ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
НЕКСІУМ
(NEXIUM)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: езомепразол; ди-(S)-5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-2-піридиніл)-метил]сульфініл]-lН-бензимідазолумагнієвої солі тригідрат;
основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 20 мг: світло-рожеві, овальні, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки з відбитком “20 mg” з одного боку та“A/EH”- з іншого;
таблетки по 40 мг: рожеві, овальні, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки з відбитком “40 mg” з одного бокута “A/EI” - з іншого;
склад: 1 таблетка містить езомепразолу 20 мг або 40 мг (у формі магніютри гідрату);
допоміжні речовини: гліцерилмоностеарат 40-55, гідроксипропіл целюлоза, гіпромелоза, заліза оксид (червоно-коричневий, жовтий)(Е 172), магнію стеарат, кислота метакрилова - етил акрилату кополімер (1:1), целюлоза мікрокристалічна, парафін синтетичний, макрогол 6000, полісорбат 80, кросповідон, натрію стеарилфумарат, цукор сферичної форми, тальк, титанудіоксид (E 171), триетилу цитрат.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки тагастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори “протонного насосу”.
Код АТС А 02В С.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Езомепразол є S-ізомером омепразолу, який знижує секрецію шлункового соку завдяки специфічно направленому механізму дії. Він є специфічним інгібітором протонного насосу в парієтальній клітині. R- таS-ізомери омепразолу мають однакову фармакодинамічну активність.
Езомепразол є слабкою основою, він концентрується та переходить до активної форми у високо кислотному середовищі секреторних канальців парієтальноїклітини, де він інгібує фермент Н+К+-АТФази – кислотного насосу, а також інгібує секрецію кислоти.
Вплив на секрецію шлункового соку
Після перорального прийому 20 мг і 40 мг езомепразолу дія настає протягом години. Після повторного прийому 20 мг езомепразолу 1 раз на добу протягом 5 днів середній пік викиду кислоти після стимуляції пентагастринузнижується на 90 % при вимірюваннях цього показника через 6-7 годин після прийому дози на 5-й день.
Через 5 днів після прийому езомепразолу по 20 мг і 40 мг пероральнорівень рН шлунка зберігався близько 4 у середньому протягом 13 і 17 годин відповідно та більше 24 годин - у пацієнтів із симптоматичнимрефлюкс-езофагітом. Частина пацієнтів, у яких рівень рН шлунка зберігався близько 4 протягом 8, 12 і 16 годин відповідно, після прийому 20 мгезомепразолу становив 76 %, 54 % та 24 %. Відповідні пропорції для езомепразолу 40 мг становили 97 %, 92 % та 56 %.
Терапевтичні ефекти пригнічення секреції кислоти
Лікування рефлюкс-езофагіту езомепразолом 40 мг було успішним приблизноу 70 % хворих після 4 тижнів лікування та у 93 % - після 8 тижнів лікування.
Застосування езомепразолу 20 мг двічі на добу протягом одного тижня разом із відповідними антибіотиками призводило до успішної ерадикаціїHelicobacter pylori приблизно у 90 % хворих. Після такого лікування протягом одного тижня не було необхідності в проведенні подальшої моно терапіїанти секреторними препаратами для успішного загоєння виразки та усунення симптомів неускладненої виразки дванадцяти-палої кишки.
Інші ефекти, пов’язані з пригніченням секреції кислоти
У період застосування анти секреторних препаратів концентрація гастринув плазмі крові збільшується у відповідь на зниження секреції кислоти.
Збільшення кількості ECL-клітин пов’язано з підвищенням рівня гастринув плазмі крові, що спостерігалось у деяких пацієнтів при довго тривалому застосуванні езомепразолу.
Були отримані повідомлення про декілька випадків підвищення частоти виникнення гранулярних кіст у шлунку при тривалому застосуванні анти секреторнихпрепаратів. Ці явища є фізіологічним наслідком тривалого пригнічення секреції кислоти і мають доброякісний та оборотний характер.
