ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЗИВОКС
(ZYVOX®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: linezolid;(s)-N-[[3-[3-флуоро-4-(4-морфолініл) феніл]-2-оксо-5-оксазолідиніл]метил]-ацетамід;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або жовтий розчин;
склад: 1 мл розчину містить 2 мг лінезоліду;
допоміжні речовини: натрію цитрату дигідрат, кислота лимонна безводна, декстрози моногідрат, натрію гідроксид, кислота соляна, вода дляін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТС J01X Х 08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Лінезолід – це синтетичний протимікробний засіб, який належить до класу оксазолідинонів, речовин з антимікробною активністю, активних in vitro відносно аеробних грам позитивнихбактерій, деяких грам негативних бактерій та анаеробних мікро організмів. Лінезолід селективно інгібує синтез білка в бактеріях: він зв’язується з бактеріальними рибосомами і запобігає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції.
Пост антибіотичний ефект лінезоліду in vitro (PAE) для Staphylococcus aureus становив приблизно 2 год. На експериментальних моделях у тварин PAE in vivo дорівнював 3,6 - 3,9 год для Staphylococcus aureusі Streptococcus pneumoniaе відповідно.
До лінезоліду чутливі мікро організми:
грам позитивні аероби Corynebacterium jeikeium,Enterococcus faecalis (включаючи глікопептидрезистентні штами), Enterococcusfaecium (включаючи глікопептидрезистентні штами), Enterococcus casseliflavus,Enterococcus gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus(включаючи метицилінрезистентні штами), Staphylococcus epidermidis,Staphylococcus haemolyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcusintermedius, Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін резистентні штами); Streptococcus pyrogenes, стрептококи групи Viridans, стрептококи групи С.
грам негативні аероби Pasteurella canis, Pasteurellamultocida;
грам позитивні анаероби Clostridium perfringens,Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus spp.;
грам негативні анаероби Bacteroides fragilis,Prevotella spp.;
інші: Chlamydia pneumoniae.
Мікро організми з проміжною чутливістю: Legionellaspp., Moraxella catarrhalts, Mycoplasma spp. Резистентні мікро організми:Neisseria spp., Pseudomonas spp.
Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії антимікробних препаратів інших класів (наприклад аміноглікозидів, бета-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифампіцинів, стрептограмінів, тетрациклінів і хлорамфеніколу). Тому перехресної резистентності між лінезолідом і цими препаратами не існує. Лінезолід активний відносно патогенних мікро організмів, як чутливих, так і резистентних до цих препаратів. Резистентність відносно лінезоліду розвивається повільно шляхом багатостадійної мутації 23 S рибосомальної РНК і відбувається зчастотою менше 1 х 10-9 - 1 х 10-11.
Фармакокінетика. Зивокс містить (s)-лінезолідбіологічно активний і метаболізується в організмі з утворенням неактивних похідних. Розчинність лінезоліду у воді становить приблизно 3 мг/мл і не залежить від рН у діапазоні 3-9. Середні фармакокінетичні параметри (стандарт невідхилення) лінезоліду у здорових добровольців після одноразового і багаторазового (до досягнення стаціонарної концентрації лінезоліду в крові) внутрішньо венного введення наведені в таблиці:
| Фармакокінетичні параметри
|
| Режим дозування лінезоліду
| Cmax
мкг/мл
(SD)
| Cmin мкг/мл
(SD)
| Tmах год.(SD)
| AUC*
мкг. год/ мл (SD)
| t1/2
год. (SD)
| CL
мл/год (SD)
|
| 600 мг розчину для інфузій
– одноразово
- два рази на добу
| 12.90 (1,60) 15.10 (2.52)
| -
-
3.68
(2.36)
| 0.50
(0.10)
0.51
(0.03)
| 80.20 (33.30) 89.70 (31.00)
| 4.40
(2.40)
4.80
(1.70)
| 138
(39)
123
(40)
|
Сmах - максимальна концентрація у плазмі;
Сmin - мінімальна концентрація у плазмі;
Тmax - час до досягнення Сmax;
AUC* - площа під кривою “концентрація – час”;
t1/2 - період напів виведення;
CL - системний кліренс.
SD - стандартне відхилення.
Розподіл. Лінезолід швидко розподіляється у тканинахз доброю перфузією. Об’єм розподілу препарату при досягненні рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить у середньому 40 - 50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв’язування з білками крові досягає 31% і не залежить від концентрації.
