ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕЛОКСИКАМ ОРІОН
(MELOXICAM ORION)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: мeloxicam;
основні фізико-хімічні властивості: блідо-жовті, круглі, плоскі таблетки зі скошеною крайкою, з насічкою на одному боці;
склад: 1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг мелоксикаму;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний преже латинізований, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, натрію цитрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТС М 01А С 06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Мелоксикам – це не стероїдний протизапальний засіб зі знеболювальними та жарознижувальними властивостями з групи оксикамів. Протизапальна активність мелоксикаму була продемонстрована на класичних моделях запалення. Як і у випадку з іншими не стероїдними протизапальними засобами, точний механізм його дії не відомий. Усі не стероїдні протизапальні засоби (включаючи мелоксикам) мають, щонайменше, один механізм дії: вони інгібують біосинтез простагландинів, які відомі як медіатори запалення.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Препарат легко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Після одноразової дози мелоксикаму середня пікова концентрація в плазмі досягається через 5–6 год. при застосуванні твердих форм (капсули та таблетки). При безперервному застосуванні рівноважна концентрація досягається через 3–5 днів. При застосуванні один раз на день концентрація препарату в плазмі варіює відносно мало, тобто 0,4–1,0 мкг/мл при дозі 7,5 мг та 0,8–2,0 мкг/мл при дозі 15 мг (Cmin та Cmax при рівноважній концентрації). Пікова рівноважна концентрація препарату в плазмі досягається через 5–6 год. після прийому таблетки. Після безперервного лікування більш ніж один рік концентрація препарату подібна до тієї, що спостерігалася на момент досягнення рівноважного стану після початку лікування. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію мелоксикаму.
Розподілення. Мелоксикам активно зв’язується з білками плазми (99 % з альбуміном). Препарат проникає в синовіальну рідину, де його концентрація становить приблизно половину концентрації в плазмі. Об’єм розподілу є невеликим, у середньому 11 л. Коливання показників у різних пацієнтів становить приблизно 30–40 %.
Біо трансформація. Препарат значною мірою біотрансформується у печінці. У сечі виявляються чотири фармакодинамічно неактивні метаболіти мелоксикаму. Основний метаболіт - 5'-кабоксимелоксикам (60 % дози) - утворюється при окисненні проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму. Цей проміжний метаболіт також виділяється, хоча і меншою мірою (9 % дози). Згідно з дослідженнями in vitro, CYP 2C9 відіграє основну роль у метаболічному шляху, тоді як ізоензим CYP 3A4 відіграє меншу роль. Активність пер оксидази пацієнта впливає на утворення двох інших метаболітів. Вони складають 16 % та 4 % від застосованої дози.
Виведення. Мелоксикам виділяється, головним чином, у вигляді метаболітів. Метаболіти рівною мірою виявляються у сечі та фекаліях. Близько 5 % від добової дози препарату у незміненому вигляді виділяється з фекаліями і лише дуже незначних кількостях виділяються з сечею. Період напів виведення становить приблизно 20 год. Загальний плазмовий кліренс становить у середньому 8 мл/хв.
Лінійність/не лінійність. Фармакокінетика мелоксикаму є лінійною у межах дози 7,5–15 мг після перорального та внутрішньом’язового введення.
Особливі категорії пацієнтів.
Печінкова/ниркова недостатність. Печінкова або ниркова недостатність легкого або помірного ступеня тяжкості не має суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму. Оскільки більший об’єм розподілення на термінальній стадії печінкової недостатності може підвищити концентрацію препарату, не слід перевищувати добову дозу - 7,5 мг.
Пацієнти літнього віку: середній плазмовий кліренс у рівноважному стані був дещо нижчий у пацієнтів літнього віку, ніж у молодих.
Показання для застосування.
Короткотривале симптоматичне лікування загострень остеоартрозу.
Довготривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі та діти старше 15 років застосовують препарат внутрішньо в таких дозах:
Загострення остеоартрозу: 7,5 мг/добу. Якщо стан пацієнта не покращується, за потреби, дозу можна, збільшити до 15 мг/добу.
Ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт: 15 мг/добу. Дозу можна знизити до
7,5 мг/добу.
Загальну добову дозу слід застосовувати за один прийом як одну дозу під час їжі, запиваючи водою або іншою рідиною. НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг/добу.
