ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕУФІЛІН
(EUFILIN)
Склад:
діюча речовина: теофілін;
1 мл розчину містить 20 мг теофіліну;
допоміжні речовини: натрію ацетат тригідрат, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Ксантини. Теофілін. Код АТС R03D A04.
Клінічні характеристики.
Показання.
Бронхообструктивний синдром при бронхіальній астмі, бронхіті, емфіземі легень, порушеннях з боку дихального центру (нічне пароксизмальне апное), «легеневе серце».
Протипоказання.
Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, а також до інших похідних ксантину (кофеїн, пентоксифілін, теобромін), гостра серцева недостатність, стенокардія, гострий інфаркт міокарда, пароксизмальна тахікардія, екстрасистолія, тяжка артеріальна гіпер- та гіпотензія, розповсюджений атеросклероз судин, набряк легенів, геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, кровотеча в анамнезі, виразкова хвороба шлунку та дванадцяти палої кишки (у стадії загострення), гастроезофагеальний рефлюкс, епілепсія, підвищена судомна готовність, неконтрольований гіпотиреоз, гіпертиреоз, тиреотоксикоз, печінкова та/або ниркова недостатність, сепсис, вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 14 років.
Спосіб застосування та дози.
Препарат уводять внутрішньо венно. Дозу препарату підбирають індивідуально, враховуючи можливість різної швидкості виведення.
Якщо пацієнт приймає препарати теофіліну перорально, дозу теофіліну для парентерального введення знижують.
При введенні препарату пацієнт знаходиться в положенні лежачи; лікар контролює артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання та загальний стан хворого.
Розчин готують безпосередньо перед застосуванням – для внутрішньо венного струминного введення разову дозу препарату розводять у 10-20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду; для внутрішньо венного краплинного введення разову дозу препарату попередньо розводять у 100-150 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.
Внутрішньо венно струминно вводять повільно (протягом не менше 5 хв), внутрішньо венно краплинно – зі швидкістю 30-50 крапель за хвилину.
При введенні препарату дозу розраховують на теофілін у міліграмах, враховуючи, що 1 мл препарату містить 20 мг теофіліну.
Дорослим внутрішньо венно струминно вводять у добовій дозі 10 мг/кг маси тіла (в середньому 600 - 800 мг теофіліну), розподілених на 3 введення. При кахексії та в осіб з початковою низькою масою тіла добову дозу зменшують до 400 - 500 мг, при цьому під час першого введення вводять не більше 200-250 мг.
При появі прискорення серцебиття, запаморочення, нудоти швидкість введення знижують або переходять на краплинне введення препарату.
Дітям старше 14 років: внутрішньо венно краплинно в дозі 2 - 3 мг/кг маси тіла.
Максимальна разова доза для дітей старше 14 років – 3 мг/кг маси тіла.
Максимальні добові дози, які можна застосовувати без контролю концентрації теофіліну в плазмі: діти віком 14 - 16 років – 18 мг/кг маси тіла, пацієнти старше 16 років – 13 мг/кг маси тіла (або 900 мг).
Тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання і чутливості до терапії, але не повинна перевищувати 14 діб.
Порядок роботи з ампулою.
1. Відокремити одну ампулу від блоку і струснути її, утримуючи за горлечко (рис. 1).
2. Стиснути ампулу рукою, при цьому не повинно відбуватися витікання препарату, і обертаючими рухами звернути і відокремити голівку (рис. 2).
3. Через отвір, що утворився, негайно з’єднати шприц з ампулою (рис. 3).
4. Перевернути ампулу і повільно втягнути в шприц її вміст (рис. 4).
5. Надіти голку на шприц.
рис. 1 рис. 2 рис. 3 рис. 4
Побічні реакції.
З боку нервової системи: збудження, тривожність, безсоння, запаморочення, головний біль, дратівливість, тремор, судоми, галюцинації.
З боку серцево-судинної системи: прискорення серцебиття, аритмії, тахікардія, екстрасистолія, зниження артеріального тиску, серцева недостатність, збільшення частоти нападів стенокардії, колапс (при швидкому внутрішньо венному введенні).
З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, атонія кишечнику.
З боку сечовидільної системи: збільшення діурезу, утруднення сечовипускання.
Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж шкіри, набряк Квінке.
Місцеві реакції: реакції в місці введення (ущільнення, гіперемія, хворобливість), субфебрильна температура.
Передозування.
