І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
Мезонекс
(Mezonex)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: meropenem;
(4R,5S,6S)-3[[3(3S,5S)-5-(Диметілкарбоніл)-3пирролідиніл]тіо]-6-[(1R)-1-гідроксиетил]-4-метил-7-оксо-1-азабіцикло[3.2.0]гепт-2-ен-2-карбонової кислоти;
основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до блідо-жовтого кольору; добре розчиняється у воді;
склад: 1 флакон містить порошку меропенему еквівалентно меропенему безводному 500 мг або 1 г;
допоміжні речовини: натрій карбонат (застосовується в якості буфера).
Форма випуску. Порошок для розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТС J01D Н 02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Меропенем антибіотик класу карбапенемів для парентерального застосування, стійкий до гідропентиди-1 людини. Меропенем чинить бактерицидну дію за рахунок впливу на синтез клітинної стінки бактерій. Легкість з якою меропенем проникає через клітинну стінку бактерій, високий рівень стабільності до більшості-лактамаз і значна афінність до білків, що зв’язують пеніцилін (PBSs), пояснюють потужню бактерицидну дію меропенему стосовно широкого спектру аеробних і анаеробних бактерій.
Бактерицидна концентрація (визначена як 3 log10 підстава логарифма при двосторонньому відліку числа клітин протягом 12 - 24 годин) типово становить 1 - 2 рази до бактеріостатичної концентрації меропенему, виняток бактерія Lіsterіa monocytogenes, по відношенню з якою летальна активність не дотримується.
Було засвідчено in vitro і in vivo, що меропенем має пост антибіотичний ефект.
Антибактеріальний спектр меропенему, що визначається in vitro включає в себе більшість клінічно значущих грам позитивних і грам негативних, аеробних і анаеробних видів бактерій, а саме:
чутливі (аеробні грам позитивні бактерії) – Bacillus spp., Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium diptheriae, Corynebacterium jeikeium,Enterococcus liquifaciens, Enterococcus hirae, Enterococcus faecalis (виняток ванкоміцин-резистентні ізоляти), Listeria Fytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroids, Staphylococcus aureus (штами бета-лактамази, штами, що не продукують бета-лактамазу, тільки метицилін – чутливі ізоляти), включаючи Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus epidermidis (метицилін – резистентні), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus warneri, Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdenensis, Staphylococcus saccharolyticus, Streptococcus pneumoniae (чутливі і стійкі до пеніциліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis, Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum, стрептококи групи G, групи F, Rhodococcus equi;
чутливі (аеробні грам негативні бактерії) – Alcaligenes faecalis, Aeroтonas hydrophila, Bordetella spp, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis, Achromobacter xylosoxidans, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoffii, Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria, Aeromonas caviae, Alcaligenes faecalis, Bordetella bronchiseptica, Brucella melitensis, Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Clostridim perfringes, Clostridium difficile, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Escherichia hermannii, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (ампіцилін – резистентні, ізоляти, що не продукують бета-лактамазу [BLNAR ізоляти]), Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи чутливі до бета-лактамази і стійкі до пеніциліну і спектиноміцину штами), Hafnia alvei, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca, Moraxella spp, Moraxella catarrhalis (ізоляти бета-лактамази, ізоляти, що не продуктують бета-лактамазу), Morganella morgannii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia alcalifaciens, Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp., включаючи Salmonella enteritidis, Salmonella typhi, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, Serratia rubidaea, Shigella sonnei, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica, Flavobacterium групи II В, Flavobacterium meningosepticum;
чутливі (анаеробні грам позитивні бактерії) – Actinomyces adontolyticus, Acttnomyces odontolyticus, Actinomyces meyeri, Anaerobic streptococcus, Bacteroides-Prevotella-Porphyromonas spp., Bacteroides fragilis, Bacteroides vulgatus, Bacteroides variabilis, Bacteroides pneumosintes, Bacteroides coagulans, Bacteroides uniformis, Bacteroides distasonis, Bacteroides jvatus, Bacteroides thetaiotao-micron, Bacteroides eggerthii, Bacteroides capsillosis, Bacteroides bucclis, Bacteroides corporis, Bacteroides gracilis, Bacteroides asaccharolyticus, Bacteroides splanchnicus, Bacteroides ureolyticus, Bacteroides levii, Prevotella melaninogenica, Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotella oralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Prevotella ureolyticus, Prevotella oris, Prevotella buccae, Prevotella denticola, Prevotella levii, Porphyromonas asaccharolyticus, Bifidobacterium spp., Bilophilia wadswortha, Clostridium perfringens, Clostridium bifermentans, Clostridium ramosum, Clostridium sporogenes, Clostridium difficile, Clostridium cadaveris, Clostridium sordellii, Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium innocuum, Clostridium subterminale, Clostridium tertium, Citrobacter freundii, Eubacterium lentum, Eubacterium aerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fllsobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Mobiluncus sрр.; Mobiluncus curtisii, Mobiluncus mulieris, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus saccharolyticus, Peptostreptococcus species, Peptococcus saccharolyticus, Peptococcus asaccharolyticus, Peptococcus magnus, Peptococcus prevotii, Propionibacterium avidium, Propionibacterium granulosum;
З проміжним рівнем чутливості (аеробні грам позитивні бактерії) – Enterococcus avium, Corynebacterium jeikeium;
З проміжним рівнем чутливості (аеробні грам негативні бактерії) – Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Pseudomonas stutzeri, Stenotrophomonas maltophilia;
з проміжним рівнем чутливості (анаеробні грам позитивні бактерії)- Propionibacterium acnes;
стійкі - Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium і метицилінрезистентні стафілококи.
