ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗИДО-Н 300

(ZІDO-Н 300)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: zidovudine; 3’-азидо-3’- дезокситимідин;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, вкриті оболонкою;

склад: 1 таблетка містить зидовудину 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна гранульована, магніюстеарат, натрію крохмальгліколят, барвник Opadry Y-1-7000 білий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозидні тануклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Зидовудин є синтетичним нуклеозидним аналогом природного нуклеозиду - тимідину, в якому 3¹-оксі-ОН-група заміщена на азидо-(-N₂)-групу. Всередині клітини зидовудин перетворюється вактивний метаболіт - зидовудин 5¹-трифосфат (AzTP), з подальшою дієюна клітинні ферменти. Зидовудин 5¹-трифосфат інгібує активність зворотної транскриптази ВІЛ шляхом конкуренції за природний субстрат, дезокситимідин 5¹-трифосфат (ТТФ) і включення у вірусну ДНК. Відсутність 3¹-ОН -групи у включеному нуклеозидному аналозі запобігає утворенню 5¹-3¹-фосфодіефірного зв’язку, важливого для елонгації ланцюга ДНК, і отже, при цьому інгібується репродукція вірусу. Активний метаболіт AzTP є також слабким інгібітором клітинноїДНК-полімер ази альфа і мітохондріальної полімер ази гама і може включатись у ДНКклітин у культурі.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості зидовудинупідсумовані в нижченаведеній таблиці.

Фармакокінетичні параметри зидовудину в дорослих пацієнтів у стані голодування

Параметр	Середнє ± стандартне відхилення (за винятком, де відмічене)
Біодоступність при пероральному застосуванні (%)	64 ± 10
Видимий об’єм розподілу (л/кг)	1,6 ± 0,6
Зв’язування з білками плазми (%)	< 38
CМР (спинномозкова рідина) /плазма*	0,6 (0,04 - 2,62)
Системний кліренс (л/год/кг)	1,6 ± 0,6
Нирковий кліренс (л/год/кг)	0,34 ± 0,05
Період напів виведення (год)	Від 0,5 до 3

Після прийому внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Проникає крізь ГЕБ, плаценту. Зв’язування з білками плазми – 30 - 38%. Метаболізується упечінці. Період напів виведення після прийому внутрішньо та внутрішньо венного введення – 1 година. Виводиться із сечею: 14 - 18% - у незміненому вигляді, 60- 74% - у вигляді метаболітів.

Показання для застосування. Зидовудин у комбінації з іншими антиретровіруснимипрепаратами показаний для лікування ВІЛ-інфекції.

Зидовудин також показаний для профілактики передачі ВІЛ від матері плоду.

Спосіб застосування та дози. Пероральна доза Зидовудину, що рекомендується для дорослих, дорівнює 600 мг/день у комбінації з іншимиантиретровірусними препаратами.

Доза, що рекомендується для дітей від 6 тижнів до 12 років, дорівнює 160 мг/м² кожні 8 годин (480 мг/м²/день до максимальної дози 200 мг кожні 8 годин) у комбінації з іншими антиретровіруснимипрепаратами.

Режим дозування, що рекомендується для застосування вагітним (більше 14тижнів вагітності) є таким: 100 мг перорально 5 разів на день до початку пологів. Дітям призначають Зидовудин у вигляді інших лікарських форм, у томучислі немовлятам внутрішньо венно в дозі 1,5 мг/кг у вигляді інфузій протягом 30хвилин кожні 6 годин.

Побічна дія.

З боку системи кровотворення: анемія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцит опенія, панцитопенія з гіпоплазією кісткового мозку.

З боку системи травлення: нудота, блювання, відсутність апетиту, біль уживоті, діарея, гепатомегалія, жирова дистрофія печінки, підвищення рівня білірубіну та печінкових трансаміназ.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, безсоння, сонливість, слабкість, в’ялість, тривожність, депресія, судоми.

З боку сечовидільної системи: збільшення частоти сечовипускання.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж.

Інші: збільшення потовиділення, міалгія, міопатія, пігментація нігтів, біль у грудях, задишка.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75 х 10⁹ /л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л), тяжка форма печінкової недостатності, збільшення рівня активності трансаміназ і рівнякреатині ну в сироватці крові більше ніж в 3 рази порівняно з верхнею межею норми. Міопатія, жирова дистрофія печінки, період годування груддю.

Передозування. Описані поодинокі випадки гострого передозуванняЗидовудину у дітей і дорослих при застосуванні майже 50 г Зидовудину. Постійними ознаками були лише нудота і блювання, в одному випадку спостерігалися великі судомні напади. Гематологічні зміни були короткочасними і нетяжкими.