При концентраціях теофіліну в плазмі крові вище 20 мг/кг спостерігаються гіперемія шкіри обличчя, безсоння, рухове збудження, тривожність, світлобоязнь, анорексія, діарея, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкові кровотечі, тахіпное, тахікардія, шлуночкові аритмії, тремор, генералізовані судоми, гіпервентиляція, артеріальна гіпотензія. При тяжкому отруєнні можуть розвинутися епілептоїдні напади (особливо у дітей, без виникнення будь-яких попередників), гіпоксія, метаболічний ацидоз, гіперглікемія, гіпокаліємія, некроз скелетних м’язів, сплутаність свідомості, ниркова недостатність з міоглобінурією. Тяжкі ускладнення та ознаки інтоксикації, які виникають внаслідок хронічного передозування, більш часті у літніх пацієнтів (старше 60 років) при концентрації теофіліну в плазмі крові, що перевищує 30 мг/кг. При концентрації засобу в плазмі крові вище 40 мг/кг може розвинутися кома.
Лікування: залежить від вираженості симптомів та включає відміну препарату, корекцію гемодинаміки, стимуляцію виведення теофіліну з організму (форсований діурез, гемосорбція, плазмосорбція, гемодіаліз, перитонеальний діаліз), призначення симптоматичних засобів, оксигенотерапії, штучної вентиляції легенів. Для купірування судом застосовують діазепам внутрішньо венно. Застосування барбітуратів недоцільне.
Для ефективності та безпеки сироваткову концентрацію препарату слід підтримувати в межах 10-15 мг/кг, за відсутності можливості визначення концентрації теофіліну у крові його добова доза не повинна перевищувати 10 мг/кг.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Застосування препарату під час вагітності протипоказано. Теофілін надходить у грудне молоко, тому в період лікування препаратом годування груддю необхідно припинити.
Діти.
Дітям віком до 14 років препарат не призначають.
Особливі заходи безпеки.
Перед введенням розчин необхідно нагріти до температури тіла.
Особливості застосування.
При тяжких захворюваннях серцево-судинної системи, печінки, при вірусній інфекції, при тривалій гіпертермії, гіпертрофії передміхурової залози, тяжкій гіпоксії, цукровому діабеті, глаукомі, особам літнього віку (старше 60 років) дозу препарату слід зменшити та застосовувати з обережністю.
Пацієнтам, які палять, рекомендовано збільшити дозу у зв’язку з прискореним виведенням препарату з організму.
Гарячка, незалежно від причини її виникнення, може зменшити швидкість виведення теофіліну.
Ефекти препарату можуть значно посилюватися при одночасному вживанні продуктів з високим вмістом кофеїну або теоброміну (кава, чай, шоколад тощо).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Під час лікування не рекомендується займатися діяльністю, що потребує підвищеної уваги, швидких психічних та рухових реакцій (керування транспортними засобами тощо).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Ефедрин, бета-адреностимулятори, кофеїн та фуросемід посилюють дію еуфіліну.
Препарат підвищує ймовірність розвитку побічних ефектів глюкокортикостероїдів, мінералокортикоїдів (гіпернатріємія), препаратів для загальної анестезії (підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, судом).
У комбінації з фенобарбіталом, фенітоїном, рифампіцином, ізоніазидом, карбамазепіном або сульфінпіразоном спостерігається зниження ефективності еуфіліну, що може вимагати збільшення дози препарату.
Аміноглутетимід, морацизин як індуктори мікросомального окиснення підвищують кліренс еуфіліну, що може вимагати збільшення його дози.
Кліренс препарату знижується при призначенні його в комбінації з антибіотиками групи макролідів, лінкоміцином, алопуринолом, циметидином, ізопреналіном, бета-адрено блокаторами, що може вимагати зниження дози.
Протидіарейні препарати, кишкові сорбенти послаблюють, а пероральні естрогенвмісні контрацептиви, Н2-гістаміноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів, мексилетин - посилюють дію (зв’язуються з ферментативною системою цитохрому Р450 та змінюють метаболізм еуфіліну).
У випадку застосування в комбінації з еноксацином та іншими фторхінолонами, невеликими дозами етанолу, дисульфірамом, рекомбінантним альфа-інтерфероном, метотрексатом, пропафеноном, тіабендазолом, тиклопідином, верапамілом та при вакцинації проти грипу інтенсивність дії еуфіліну може збільшитися, що може вимагати зниження його дози.
При одночасному застосуванні левофлокса цину та теофіліну необхідно проводити моніторинг рівня теофіліну в крові та відповідну корекцію дози.