Фармакокінетика. Внутрішньо венне вливання протягом 30 хвилин однієї дози препарату Мезонекс здоровим добровольцям зумовлює пікову концентрацію у плазмі, що дорівнює приблизно 23 мкг/мл для дози 500 мг і 49 мкг/мл для дози 1 г.
Однак немає абсолютної фармакокінетичної пропорційної залежності між введеною дозою та максимальною концентрацією або площею під кривою. Більше того спостерігалось зниження плазмового кліренсу з 287 до 205 л/хв при підвищенні доз від 250 мг до 2 г.
Внутрішньо венна болюсна ін’єкція для дози 1 г меропенему протягом 2 хв, 3 хв і 5 хв здоровим добровольцям, зумовлює пікову концентрацію у плазмі, що дорівнює приблизно 110, 91 і 94 мкг/мл відповідно.
Внутрішньо веннна болюсна ін’єкція протягом 5 хв однієї дози меропенему здоровим добровольцям зумовлює пікову концентрацію у плазмі, що дорівнює приблизно 52 мкг/мл для дози 500 мг і 112 мкг/мл для дози 1 г.
Через 6 годин після внутрішньо венного введення препарату 500 мг рівень меропенему у плазмі знижується до 1 мкг/мл і менше.
При введенні багаторазових доз з інтервалом у 8 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок кумуляція меропенему не відбувається.
У пацієнтів з нормальною фукцією нирок період напів виведення приблизно 1 година. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 2%.
Приблизно 70% внутрішньо венної дози виводиться з сечею в незміненому стані протягом 12 годин, після чого подальша екскреція з сечею незначна.
Концентрація меропенему в сечі, що перевищує 10 мкг/мл, підтримується протягом 5 годин після введення дози 500 мг. При режимах введення 500 мг кожні 8 годин або 1 г кожні 6 годин не спостерігалося комуляції меропенему у плазмі крові та сечі.
У здорових добровольцях з нормальною функцією нирок єдиний метаболіт меропенему мікро біологічно неактивний.
Мезонекс добре проникає в більшості рідин і тканин організму, у тому числі в цереброспинальну рідину хворих на бактеріальний менінгіт, досягаючи концентрації, що перевищує необхідну для пригнічення більшості бактерій.
Після разового внутрішньо венного введення дози Мезонекс найвищі середні концентрації меропенему були зафіксовані в рідинах і тканинах організму в 1 годину (0,5 до 1,5 години) після початку введення і занесені в таблицю 1.
