ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИПРАЛЕКС

(CIPRALEX^®)

Склад.

Діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка містить есциталопраму оксалату відповідно 10 мг есциталопраму;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06A B04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату, одночасне лікування інгібіторами МАО або пімозидом, дитячий вік.

Препарат не слід призначати при вагітності та в період годування груддю (див. Застосування в період вагітності та годування груддю).

Спосіб застосування та дози.

Ципралекс застосовують дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути збільшена до 20 мг.

Антидепресивний ефект звичайно настає через 2 – 4 тижні. Після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати звичайно протягом 6 міс з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без неї

Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг на добу, після чого дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Доза може бути в подальшому збільшена до 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищити дозу до 20 мг на добу.

Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2 – 4 тижні лікування. Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців. Довготривале лікування протягом 6 місяців призначають з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюють ефективність лікування.

Генералізовані тривожні розлади

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена максимум до 20 мг на добу.

Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців. Довготривале лікування протягом 6 місяців призначається з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюється ефективність лікування.

Пацієнти літнього віку (старше 65 років)

Початкова доза повинна становити половину звичайної рекомендованої дози. Рекомендована добова доза для літніх людей дорівнює 5 мг. Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добова доза може бути збільшена до максимальної – 10 мг на добу.

Ниркова недостатність

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну <30 мл/хв.).

Зниження функції печінки

Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг на добу.

Знижена активність цитохрому ізоферменту CYP2C19

Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг на добу.

Припинення лікування

При припиненні лікування Ципралексом дозу слід поступово знижувати протягом 1 – 2 тиж, аби уникнути виникнення реакції на припинення прийому препарату.

Побічні реакції.

Побічні ефекти Ципралексу, як правило, є минущими та незначними. Вони спостерігаються протягом першого-другого тижня лікування та поступово зникають у міру одужання пацієнта.

Побічні ефекти, характерні для всіх препаратів класу СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігались у плацебо-контрольованих дослідженнях та при медичному застосуванні, перелічені за системами органів і частотою в нижченаведеній таблиці.

	дуже часті (1/10)	часті (1/100, <1/10)	нечасті (1/1000, 1/100)	рідкісні (1/10000, 1/1000)	частота невідома (неможливо встановити)
Розлади системи крові та лімфатичної системи					Тромбоцит опенія
Розлади імунної системи				Анафілактичні реакції
Ендокринні розлади					Порушення секреції антидіуретичного гормону
Розлади харчування та обміну речовин		зниження або посилення апетиту			Гіпонатріємія
Психічні розлади		Тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо Жінки: аноргазмія	Скреготіння зубами під час сну, збудження, знервованість, панічні напади, сплутаність свідомості	Агресія, деперсоналізація, галюцинації, суїцид альні випадки	Манія
Розлади нервової системи		Безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор	Порушення смаку, порушення сну, непритомність	Серотонін овий синдром	Дискінезія, рухові розлади, судоми
Зорові порушення			Розширення зіниці, затуманення зору
Слухові розлади			Дзвін у вухах
Серцеві розлади			Тахікардія	Брадікардія
Судинні розлади					Ортостатична гіпотензія
Респіраторні розлади		Синусити, позіхання	Носова кровотеча
Шлунково-кишкові порушення	Нудота	Діарея, запор, блювання, сухість у роті	Шлунково-кишкові кровотечі (в т. ч. ректальні)
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів					Гепатит
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини		Посилене потовиділення	Висипання на шкірі, облисіння, свербіж		Синці, набряки
Скелетно-м‘язові порушення		Артралгія, міалгія
Розлади з боку нирок та   сечовивідних шляхів					Затримка сечовипускання
Порушення репродуктивної системи та грудних залоз		Чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція	Жінки: метрорагія, менорагія		Чоловіки: приапізм, галакторея
Загальні розлади		Втома, пірексія	Набряк
Дослідження		Збільшення маси тіла	Зниження маси тіла		Аномальні показники функції печінки

Існують повідомлення про такі побічні ефекти при застосуванні препаратів класу СІЗЗС, як анорексія та акатізія. Випадки подовження інтервалу QT повідомлялись при медичному застосуванні переважно у пацієнтів з існуючим серцевим захворюванням, причинного зв‘язку не встановлено.