Оскільки ризик, пов’язаний з застосуванням мелоксикаму, може посилюватися зі збільшенням дози та тривалості лікування, препарат слід застосовувати протягом якомога коротшого періоду та у якомога меншій ефективній добовій дозі. Час від часу слід повторно оцінювати ступінь полегшення симптомів та терапевтичну реакцію, особливо це стосується пацієнтів, які страждають на остеоартроз.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком небажаних ефектів: У осіб літнього віку рекомендована добова доза для лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту становить 7,5 мг. Якщо у пацієнта існує підвищений ризик виникнення небажаних ефектів, лікування слід починати з добової дози - 7,5 мг.
Ниркова недостатність.
Добова доза для пацієнта, який перебуває на діалізі через тяжку ниркову недостатність, не повинна перевищувати 7,5 мг.
Для пацієнтів із нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (кліренс креатині ну більше 25 мл/хв.) коригування дози не потребується.
Печінкова недостатність.
Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості коригування дози не потрібне.
Побічна дія.
Загальний опис.
Існують повідомлення про наступні побічні ефекти, які можуть бути пов’язані з застосуванням мелоксикаму. Частота виникнення усіх випадків, про які повідомляється нижче, грунтується на результатах клінічних досліджень.
Враховані також пост маркетингові повідомлення про побічні явища, які можуть бути пов’язані з прийомом мелоксикаму.
Побічні явища наводяться нижче у відповідності до частоти їхнього виникнення:
Дуже поширені (> 1/10); поширені (> 1/100, < 1/10); непоширені (> 1/1000, < 1/100); поодинокі (> 1/10 000, < 1/1000); вкрай поодинокі (< 1/10 000).
Побічні ефекти.
Кров та лімфатична тканина. Поширені: анемія. Непоширені: порушення результатів аналізу крові: лейкоцитопенія, тромбоцит опенія, агранулоцит оз.
Імунна система. Поодинокі: анафілактичні реакції.
Розумові розлади. Поодинокі: перепади настрою, безсоння, кошмарні сновидіння.
Нервова система. Поширені: запаморочення, головний біль. Непоширені: вертиго, дзвін у вухах, сонливість. Поодинокі: сплутаність свідомості.
Очі. Поодинокі: розлади зору, включаючи розпливчастість зображення.
Серце. Непоширені: прискорене серцебиття.
Судинна система. Непоширені: підвищення артеріального тиску, припливи.
Органи дихання, грудна клітка та середостіння. Поодинокі: напади астми в осіб із гіперчутливістю до ацетил саліцилової кислоти або інших не стероїдних протизапальних засобів.
Травна система. Поширені: диспепсія, нудота та блювання, біль у животі, метеоризм, діарея. Непоширені: шлунково-кишкова кровотеча, пептичні виразки, езофагіт, стоматит. Поодинокі: шлунково-кишкова перфорація, гастрит, коліт. Пептичні виразки можуть, шлунково-кишкова кровотеча іноді можуть бути тяжкої форми, особливо в осіб літнього віку.
Гепатобіліарні. Непоширені: тимчасове підвищення показників функції печінки (наприклад, підвищені показники трансаміназ або білірубіну). Поодинокі: гепатит.
Шкіра та підшкірна тканина. Поширені: свербіж, висип. Непоширені: кропив’янка. Поодинокі: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ангіо невротичний набряк, бульозні реакції, такі як мультиформна еритема, реакції фото чутливості.
Нирки та сечовивідні шляхи. Непоширені: порушення показників функції нирок (наприклад, підвищені показники рівня креатині ну або сечовини). Поодинокі: ниркова недостатність.
Загальні симптоми та порушення, пов’язані з місцем введення. Поширені: набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок.
Інформація щодо окремих серйозних та/або частих побічних ефектів.
Існують повідомлення про окремі випадки агранулоцит озу у пацієнтів, які застосовували мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні препарати.
Протипоказання.
Застосування цього лікарського засобу протипоказано у наступних випадках:
Підвищена чутливість до мелоксикаму, будь-якої з допоміжних речовин препарату, не стероїдних протизапальних засобів подібного типу або до ацетил саліцилової кислоти. Таблетки не слід давати пацієнтам, в анамнезі яких відмічалися бронхіальна астма, носові поліпи, набряк Квінке або кропив’янка після застосування ацетил саліцилової кислоти або інших не стероїдних протизапальних засобів.
