ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЕПАВІРИН

(HEPAVIRIN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ribavirin;1-бета-D-рибофуранозил-1Н-1,2,4-триазол-3-карбоксамід;

основні фізико-хімічні властивості: щільні желатинові капсули блакитного кольору, з подвійним з’єднанням, розмір “0”, які містять білий порошок;

склад: 1 капсула містить рибавірину 200 мг;

допоміжні речовини: полівінілпіролідин, тальк, магнію стеарат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Рибавірин.

Код АТС J05А В 04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рибавірин -синтетичний аналог нуклеозидів із широким спектром активності проти РНК та ДНКвірусів. Рибавірин гальмує синтез вірусних РНК і ДНК за рахунок конкурентногоінгібування дегідрогенази інозинмоно фосфату.

Фармакокінетика. Рибавіриншвидко всмоктується при пероральному застосуванні, пік концентрації в плазмі досягається через 1 - 3 години при багаторазовому прийомі. Абсолютнабіодоступність становить у середньому 64%. При одноразовому прийомі рибавіринуз жирною їжею збільшується як площа під кривою кінетики концентрації, так і максимальна концентрація в сироватці крові.

Рибавірин практично не зв’язується з білками плазми крові. Транспортрибавірину здійснюється головним чином за допомогою зрівноважую чогонуклеозидного транспортера es-типу, який присутній практично у всіх типах клітин. Імовірно, саме цим механізмом пояснюється значна величина об’ємурозподілу препарату.

У хворих на вірусний гепатит С, які приймали рибавірин перорально по 600 мг два рази на день, рівноважний вміст препарату в плазмі крові досягався приблизно через 4 тижні. При такому прийомі середній період напів виведення після відміни препарату становив 298 годин, що свідчить про відносно повільне вивільнення препарату.

Невідомо, чи проникає рибавіринкрізь плаценту та в грудне молоко.

Метаболізм рибавірину здійснюється двома шляхами: 1) зворотнефосфорилювання; 2) розщеплення за механізмом дерибозилювання та гідролізуамідної групи з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту. У людини приблизно 61% міченого радіоізотопом рибавірину в дозі 600 мг при прийомі внутрішньо виводиться з сечею за 336 годин, з них рибавірин у незміненому вигляді становить 17%. Метаболіти рибавірину, карбоксамід і карбонова кислота також виводяться з сечею.

Показання для застосування. Лікування хронічного гепатиту С ухворих, які раніше не отримували інтерферону альфа 2b, або ж у хворих із рецидивом захворювання після терапії інтерфероном альфа 2b, лікування цирозу печінки в стадії компенсації, спричиненого вірусом гепатиту С.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають у комплексі зрекомбінантним інтерфероном альфа 2b для ін’єкцій. Рибавірин приймаютьперорально, незалежно від прийому їжі. Рекомендовані дози рибавірину для дорослих залежать від маси тіла пацієнта і наведені в таблиці.

 Рекомендовані дози Гепавірину

Рекомендована тривалість курсу терапії для хворих, які раніше не одержували інтерферон, становить 24 - 48тижнів. Через 24 тижні від початку лікування необхідно провести дослідження навміст РНК вірусу гепатиту С. Якщо результат аналізу позитивний, може ставитисьпитання про припинення терапії, оскільки ефект її не досягається.

Для хворих з рецидивами після попереднього курсу лікування інтерфероном рекомендована тривалість поєднаної терапії становить 24 тижні.

Побічна дія. Основним токсичним явищем, яке спостерігається при застосуванні рибавірину, є гемолітична анемія (вміст гемоглобіну нижче 10г/дл). Анемія може розвинутись через 1 - 2 тижні від початку застосуваннярибавірину. У зв’язку з розвитком анемії можуть спостерігатися ускладнення збоку серцево-судинної системи: зупинка серця, зниження артеріального тиску, брадикардія (приблизно у 10% хворих), загострення ішемічної хвороби серця.

Іншими побічними явищами можуть бути анорексія, втомлюваність, головний біль, інсомнія, нудота.

У зв’язку з гемолізом відмічається оборотне підвищення вмісту білірубіну та сечової кислоти, не пов’язане з порушенням функції печінки. Частіше за все такі зміни спостерігаються у хворих із синдромом Жільбера.

Протипоказання. Вагітність і лактація. Гемоглобінопатії: таласемія, серпоподібно клітинна анемія. Тяжкий ступінь хронічної ниркової недостатності (кліренс креатині ну менше 50 мл/хв). Індивідуальна непереносимість. Цироз печінки встадії декомпенсації. Дитячий вік до 18 років.

Передозування. Можливо посилення побічної дії.

Лікування. Відміна препарату, симптоматична терапія.

Особливості застосування. У дослідженнях на тваринах були показані істотнітератогенні та/або ембріотоксичні ефекти рибавірину. Ці ефекти були відмічені навіть при дозах, які становлять 1/20 рекомендованої дози рибавірину длялюдини. Лікування рибавірином може починатися лише після отримання негативного тесту на вагітність. У період лікування та протягом 6 місяців після його закінчення жінки дітородного віку та їх партнери повинні застосовувати не менше 2 надійних методів контрацепції.

Хоча в даний час невідомо, чи потрапляє рибавірин у грудне молоко, застосування його жінками, які годують груддю, протипоказано.

У зв’язку з тим, що рибавірин часто спричинює гемоліз, у хворих наанемію лікування слід проводити з обережністю, під лабораторним контролем показників гемоглобіну.

У осіб із серцево-судинними захворюваннями слід провести кардіологічне обстеження до початку терапії та моніторинг протягом терапії, оскільки у разі розвитку анемії може погіршитися функція серцевого м’яза, можливо загострення ішемічної хвороби серця. При погіршенні статусу серцево-судинної системи терапію слід тимчасово припинити або відмінити.

При лікуванні хворих з порушенням функції нирок Гепавірин слід застосовувати з обережністю, оскільки виведення препарату у них сповільнюється. Коли кліренс креатині ну менше 50 мл/хв, застосування гепавірину не рекомендовано. Рибавірин не виводиться при гемодіалізі.

Оскільки функціональн здатність нирок може зменшуватися з віком, лікування осіб літнього віку треба проводити після визначення функції нирок.

Ефективність і безпека застосування рибавірину при лікуванні дітей до 18 років не встановлена.

Оскільки рибавірин може спричинювати втомлюваність і сонливість, слід перевірити реакцію на препарат, перш ніж керувати автомобілем або іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги.

Лабораторні дослідження.

Перед початком терапії рибавірином, а також у процесі такої терапії рекомендується визначити:

стандартні гематологічні показники: гемоглобін (до лікування, через 2та 4 тижні від початку лікування, можливо і частіше – за клінічними показаннями), лейкоцити, лейкоцитарну формулу, тромбоцити;

показники біохімії крові: функціональні печінкові проби, ТСГ;

тест на вагітність у жінок дітородного віку: щомісячно в процесі лікування та протягом 6 місяців після закінчення лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Рибавірин не можна одночасно призначати із зидовудином, диданозином, ставудином.

Результати дослідження in vitro показали, що рибавірин практично не піддається метаболізму за участі цитохрому Р 450.

При багаторазовому прийомі рибавірину та інтерферону альфа 2b між нимине було виявлено фармакокінетичної взаємодії. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 15 -30 °С. Термін придатності – 2 роки.