ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Віролекс

(Virolex^®)

Склад:

діюча речовина: ацикловір;  

1 таблетка містить ацикловіру 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.

Код АТС J05А B01.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Лікування вірусних інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес;

• пригнічення (запобігання рецидивам) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих із нормальним імунітетом;

• профілактика інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу у хворих з імунодефіцитом;

• лікування інфекцій, викликаних вірусами Varicella zoster (вітряна віспа) та Herpes zoster (оперізувальний герпес);

• профілактика та лікування інфекцій, спричинених вірусом герпесу у хворих з тяжким імунодефіцитом, а саме: із розвинутою стадією ВІЛ-інфекції (кількість CD4+ <200/мм³, включаючи пацієнтів хворих на СНІД або зі СНІД-асоційованими комплексами) та після трансплантації кісткового мозку.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру або до будь-яких інгредієнтів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід розпочати якомога скоріше після появи перших ознак захворювання.

Дозування для дорослих.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу: рекомендована доза становить 200 мг ацикловіру 5 разів на добу з приблизно 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду. Тривалість лікування – 5 днів, але у разі тяжкої первинної інфекції лікування може бути продовженим.

Для хворих з імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або для хворих з порушенням всмоктування у кишечнику доза може бути подвоєна до 400 мг або застосована відповідна доза для внутрішньо венного введення.

Лікування потрібно розпочинати якомога раніше, у випадку рецидивуючого герпесу найкраще розпочинати лікування у продромальний період або після появи перших ознак ураження.

Пригнічення інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів з нормальним імунітетом: рекомендована доза становить 200 мг ацикловіру 4 рази на добу з приблизно   6-годинним інтервалом. Для зручності більшість пацієнтів можуть застосовувати дози 400 мг ацикловіру 2 рази на добу з приблизно 12-годинним інтервалом.

Лікування буде ефективним навіть після зменшення дози до 200 мг ацикловіру 3 рази на добу з приблизно 8-годинним інтервалом або навіть 2 рази на добу з 12-годинним інтервалом.

У деяких хворих радикальне поліпшення спостерігається після прийому добової дози ацикловіру 800 мг.

Для спостереження за можливими змінами перебігу захворювання терапію ацикловіром необхідно періодично переривати з інтервалом 6 – 12 місяців.

Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом: рекомендована доза становить 200 мг ацикловіру 4 рази на добу з приблизно   6-годинним інтервалом.

Хворим із значним з імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або хворим з порушенням всмоктування у кишечнику дозу можна подвоїти до 400 мг або застосувати відповідну дозу для внутрішньо венного введення.

Тривалість профілактичного застосування визначається тривалістю періоду ризику.

Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу.

Рекомендована доза становить 800 мг ацикловіру 5 разів на добу з приблизно 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду. Тривалість лікування – 7 діб.

У тяжких хворих з імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або у хворих з порушенням всмоктування у кишечнику краще застосовувати внутрішньо венне введення.

Лікування потрібно розпочинати якомога раніше після початку захворювання, результат буде кращий, якщо лікування розпочати одразу ж після появи висипу. Лікування вітряної віспи у пацієнтів зі зниженим імунітетом слід розпочати протягом 24 годин після появи висипань.

Профілактика та лікування   інфекцій, спричинених вірусом герпесу у хворих з тяжким   імунодефіцитом.

Для лікування хворих зі значним імунодефіцитом необхідно приймати 800 мг ацикловіру         4 рази на день з приблизно 6-годинним інтервалом. Лікування хворих після трансплантації кісткового мозку слід починати з внутрішньо венної терапії ацикловіру   протягом місяця.

Тривалість лікування хворих після трансплантації кісткового мозку становить 6 місяців (від 1 до 7 міс після трансплантації). У хворих з розвинутою стадією ВІЛ-інфекції курс лікування становить 12 міс, для збереження позитивного ефекту бажано продовжити курс лікування.

Дозування для дітей.

Дітям з імунодефіцитом віком від 2 років і старше для лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу застосовують такі ж дози, що й дорослим.

Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу.