Симптоми відміни звичайно виникають протягом перших кількох діб після раптового припинення лікування та минають у більшості випадків протягом 2 тижнів. В клінічних дослідженнях симптоми відміни спостерігались приблизно у 25% пацієнтів, які приймали есциталопрам, та у 15% пацієнтів, які приймали плацебо. Запаморочення, головний біль, сенсорні порушення, розлади сну, тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору спостерігались найчастіше. Більшість цих симптомів є незначними та минущими, однак можуть мати тяжкий та/або тривалий перебіг у деяких пацієнтів. З метою уникнення симптомів відміни рекомендується поступове припинення застосування препарату протягом 1 – 2 тижів

Передозування.

Токсичність. Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато з випадків спричинені одночасним передозуванням інших лікарських засобів. В більшості випадків спостерігались легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про фатальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість з них включають одночасне передозування інших медикаментів. Прийом доз в межах 400 – 800 мг есциталопраму не спричиняв будь-яких тяжких симптомів.  

Симптоми. Ознаки передозування есциталопраму проявляються головним чином симптомами з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідких випадків серотонін ового синдрому, судом і коми), травного тракту (нудота/блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT, аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування. Специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпечити адекватну оксигенацію, якомога швидше накласти шлунковий лаваж. Можливе застосування активованого вугілля. Потрібен постійний моніторинг життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримуючим лікуванням.

Застосування в період вагітності та годування груддю.

Клінічні дані щодо застосування есциталопраму при лікуванні вагітних обмежені. Ципралекс не слід призначати вагітним. Винятком є випадки, коли після ретельного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали Ципралекс протягом періоду вагітності, особливо в третьому триместрі. Необхідно уникати раптового припинення застосування препарату в період вагітності.

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дістрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури тіла, труднощі з грудним вигодовуванням, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатія, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Ці симптоми можуть розвинутися внаслідок як серотонінергічних ефектів, так і бути ознаками синдрому відміни. В більшості випадків прояви ускладнень виникають безпосередньо або незабаром (до 24 годин) після пологів.

Оскільки есциталопрам виділяється з грудним молоком, жінкам, які годують груддю, не рекомендується призначати препарат або слід відмінити годування груддю.

Діти.

Антидепресанти не повинні застосовуватися для лікування дітей. Суїцидальну поведінку (суїцид альні спроби та суїцид альні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в клінічних випробуваннях серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо, з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, має бути забезпечене уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

Особливості застосування.

Парадоксальна тривога

У деяких пацієнтів з панічними розладами на початку лікування селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція звичайно зникає протягом двох тижнів лікування. Щоб зменшити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендуються низькі початкові дози.

Судомні напади

Необхідно відмінити препарат у разі розвитку судомних нападів.

Манія

СІЗЗС повинні з обережністю застосовуватися для лікування хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі манікального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Дозування інсуліну та/або орального гіпоглікемічного засобу може   потребувати корекції.

Суїцид

Суїцид альні спроби характерні, власне, для осіб у стані депресії, загроза їх може існувати аж до досягнення стійкої ремісії як спонтанно, так і внаслідок терапії. Слід ретельно спостерігати за станом хворих, які приймають антидепресанти, особливо на початку терапії, щодо клінічного погіршення та/або появи суїцидальних думок та поведінки.

Така обережність також доречна при лікуванні хворих з іншими психічними розладами через можливу наявність супутнього великого депресивного розладу.

Акатізія

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акатізії – станом, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш вірогідно може виникати протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози можете зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись такі симптоми.  

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, можливо, пов’язана з порушенням секреції   антидіуретичного гормону (АДГ), на фоні прийому СІЗЗС виникає рідко і звичайно зникає при відміні терапії. СІЗЗС слід призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне лікування препаратами, які спричиняють гіпонатріємію).

Крововиливи

При прийомі СІЗЗС можливий розвиток крововиливів (екхімоз і пурпура). Необхідно з обережністю призначати СІЗЗС хворим зі схильністю до кровотеч, а також хворим, які приймають антикоагулянти і ліки, що впливають на згортання крові.

ЕСТ (електро-судомна терапія)

Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, отже рекомендується обережність.

Реверсивні селективні інгібітори МАО типу А

Комбінувати есциталопрам та інгібітори МАО   типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонін ового синдрому.