Метаболізм. Виявлено, що ізоформи цитохрому Р 450(CYP) не беруть участі у метаболізмі лінезоліду in vitro і він не інгібуєактивності клінічно важливих ізоформ CYP (1A2, 2С 9, 2С 19, 2D6, 2Е 1.3А 4). Метаболічне окислення морфолінового кільця приводить в першу чергу до утворення двох неактивних похідних карбонової кислоти з незамкнутим кільцем. Метаболітгідроксіетилгліцин (А) є основним метаболітом у людини і утворюється внаслідокне ферментативного процесу. Інший метаболіт - аміноетоксиоцтова кислота (В) утворюється у меншій кількості. Також описані інші “малі” неактивні метаболіти.
Виведення. Лінезолід в основному виводиться із сечеюу вигляді метаболіту А (40%), незміненого препарату (30 - 35%) і метаболіту В (10%). Незмінений препарат фактично не визначається у фекаліях; з фекаліями виділяється 6% метаболіту А і 3% метаболіту В.
Фармакокінетика в окремих групах хворих. Кліренслінезоліду вищий у дітей і знижується зі збільшенням віку.
Фармакокінетика лінезоліду істотно не змінюється угрупі пацієнтів старше 65 років.
Відмічені деякі фармакокінетичні відмінності ужінок, які виражались у дещо нижчому об’ємі розподілу, зниженні кліренсу приблизно на 20%, інколи у більш високих концентраціях в плазмі. Оскільки період напів виведення лінезоліду у жінок і чоловіків істотно не відрізняється, потреби коригувати дозу препарату не виникає.
Для пацієнтів з помірною, середньою та тяжкою нирковою недостатністю коригування дози не потрібно, оскільки немає залежності між кліренсом креатині ну і виведенням препарату через нирки. Оскільки 30% дози препарату виводиться протягом 3 год. гемодіалізу, пацієнтам, які отримують подібне лікування, лінезолід слід призначати після діалізу.
Фармакокінетикалінезоліду не змінюється у пацієнтів з помірною або середньою печінковою недостатністю, у зв’язку з чим немає потреби коригувати дозу препарату.
Фармакокінетика лінезоліду у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена.
Однак, оскільки лінезолід метаболізується внаслідокне ферментативного процесу, то очевидно, що функція печінки істотно не змінює метаболізм лінезоліду.
Показання для застосування. Зивокс показаний для лікування інфекцій, що спричинені чутливими анаеробними і аеробними грам позитивними мікро організмами, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією, такі як:
- нозокоміальна пневмонія;
- поза госпітальна пневмонія;
- інфекції шкіри і м’яких тканин;
- ентерококові інфекції, включаючи спричинені резистентними до ванкоміцину штамами Enterococcus faecalis і faecium.
Спосіб застосування та дози.
Зивокс призначається 2 рази на добу внутрішньо венно. Розчин для інфузій слід вводити протягом 30—120 хв.
Пацієнтів, які почали лікування з парентеральноїформи, за клінічними показаннями можна переключити на будь-яку лікарську форму препарату для прийому внутрішньо. У такому разі добір дози не потрібний, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100%.
Дози, що рекомендовані для дорослих та підлітків (12 років і старших):
| Показання
| Доза і спосіб введення
| Рекомендована тривалість лікування (кількість діб)
|
| Нозокоміальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
| 600 мг внутрішньо венно кожні 12 год.
| 10-14
|
| Поза госпітальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
|
| Інфекції шкіри та м’яких тканин (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)*
|
| Ентерококові інфекції (включаючи ванкоміцин-резистентні штами та форми, що супроводжуються бактеріємією)
| 600 мг внутрішньо венно кожні 12 год.
| 14-28
|
Дози, що рекомендовані для дітей (до 11 років включно)*:
| Показання
| Доза і спосіб введення
| Рекомендована тривалість лікування (кількість діб)
|
| Нозокоміальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
| 10 мг/кг внутрішньо венно кожні 8 год.
| 10-14
|
| Поза госпітальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
|
| Інфекції шкіри та м’яких тканин (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
|
| Ентерококові інфекції (включаючи ванкоміцин-резистентні штами та форми, що супроводжуються бактеріємією)
| 10 мг/кг внутрішньо венно кожні 8 год.
| 14-28
|
* - недоношені новонароджені віком до 7 днів (менше 34 тижнів гестації) мають нижчий системний кліренс лінезоліду і більший показник AUC ніж доношені новонароджені та старші діти. Недоношені новонароджені старше 7 днів мають показники кліренсу лінезоліду та AUC подібніяк і у доношених та старших дітей.
Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.
Вказівки щодо використання. Внутрішньо венна інфузіяздійснюється протягом 30 – 120 хвилин. Не з’єднуйте інфузійні пакети послідовно. Видалити захисну оболонку із фольги безпосередньо перед використанням і протягом приблизно 1 хв. стискувати пакет, щоб впевнитись у відсутності витоку. Якщо пакет протікає, то розчин нестерильний! Залишки невикористаного розчину слід вилити у відходи. Не використовувати частково заповнені упаковки.
Побіч надія. Біль, спазм у животі, здуття, відхилення гематологічних показників та показників функції печінки, діарея, головний біль, кандидомікоз, нудота, зміна смакових відчуттів, блювання, минуща анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія іпанцитопенія. Нейропатія (периферична, зорового нерву) зрідка спостерігалася при застосуванні лінезоліду, особливо при перевищенні максимальної рекомендованої тривалості лікування в 28 днів.
Протипоказання. Гіпер чутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компонента, що входить до складу готової лікарської форми.
Передозування. Про випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. У випадку перевищення терапевтичної дози рекомендується симптоматичне лікування поряд із заходами, спрямованими на підтримання рівня клуб очковоїфільтрації. При гемодіалізі виводиться приблизно 30% дози лінезоліду.
Особливості застосування. Псевдомембранозний коліт різного ступеня тяжкості може розвинутися на фоні застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінезолід, що слід враховувати при розвитку діареї упацієнта, який отримує антибіотико терапію. У деяких пацієнтів, які отримуютьлінезолід, може розвинутися минуща мієлосупресія (анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія і панцитопенія), що залежить від тривалості терапії. У зв’язку з цим необхідно контролю вати показники розгорнутого аналізу крові у пацієнтів якімають підвищений ризик кровотечі, прояви мієлосупресії, які приймають препарати що здатні зменшити кількість гемоглобіну чи кількість тромбоцитів у крові або функціональні властивості тромбоцитів, а також при тривалості лікуваннялінезолідом більше 2 тижнів.
Застосування в період вагітності та лактації. Адекватні і контрольовані дослідження щодо використання Зивоксу вагітними жінками не проводилися. Зивокс слід застосовувати під час вагітності лише за абсолютними показаннями, тобто коли потенційна користь терапії препаратом перевершує потенційний ризик.
Невідомо, чи проникає лінезолід у грудне молоко жінок, які годують груддю, тому слід виявляти особливу обережність при застосуванні лінезоліду у цієї категорії хворих.
Вплив на здатність керувати автомобілем. Ніякого впливу препарату на здатність керувати автомобілем або використовувати іншімеханізми не спостерігалося.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Фармацевтична. Зивокс розчин для інфузій сумісний зтакими розчинами: 5% розчин декстрози, 0,9% розчин хлориду натрію, розчинРінгер-лактат для ін’єкцій.
Не слід вводити додаткові компоненти у розчинлінезоліду для інфузій. Якщо лінезолід призначається одночасно з іншими ліками, то кожний препарат повинен вводитись окремо, відповідно до режиму дозування іспособу введення.
Зивокс у розчині для інфузій фізико-хімічно несумісний з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідро хлорид, діазепам, пентамідину ізетіонат, фенітоїн натрію, еритроміцину лактобіонат татриметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, розчин хімічно не може бути сумісний зцефтріаксоном натрію.
Фармакодинамічна. Лінезолід є слабким зворотним неселективним інгібітором моноамін оксидази (МАО), тому у деяких пацієнтів препарат може спричинювати помірне посилення пресорної дії псевдо ефедринугідро хлориду і фенілпропаноламіну гідро хлориду. Рекомендується зменшити початкові дози адренергічних препаратів, таких як допамін (або його агоністи) ів подальшому здійснювати титрування дози.
Фармакокінетична
Фармакокінетикалінезоліду не змінюється при одночасному застосуванні азтреонаму і гентаміцину.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С в оболонці із фольги до використання. Не зберігати в холодильнику.
Після відкриття вміст пакета слід використати негайно. Источник
Термін придатності - 2 роки.