Тип інфекції	Доза	Кількість доз/добу	Тривалість лікування
Вітряна віспа: діти віком 2 – 6 років діти віком від 6 років	400 мг 800 мг	4 4	5 днів 5 днів

* максимальна разова доза: 800 мг

Спеціальні дані щодо застосування Віролексу для пригнічення інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, або для лікування інфекцій, спричинених вірусом оперізувального герпесу, у дітей з нормальним імунітетом відсутні.

Для лікування дітей до 2 років дана лікарська форма не застосовується.

Дозування для осіб   літнього   віку.

Слід мати на увазі можливість порушення функції нирок у пацієнтів літнього віку, дозування препарату для них потрібно відповідно змінити.

Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму у пацієнтів літнього віку, які застосовують високі пероральні дози ацикловіру.

Дозування при нирковій недостатності:

Кліренс креатині ну	Доза
25-50 мл/хв. (0,41-0,83 мл/сек.) 10-25 мл/хв. (0,16-0,41 мл/сек.) 0-10 мл/хв. (0-0,16 мл/сек.)	стандартна доза стандартна доза 200мг* або 800мг** через кожні 12 годин

* Інфекція, спричинена вірусом простого герпесу

** Інфекція, спричинена вірусом оперізувального герпесу

Пацієнти літнього віку потребують особливої уваги та моніторингу кліренсу креатині ну.

Побічні реакції.

З боку крові та   лімфатичної систем:

• дуже рідко: анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія.

З боку імунної системи:

• рідко: анафілаксія.

Психічні порушення та порушення з боку нервової системи:

• часто: головний біль, запаморочення.

• дуже рідко: збудження, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома.

Вищевказані явища є зазвичай зворотними та часто виникають у пацієнтів з порушеннями функції нирок чи з іншими пре диспозиційними факторами.

З боку органів дихання та органів грудної клітки:

• рідко: задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту:

• часто: нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль.

З боку печінки та жовчних протоків:

• рідко: зворотні підвищення білірубіну та відповідних ферментів печінки.

• дуже рідко: гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

• часто: свербіж, висипання (включаючи фото чутливість).

• нечасто: кропив’янка. Підвищена розсіяна втрата волосся. Підвищена розсіяна втрата волосся асоціювалась із широким спектром процесів захворювання та препаратів, взаємозв’язок явища та терапії ацикловіром не встановлений.

• рідко: ангіо невротичний набряк.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

• рідко: збільшення сечовини в крові та креатині ну.

• дуже рідко: гостра ниркова недостатність, біль у нирках.

Біль у нирках може асоціюватись з нирковою недостатністю та кристалурією.

Загальні порушення та порушення умов введення:

• часто: стомлюваність, лихоманка.

Передозування.

Симптоми. Ацикловір лише частково всмоктується у шлунково-кишковому тракті. У пацієнтів з випадковим передозуванням ацикловіру у дозі до 20 г не було виявлено токсичного ефекту. При випадковому повторному передозуванні перорального ацикловіру протягом кількох днів виникають гастроентерологічні (нудота та блювання) та неврологічні симптоми (головний біль і сплутаність свідомості).

Неврологічними проявами передозування можуть бути сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.

Лікування. Хворого необхідно ретельно обстежити для виявлення симптомів інтоксикації. Оскільки рівень ацикловіру в крові добре елімінується за допомогою гемодіалізу, його слід застосовувати у разі передозування.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Препарат не рекомендується застосовувати у період вагітності, незважаючи на те, що в до клінічних дослідженнях не було виявлено тератогенності чи ембріотоксичності. Ацикловір можна призначати лише у невідкладних випадках, коли очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода.

Оскільки ацикловір надходить у грудне молоко, жінкам слід припинити годування груддю під час лікування препаратом.

Діти. Для лікування дітей до 2 років дана лікарська форма не застосовується.

Особливості застосування.  

Пацієнти з порушенням функції нирок та пацієнти літнього віку.