Препарат пригнічує терапевтичні ефекти карбонату літію та бета-адреноблокаторів. Призначення бета-адреноблокаторів перешкоджає бронходилатуючій дії еуфіліну та може спричинити бронхоспазм.
Еуфілін потенціює дію сечогінних засобів за рахунок збільшення клуб очкової фільтрації та зменшення канальцевої реабсорбції.
З обережністю еуфілін призначають одночасно з антикоагулянтами, з іншими похідними теофіліну або пурину. Не рекомендується застосовувати еуфілін із засобами, які збуджують центральну нервову систему (підвищує нейро токсичність). При застосуванні з неселективними інгібіторами зворотного нейронального захоплення моно амінів можлива загальмованість психомоторних реакцій.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Бронхолітичний, спазмолітичний, судинорозширювальний засіб. Механізм дії теофіліну зумовлений, переважно, блокуванням аденозинових рецепторів, пригніченням фосфодіестераз, підвищенням вмісту внутрішньоклітинного цАМФ, зниженням внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію. Розслаблює гладку мускулатуру внутрішніх органів (бронхів, шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, матки), коронарних, церебральних і легеневих судин, розширює коронарні артерії, зменшує периферичний судинний опір. Підвищує тонус дихальної мускулатури (міжреберних м’язів та діафрагми), знижує опір легеневих судин і поліпшує оксигенацію крові, активує дихальний центр довгастого мозку, підвищує його чутливість до вуглекислого газу, поліпшує альвеолярну вентиляцію, що призводить до зниження тяжкості та частоти епізодів апное. Теофілін усуває ангіоспазм, підвищує колатеральний кровотік та насичення крові киснем, зменшує пери фокальний і загальний набряк мозку, знижує лікворний і, відповідно, внутрішньо черепний тиск. Поліпшує реологічні властивості крові, зменшує тромбоутворення, гальмує агрегацію тромбоцитів (пригнічуючи фактор активації тромбоцитів і простагландин F2альфа), підвищує витривалість еритроцитів до деформації, нормалізує мікро циркуляцію. Виявляє проти алергічний ефект, пригнічуючи де грануляцію опасистих клітин і знижуючи рівень медіаторів алергії (серотоніну, гістаміну, лейкотрієнів). Посилює нирковий кровотік, чинить діуретичну дію, зумовлену зниженням канальцевої реабсорбції, збільшує виведення води, іонів хлору, натрію тощо.
Терапевтичні ефекти розвиваються через 5 – 15 хвилин після внутрішньо венної ін’єкції.
Фармакокінетика. Зв’язування теофіліну з білками плазми крові становить: у здорових дорослих – приблизно 60%, у хворих на цироз печінки – 35%. Проникає крізь гістогематичні бар’єри, розподіляючись у тканини. Близько 90 % теофіліну метаболізується у печінці за участі декількох ізоферментів цитохрому Р450 до неактивних метаболітів – 1,3-диметил сечової кислоти, 1-метил сечової кислоти та 3-метилксантину. Екскретується, в основному, нирками у вигляді метаболітів; у незміненому вигляді виводиться у дорослих до 13%, у дітей – до 50 % препарату. Частково виділяється у грудне молоко. Період напів виведення теофіліну залежить від віку та наявності супутніх захворювань і становить: у дорослих пацієнтів з бронхіальною астмою – 6 - 12 годин, у осіб, що палять – 4 - 5 годин, у осіб літнього віку, при серцевій недостатності, порушенні функції печінки, набряку легенів, ХОЗЛ – понад 24 години.
Терапевтичні концентрації теофіліну в крові становлять: для досягнення бронхолітичного ефекту – 10 - 20 мкг/мл, для збуджуючого ефекту на дихальний центр – 5 - 10 мкг/мл. Токсичні концентрації – вище 20 мкг/мл.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.
Несумісність. Не застосовувати в одному шприці з іншими ін’єкційними лікарськими засобами, за винятком ізотонічного розчину натрію хлориду, у зв’язку з фармацевтичною несумісністю. Препарат не можна застосовувати з розчинами декстрози, розчином глюкози, фруктози та левульози.
Потрібно враховувати рН розчинів, що застосовують разом з еуфіліном: фармацевтично препарат несумісний з розчинами кислот.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 0С.
Упаковка. По 5 мл або 10 мл у ампулах № 10.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «НІКО». Источник
Місцезнаходження. Україна, 86117, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Енгельса, 1.