Лікування. Рекомендується контролю вати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити стандартну підтримуючу терапію.

Особливості застосування. Зидовудин також показаний для профілактики передачіВІЛ від матері плоду, як частина режиму, що включає початок перорального прийому Зидовудину між 14-м і 34-м тижнем вагітності, внутрішньо венне введеннязидовудину під час пологів і введення сиропу зидовудину немовлятам після народження.

Зидовудин проникає крізь плаценту. Застосування препаратуВІЛ-інфікованими вагітними достовірно знижує ризик інфікування дитини. Препарат проникає у грудне молоко і досягає концентрації, близької до сироваткового рівня. ВІЛ-інфікованим жінкам не рекомендується годування груддю у зв’язку з можливістю інфікування дитини через грудне молоко.

З особливою обережністю препарат призначають хворим на анемію і мієлосупресію, при печінковій і нирковій недостатності, а також пацієнтам похилого віку. У таких випадках необхідна корекція режиму дозування залежно від динаміки концентрації препарату в крові. Лікування Зидовудином треба негайно припинити у разі швидкого підвищення рівня амінотрансфер аз, прогресу вання гепатомегалії або метаболічного чи лактатного ацидозу невідомої етіології. Пацієнтів, які приймають Зидовудин, треба попереджати про можливість виникнення реакцій, щоможуть негативно вплинути на здатність керувати механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Антиретровірусні препарати.

Необхідно уникати супутнього використання Зидовудина зі ставудином, зогляду на дані іn vіtro про їх антагоністичні взаємини.

Деякі нуклеозидні аналоги, що ушкоджують реплікацію ДНК, такі якрибавірин, мають антагоністичний вплив на антивірусну активність Зидовудина іnvіtro стосовно ВІЛ, тому необхідно уникати супутнього застосування цих препаратів.

Доксорубіцин

Необхідно уникати супутнього використання Зидовудина з доксорубіцином, з огляду на дані іn vіtro про їхній антагонізм.

Перехресна токсичність

Спільне введення ганцикловіра, альфа-інтерферону, а також іншихсупресорів кісткового мозку чи цитотоксичних агентів може збільшувати гематологічну токсичність Зидовудину.

Використання Зидовудину в комбінації з ганцикловіром чиα-інтерфероном у пацієнтів з прогресуючим захворюванням ВІЛ збільшує ризик токсичних проявів з боку крові. Тому у пацієнтів, що одержують будь-яку комбінацію цих препаратів, необхідно контролю вати гематологічні показники, що свідчить про недоцільність їх одночасного застосування.

При спільному застосуванні Зидовудину з препаратами, що мають цитотоксичні властивості, чи впливають на кількість еритроцитів/лейкоцитів (наприклад з дапсоном, флуцитозином, вінкристином, вінбластином чиадріаміцином), може збільшуватися ризик токсичних проявів з боку крові.

Ацетил саліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин і деякі інші препарати можуть змінювати метаболізм Зидовудину конкурентним інгібуваннямутворення його глюкуроніду або безпосереднім пригніченням метаболізмуЗидовудину мікросомальними ферментами печінки. Інгібітори цитохрому Р-450(циметидин та ін.) підвищують концентрацію Зидовудину в плазмі. Препарати знефротоксичною дією, які пригнічують функцію кісткового мозку (амфотерицин В, ганцикловір, вінкристин, вінбластин), збільшують ризик токсичної діїЗидовудину.

Пробенецид може збільшувати концентрацію Зидовудину шляхом пригніченняглюкуронідації чи зниження ниркової екскреції Зидовудину.

Фенітоїн. У пацієнтів, які приймають Зидовудин, спостерігається зниження кліренсу Зидовудину при введенні фенітоїну.

Метадон підвищує рівень Зидовудину в плазмі крові на 30-40 %.

Спільне застосування флуконазолу і Зидовудину впливає на кліренс і метаболізм Зидовудину.

Атовакон. Наявність клінічно значущої взаємодії не спостерігається.

Вальпроєва кислота збільшує біодоступність Зидовудина за допомогою інгібування першої фази його метаболізму в печінці.

Деякі препарати, такі як триметоприм, сульфаметоксазол, піриметамін іацикловір можуть бути застосовані для лікування і профілактики інфекцій, спричинених умовними патогенами, тому що відсутнє збільшення токсичності при обмеженій терапії цими препаратами. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати у щільно закритій упаковці, при температурі від 15°С до 30°С і недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.