Нексіум був більш ефективним у порівнянні з ранітидином при лікуванні виразок шлунка у пацієнтів, які лікувалися НПЗЗ (не стероїдними протизапальними препаратами), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
Нексіум був ефективним при профілактиці виразок шлунка та дванадцяти палої кишки у пацієнтів, які лікувалися НПЗЗ (у пацієнтів, старше 60років та/або з виразкою в анамнезі).
Фармакокінетика. Езомепразол є кислотолабільним і застосовуєтьсяперорально у формі гранул у кишково розчинній оболонці. Конверсія в R-ізомер invivo є незначною. Абсорбція езомепразолу відбувається швидко, пікові концентрації в плазмі крові досягаються приблизно через 1-2 години після прийому дози. Абсолютна біодоступність становить 64 % після разової дози 40 мгі зростає до 89 % після повторного прийому 1 раз на добу. 20 мг езомепразолувідповідає значення 50 % і 68 %. Об’єм розподілу у здорових добровольців устані рівноваги становить 0,22 л/кг маси тіла. Езомепразол на 97 % зв’язуєтьсяз протеїнами плазми.
Прийом їжі уповільнює та зменшує абсорбцію езомепразолу, однак це невпливає на ефект езомепразолу на кислотність у порожнині шлунка.
Метаболізм і виведення
Езомепразол повністю метаболізується за допомогою цитохромної системиР 450 (CYP). Основна частина метаболізму езомепразолу залежить від поліморфногоCYP2С 19, що відповідає за виникнення гідрокси- і дезметилметаболітівезомепразолу. Інша частина залежить від другої специфічної ізоформи, CYP3А 4, яка відповідає за виникнення езомепразолсульфону - головного метаболіту вплазмі крові.
Параметри, які наведені нижче, головним чином, відображають фармакокінетику в осіб із функціональним ферментом CYP2С 19 (екстенсивнихметаболізаторів).
Загальний кліренс плазми крові становить близько 17 л/год. після разової дози та близько 9 л/год. після повторного прийому. Періоднапів виведення плазми становить близько 1,3 години після повторного прийому дози 1 раз на добу. Площа, обмежена кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу, збільшується при повторному прийомі езомепразолу. Це збільшення є дозозалежним і призводить до нелінійної залежності “доза – AUC” після повторного прийому. Ця тимчасова дозозалежність пояснюється зниженням метаболізму першого проходження та системним кліренсом пов’язаним із пригніченням ферменту CYP2С 19 езомепразолом та/або його сульфметаболітом. Езомепразол повністю виводиться із плазми між дозами без тенденції до акумуляції при прийомі препарату 1 раз на добу.
Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію шлункового соку. Близько 80% пероральної дози езомепразолу виводиться у формі метаболітів із сечею, інші – з фекаліями. Менше 1 % вихідної лікарської речовини виявляється у сечі.
Особливі групи хворих
Приблизно 1 – 2 % пацієнтів мають порушення функції ферменту CYP2С 19(їх називають слабкими метаболізаторами). У цих осіб метаболізм езомепразолу, відповідно, здебільшого здійснюється CYP3А 4. Після повторного прийому 1 раз надобу 40 мг езомепразолу середнє значення площі, обмеженої кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу, у слабких метаболізаторів приблизно на 100 % вище, ніж в осіб з добрим функціонуванням ферменту CYP2С 19 (екстенсивнихметаболізаторів). Середня пікова концентрація в плазмі крові збільшується приблизно на 60 %. Ці результати не впливають на дозування езомепразолу.
Метаболізм езомепразолу не зазнає суттєвих змін у пацієнтів похилого віку (від 71 до 80 років).
Після разової дози езомепразолу 40 мг середнє значення площі, обмеженої кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу, у жінок на 30 % вище, ніж у чоловіків. Ніякої різниці, пов’язаної зі статтю, не спостерігалось при повторному прийомі препарату 1 раз на добу. Ці результати не впливають на дозування езомепразолу.
Метаболізм езомепразолу у пацієнтів зі слабкою до помірної дисфункцією печінки може бути порушеним. Швидкість метаболізму знижується у пацієнтів зтяжкими порушеннями функції печінки, що призводить до збільшення площі, обмеженої кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу, в 2 рази. Таким чином, максимальна доза для пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки становить 20 мг. Езомепразол та його метаболіти не мають тенденції до кумуляції під час прийому препарату 1 раз на добу.
