів.

Дуже рідко – гепатити та холестатична жовтуха. Ці явищі виникають при застосуванні інших пеніциліні в і цефалоспоринів.

Гепатити виникають головним чином у чоловіків і хворих похилого віку, іїх виникнення може бути пов´ язано з тривалим лікуванням препаратом. Ознаки та симптоми захворювання виникають під час або одразу після лікування, але в деяких випадках можуть виникнути через декілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища звичайно мають оборотний характер. Надзвичайно рідко мають місце летальні випадки, які завжди трапляються у пацієнів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно лікуються препаратами, що мають негативний вплив на печінку.

Шкіра та підшкірні тканини.

Не часто – шкірний висип, свербіж, кропив´ янка.

Рідко – поліморфна еритема.

Дуже рідко – синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальнийнекроліз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, гострий генералізованийекзантематозний пустульоз.

У разі появи будь-якого алергічного дерматиту лікування слід припинити.

Нирки та сечовидільна система.

Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія (див. розділ“Передозування”)

Протипоказання. Підвищена чутливість до бета-лактамів, у томучислі до пеніциліні в та цефалоспоринів. Наявність в анамнезі жовтухи/дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням Аугментину.

Передозування. Передозування може супроводжуватись симптомами збоку шлунково-кишкового тракту та розладами водного та електролітного балансу. Зазначені симптоми лікують симптоматично, з особливою увагою до корекції водно-електролітного балансу.

Може спостерігатись кристалурія амоксициліну, що вдеяких випадках може призводити до ниркової недостатності. Є повідомлення про преципітацію амоксициліну у сечовому катетері при застосуванні внутрішньо венного Аугментину у високих дозах. Слід регулярно перевіряти його прохідність.

Аугментин може бути видалений з кровотоку методомгемодіалізу.

Особливості застосування. Перед початком терапії Аугментиномнеобхідно ретельно визначити наявність в анамнезі реакції гіпер чутливості допеніциліні в, цефалоспоринів або інших алергенів. Серйозні, а часом навіть фатальні випадки гіпер чутливості (анафілактичні реакції) спостерігаються у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Ці реакції найбільш імовірні в осіб з аналогічними реакціями на пеніцилін у минулому. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити терапію Аугментином і розпочати відповідну альтернативну терапію. Серйозні анафілактичні реакції потребують негайного лікування із застосуванням адреналіну. Також можливо за необхідності застосування оксигенотерапії, внутрішньо венного введення стероїдів і керованого дихання, включаючи інтубацію. Аугментин необхідно відмінити при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки виникнення при цьому захворюванні кіреподібного висипу може бутипов’язане з прийомом амоксициліну. Довготривалий прийом препарату також інодіможе спричинювати активізацію нечутливої до Аугментину мікрофлори. ЗагаломАугментин добре переноситься і має низькі показники токсичності серед антибіотиків пеніцилінового ряду. При довго тривалому застосуванні слід контролю вати функції органів і систем, включаючи функції нирок, печінки тагемопоез. Зрідка у пацієнтів, які приймають Аугментин, може спостерігатися подовження протромбі нового часу. При супутньому прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Аугментин слід з обережністю призначати пацієнтам з дисфункцією печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок необхідні корективи дозування відповідно до ступеня цих порушень.

Присутність клавуланової кислоти у Аугментині може викликати неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, щоможе мати як наслідок хибно позитивну реакцію Кумбса.

  У разі необхідності парентерального введення високих доз препарату слід звертати увагу на вміст натрію у розчинах при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на натрій контрольованій дієті.

У хворих із зменшенням кількості виділеної сечі дужерідко може виникнути кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому при застосуванні високих доз амоксициліну рекомендується адекватний прийом рідини та контроль відповідного виведення сечі з метою зменшення можливості виникнення кристалурії амоксициліну (див. розділ “Передозування”).

Застосування в періоди вагітності та лактації. Водному дослідженні відносно вагітної жінки з передчасними пологами (передчасний розрив ембріональної оболонки) було повідомлення, що профілактичне лікуванняАугментином може збільшувати ризик розвитку некротичного ентероколіту уновонардженого. Як і щодо інших лікарських засобів, слід уникати застосуванняАугментину під час вагітності, за винятком ситуацій, коли користь від застосування препарату переважає потенційний ризик для плода.

Аугментин може застосовуватись у період лактації. Виключаючи ризик розвитку гіпер чутливості, пов’язаний із виділенням слідовихкількостей з грудним молоком, будь-яких шкідливих ефектів щодо дитини, яказнаходитиься на грудному вигодовуванні, немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасно застосовувати пробенецид не рекомендується. Пробенецид зменшує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне застосування Аугментину може призводити до підвищених рівнів у кровіамоксициліну протягом тривалого часу, але не клавуланової кислоти.