Вагітність і годування груддю.
Активна або в анамнезі рецидивуюча виразка травного тракту.
Тяжка печінкова недостатність.
Тяжка ниркова недостатність, при якій пацієнти перебувають на діалізі.
Шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча або інші розлади, пов’язані з кровотечею.
Тяжка, неконтрольована серцева недостатність.
Препарат не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків молодше 15 років.
Передозування.
До симптомів гострого передозування не стероїдних протизапальних засобів звичайно відносяться летаргія, сонливість, нудота, блювання та біль у епігастрії. Ці симптоми звичайно усуваються за допомогою підтримуючої терапії. Можлива шлунково-кишкова кровотеча. Виражена токсичність може спричинити артеріальну гіпертензію, гостру ниркову недостатність, печінкову недостатність, пригнічення дихальної функції, кому, судоми, судинну недостатність та зупинку серця. Існують повідомлення про анафілактичні реакції, що розвинулися на фоні застосування не стероїдних протизапальних засобів згідно з рекомендаціями. Ці реакції також можливі при передозуванні.
У випадках передозування пацієнту необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. У ході клінічного дослідження виведення мелоксикаму прискорювалось при застосуванні пацієнтом 4 г холестираміну три рази на добу.
Особливості застосування.
Якщо пацієнт страждав на езофагіт, гастрит та/або виразку шлунка або дванадцяти палої кишки, перед початком терапії мелоксикамом необхідно впевнитися у повному одужанні. Для попередження рецидивів цих захворювань необхідно стежити за станом таких пацієнтів під час терапії мелоксикамом.
Пацієнти з симптомами захворювання травного тракту або таким захворюванням в анамнезі (наприклад, виразковий коліт, хвороба Крона) мають перебувати під ретельним наглядом, через можливе порушення травлення та, особливо, шлунково-кишкову кровотечу.
Як і у випадку застосування інших не стероїдних протизапальних засобів, при прийманні мелоксикаму повідомлялося про шлунково-кишкові кровотечі або про виразки/перфорації. Ці реакції виникали на будь-яких етапах лікування з або без застережливих симптомів як у пацієнтів з відсутністю тяжких шлунково-кишкових захворювань в анамнезі, так і у пацієнтів із наявністю таких захворювань в анамнезі. Шлунково-кишкова кровотеча або виразки/перфорація, в цілому, є більш серйозними в осіб літнього віку.
Якщо у пацієнта, який застосовує мелоксикам, виникає шлунково-кишкова кровотеча, препарат слід відмінити.
Не стероїдні протизапальні засоби, включаючи оксиками, як відомо, можуть асоціюватися з потенційно тяжкими шкірними реакціями та таким, що загрожують життю, реакціями гіпер чутливості (наприклад, анафілактичними реакціями). В таких випадках слід негайно припинити застосування препарату та ретельно спостерігати за станом пацієнта.
У поодиноких випадках не стероїдні протизапальні засоби можуть спричиняти інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, нирковий медулярний некроз або нефротичний синдром.
Більшість не стероїдних протизапальних засобів можуть спричиняти тимчасові підвищення концентрацій трансамінази сироватки, підвищення рівня білірубіну у сироватці та інших параметрів функції печінки, а також підвищення рівня креатині ну сироватки та азоту сечовини крові. Повідомлялося також про інші відхилення в лабораторних тестах. Ці відхилення зазвичай мали легкий та тимчасовий характер. Якщо ці відхилення є значними або тривалими, застосування мелоксикаму слід припинити, а пацієнта слід обстежити належним чином.
Застосування не стероїдних протизапальних засобів може асоціюватися з затриманням натрію, калію та води, а також із порушенням натрійуретичного ефекту діуретиків, що може призвести до погіршення серцевої недостатності або артеріальній гіпертензії.
Не стероїдні протизапальні засоби інгібують нирковий синтез простагландину, що пов’язано зі збереженням ниркової перфузії у пацієнтів із недостатнім нирковим кровотоком та зниженим об’ємом крові. В таких випадках застосування не стероїдних протизапальних засобів може загострити латентну ниркову недостатність, однак після припинення лікування ниркова функція відновлюється. Ризик виникнення недостатності поширюється на пацієнтів літнього віку та пацієнтів з серцевою недостатністю, цирозом печінки, нефротичним синдромом або захворювання нирок, а також пацієнтів, котрі застосовують діуретики або перенесли серйозне хірургічне втручання, яке спричинило зменшення об’єму крові. У таких пацієнтів необхідно ретельно стежити за виділенням сечі та функцією крові.