Таблиця 1
| Тканини |
Доза (г) внутрішньо венної ін’єкції/інфузії |
Число
зразків |
Середнє значення [мкг/мл або мкг/(г)]* |
Межа [мкг/мл або мкг/(г)] |
| Ендометрит |
0,5 |
7 |
4,2 |
1,7 - 10,2 |
| біометрій |
0,5 |
15 |
3,8 |
0,4 - 8,1 |
| Яєчник |
0,5 |
8 |
2,8 |
0,8 - 4.8 |
| Цервіцит |
0,5 |
2 |
7,0 |
5,4 - 8,5 |
| Фалопієві труби |
0,5 |
9 |
1,7 |
0,3 - 3,4 |
| Шкіра |
0,5 |
22 |
3,3 |
0,5 - 12,6 |
| Інтерстиціальна рідина** |
0,5 |
9 |
5,5 |
3,2 - 8,6 |
| Шкіра |
1,0 |
10 |
5,3 |
1,3 - 16,7 |
| Інтерстиціальна рідина** |
1,0 |
5 |
26,3 |
20,9 - 37,4 |
| Ободова кишка |
1,0 |
2 |
2,6 |
2,5 - 2,7 |
| Жовч |
1,0 |
7 |
14,6 (3 г) |
4,0 - 25,7 |
| Жовчний міхур |
1,0 |
1 |
- |
3,9 |
| Перитонеальна рідина |
1,0 |
9 |
30,2 |
7,4 - 54,6 |
| Легені |
1,0 |
2 |
4,8 (2 г) |
1,4 - 8,2 |
| Бронхомікоз |
1,0 |
7 |
4.5 |
1,3 - 11,1 |
| М’язи |
1,0 |
2 |
6,1 (2 г) |
5,3 - 6,9 |
| Фасція |
1,0 |
9 |
8,8 |
1,5 - 20 |
| Серцевий клапан |
1,0 |
7 |
9,7 |
6,4 - 12,1 |
| Міокард |
1,0 |
10 |
15,5 |
5,2 - 25,5 |
Цереброспинальна рідина ЦСЖ
(запалювальні зміни) |
20 мг/кг***
40 мг/кг**** |
8
5 |
1,1 (2 г)
3,3 (3 г) |
0,2 - 2,8
0,9 - 6,5 |
Цереброспинальна рідина ЦСЖ
(незапальні хвороби) |
1,0 |
4 |
0,2 (2 г) |
0,1 - 0,3 |
* за 1 годину, якщо не інакше як відомо
** як зазначено на етикетці
*** дітям від 5 місяців до 8 років
**** дітям від 3 місяців до 15 років
Дослідження в дітей засвідчило, що фармакокінетика препарату Мезонекс у дітей, така ж сама, як у дорослих.
Період напів виведення меропенему в дітей до 2 років приблизно 1,5 - 2,3 години, спостерігається лінійна фармакокінетика в діапазоні доз 10, 20 і 40 мг/кг, пікова концентрація у плазмі і значення AUC подібні тим, що бачиться у здорових дорослих добровольцях після доз 500 мг , 1 г і 2 г відповідно.
Дослідження фармакокінетики у хворих з нирковою недостатністю засвідчили, що кліренс меропенему корелює з кліренсом креатині ну. У таких хворих необхідно корегувати дози.
Дослідження фармакокінетики у літніх пацієнтів, засвідчили зниження кліренсу меропенему, пов’язанє з віком.
Дослідження фармакокінетики у пацієнтів з захворюванням печінки засвідчили, що захворювання печінки не впливають на фармакокінетику меропенему.
Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених одним або кількома чутливими до нього збудниками:
- інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонії, включаючи госпітальну пневмонію);
- інтраабдомінальні інфекції;
гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит та інфекції тазових органів;
неускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
бактеріальний менінгіт;
бактеріальна септицемія;
емперічна терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих хворих з фебрильними епізодами на фоні нейтропенії.
Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 3 місяців Мезонекс слід вводити у вигляді внутрішньо венної болюсної ін’єкції протягом не менше 5 хвилин, або у вигляді внутрішньо венних вливань протягом від 15 до 30 хвилин.
Мезонекс, що вводиться шляхом внутрішньо венних болюсних ін’єкцій, слід розводити стерильною водою для ін’єкцій (5 мл на 250 мг меропенему). Це забезпечує концентрацію 50 мг/мл.
Мезонекс для внутрішньо венних вливань слід розводити стерильною водою для ін’єкцій або фізіологічним розчином, після чого розчиняти (до 50 - 200 мл) у відповідному фізіологічному розчині.
Мезонекс може бути розчинений у таких ін фузійних розчинах:
- 0,9% розчин хлориду натрію для внутрішньо венних вливань;
- 5% або 10% розчин глюкози для внутрішньо венних вливань;
- 5% розчин глюкози для внутрішньо венних вливань з 0,02% натрію бікарбонатом;
- 0,9% розчин хлориду натрію і 5% розчин глюкози для внутрішньо венних вливань;
- 5% розчин глюкози з 0,225% розчином хлориду натрію для внутрішньо венних вливань;
- 5% розчин глюкози з 0.15% розчин омом хлориду калію для внутрішньо венних вливань;
- 2,5% і 10% розчин маніту для внутрішньо венних вливань.
Речовина розчиняється повністю, не залишаючи ніякого нерозподіленого залишка.
Дорослі. Дозування і тривалість терапії повинні встановлюватись залежно від типу, складності інфекції і стану пацієнта.