Серотонін овий синдром

У хворих, які приймають СІЗЗС   одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках може розвинутися серотонін овий синдром. Необхідно з обережністю   застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, що мають серотонергічну дію. Комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія може вказувати на розвиток серотонін ового синдрому. Якщо виникла така ситуація, то СІЗЗС   і серотонінергічні препарати необхідно терміново відмінити і призначити симптоматичне лікування.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Загалом есциталопрам не впливає на інтелектуальний стан або психомоторні функції, але слід враховувати можливий розвиток таких побічних реакцій з боку нервової системи, як запаморочення та сонливість.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Заперечні комбінації.

Неселективні інгібітори МАО.

Ципралекс не повинні застосовувати пацієнти, які приймають неселективні незворотні інгібітори моноаміно оксидази (МАО) та протягом двох тижнів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО повинно починатися не раніше, як через 7 днів після припинення прийому Ципралексу.

Пімозид.

Внаслідок взаємодії есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посилення побічної дії останнього одночасне застосування протипоказане.

Небажані комбінації.

Внаслідок ризику розвитку серотонін ового синдрому комбінація есциталопраму з інгібітором МАО типу А моклобемідом не рекомендується. Якщо призначення цієї комбінації вважається необхідним, то спочатку призначають мінімальні рекомендовані дози під ретельним медичним наглядом.

Комбінації, що потребують обережності

Селегілін

Комбінація з селегіліном (незворотний інгібітор МАО типу Б) вимагає обережності. Існує досвід безпечної комбінації селегіліну в дозі до 10 мг на добу з рацемічним циталопрамом.  

Серотонінергічні засоби

Одночасне застосування з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптаном та іншими трипланами) може призвести до розвитку серотонін ового синдрому.

Засоби, які знижують судомний поріг

СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні препаратів, які обумовлюють зниження порогу судом (наприклад антидепресанти (трициклічні, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазіни, тіоксантени, бутирофенони), мефлохін, бупропіон і трамадол).

Літій, триптофан

Оскільки зареєстровано випадки підсилення дії при спільному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується з обережністю одночасно призначати ці препарати.

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Пацієнтам, які приймають оральні антикоагулянти, необхідно уважно провести моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму.

Алкоголь

Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію.

Спільне призначення есциталопраму та омепразолу (CYP2C19 інгібітора) як результат в середньому (приблизно на 50%) підвищує концентрацію есциталопраму в плазмі крові.

Спільне призначення есциталопраму та циметидину (помірно сильний основний інгібітор ензимів) як результат в середньому (приблизно на 70%) підвищує концентрацію есциталопраму в плазмі крові.

Таким чином, при сумісному застосуванні есциталопраму з CYP2C19 інгібіторами (наприклад, омепразолу, флуоксетину, флувоксаміну, лансопразолу, тиклопідину) та з циметидином слід бути обережними, призначаючи верхні граничні дози есциталопраму. Зниження дози есциталопраму може бути необхідним залежно від клінічної оцінки.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ципралекс є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, що зумовлює клінічні і фармакологічні ефекти препарату. Він має високу спорідненість до основного зв’язуючого елемента і суміжного з ним алостеричного елемента транспортера серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи серотонін ові 5‑HT_1А-, 5‑HT₂-рецептори, дофамінові D₁- и D₂-рецептори, a₁‑, a₂‑, β‑ адренергічні рецептори, гістамінові H₁, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Фармакокінетика.

Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 4 год після прийому. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80 %.

Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками – нижче 80 %.

Метаболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилуються та дидеметилуються. Обидва з них є фармакологічно активними. Біо трансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту проходить за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. Період напів виведення (t_½ ) препарату становить приблизно 30 год. Кліренс (Cl_oral) при пероральному прийомі становить приблизно        0,6 л/хв. В основних метаболітів період напів виведення довший. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень. У пацієнтів літнього віку (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодих пацієнтів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою; овальної форми, білого кольору, двоопуклі, марковані індексами “E” та “L” з одного боку симетрично відносно риски.

Термін придатності. 3 роки. На кожній упаковці зазначена дата закінчення терміну придатності.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. Таблетки, вкриті оболонкою, по 10 мг у блістерах. Упаковка містить 2 блістери по 14 таблеток кожний.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. H. Lundbeck A/S (Х. Лундбек А/С).

Місцезнаходження. Oттіліавей 9, 2500 Копенгаген – Валбі, Данія. Источник

Представництво в Україні:

Смотрите также: Цены на Ципралекс в аптеках