Особи літнього віку та ослаблені пацієнти часто не так добре переносять побічні явища. Тому такі категорії пацієнтів потребують ретельного спостереження. Як і у випадку з іншими не стероїдними протизапальними засобами, особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні літніх пацієнтів і пацієнтів з нирковою, печінковою або серцевою недостатністю.
Максимальну добову дозу не слід перевищувати навіть у випадку відсутності адекватної терапевтичної реакції. Не слід одночасно застосовувати інші не стероїдні протизапальні засоби, оскільки це може посилити токсичність. Якщо через кілька днів лікування стан пацієнта не покращується, слід провести переоцінку клінічної користі терапії.
Мелоксикам та інші не стероїдні протизапальні засоби можуть маскувати симптоми існуючого інфекційного захворювання.
Застосування мелоксикаму (та інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази або простагландину) може знизити фертильність та не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Слід враховувати необхідність відміни мелоксикаму у жінок, яким важко завагітніти або які проходять обстеження з приводу безпліддя.
Цей лікарський засіб містить лактози моногідрат. Пацієнтам, які страждають на рідкісну спадкову не переносність галактози, недостатність лактози Лаппа або мальабсорбцію глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.
Використання у період вагітності та годування груддю.
Вагітність.
Рекомендується уникати прийому мелоксикаму протягом першого та другого триместрів вагітності.
Протягом час останніх трьох місяців вагітності будь-який інгібітор синтезу простагландинів може спричинити розвиток серцево-легеневих ускладнень у плода (легеневої гіпертензії з передчасним закриттям боталової протоки) та ниркової токсичності, або може пригнічувати скорочення матки. Цей вплив на матку асоціюється з патологічними пологами і затримкою пологів, що спостерігалися у тварин. Тому всі не стероїдні протизапальні засоби абсолютно протипоказані протягом трьох останніх місяців вагітності.
Годування груддю.
Не стероїдні протизапальні засоби виділяються в грудне молоко. Тому, як превентивний захід, матерям, які годують груддю, слід уникати застосування цього препарату.
Вплив на здатність керувати транспортом і працювати зі складними механізмами.
Спеціальні дослідження впливу на здатність керувати автомобілями та працювати з механізмами не проводилися. Проте, на основі фармакодинамічних характеристик та повідомлень про побічні явища, встановлено, що мелоксикам, не впливає на здатність керувати автомобілями і працювати з механізмами, або цей вплив дуже незначний. При виникненні порушень зору, сонливості, запаморочення або інших явищ з боку центральної нервової системи, рекомендується утриматися від діяльності, що потребує швидкості психомоторних реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Фармакодинамічна взаємодія:
Інші не стероїдні протизапальні засоби, включаючи саліцилати (ацетил саліцилова кислота >3 г/добу): одночасне застосування кількох не стероїдних протизапальних засобів може підвищити частоту виникнення випадків шлунково-кишкових виразок та кровотечі через синергічний ефект. Одночасне застосування мелоксикаму та інших не стероїдних протизапальних засобів не рекомендується.
Діуретики:
Лікування не стероїдними протизапальними засобами може спричинити гостру ниркову недостатність, особливо у пацієнтів, які страждають на зневоднення.
Пацієнти, які застосовують мелоксикам та діуретики, мають отримувати достатню кількість рідини, а перед початком лікування необхідно обстежити функцію їхніх нирок.
Пероральні антикоагулянти:
Ризик кровотечі підвищується внаслідок інгібування функції тромбоцитів та ушкодження слизової оболонки травного тракту. Одночасне застосування пероральних антикоагулянтів та не стероїдних протизапальних засобів не рекомендується.
При неможливості уникнути такої комбінації необхідно ретельно стежити за показником МНІ (Міжнародний Нормалізаційний Індекс).
Тромболітики та інгібітори агрегації тромбоцитів:
Ризик кровотечі підвищений внаслідок інгібування функції тромбоцитів та ушкодження слизової оболонки травного тракту.