Рекомендовані добові дози наведені в таблиці 2.
Таблиця 2.
| Тип інфекції |
Доза |
Інтервал між введеннями |
| Ускладнені інфекції сечового тракту |
500 мг |
Кожні 8 годин |
| Неускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин |
500 мг |
Кожні 8 годин |
| Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин |
500 мг |
Кожні 8 годин |
| Гінекологічні інфекції, включаючи інфекції тазових органів; |
500 мг |
Кожні 8 годин |
Інфекції нижніх дихальних шляхів пневмонія
госпітальна пневмонія |
500 мг
1 г |
Кожні 8 годин
Кожні 8 годин |
| Ускладнена інтраабдомінальна інфекція |
1 г |
Кожні 8 годин |
| Менінгіт |
2 г |
Кожні 8 годин |
| Септицемія; |
1 г |
Кожні 8 годин |
Дозування препарату у хворих з нирковою недостатністю.
У пацієнтів з кліренсом креатині ну менше 51 мл/хв дози повинні бути зменшені таким чином (дані наведені в таблиці 3)
Таблиця 3.
Кліренс креатині ну
(мл/хв) |
Доза на одне введення
(на основі одиниці дози 500 мг або 1 г або 2 г) |
Частота |
| ≥ 51 |
500 мг – 1 г |
Кожні 8 годин |
| 26 - 50 |
500 мг |
Кожні 12 годин |
| 10 - 25 |
250 мг |
Кожні 12 годин |
| <10 |
250 мг |
Кожні 24 годин |
Мезонекс виводиться при гемодіалізі. Якщо потрібно тривале лікування препаратом Мезонекс, рекомендується разову дозу (визначається залежно від типу і складності інфекції) вводити після закінчення процедури гемодіалізу, щоб відновити ефективну концентрацію у плазмі. Немає досвіду застосування меропенему у хворих, яким виконують перитонеальний діаліз.
Печінкові порушення.У хворих з печінковою недостатністю немає необхідності у корегуванні дози.
Літні пацієнти. У літніх хворих з порушенням функції нирок або кліренсом креатині ну більше 51 мл/хв корегувати дозу не потрібно.
Діти. Для дітей віком від 3 місяців до 12 років рекомендуються дози від 10 до 20 мг/кг маси тіла кожні 8 годин залежно від стану і складності інфекцій, чутливості до патогенів, а також залежно від стану пацієнта.
Рекомендовані добові дози наведені в таблиці 4.
Таблиця 4.
| Тип інфекції |
Доза (мг/кг) |
Інтервал між введеннями |
| Ускладнені інфекції сечового тракту |
10 |
Кожні 8 годин |
| Неускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин |
10 – 20 |
Кожні 8 годин |
Інфекції нижніх дихальних шляхів
Пневмонія |
10 – 20 |
Кожні 8 годин |
| Ускладнена інтраабдомінальна інфекція |
20 |
Кожні 8 годин |
| Менінгіт |
40 |
Кожні 8 годин |
При масі тіла в дітей більше 50 кг треба застосовувати дози для дорослих.
Немає даних щодо застосування препарату в дітей з нирковими розладами.
Побічна дія. Локальні реакції при внутрішньо венному введені: запалення, тромбофлебіт, біль у місцях інфекції.
Шкіра: висипання, свербіж, кропив’янка.
Шлунково-кишковий тракт: біль у черевній порожнині, нудота, блювання, діарея, гепатит.
Кров: оборотна тромбоцитемія, еозинофілі я, тромбоцитемія і нейтропенія. У деяких хворих може бути позитивною пряма або непряма реакція Кумбса. Є дані про часткове зниження часу утворення тромбопластину.
Функції печінки: відзначене оборотне зростання в сироватці концентрації білірубіну, трансаміназ лужної фосфатази і молочної дегідрогенази.
Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахі-чи брадикардія, інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії.
Центральна нервова система: головний біль, парестезія, депресія, збудливість, судоми.
Функції нирок: дизурія, гематурія.
Інші: оральний і вагінальний кандидоз.
Протипоказання. Гіпер чутливість до бета-лактамних антибіотиків. Діти до 3 місяців.
Передозування. Передозування може виникнути під час лікування, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Симптоми передозування – атаксія, задишка, конвульсії. Лікування передозування повинно бути симптоматичним. У пацієнтів з порушенням функції нирок можливе виведення меропенему і продуктів його розладу шляхом гемодіалізу.
Особливості застосування. Пацієнтам, у яких раніше спостерігалася підвищена чутливість до карбапенему, пеніциліні в та інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему.