Не було проведено досліджень у хворих із порушеною функцією нирок. Оскільки нирки відповідають за виведення метаболітів езомепразолу, а неголовної вихідної сполуки, зміни в метаболізмі у хворих з порушенням функції нирок не очікуються.
Показання для застосування.
Рефлюкс- езофагіт:
лікування ерозивногорефлюкс-езофагіту;
тривала профілактика рецидивів у пацієнтів із вилікуваним езофагітом;
симптоматичне лікуваннярефлюкс-езофагіту.
Разом з антибактеріальними засобами для ерадикації Helicobacter pylori:
лікування виразки дванадцяти-палої кишки, пов’язаної з Helicobacter pylori;
запобігання рецидивам пептичних виразок у хворих на виразки, спричинені Helicobacter pylori.
Лікування та профілактика виразок, спричинених тривалим застосуванням не стероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ):
лікування виразок, спричинених терапією НПЗЗ;
профілактика виразок шлунка та дванадцяти палої кишки у пацієнтів групи ризику у зв’язку з прийомом НПЗЗ.
Спосіб застосування та дози. Препарат призначають дорослим. ТаблеткиНексіум слід запивати достатньою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати.
Пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням, можна рекомендувати розчинити таблетку у 100 мл негазованої води. Не можна використовувати ніякіінші рідини, оскільки вони можуть пошкодити кишково розчинну оболонку. Воду всклянці слід збовтати, щоб таблетка розпалася. Випити рідину з мікро грануламивідразу або протягом 30 хвилин. Слід набрати ще півсклянки води, ополоснути стінки водою та випити. Мікро гранули не слід розжовувати або дробити.
Пацієнтам, які мають труднощі із ковтанням, можна ввести таблетку черезназог астральний зонд, попередньо розчинивши її у пів склянці негазованої води. Дуже важливо, щоб шприц і зонд для цієї процедури були відповідними.
Введення препарату через назог астральний зонд:
Покласти таблетку у відповідний шприц і заповнити його приблизно 25 млводи та 5 мл повітря. Для деяких зондів може знадобитися 50 мл води для запобігання утрудненню проходження таблетки через зонд.
Струшувати шприц протягом 2 хвилин, щоб таблетка розпалася.
Тримати шприц вертикально, наконечником догори, перевірити прохідність наконечника.
Прикласти шприц до зонда, утримуючи його вертикально.
Струсити шприц та перевернути його наконечником донизу. Швидко ввести 5-10 мл рідини. Перевернути шприц після введення та знову струсити (шприц слід тримати вертикально щоб не забити наконечник).
Перевернути шприц знову та ввести ще 5-10 мл рідини у зонд. Повторювати процедуру, поки шприц не стане пустим.
Для змивання будь-яких залишків препарату слід заповнити шприц 25 млводи та
5 мл повітря, струсити шприц, перевернути його та швидко ввести рідину. Для деяких зондів може знадобитися 50 мл води.
Рефлюкс-езофагіт .
Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту: 40мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Додаткові 4 тижні рекомендуються для пацієнтів, в яких езофагіт не був вилікуваний або зберігаються його симптоми.
Тривала профілактика рецидивів у пацієнті віз вилікуваним езофагітом: 20 мг 1 раз на добу.
Симптоматичне лікування рефлюкс-езофагіту:20 мг 1 раз на добу пацієнтам без езофагіту. Якщо контроль симптомів не досягається протягом 4 тижнів лікування, пацієнт повинен обстежитися. При усуненні симптомів подальший їх контроль може бути досягнутий при прийомі 20 мг 1 раз на добу, якщо це необхідно.
Разом з антибактеріальними засобами для ерадикації Helicobacter pylori.
Ерадикація Helicobacter pylorі, пов’язаної звиразкою дванадцяти палої кишки: 20 мг Нексіуму з 1 г амоксициліну та 500 мгкларитроміцину 2 рази на добу протягом 7 днів.