Інгібітори АПФ та антагоністи рецептора ангіотензину II:
Не стероїдні протизапальні засоби (включаючи ацетил саліцилову кислоту в дозі 3 г/добу) та антагоністи рецептора ангіотензину ІІ чинять синергічний ефект, знижуючи клуб очкову фільтрацію, що особливо небезпечно при недостатності функції нирок. В осіб літнього віку та/або у пацієнтів, які страждають на зневоднення, ця комбінація може викликати гостру ниркову недостатність, впливаючи безпосередньо на клуб очкову фільтрацію. На початку терапії рекомендований моніторинг функції нирок. Пацієнти повинні ретельно стежити за достатнім споживанням рідини. Крім того, одночасний прийом цих препаратів може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ та антагоністів рецептора ангіотензину ІІ, тобто препарат стає лише частково ефективним (що зумовлено інгібуванням синтезу судинорозширювальних простагландинів).
Інші антигіпертензивні препарати, наприклад, бета-блокатори:
Антигіпертензивний ефект бета-блокаторів може бути зниженим (що зумовлено інгібуванням синтезу судинорозширювальних простагландинів).
Циклоспорини:
Не стероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ниркову токсичність циклоспорину, що зумовлено їхнім впливом на простагландини нирок. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно контролю вати стан функції нирок. Це особливо стосується пацієнтів літнього віку.
Глюкокортикоїди:
Глюкокортикоїди, що застосовуються одночасно з не стероїдними протизапальними засобами, можуть підвищувати частоту виникнення побічних явищ з боку травного тракту.
Внутрішньо маткові контрацептиви:
Існують повідомлення про те, що не стероїдні протизапальні засоби знижують ефективність внутрішньо маткових контрацептивів, проте це потребує подальшого дослідження.
Фармакокінетичні взаємодії (вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших препаратів).
Літій:
Існують повідомлення про те, що не стероїдні протизапальні засоби підвищують концентрацію літію в крові (шляхом зниження виведення літію нирками). Концентрація літію може досягти рівня, що загрожує життю. Одночасне застосування літію та не стероїдних протизапальних засобів не рекомендується. Якщо комбінація цих препаратів необхідна, на початку, при коригуванні та відміні терапії мелоксикамом, необхідно ретельно стежити за концентрацією літію в плазмі.
Метотрексат:
Не стероїдні протизапальні засоби можуть знижувати канальцеву секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи його концентрацію в плазмі. Якщо пацієнт одержує високу дозу метотрекстату (більше 15 мг/тиждень), одночасне застосування не стероїдних протизапальних засобів не рекомендується.
Слід враховувати ризик взаємодії між не стероїдними протизапальними засобами та метотрексатом і у пацієнтів, які застосовують його у дозах, особливо якщо у пацієнтів діагностована ниркова недостатність. При необхідності комбінованої терапії потрібно стежити за результатами аналізу крові та функцією нирок. Слід дотримуватись обережності при застосуванні не стероїдних протизапальних засобів протягом 72 год. В таких випадках концентрація метотрексату в плазмі може підвищитися, що спричиняє посилення токсичних ефектів.
Хоча паралельне застосування мелоксикаму не має суттєвого впливу на фармакокінетику метотрексату (15 мг/тиждень), слід враховувати, що за такої терапії може підвищитися гематологічна токсичність метотрексату.
Фармакокінтичні взаємодії (вплив інших препаратів на фармакокінетику мелоксикаму).
Холестирамін:
Холестирамін прискорює виведення препарату, перешкоджаючи кишково-печінковому кровообігу, внаслідок чого кліренс мелоксикаму підвищується на 50 %, а період напів виведення знижується до 13 ± 3 год. Ця взаємодія має клінічне значення.
Інгібітори CYP3A4 та CYP2C9, індуктори та субстрати:
При призначенні мелоксикаму разом із препаратами, що інгібують ферменти CYP3A4 та/або CYP2C9 та що метаболізуються цими ферментами, слід враховувати потенціальні фармакокінетичні взаємодії.
Клінічно значимих фармакокінетичних лікарських взаємодій при одночасному застосуванні з антацидами, циметидином або дигоксином не спостерігалося. Проте концентрація дигоксину в сироватці може підвищитися.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі (15–25 °C) в недоступному для дітей місці.
Термін придатності - 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 10 таблеток в блістері. По 1 блістеру або по 3 блістери в картонній коробці.
Заявник. Оріон Корпорейшн/Orion Corporation. Источник
Адреса. Оріонінтіе 1, 02200 Еспоо, Фінляндія/Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.