У разі призначення препарату Мезонекс хворим із захворюванням печінки необхідно ретельно контролю вати рівні трансаміназ і білірубіну.
Як і в разі застосування інших антибіотиків, можуть розвинутись нечутливість мікро організмів до препарату, отже необхідне ретельне спостереження за кожним хворим.
Препарат не рекомендується для лікування інфекцій, викликаних стафілококами, стійкими до метициліну.
Псевдомебранозний коліт спостерігався при застосуванні практично всіх антибіотиків, причому за ступенем складності він може коливатися від легкого до небезпечного для життя. Отже, необхідно обережно застосовувати препарат хворим зі скаргами на біль у шлунково-кишковому тракті і, особливо зі скаргами на коліт. Необхідно врахувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту в разі, якщо у хворого, що приймає антибіотик, виникає діарея. Хоча дослідження свідчать, що токсин, який виробляється Clostridium difficile, є однією з основних причин колітів, спричинених антибіотиками, причому дослідження інших причин триває.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, необхідна обережність при застосуванні препарату Мезонекс, як мунотерапії при критичних станах у хворих зі встановленою чи підозрюваною інфекцією нижніх дихальних шляхів, що спричинені Pseudomonas aeruginosa.
Вагітність. Безпека застосування препарату Мезонекс у жінок в період вагітності не була вивчена. Дослідження на тваринах засвідчили відсутність несприятливих наслідків для плода. Мезонекс не може бути призначеним у разі вагітності до тих пір, доки потенційна перевага не виправдає потенційний ризик для плода. У будь-якому разі його застосування повинно здійснюватися під постійним наглядом лікаря.
Лактація. Мезонекс відзначається в дуже низьких концентраціях у молоці тварин. Мезонекс не може бути призначений жінкам-годувальницям до тих пір, доки потенційна перевага не виправдає потенційний ризик для дитини. Доцільно відмінити грудне годування.
Вплив на здатність водити машину чи працювати з технікою. Даних немає, однак передбачається, що Мезонекс не повинен впливати на здатність водити машину чи працювати з технікою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Необхідно дотримуватись обережності при поєднанні введення препарату Мезонекс одночасно з потенційно нефро токсичними препаратами.
Пробенецид конкурує з меропенемом щодо тубулярного виведення і, отже, збільшує ренальну екскрецію з одночасним ефектом збільшення періоду напіврозпаду і підвищення концентрації меропенему у плазмі. Оскільки сила і тривалість дії препарату Мезонекс, дозованого без пробенециду, ідентичні, не рекомендується спільне введення пробенециду і препарату Мезонекс.
Мезонекс може зменшити рівень вальпроєвої кислоти в сироватці.
Мезонекс не можна змішувати з розчинами, що містять інші ліки.
Умови та термін зберігання. Сухий порошок зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 2 роки.
Рекомендується щойно приготовані розчини препарату Мезонекс негайно використовувати для внутрішньо венних ін’єкцій або внутрішньо венного вливання. Разом з тим, приготовленні розчини препарату Мезонекс зберігають достатню придатність при кімнатній температурі ( до 25º С) або при охолоджуванні (4º С). Дані стосовно умов та терміну зберігання розчинів препарату Мезонекс наведено в таблиці 5.
Таблиця 5.
| Розчинник |
Години стабільності |
|
До 25º С |
4º С |
Флакон, розведений водою для ін’єкцій
Розчини (1 - 20 мг/мл), приготовлені з:
- 0,9% хлориду натрію
- 5% глюкози
- 5% глюкози і 0,225% хлориду натрію
- 5% глюкози і 0,9% хлориду натрію
- 5% глюкози і 0,15% хлориду калію
- 2,5% або 10% розчин маніту для в/в вливань
- 10% глюкози
- 5% розчин глюкози і 0,02% бікарбогату натрію для внутришньовенних ін’єкцій
|
4
1
1
3
1 |
24
4
6
2
|
Розчин Мезонекс не можна заморожувати.
Струсніть отриманий розчин перед введенням.
Усі флакони тільки для одноразового використання.
Стандартні асептичні засоби повинні застосовуватися під час приготування і введення препарату.
Частково використаний мультидозний флакон необхідно негайно знищити.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 500 мг або по 1 г порошку у флаконі, по 1 флакону у картонній коробці.
Виробник. Орхід Хелтхкер (відділення Орхід Кемікалз енд Фармасьютикалз Лімітед), Індія. Источник
Адреса. 911, GIDS, Makarpura, Vadodara 390010, Gujarat, Індія.