Одночасний прийом алопуринолу під час лікування амоксициліном може збільшувати ймовірність алергічних реакцій з боку шкіри. Даних про одночасне застосовування Аугментину та алопуринолу немає.

Як і інші антибіотики, Аугментин може мати вплив на флору кишечника, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зменшення ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Присутність клавуланової кислоти у Аугментині може викликати неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, що може матияк наслідок хибно позитивну реакцію Кумбса.

Несумісність

Аугментин не слід змішувати з продуктами крові, іншими рідинами, щомістять білок, зокрема з гідролізатами білків, та з емульсіями жирів длявнутрішньо венного застосування.

Якщо Аугментин застосовують одночасно з аміноглікозидом, антибіотики неслід змішувати в одному шприці, ємності для внутрішньо венного розчину або вінших ємностях, тому що активність аміноглікозиду втрачається.

Підготовка розчину та особливості введення. Аугментинвводять шляхом внутрішньо венних ін’єкцій (струминно) або шляхом періодичнихінфузій (краплинно). Аугментин не можна вводити внутрішньом’язово.

Флакон 600 мг: розчинити вміст у 10 мл води дляін’єкцій (кінцевий об’єм 10,5 мл).

Флакон 1,2 г: розчинити вміст у 20 мл води дляін’єкцій (кінцевий об’єм 20,9 мл).

Під час розчинення може з’явитись тимчасове рожеве забарвлення, що зникає. Як правило, розчини Аугментину мають блідо-солом’янийколір.

Внутрішньо венна ін’єкція. Стабільність розчинуАугментину має концентраційну залежність, тому розчин Аугментину слід застосовувати негайно після розчинення і вводити повільно протягом 3-4 хвилин. Аугментин можна вводити безпосередньо у вену або через катетер краплинно.

Внутрішньо венна інфузія. Аугментин можна вводити внутрішньо венно у вигляді інфузії у воді для ін’єкцій або в розчині хлористого натрію для ін’єкцій (0,9% маса/об’єм розчин). Додати розчин 600 мгдо 50 мл ін фузійної рідини або 1,2 г розчин до 100 мл ін фузійної рідини (краще застосовувати міні-контейнер або бюретку). Проводити інфузію протягом 30-40хвилин та з подальшим 4-годинним періодом відновлення. Розчини повинні бути доведені до повного об’єму, що вливається, безпосередньо після розчинення порошку. Розчини антибіотика, що залишились, застосовувати не можна.

Стабільність приготованого розчину. Внутрішньо венніінфузії Аугментину можуть бути зроблені за допомогою різних внутрішньо венних розчинів. Задовільна концентрація антибіотика зберігається при 5º С і при кімнатній температурі (25º С) у рекомендованих об’ємах зазначених нижчеін фузійних розчинів. При розчиненні препарату та його перебуванні при кімнатній температурі інфузії повинні бути зроблені протягом зазначеного часу

	Період стабільності при 25°С, год
Розчин для внутрішньо венного (в/в) введення	5:1 розчинення	10:1 розчинення
Вода для ін’єкцій (БФ)	4	1
Натрію хлорид (в/в інфуз.) БФ. (0,9% маса/об’єм)	4	1
Натрію лактат (в/в інфуз.) БФ. (М/6)	4	1
Комбінована рідина NaCl (в/в інфуз.) БФ. Кодекс 1959 (Ringer’s)	3	1
Комбінована рідина для в/в інфуз. (натрію лактат) БФ. (Hartmann’s)	3	1
Калію хлорид і натрію хлорид (в/в інфуз.) БФ.	3	–

Стабільність розчинів Аугментину залежить від концентрації. Якщо розчин готується більшої концентрації, період стабільності розчину пропорційно збільшується.

При зберіганні в умовах 5°С розчини 1000/200 мг і 500/100 мг можуть бути додані до попередньо охолодженого розчину для інфузій (в пластиковому стерильному контейнері) і отриманий препарат може зберігатися при зазначеній температурі до 8 годин.

	Період стабільності при 5°С, год
Розчин для внутрішньо венних (в/в) інфузій	5:1 розчинення
Вода для ін’єкцій БФ	8
Натрію хлорид (в/в інфуз. розчин) БФ. (0,9 % маса/об’єм)	8

При нагріванні до кімнатної температури розчин слід використати негайно.

Аугментин менш стабільний у розчинах глюкози, декстрану та бікарбонату.

Розчини на зазначеній основі необхідно використати протягом 3-4 хвилин після розчинення.

Будь-який невикористаний розчин слід знищити.

Аугментин не розрахований на мультидозовийрежим застосування.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі нижче 25º С. Аугментин для внутрішньо венного введення слід вводити негайно після розчинення. Источник

Термін придатності – 2 роки.