Запобігання рецидивам пептичних виразок ухворих на виразки, спричинені Helicobacter pylori: 20 мг Нексіуму з 1 гамоксициліну та 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу протягом 7 днів.
Пацієнти, які потребують тривалого лікування не стероїдними протизапальними засобами .
Лікування виразок шлунка, асоційованих з лікуванням НПЗЗ: рекомендована доза становить 20мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить 4 – 8 тижнів.
Профілактика виразок шлунка та дванадцяти палої кишки, асоційованих злікуванням НПЗЗ у пацієнтів групи ризику: рекомендована доза становить 20 мг 1раз на день.
Порушення функції нирок
Не потребують корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок. Через відсутність досліду застосуванняНексіуму для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю таким хворим препарат слід призначати з обережністю (див. “Фармакокінетика”).
Порушення функції печінки
Не потребують корекції дози для пацієнтів зі слабким до помірного порушенням функції печінки. Для пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки максимальна доза Нексіуму не повинна перевищувати 20 мг (див. “Фармакокінетика”).
Пацієнти літнього віку
Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.
Побічна дія. Під час клінічних досліджень та після впровадженняезомепразолу у широку медичну практику були встановлені перелічені нижче побічні ефекти. Не було виявлено дозозалежних ефектів.
| Часто
(>1/100, <1/10)
| - головний біль, біль у черевній порожнині, діарея, здуття, нудота/блювання, запор.
|
| Нечасто
(>1/1 000, <1/100)
| - дерматит, висип, кропив’янка, сухість у роті, запаморочення.
|
| Рідко
(>1/10 000, <1/1 000)
| - реакції гіпер чутливості, такі як ангіо невротичний набряк, анафілактичні реакції, підвищення рівнів печінкових ферментів, порушення зору, синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна еритема та міалгія.
|
Нижченаведені побічні реакції спостерігалисьпри застосуванні рацемату (омепразолу) та можуть виникнути при застосуванніезомепразолу.
Центральна та периферична нервова система
Парестезія, сонливість, безсоння, вертиго, збудження, агресія, депресіяі галюцинації, особливо у тяжкохворих пацієнтів.
Ендокринна система
Гінекомастія.
Шлунково-кишковий тракт
Стоматит і шлунково-кишковий кандидоз.
Система кровотворення
Лейкопенія, тромбоцит опенія, агранулоцит оз і пантоцитопенія.
Печінка
Енцефалопатія у пацієнтів, які мають в анамнезі тяжкі захворювання печінки, гепатит з жовтухою або без неї, печінкова недостатність.
Скелетно-м’язова система
Артралгія та м’язова слабкість.
Шкіра
Висипання, фото чутливість, токсичний епідермальний некроліз, алопеція.
Інші
Неспокій, реакції підвищеної чутливості, такі як пропасниця, бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит; підвищене потовиділення, периферичний набряк, порушення смакових відчуттів та гіпонатріємія.
Протипоказання. Відома підвищена чутливість до езомепразолу, до заміщених бензиметазолам або інших компонентів препарату. Дитячий вік до 14років.
Передозування. Дані щодо передозування обмежені. Шлунково-кишкові симптоми та слабкість описані після прийому 280 мг езомепразолу. Разова дозаезомепразолу 80 мг не спричинить тяжких побічних ефектів. Спеціальний антидотне відомий. Езомепразол значною мірою зв’язується з протеїнами плазми крові ітому не діалізується. У випадках передозування лікування повинно бути симптоматичним, а також можна застосовувати підтримуючі заходи.
Особливості застосування. За наявності сигнальних симптомів (наприклад, виражене зменшення маси тіла, нудота, дисфагія, гематемез або мелена) та увипадках, коли виразка шлунка передбачається або присутня, злоякісність повинна бути виключена, оскільки застосування Нексіуму може змінити симптоми та відстрочити визначення правильного діагнозу.
Пацієнти, які застосовують препарат протягом тривалого часу (особливо особи, які приймають його більше року), повинні знаходитися під регулярним наглядом.