Ацикловір виводиться із організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому хворим з нирковою недостатністю дозу слід зменшувати. У пацієнтів літнього віку також велика ймовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів теж може знадобитися корегування дози. Хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку входять до групи ризику щодо виникнення у них неврологічних побічних дій і тому мають перебувати під пильним контролем для виявлення цих побічних реакцій. За отриманими даними, такі реакції є загалом оборотними у разі припинення лікування препаратом.

Слід звертати особливу увагу на підтримку адекватного рівня гідратації хворих, які отримують високі дози ацикловіру.

Особливі попередження щодо неактивних компонентів препарату.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Клінічні дослідження з вивчення впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводились. При вирішенні питання про можливість керування автомобілем і іншими механізмами слід брати до уваги клінічний статус пацієнта та профіль побічних дій препарату. З урахуванням можливих побічних ефектів з боку нервової системи під час керування авто транспортом або роботі з іншими механізмами Віролекс слід застосовувати з обережністю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії.  

Клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими медикаментами не було виявлено.

Ацикловір виділяється головним чином у незміненому стані нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які ліки, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру в плазмі. Пробенецид і циметидин збільшують AUC (площу під кривою «концентрація/час») ацикловіру та знижують його кліренс. При одночасному застосуванні з імуносупресантами при лікуванні хворих після трансплантації органів також підвищується в плазмі рівень ацикловіру та неактивного метаболіту мофетілу імуносупресивного препарату мікофенолату, але внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру коригувати дозу не потрібно.

Слід бути обережними при паралельному застосуванні ацикловіру з нефро токсичними або нейро токсичними препаратами.

Фармакологічні властивості.  

Фармакодинаміка.

Ацикловір – противірусний засіб системної дії. Він чинить вірусостатичну дію і є ефективним проти вірусу Herpes simplex 1 типу і 2 типу (HSV-1 та HSV-2), а також вірусу Varicella-zoster (VZV).

В активну форму, яка виявляє противірусну дію, ацикловір трансформується тільки після проникнення в клітину, яка інфікована вірусом простого герпесу (HSV). Після цього під впливом тимідинкінази, яку виділяє вірус, ацикловір у клітинах фосфорилюється з утворенням ацикловіру моно фосфату, який під дією ферментів клітини перетворюється в ацикловір дифосфат, а потім в активну форму ацикловір трифосфат, яка має противірусну активність і блокує реплікацію вірусної ДНК. Спорідненість ацикловіру три фосфату до вірусної ДНК-полімер ази в 10-30 разів вища, ніж до клітинної ДНК-полімер ази, за рахунок чого він селективно пригнічує активність вірусного ферменту. Крім того, вірусна ДНК-полімер аза включає ацикловір до складу вірусної ДНК, внаслідок чого відбувається обрив ланцюга при синтезі ДНК. За рахунок вказаних механізмів дії ацикловір ефективно пригнічує процес розмноження вірусів, але не впливає на нормальні процеси в клітині.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування ацикловір повільно і не повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 1,5-2 годин. Біодоступність ацикловіру становить від 13 % до 21 % і при збільшенні дози вона зменшується.

Ацикловір легко потрапляє в усі тканини, органи та рідинні середовища організму: головний мозок, нирки, легені, печінку, м’язи, селезінку, матку, вагінальну слизову оболонку, вагінальні секрети, спинномозкову рідину і герметичну везикулярну рідину. 15,4 % зв’язується з білками плазми. Період напів виведення після перорального застосування у дорослих з нормальною функцією нирок становить 3 годин. У здорових осіб ацикловір виводиться переважно нирками з сечею (80 %). 8,5-14 % ацикловіру виводиться у вигляді метаболіту карбоксиметоксиметил гуаніну. Ацикловір також є в фекаліях у кількості менше ніж 2 %, та у незначній кількості у CO₂, що видихається.

Фармакокінетика ацикловіру у дітей віком від 2 років аналогічна до його фармакокінетики у дорослих.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі опуклі таблетки білого кольору.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.        

Упаковка. 10 таблеток у блістері; 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом. Источник

Виробник. КРКА, д. д., Ново место, Словенія.

Місцезнаходження. Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.