Пацієнти, які застосовують препарат за показаннями, повинні знати, що необхідно повідомити лікаря у разі зміни характеру симптомів. При призначенні езомепразолу необхідно брати до уваги його взаємодію з іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на концентраціюезомепразолу в плазмі крові.
При призначенні езомепразолу для ерадикаціїHelicobacter pylori необхідно враховувати можливі лікарські взаємодії всіх компонентів потрійної терапії. Кларитроміцин є потужним інгібітором CYP3A4, і необхідно враховувати його протипоказання та взаємодію (якщо застосовується потрійна терапія у пацієнтів, які приймають одночасно з езомепразолом інші лікарські засоби, які метаболізуються CYP3A4, такі, наприклад, як цизаприт).
Пацієнтам зі спадковою непереносимістюфруктози, недостатньою абсорбцією глюкозо-галактози або недостатністю цукрози-ізомальтози не слід призначати цей препарат.
Застосування в педіатричній практиці. Нексіум не призначають дітям, оскількі відсутні даніщодо його застосування в педіатрії.
Вагітність і лактація. Клінічні дані щодо застосуванняНексіуму для лікування вагітних обмежені. Досліди на тваринах не показали прямого або опосередкованого негативного впливу на розвиток ембріона/плода. Дослідження на тваринах із застосуванням рацемічної мікстури не продемонстрували прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність, пологи або постнатальний розвиток. Слід з обережністю призначати препарат вагітним.
Невідомо, чи проникає езомепразол у груднемолоко. Не було проведено досліджень по застосуванню у жінок, які годують груддю. Тому Нексіум не слід застосовувати у період годування груддю.
Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами. Не спостерігався.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Вплив езомепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів. Знижена кислотність шлункового соку при застосуванніезомепразолу може збільшити або зменшити абсорбцію лікарських речовин, якщо механізм їх абсорбції зумовлений кислотністю шлункового соку. Як правило, застосування інших інгібіторів секреції кислоти або антацидів призводить до зменшення абсорбції кетоконазолу та інтраконазолу під час лікуванняезомепразолом.
Езомепразол інгібує CYP2С 19 - головний фермент, який метаболізуєезомепразол. Таким чином, при застосуванні езомепразолу в комбінації з препаратами, які метаболізують CYP2С 19 (такими як діазепам, циталопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн), концентрація цих препаратів у плазмі кровіможе бути підвищена, тому необхідне зниження дози. Цю обставину слід враховувати, особливо при призначенні езомепразолу за показаннями. Одночасне застосування 30 мг езомепразолу призводить до зниження кліренсу субстратудіазепаму на 45 %. Одночасне застосування 40 мг езомепразолу призводить до збільшення рівня фенітоїну в плазмі крові на 13 % у хворих на епілепсію. Рекомендується контролю вати концентрацію фенітоїну в плазмі крові при призначенні або відміні терапії езомепразолом. Застосування 40 мг езомепразолуу клінічних дослідженнях пацієнтами, які приймали варфарин, показало, що час коагуляції був у межах норми. Однак після широкого впровадження препарату умедичну практику було декілька повідомлень про клінічно значуще збільшення часу коагуляції, тому при одночасному застосуванні цих препаратів слід контролю вати показники коагуляції.
У здорових добровольців одночасне застосування 40 мг езомепразолу з цизапридом призводило до збільшення площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) на 32 % та збільшення часунапів виведення (t1/2) на 31 %, але не відбувалося помітного збільшення пікового рівня цизаприду в плазмі крові. Помірно пролонгованийQT-інтервал спостерігався після прийому цизаприду окремо, який далі не збільшувався при застосуванні цизаприду в комбінації з езомепразолом.
Езомепразол не продемонстрував клінічно суттєвого впливу на фармакокінетику амоксициліну або хінідину. При одночасному короткотривалому застосуванні езомепразолу та напроксену або рофекоксибуклінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не відмічалося.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику езомепразолу. Езомепразол метаболізується CYP2С 19 і CYP3А 4. Одночасне застосування езомепразолу та інгібітору CYP3А 4 кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) призводило до збільшення експозиції AUC езомепразолу за 2етапи. Корекція дози езомепразолу не потрібна. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 300С. Термін придатності – 3 роки.